Рішення

від 06.11.2017 по справі 642/7556/16-ц

ЛЕНІНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХАРКОВА

"06" листопада 2017 р.

Справа № 642/7556/16ц

Провадження № 2/642/1292/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 жовтня 2017 року Ленінський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого - судді - Шрамко Л.Л.,

з участю секретаря - Бондаренко В.П.,

з участю представника позивача, 3-ї особи за основним та відповідача за зустрічним позовом - ОСОБА_1,

представника 3-ї особи за основним та відповідача за зустрічним позовом - ОСОБА_2,

представника відповідача за основним та позивача за зустрічним позовом - ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в місті Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до Товариства з обмеженою відповідальністю КОЛІНС , 3- особи - ОСОБА_5, ОСОБА_6, про витребування майна з чужого незаконного володіння,

та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю КОЛІНС до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про визнання права власності, визнання недійсними договорів купівлі-продажу та витребування майна з чужого незаконного володіння,

встановив:

Позивач ОСОБА_4 звернувся 29 листопада 2016 року до суду з позовом про витребування з чужого незаконного володіння ТОВ КОЛІНС на підставі ч.3 ст. 388 ЦК України, як набуте безвідплатно в особи, яка не мала право його відчужувати, та визнання права власності на нежитлову будівлю літ. А-4 , загальною площею 952,2кв.м., розташовану за адресою: м.Харків, провулок Лопанський, будинок 3.

В остаточній редакції позовних вимог в уточненій позовній заяві представник позивача ОСОБА_1, якій діє від імені та в інтересах позивача ОСОБА_4, в межах наданих довіреністю повноважень, змінив позовні вимоги, та просив витребувати з чужого незаконного володіння ТОВ КОЛІНС нежитлову будівлю літ. А-4 , загальною площею 952,2 кв.м., яка розташована за адресою: м.Харків, провулок Лопанський, будинок 3.

В обґрунтування позовних вимог послався на те, що згідно договору купівлі - продажу від 20.12.2007 року позивач ОСОБА_4 придбав нежитлову будівлю літ. А-4 , загальною площею 952,2 кв.м., розташовану за адресою: м.Харків, пров. Лопанський, буд. 3. Постановою Господарського суду Харківської області від 30.09.2013 року фізичну особу-підприємця ОСОБА_4 визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру, до ліквідаційної маси було включено і вказану нежитлову будівлю. 13.12.2013 року на прилюдних торгах, під час провадження справи про банкрутство, ОСОБА_7 придбала вказану нежитлову будівлю за 308 856,00 грн. та у подальшому зареєструвала за собою право власності не неї. Однак провадження по справі про банкрутство ФОП ОСОБА_4 було припинено на підставі постанови Харківського апеляційного господарського суду від 23.01.2014 року, та постанову про визнання позивача банкротом скасовано, тому вказана скасована постанова господарського суду не породжує жодних правових наслідків.

ОСОБА_7 17.12.2013 створила ТОВ КОЛІНС зі статутним капіталом 308 856,00 грн., та передала спірну нежитлову будівлю до статутного капіталу цього підприємства. Рішенням Ленінського районного суду м. Харкова від 25.05.2016 року визнано недійсним результати прилюдних торгів щодо придбання 13.12.2013 року ОСОБА_7 вказаної нежитлової будівлі. Вказане рішення залишено без змін ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 24.11.2016 року.

Таким чином, представник позивача вважає, що майно було викрадено у ОСОБА_4 та ліквідатора, як особи, якій він передав майно у володіння, що підтверджено вказаними судовими рішеннями, та доведено, що нежитлова будівля вибула з володіння ОСОБА_4 не з його волі. Незаконні дії з відчуження нежитлової будівлі призвели до нанесення позивачу значної матеріальної шкоди. Посилаючись на ч.1 ст. 236 ЦК України, відповідно до якої правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення, вважає, що ОСОБА_7 не мала права відчужувати вказане майно у будь який спосіб. Крім того, посилаючись на постанову ВСУ від 03.10.2001 року у справі № 3-98гс11, зазначає, що у разі якщо проведені на виконання судового рішення прилюдні торги з реалізації майна визнано судом такими, що проведені з порушенням чинного законодавства, то особа, яка придбала це майно, не є добросовісним набувачем, у якого майно не може бути витребувано відповідно до ч.2 ст. 388 ЦК України. Оскільки на час звернення до суду з позовом право власності на спірне майно було зареєстровано за ТОВ КОЛІНС , до останнього пред'явлено вимогу про витребування майна з незаконного володіння.

Також зазначає, що на момент передачі нежитлових приміщень до статутного фонду ТОВ КОЛІНС ОСОБА_7 була єдиним учасником та засновником вказаного товариства, їй було достовірно відомо про те, що вказана нежитлова будівля їй фактично не належить, бо вона не приймала участі в торгах, не сплачувала грошові кошти за вказане майно та не знала про існування вказаного товариства, де була засновником, про що вона вказала під час допиту як свідок у кримінальному провадженні. Будь-яких грошових коштів ОСОБА_7 на рахунки банківських установ не перераховувала та не отримувала, а лише ставила підписи за вказівкою інших осіб. Вказане свідчить про те, що ТОВ КОЛІНС є недобросовісним набувачем вказаної нежитлової будівлі,а від недобросовісного набувача майно може бути витребувано вбудь якому випадку. ОСОБА_7, будучі єдиним учасником та засновником ТОВ КОЛІНС ,була обізнана, що відчужує майно шляхом передачі до статутного фонду вказаного товариства без права на його відчуження, не вживаючи всіх розумних заходів, та, можливо, не усвідомлюючи своєї провини, бажала настання несприятливих наслідків для власника. Про вказане було обізнано ТОВ КОЛІНС , тому останнє не може бути визнано добросовісним набувачем. Хоча у п.24 Постанови Пленуму ВСУ № 5від 07.02.2014 зазначено, що під час розгляду позову власника про витребування майна, переданого як вклад до статутного капіталу господарського товариства суд має враховувати, що отримання майна як вкладу до статутного капіталу є відплатним придбанням, оскільки в результаті передання вкладу особа набуває права учасників господарського товариства, у інформаційному листі про практику застосування судами законодавства під час розгляду цивільних прав про захист права власності та інших речових прав від 28.01.2013 р. ВССУ вказує на одну з умов того, що власник майна не може витребувати його з незаконного володіння добросовісного набувача якщо майно має бути придбано за гроші, тобто повинно бути саме купленим. Під час передачі майна до статутного фонді ТОВ КОЛІНС не укладалося угод купівлі-продажу нежитлової будівлі за грошові кошти.

