Постанова

від 02.11.2017 по справі 813/1765/17

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 листопада 2017 року Справа № 813/1765/17

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючий суддя Грень Н.М.,

секретар судового засідання Гавірко О.О.,

представники позивача Гордієнко О.Ю., Пендерецька Ю.Ю.,

представник відповідача Дорош А.Б.,

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Приватного підприємства фірма Грин до Головного управління ДФС у Львівській області, про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

в с т а н о в и в :

На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Приватного підприємства фірма Грин до Головного управління ДФС у Львівській області, з вимогами:

- визнати недійсним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 04.05.2017 року №0006521413 яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 15606,00 грн. в тому числі за основним платежем в сумі (за податковим зобов'язанням) 10404,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 5202,00 грн.;

- визнати недійсним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0006531413 яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на 78591,00 грн. в тому числі за основним платежем (податковим зобов'язанням) в сумі 62873,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 15718,00 грн.;

- визнати недійсним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0006561413 яким зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 17946,00 грн. за 9-ть місяців 2016 року.

В обргунтування позовних вимог Позивач зазначає, що ним, як платником податків належно виконано вимоги, встановлені діючим, на той час , податковим законодавством та іншими нормативними актами, контроль за дотриманням якого покладено на відповідача, а ревізорами в ході проведення перевірки зроблено висновки про наявність у діях позивача порушень податкового законодавства, без урахування фактичних обставин справи, що спричинило невірне застосування Відповідачем норм податкового законодавства України, до спірних правовідносин.

Позивач стверджує, що , що його витрати підтверджені первинними документами в тому числі вони сформовані у відповідності до вимог чинного податкового законодавства.

На заперечення позовних вимог Відповідачем подано до суду письмові заперечення проти позову від 15.06.2017 р. У поданих до суду письмових запереченнях, Відповідач обґрунтовує законність оспорюваних податкових повідомлень-рішень, а його позиція полягає в наступному: Відповідач стверджує, що позивач не володів та не мав у власності земельних ділянок але сплачував у 2014 р. орендну плату за умовами договору оренди від 18.07.2006 р. тобто відніс до валових витрат витрати не пов'язані із його господарською діяльністю, також за перевірений період Позивачем віднесено до витрат та враховано при оподаткуванні витрати на оплату електроенергії , при умові, що у його власності немає нерухомого майна та електролічильника , тому надані ревізору документи не мають статусу первинних документів. Перевіркою встановлено , що сума погашеної заборгованості , а саме зворотної фінансової допомоги від засновника ОСОБА_4 не може включатись до витрат, в зв'язку із відсутністю порушень щодо терміну повернення - не пізніше 365 календарних днів із дня їх отримання (отримано у вересні 2013 р., повернуто у липні 2014 р.). крім того перевіркою повноти визначення підприємством податкового зобов'язання з ПДВ в сумі 4285,00 за березень 2015 р. за рахунок реалізації готової продукції (двері металеві, деталі, перила) нижче виробничої собівартості.

Судом встановлено, що на підставі направлень від 16.03.2017 р. №1572; 1573;1574;1575;1576;1577 відповідачем проведена планова виїзна документальна перевірка ПП Фірма Грин з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період діяльності з 01.01.2014 р. по 31.12.2016 р.

За результатами перевірки складений Акт Про результати планової виїзної перевірки ПП Фірма Грин код за ЄДРПОУ - 20838679 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2014 р. по 31.12.2016 р. від 12.04.2017 р. №440/13-01-14-13/20838679.

На підставі Акту перевірки Головним управлінням ДФС у Львівській області винесено оскаржувані позивачем податкові повідомлення-рішення від 04.05.2017 р.

В акті перевірки зафіксовано, що позивач в порушення

- пп.14.1.36 , пп.14.1.73 , пп.14.1.74 , п.14.1.136, пп.14.1.36, пп.14.1. ст.14, пп.135.5.5 ст.135 , п.138.2 п.138.10.2 ст.138 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р.№2755 - VІ (із внесеними змінами і доповненнями), в результаті чого Позивачем занижено об'єкт оподаткування податком на прибуток за 2014 р. на 327 912 грн., та занижено податку на прибуток за 2014 р. всього на суму 59024,00 грн.

