Рішення

від 27.10.2017 по справі 368/1350/16-ц

КАГАРЛИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 368/1350/16-ц

провадження № 2/368/68/17

Рішення

Іменем України

"27" жовтня 2017 р. Кагарлицький районний суд Київської області

в складі: головуючого судді Шевченко І.І.

при секретарі Гребеневич А.І.

з участю представників позивача ОСОБА_1 та ОСОБА_2

з участю представників відповідача ОСОБА_3 та ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Кагарлик цивільну справу за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_6 про усунення перешкод в користуванні земельної ділянки та відновлення її стану, -

встановив:

позивач та його представник просять суд зобов'язати ОСОБА_6 усунути перешкоди в користуванні земельною ділянкою ОСОБА_5 шляхом демонтажу зведеної огорожі уздовж проїзду до житлового будинку зі сторони вул. Польової с. Панікарча Кагарлицького району та відновити її ширину до 3,00 м, посилаючись на те, що він, ОСОБА_5, є власником земельної ділянки площею 0,1100 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що має кадастровий номер 3222284402:01:328:0011, що розташована в с. Панікарча Кагарлицького району Київської області по вул. Польовій.

Його право власності на зазначену земельну ділянку підтверджується договором її купівлі-продажу посвідченого Ржищівською міською державною нотаріальною конторою 17.09.2011 року за реєстром № 3023.

ОСОБА_6 є власником сусідньої (суміжної) земельної ділянки площею 0,1400 га.

Раніше зазначені земельні ділянки загальною площею 0,2500 га (0,1100 + 0,1400 = 0,2500) належали ОСОБА_7, що підтверджується відповідними Державними актами на право власності на земельні ділянки на її ім'я.

На час набуття ним права власності на земельну ділянку для проїзду до належного йому житлового будинку зі сторони вул. Польової її ширина, що межує із земельною ділянкою ОСОБА_6, складала 3,00 м., що підтверджується планом меж земельної ділянки зареєстрованим в поземельній книзі Управління Держкомзему у Кагарлицькому р-ні 21.11.2011 року.

Такою шириною проїзду до відчуження цієї земельної ділянки користувалася і попередній її власник ОСОБА_8

Проте ОСОБА_6 порушила правила добросусідства, самовільно змістила межі своєї ділянки по всій ширині проїзду уздовж земельної ділянки, що належить їй, та звела огорожу.

Внаслідок цього ширина проїзду належної їй земельної ділянки звузилась до 2 м 70 см., що унеможливлює користування ним автомобілем.

Він намагався порозумітися з ОСОБА_6 і довести неправомірність її дії, звертався з цим питанням до Кузьминецької сільської Ради, проте в позасудовому порядку усунути перешкоди в користуванні належною їй земельною ділянкою не в змозі, що і змушує його звернутись до суду з цим позовом.

Відповідно до ч. 1 ст.91 ЗК України власники земельних ділянок зобов'язані не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів.

Відповідно до ч. 1 ст.152 ЗК України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю.

Відповідно до ч.2 ст.152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування збитків.

Відповідно до ч. 3 ст. 152 ЗК України захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом, зокрема, відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобіганню вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав, тому просять вимоги позивача задовольнити.

