Рішення

від 06.11.2017 по справі 913/605/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ61022 м. Харків, пр. Науки, буд.5, тел./факс 702-10-79 inbox@lg.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

06 листопада 2017 року                                                  Справа №913/605/17

                                                                                Провадження №4/913/605/17

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Біоенерджі», с. Кобаки Косівського району Івано-Франківської області

до Товариства з обмеженою відповідальністю «ССН-Трейд», с. Сичанське Марківського району Луганської області

про стягнення 75000 грн. 00 коп.

Господарський суд Луганської області у складі колегії суддів:

головуючий суддя - Лісовицький Є.А., судді: Шеліхіна Р.М., Масловський С.В.

Секретар судового засідання Медуниця Р.І.

У засіданні брали участь:

від позивача: предстаник не прибув;

від відповідача: представник не прибув.

До початку слухання справи по суті не заявлено вимогу про фіксування судового процесу з допомогою звукозаписувального технічного засобу, у зв'язку з чим відповідно до ст. ст. 4-4, 81-1 Господарського процесуального кодексу України таке фіксування судом не здійснювалося.

Суть спору: Товариство з обмеженою відповідальністю «Біоенерджі» (далі – позивач) звернулось до Господарського суду Луганської області з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ССН-Трейд» (далі – відповідач) грошові кошти в сумі 75000 грн. 00 коп. за контрактом №1 від 23.11.2016.

Позивач надіслав письмові пояснення б/н від 22.09.2017, в яких зазначив, що підставами стягнення грошових коштів є невиконання відповідачем умов договору щодо поставки товару при отриманні ним попередньої оплати за товар. Порушення цивільних прав позивача полягає в тому, що відповідач не перерахував залишки оплати товару (75000 грн. 00 коп.), хоча повинен був це зробити відповідно до ч.1 та/або ч. 3 п. 3 ст. 1212 Цивільного кодексу України.

Пунктом 8.4 контракту №1 від 23.11.2016 передбачено, що продавець (відповідач) зобов'язаний відшкодувати всі збитки, спричинені ним покупцю (Товариство з обмеженою відповідальністю «Біоенерджі»), пов'язані з поставкою товару або використанням неякісного товару. В даному випадку збитками позивач вважає кошти в сумі 75000 грн. 00 коп., які відповідач не повернув у зв'язку з невиконанням ним умов договору поставки лісоматеріалів.

Як зазначає позивач, через неналежну організацію поставки товару, договір було розірвано за згодою сторін відповідно ч. 1 ст. 651 Цивільного кодексу України за ініціативою відповідача. Документального підтвердження розірвання договору відповідач не надіслав. Відповідач запропонував повернути на рахунок позивача перераховані йому кошти. Враховуючи норми п. 10.1 контракту позивач погодився на те, що відповідач поверне перераховані йому кошти в сумі 87000 грн. 00 коп., а позивач, в свою чергу, не буде вимагати від відповідача сплати штрафних санкцій за невиконання умов договору, як це передбачено п. 8 контракту №1 від 23.11.2016.

Відповідач відзив на позов не надав, участі повноважного представника у судовому засіданні не забезпечив. Справа розглядається за наявними в ній матеріалами відповідно до ст.75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, суд

В С Т А Н О В И В:

23 листопада 2016 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Біоенерджі» (далі - Покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ССН – Трейд» (далі - Продавець) укладено контракт №1, згідно якого відповідач продає, а позивач покупає пиловник сосновий. Вид, кількість і ціна вказуються в додатках до договору (п.1.1 договору).

У додатку №1 до контракту від 23.11.16 №1 зазначено, що постачаються лісоматеріали у кількості 90 м куб. на загальну суму 87930 грн. 00 коп. Оплата здійснюється у розмірі 100% вартості партії за фактом доставки партії товару до місця поставки – м. Покровськ Донецької області.

Позивачем було зроблено декілька банківських транзакцій на загальну суму 87000 грн. 00 коп. Однак відповідач не здійснив поставку.

Відповідач 03.03.2017 повернув позивачу 12000 грн. 00 коп., що підтверджується випискою по рахунку позивача, решта коштів не повернута.

Відповідачу 12.04.2017 надіслано поштою лист-претензію вих. №7 від 07.04.2017. Проте, відповідачем ніяких дій щодо повернення грошових коштів не було вчинено.

Позивач звернувся з позовом у якому просить суд стягнути з відповідача кошти в сумі 75000 грн. 00 коп.

Оцінивши матеріали справи суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Пунктом 1 ст. 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Виходячи зі змісту ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушенням зобов'язання, у відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Якщо зобов'язання виконано неналежним чином, то воно не припиняється, а, навпаки, на сторону, яка допустила неналежне виконання, покладаються додаткові обов'язки, в тому числі встановлені статтею 625 Цивільного кодексу України.

Згідно ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

В постанові Верховного Суду України від 28.11.2011 по справа №3-127гс11 (аналогічні спірні правовідносини) визначена наступна правова позиція - частиною другою статті 693 ЦК України передбачено право покупця у разі порушення продавцем строку передання йому попередньо оплачених товарів або пред'явити вимогу про передання оплаченого товару, або вимагати повернення суми попередньої оплати (тобто відмовитися від прийняття виконання).

Зі змісту зазначеної норми права вбачається, що умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов'язання зі своєчасного передання товару покупцю. А у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати. Можливість обрання певно визначеного варіанта правової поведінки боржника є виключно правом покупця, а не продавця. Отже, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця.

Оскільки законом не визначено форму пред'явлення такої вимоги покупця, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред'явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі позову.

Обмеження заявників у праві на судовий захист шляхом відмови у задоволенні позову за відсутності доказів попереднього їх звернення до продавця з вимогами, оформленими в інший спосіб, ніж позов (відмінними від нього), фактично буде призводити до порушення принципів верховенства права, доступності судового захисту, суперечити положенням частини другої статті 124 Конституції України та позиції Конституційного Суду України в рішенні від 9 липня 2002 року № 15-рп/2002 у справі за конституційним зверненням щодо офіційного тлумачення положень частини другої статті 124 Конституції України (справа про досудове врегулювання спорів), згідно з якою вирішення правових спорів у межах досудових процедур є правом, а не обов'язком особи, яка потребує такого захисту.

Відповідно до приписів ст. 111-28 Господарського процесуального кодексу України, висновок Верховного Суду України щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

Згідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України та ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи вищевикладене, і те що відповідачем, як продавцем, на виконання умов контракту №1 від 23.11.2016 не здійснена поставка товару, а отримані кошти у сумі 75000 грн. 00 коп. не повернуті, суд приходить до висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача даної суми є законною, обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до приписів ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір слід покласти на відповідача.

Керуючись ст. ст. 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Біоенерджі» до Товариства з обмеженою відповідальністю «ССН-Трейд» про стягнення 75000 грн. 00 коп. задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ССН-Трейд» (92440, Луганська область, Марківський район, с. Сичанське, вул. Миру, буд. 5, код ЄДРПОУ: 36872907) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Біоенерджі» (78660, Івано-Франківська область, Косівський район, с. Кобаки, код ЄДРПОУ: 20168731) грошові кошти в сумі 75000 грн. 00 коп. та судовий збір в сумі 1600 грн. 00 коп. Видати наказ позивачу після набрання рішенням законної сили.

У судовому засіданні 06.11.2017 було оголошено лише вступну і резолютивну частину рішення. Дане рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення місцевим господарським судом. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.

Дата підписання рішення 07 листопада 2017 року.

Головуючий суддя Є.А. Лісовицький

Суддя С.В. Масловський

Суддя Р.М. Шеліхіна