- пп.134.1.1 , пп.134.1 , ст.134, Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. №2755 - VІ (із внесеними змінами і доповненнями) , чим завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування податку на прибуток за 2015 рік у розмірі 10149 грн. та завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування за 2016 рік: за 1 квартал 2016 р. у розмірі 14743,00 грн.; за півріччя 2016 р.- у розмірі 7204,00 грн.; 9 міс 2016 р. - розмірі 17946,00 грн. та занижено об'єкт оподаткування на прибуток за 2016 рік (4-й кв.) у розмірі 21384,00 грн. чим занижено об'єкт оподаткування податку на прибуток на зальну суму на 3849,00 грн. за 2016 рік (4-й кв.) за 2016 рік (4-й кв.).

- ст.185, п.188.1 ст.188. п187.1 ст.187, п.198.1 п.198.2 п.198.3 ст.198. Податкового кодексу України від 02.12.2010 р.№2755 - VІ (із внесеними змінами і доповненнями) чим занижено податкове зобов'язання з ПДВ в сумі 10404,00 грн. за 2014 р. на суму 1376,00 грн., за 2015 р. на суму 5786,00 грн., за 2016 р. на суму 3241,00 грн.

Висновок про заниження податковго зобовязання по ПДВ зроблено на тих же фактах і з тих же підстав, що викладені у розділі №3 Акту податок на прибуток .

Відповідачем у розділі 3.1.2 Витрати , що враховуються при обчисленні об'єкту оподаткування Акту перевірки від 12. 04.2017 р. зазначено, перевіркою встановлено, що згідно Договорів оренди земельних ділянок, укладених із Львівською міською радою ППФ Грин здійснювало нарахування орендної плати за земельну ділянку у 2014 р. Таким чином , Дт 92 Кт 63.13 - віднесено до адміністративних витрат - витрати з орендної плати за землю у розмірі 58419,00 грн. та задекларовано у ряд.06.1 Адміністративні витрати податкової декларації за 2014 р., згідно чого відповідач дійшов висновку, що сплата орендної плати за Договорами оренди не може складати витрат, оскільки основні засоби для обслуговування яких надавалась йому земельна ділянка в оренду, відчужені шляхом реорганізації підприємства.

Перевіркою встановлено, що позивач у період з 01.01.2014 р. по 31.12.2016 р. проводив взаєморозрахунки з ПАТ Львівобленерго , і за 2014 р. при формуванні адміністративних витрат - витрати за електроенергію ним віднесено до витрат згідно наступних бухгалтерських проведень; Дт 92 Кт 63.12 та відображено у ряд.06.1 Адміністративні витрати за 2014 р. у розмірі 8313,00 грн.

Ревізор зазначила , що в порушення вимог пп.14.1.36 , п. 14.1. ст.14, п.138.2 п.138.10.2 ст.138 Податкового кодексу України ПП Грин , завищено витрати у рядку 06.1 Декларації Адміністративні витрати за 2014 р. у розмірі 8313,00 грн. що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування за 2014 р., як витрати без відповідного підтвердження та відповідно не пов'язані з веденням господарської діяльності.

Крім наведеного перевіркою встановлено, що станом на 01.01.2014 р. рахується кредиторська заборгованість (сума отриманої позики від засновника ОСОБА_4.) у розмірі 440000,00 грн. яка погашена у 2014 р. погашення відбулося у 2014 р. Перевіркою встановлено та перевірено факти погашення вказаної заборгованості перед засновником через касу підприємства (перелік первинних документів та здійснених платежів наведено у акті на стор.13).

За висновками відповідача сума погашеної заборгованості (фінансової допомоги від засновника ОСОБА_4.) не може включатись до витрат, в зв'язку із відсутністю порушень щодо терміну повернення - не пізніше 365 календарних днів із дня їх отримання (отримання у вересні 2013 р. повернуто у липні 2014 р.).

У розділі 3.1.2 Фінансовий результат до оподаткування (прибуток або збиток), визначений у фінансовій звітності відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності за 2015 рік Акту перевірки від 12.04.2017 р. (стор.21) зазначено, що встановлено завищення задекларованих показників у рядку 2130 про фінансові результати за 2015 рік - 2016 рік Адміністративні витрати на загальну суму 21384,00 грн. в т. числі 2015 р.- 10149,00 грн.,2016 р.- 11235,00 грн.

