Ухвала

від 31.10.2017 по справі 813/399/16

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 жовтня 2017 року № 876/5271/16

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Довгополова О.М.,

суддів Ільчишин Н.В., Святецького В.В.,

з участю секретаря судових засідань Дідик Н.С.,

представника відповідача Чубак Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові апеляційну скаргу Галицької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 29 червня 2016 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Приватбуд Плюс до Державної податкової інспекції у Галицькому районі міста Львова Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

ТзОВ Приватбуд Плюс звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова Головного управління ДФС у Львівській області, в якому просило скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача від 01.02.2016 року № 0000072202, № 0000062202 і № 0000052202.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 29 червня 2016 року позов задоволено.

Постанова мотивована тим, що ТзОВ Приватбуд Плюс на підставі належним чином оформлених первинних документів довів, що його господарські операції з ПП Хімінвест були фактично виконані, в зв'язку з чим позивач правомірно включив до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість по взаєморозрахунках з вказаним контрагентом. Також суд дійшов висновку, що відповідач порушив встановлений законодавством порядок призначення та проведення перевірки.

Постанову в апеляційному порядку оскаржив відповідач, вважає її незаконною та необґрунтованою, оскільки суд неповно з'ясував обставини справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, а також суд порушив норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Просить скасувати постанову та прийняти нову, якою у задоволенні позову відмовити.

На обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що ТзОВ Приватбуд Плюс не довело реальності господарських операцій з ПП Хімінвест , а саме не надало належних первинних документів по взаємовідносинах з цим контрагентом, в тому числі і на вимогу контролюючого органу. Крім того, відповідач стверджує,що перевірка позивача, за результатами якої були прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення, була призначена і проведена на підставі, в порядку і у спосіб, встановлені законодавством.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановив суд, 08-14.12.2015 року працівники Галицької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області провели документальну позапланову виїзну перевірку ТзОВ Приватбуд Плюс з питань дотримання податкового законодавства по взаєморозрахунках із ПП Хімінвест за травень 2015 року, а також документальне підтвердження використання у власній господарській діяльності товарів (робіт, послуг) чи подальшу реалізацію цих товарів (робіт, послуг), отриманих від ПП Хімінвест , за результатами якої складено акт від 21.12.2015 року № 2302/13-04-22-00/38057137.

В акті перевірки зазначено про порушення позивачем вимог: п. п. 198.1-198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, внаслідок чого завищено податковий кредит з податку на додану вартість за травень 2015 року на 117942,01 грн., завищено від'ємне значення цього податку у вказаному періоді на 68381,00 грн. та занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету за цей період, на 49561,00 грн.; п. п. 44.1, 44.3, 44.6 ст. 44, п. 121.1 ст. 121 Податкового кодексу України, а саме не надано оригіналів документів на вимогу контролюючого органу.

На підставі зазначеного акту перевірки Галицька об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Львівській області прийняла податкові повідомлення-рішення від 01.02.2016 року № 0000072202, яким ТзОВ Приватбуд Плюс зменшено від'ємне значення податку на додану вартість на 68381,00 грн., № 0000062202, яким до ТзОВ Приватбуд Плюс застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 510,00 грн. за ненадання документів на вимогу контролюючого органу, та № 0000052202, яким ТзОВ Приватбуд Плюс збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість на 74342,00 грн., з них 49561,00 грн. за основним платежем та 24781,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про протиправність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, виходячи з наступного.

В розумінні пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Підпунктами 14.1.39, 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 цього Кодексу визначено, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу, а грошове зобов'язання платника податків - це сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Відповідно до п. 185.1 ст. 185 даного Кодексу об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Згідно з п. 198.1 ст. 198 цього Кодексу право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України.