Відповідач та її представники просять суд в задоволенні позову ОСОБА_5 до ОСОБА_6 про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою та відновлення її стану відмовити повністю, мотивуючи наступним. Дійсно, відповідач є власником земельної ділянки площею 0,14 га, що розташована за адресою Київська область, Кагарлицький район, с. Панікарча, вул. Польова. Вказана земельна ділянка, яка належить відповідачу, межує із земельною ділянкою позивача площею 0,11 га, що також розташована за адресою Київська область, Кагарлицький район, с. Панікарча, вул. Польова. Вздовж земельної ділянки відповідача проходить частина земельної ділянки позивача, яка використовується ним як проїзд до своєї ділянки та житлового будинку. Вздовж вказаної частини земельної ділянки не було встановлено паркан між земельними ділянка позивача та відповідача. В 2015 році, коли між позивачем та відповідачем почали виникати суперечки щодо межі земельних ділянок відповідач звернулась до спеціалістів ТОВ Земюрконсалтинг для відновлення меж земельної ділянки. Вказані спеціалісти виїхали на місце та встановили межі земельної ділянки відповідача закріпивши їх межовими знаками. Після відновлення меж земельної ділянки на місцевості, відповідачем чітко по встановленим межам було побудовано паркан, який був побудований навіть приблизно на 10 см. вглиб земельної ділянки відповідача. Отже, паркан відповідача встановлений у відповідності до меж земельної ділянки відповідача (навіть трохи вглиб), а тому твердження позивача про те, що відповідач самовільно змістила межі своєї ділянки та звузила ширину проїзду належної позивачу земельної ділянки, не відповідають дійсності. Тим більше, що ширина проїзду на, яку вказує позивач, посилаючись на План меж земельної ділянки, від точки В до точки Г згідно державного акту позивача, на сьогоднішній день фактично становить 3 метри. Але чомусь позивач вважає, що якщо ширина його ділянка на початку становить 3 метри, то така ж ширина має становити, і вдовж всієї земельної ділянки. Згідно ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Згідно ст. 317 Цивільного кодексу України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Згідно ст. 319 Цивільного кодексу України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов'язків власник зобов'язаний додержуватися моральних засад суспільства. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав. Згідно ст. 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Встановлюючи паркан на межі своєї земельної ділянки відповідач користувалась свої правами власника, що гарантовані їй законом, а саме: володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону, а тому, дії відповідача щодо встановлення паркану, ніяким чином не порушують прав позивача. Таким чином, відповідач не порушувала своїх обов'язків землевласника встановлений ст. 91 Земельного кодексу України, а також не порушувала прав позивача як власника сусідньої земельної ділянки. Також, слід звернути увагу суду на те, що позивачем не надано жодних доказів на підтвердження самовільного зміщення відповідачем межі своєї ділянки та звуження ширину проїзду. Згідно ч. 2 ст.10 Цивільного процесуального кодексу України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Згідно ч. 3 ст.10 Цивільного процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Згідно ч. 1 ст. 57 Цивільного процесуального кодексу України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Згідно ч. 3 ст.60 Цивільного процесуального кодексу України доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Суд, вислухавши сторони та їх представників, експерта, свідків, приходить до наступного висновку.

В судовому засіданні суд встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Згідно із частиною 1 статті 321 Цивільного кодексу України , право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном (ст. 391 ЦК України ).

Відповідно до ст. 1 Першого протоколу Європейської Конвенції "Про захист прав людини і основоположних свобод" кожна фізична або юридична особа право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

За приписами ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено принцип мирного володіння майном, який в контексті прецендентної практики Європейського суду з прав людини закріплює засади поваги до права власності та забороняє безпідставне позбавлення або обмеження володіння особою своїм майном, інакше як в інтересах суспільства та на умовах, передбачених нормами міжнародного права.

Відповідно до ст. 41 Конституції України право приватної власності є непорушним.

Відповідно до частини 1 статті 15 Цивільного кодексу України , кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ч. 2, ч. 3 ст. 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Відповідно до п.7 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 16.04.2004 року "Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ" власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його права, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою.

Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється згідно з частиною третьою статті 152 ЗК шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів захисту (стаття 16 ЦК ).

Судом встановлено, що 17 вересня 2011 року згідно договору купівлі - продажу земельної ділянки ОСОБА_8 продала, а позивач ОСОБА_5 купив земельну ділянку площею 0,1100 га для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, що має кадастровий номер 3222284402:01:328:0011, що розташована в с. Панікарча Кагарлицького району Київської області по вул.. Польова.