В розділі 3.1.4.4. Висновок щодо повноти декларування та своєчасності сплати податку на прибуток за 2015 рік-2016 рік (стор.27) зазначено , що перевіркою повноти визначення податку на прибуток за період з 01.01.2015 р. по 31.12.2016 р. встановлено завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування податку на прибуток у 2015 р. у розмірі 10149,00 грн. та завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування у 2016 р.: за 1 кв.2016 р. у розмірі 14743,00 грн.; за півріччя 2016 р. у розмірі 7204,00 грн.; за 9 місяців 2016 р. у розмірі 17946,00 грн.; та заниження об'єкта оподаткування податку на прибуток за 2016 рік у розмірі 21348,00 грн., чим занижено податок на прибуток на загальну суму 3849,00 грн. за 2016 р. (в тому числі за 4-й квартал 2016 р.).

У розділі 3.2.1. Податок на додану вартість . Податкові зобов'язання Акту перевірки від 12.04.2017 р. (стор.33) зазначено, що Перевіркою встановлено , що загальновиробничі витрати без розподілу загальною сумою в кінці 1 кварталу 2015 р. включено до рах.90.10, що приводить до виникнення збиткових операцій, помісячно списується тільки вартість матеріалів, що підтверджується відповідними калькуляціями ППФ Грин . Прямі витрати на оплату працівників підприємства (відповідні відрахування на зарплату), зайнятих при виготовленні готової продукції (двері метелаві, дедалі, перила, інші прямі витрати: розподілені загальновиробничі витрати до ціни (калькуляції) готової продукції не закладено. На підставі наведеного ревізор зробила висновок, що Позивачем занижено базу оподаткування податком на додану вартість всього у сумі 21423,77 грн. чим занижено податкове зобов'язання з ПДВ в сумі 4285,00 грн. за березень 2015 р.

На сторінці 41 Акту перевірки від 12.04.2017 р. зазначено, що ППФ Грин у період з 01.01.2014 р. по 31.12.2016 р. проводило взаєморозрахунки з ПАТ Львівобленерго . Відповідно ним безпідставно включено до податкового кредиту податкові накладні , за якими , до податкового кредиту віднесено за 2014 р. 1651,00 грн., за 2015 р.- 2143,00 грн., за 2016 р.- 2600,00 грн.

18.03.2013 р. прийнято рішення про реорганізацію ПП фірма Грин та виділ нового підприємства з передачею йому майна. Згідно Протоколів від 15.08.2013 р. за №№ 21,22,23, загальних зборів засновників ПП фірма Грин прийнято рішення щодо внесення змін до установчих документів підприємства в зв'язку із проведенням реорганізації шляхом виділення нового підприємства та передачею новоутвореному підприємству матеріальних активів.

30.08.2013 р. зареєстровано ПП Юлан (ЄДРПОУ - 38894456), якому у відповідності до розподільчого балансу станом на 01.07.2013 р. за актом прийому передачі та додатку до акту 15.08.2013 р. передано рухоме та нерухоме майно на суму 686122,99 грн..

02.09.2013 р. ПП Юлан передано ПП фірма Грин нерухоме майно та обладнання за Договором оперативної оренди №_3_ . Акт прийому передачі майна в оренду підписано 02.09.2013 р. У відповідності до Додатку від 01.10.2013 р. до Договору оренди №3 від 02.09.2013 р. пункт 3.4 Договору оренди викладено у новій редакції за якими всі витрати по утриманню і експлуатації об'єкта оренди покладаються на орендаря в тому числі і оплата використаної електроенергії за показами лічильника.

Позивач єдиний використовує орендовані виробничі приміщення у власній господарській діяльності.

Приміщення кузні за умовами Договору оренди №3 від 02.09.2013 р. та у відповідності до ст.759 ЦК України передано у оренду Позивачу. За договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк, що свідчить про те, що нерухоме майно , разом із лічильником електроенергії перейшло у користування Позивача.

Позивач отримує електроенергію за Договором про постачання електричної енергії №60825/04 від 06.08.2012 р. термін дії договору визначено п.9.4. де зазначено, що договір по завершенню терміну дії щоразу продовжується на наступний календарний рік якщо не буде заявлено сторонами про припинення його дії або перегляд його умов . Пункт 9.5. вказаного договору передбачає що з моменту припинення у Споживача права власності або користування на об'єкт даний договір втрачає чинність.

