Постанова

від 02.11.2017 по справі 820/4102/17

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua, код 34390710 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 листопада 2017 р. № 820/4102/17

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Волошина Д.А.,

за участю секретаря судового засідання - Хмелівської Н.М.,

представників позивача - ОСОБА_1, ОСОБА_2,

представника відповідача - ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Харкові адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрнафтомаш ЕРС" до Головного управління ДФС у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "УКРНАФТОМАШ ЕРС" звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому, з урахуванням уточнень просить суд:

- визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення №0001501403, №0001521403, № НОМЕР_1 від 15.06.2017;

- зобов'язати відповідача привести у відповідність дані, відображені на особовому рахунку (інтегрованій картці) Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрнафтомаш ЕРС" у зв'язку зі скасуванням податкових повідомлень-рішень №0001501403, №0001521403, №0001531403 від 15.06.2017.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що спірні податкові повідомлення-рішення ґрунтується на помилкових судженнях суб'єкта владних повноважень, що викладено в акті перевірки, а тому підлягають скасуванню.

Відповідач проти позову заперечував, зазначивши, що порушення, встановлені в ході перевірки позивача, зафіксовані належним чином в акті перевірки, висновки якого стали підставою для винесення спірних податкових повідомлень-рішень, у зв'язку із чим просив у задоволенні позову відмовити.

Представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали в повному обсязі, просили їх задовольнити.

Представник Головного управління ДФС у Харківській області в судовому засіданні проти позову заперечував та просив відмовити у його задоволенні.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності, встановив наступне.

Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Укрнафтомаш ЕРС" пройшло передбачену законом процедуру державної реєстрації та набуло статусу юридичної особи з ідентифікаційним кодом 39165622.

Фахівцями Головного управління ДФС у Харківській області згідно зі ст. 75, ст. 77 та ст. 82 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року № 2755-VI, проведено планову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрнафтомаш ЕРС" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 07.04.2014 по 31.12.2016, валютного та іншого законодавства за період з 07.04.2014 по 31.12.2016.

Результати перевірки викладені в акті № 3956/20-40-14-03-07/39165622 від 24.05.2017.

За наслідками перевірки контролюючим органом встановлено порушення Товариством з обмеженою відповідальністю "Укрнафтомаш ЕРС":

- п. 44.1 ст. 44, п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, п.п. 135.1 ст. 135, п.п. 140.4.2 п. 140.4 статті 140 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток за період з 01.01.2015 по 31.12.2016 на суму 982971 грн;

- п. 138.8, п.п. 138.10.3 п. 138.10 ст. 138, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено зменшення від'ємного значення об'єкту оподаткування по податку на прибуток в сумі 53767 грн за 2014 рік;

- п. 185.1 ст. 185, п. 198.1, п. 198.3, абз. "г" п. 198.5, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість за період з 29.04.2014 по 31.12.2016 в сумі 300509 грн;

- п. 185.1 ст. 185, п. 198.1, п. 198.3, абз. "г" п. 198.5, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено завищення від'ємного значення по ПДВ за грудень 2016 року на загальну суму 7731 грн;

- п. 185.1 ст. 185, п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено завищення суми бюджетного відшкодування за травень 2015 на 24013 грн та за серпень 2016 року в сумі 239107 грн;

- п.п. 176.2 "б" п. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу України та не надано довідку за формою №1ДФ за 4 квартал 2014 року;

- ст. 168 Податкового кодексу України в частині неперахування утримання податку на доходи фізичних осіб під час виплати оподаткованого доходу в загальному розмірі 43005,81 грн;

- ст. 1 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" за зовнішньоекономічним контрактом № 09/01-ВЕД від 09.01.2015 з ТОО "ОСОБА_4 Систем".

Не погодившись із висновками акту перевірки, позивач подав до контролюючого органу заперечення, проте за результатам розгляду вказаних заперечень, висновки акту перевірки № 3956/20-40-14-03-07/39165622 від 24.05.2017 залишені Головним управлінням ДФС у Харківській області без змін.

