Ухвала

від 31.10.2017 по справі 906/291/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,

E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, http://zt.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

"31" жовтня 2017 р. Справа № 906/291/15.

Господарський суд Житомирської області у складі:

Судді: Маріщенко Л.О.

Розглянувши скаргу ПАТ "Банк Камбіо" №04/2268 від 04.11.2016 на дії відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби у справі № 906/291/15 за позовом: Публічного акціонерного товариства "Банк Камбіо" (м. Київ)

До: Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Володарська" (с.Солодирі Володарськ-Волинського району Житомирської області)

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "НАСТ" (м. Київ)

про звернення стягнення на предмет застави

за участю представника ДВС:ОСОБА_1 - дов. від 24.07.2017

ВСТАНОВИВ:

09.11.2016 до господарського суду від стягувача - ПАТ "Банк Камбіо" надійшла скарга №04/2268 від 04.11.2016 на дії відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби, які полягають у поверненні виконавчого документу стягувачу згідно Повідомлення №16-10-52639572-799/19 від 17.10.2016, у зв'язку з несплатою стягувачем авансового внеску згідно п.8ч.4ст.4 Закону України "Про виконавче провадження", який набрав законної сили 05.10.2016. Скаржник просить визнати дії виконавчої служби з повернення виконавчого документу протиправними, скасувати Повідомлення від 17.10.2016, зобов'язати виконавчу службу прийняти до виконання наказ №906/291/15 від 29.04.2015.(т.1 а.с.162-167).

17.10.2017 до господарського суду від відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби надійшов відзив на скаргу, в якому зазначено, що державним виконавцем правомірно та у відповідності до вимог чинного законодавства заявнику направлено повідомлення про повернення без прийняття наказу до виконання.(т.2 а.с. 218,219)

Заявник (скаржник) повноважного представника в судове засідання не направив, вимог ухвали суду 17.10.2017 не виконав, але направив до суду заяву від 26.10.2017 № 04/1415 про розгляд справи без участі скаржника. Вимоги скарги підтримує в повному обсязі та просить їх задовольнити.

Представники боржника та третьої особи в судове засідання своїх представників не направили, про причини неявки суд не повідомили, хоча про дату, час і місце судового засідання повідомлені своєчасно та належним чином.

Від третьої особи повернувся поштовий конверт з відміткою "не знаходиться".

Відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, сторони зобов'язані добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Пунктом 3.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" встановлено, що розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання. Пункт 3.9.1. вказаної Постанови передбачає, що особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

За змістом правової позиції Вищого господарського суду України, викладеної в п.3.9.2 постанови № 18 від 26.12.2011р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. При цьому неявка у судове засідання однієї з сторін, належним чином повідомленої про час і місце цього засідання, не перешкоджає такому переходові до розгляду позовних вимог, якщо у господарського суду відсутні підстави для відкладення розгляду справи, передбачені частиною першою статті 77 ГПК України (п.3.12 постанови).

Оскільки у матеріалах справи достатньо доказів, які мають значення для правильного вирішення спору та сторонами у справі не надано доказів в підтвердження поважності причин неявки їх представників в судове засідання, враховуючи обмеженість строків розгляду справи та відсутність клопотання про їх продовження , справа розглядається без явки сторін за наявними матеріалами.

Тому, сторони вважаються такими, що належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи судом.

Представник ДВС в судовому засіданні проти скарги заперечив. Вказав, що стягувачу необхідно було сплатити авансовий внесок згідно статті 26 ЗУ "Про виконавче провадження". Вважає, що ПАТ "Банк Камбіо" пред'явив виконавчий документ для виконання, а не подав заяву про скасування повідомлення від 17.10.2016р. і винесення постанови про відкриття виконавчого провадження без сплати авансового внеску.

Відповідно до ст. 121-2 ГПК України, неявка боржника, стягувача, прокурора чи представника органу державної виконавчої служби, приватного виконавця в судове засідання не є перешкодою для розгляду скарги.

Дослідивши матеріали скарги, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні скарги враховуючи наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням господарського суду Житомирської області від 14.04.15р. позов Публічного акціонерного товариства "Банк Камбіо" задоволено. Звернуто стягнення на предмет застави: майбутній врожай сільськогосподарських культур, а саме кукурудзу врожаю 2013 року, який засіяно на площі 1171,00 га, місцезнаходження посівів: Житомирська область, Володарсько-Волинський район, с.Солодирі, територія Дворіщенської селищної ради, Черняхівський район, с.Пекарщина, територія Пекарщинської селищної ради, Володарсько-Волинський район, с.Небіж, територія Небізької селищної ради за договором застави майбутнього врожаю №011/1-2012/840/10 від 21.06.2013р., який належить на праві власності Товариству з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Володарська" (12141, Житомирська область, Володарсько-Волинський район, с.Солодирі, вул.К.Маркса,1; код 36334815) в рахунок погашення заборгованості ТОВ "НАСТ" за кредитним договором "011/1-2012/840 від 10.05.2012р. у розмірі 6498000,00 доларів США, що еквівалентно 102616740,90 грн та складається з простроченої заборгованості за кредитом у розмірі 5400000,00 доларів США та простроченої заборгованості по сплаті процентів у розмірі 1098000,00 доларів США на користь Публічного акціонерного товариства "Банк Камбіо" (м.Київ, вул. Заньковецької/Станіславського, 3/1, код 26549700). Встановлено спосіб реалізації предмета застави - шляхом проведення торгів в порядку Закону України "Про виконавче провадження".