Позовні вимоги про витребування нежитлової будівлі з незаконного володіння відповідача обґрунтовує посиланням на ст. 400 ЦК України, відповідно до якої недобросовісний володілець зобов'язаний негайно повернути майно особі, яка має на нього право власності або інше право відповідно до договору або закону, або яка є добросовісним володільцем цього майна, а у разі невиконання недобросовісним володільцем цього обов'язку заінтересована особа має право пред'явити позов про витребування цього майна.

Також зазначив, що відповідно до ст. 388 ЦК України майно може витребувати лише власник, а до господарського суду Харківської області 19.06.2017 подано заяву представника ТОВ Колінс про визнання позову ТОВ Ріелторсистема до ТОВ Колінс про визнання дійсним договору купівлі-продажу спірних нежитлових приміщень та визнання за ТОВ Ріелтор система права власності на вказане нерухоме майно, що свідчить про те, що ТОВ КОЛІНС не вважає себе власником цього майна.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_4 - ОСОБА_1, він же представник 3-ї особи за основним та відповідача за зустрічним позовом ОСОБА_6, уточнені позовні вимоги ОСОБА_4 підтримав, проти зустрічного позову заперечував, посилаючись на обставини, викладені в уточненій позовній заяві, письмових поясненнях та відгуку на зустрічний позов. Також зазначив, що у разі витребування майна з чужого незаконного володіння немає підстав для визнання всіх укладених стосовно майна договорів недійсними.

В судовому засіданні ОСОБА_2 - представник 3-ї особи за основним та відповідача за зустрічним позовом ОСОБА_5, уточнені позовні вимоги підтримав, проти зустрічного позову заперечував, посилаючись на обставини, викладені в уточненій позовній заяві, письмових поясненнях та відгуку на зустрічний позов.

Представник відповідача ТОВ КОЛІНС позов не визнав, подав письмові заперечення проти основного позову, та звернувся до суду з зустрічним позовом до ОСОБА_4, ОСОБА_5,ОСОБА_6 про визнання права власності та витребування майна з чужого незаконного володіння.

В остаточній редакції уточненої позовної заяви (а.с.210-217)просив визнати за ТОВ КОЛІНС право власності на нежитлову будівлю літ. А-4 , загальною площею 952,2кв.м., яка розташована за адресою: м.Харків, провулок Лопанський, будинок 3; визнати недійсним договір купівлі - продажу від 29 березня 2017 року нежитлових приміщень: підвалу № І,ІІ, ІІІ, ІV, V, VI, VII, VIII, 1-го та 3 поверхів в будівлі літ А-4 площею 484,9 кв.м. в зазначеній нежитловій будівлі, посвідчений приватним нотаріусом ОСОБА_8, реєстровий № 1528, укладений між ОСОБА_5 та ОСОБА_4; визнати недійсним договір купівлі - продажу від 29 березня 2017 року нежитлових приміщень: підвалу № 1,2,3; 2-го та 4-го поверхів будівлі літ А-4 загальною площею 467,3 кв.м., в зазначеній будівлі, посвідчений приватним нотаріусом ОСОБА_8, реєстровий № 1526, укладений між ОСОБА_6 та ОСОБА_4; витребувати їз незаконного володіння ОСОБА_5 нежитлові приміщення підвалу № І,ІІ, ІІІ, ІV, V, VI, VII, VIII; 1-го та 3 поверхів площею 484,9 кв.м. в зазначеній нежитловій будівлі; витребувати їз незаконного володіння ОСОБА_6 нежитлові приміщення: підвалу № 1,2,3, 2-го та 4 -го поверхів в нежитловій будівлі літ. А-4 загальною площею 467,3 кв.м.

В обґрунтування зустрічного позову та заперечень проти основного позову представник ТОВ КОЛІНС послався на те, що вказана нежитлова будівля загальною площею 952,2 кв.м. була передана до статутного капіталу ТОВ КОЛІНС попереднім власником ОСОБА_7 В ході отримання дозвільних документів для реконструкції приміщень ТОВ КОЛІНС стало відомо, що вказана нежитлова будівля поділена та на підставі договорів купівлі-продажу від 29.03.2017відчужена іншим особам, а саме: нежитлові приміщення площею 484,9 кв.м. продані та зареєстровані за ОСОБА_5, а нежитлові приміщення площею 467,3 кв.м. продані та зареєстровані за ОСОБА_6Ю.З веб- порталу Судова влада ТОВ КОЛІНС стало відомо про винесення 18.01.2017 заочного рішення у даній справі, яким було задоволено позов ОСОБА_4 про визнання за ним права власності на вказану будівлю, та витребування її у ТОВ КОЛІНС . Вказане рішення і стало підставою для реєстрації права власності за ОСОБА_4 та подальшого відчуження ним вказаних приміщень. Вказане заочне рішення скасовано.

Представник відповідача зазначив, що ТОВ КОЛІНС набуло право на спірну будівлю на правових підставах. Так, до статутного капіталу ТОВ КОЛІНС нежитлова будівля була передана ОСОБА_7, що підтверджується протоколом загальних зборів від 19.12.13 року та актом приймання - передачі від 19.12.2013 року. За договором купівлі-продажу корпоративних прав та частки у статутному капіталі від 24 грудня 2013 року та за заявою від 24 грудня 2013 року, які посвідчені нотаріально, ОСОБА_7 передала частку у статутному капіталі ТОВ КОЛІНС у розмірі 100% статутного капіталу товариства ОСОБА_9, а остання відповідно до акту приймання-передання частки у статутному капіталі ТОВ КОЛІНС від 24.12.2013 року прийняла у власність частку у статутному капіталі товариства у вигляді майнового внеску - спірної нежитлової будівлі літ. А-4 , загальною вартістю 308856,00 грн., що дорівнює 100% частки у статутному капіталі ТОВ Колінс . Будь-яких судових рішень, які підтверджують недійсність рішень засновників або загальних зборів учасників товариства ТОВ КОЛІНС , не існує. Також зазначила, що нежитлова будівля була відчужена в рамках провадження справи про банкрутство ФОП ОСОБА_4, у зв'язку з чим зазначені правовідносини регулюються нормами ЦК України та Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом в редакції, яка діяла на час проведення аукціону. Відповідальною особою за організацію торгів та законність їх проведення є ліквідатор, а переможець аукціону ОСОБА_7 зі свого боку виконала усі передбачені законом зобов'язання для отримання права власності на нежитлову будівлю. Ліквідатором 13.12.2013 року було складено акт про передання права власності на нерухоме майно, в якому зазначено, що оплата майна проведена повністю, зобов'язання сторонами виконані належним чином, претензій немає. Того ж дня ліквідатор підписав заяву, засвідчену нотаріально, в якій підтвердив, що грошові кошти від продажу будівлі у розмірі 308 856,00 грн. перераховані переможцем аукціону у повному обсязі.