Відповідно до п. п. 198.2, 198.3 ст. 198 цього Кодексу датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, в тому числі, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п. 201.1 ст. 201 даного Кодексу податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

А відповідно до п. 198.6 ст. 198 цього Кодексу не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

На підставі аналізу зазначених норм колегія суддів дійшла висновку, що формування суб'єктом господарювання податкового кредиту та валових витрат не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами, а пов'язане з призначенням придбаних товарів (робіт, послуг) для використання у господарській діяльності та наявності податкової накладної (накладних). При цьому, якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, однак дана обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на формування валових витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо включення сум податку, сплачених ним в ціні придбаних товарів (робіт, послуг), до складу податкового кредиту та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту та валових витрат. Також колегія суддів зазначає, що необхідно встановити факт реальності господарських операцій, тобто фактичне поставлення товарів (робіт, послуг). При цьому, аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту, а необхідною умовою для віднесення сплачених (нарахованих) у ціні товарів сум податку на додану вартість до податкового кредиту є факт реальності придбання товарів, вартість яких відноситься до податкового кредиту з податку на додану вартість. Для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість витрати платника щодо сплати (нарахування) відповідної суми податку у складі ціни товару (робіт, послуг) мають бути підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції та є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена, зокрема, ст. ст. 2, 3, 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні та п. 1.2 ст. 1, п. 2.1 ст. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за № 168/704.

Як встановив суд, 18.05.2013 року ТзОВ Приватбуд Плюс (генпідрядник) уклало з ДП Інтергал-Буд (замовник) договір підряду на капітальне будівництво № 18/05/13-Б-ген, відповідно до умов якого генпідрядник за завданням замовника та відповідно до проектної документації, вимог законодавства, державних будівельних норм та правил, на свій ризик зобов'язується виконати та здати замовнику у визначені договором терміни (строки) повний комплекс робіт із будівництва об'єкту Багатоповерховий житловий будинок по вул. Бережанська 54 у м. Львові (крім робіт, вказаних у п. 2.1.2). Також даним договором було передбачено, що генпідрядник має право залучати для виконання певних обсягів робіт субпідрядні організації зі збереженням за собою відповідальності перед замовником за неналежне виконання робіт субпідрядною організацією та подальшу здачу закінченого будівництвом об'єкта на експлуатацію.

З метою забезпечення виконання своїх зобов'язань перед замовником робіт ТзОВ Приватбуд Плюс (замовник) 30.01.2015 року уклало з ПП Хімінвест (підрядник) договір підряду № 02/2015-Б, відповідно до умов якого підрядник зобов'язується власними і залученими силами та засобами виконати загальнобудівельні та інші роботи по будівництву багатоквартирного житлового будинку по вул. Бережанській, 54 у м. Львові за завданням замовника, а замовник зобов'язується надати підряднику фронт робіт (будівельний майданчик), забезпечити своєчасне фінансування робіт, прийняти виконані роботи і повністю сплатити їх вартість.

За результатами господарських взаємовідносин з ПП Хімінвест на підставі вказаного договору позивач включив до складу податкового кредиту з податку на додану вартість у травні 2015 року 117942,01 грн.

Фактичне здійснення ПП Хімінвест передбачених цим договором робіт підтверджується наданою позивачем копією виписаної цим підприємством податкової накладної від 29.05.2015 року № 194, яка відображена позивачем в Реєстрі виписаних та отриманих податкових накладних за травень 2015 року, а розрахунки між сторонами за виконані роботи підтверджуються випискою з картки рахунку 631 за травень 2015 року та оборотно-сальдової відомості.

Також реальність отримання ТзОВ Приватбуд Плюс зазначених робіт від вказаного контрагента підтверджується фактом їх використання позивачем у власній господарській діяльності, а саме для виконання своїх зобов'язань як генпідрядника перед ДП Інтергал-Буд , доказами чого є підписані між ними акти за травень 2015 року № 1, № 2 і № 3 на виконання загальнобудівельних, монтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт по будівництву багатоквартирного житлового будинку по вул. Бережанській, 54 у м. Львові, довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрат за травень 2015 року, оборотно-сальдова відомість по рахунку 361 за травень 2015 року, та виписані позивачем податкові накладні від 14.05.2015 року № 3 і від 25.05.2015 року № 5.

Крім того, як вбачається з наведених вище документів, всі вони відповідають вимогам до первинних документів, встановленим Законом України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , податкові накладні містили всі необхідні реквізити, передбачені чинним на момент їх виписки законодавством, були виписані суб'єктами господарювання, які були зареєстровані платниками податку на додану вартість, а податковий орган у встановленому порядку не довів факту підробки, недостовірності чи неналежного оформлення цих документів.