Оскільки у Позивача збереглося право користування нерухомим майном та лічильником електроенергії Договір про постачання електричної енергії №60825/04 від 06.08.2012 р. не втратив свою силу , вказане підтверджується і діями сторін за договором за яким не припинявся відпуск електроенергії та здійснювалась її оплата із оформленням усіх належних первинних документів , які підтверджують проведення господарських операцій із постачання електричної енергії споживачу.

У період з 01.01.2014 р. по 31.12.2016 р. позивач проводив взаєморозрахунки з ПАТ Львівобленерго , і за 2014 р. при формуванні адміністративних витрат - витрати за електроенергію віднесено до витрат згідно наступних бухгалтерських проведень; Дт 92 Кт 63.12 та відображено у ряд.06.1 Адміністративні витрати за 2014 р. у розмірі 8313,00 грн.

Факт понесення таких витрат відповідачем перевірено і дані щодо первинних документів занесено до Акту перевірки.

Позивачем представлено для огляду оригінали рахунків за активну електроенергію та двосторонні акти про помісячне використання електричної енергії.

Позивач здійснює господарську діяльність із виготовлення виробів із металу на замовлення . Відповідно у користуванні має обладнання та станки які живляться від електричної мережі.

Тому висновок відповідача, що використання електроенергії не підтверджено первинними документами, не пов'язане із господарською діяльністю позивача а така господарська операція є безтоварною не грунтується на фактичних обставинах та діючому законодавстві.

Так пп. 2.1 та 2.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку , яке затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року N 88 визначає, що Первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Стаття 138 ПК України (в редакції яка діяла на період 2014 р.) визначає склад витрат та порядок їх визнання: підпункт 138.1. цієї статті визначає , що Витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: 138.2.

Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку.

Пунктом 138.8передбачено, що собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

Стаття 134 ПК України (в редакції, що діяла на час проведення перевірки) передбачає Об'єктом оподаткування є: 134.1.1. прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу .

Пункт 15 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 Витрати визначає, що до складу загальновиробничих витрат включаються: 15.6. Витрати на опалення, освітлення, водопостачання, водовідведення та інше утримання виробничих приміщень.

В свою чергу п. 2.2. цього ж Положення передбачає , що Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення.

Відповідачем у розділі 3.1.2 Витрати, що враховуються при обчисленні об'єкту оподаткування Акту перевірки від 12. 04.2017 р. зазначено, перевіркою встановлено, що згідно Договорів оренди земельних ділянок, укладених із Львівською міською радою ППФ Грин здійснювало нарахування орендної плати за земельну ділянку у 2014 р. Таким чином , Дт 92 Кт 63.13 - віднесено до адміністративних витрат - витрати з орендної плати за землю у розмірі 58419,00 грн. та задекларовано у ряд.06.1 Адміністративні витрати податкової декларації за 2014 р., згідно чого Відповідач зробив висновок, що сплата орендної плати за Договорами оренди не може складати витрати , оскільки основні засоби для обслуговування яких надавалась йому земельна ділянка в оренду, відчужені.

18.07.2006 р. позивачем укладено Договір оренди землі, за яким на 15 років йому передано в оренду земельну ділянку загальною площею 0,3990 га для обслуговування існуючих споруд. В зв'язку із відчуженням нерухомого майна в процесі реорганізації та виділення, Позивач звернувся до Львівської міськради з листом №88 від 17.10.2013 р. (зареєстровано подання 18.10.2013 р. №2-21102) з проханням розірвати договір оренди та переукласти його з набувачем споруд.

Оскільки орендодавець ніяким чином не відреагував на даного листа позивач був вимушений сплачувати орендну плату на протязі року , як це визначено п.39 Договору від 18.07.2006 р. де зазначено, що у разі розірвання договору оренди з ініціативи орендаря орендодавець має право на отримання орендної плати…на землях не сільськогосподарського призначення - за рік .

Законом України Про оренду землі визначено, що розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України

Стаття 32 цього Закону визначає , що при припиненні договору оренди землі шляхом його розірвання на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об'єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

У разі розірвання договору оренди землі з ініціативи орендаря орендодавець має право на отримання орендної плати на землях сільськогосподарського призначення за шість місяців, а на землях несільськогосподарського призначення - за рік, якщо протягом зазначеного періоду не надійшло пропозицій від інших осіб на укладення договору оренди цієї ж земельної ділянки на тих самих умовах, за винятком випадків, коли розірвання договору було обумовлено невиконанням або неналежним виконанням орендодавцем договірних зобов'язань .