Крім того, зазначила, що відповідно до положень ч.1 ст.50, ч.ч.1,3,4 ст.75 Закону про банкрутство продаж майна на аукціоні оформлюється договором купівлі-продажу, який укладається власником майна чи замовником аукціону з переможцем торгів. Відповідно до ч.3 ст.55 Закону про банкрутство визнання результатів аукціону недійсними в судовому порядку тягне за собою визнання недійсним укладеного з переможцем договору купівлі-продажу, що узгоджується з нормами ч.4 ст. 657 ЦК України, тому тільки при визнанні недійсним укладеного між ліквідатором та переможцем аукціону договору купівлі-продажу, посвідченого нотаріусом, можливо розглядати питання про застосування наслідків недійсного правочину, якщо такі будуть мати місце, однак рішення суду про визнання недійсним саме договору купівлі-продажу відсутнє. Рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 25.05.2016 про визнання недійсними результатів відкритих торгів у формі аукціону не є підставою для застосування наслідків недійсності правочину.

Крім того, зазначає, що рішенням Комінтернівського районного суду м.Харкова від 07.08.2012 року зі ОСОБА_4 на користь ТОВ ОТП Факторинг Україна стягнута заборгованість у розмірі 5854715,52 грн. за кредитним договором від 26.12.2007 року та за у розмірі 1011399,62 грн. за кредитним договором від 22.05.2008 року, а спірна нежитлова будівля була предметом договору іпотеки від 26.12.2007 року, укладеного між банком та ОСОБА_4 в забезпечення останнім виконання кредитних зобов'язань. Відповідно до ч.4 ст.42 Закону про банкрутство майно банкрута, що є предметом забезпечення, використовується виключно для задоволення вимог кредитора за зобов'язаннями, які воно забезпечує.

Грошові кошти від продажу на аукціоні спірної нежитлової будівлі,яка була предметом договору іпотеки, були отримані не ОСОБА_4, який не був продавцем на аукціоні, а ліквідатором для передачі у подальшому іпотекодержателю, що також виключає застосування наслідків недійсності правочину та реституції, яка передбачає відповідно до ч.1 ст.216 ЦК України повернення покупця та продавця до первісного стану та повернення отриманого за правочином з обох сторін.

Також посилається на те, що згідно з п.10 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 року Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними вимога про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, за правилами реституції може бути пред'явлена тільки стороні недійсного правочину, а ТОВ КОЛІНС не є стороною правочину, за яким ОСОБА_7 отримала право власності на спірну будівлю, та дійсність якого поставлена судом під сумнів.

Також зазначила, що відповідно до п.24 Постанови Пленуму ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ №5 від 07.02.2014 року Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав під час розгляду позову власника про витребування майна, переданого як вклад до статутного (складеного) капіталу господарського товариства, отримання майна як вкладу до статутного (складеного) капіталу є відплатним придбанням, оскільки в результаті передання вкладу особа набуває права учасника господарського товариства. ТОВ КОЛІНС набуло право на нерухоме майно у зв'язку з його передачею ОСОБА_7 до статутного капіталу Товариства. Судових рішень, які підтверджують недійсність рішень засновників або загальних зборів учасників товариства ТОВ Колінс не існує, правові підстави для ствердження про відсутність у ОСОБА_7 права на відчуження майна товариству відсутні.

Крім того, на момент продажу нежитлової будівлі на аукціоні була воля з боку ОСОБА_4 на реалізацію цього майна, оскільки він особисто звернувся до господарського суду Харківської області з заявою про порушення провадження у справі про банкрутство на підставі ст.90 Закону про банкрутство, та особисто подавав касаційну скаргу до ВССУ на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 23.01.2014 року про припинення провадження у справі про банкрутство. Наявність у діях власника волі на передачу майна іншій особі унеможливлює його витребування від добросовісного набувача, і дана обставина теж є перешкодою для застосування ст.388 ЦК України в зазначених правовідносинах.

Зустрічний позов відповідач ТОВ КОЛІНС обґрунтовує посиланням на положення ч. 1 ст. 388 ЦК України, відповідно до якої якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала право його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом. Зазначає, що майно, яке вибуло з володіння власника на підставі рішення суду, ухваленого щодо цього майна, але в подальшому скасованого, вважається таким, що вибуло з володіння власника поза його волею, що узгоджується з постановою ВСУ №6-146цс13 від 16.04.2014 року. Згідно позиції Верховного Суду України, викладеній у постанові від 24.06.2015 у справі №907/544/14, якщо судовий акт скасовано, то він не породжує жодних правових наслідків з моменту його ухвалення. Позивач вважає, що саме ТОВ КОЛІНС є єдиним та законним власником спірного нерухомого майна, та у зв'язку з оспорюванням права власності ТОВ КОЛІНС на нежитлову будівлю, товариством заявлена вимога про визнання права власності відповідно до положень ст. 392 ЦК України.

Вимоги про визнання договорів недійсними обґрунтовує посиланням на ст. 215 ч.1 ЦК України, відповідно до якої підставою недійсності угоди є недодержання в момент укладення угоди сторонами вимог, встановлених частинами 1-3, 5 та 6 ст.203 ЦК України. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). Оскільки не додержані вимоги, передбачені ч.ч.1-3,5,6 ст.203 ЦК України, відпала правова підстава, на якій ОСОБА_10 та ОСОБА_6 стали власниками нежитлових приміщень, та укладені ОСОБА_4 договори купівлі-продажу від 29.03.2017 року слід визнати недійсними, а визнання договорів недійсними є підставою для витребування відповідно до ст. 387 ЦК України майна від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

В судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_3 послалась на викладені в зустрічному позові та письмових поясненнях обставини. Також зазначила, що посилання представника позивача на те, що ОСОБА_7 не приймала участі в прилюдних торгах, не сплачувала грошові кошти за спірну будівлю, що нібито підтвердила будучи допитаної як свідок у кримінальному провадженні, не підтверджене належними та допустимими доказами, та суперечать рішенню суду про визнання торгів недійсними, де зазначено, що представник ОСОБА_11 визнавав факт отримання ліквідатором ОСОБА_11 грошових коштів у сумі 308856 грн. від продажу будівлі, а також рішенню суду про стягнення саме з ОСОБА_11 вказаних грошових коштів від продажу будівлі на користь ТОВ ОТП Факторинг Україна - кредитора ТОВ ОСОБА_4 Також зазначила, що доказів недобросовісності набувача майна - ТОВ КОЛІНС суду позивач не надав.

