Постанова

від 01.11.2017 по справі 922/4635/15

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" листопада 2017 р. Справа № 922/4635/15

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Здоровко Л.М., суддя Бородіна Л.І., суддя Шутенко І.А.,

при секретарі Міракові Г.А.,

за участю представників:

апелянта - Ткаченко О.А. на підставі довіреності №15/1 від 07.12.2016,

ліквідатор - арбітражний керуючий Антоненко Д.О., свідоцтво №982 від 23.05.2013,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Банк Золоті Ворота" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ "Банк Золоті ворота" Єрмака В.О. (вх.№3121Х/2) на ухвалу господарського суду Харківської області від 03.10.2017 у справі № 922/4635/15

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Факторингова компанія", м. Харків

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Реноме", м. Харків

про визнання банкрутом

ВСТАНОВИЛА:

Ухвалою господарського суду Харківської області від 02.09.2015 порушено провадження у справі про банкрутство ТОВ "Фінансова компанія "Реноме", визнано вимоги ініціюючого кредитора ТОВ "Факторингова компанія" у розмірі 410 040, 00грн, введено мораторій на задоволення вимог кредиторів; введено процедуру розпорядження майном та призначено розпорядником майна арбітражного керуючого Антоненка Д.О.

Ухвалою суду від 01.12.2015 затверджено реєстр вимог конкурсних кредиторів ТОВ "Фінансова компанія "Реноме".

Постановою господарського суду Харківської області від 10.12.2015 припинено процедуру розпорядження майном боржника та повноваження розпорядника майна, визнано ТОВ "Фінансова компанія "Реноме" банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, призначено ліквідатором боржника арбітражного керуючого Антоненка Д.О.

До місцевого господарського суду від ліквідатора надійшло клопотання (вх.№28712 від 02.09.2016), в якому він просить суд надати згоду на продаж майна банкрута, яке є предметом забезпечення та зобов'язати забезпеченого кредитора ПАТ "Банк Золоті Ворота" передати ліквідатору усі наявні у нього оригінали техпаспортів та правовстановлюючих документів банкрута на нерухоме майно (свідоцтво про право власності), яке перебуває в іпотеці відповідно до умов договору іпотеки від 27.01.2012, укладеного між боржником та ПАТ "Банк Золоті Ворота", а також документи, що підтверджують право оренди відповідної земельної ділянки (договір оренди).

Ухвалою господарського суду Харківської області від 03.10.2017 у справі №922/4635/15 (суддя Усатий В.О.) частково задоволено клопотання ліквідатора про надання згоди на продаж заставного майна; надано згоду на продаж майна банкрута ТОВ "ФК "Реноме", яке є предметом забезпечення в договорі іпотеки від 27.01.2012, який укладеного між боржником та ПАТ "Банк Золоті Ворота" та в договорі застави №14/Z-07 від 31.07.2007 та згідно з переліком, що наведений у додатку №4 до договору застави в редакції Договору про зміни №18 від 27.12.2013; іншу частину клопотання залишено без розгляду (за заявою ліквідатора, оголошеною в судовому засіданні).

Не погодившись з ухвалою суду від 03.10.2017, Публічне акціонерне товариство "Банк Золоті Ворота" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ "Банк Золоті Ворота" Єрмака В.О. звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить оскаржувану ухвалу від 03.10.2017 скасувати повністю.

Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що АТ "Банк Золоті Ворота" (надалі - Банк) надсилав ліквідатору відповіді на його запити щодо продажу заставного майна, проте листи повернуті поштою за закінченням терміну зберігання; Банк звернувся до суду зі скаргами на дії ліквідатора, проте, на даний час судом скарга не розглянута; зазначає, що не надавав ліквідатору згоду на продажу заставного майна, оскільки ліквідатором не надано звіт про оціночну вартість заставного майна банкрута, отже, Банк не обізнаний про початкову вартість заставного майна.

27.10.2017 ліквідатором подано до апеляційного господарського суду заперечення на апеляційну скаргу (вх.№10899), зазначає, що ліквідатором неодноразово надсилались Банку листи щодо надання згоди на продаж заставного майна, проте, відповіді від Банку не отримав; початкова вартість майна дорівнює сукупності вимог кредиторів боржника, яка визначена ухвалою суду за результатами попереднього засідання від 01.12.2015, якою затверджено реєстр вимог кредиторів на загальну суму 4 564 687, 40грн.; на даний час ліквідатором проведено інвентаризацію майна боржника, визначено організатора аукціону з продажу заставного майна; оцінка проведена не була, оскільки оцінка заставного майна має проводитись безпосередньо перед продажем майна на аукціоні з метою її актуальності. Просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги, а оскаржувану ухвалу залишити без змін.