На підставі зазначених висновків контролюючим органом прийнято податкове повідомлення - рішення № НОМЕР_2 від 15.06.2017, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в загальному розмірі 375636,25 грн, податкове повідомлення - рішення № НОМЕР_3 від 15.06.2017, яким до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції з податку на додану вартість у розмірі 7731,00 грн та податкове повідомлення - рішення № НОМЕР_1 від 15.06.2017, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в загальному розмірі 264120,00 грн.

Позивач скористався своїм правом та оскаржив вказані податкові повідомлення-рішення в адміністративному порядку, проте рішенням Державної фіскальної служби України від 22.08.2017 № 18682/6/99-99-11.01.01.25 в частині податкових повідомлень-рішень №0001501403, №0001521403, № НОМЕР_1 від 15.06.2017 в задоволенні скарги було відмовлено.

Судом встановлено, що підставою для встановлення вказаних висновків та винесення спірних податкових повідомлень-рішень слугував викладений в акті перевірки висновок відповідача про не підтвердження реальності здійснення господарських відносин, укладених позивачем із контрагентами, а саме: ПП "Гроссбух", ПП "Форсаж-2009", ТОВ "Сеолан", ТОВ "МДД-Х", ПП "Форс".

Поряд із тим, щодо взаємовідносин із ПП "Гроссбух", ПП "Форсаж-2009", ТОВ "Сеолан", ТОВ "МДД-Х", ПП "Форс" суд не погоджується з такими висновками відповідача виходячи з наступного.

Судом встановлено, що між позивачем та ПП "Гроссбух" укладено усний договір, згідно до якого ТОВ "Укрнафтомаш ЕРС" придбало у контрагента сталь оцинковану, що підтверджується наявними у матеріалах справи податковою накладною № 29 від 15.07.2014, видатковою накладною від 23.07.2014 № 28, рахунком на оплату № 15-07 від 03.07.2014 та копією виписки по банківським рахункам у підтвердження оплати придбаного товару (а.с. 105-109 т. 1).

Із матеріалів справи вбачається, що 21.08.2014 між ТОВ "Укрнафтомаш ЕРС" (замовник) та ПП "Форсаж-2009" (виконавець) укладено договір про транспортно-експедиційне обслуговування вантажу № 02/07/2017-ВЕД, відповідно до умов якого виконавець надає транспортно-експедиційні послуги по замовленню та за рахунок замовника у внутрішньому та міжнародному сполученні по маршруту.

На підтвердження реальності вказаного правочину позивачем надано до матеріалів справи договори-заявки № 21/08/2014, податкові накладні від 21.08.2014 № 3, від 04.09.2014 № 2, акти здачі-прийняття робіт № 11, № 12, ВМД, товарно-транспортна накладна від 26.08.2014 № 070, копії платіжних доручень (а.с. 112-122 т. 1).

Також, під час розгляду справи судом встановлено, що між позивачем та ТОВ "Сеолан" укладено усний договір про надання транспортних послуг. Виконання умов вказаного договору підтверджується наявними у матеріалах справи податковими накладними № 809 від 08.09.2014, № 1511 від 15.10.2014, актами здачі-прийняття робіт № ОУ-809 № ОУ-1511, рахунками-фактурами № СВ-9/081 від 08.08.2014, №СВ-10/132 від 13.10.2014 та копіями платіжних доручень (а.с. 123-130 т. 1).

Крім того, у перевіряємий період між позивачем (покупець) та ПП "Фора" укладено договір поставки № 19ХА від 19.11.2014, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується поставити та передати у власність покупця обладнання та комплектуючі, визначені у специфікаціях, а покупець - прийняти вказаний товар та оплатити його вартість на умовах цього договору.

Реальність вказаного правочину підтверджується наявними у матеріалах справи специфікацією № 1, податковою накладною від 02.12.2014 № 2, видатковою накладною № РН-151201 від 15.12.2014, рахунок-фактуру № СФ-0000045 від 19.11.2014, накладною на вантаж, товартно-транспортною накладною № 1-ХА від 15.12.2014, платіжним дорученням та сертифікатом №15/12 від 15.12.2014(а.с. 135-142 т. 1).

Судом встановлено, що 16.03.2015 між ТОВ "Укрнафтомаш ЕРС" (замовник) та ТОВ "МДД-Х" (постачальник) укладено договір поставки обладнання № 0316/15-1Д, відповідно до якого постачальник зобов'язується взяти на себе зобов'язання виконати поставку обладнання - охолоджувач рідини СНН3.100А2.