Суд, вислухавши представника позивача та 3-ї особи за основним, відповідача за зустрічним позовом ОСОБА_6 ОСОБА_12, представника 3-ї особи за основним та відповідача за зустрічним позовом ОСОБА_5 ОСОБА_2, представників відповідача за основним та позивача за зустрічним позовом - ОСОБА_13 та ОСОБА_3, дослідивши матеріали справи, встановив наступні факти та відповідні правовідносини.

Згідно договору купівлі-продажу від 20.12.2007 року ОСОБА_4 придбав у обласного об'єднання сільського комунального господарства Облсількомунгосп нежитлову будівлю літ. А-4 загальною площею 952,2 кв.м. по провулку Лопанському, будинок 3 в м.Харкові, про що 21 грудня 2007 року внесено відповідний запис у державному реєстрі прав власності на нерухоме майно.

Як вбачається з постанови господарського суду Харківської області у справі № 922/3359 від 30 вересня 2013 року, фізична особа-підприємець ОСОБА_4 звернувся до господарського суду Харківської області з заявою про порушення справа про банкрутство відносно себе, посилаючись на те, що не може виконати грошові зобов'язання перед кредиторами після настання встановленого строку для їх сплати. Зокрема, послався на наявність боргу перед ТОВ ОТП Факторинг Україна (правонаступник ПАТ ОТП Банк ) в загальній сумі 5 854 715, 52 грн. Просив визнати його банкрутом, відкрити ліквідаційну процедуру та призначити ліквідатора.

Вказаною постановою господарського суду Харківської області від 30 вересня 2013 року фізичну особу-підприємця ОСОБА_4 визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру, призначено ліквідатора - арбітражного керуючого, якого суд зобов'язав виконати всі дії, передбачені статтями 41-48 Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом з урахуванням особливостей, встановлених ст.ст.91-92 вказаного Закону.

В ході ліквідаційної процедури ліквідатором ОСОБА_11 організатором аукціону з продажу спірної нежитлової будівлі визначено ТБ Ресурс-Інформ .

13.12.2013 року ТБ Ресурс-Інформ було проведено відкриті торги у формі аукціону з продажу вказаної будівлі, та визначено переможцем ОСОБА_7, яка придбала вказану нежитлову будівлю за 308856,00 грн.

13.12.2013 року ліквідатором ОСОБА_11 було складено акт про передання права власності на вказану нежитлову будівлю ОСОБА_7,у якому зазначено, що оплата майна проведена повністю, зобов'язання сторонами виконані належним чином, претензій немає.

Того ж дня ліквідатор ОСОБА_11 підписав засвідчену приватним нотаріусом ХМНО ОСОБА_14 заяву, в якій вказав, що грошові кошти у сумі 308 856, 00 грн. перераховані у повному обсязі переможцем аукціону ОСОБА_7 на розрахунковий рахунок ОСОБА_4 в ПАТ ОТП Банк .

13.12.2013 року приватним нотаріусом ОСОБА_14 на підставі акта про передання права власності на куплене нерухоме майно від 13.12.2013 року та протоколу №1 про проведення відкритих торгів у формі аукціону, складеного ТБ Ресурс-Інформ від 13.12.2013 року, було видане свідоцтво, реєстровий №1466, яким посвідчено право власності ОСОБА_7 на спірну нежитлову будівлю.

З протоколу №2 загальних зборів засновників ТОВ КОЛІНС від 19 грудня 2013 року вбачається, що ОСОБА_7,як засновник товариства, внесла вказану будівлю вартістю 308856 грн. як вклад до статутного капіталу товариства, та передала її ТОВ КОЛІНС згідно актом приймання-передачі від 19 грудня 2013 року.

24.12.2013 ОСОБА_7 звернулась з нотаріально посвідченою заявою до загальних зборів ТОВ Колінс , в якій повідомила про свій вихід зі складу учасників товариства та передачу своєї частки у розмірі 100% статутного капіталу, яка складає 308856 грн. на підставі договору купівлі-продажу корпоративних прав та частки у статному капіталі ТОВ Колінс від 24.12.2013 року ОСОБА_9

24 грудня 2013 року за договором купівлі-продажу корпоративних прав та частки у статутному капіталі ОСОБА_7 передала вказану частку у статутному капіталі ТОВ Колінс у розмірі 100% статутного капіталу товариства ОСОБА_9

Відповідно до ОСОБА_1 приймання-передання частки у статутному капіталі ТОВ КОЛІНС від 24.12.2013 року ОСОБА_9 прийняла у власність частку у статутному капіталі товариства у вигляді майнового внеску - нежитлової будівлі літ. А-4 , загальною площею 952,2кв.м., розташованої за адресою: м.Харків, провулок Лопанський, будинок 3, загальною вартістю 308856,00 грн., що дорівнює 100% частки у статутному капіталі ТОВ Колінс .

З витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб від 28.11.2016 вбачається, що місцезнаходженням юридичної особи - ТОВ Колінс , ЄДРПОУ 39025902, є провулок Лопанський, 3 у м.Харкові, засновником є ОСОБА_9, станом на 17.12.2013 сформовано статутний фонд у розмірі 308856 грн.

З витягу з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 15205823 від 23.12.2013 та інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав н нерухоме майно від 28.11.2016 вбачається, що право власності на нежитлову будівлю літ. А-4 , загальною площею 592,2 кв.м. за адресою: м.Харків, пров. Лопанський, 3, зареєстровано 23 грудня 2013 на підставі свідоцтва про право власності від 23.12.2013 за ТОВ КОЛІНС .

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 23 січня 2014 року за апеляційною скаргою ОСОБА_15 та ТОВ ОТП Факторинг Україна скасовано постанову Господарського суду Харківської області від 30 вересня 2013 року у справі №922/3359/13 про визнання ОСОБА_4 банкрутом, провадження у справі припинено.

Заочним рішенням Ленінського районного суду м. Харкова від 25.05.2016 року позовні вимоги ОСОБА_4 до ОСОБА_7, ОСОБА_11 задоволено в повному обсязі, визнані недійсними результати вказаних відкритих торгів у формі аукціону з продажу нежитлової будівлі літ А-4 , загальною пл. 952,2 кв.м., розташованої за адресою м.Харків, провулок Лопанський, буд. 3, проведених 13 грудня 2013 року Торгівельною біржею Ресурс-Інформ ; визнано недійсним правочин, який відповідно до ч.4 гл.12 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України оформлений видачею свідоцтва, щодо придбання 13 грудня 2013 року зазначеної вище нежитлової будівлі.