У судовому засіданні Харківського апеляційного господарського суду 01.11.2017 представник апелянта оголосив доводи апеляційної скарги, просить ухвалу господарського суду Харківської області від 03.10.2017 скасувати.

Ліквідатор оголосив заперечення на апеляційну скаргу, просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги, а оскаржувану ухвалу залишити без змін.

Враховуючи, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду апеляційної скарги по суті, учасники провадження у справі про банкрутство належним чином повідомлені про час та місце розгляду скарги, представник апелянта та ліквідатор висловили свої доводи та вимоги щодо апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає за можливе розглянути скаргу в даному судовому засіданні.

Дослідивши матеріали справи, викладені в апеляційній скарзі доводи апелянта, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне.

Як вбачається із матеріалів справи, ухвалою господарського суду Харківської області від 01.12.2015 затверджено реєстр вимог конкурсних кредиторів Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Реноме", з яких: Товариство з обмеженою відповідальністю "Факторингова компанія" на загальну суму 1 417 566, 00грн, з яких: 1 409 040, 00грн - четверта черга задоволення вимог, а 8 526, 00грн - перша черга задоволення вимог; фізична особа ОСОБА_6 на загальну суму 167 800, 50грн, з яких: 165 364, 50грн - четверта черга задоволення вимог, а 2 436, 00грн - перша черга задоволення вимог.

Ухвалено окремо внести до реєстру вимог кредиторів ТОВ "Фінансова компанія "Реноме" вимоги ПАТ "БАНК ЗОЛОТІ ВОРОТА" у розмірі 2 928 418, 12грн, які забезпечені заставою майна боржника.

Ухвалено окремо внести до реєстру вимог кредиторів ТОВ "Фінансова компанія "Реноме" відомості про майно боржника, яке є предметом застави, а саме: відомості про нерухоме майно, що є предметом іпотеки відповідно до умов договору іпотеки від 27.01.2012, який укладений між боржником та ПАТ "БАНК ЗОЛОТІ ВОРОТА"; відомості про рухоме майно, що є предметом застави відповідно до умов укладеного між боржником та ПАТ "БАНК ЗОЛОТІ ВОРОТА" договору застави №14/Z-07 від 31.07.2007 та згідно з переліком, що наведений у додатку №4 до договору застави в редакції Договору про зміни №18 від 27.12.2013.

Ухвалено, що вимоги кредиторів, що заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі, які підлягають погашенню в шосту чергу в ліквідаційній процедурі, з яких Андрушівської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Житомирській області в загальній сумі 50 902, 78грн.

Тобто, загальна сума вимог кредиторів становить 4 564 687, 40грн.

Постановою господарського суду Харківської області від 10.12.2015 припинено процедуру розпорядження майном боржника та повноваження розпорядника майна, визнано ТОВ "Фінансова компанія "Реноме" банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, призначено ліквідатором боржника арбітражного керуючого Антоненка Д.О.

Відповідно до статті 41 Закону про банкрутство, ліквідатор з дня свого призначення здійснює, зокрема, такі повноваження: виконує функції з управління та розпорядження майном банкрута; здійснює інвентаризацію та оцінку майна банкрута згідно з законодавством, реалізує майно банкрута для задоволення вимог, включених до реєстру вимог кредиторів, у порядку, передбаченому цим Законом.

Ліквідатором на виконання статті 41 Закону про банкрутство, було проведено разом із колишнім керівником банкрута інвентаризацію майна банкрута, майно передане на зберігання.

Так, відповідно до наказу №1 від 20.12.2015, було вирішено провести інвентаризацію майна банкрута (т.8 а.с.137), за результатами інвентаризації виявлено майно банкрута в кількості 166 одиниць, про що складено інвентаризаційний опис (т.8 а.с.138).

В описі перелічено майно боржника, що є предметом застави Банку.

Ліквідатором складено також акт інвентаризаційних рахунків з покупцями, постачальниками та іншими дебіторами і кредиторами, в яких зазначено, що дебіторська заборгованість становить 1, 7тис.грн, кредиторська заборгованість - 6 361, 3тис.грн та акт про результати інвентаризації наявних коштів, в якому зазначено про відсутність коштів (т.8 а.с.143-145).

