Постанова

від 01.11.2017 по справі 908/3126/16

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

01.11.2017 справа №908/3126/16

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий: судді за участю представників сторін: від позивача: від відповідача:ОСОБА_1 ОСОБА_2, ОСОБА_3 Не з'явився Не з'явився розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ на рішення господарського суду Запорізької області від 24 січня 2017 р. (повний текст складено та підписано 30.01.2017р.) у справі№ 908/3126/16 (суддя Проскуряков К.В.) за позовомПублічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ доКомунального підприємства «Новопетрівський сількомунгосп» , с. Новопетрівка Бердянського району Запорізької області простягнення 93 911,29грн. ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Запорізької області від 24.01.2017р. у справі №908/3126/16 у задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ до Комунального підприємства «Новопетрівський сількомунгосп» , с. Новопетрівка Бердянського району Запорізької області про стягнення суми у розмірі 93911,29грн., яка складається з пені у розмірі 46829,98грн., 3% річних у розмірі 2422,37грн., інфляційних нарахувань у розмірі 44658,94грн. - відмовлено у повному обсязі.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 04.04.2017 вказане судове рішення -скасовано, провадження у справі припинено на підставі п. 1-1 ч.1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

Вищий господарський суд України у постанові від 06.09.17р. у справі № 908/3126/16, скасовуючи постанову Донецького апеляційного господарського суду від 04.04.2017р., зазначив, що суд апеляційної інстанції безпідставно застосував приписи ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, оскільки встановлені судом попередньої інстанції обставини свідчать про наявність між сторонами неврегульованих питань та існування предмета спору. Також, судом апеляційної інстанції не досліджено, чи підлягає застосуванню процедура по списанню нарахувань, що передбачена статтею 3 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії".

У зв'язку із зазначеним, Вищий господарський суд України постановив направити справу №908/3126/16 до Донецького апеляційного господарського суду на новий розгляд.

Так, Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ подана апеляційна скарга, відповідно до якої останнє просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. Зокрема, скаржник вважає, що суд першої інстанції прийняв рішення з порушенням вимог чинного законодавства, оскільки на думку позивача застосування Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії» від 03.11.2016р. № 1730-VIII до спірних правовідносин є неправомірним у зв'язку з тим, що на даний час реєстр підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості не сформований Кабінетом Міністрів України, а відповідачем, в свою чергу, не надані докази включення останнього до вищезазначеного реєстру. Також, апелянт зазначає, що відповідачем, всупереч ст.23 Закону України «Про теплопостачання» , не надано доказів на підтвердження факту здійснення останнім діяльності з виробництва, транспортування та постачання теплової енергії.

Представники сторін наданими їм правом не скористались, у судове засідання не з'явились, про час та місце судового засідання повідомлені належним чином.

Зважаючи на достатність наданих сторонами доказів та керуючись статтею 75 Господарського процесуального кодексу України - справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до ст. 99 Господарського процесуального кодексу України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі XII Господарського процесуального кодексу України. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Згідно з ч. 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і переглядає законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Перевіркою матеріалів справи встановлено наступне.

Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ звернулось до господарського суду Запорізької області з позовом до Комунального підприємства «Новопетрівський сількомунгосп» , с. Новопетрівка Бердянського району Запорізької області про стягнення 93911,29грн., з яких: пеня - 46 829,98грн., 3% річних - 2422,37грн, інфляційні нарахування - 44658,94грн.

Позовні вимоги до Комунального підприємства «Новопетрівський сількомунгосп» мотивовані неналежним виконанням відповідачем умов договору купівлі-продажу природного газу №1256/15-БО-13 від 19.12.2014р. в частині проведення оплати у встановлені строки за поставлений газ.

Як зазначає позивач, за наведеним договором останній протягом січня -березня 2015р., жовтня-грудня 2015р. поставив відповідачу природний газ на загальну суму 527 557,19грн., що підтверджує долученими до матеріалів справи актами приймання - передачі природного газу. При цьому, вартість поставленого газу відповідач сплатив з порушенням строків, встановлених договором, у зв'язку з чим позивачем нарахована пеня, 3% річних та інфляційні втрати.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що у позивача відсутні підставі для стягнення пені у розмірі 46 829,98грн., 3% річних у розмірі 2422,37грн., інфляційних втрат у розмірі 44658,94грн., нарахованих на суму основної заборгованості з огляду на те, що до спірних правовідносин застосовуються приписи Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії» , відповідно яких суми пені, інфляційних нарахувань та 3 % річних, стягнення яких є предметом спору у цій справі, підлягають списанню.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши доводи заявника апеляційної скарги, повноту встановлених судом обставин справи та їх юридичну оцінку, оцінюючи правильність застосування місцевим господарським судом норм чинного законодавства, судова колегія дійшла висновку, що рішення господарського суду є законним і обґрунтованим з наступних підстав.