Колегія суддів вважає безпідставним і не бере до уваги посилання відповідача на податкову інформацію про ПП Хімінвест , оскільки така інформація не відповідає критерію юридичної значимості, не створює для платника жодних правових наслідків у вигляді виникнення, зміни або припинення його прав та не породжує для нього будь-яких обов'язків.

Також, як встановив суд, на момент здійснення господарських операцій з позивачем ПП Хімінвест було зареєстроване у встановленому порядку, не було виключене з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, перебувало на обліку в органах державної фіскальної служби та було зареєстроване платниками податку на додану вартість.

Враховуючи наведені вище обставини, колегія суддів дійшла висновку, що на підставі належних, допустимих та достатніх доказів встановлено факти реального придбання ТзОВ Приватбуд Плюс підрядних робіт у ПП Хімінвест , які використовувались ним у власній господарській діяльності, підтвердження здійснення господарських операцій первинними документами, які відповідають вимогам законодавства, тому у податкового органу не було законних підстав для висновків про неправомірність формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість по взаєморозрахунках з цим контрагентом в періоді, що перевірявся.

Крім того, колегія судів враховує, що відповідно до п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові, виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Згідно з пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 цього Кодексу однією з підстав призначення документальної позапланової перевірки є отримання контролюючим органом податкової інформації, що свідчить про порушення платником податків валютного та іншого не врегульованого цим Кодексом законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначаються порушення цим платником податків відповідно валютного та іншого не врегульованого цим Кодексом законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Як правильно зазначив суд першої інстанції, даною нормою встановлено ряд вимог щодо підстав проведення документальної позапланової виїзної перевірки, а саме призначати і проводити перевірку на підставі цього пункту контролюючий орган має право лише за умови отримання податкової інформації, що свідчить про порушення платником податків податкового законодавства, скерування письмового запиту платнику податків і ненадання ним у встановлений строк відповіді на такий запит.

Як вбачається з наказу Галицької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області від 08.12.2015 року № 631 Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТзОВ Приватбуд Плюс , перевірка була призначена на підставі пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України, а початок перевірки призначено з 08.12.2015 року, тобто з дня прийняття цього наказу. При цьому, в наказі не зазначено про отримання будь-якої податкової інформації.

Однак, як встановив суд з наявних в матеріалах справи письмових доказів, запит контролюючого органу № 15700/13-04-22-00 про надання ТзОВ Приватбуд Плюс документів, пов'язаних з обчисленням та сплатою податків і зборів, датований 08.12.2015 року, тобто того ж дня, що і винесений наказ про проведення перевірки і призначено початок її проведення.

Таким чином, у відповідача не було законних підстав призначати 08.12.2015 року документальну позапланову виїзну перевірку ТзОВ Приватбуд Плюс згідно з пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України, оскільки на той час не минув десятиденний строк надання позивачем відповіді на зазначений вище запит.

Також колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що порушення відповідачем вимог пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України виявилось і в тому, що для призначення перевірки відповідно до цієї норми є отримання податкової інформації про порушення законодавства саме платником податків, щодо якого призначається така перевірка (в даному випадку щодо позивача), однак, як встановив суд, відповідач отримав податкову інформацію щодо ПП Хімінвест , а не щодо ТзОВ Приватбуд Плюс і ця інформація не свідчить про порушення податкового законодавства, а лише стверджує про проведення фінансово-господарських операцій з контрагентами-покупцями та контрагентами-постачальниками з лютого по липень 2015 року.

Враховуючи наведені вище обставини та норми законодавства, колегія суддів вважає, що юридичним наслідком призначення та проведення невиїзної документальної перевірки без наявності правових підстав для цього і з грубим порушенням порядку її призначення, є визнання відсутнім податкової перевірки як юридичного факту, наслідком чого є визнання протиправними податкових повідомлень-рішень, прийнятих за результати такої перевірки.

За наведених обставин колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та прийняв постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, тому оскаржувану постанову слід залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, ст. ст. 206, 254 КАС України, суд -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Галицької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області залишити без задоволення.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 29 червня 2016 року у справі № 813/399/16 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Приватбуд Плюс до Державної податкової інспекції у Галицькому районі міста Львова Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області про скасування податкових повідомлень-рішень - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складання у повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя О. М. Довгополов судді Н. В. Ільчишин В. В. Святецький

Ухвала складена в повному обсязі 03.11.2017 року