Постанова

від 15.05.2018 по справі 908/3126/16

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 травня 2018 року

м. Київ

Справа № 908/3126/16

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Ткач І.В. - головуючий, Стратієнко Л.В., Студенець В.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 01.11.2017

(головуючий - Марченко О.А., судді Зубченко І.В., Стойка О.В.)

та рішення Господарського суду Запорізької області від 24.01.2017

(суддя Проскуряков К.В.)

у справі № 908/3126/16

за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

до Комунального підприємства "Новопетрівський сількомунгосп"

про стягнення 93 911,29 грн,

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1. У листопаді 2016 року ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулось до Господарського суду Запорізької області з позовом до Комунального підприємства "Новопетрівський сількомунгосп" про стягнення 93 911,29 грн, з яких: пеня - 46 829,98 грн, 3% річних - 2 422,37 грн, інфляційні нарахування - 44 658,94 грн.

1.2. Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем умов договору купівлі-продажу природного газу №1256/15-БО-13 від 19.12.2014 в частині проведення оплати у встановлені строки за поставлений газ.

1.3. Як зазначає позивач, за наведеним договором останній протягом січня-березня 2015 року, жовтня-грудня 2015 року поставив відповідачу природний газ на загальну суму 527 557,19 грн. При цьому, вартість поставленого газу відповідач сплатив з порушенням строків, встановлених договором, у зв'язку з чим позивачем нарахована пеня, 3% річних та інфляційні втрати.

2. Обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій

2.1. 19.12.2014 ПАТ "НАК "Нафтогаз України" (продавець) та Комунальним підприємством "Новопетрівський сількомунгосп" (покупець) укладено договір №1256/15-БО-13 на купівлю-продаж природного газу, відповідно до умов якого продавець зобов'язується передати у власність покупцю у 2015 році природний газ, ввезений на митну територію України НАК "Нафтогаз України" за кодом згідно з УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, а покупець зобов'язався прийняти та оплатити цей природний газ (надалі газ) на умовах цього договору (п. 1.1).

Відповідно до пункту 1.2 договору, газ, що продається за цим договором, використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами та організаціями.

Пунктом 2.1 договору визначено, що продавець передає покупцеві з 01.01.2015 по 31.12.2015 газ обсягом до 113 тис. м 3 , у тому числі по місяцях кварталів за наведеним переліком.

Згідно п. 3.3 договору приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу. Обсяг використання газу покупцем у відповідному місяці поставки встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла/вузлів обліку газу покупця.

Пунктом 6.1 договору встановлено, що оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Розділом 11 договору закріплено, що договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, і діє в частині реалізації газу до 31.12.2015, а в частині проведення розрахунків до їх повного здійснення.

В подальшому між сторонами неодноразово підписувались додаткові угоди до договору, якими змінювалась ціна газу шляхом внесення змін до п. 5.2 статті 5 договору.

2.2. На виконання умов договору купівлі-продажу природного газу позивач передав протягом січня-березня 2015 року, жовтня-грудня 2015 року, а відповідач прийняв за актами приймання-передачі природний газ на загальну суму 527 557,19 грн, що підтверджується актами приймання-передачі природного газу: від 31.01.2015 на суму 123 589,92 грн (за січень 2015 року), від 28.02.2015 на суму 103 435,25 грн (за лютий 2015 року); від 31.03.2015 на суму 70 166,57 грн (за березень 2015 року); від 31.10.2015 на суму 31 124,09 грн (за жовтень 2015 року); від 30.11.2015 на суму 77 373,60 грн (за листопад 2015 року); від 31.12.2015 на суму 121 867,76 грн (за грудень 2015 року).

2.3. Відповідач за отриманий у період січня-березня 2015 року, жовтня-грудня 2015 року, природний газ розрахувався в повному обсязі (остаточний розрахунок - 11.01.2016), що підтверджується наявними в матеріалах справи сальдо відповідача з 01.12.2014 по 31.05.2016, витягом операцій по підприємству відповідача з 01.12.2014 по 31.05.2016 та випискою з особового рахунку.

2.4. 29.04.2016 позивач звернувся до відповідача з вимогою №26/2-39-16 від 27.04.2016 про сплату нарахованих на суму несвоєчасно виконаних грошових зобов'язань пені, 3% річних та інфляційних втрат на загальну суму 93 911,29 грн.

3. Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

3.1. 24 січня 2017 року рішенням Господарського суду Запорізької області в задоволенні позовних вимог відмовлено.

3.2. 01 листопада 2017 року постановою Донецького апеляційного господарського суду рішення Господарського суду Запорізької області від 24.01.2017 залишено без змін.

3.2.1. Приймаючи такі рішення, господарські суди виходили з того, що у позивача відсутні підставі для стягнення пені у розмірі 46 829,98 грн, 3% річних у розмірі 2 422,37 грн, інфляційних втрат у розмірі 44 658,94 грн, нарахованих на суму основної заборгованості з огляду на те, що до спірних правовідносин застосовуються приписи Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії", відповідно яких суми пені, інфляційних нарахувань та 3 % річних, стягнення яких є предметом спору у цій справі, підлягають списанню.

4. Короткий зміст вимог касаційної скарги та аргументи учасників справи

4.1. 17 листопада 2017 року Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" подало касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Запорізької області від 24.01.2017, постанову Донецького апеляційного господарського суду від 01.11.2017 та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

4.1.1. Згідно з доводами скаржника рішення та постанова прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, зокрема, вимог Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії", ст. 23 Закону України "Про теплопостачання", ст.ст. 598-599 Цивільного кодексу України, ст.ст. 4, 43 Господарського процесуального кодексу України.

