Ухвала

від 06.11.2017 по справі 922/3404/16

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

06 листопада 2017 року Справа № 922/3404/16 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючогоГубенко Н.М. суддівБарицької Т.Л. Картере В.І. розглянувши матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Спілка інвалідів "Автомобіліст" на рішення від та на постанову відГосподарського суду Харківської області 23.02.2017 Харківського апеляційного господарського суду 21.08.2017 у справі№ 922/3404/16 Господарського судуХарківської області за позовомФізичної особи ОСОБА_4 доТовариства з обмеженою відповідальністю "Спілка інвалідів "Автомобіліст" третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Управління державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців Департаменту реєстрації Харківської міської ради провизнання недійсним рішення загальних зборів ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Спілка інвалідів "Автомобіліст" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Харківської області від 23.02.2017 та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 21.08.2017 у справі № 922/3404/16.

За результатами розгляду матеріалів касаційної скарги Вищий господарський суд України дійшов висновку про необхідність її повернення з огляду на наступне.

Згідно із ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

В рішеннях Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України", від 30.05.2013 у справі "Наталія Михайленко проти України" зазначено, що право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг; оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства та окремих осіб.

Згідно із ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції і повинні відповідати їй.

Відповідно до ч. 4 ст. 131 2 Конституції України, виключно адвокат здійснює представництво іншої особи в суді , а також захист від кримінального обвинувачення.

Разом з тим, згідно з підпунктом 11 пункту 16 1 Перехідних положень Конституції України, представництво відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 131 1 та ст. 131 2 цієї Конституції виключно прокурорами або адвокатами у Верховному Суді та судах касаційної інстанції здійснюється з 1 січня 2017 року .

Представництво в суді у провадженнях, розпочатих до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)" здійснюється за правилами, які діяли до набрання ним чинності, - до ухвалення у відповідних справах остаточних судових рішень, які не підлягають оскарженню.

Відповідно до п. 1 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)" № 1401-VІІІ від 02.06.2016 (далі - Закон), цей Закон набирає чинності через три місяці з дня, наступного за днем його опублікування, крім частини шостої статті 124 Конституції України в редакції цього Закону, яка набирає чинності через три роки з дня, наступного за днем опублікування цього Закону.

Офіційне опублікування Закону відбулося 29.06.2016 (Голос України, 2016, 06, 29.06.2016 № 118), тобто даний Закон набрав чинності 30.09.2016.

Як вбачається з матеріалів справи № 922/3404/16, провадження у справі було порушено Господарським судом Харківської області 10.10.2016, тобто після набрання чинності Законом , а тому, при оскарженні судових рішень у даній справі в касаційному порядку, сторони повинні були врахувати вказані приписи Конституції щодо представництва у Верховному Суді та судах касаційної інстанції виключно прокурорами або адвокатами.

Згідно з ч. 1 ст. 12 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" № 5076-VI від 05.07.2012 особі, яка склала присягу адвоката України, радою адвокатів регіону у день складення присяги безоплатно видаються свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю та посвідчення адвоката України.

Відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги . Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 111 3 ГПК України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом, якщо касаційна скарга підписана особою, яка не має права її підписувати.

Вищим господарським судом України встановлено, що касаційну скаргу від імені Товариства з обмеженою відповідальністю "Спілка інвалідів "Автомобіліст" подано та підписано представником ОСОБА_6 на підставі довіреності № 12/10 від 12.10.2016, проте будь-яких доказів на підтвердження того, що ОСОБА_6 здійснює адвокатську діяльність та представляє інтереси скаржника як адвокат до касаційної скарги не додано (належним чином засвідчену копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю та/або посвідчення адвоката України, оригінал чи належним чином засвідчена копія договору про надання правової допомоги тощо).

Наведене є підставою для повернення касаційної скарги на підставі п. 1 ч. 1 ст. 111 3 ГПК України.

Крім того, згідно з ч. 4 ст. 111 ГПК України, якою встановлено форму і зміст касаційної скарги, до скарги додаються, зокрема, докази сплати судового збору.

Відповідно до п. 4 ст. 111 3 ГПК України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом, якщо до скарги не додано документів, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.

В рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Креуз проти Польщі" від 19.06.2001 зазначено, що вимога сплати зборів цивільними судами у зв`язку з поданням позовів, які вони мають розглянути, не може вважатися обмеженням права доступу до суду.

Законом України від 08.07.2011 № 3674-VІ "Про судовий збір" (далі - Закон) визначено правові засади справляння судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору.

Згідно із підпунктом 5 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону, у редакції, чинній на момент подання касаційної скарги, за подання до господарського суду касаційної скарги на рішення суду судовий збір сплачується у розмірі 120 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви , іншої заяви і скарги.

Відповідно до абзацу 2 частини 3 статті 6 Закону у разі коли в позовній заяві об'єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру .

У п. 2.11 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 21.02.2013 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" роз'яснено, що якщо в позовній заяві об'єднано дві або більше вимог немайнового характеру, пов'язаних між собою підставами виникнення або поданими доказами, судовий збір сплачується окремо з кожної з таких вимог.

Так, скаржником оскаржуються дві вимоги немайнового характеру (визнання недійсним рішення загальних зборів від 12.07.2016 та визнання недійсною нової редакції (змін) до статуту), судовий збір по яких сплачується окремо по кожній із заявлених вимог.

120 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви немайнового характеру становлять 1653,60. Отже, Товариство з обмеженою відповідальністю "Спілка інвалідів "Автомобіліст" за дві вимоги немайнового характеру мало сплатити судовий збір у розмірі 3 307,20 грн. Натомість відповідно до кавитанції № 5914\з1 від 31.08.2017, доданої до касаційної скарги, скаржник перерахував судовий збір у розмірі 1653,60 грн.

Таким чином, Товариством з обмеженою відповідальністю "Спілка інвалідів "Автомобіліст" судовий збір сплачено не у встановленому розмірі, що є підставою, відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 111 3 ГПК України, для неприйняття касаційної скарги до розгляду та повернення її скаржникові.

Враховуючи викладене, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Спілка інвалідів "Автомобіліст" на рішення Господарського суду Харківської області від 23.02.2017 та на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 21.08.2017 у справі № 922/3404/16 підлягає поверненню скаржнику відповідно до п. п. 1, 4 ч. 1 ст. 111 3 ГПК України.

Керуючись ст. 86, п. п. 1, 4 ч. 1 ст. 111 3 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

УХВАЛИВ:

Не приймати до розгляду та повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Спілка інвалідів "Автомобіліст" касаційну скаргу з доданими до неї матеріалами на рішення Господарського суду Харківської області від 23.02.2017 та на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 21.08.2017 у справі № 922/3404/16.

Головуючий суддя Н.М. ГУБЕНКО СуддіТ.Л. БАРИЦЬКА В.І. КАРТЕРЕ