Згідно витягу з Державного реєстру право чинів від 17.09.2011 року Ржищівською державною нотаріальною конторою було зареєстровано договір купівлі - продаж земельної ділянки, площею 0,1100 га для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, що має кадастровий номер 3222284402:01:328:0011, що розташована в с. Панікарча Кагарлицького району Київської області по вул.. Польова, власником якої став ОСОБА_5

Згідно договору дарування земельної ділянки від 17 вересня 2011 року ОСОБА_8 подарила, а відповідач ОСОБА_6 отримала в дар земельної ділянки, площею 0,1400 га для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, що має кадастровий номер 3222284402:01:328:0010, що розташована в с. Панікарча Кагарлицького району Київської області по вул.. Польова

Згідно висновку експерта судової земельно - технічної експертизи № 28/08-17 від 17.07.2017 року вбачається, що дослідження проводилось методом візуального та аналітичне документального співставлення з даними, що містяться в матеріалах цивільної справи № 368/1350/16-ц провадження № 2/368/702/16, додатково наданим документами та вимогами нормативно-правових актів зі застосуванням електронного програмного комплексу на персональному комп'ютері.

Отже, за отриманими результатами дослідження методом документального співставлення наданих матеріалів цивільної справи № 368/1350/16-ц провадження № 2/368/702/16, додатково наданих судом документів, вимог нормативно-правових актів із землеустрою та аналітично-камеральної обробки отриманої інформації на персональному комп'ютері за допомогою програмного комплексу AutoCAD (в форматі dwg) встановлено, наступне.

Земельні ділянки належні на праві власності ОСОБА_5 та ОСОБА_6 на місцевості по їх периметру кожна огороджені парканами.

Земельна ділянка за кадастровим номером 3222284402:01:328:0010 площею 0,1400 га, що належить ОСОБА_6 фактично в межах встановленого паркану по її периметру має загальну площу 0,1403 га. На 3,0 м2 більше від площі встановленої правовстановлюючими документами.

Земельна ділянка за кадастровим номером 3222284402:01:328:0011 площею 0,1100 га, що належить ОСОБА_5 разом з врахуванням земельної ділянки за кадастровим номером 3222284402:01:328:0006 площею 0,0698 га (а.с. 26), фактично в межах встановленого паркану по її периметру має загальну площу 0,1725 га. На 73,0 м2 менше від площі встановленої правовстановлюючими документами.

Зовнішні межі у відповідності до технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) в натурі (на місцевості) гр. ОСОБА_6 для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), яка розташована в с. Панікарча, вул. Польова Кагарлицького району Київської області, розроблена ТОВ ЗемЮрКонсалтинг у 2015 році (а.с. 105-115), на підставі якої внесені зміни Державним кадастровим реєстратором Управління держземагенства у Кагарлицькому районі до Державного земельного кадастру від 23.10.2015 р., не співпадають з фактично існуючим парканом, який встановлено по периметру цієї земельної ділянки за кадастровим номер 3222284402:01:328:0010.

Межі цієї земельної ділянки, що внесені в Державний земельний кадастр відповідно до зазначеної технічної документації із землеустрою, в цілому фактично зміщені від існуючого встановленого паркану по її периметру на 0,41 м в південно-східному напрямку.

Це свідчить про те, що при складанні технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) в натурі (на місцевості) гр. ОСОБА_6 для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), яка розташована в с. Панікарча, вул.. Польова Кагарлицького району Київської області, розроблена ТОВ ЗемЮрКонсалтинг у 2015 році (а.с. 105-115) імовірно невірно визначені координати точок поворотів зовнішніх меж цієї земельної ділянки при їх відновлені на місцевості.

Зовнішні межі у відповідності до розділу 2 Поземельної книги земельної ділянки за кадастровим номером 3222284402:01:328:0011, що належить ОСОБА_5, відкритою 05.08.2011 року та яка додатково надана судом, не співпадають з фактично існуючим парканом, який встановлено по периметру цієї земельної ділянки.

Межі цієї земельної ділянки, що внесені в Державний земельний кадастр відповідно до зазначеної Поземельної книги, в цілому фактично зміщені від існуючого встановленого паркану по її периметру на 20,19 м в північно-західному напрямку.

Це свідчить про те, що відомості, які вносились державним кадастровим реєстратором 10.06.2016 р. у відповідності до технічної документації із землеустрою відносно координат точок поворотів зовнішніх меж цієї земельної ділянки були не вірно визначені сертифікованим землевпорядником - розробником ОСОБА_9 при складанні технічної документації із землеустрою.