У відповідності до п.288.1 ст.288 ПК України Підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.

Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, які укладають договори оренди землі, повинні до 1 лютого подавати органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки переліки орендарів, з якими укладено договори оренди землі на поточний рік, та інформувати відповідний орган державної податкової служби про укладення нових, внесення змін до існуючих договорів оренди землі та їх розірвання до 1 числа місяця, що настає за місяцем, у якому відбулися зазначені зміни.

288.2. Платником орендної плати є орендар земельної ділянки.

288.3. Об'єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду.

288.4. Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем.

Відповідно чинним законодавством та договором на позивача покладається обов'язок сплачувати орендну плату на протязі року.

Пункт18 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 Витрати визначає, що до складу адміністративних витрат включаються такі загальногосподарські витрати, спрямовані на обслуговування та управління підприємством:… податки, збори та інші передбачені законодавством обов'язкові платежі (крім податків, зборів та обов'язкових платежів, що включаються до виробничої собівартості продукції, робіт, послуг).

Підпункт 138.10.4 п. 138.10. ст.138 ПК України визначено До складу інших витрат включаються: . інші операційні витрати, що включають, зокрема: суми нарахованих податків та зборів, установлених цим Кодексом (крім тих, що не визначені в переліку податків та зборів, встановлених цим Кодексом), єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування .

Оскільки орендна плата за землю відноситься до розділу XIII. ПЛАТА ЗА ЗЕМЛЮ Податкового кодексу України, і на Позивача покладено обов'язок її сплачувати без огляду на те, що змінився власник нерухомого майна і договір оренди не розірвано і не змінено а земельна ділянка не вибула із користування орендаря, Позивач має право врахувати у своїх витратах такий обов'язковий платіж.

Перевіркою встановлено, що станом на 01.01.2014 р. рахується кредиторська заборгованість (сума отриманої позики від засновника ОСОБА_4.) у розмірі 440000,00 грн. яка погашена у 2014 р. погашення відбулося у 2014 р. Перевіркою встановлено та перевірено факти погашення вказаної заборгованості перед засновником через касу підприємства (перелік первинних документів та здійснених платежів наведено у акті на стор.13).

Відповідач наголошує, що сума погашеної заборгованості (фінансової допомоги від засновника ОСОБА_4.) не може включатись до витрат, в зв'язку із відсутністю порушень щодо терміну повернення - не пізніше 365 календарних днів із дня їх отримання (отримання у вересні 2013 р. повернуто у липні 2014 р.).

Його позиція хибна з огляду на наступне Податковий кодекс , можливість віднесення до витрат сум повернутої позики , пов'язує із фактом їх попереднього віднесення до податкового зобов'язання в купі із фактом повернення позики а не термінами отримання та повернення.

У відповідності до вимог податкового кодексу інші доходи включають (див.пп.135.5.5. п.135.5 ст.135 ПК України) суми поворотної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, що залишаються неповерненими на кінець такого звітного періоду, від осіб, які не є платниками цього податку (в тому числі нерезидентів), або осіб, які згідно із цим Кодексом мають пільги з цього податку, в тому числі право застосовувати ставки податку нижчі, ніж установлені пунктом 151.1 статті 151 цього Кодексу.

У разі , якщо в майбутніх звітних податкових періодах платник податку повертає таку поворотну фінансову допомогу (її частину) особі, яка її надала, такий платник податку збільшує суму витрат на суму такої поворотної фінансової допомоги (її частини) за наслідками звітного податкового періоду, в якому відбулося таке повернення.

При цьому , доходи такого платника податку не збільшуються на суму умовно нарахованих процентів, а податкові зобов'язання особи, яка надала поворотну фінансову допомогу, не змінюються як при її видачі, так і при її зворотному отриманні.

Тобто, згідно із вимогами цієї статті факт включення до доходів суми поворотної фінансової допомоги на кінець звітного податкового періоду дає право включити суму повернутої фінансової допомоги до витрат.