В рішенні суду зазначено, що аукціон був проведений з порушенням норм закону про банкрутство, якими чітко встановлений порядок підготовки та проведення аукціонів в процедурі банкротства.

Ухвалою апеляційного суду Харківської області від 24 листопада 2016 року апеляційна скарга ОСОБА_11 відхилена, вказане рішення залишено без змін.

Вказаним рішенням також встановлено, що відповідно до довідки, виданої відділенням Благовіщенським АТ ОТП Банк №703-1/257 від 04.11.2014 року, з грудня 2013 року по липень 2014 року грошові кошти на рахунки ОСОБА_4 не надходили.

Заочним рішенням Ленінського районного суду м.Харкова у даній справі від 18.01.2017 року а позовні вимоги ОСОБА_4, постановлено витребувати у ТОВ КОЛІНС та визнано за ОСОБА_4 право власності на спірну нежитлову будівлю. В обґрунтування позову ОСОБА_4 посилався на положення ч.3 ст. 388 ЦК України, якою передбачено, що майно, набуте безвідплатно у особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати від добросовісного набувача у всіх випадках.

На підставі вказаного заочного рішення суду право власності на спірну будівлю було зареєстровано за ОСОБА_4, а останній провів відчуження спірної нежитлової будівлі загальною площею592,2 кв.м. шляхом укладання 29 березня 2017 року двох договорів купівлі - продажу нежитлових приміщень: підвалу № І,ІІ, ІІІ, ІV, V, VI, VII, VIII, 1-го та 3 поверхів в будівлі літ А-4 площею 484,9 кв.м. покупцю ОСОБА_5, та підвалу № 1,2,3; 2-го та 4-го поверхів будівлі літ А-4 загальною площею 467,3 кв.м., покупцю ОСОБА_6 Вказані договори посвідчені 29 березня 2017 року приватним нотаріусом ОСОБА_8

Згідно з інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власників на нерухоме майно від 19.05.2017 право власності на вказані нежитлові приміщення на підставі вказаних договорів купівлі-продажу зареєстровано 29.03.2017 за ОСОБА_5. Т.В. та ОСОБА_6 відповідно.

Ухвалою Ленінського районного суду м.Харкова у даній справі від 23 червня 2017 року за заявою представника ТОВ Колінс поновлено строк для звернення до суду з заявою про перегляд заочного рішення від 16 січня 2017 року,вказане рішення скасовано.

Судом встановлено, та не оспорюється сторонами, що рішенням апеляційного суду Харківської області від 24 вересня 2015 року змінено рішення Дзержинського районного суду м.Харкова від 19 серпня 2015 року у справі за позовом ТОВ ОТП Факторинг Україна до ОСОБА_11 про відшкодування збитків, в позові про стягнення грошових коштів у розмірі 1179144 відмолено, а рішення в частині стягнення з ОСОБА_11 на користь ПАТ ОТП Факторинг Україна грошових коштів, отриманих від реалізації спірної нежитлової будівлі у сумі 308 856 грн залишено без змін.

Так, вказаними рішеннями судів встановлено, що заочним рішенням Комінтернівського районного суду м.Харкова від 07.08.2012, яке набрало законної сили, за позовом ТОВ ОТП Факторинг Україна (правонаступника ПАТ ОТП Банк ) стягнуто солідарно з ОСОБА_4 та його поручителя заборгованість за кредитними договорами від 26.12.2007 у розмірі 5854715, 52 грн. та від 22.05.2008 у розмірі 1011399, 62 грн. Державним виконавцем на підставі виконавчого листа відкрито виконавче провадження та постановою від 16 квітня 2013 накладено арешт на майно боржника та спірну нежитлову будівлю.

Суд, оцінивши надані сторонами докази у їх сукупності, приходить до висновку, що основний позов є необґрунтованим та задоволенню не підлягає, а зустрічний позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Зі змісту позовної заяви випливає, що представник позивача посилається на наявність таких підстав для витребування майна з чужого незаконного володіння, а саме: на підставі ч.ч.1,3 ст. 388 ЦК України як набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати; як таке, що вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом; як таке, що було викрадено у власника або особи, якій він передав майно у володіння; на підставі ст. 400 ЦК України як у недобросовісного володільця цього майна; на підставі ст. 216 ЦК України - в порядку застосування реституції як наслідку недійсності правочину.

Відповідно до ст.387 ЦК України власник може витребувати своє майно від особи, яка незаконно без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Відповідно до ст. 388 ЦК України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно:

1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння;

2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння;

3) вибуло з володіння власникаабо особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Майно не може бути витребувано від добросовісного набувача, якщо воно було продане у порядку, встановленому для виконання судових рішень.

Відповідно до частини 3 вказаної статті якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках.

Згідно з положеннями ст. 400 ЦК України недобросовісний володілець зобов'язаний негайно повернути майно особі, яка має на нього право власності або інше право відповідно до договору або закону, або яка є добросовісним володільцем цього майна. У разі невиконання недобросовісним володільцем цього обов'язку заінтересована особа має право пред'явити позов про витребування цього майна.

Відповідно до п.24 Постанови Пленуму ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ №5 від 07.02.2014 року Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав під час розгляду позову власника про витребування майна, переданого як вклад до статутного (складеного) капіталу господарського товариства, суд має враховувати, що отримання майна як вкладу до статутного (складеного) капіталу є відплатним придбанням, оскільки в результаті передання вкладу особа набуває права учасника господарського товариства.

Спірна нежитлова будівля у встановленому законом порядку в якості вкладу передана засновником ОСОБА_7 до статутного капіталу ТОВ КОЛІНС , в результаті чого ОСОБА_7 набула права учасника господарського товариства.

Отже, посилання представника позивача на безоплатне набуття ТОВ КОЛІНС у власність спірної будівлі, є хибним. Посилання представника позивача на інформаційний лист ВССУ від 28.01.2013 р. суд не приймає до уваги, а враховує з цього приводу наведені роз'яснення Постанови Пленуму ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ №5 від 07.02.2014 року Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав .

Як вбачається з п.25 Постанови Пленуму ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ №5 від 07.02.2014 року Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав набувач визнається добросовісним, якщо при вчиненні правочину він не знав і не міг знати про відсутність у продавця прав на відчуження майна, наприклад, вжив усіх розумних заходів, виявив обережність та обачність для з'ясування правомочностей продавця на відчуження майна. При цьому в діях набувача не повинно бути і необережної форми вини, оскільки він не лише не усвідомлював і не бажав, а й не допускав можливості настання будь-яких несприятливих наслідків для власника.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду України від 16 вересня 2015 року у справі №6-1203цс15, право власника на витребування майна від добросовісного набувача на підставі частини першої статті 388 ЦК України пов'язується з тим, у який спосіб майно вибуло з його володіння. Указана норма передбачає вичерпне коло підстав, коли за власником зберігається право на витребування свого майна від добросовісного набувача.