Так, 19.12.2014р. між Публічним акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (продавець) та Комунальним підприємством «Новопетрівський сількомунгосп» (покупець) укладено договір № 1256/15-БО-13 на купівлю-продаж природного газу, відповідно до умов якого продавець зобов'язується передати у власність покупцю у 2015 році природний газ, ввезений на митну територію України Національною акціонерною компанією «Нафтогаз України» за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, а покупець зобов'язався прийняти та оплатити цей природний газ (надалі - газ) на умовах цього договору (п.1.1.).

Відповідно до пункту 1.2. договору, газ, що продається за цим договором, використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами та організаціями.

Пунктом 2.1. договору визначено, що продавець передає покупцеві з 01.01.2015р. по 31.12.2015р. газ обсягом до 113 тис. куб.м., у тому числі по місяцях кварталів за наведеним переліком.

Згідно п.3.3. договору, приймання - передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу оформлюється актом приймання-передачі газу. Обсяг використання газу Покупцем у відповідному місяці поставки встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла/вузлів обліку газу покупця.

Пунктом 6.1. договору встановлено, що оплата за газ здійснюється Покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Розділом 11 договору закріплено, що договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, і діє в частині реалізації газу до 31.12.2015р., а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.

В подальшому між сторонами підписувались додаткові угоди до договору, якими змінювалась ціна газу шляхом внесення змін до п.5.2 статті 5 Договору (Додаткові угоди №1 від 12.02.2015р., №2 від 11.03.2015р., №3 від 15.04.2015р., №4 від 14.05.2015р., №5 від 09.06.2015р., №6 від 29.07.2015р., №11 від 25.11.2015р.).

Додатковою угодою № 7 від 30.07.2015р. сторонами внесено зміни до п. 6.3. договору.

Додатковою угодою № 8 від 20.10.2015р., сторонами внесено зміни до п.5.1., 5.2.,5.3. та п.10.3. договору.

Додатковою угодою №9 від 22.10.2015р. сторонами внесено зміни до п.3.4., п.5.2. договору та доповнено статтю 5 пунктом 5.6.

Додатковою угодою №10 від 02.11.2015р. сторонами внесено зміни до п.6.3. договору та змінено реквізити продавця (стаття 12).

Місцевим господарським судом встановлено, що на виконання умов договору купівлі-продажу природного газу №1256/15-БО-13 від 19.12.2014р. позивач передав протягом січня- березня 2015року, жовтня - грудня 2015року, а відповідач прийняв за актами приймання - передачі природний газ на загальну суму 527 557,19грн., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу: від 31.01.2015р. на суму 123589,92грн. (за січень 2015р.), від 28.02.2015р. на суму 103435,25грн. (за лютий 2015р.); від 31.03.2015р. на суму 70166,57грн. (за березень 2015р.); від 31.10.2015р. на суму 31124,09грн. (за жовтень 2015р.); від 30.11.2015р. на суму 77373,60грн. (за листопад 2015р.); від 31.12.2015р. на суму 121867,76грн. (за грудень 2015р.), копії яких містяться в матеріалах цієї справи (а.с.37-42).

В свою чергу, як встановлено господарським судом та не заперечується сторонами справи, відповідач за отриманий у період січня - березня 2015року, жовтня - грудня 2015року, природний газ розрахувався в повному обсязі (остаточний розрахунок - 11.01.2016р.), що підтверджується наявними в матеріалах справи сальдо відповідача з 01.12.2014р. по 31.05.2016р., витягом операцій по підприємству відповідача з 01.12.2014р. по 31.05.2016р. (а.с.67- 68) та випискою з особового рахнку, які надані позивачем (а.с.90-114).

29.04.2016р. позивач звернувся до відповідача з вимогою №26/2-39-16 від 27.04.2016р. (а.с.22- 23) про сплату нарахованих на суму несвоєчасно виконаних грошових зобов'язань пені, 3% річних та інфляційних втрат на загальну суму 93911,29грн., докази направлення якої наявні в матеріалах справи (а.с.24- 25).

Згідно вимог ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, одностороння відмова від зобов'язання не допускається.

Зобов'язанням, у свою чергу, є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст.509 Цивільного кодексу України).

Стаття 174 Господарського кодексу України передбачає, що господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Виходячи з наведеного, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що відповідач зобов`язання щодо своєчасної та повної сплати позивачу грошових коштів за поставлений природний газ всупереч ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України виконав з простроченням.

У зв'язку з порушенням з боку відповідача умов договору в частині вчасного проведення розрахунків за поставлений природний газ, позивачем на суму заборгованості нараховано пеню на підставі п. 7.2 Договору у розмірі 46 829,98 грн. за період з 15.02.2015р. по 16.12.2015р. (нарахування здійснено за кожним актом окремо), а також, на підставі п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України 3% річних у розмірі 2 422,37грн. за період з 15.02.2015р. по 16.12.2015р. та суму інфляційних втрат у розмірі 44 658,94 грн. за зазначений вище період.