Посилання на частину 3 пп.135.5.5. п.135.5 ст.135 ПК України , яка вказує , що Положення цього пункту не поширюються на суми поворотної фінансової допомоги, отриманої від засновника/учасника (в тому числі нерезидента) такого платника податку, у випадку повернення такої допомоги не пізніше 365 календарних днів з дня її отримання як на підставу неправомірності формування наших витрат із врахуванням сум повернутої фінансової позики є некоректним, тому що даний пункт просто дає право не відносити до доходів суми позики від засновника на протязі календарного року але не ставить даний факт обов'язком , тобто не забороняє цього робити.

Позивач представив податкову декларацію з податку на прибуток за 2013 рік та відомість із податкового обліку, що ним на кінець податкового періоду (2013 рік) включено до доходів суму фінансової позики у розмірі 268180 грн.

Свої дії позивач обгрунтував зміною договору щодо умов повернення позики в зв'язку із складним фінансовим становищем. Факт включення суми позики до доходів в контексті із нормами податкового кодексу дають право Позивачу суму такої повернутої позики віднести до витрат в період її повернення.

У розділі 3.2.1. Податок на додану вартість .Податкові зобов'язання Акту перевірки від 12.04.2017 р. (стор.33) зазначено, що Перевіркою встановлено , що загальновиробничі витрати без розподілу загальною сумою в кінці 1 кварталу 2015 р. включено до рах.90.10, що приводить до виникнення збиткових операцій, помісячно списується тільки вартість матеріалів, що підтверджується відповідними калькуляціями ППФ Грин . Прямі витрати на оплату працівників підприємства (відповідні відрахування на зарплату), зайнятих при виготовленні готової продукції (двері метелаві, дедалі, перила, інші прямі витрати: розподілені загальновиробничі витрати до ціни (калькуляції) готової продукції не закладено.

За даними Акту перевірки Позивачем занижено базу оподаткування податком на додану вартість всього у сумі 21423,77 грн. чим занижено і податкове зобов'язання з ПДВ в сумі 4285,00 грн. за березень 2015 р.

Господарська діяльність Позивача є прибутковою, у виробничій діяльності Позивач використовує власний матеріал з урахуванням націнки, наведене підтверджується калькуляціями і накладними на відпуск готових виробів.

Так суду, представлені калькуляції на вироби власного виробництва з металу, які складено виключно по матеріалах, проте в накладних на відпуск відпускна ціна складається з вартості матеріалів , за калькуляцією і націнкою. Позивач стверджує, що фактично в націнку закладено всі інші витрати на виготовлення виробів на замовлення, оскільки окремо вираховувати інші витрати на виробництво виробів, які виготовляються за окремими замовленнями є дуже складним і потребує великих додаткових затрат на оплату роботи окремого спеціаліста. Так , наприклад , по факту описаному в Акті перевірки у відповідності до калькуляції №1 матеріалів на двоє металевих дверей від 30.01.2015 р. вартість використаних матеріалів складає 2308,70 грн. продаж 2-х металевих дверей здійснено за накладною №1 від 30.01.205 р. на суму 4000,00 грн. з урахуванням ПДВ. Тобто договірна ціна продажу дверей (без ПДВ) складає 3333,33 грн. що є вищою від вартості використаних матеріалів на 1024,63 грн. і що спростовує висновок відповідача , що до ціна продажу складається виключно із вартості витрачених матеріалів.

В Акті перевірки відповідачем зазначено , що за 1кв.2015 р. затрати на матеріали по виготовленій продукції у вигляді матеріалів Кт91 ДТ90.10 складає 30517,42 грн., Результати від реалізації Дт 70.10 Кт 79.10 складають 42010,89 грн. (за даними того ж Акту). Тобто ціна реалізації виробів власного виробництва перевищує вартість матеріалів витрачених на їх виготовлення за перший квартал 2015 р. на 11493,47 грн. (що складає вкючену до ціни націнку).

З 01.01.2015 р. відповідно до п.п. 14.1.71 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI зі змінами та доповненнями (далі - ПКУ) звичайна ціна - ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору, якщо інше не встановлено ПКУ. Якщо не доведено зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню ринкових цін. Це визначення не поширюється на операції, що визнаються контрольованими відповідно до ст. 39 ПКУ.

У разі якщо ціни (націнки) на товари (роботи, послуги) підлягають державному регулюванню згідно із законодавством, звичайною вважається ціна, встановлена відповідно до правил такого регулювання.

Це положення не поширюється на випадки, коли встановлюється мінімальна ціна продажу або індикативна ціна. У такому разі звичайна ціна операції визначається відповідно до ст. 39 ПКУ, але не може бути меншою за мінімальну або індикативну ціну.