На виконання умов вказаного договору від 16.03.2015 № 0316/15-1Д позивачем надано до матеріалів справи технічне завдання від 16.03.2015, що є невід'ємною частиною договору, специфікацію від 16.02.2015, видаткову накладну № М-0406-1 від 04.06.2015, рахунок-факту № 0316/15-1А від 16.03.2015, платіжні доручення (а.с. 145-149 т. 1).

Таким чином, господарські операції Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрнафтомаш ЕРС" з ПП "Гроссбух", ПП "Форсаж-2009", ТОВ "Сеолан", ТОВ "МДД-Х", ПП "Форс" мали реальний характер, призвели до зміни майнового стану учасників господарських відносин, що підтверджується наявними в матеріалах справи документами.

Суд зазначає, що про фактичне виконання умов договору свідчать первинні бухгалтерські та податкові документи, виписані відповідно до п. 9.2. ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні" і п. 2.4. ст. 2 "Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку".

Статтею 1 розділу 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до п. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Згідно з ст. 14.1.181 Податкового кодексу України, податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим законом.

Відповідно до ст. 14.1.156 Податкового кодексу України, податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з ст. 198.3. Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно з п. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Однак, в даному випадку виконання договорів поставки між позивачем та його контрагентами підтверджується податковими та видатковими накладними, актами виконаних робіт, товарно-транспортними накладними, платіжними дорученнями наявними та картками по рахунках, наявними в матеріалах справи.

Відповідно до ст. 198.2 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Як підтверджено матеріалами справи, правочини укладені між позивачем та його контрагентами виконано кожною стороною цих договорів, що підтверджується первинними документами, а саме податковими накладними.

Відповідно до ст. 201.1 Податкового кодексу України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Слід звернути увагу на те, що зауваження щодо форми та змісту наданих податкових накладних з боку контролюючого органу в акті перевірки відсутні.

Отже, як вбачається з матеріалів справи, позивач та ПП "Гроссбух", ПП "Форсаж-2009", ТОВ "Сеолан", ТОВ "МДД-Х", ПП "Форс" належним чином оформили договірні правовідносини та на виконання вимог податкового законодавства оформили первинні документи податкової та бухгалтерської звітності, які відповідають вимогам чинного законодавства України.

Суд зазначає, що позивачем договори із ПП "Гроссбух", ПП "Форсаж-2009", ТОВ "Сеолан", ТОВ "МДД-Х", ПП "Форс" укладалися для реалізації власної господарської діяльності, що підтверджується наявними у матеріалах справи контрактом із ТОВ "ОСОБА_4 Систем" на постачання обладнання від 09.01.2015 № 09/01-ВЭД та договором із ТОВ "Ужгородський Турбогаз" від 14.08.2014 № 007-6/14 та ВМД про поставку товару та надання транспортних послуг.

Таким чином формування податкового кредиту та податкового зобов'язання платником ПДВ здійснено відповідно до вимог Податкового кодексу України за правилом першої події, реальність господарських операцій підтверджується первинними бухгалтерськими документами.

Отже, суд приходить до висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрнафтомаш ЕРС" в частині скасування податкового повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Харківській області № НОМЕР_1 від 15.06.2017 в частині встановлення суми завищення бюджетного відшкодування в розмірі 24013,00 грн та штрафної санкції в сумі 6003,25 грн підлягають задоволенню.

Поряд із тим, щодо взаємовідносин позивача із ПП "АГИСА" суд зазначає наступне.

Із матеріалів справи вбачається, що між позивачем (покупець) та ПП "АГИСА" (продавець) 14.03.2016 укладено договір № ДП 14/03, відповідно до умов якого продавець зобов'язується поставити покупцю визначений у специфікаціях товар, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити вказаний товар.

Позивачем надано до матеріалів справи податкову накладну, специфікацію, рахунок на оплату та виписку із банку, якими підтверджено, що на виконання договору було сплачено кошти в розмірі 3290080,04 грн., в тому числі ПДВ 548346,67 грн.