З огляду на зазначене (вищенаведене), у відповідності до змісту редакції поставлених питань в ухвалі суду від 20.12.2016 року, за результатами проведеного дослідження встановлено, що: на місцевості відсутні межові знаки, периметр кожної земельної ділянки огороджено парканом.

Відомості, які внесені до Державного земельного кадастру на земельній ділянки за кадастровим номером 3222284402:01:328:0010, що належить ОСОБА_6 та за кадастровим номером 3222284402:01:328:0011, що належить ОСОБА_5 за адресою: вул. Польова, село Панікарча Кагарлицького району Київської області не відповідають фактичному розташуванню на місцевості меж у вигляді встановлених парканів по периметру цих земельних ділянках, а саме: межі земельної ділянки ОСОБА_6 в цілому фактично зміщені від існуючого встановленого паркану по її периметру на 0.41 м в південно-східному напрямку, а межі земельної ділянки ОСОБА_5 в цілому фактично зміщені від існуючого встановленого паркану по її периметру на 20,19 м в північно-західному напрямку.

Причиною невідповідності фактично існуючих меж на місцевості у вигляді існуючих парканів по їх периметру встановленим межам технічною документацією із землеустрою, відомості яких занесені у Державний земельний кадастр, є грубі помилки розробників технічної документації із землеустрою на кожну окрему земельну ділянку відносно визначення координат точок поворотів зовнішніх меж для кожної земельної ділянки (недостовірні відомості).

Доцільно привести технічну документацію із землеустрою за приписами ч. 8, 12 ст. 79-1, ч. 2 ст. 7 Земельного кодексу України.

Враховуючи вищевикладене, експерт прийшов до наступних висновків, а саме: у зв'язку з тим, що технічна документація із землеустрою розроблена її розробниками в частині визначення координат точок поворотів зовнішніх меж кожної окремо земельної ділянки з грубими помилками, що вплинуло на достовірність внесення цих відомостей до Державного земельного кадастру, немає можливості надати повний, обґрунтований висновок щодо наявності відхилення між межею фактичного користування земельною ділянкою, що знаходиться за адресою: вул. Польова, село Панікарча Кагарлицького району Київської області, та межею, яка зазначена у правовстановлюючому документі між точками Г до Д (державний акт серії ЯЛ № 333069, кадастровий номер 3222284402:01:328:0011), яка належить ОСОБА_5.

У зв'язку з тим, що технічна документація із землеустрою розроблена її розробниками в частині визначення координат точок поворотів зовнішніх меж кожної окремо земельної ділянки з грубими помилками, що вплинуло на достовірність внесення цих відомостей до Державного земельного кадастру, немає можливості надати повний, обґрунтований висновок щодо наявносте відхилення між межею фактичного користування земельною ділянкою, що знаходиться за адресою: вул. Польова, село Панікарча Кагарлицького району Київської області та межею, яка зазначена у правовстановлюючому документ між точками Б до В (кадастровий номер 3222284402:01:328:0010), яка належите ОСОБА_6.

У зв'язку з тим, що технічна документація із землеустрою розроблена її розробниками в частині визначення координат точок поворотів зовнішніх меж жодної окремо земельної ділянки з грубими помилками, що вплинуло на достовірність внесення цих відомостей до Державного земельного кадастру, немає можливості надати повний, обґрунтований висновок щодо наявності фактичного накладення земельної ділянки, що належить ОСОБА_10 (кадастровий номер 3222284402:01:328:0010) на земельну ділянку, яка належить ОСОБА_5 (державний акт серії ЯЛ № 333069, кадастровий номер 3222284402:01:328:0011).

У зв'язку з тим, що технічна документація із землеустрою розроблена її розробниками в частині визначення координат точок поворотів зовнішніх меж кожної окремо земельної ділянки з грубими помилками, що вплинуло на достовірність внесення цих відомостей до Державного земельного кадастру, немає можливості надати повний, обґрунтований висновок щодо наявності факту зміни меж та факту зміни площі земельних ділянок між земельними ділянками ОСОБА_5 (кадастровий номер 3222284402:01:328:0011) та ОСОБА_6 (кадастровий номер 3222284402:01:328:0010), та встановити за рахунок яких меж земельних ділянок утворилося можливе накладання (або порушення меж), та як змінилась площа вищевказаних ділянок.