Однією з таких підстав є вибуття майна з володіння власника або особи, якій він передав його, не з їхньої волі іншим шляхом.

За змістом статті 388 ЦК України наявність в діях власника волі на передачу майна іншій особі виключає можливість його витребування від добросовісного набувача.

Передаючи нежитлову будівлю в іпотеку банку, позивач погодився, що іпотекодержатель має право задовольнити із вартості предмета іпотеки вимоги щодо погашення заборгованості у разі невиконання іпотекодавцем кредитних зобов'язань.

Укладаючи договір іпотеки, позивач усвідомлював, що в разі невиконання ним будь-якого зобов'язання за кредитним договором банк може звернути стягнення на предмет іпотеки.

Посилання позивача на те, що судовими рішеннями підтверджено, що нежитлова будівля вибула з його володіння без його волі, майно було викрадено у нього та ліквідатора, не відповідає фактичним обставинам.

Так, спірна нежитлова будівля була предметом договору іпотеки від 26.12.2007 року, укладеного між ТОВ ОТП Факторинг Україна та ОСОБА_4 в забезпечення виконання кредитних зобов'язань останнього.

Відповідно до ч.4 ст.42 Закону про банкрутство майно банкрута, що є предметом забезпечення, використовується виключно для задоволення вимог кредитора за зобов'язаннями, які воно забезпечує.

ТОВ ОТП Факторинг Україна , як іпотекодержатель, має право на першочергове задоволення своїх вимог від реалізації іпотечного майна, та на отримання грошової суми 308856 грн. в результаті проведення аукціону та продажу нежитлової будівлі, яка була предметом договору іпотеки, що підтверджено рішенням суду про стягнення з ОСОБА_11 на користь ТОВ ОТП Факторинг Україна вартості проданої будівлі.

Крім цього, як зазначено вище, ФОП ОСОБА_4 не лише не заперечував проти продажу майна в погашення боргу, у тому числі спірної будівлі, а і особисто звернувся до господарського суду Харківської області з заявою про порушення провадження у справі про банкрутство на підставі ст.90 Закону про банкрутство у зв'язку з неможливістю виконання грошових зобов'язань, зокрема за кредитними договорами перед ТОВ ОТП Факторинг Україна , погодився з постановами господарського суду щодо визнання його банкрутом, проведення ліквідаційної процедури та продажем майна, та подавав касаційну скаргу до ВССУ на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 23.01.2014 року про припинення провадження у справі про банкрутство.

У уточненій позовній заяві представник позивача зазначає, що майно було викрадено у нього та ліквідатора, як особи, якій він передав майно у володіння.

Вказані обставини свідчать про те, що позивач бажав погасити борги за рахунок проведення ліквідаційної процедури та продажу майна та виявив волю на продаж спірної будівлі. З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що в зазначених діях позивача, була наявна воля на передачу нежитлової будівлі іншій особі, що унеможливлює його витребування від добросовісного набувача.

Позивач як на підставу позову посилається на те, що належна йому будівля була реалізована на відкритих торгах у формі аукціону, результати яких рішенням суду визнані недійсними, тому він вважає, що в порядку реституції має право на повернення у свою власність спірної будівлі, яку на прилюдних торгах придбала ОСОБА_7

Відчуження майна з прилюдних торгів відноситься до угод купівлі-продажу і така угода може визнаватись недійсною на підставі норм цивільного законодавства про недійсність правочину (ст. ст. 203, 215 ЦК України). Сторонами такого правочину є покупець - учасник прилюдних торгів, яким може бути фізична чи юридична особа, і продавець.

Відповідно до ч.1 ст.40, ч.1 ст.41 Закону Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом в редакції, яка діяла на час проведення аукціону, у постанові про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури господарський суд призначає ліквідатора банкрута з урахуванням вимог, установлених цим Законом, з числа арбітражних керуючих, якщо інше не передбачено цим Законом. Ліквідатор - фізична особа, яка відповідно до судового рішення господарського суду організовує здійснення ліквідаційної процедури боржника, визнаного банкрутом, та забезпечує задоволення вимог кредиторів у встановленому цим Законом порядку.

Згідно ч.ч.1, 2 ст.44 Закону про банкрутство після проведення інвентаризації та оцінки майна ліквідатор здійснює продаж майна банкрута такими способами: проведення аукціону; продаж безпосередньо юридичній або фізичній особі. Ліквідатор організовує проведення аукціону з продажу активів банкрута з урахуванням вимог цього Закону.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.71 вказаного Закону переможець аукціону, учасники якого відповідно до цього Закону не сплачують гарантійних внесків, зобов'язаний сплатити запропоновану ним ціну відразу після оголошення його переможцем аукціону. Організатор аукціону зобов'язаний забезпечити технічні можливості для негайної оплати готівкою або платіжною карткою.

Згідно з ч.1 ст.50, ч.ч.1,3,4 ст.75 Закону про банкрутство передача майна замовником аукціону і прийняття його покупцем здійснюється за передавальним актом, що підписується сторонами і оформлюється відповідно до законодавства. Акт про передання права власності на куплене нерухоме майно разом із протоколом про проведення аукціону не пізніше трьох робочих днів після повної сплати переможцем запропонованої ним ціни передається нотаріусу. Нотаріус видає покупцю свідоцтво про придбання нерухомого майна на аукціоні в порядку, встановленому законом. Продаж майна на аукціоні оформлюється договором купівлі-продажу, який укладається власником майна чи замовником аукціону з переможцем торгів.

Отже, відповідальним за організацію торгів та законність їх проведення є ліквідатор ОСОБА_11, а переможець аукціону ОСОБА_7 виконала усі передбачені законом зобов'язання для отримання права власності на нежитлову будівлю.

Відповідно до ч.1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Згідно зі ст. 216 ЦК України реституція за договором купівлі-продажу відбувається лише між сторонами договору.

Відповідно до п. 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 року Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними реституція як спосіб захисту цивільного права (частина перша статті 216 ЦК) застосовується лише в разі наявності між сторонами укладеного договору, який є нікчемним чи який визнано недійсним. У зв'язку з цим вимога про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, за правилами реституції може бути пред'явлена тільки стороні недійсного правочину.

Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України № 6-1884цс15 від 18 листопада 2015 року.

Судом встановлено, що ТОВ КОЛІНС не є стороною за правочином купівлі-продажу будівлі на аукціоні.