Також, стягнуто з ТОВ "Агрофірма"Володарська" (код 36334815) в доход Державного бюджету України 73080,00 грн. судового збору.

На виконання зазначеного рішення 29.04.15р. видано накази.

З метою виконання рішення суду ПАТ "Банк Камбіо" звернувся до відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби України (далі-ДВС) із заявою №04/2375 від 27.09.16р. про відкриття виконавчого провадження та наказом суду №906/291/15 від 29.04.15р. ( т.1 а.с.170,171).

17.10.16р. державним виконавцем ДВС винесено Повідомлення про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання, у зв'язку з несплатою стягувачем авансового внеску згідно Закону України "Про виконавче провадження", який набрав законної сили 05.10.16 р.(далі-Закон).(т.1 а.с.173,174)

Відповідно до ст.115 ГПК України рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

Частиною 1 статті 116 ГПК України визначено, що виконання рішення господарського суду провадиться на підставі виданого ним наказу, який є виконавчим документом.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню, у разі невиконання їх у добровільному порядку, регламентуються Законом України "Про виконавче провадження".

За ч.7 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про виконавче провадження" в редакції від 05.10.2016р. виконавчі дії, здійснення яких розпочато до набрання чинності цим Законом, завершуються у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Після набрання чинності цим Законом виконавчі дії здійснюються відповідно до цього Закону.

Згідно ч.1 ст.13 Закону України "Про виконавче провадження" в редакції від 05.10.2016р. під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення.

Відповідно до ст.1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

У ст.5 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено органи та особи, які здійснюють примусове виконання рішень. Примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Відповідно до ст.26 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

До заяви про примусове виконання рішення стягувач додає квитанцію про сплату авансового внеску в розмірі 2 відсотків суми, що підлягає стягненню, але не більше 10 мінімальних розмірів заробітної плати, а за рішенням немайнового характеру - у розмірі одного мінімального розміру заробітної плати з боржника - фізичної особи та в розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - юридичної особи.

Таким чином, з огляду на вище зазначені норми чинного законодавства, суд констатує, що лише за умови, якщо здійснення виконавчих дій розпочато до 05.10.2016р., такі дії завершуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження", який діяв до 05.10.2016р.

У розумінні Закону України "Про виконавче провадження" в редакції від 05.10.2016р. виконавчі дії виконавець вчиняє під час здійснення виконавчого провадження, а виконавче провадження відповідно - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень.

Як вже зазначалось, у ст.5 Закону України "Про виконавче провадження" визначено органи та особи, які здійснюють примусове виконання рішень.

В свою чергу, як вбачається із встановлених обставин, до 05.10.2016р. здійснення виконавчих дій по відповідному виконавчому провадженню розпочато не було.

Навіть дійсне подання заявником заяви про відкриття виконавчого провадження 04.10.2016р., тобто в період дії попередньої редакції Закону, не свідчить про початок виконавчих дій до набрання чинності нової редакції Закону.

За своїм правовим змістом подання заяви про відкриття виконавчого провадження не є виконавчою дією, а є дією стягувача, направленою на ініціювання вчинення уповноваженим суб`єктом виконавчих дій.

Отже, суд вважає, що у державного виконавця після 05.10.2016р. були відсутні підстави відкривати виконавче провадження за нормами, які діяли до 05.10.2016р..

Крім того, Закон не передбачає застережень щодо сплати авансового платежу у конкретному випадку, а саме при поданні заяви стягувачем до 04.10.2016р. включно.

В ч.7 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про виконавче провадження" в редакції від 05.10.2016 р. мова йде тільки про виконавчі дії, здійснення яких розпочато до набрання чинності цим Законом.

Відповідно до ч.4 ст.4 Закону України "Про виконавче провадження" в редакції від 05.10.2016р. виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред`явлення, якщо, зокрема, стягувач не надав підтвердження сплати авансового внеску, якщо авансування є обов`язковим.

Повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред`явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 12 Закону України "Про виконавче провадження".

Аналогічна право позиція наведена в постанові Вищого господарського суду України від 20.06.2017 року у справі № 906/291/15.

Отже, суд прийшов до висновку, що доводи стягувача (скаржника) не є підставними та не узгоджуються з наявними матеріалами справи.

Відповідно до п. 9.13 Постанови Пленуму ВГСУ № 9 від 17.10.2012р. " Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" за результатами розгляду скарги виноситься ухвала, в якій господарський суд або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визнає постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною, або визнає дії чи бездіяльність органу Державної виконавчої служби незаконними, чи визнає недійсними наслідки виконавчих дій, або зобов'язує орган державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав, або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє.

Враховуючи викладене, в задоволенні скарги Публічного акціонерного товариства "Банк Камбіо" №№04/2268 від 04.11.2016 року на дії відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби щодо повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання необхідно відмовити.

Відповідно до ст.ст.33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Керуючись ст.86 ГПК України, господарський суд,-

УХВАЛИВ:

В задоволенні скарги Публічного акціонерного товариства "Банк Камбіо" №04/2268 від 04.11.2016 на дії відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби відмовити

Суддя ОСОБА_2

Друк:

1 - в справу

2,3 - сторонам

4- трет особі