Допитаний в судовому засіданні експерт ОСОБА_11 висновок судової земельно - технічної експертизи № 28/08-17 від 17.07.2017 року підтримав. При проведенні дослідження ним було враховані всі надані судом документи та було встановлено, що технічні документації сторін зроблені з помилками і будь - які порушення виявити у зв'язку з цим не можливо зробити.

Свідок ОСОБА_12 пояснив, що якщо при проведенні експертизи було виявлено помилки в технічній документації сторін, то можливо зробити висновок, що сторонам необхідно зробити виправлення, але в одній організації.

Свідок ОСОБА_13 пояснив, що топографо - геодезичні знімання ним проведенні відповідно до земельного законодавства України і проведену роботу він підтримує.

Свідок ОСОБА_14 пояснив, що відновлення меж земельної ділянки відповідача ним проведенні відповідно норм земельного законодавства.

Частиною 1 ст. 3 ЦПК України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизначених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно з частиною 1 статті 11 ЦПК України, якою встановлений принцип диспозитивності цивільного судочинства, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

За ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, установлених ст. 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, що мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких між сторонами ті іншими особами, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

З пояснень сторін, експерта, свідків та матеріалів справи вбачається, що позивачем не надано суду жодного документу на порушення його прав, як землевласника зі сторони відповідача ОСОБА_6

Пунктом 33 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 лютого 2014 року № 5 Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав роз'яснено, що відповідно до положень ст. ст. 391 , 396 ЦК України позов про усунення порушень права, не пов'язаних із позбавленням володіння, підлягає задоволенню у разі, якщо позивач доведе, що він є власником або особою, яка володіє майном (має речове право) з підстави, передбаченої законом або договором, і що діями відповідача, не пов'язаними з позбавленням володіння, порушується його право власності чи законного володіння.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорення. Таким чином, у розумінні закону, суб'єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Порушення цивільних прав може проявлятися, зокрема, в створенні власнику перешкод у здійсненні права користування чи розпорядження своїм майном (ст. 391 ЦК України ).

Таким чином, оцінивши докази по справі в їх сукупності, суд приходить до того, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами позовних вимог, не знайшли свого доведення у судовому засіданні, не ґрунтується на чинному законодавстві, а тому задоволенню не підлягають.

Що стосується витрат на правову допомогу заявлену представником відповідача під час судових дебатів, то суд зазначає наступне.

24 жовтня 2017 року судом було постановлено ухвалу про закінчення з'ясування обставин справи та перевірки їх доказами і переходом до судових дебатів та оголошено перерву для підготовки до судових дебатів до 26.10.2017 року.

26 жовтня 2017 року під час судових дебатів представником відповідача було заявлено про стягнення судових витрат з позивача.

Згідно ч. 8 ст. 193 ЦПК України під час судових дебатів не можна подавати нові докази, заяву про залишення позову без розгляду, збільшувати або зменшувати розмір позовних вимог.

Тобто, до закінчення судового розгляду представники відповідача ніяких доказів щодо судових витрат не давали, вони не оглядалися, а тому з урахуванням п. 8 ст. 193 ЦПК України не підлягають до задоволення.

На підставі викладеного та керуючись постановою Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 Про судову практику у справах про земельні відносини , ЗК України, ЦК України, ст. ст. 10, 11, 60, 212, 213, 214, 215, 218 ЦПК України суд, -

вирішив:

У задоволенні позовних вимогах ОСОБА_5 до ОСОБА_6 про усунення перешкод в користуванні земельної ділянки та відновлення її стану відмовити.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Київської області через Кагарлицький районний суд протягом десяти днів з дня проголошення, а особами , які брали участь у справі і не були присутніми в судовому засіданні протягом 10 днів з дня отримання копії рішення.

Суддя І.І. Шевченко