Майно, перелічене в інвентаризаційному описі, у тому числі заставне майно, передане ліквідатором на відповідальне зберігання ТОВ "Корнинмаш" на підставі договору зберігання від 23.12.2015 (т.8 а.с.150-156).

Відповідно до статті 42 Закону про банкрутство, усі види майнових активів (майно та майнові права) банкрута, які належать йому на праві власності або господарського відання на дату відкриття ліквідаційної процедури та виявлені в ході ліквідаційної процедури, включаються до складу ліквідаційної маси, за винятком певних об'єктів, що не маються у власності боржника у даній справі.

Майно банкрута, що є предметом забезпечення, не включається до складу ліквідаційної маси і використовується виключно для задоволення вимог кредитора за зобов'язаннями, які воно забезпечує.

Продаж майна банкрута, що є предметом забезпечення, здійснюється в порядку, передбаченому цим Законом, виключно за згодою кредитора, вимоги якого воно забезпечує, або суду.

Кошти, що залишилися після задоволення забезпечених вимог та покриття витрат, пов'язаних з утриманням, збереженням та продажем предмета забезпечення, підлягають включенню до складу ліквідаційної маси.

Згідно матеріалів справи та як встановлено судом в ухвалі від 01.12.2015 (попереднє засідання) у заставі Банку перебуває майно боржника договірною вартістю 2 000 000, 00грн (комплекс, який розташований за адресою: Житомирська область, Попільнянський район, смт. Корнин, вулиця Жовтневої революції, будинок 3 та складається з наступних будівель: артез. сверд. - башта Рожноського літ. І-1, будівля камінного складу літ. В-1, будівля контори літ. А-2, будівля котельної літ. З-2, будівля кузн.-терм. цеху літ. Ж-1, будівля машинного цеху літ. Е-1, будівля мийки літ. Г-1, будівля пропускного пункту літ. М-2, будівля прохідної літ. Б-2, будівля рем. майстерні літ. К-2, будівля складу літ. Л-1, будівля столярного цеху літ. Д-1), що є предметом іпотеки відповідно до умов договору іпотеки від 27.01.2012, який укладений між боржником та Банком, а також рухоме майно кількості 154 одиниці, що є предметом застави, відповідно до умов укладеного між боржником та Банком договору застави №14/Z-07 від 31.07.2007 та згідно з переліком, що наведений у додатку №4 до договору застави в редакції Договору про зміни № 18 від 27.12.2013;

Загальна договірна вартість заставного майна, визначеного сторонами в договорах застави/іпотеки складає 3 612 000, 00грн.

З метою отримання згоди на продаж заставного майна, ліквідатор звернувся до Банку як забезпеченого кредитора з листом від 20.07.2016 (т.5 а.с.73), в якому просив Банк надати письмову згоду на продаж заставного майна банкрута.

Проте, Банк не надав ліквідатору згоду на продаж заставного майна.

10.08.2016 ліквідатор повторно звернувся до Банку з листом про надання згоди на продаж заставного майна банкрута.

На засіданні комітету кредиторів, оформлених протоколом №5 від 17.08.2016 (т.8 а.с.129-133) був заслуханий звіт ліквідатора, у тому числі інформація щодо відсутності згоди заставного кредитора на продаж майна банкрута, в результаті чого було вирішено рекомендувати ліквідатору у разі, якщо згоду на продаж від забезпеченого кредитора не буде отримано протягом строку, який звичайно займає поштовий обіг, звернутись до господарського суду Харківської області з клопотанням про надання згоди на продаж заставного майна.

Як зазначає ліквідатор, у зв'язку з ненаданням Банком згоди на продаж заставного майна, він звернувся до суду з клопотанням про надання згоди на продажу майна банкрута, яке є предметом іпотеки та застави.

Апелянт в апеляційній скарзі не спростовує, що він отримав лист ліквідатора від 20.07.2016; згідно доданих до апеляційної скарги документів вбачається, що у листі-відповіді від 29.08.2016 вих.№987 Банк просить ліквідатора надати копію звіту про оцінку майна банкрута, проте, відповідно до наданої апелянтом копії поштового конверту, даний лист не був вручений ліквідатору та повернувся "за закінченням терміну зберігання".

Судова колегія звертає увагу, що дані докази були надані Банком лише суду апеляційної інстанції та не були предметом розгляду суду першої інстанції.

Відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Отже, за загальним правилом апеляційний господарський суд переглядає справу за наявними у справі доказами, тобто тими доказами, що були зібрані місцевим господарським судом, піддані оцінці і за результатами оцінки покладені в основу рішення цього суду або відхилені судом. Водночас суд переглядає справу також і за додатково поданими апеляційному суду доказами. Однак подання сторонами додаткових доказів апеляційному суду обмежено. Додаткові докази приймаються судом, якщо особа, яка подає докази, обґрунтує неможливість подання цих доказів місцевому господарському суду під час розгляду справи у першій інстанції. Обґрунтовуючи неможливість подання доказів суду першої інстанції, особа, яка бажає подати нові докази, має довести обставини, що об'єктивно перешкоджали їй подати ці докази місцевому господарському суду.

Як зазначається у пункті 9 Постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011р. №7 "Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України", у вирішенні питань щодо прийняття додаткових доказів суд апеляційної інстанції повинен повно і всебічно з'ясовувати причини їх неподання з урахуванням конкретних обставин справи і об'єктивно оцінити поважність цих причин. При цьому обґрунтування неможливості подання доказів суду першої інстанції згідно із зазначеною нормою Господарського покладається саме на заявника (скаржника), а апеляційний господарський суд лише перевіряє та оцінює їх поважність і не зобов'язаний самостійно з'ясовувати відповідні причини.

В апеляційній скарзі апелянт не наводить жодних доводів неможливості подати дані докази суду першої інстанції, а тому апеляційний господарський суд не приймає додаткові докази, надані апелянтом.

Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, апеляційний господарський суд, з урахуванням положень статті 101 Господарського процесуального кодексу України, дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.

Положеннями статті 42 Закону про банкрутство законодавець визначив порядок надання згоди на відчуження заставного майна, згідно якого така згода є безумовною та надається кредитором-заставодержателем, або судом (за відсутності згоди кредитора-заставодержателя), а дії ліквідатора, спрямовані на її одержання, є необхідними для здійснення ліквідаційної процедури банкрута.

Як вбачається з матеріалів справи, в ході проведення ліквідаційної процедури ліквідатором вживались заходи спрямовані на отримання згоду заставного кредитора, зокрема ліквідатор звертався до Банку з листами щодо отримання згоди від заставного кредитора.

Крім того, ліквідатор на виконання ухвали суду від 30.05.2017 надіслав Банку копію клопотання про надання згоди на продаж майна (т.7 а.с.86-87).

Проте, Банком не було надано згоди на продаж заставного майна, мотивуючи тим, що першочергово має бути розглянута скарга Банку на дії ліквідатора, а також відсутністю у ліквідатора звіту про оцінку заставного майна банкрута.

Колегія суддів зазначає, що відповідно до положень статті 43 Закону про банкрутство майно, яке підлягає реалізації у ліквідаційній процедурі, оцінюється ліквідатором. Початковою вартістю цілісного майнового комплексу є сукупність визнаних у встановленому цим Законом порядку вимог кредиторів. Під час продажу майна банкрута на аукціоні вартість майна, що визначається ліквідатором, є початковою вартістю.

Крім того, відповідно до частини 1 статті 57 Закону про банкрутство, початкова вартість майна визначається арбітражним керуючим.

Отже, оцінка майна банкрута, за Законом про банкрутство, є компетенцією ліквідатора (арбітражного керуючого) та може проводитися ним із застосуванням висновків експертів-оцінювачів у разі продажу майна боржника частинами, якщо не вдалося його реалізувати у вигляді цілісного майнового комплексу.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, ліквідатором згідно вимог Закону про банкрутство було визначено початкову вартість майна банкрута, яка відповідає сумі кредиторських вимог у розмірі 4 564 687, 40грн.

Проте, за відсутності згоди Банку, ліквідатор не може розпочати продаж заставного майна банкрута.

Як вказує ліквідатор, він не проводив оцінку заставного майна банкрута до отримання згоди Банку, оскільки оцінка може втратити свою актуальність.

Колегія суддів погоджується з доводами ліквідатора щодо доцільності здійснення оцінки заставного майна боржника після отримання згоди на його реалізацію, з метою встановлення актуальної вартості заставного майна на час його продажу; аналіз Розділів ІІІ, ІV Закону про банкрутство дає підстави дійти висновку про необхідність продажу майна боржника за початковою вартістю не меншою від сукупності визнаних господарським судом вимог кредиторів, однак не нижчою від його ринкової вартості.