Отже, судом встановлено, що грошові кошти від продажу спірної нежитлової будівлі були отримані не ОСОБА_4, який не був стороною у договорі купівлі-продажу, а ліквідатором для передачі у подальшому іпотекодержателю, що виключає застосування наслідків недійсності правочину та реституції, яка передбачає відповідно до ч.1 ст.216 ЦК України повернення покупця та продавця до первісного стану та повернення отриманого за правочином з обох сторін.

Визнання рішенням суду недійсними результатів відкритих торгів у формі аукціону та правочину, який оформлений видачею свідоцтва, щодо придбання 13 грудня 2013 року зазначеної вище нежитлової будівлі, не є підставою для витребування майна за позовом позивача від відповідача в рамках застосування наслідків недійсного правочину.

Представником позивача надана постанова старшого слідчого СВ Ленінського РВ ХМУ ГУМВС України в Харківській області ОСОБА_16 від 23.10.2015, згідно з якою кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за №12014100000001553 від 24.12.2014 за ч.4 ст. 190 КК України закрито у зв'язку з відсутністю в діянні складу кримінального правопорушення.

В постанові зазначено, що ОСОБА_4 звертався з заявою щодо протиправних дій арбітражного керуючого ОСОБА_11, який в змові з директором ТВ Ресурс-Інформ ОСОБА_17, зловживаючи довірою, під час проведення ліквідаційної процедури заволоділи спірною нежитловою будівлею.

Посилаючись на вказану постанову, представник позивача зазначив, що під час досудового розслідування ОСОБА_7, будучи допитаної як свідок, пояснила, що не сплачувала грошові кошти за купівлю будівлі, лише розписалась у документах, та їй невідомо про ТОВ КОЛІНС .

Між тим, судом встановлено, що ліквідатор 13.12.2013 року при складанні акту про передання права власності на спірну будівлю зазначив, що оплата майна проведена повністю, зобов'язання сторонами виконані належним чином, претензій немає, та підписав відповідну нотаріально посвідчену заяву.

Крім того, як зазначено в ухвалі апеляційного суду Харківської області від 24 листопада 2016 року, під час розгляду справи за позовом ТОВ ОТП Факторинг Україна до ОСОБА_11 про стягнення грошових коштів представник ОСОБА_11 визнавав, що станом на 19.08.2015 грошові кошти у сумі 308856 грн, як отримані від продажу майна, зберігаються безпосередньо у ОСОБА_11

Та обставина, що гроші від продажу будівлі не перераховані ліквідатором ОСОБА_11 на рахунок банку, не дає правових підстав для визнання права власності на спірне нерухоме майно за позивачем. До того ж, наявне рішення суду про стягнення вартості проданої на аукціоні будівлі з ліквідатора ОСОБА_11

Позивачем не доведено належними та допустимими доказами недобросовісність набувача майна.

Вказаною постановою слідчого лише доведено факт відсутності складу кримінального правопорушення, передбаченого 4 ст. 190 КК України, а рішенням суду встановлено обов'язок ОСОБА_11 сплатити банку грошову суму від продажу будівлі.

Доказів наявності шахрайських дій з боку ОСОБА_7 або інших осіб при відчуженні спірного майна, викрадення майна, на що посилається представник позивача, також суду не надано.

Відповідно до ст. 61 ЦК України обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню.

Обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній праві, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Згідно зі ст. ст. 11, 60 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Таким чином, доводи позивача про наявність підстав для задоволення його вимог позивача про витребування спірної будівлі їз володіння ТОВ КОЛІНС не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні.

Доводи представника позивача про визнання відповідачем позову іншої особи про визнання дійсним договору купівлі-продажу спірної будівлі при розгляді іншої справи не мають значення для розгляду даної справи, окільки право власності на пдставі визнання позову до іншої особи не перейшло.

За змістом ч.1 ст. 388 ЦК України майно, яке вибуло з володіння власника на підставі рішення суду, ухваленого щодо цього майна, але в подальшому скасованого, вважається таким, що вибуло з володіння власника поза його волею.

Згідно позиції Верховного Суду України, викладеній у постанові від 24.06.2015 у справі №907/544/14, якщо судовий акт скасовано, то він не породжує жодних правових наслідків з моменту його ухвалення.

Зазначене узгоджується з постановою ВСУ №6-146цс13 від 16.04.2014 року.

Добросовісність набуття в розумінні ст. 388 ЦК України полягає в тому, що майно придбавається не безпосередньо у власника, а в особи, яка не мала права його відчужувати.

Статтею 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Право кожної особи на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу закріплено статтею 16 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

В ст. 167 Господарського кодексу України передбачено, що корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами. Під корпоративними відносинами маються на увазі відносини, що виникають, змінюються та припиняються щодо корпоративних прав.

Згідно ст. 115 ЦК України та ст. 12 Закону України "Про господарські товариства господарське товариство є власником майна, переданого йому учасниками у власність, як вклад до статутного (складеного) капіталу. При цьому вкладом до статутного капіталу господарського товариства можуть бути гроші, цінні папери, інші речі або майнові чи інші відчужувані права, що мають грошову оцінку, якщо інше не встановлено законом.

Таким чином, господарське товариство стає власником майна після вчинення певних юридично значимих дій його засновниками та учасниками, а останні, в свою чергу, набувають корпоративні права, передбачені законом та установчими документами товариства.

Право учасника господарського товариства здійснювати відчуження належної йому частки у статутному капіталі товариства випливає з положень ст.ст.100, 116 ЦК України, ст. 113, ч. 1. ст. 167 ГК України, ч. 1 ст. 10 Закону України "Про господарські товариства".

Судом встановлено, що нежитлова будівля була передана ОСОБА_7 до статутного капіталу ТОВ Колінс у встановленому законом порядку.

Відповідно до п.10 постанови Пленуму Верховного суду України від 06.11.2009 року № 9 Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними відповідно до частини п'ятої статті 12 ЦК добросовісність набувача презюмується.

Відповідно до ст. 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Відповідно до ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно з ч. 1 ст. 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Статтею 328 ЦК України встановлено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Даних щодо оспорювання та визнання недійсними рішень товариства щодо спірного майна суду не надано.

Отже, добросовісність набуття ТОВ КОЛІНС права власності на спірну будівлю презюмується, належних та допустимих доказів недобросовісності набуття вказаним товариством цього права суду не надано,спірна будівля вибула з володіння ТОВ КОЛІНС поза його волею, на підставі скасованого рішення суду.

Вирішуючи питання щодо зустрічних вимог ТОВ Колінс суд виходить з такого.