Якщо під час здійснення операції обов'язковим є проведення оцінки, вартість об'єкта оцінки є підставою для визначення звичайної ціни для цілей оподаткування за умови, що неможливо застосувати методи, зазначені у п.п. 39.3.1 п. 39.3 ст. 39 ПКУ.

Під час проведення аукціону (публічних торгів) звичайною вважається ціна, яка склалася за результатами такого аукціону (публічних торгів), обов'язковість проведення якого передбачено законом .

Статтею 6 ГК України передбачає , що Загальними принципами господарювання в Україні є: забезпечення економічної багатоманітності та рівний захист державою усіх суб'єктів господарювання; свобода підприємницької діяльності у межах, визначених законом; вільний рух капіталів, товарів та послуг на території України; обмеження державного регулювання економічних процесів у зв'язку з необхідністю забезпечення соціальної спрямованості економіки, добросовісної конкуренції у підприємництві, екологічного захисту населення, захисту прав споживачів та безпеки суспільства і держави; захист національного товаровиробника; заборона незаконного втручання органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб у господарські відносини .

Відповідач не представив доказів щодо продажу Позивачем виробів власного виробництва нижче звичайних цін.

Відповідач в Акті перевірки зазначив , що позивачем порушено ст.185, п.188.1 ст.188. п187.1 ст.187, п.198.1 п.198.2 п.198.3 ст.198. Податкового кодексу України від 02.12.2010 р.№2755 - VІ (із внесеними змінами і доповненнями) чим занижено податкове зобов'язання з ПДВ в сумі 10404,00 грн.

За даними Акту суми заниження виникли в зв'язку із заниженням бази оподаткування (за рахунок продажу виробів власного виробництва нижче собівартості) , чим занижено податкове зобов'язання по ПДВ в сумі 4285,00 за березень 2015 р. та за рахунок безпідставного віднесення до податкового кредиту сум ПДВ на 6394,00 грн. по безпідставних операціях ( сплачених сум ПДВ при оплаті електроенергії).

Відповідач не довів факту реалізації товарів нижче звичайних цін як і своє право переглянути договірні ціни, позивач, в свою чергу, довів правомірність використання електроенергії на дільниці кузні та правомірність придбання електроенергії у Львівобленерго для власної господарської діяльності та представив первинні документи .

Згідно із п.188.1.ст.188 ПК України визначено База оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку на реалізацію суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв'язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

При цьому база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг не може бути нижче ціни придбання таких товарів/послуг, база оподаткування операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг не може бути нижче звичайних цін, а база оподаткування операцій з постачання необоротних активів не може бути нижче балансової (залишкової) вартості за даними бухгалтерського обліку, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), за винятком: товарів (послуг), ціни на які підлягають державному регулюванню;

Пунктом 200.1. ст.200 ПК України визначено Сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. Пп.201.1.п.200.1.ст.200 ПК України вказує, що На дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.

Реєстрація постачальником податкової накладної дає право покупцю на включення до податкового кредиту сплаченої суми ПДВ .

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, а також усні та письмові доводи представників сторін стосовно заявлених вимог, суд дійшов до висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Крім того, відповідно до ч.2 ст.71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Оскільки у даній справі оспорюються рішення прийняті відповідачем, суб'єктом владних повноважень, суд відповідно до вимог ч.3 ст.2 КАС України, перевіряє чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч.1 ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст. ст. 7-14, 17-20, 69-71, 86, 94, 158-163, 167 КАС України, суд, -

п о с т а н о в и в :

1.Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Львівській області від 04.05.2017 року №0006521413, №0006531413, № 0006561413.

3. Стягнути на користь Приватного підприємства фірма Грин (Львівська область, м. Львів, вул.. Навроцького, 4; ЄДРПОУ 20868679) з Головного управління ДФС у Львівській області (ЄДРПОУ 39462700) за рахунок бюджетних асигнувань, судовий збір, в сумі 1682 (одна тисяча шістсот вісімдесят дві) грн. 15 коп.

Постанову може бути оскаржено, згідно зі ст. 186 КАС України, протягом 10 днів з дня її проголошення чи отримання копії постанови, шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили, згідно зі ст. 254 КАС України, після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

Суддя Грень Н.М.

Повний текст постанови складено та підписано 06.11.2017 року.