Водночас, 30.11.2016р. набрав чинності Закон України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії» від 03.11.2016р. № 1730-VIII (далі - Закон), який визначає комплекс організаційних та економічних заходів, спрямованих на забезпечення сталого функціонування теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення.

Метою цього Закону є поліпшення фінансового становища теплопостачальних підприємств життєзабезпечення, запобігання їхнього банкрутства, забезпечення фінансової стабільності та уникнення кризових ситуацій під час проходження опалювального періоду.

Відповідно до ст. 1 вказаного Закону заборгованістю, що підлягає врегулюванню відповідно до цього Закону, зокрема, є кредиторська заборгованість перед постачальником природного газу теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води. Процедура врегулювання заборгованості - заходи, спрямовані на зменшення, списання та/або реструктуризацію заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ, підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиту електричну енергію шляхом проведення взаєморозрахунків, реструктуризації та списання заборгованості. Реєстр підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості - державна відкрита, загальнодоступна інформаційна система, що забезпечує збирання, накопичення, обробку, захист, облік та надання інформації про підприємства та організації, які є учасниками процедури врегулювання заборгованості відповідно до цього Закону.

Згідно зі ст. 2 Закону, дія цього Закону поширюється на відносини із врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії.

Статтею 3 Закону передбачено, що для участі у процедурі врегулювання заборгованості теплопостачальні та теплогенеруючі організації, підприємства централізованого водопостачання та водовідведення включаються до реєстру, який веде центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері житлово-комунального господарства.

Частиною 3 ст. 7 Закону встановлено, що на заборгованість за природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, погашену до набрання чинності цим Законом, неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються, а нараховані підлягають списанню з дня набрання чинності цим Законом.

Тобто, за висновком суду першої інстанції, з яким погоджується судова колегія, зазначеною нормою передбачено можливість звільнення боржника від відповідальності за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання у сфері теплопостачання як у спосіб не нарахування йому неустойки, інфляційних втрат, відсотків річних на суму заборгованості, так і у спосіб списання цих нарахувань.

При цьому, додаткові умови, крім погашення боржником заборгованості за отриманий природний газ до набрання чинності Законом, для звільнення боржника від відповідальності за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання у сфері теплопостачання (не нарахування або списання сум неустойки, інфляційних нарахувань та відсотків річних) при відсутності кредиторської заборгованості на день набрання чинності законом, не вимагаються. Виконання цієї норми також не потребує включення підприємства до Реєстру. Аналогічні висновки містяться у Постанові Вищого господарського суду України від 08.08.2017р. у справі №927/1153/16.

За таких обставин, враховуючи, що станом на 30.11.2016р. заборгованість відповідача погашена у повному обсязі, остаточний розрахунок - 11.01.2016р., тобто до набрання чинності Законом України №1730, колегія суддів вважає правомірним висновок суду про відсутність правових підстав для нарахування позивачем пені, 3% річних та інфляційних втрат за зобов'язаннями січня- березня 2015р., жовтня-грудня 2015р.

В свою чергу, доводи апелянта з приводу неможливості списання суми заборгованості з відповідача через не створення Кабінетом Міністрів України реєстру учасників процедури врегулювання заборгованості є хибними, оскільки заборона нарахування пені, 3 % річних та втрат від інфляції за змістом ч.3 ст.7 означеного Закону застосовується з дня набрання чинності цим Законом, тобто з 30.11.2016р., а не з дня створення відповідного реєстру. При цьому доводи скаржника щодо відсутності в матеріалах справи ліцензій відповідача з виробництва, транспортування, постачання теплової енергії не приймаються апеляційним господарським судом до уваги, оскільки в матеріалах справи наявна копія ліцензії Комунального підприємства «Новопетрівський сількомунгосп» серії АЕ №292459 від 01.08.2014р. зі строком дії до 22.07.2019р. (а.с.160).

Інші доводи, наведені в апеляційній скарзі, не впливають на правильність висновків суду першої інстанції та спростовані вищевикладеними висновками судової колегії.

Враховуючи наведене, колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення господарського суду Запорізької області від 24.01.2017р. у справі №908/3126/16 ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, що відповідає приписам ст.43 Господарського процесуального кодексу України, тому залишає зазначене рішення без змін, а апеляційну скаргу за наведеними в ній мотивами - без задоволення.

Відповідно до статті 49 ГПК України витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви та апеляційної скарги покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 33, 43, 49, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» , м. Київ - залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Запорізької області від 24.01.2017р. у справі № 908/3126/16 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів.

Головуючий Марченко О.А.

Судді: Зубченко І.В.

ОСОБА_3