4.1.2. Скаржник вважає, що відповідно до ст.ст. 1-3 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" учасниками процедури врегулюванні заборгованості (що включає у себе у тому числі і списання заборгованості) є теплопостачальні та теплогенеруючі підприємства, включені до реєстру. Оскільки відповідачем не були надані належні докази включення до реєстру, списання заборгованості є неправомірним.

4.2. 28 березня 2018 року відповідач направив на адресу Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому зауважив на тому, що оскільки відбулося добровільне (договірне) виконання основного зобов'язання, то предмет спору по справі відсутній, що є підставою припинення провадження по справі відповідно до п. 1 ч. 1 с. 80 ГПК України.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

5. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

5.1. Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції

5.1.1. Відповідно до частини 1 ст. 300 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, чинній з 15.12.2017), переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

5.1.2. За приписами частини 2 ст. 300 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

5.1.3. З урахуванням визначених меж розгляду справи судом касаційної інстанції, не можуть бути взяті до уваги аргументи скаржника про неправильну оцінку судом апеляційної інстанції документів, що містяться у матеріалах справи, необхідність надання оцінки доказам у справі та повторного встановлення фактичних обставин справи.

5.2. Щодо суті касаційної скарги

5.2.1. Спір у справі стосується стягнення з відповідача пені, 3% річних та інфляційних нарахувань у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем умов договору купівлі-продажу природного газу №1256/15-БО-13 від 19.12.2014 в частині проведення оплати у встановлені строки за поставлений газ.

5.2.2. 30.11.2016 набрав чинності Закон України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії", яким визначено комплекс організаційних та економічних заходів, спрямованих на забезпечення сталого функціонування теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення.

Відповідно до приписів статті 1 цього Закону заборгованістю, що підлягає врегулюванню відповідно до цього Закону, зокрема, є кредиторська заборгованість перед постачальником природного газу теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води.

Згідно з статтею 2 названого Закону дія останнього поширюється на відносини із врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії.

Частиною 1 статті 3 Закону "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" передбачено, що для участі у процедурі врегулювання заборгованості теплопостачальні та теплогенеруючі організації, підприємства централізованого водопостачання та водовідведення включаються до реєстру, який веде центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері житлово-комунального господарства.

Постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2017 № 93 затверджено Порядок ведення реєстру теплопостачальних та теплогенеруючих організацій, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості за спожиті енергоносії, та користування зазначеним реєстром (далі - Порядок), який визначає механізм формування, ведення реєстру теплопостачальних та теплогенеруючих організацій, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості за спожиті енергоносії, а також користування його даними.

Відповідно до пункту 14 Порядку у реєстрі відображаються дані про підприємства, зокрема зазначаються дані про обсяг кредиторської заборгованості, що підлягає врегулюванню згідно із Законом; обсяг не відшкодованої станом на 01.01.2016 заборгованості з різниці в тарифах, підтверджений протоколами територіальних комісій з питань узгодження заборгованості з різниці в тарифах; обсяг нарахувань із сплати неустойки (штрафу, пені), інших штрафних, фінансових санкцій, а також інфляційних нарахувань і процентів річних, що підлягають стягненню на підставі рішення суду, на заборгованість за спожитий природний газ, електричну енергію, теплову енергію, централізоване водопостачання і водовідведення, що утворилася в період до 01.07.2016.

Водночас частиною 3 статті 7 названого Закону, якою врегульовано питання списання неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість за енергоносії, централізоване водопостачання та водовідведення, передбачено, що на заборгованість за природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, погашену до набрання чинності цим Законом (тобто до 30.11.2016), неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються, а нараховані підлягають списанню з дня набрання чинності цим Законом.

5.2.3. Аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку, що частина 3 статті 7 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" є нормою прямої дії; цією нормою законодавець передбачив можливість звільнення боржника від відповідальності за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання у сфері теплопостачання як у спосіб ненарахування йому неустойки, інфляційних втрат, відсотків річних на початкову заборгованість, так і у спосіб списання цих нарахувань. При цьому застосування приписів частини 3 статті 7 Закону (яка є нормою прямої дії) не ставиться у залежність від виконання будь-яких інших умов, окрім погашення боржником заборгованості за отриманий природний газ до набрання чинності Законом. Зокрема, виконання даної норми не потребує включення підприємства до реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості.

5.2.4. З огляду на те, що станом на 30.11.2016 заборгованість відповідача погашена у повному обсязі, остаточний розрахунок - 11.01.2016, тобто до набрання чинності Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії", Верховний Суд погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про відсутність правових підстав для стягнення з відповідача пені, 3% річних та інфляційних втрат за зобов'язаннями січня-березня 2015 року, жовтня-грудня 2015 року.

6. Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги

6.1. Відповідно до статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

6.2. З огляду на викладене, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" без задоволення, а постанови Донецького апеляційного господарського суду від 01.11.2017 та рішення Господарського суду Запорізької області від 24.01.2017 - без змін.

7. Судові витрати

7.1. Зважаючи на те, що Верховний Суд залишає касаційну скаргу без задоволення, судові витрати, пов'язані з розглядом справи у суді касаційної інстанції, покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" залишити без задоволення.

2. Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 01.11.2017 та рішення Господарського суду Запорізької області від 24.01.2017 у справі №908/3126/16 залишити без змін.

3. Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття і оскарженню не підлягає.

Головуючий І. Ткач

Судді Л. Стратієнко

В. Студенець