Постанова

від 07.06.2007 по справі 2/301-пд-06

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

2/301-ПД-06

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

07 червня 2007 р.                                                                                   № 2/301-ПД-06  

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів: Дерепи В.І. -  головуючого (доповідача), Грека Б.М., Стратієнко Л.В.,

за участю представників сторін: позивача – Кукурудзи О.М.,

відповідача –Шандрука О.Т.,

розглянувши касаційну скаргу ВАТ “Енергопостачальна компанія “Херсонобленерго” на рішення господарського суду Херсонської області від 14 листопада 2006 року та постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 23 березня 2007 року у справі за позовом Комунального підприємства “Міський водоканал” до Комунального підприємства “Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства”, ВАТ “Енергопостачальна компанія “Херсонобленерго” про визнання договору недійсним,

                                                  встановив:

У вересні 2006 року позивач звернувся до господарського суду Херсонської області з позовом до відповідачів про  визнання недійсним договору про перевід боргу від 1 квітня 2005 року.

Рішенням господарського суду Херсонської області від 14 листопада 2006 року (суддя Скобєлкін С.В.) позов задоволений. Визнаний недійсним договір про перевід боргу №2590/124 від 1 квітня 2005 року, укладений між сторонами у справі. Стягнуто судові витрати.

Постановою Запорізького апеляційного господарського суду від 23 березня 2007 року рішення суду залишене без змін.

У касаційній скарзі ВАТ “Енергопостачальна компанія “Херсонобленерго” просить скасувати вказані судові рішення, посилаючись на те, що вони прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши матеріали справи та на підставі встановлених в ній фактичних обставин, проаналізувавши правильність застосування господарськими судами, при прийнятті оскаржуваних судових рішень, норм матеріального права, суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами, 1 квітня 2005 року між сторонами у справі був укладений договір про перевід боргу №2590/124, згідно умов якого первісний боржник - Комунальне підприємство “Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства" переводить свій борг, що виник в результаті неналежного виконання зобов'язань за договором №124 від 12.06.1997 року, укладеним між КП "ВУВК»і ВАТ «ЕК «Херсонобленерго", а новий боржник - КП "Міський водоканал" приймає грошовий борг у сумі 12449721, 59 грн. відповідно до акту звірки взаєморозрахунків № 124 від 01.04.2005 року.

Згідно п.2 укладеного договору, новий боржник розраховується з кредитором шляхом перерахування грошових коштів на відповідний рахунок ВАТ «ЕК «Херсонобленерго»до 30.04.2005 року.

Відповідно до ст.528 ЦК України, виконання обов'язку може бути покладено боржником на іншу особу, якщо з умов договору, вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства або суті зобов'язання не випливає обов'язок боржника виконати зобов'язання особисто. У цьому разі кредитор зобов'язаний прийняти виконання, запропоноване за боржника іншою особою.

У разі невиконання або неналежного виконання обов'язку боржника іншою особою цей обов'язок боржник повинен виконати сам.

При вирішенні спору місцевий та апеляційний суди всебічно дослідили надані сторонами докази і правильно встановили, що при укладенні спірного договору сторонами було фактично проведено заміну боржника у зобов'язаннях із сплати боргу на суму 12449721,59 грн. за договором №124 від 12 червня 1997 року.

Так, на підставі п.7 цього договору, кредитор зменшує дебіторську заборгованість первісного боржника на суму, вказану у договорі і у випадку не виконання договору, новому боржнику припиняється постачання електроенергії.

Згідно п.13 ст.13 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", керівник або орган управління боржника виключно за погодженням з розпорядником майна укладає угоди про одержання та видачу позичок (кредитів), поручительство і видачу гарантій, уступку вимоги, переведення боргу, а також передачі в довірче управління майна боржника.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою господарського суду Херсонської області від 06.12.2004 року було порушено справу № 6/284-Б про банкрутство комунального підприємства «Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства»та ухвалою суду від 08.02.2005 введено процедуру розпорядження майном боржника і призначено розпорядником майна Молоша О.І.

Відповідно до вимог Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", директор Комунального підприємства “Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства” зобов'язаний був погодити з розпорядником майна договір про перевід боргу, чого зроблено не було.

Суд апеляційної інстанції правильно визнав безпідставними посилання заявника на те, що розпорядником майна, відповідно до ст.241 ЦК України, було схвалено спірний договір шляхом визнання кредиторських вимог позивача за цим договором у справі про банкрутство, оскільки згідно статуту Комунального підприємства “Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства” директор підприємства наділений повноваженнями на укладання договору, але з погодженням із розпорядником майна.

Крім того, розглядаючи справу, суди першої інстанції та апеляційної інстанцій зробили вірний висновок про те, що в суму боргу, що є предметом спірного договору включена сума боргу, яка була стягнута за попередніми рішеннями господарського суду Херсонської області від 06.11.2002 року у справі № 4/142, від 26.08.2003 року у справі №10/305, від 20.01.2004 року у справі № 15/413, від 07.04.2004 року у справі №10/96, від 11.06.2004 року у справі № 10/171. На виконання вказаних рішень судом були видані відповідні накази і відкрито виконавче провадження, у якому ВАТ ЕК "Херсонобленерго" є стягувачем, а Комунальне підприємство “Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства” -  боржником.

На підставі ст.25 ГПК України допускається заміна сторони у разі її вибуття у спірному або встановленому рішенням господарського суду правовідношенні внаслідок реорганізації підприємства чи організації.

Тобто, укладений сторонами договір №2590/124 про перевід боргу фактично проводить зміну встановленого законом порядку виконання рішень судів.

Відповідно до ч.1 ст.203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Згідно ч.1 ст.215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього кодексу.

Також, спірний договір укладений в супереч п.13 ст.13 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", оскільки укладений без погодження з арбітражним керуючим.

Виходячи з викладеного, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний господарський суд, законно визнав недійсним договір про перевід боргу №2590/124 від 1 квітня 2005 року, укладений між сторонами у справі.

Касаційною інстанцією перевірені обставини справи і їх відповідність наведеним судом нормам матеріального права.

Наведені висновки господарських судів відповідають матеріалам справи та діючому законодавству.

Доводи касаційної скарги про необґрунтованість оскаржуваних судових рішень помилкові і не відповідають матеріалам справи.

З урахуванням викладеного, підстав для задоволення касаційної скарги немає.

          На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Рішення господарського суду Херсонської області від 14 листопада 2006 року та постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 23 березня 2007 року залишити без змін, а касаційну скаргу ВАТ “Енергопостачальна компанія “Херсонобленерго” – без задоволення.

Головуючий, суддя                                                                 В. Дерепа

Судді                                                                                          Б.Грек                                                                                              

                                                                                                   Л.Стратієнко