Поряд із тим, із матеріалів справи вбачається, що поставка товару за вказаним договором так і не відбулась, що підтверджується наявним у матеріалах справи вимогами згідно статті 530 ЦК України, що направлялись позивачем ПП "АГИСА" та грошові кошти позивачу не повертались (а.с. 176-182). З пояснень представника позивача в судовому засіданні, судом встановлено, що позивач не звертався до суду з вимогами про повернення передплати або зобов'язання ПП "АГИСА" поставити товар за вказаним договором.

Відповідно до ч. 3 ст. 110 Цивільного кодексу України якщо вартість майна юридичної особи є недостатньою для задоволення вимог кредиторів, юридична особа здійснює всі необхідні дії, встановлені законом про відновлення платоспроможності або визнання банкрутом.

Судом встановлено, що ПП "АГИСА" ліквідовано 30.12.2016 за рішенням засновників (учасників) юридичної особи, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Відповідно до положень ст. 86 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

З огляду на фактичні обставини справи та приписи вимог чинного законодавства, суд приходить до висновку, що позивачем не вчинено жодних дій, що свідчать про реальність здійснення господарської операції з ПП "АГИСА" та досягнення її мети, як отримання товару або повернення сплачених коштів.

Відповідно до статті 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів на митну територію України; г) вивезення товарів за межі митної території України; ґ) виключено; д) виключено; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

З метою оподаткування цим податком до операцій з ввезення товарів на митну територію України та вивезення товарів за межі митної території України прирівнюється поміщення товарів у будь-який митний режим, визначений Митним кодексом України.

Таким чином, враховуючи, що поставка товару за вказаним договором так і не відбулась, доказів реальності здійснення господарської операції та досягнення її мети позивачем до суду не подано та судом не встановлено розумної (обґрунтованої) поведінки позивача, яка свідчить про вчинення операції з поставки товару за вказаною господарською операцією, суд приходить до висновку, що у даному випадку відсутній об'єкт оподаткування, у зв'язку з чим Товариством з обмеженою відповідальністю "Укрнафтомаш ЕРС" неправомірно завищено у березні 2016 року податковий кредит по ПДВ за рахунок включення до складу податкового кредиту податкової накладної, складеної ПП "АГИСА" на 548347,00 грн.

Щодо позовних вимог в частині зобов'язати відповідача привести у відповідність дані, відображені на особовому рахунку (інтегрованій картці) Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрнафтомаш ЕРС" у зв'язку зі скасуванням податкових повідомлень-рішень №0001501403, №0001521403, №0001531403 від 15.06.2017.

Відповідно до частини 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Проаналізувавши вищевикладені обставини, суд вважає за потрібне зазначити, що вказані позовні вимоги є передчасними, оскільки на даний момент податкові повідомлення-рішення №0001501403, №0001521403, №0001531403 від 15.06.2017 є чинними та не скасованими.

Крім того, доказів того, що Головним управлінням ДФС у Харківській області не будуть приведені у відповідність дані, відображені на особовому рахунку (інтегрованій картці) Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрнафтомаш ЕРС" позивачем до суду не надано.

Таким чином, суд приходить до висновку, що зазначена позовна вимога, заявлена до Головного управління ДФС у Харківській області наразі є необґрунтованою та передчасною.

Частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно частин 1, 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, враховуючи викладене, суд приходить до висновку про часткове задоволення позову та скасування податкового повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 15.06.2017 в частині встановлення суми завищення бюджетного відшкодування в розмірі 24013,00 грн та штрафної санкції в сумі 6003,25 грн.

Відповідно до ч. 3 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Керуючись ст.ст. 159-163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрнафтомаш ЕРС" до Головного управління ДФС у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити частково.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Харківській області № НОМЕР_1 від 15.06.2017 в частині встановлення суми завищення бюджетного відшкодування в розмірі 24013,00 грн та штрафної санкції в сумі 6003,25 грн.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрнафтомаш ЕРС" (пров. Сімферопольський, буд. 6, оф. 703/3, м. Харків, 61052, код ЄДРПОУ 39165622) судові витрати в розмірі 5351 (п'ять тисяч триста п'ятдесят одна) грн 38 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Харківській області (вул. Пушкінська, буд. 46, м. Харків, 61057, код ЄДРПОУ 39599198).

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення протягом десяти днів з дня її проголошення, у разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено 06 листопада 2017 року.

Суддя Д.А. Волошин