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ч.1 ст. 236 ЦК України правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Згідно з роз'ясненнями, викладеними у п. п. 21, 22 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 лютого 2014 року № 5 Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав , у разі коли між особами відсутні договірні відносини або відносини, пов'язані із застосуванням наслідків недійсності правочину, спір про повернення майна власнику підлягає вирішенню за правилами статей 387, 388 ЦК України. Якщо власник вимагає повернення свого майна з володіння особи, яка незаконно ним заволоділа, така позовна вимога підлягає розгляду та вирішенню також за правилами статей 387, 388 ЦК України. Якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати це майно з незаконного володіння набувача (статті 387, 388 ЦК України). Якщо в такій ситуації (саме так обґрунтовано підставу зустрічного позову) пред'явлений п озов про визнання недійсними договорів про відчуження майна, суду під час розгляду справи слід мати на увазі правила, встановлені статтями 387, 388 ЦК України. У зв'язку із цим суди повинні розмежовувати, що коли майно придбано за договором в особи, яка не мала права його відчужувати, то власник має право на підставі статті 388 ЦК України звернутися до суду з позовом про витребування майна у добросовісного набувача, а не з позовом про визнання договору про відчуження майна недійсним. Це стосується не лише випадків, коли укладено один договір із порушенням закону, а й випадків, коли спірне майно відчужено на підставі наступних договорів.

Вибуття майна з володіння власника на підставі судового рішення, ухваленого щодо цього майна, але в подальшому скасованого, вважається таким, що вибуло з володіння власника поза його волею.

У разі коли відчуження майна мало місце два і більше разів після недійсного правочину, це майно може бути витребувано від особи, яка не є стороною недійсного правочину, від добросовісного набувача на підставі ч. 1 ст. 388 ЦК.

З наведеного випливає, що визнання у цьому випадку договорів купівлі-продажу спірного майна недійсними не вимагається, належним способом захисту права є витребування майна з чужого незаконного володіння.

Однак при розгляді даної справи судом встановлено, що після реєстрації за ОСОБА_4 права власності на спірну будівлю на підставі заочного рішення суду, яке в подальшому було скасовано, останній продав ОСОБА_6 та ОСОБА_5 окремі житлові приміщенні вказаної будівлі, по часткам, а не будівлю в цілому. За таких обставин суд вважає обґрунтованими і вимоги ТОВ КОЛІНС щодо застосування такого способу захисту його прав, як визнання вказаних договорів купівлі-продажу, укладання яких призвело до розподілу нежитлової будівлі, недійсними, оскільки відпала правова підстава, на якій ОСОБА_5 та ОСОБА_6 набули право власності. За таких обставин суд задовольняє зустрічний позов і в частині визнання права власності ТОВ КОЛІНС на спірне майно, оскільки таке право не визнається відповідачами за зустрічним позовом, а ОСОБА_6 та ОСОБА_5 посилаються на дійсність договорів купівлі-продажу від 27 березня 2017 року.

Враховуючи роз'яснення, викладені у п.п. 3, 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 07 лютого 2014 року № 5 Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав , а також у п. 10 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року № 9 Про практику розгляду цивільних спорів про визнання правочинів недійсними , права ТОВ КОЛІНС ,який був власником спірної будівлі, та позбавлений такого права без його волі на підставі судового рішення, яке в подальшому було скасовано, зустрічні позовні вимоги ТОВ КОЛІНС про витребування нежитлових приміщень від їх останніх володільців-добросовісних набувачів ОСОБА_5 та ОСОБА_6 є правомірними та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України з відповідачів за зустрічним позовом ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 на користь позивача за зустрічним позовом - ТОВ КОЛІНС слід стягнути понесені останнім судові витрати, загальний розмір яких становить 8 715 грн. 36 коп., по 2 905 грн. 12 коп. з кожного.

Керуючись ст.ст. 15, 16, 203, 215, 216, 236, 321, 328, 387, 388, 392, 400 ЦК України, ст. ст. 3,4, 10,11, 60, 61,88, 209, 212-215, 360-7 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 до Товариства з обмеженою відповідальністю КОЛІНС , 3- особи - ОСОБА_5, ОСОБА_6, про витребування з чужого незаконного володіння Товариства з обмеженою відповідальністю КОЛІНС нежитлової будівлі літ. А-4 , загальною площею 952,2 кв.м., яка розташована за адресою: м.Харків, провулок Лопанський, будинок 3, - відмовити.

Зустрічний позов Товариства з обмеженою відповідальністю КОЛІНС задовольнити у повному обсязі.

Визнати за Товариством з обмеженою відповідальністю КОЛІНС , код ЄДРПОУ 39025902, право власності на нежитлову будівлю літ. А-4 , загальною площею 952,2кв.м., яка розташована за адресою: м.Харків, провулок Лопанський, будинок 3.

Визнати недійсним договір купівлі - продажу від 29 березня 2017 року нежитлових приміщень: підвалу № І,ІІ, ІІІ, ІV, V, VI, VII, VIII, 1-го та 3 поверхів в будівлі літ А-4 площею 484,9 кв.м. в нежитловій будівлі літ. А-4 загальною площею 952, 2 кв.м., яка розташована по провулку Лопанському, 3 у м.Харкові, посвідчений приватним нотаріусом ОСОБА_8, реєстровий № 1528, укладений між ОСОБА_5 та ОСОБА_4.

Визнати недійсним договір купівлі - продажу від 29 березня 2017 року нежитлових приміщень: підвалу № 1,2,3; 2-го та 4-го поверхів будівлі літ А-4 загальною площею 467,3 кв.м., в нежитловій будівлі літ. А-4 загальною площею 952, 2 кв.м., яка розташована по провулку Лопанському, 3 у м.Харкові, посвідчений приватним нотаріусом ОСОБА_8, реєстровий № 1526, укладений між ОСОБА_6 та ОСОБА_4.

Витребувати їз незаконного володіння ОСОБА_5 нежитлові приміщення підвалу № І,ІІ, ІІІ, ІV, V, VI, VII, VIII; 1-го та 3 поверхів площею 484,9 кв.м. в нежитловій будівлі літ. А-4 за адресою: м.Харків, пров. Лопанський,3.

Витребувати їз незаконного володіння ОСОБА_6 нежитлові приміщення: підвалу № 1,2,3, 2-го та 4 -го поверхів в нежитловій будівлі літ. А-4 загальною площею 467,3 кв.м., за адресою: м.Харків, пров. Лопанський,3,

Стягнути з ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 по 2 905 грн. 12 коп. з кожного на користь Товариства обмеженою відповідальністю КОЛІНС у відшкодування витрат на сплату судового збору.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до апеляційного суду Харківської області протягом десяти днів з дня його проголошення, через Ленінський районний суд м.Харкова. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя - Л.Л.Шрамко