При цьому, судова колегія зазначає, що у разі наявності обґрунтованих сумнівів щодо визначеної арбітражним керуючим початкової вартості майна, відповідно до частини 3 статті 57 Закону про банкрутство, Банк як заставний кредитор може звернутися до господарського суду з клопотанням про проведення незалежної оцінки. Господарський суд своєю ухвалою може призначити незалежну оцінку майна боржника за рахунок зацікавлених кредиторів (кредитора), що здійснюється у порядку, визначеному Законом України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні".

Отже, Банк має право, у разі сумнівів щодо визначеної арбітражним керуючим вартості майна, звернутися до суду з клопотанням про проведення незалежної оцінки, підставою для призначення якої є обґрунтовані кредитором доводи щодо невідповідності оцінки майна здійсненої ліквідатором.

Водночас колегія суддів зазначає, що Банк не позбавлений права подати до суду відповідне клопотання в ході подальшого провадження в даній справі про банкрутство.

Проте, доводи Банку щодо відсутності звіту про оцінку заставного майна не можуть бути підставою для відмови ліквідатору у наданні згоди на продаж заставного майна.

Щодо вимоги Банку розглянути його скаргу на дії ліквідатора до вирішення питання щодо надання згоди на продаж майна, судова колегія зазначає наступне.

Як вбачається із матеріалів справи, Банк звернувся до суду зі скаргою на дії ліквідатора (т.5 а.с.93-95), яка обґрунтована тим, що ліквідатор не надає Банку як заставному кредитору інформацію про хід ліквідаційної процедури та не здійснює продаж майна, що є наслідком затягування ліквідатором строку ліквідаційної процедури.

Дана скарга судом першої інстанції ще не розглянута.

Колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає, що саме відсутність згоди Банку на продаж заставного майна боржника має наслідком затягування ліквідаційної процедури.

Як свідчать матеріали справи, зокрема, із наданого ліквідатором звіту, вбачається, що ліквідатором зібрані відомості щодо майнового стану боржника, направлено запити до органів та підприємств, що здійснюють реєстрацію та облік майна та/або майнових прав, отримано відповіді від них, визначено організатора аукціону.

Проте, ліквідатор в силу Закону про банкрутство без наявності згоди на продаж майна не може вчиняти подальші дії щодо продажу заставного майна боржника та закінчення ліквідаційної процедури.

Колегією суддів апеляційного господарського суду не встановлено неможливості розгляду клопотання ліквідатора про надання згоди на продаж заставного майна до скарги Банку на дії ліквідатора, як і не встановлено порушення прав Банку щодо надання згоди судом першої інстанції на продаж заставного майна до розгляду скарги Банку, оскільки у будь-якому випадку майно боржника підлягає реалізації у межах справи про банкрутство, за відсутності згоди заставного кредитора така згода може бути надана судом.

На час розгляду судом першої інстанції клопотання ліквідатора про надання згоди на продаж заставного майна, апеляційним господарським судом не встановлено обставин, що перешкоджали б наданню згоди ліквідатору на продаж майна.

З огляду на те, що продаж заставного майна може здійснюватись ліквідатором виключно за згодою заставного кредитора або суду; ліквідатором було вжито заходів щодо отримання від Банку згоди на продаж майна, яке є предметом застави та іпотеки, проте, Банком такої згоди не надано; в силу приписів частини 4 статті 42 Закону про банкрутство, суд (у разі відсутності згоди заставного кредитора) наділений правом надавати згоду на продаж майна банкрута, що є предметом забезпечення, з метою недопущення затягування ліквідаційної процедури, колегія суддів приходить до висновку, що місцевий господарський суд обґрунтовано скористався таким правом та надав ліквідатору згоду на продаж заставного майна боржника, відповідно до вимог Закону про банкрутство.

Враховуючи вищевикладене, місцевий господарський суд забезпечив дотримання вимог чинного законодавства щодо всебічного, повного та об'єктивного дослідження усіх фактичних обставин справи та дав належну правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам, а доводи апелянта, викладені в апеляційній скарзі, не є підставою для скасування ухвали суду, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржувану ухвалу місцевого господарського суду від 03.10.2017 слід залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 91, 99, 101, 102, п. 1 ч. 1 ст. 103, ст. 105, 106 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Банк Золоті Ворота" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ "Банк Золоті ворота" Єрмака В.О. залишити без задоволення.

Ухвалу господарського суду Харківської області від 03.10.2017 у справі №922/4635/15 залишити без змін.

Повний текст постанови складено 06.11.2017.

Головуючий суддя Здоровко Л.М.

Суддя Бородіна Л.І.

Суддя Шутенко І.А.