Постанова

від 01.11.2017 по справі 820/7198/16

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 листопада 2017 р. Справа № 820/7198/16

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого судді Бартош Н.С.,

Суддів: Ральченка І.М., Шевцової Н.В.

при секретарі Дудка О.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Київської об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 13.04.2017р. по справі № 820/7198/16

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю НВН

до Київської об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, ТОВ НВН , звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просив скасувати податкові повідомлення-рішення Київської ОДПІ м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області від 14.12.2016 р. № 0005321204 на суму 3748,08 грн. та № 0005331204 на суму 8009,08 грн.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 13.04.2017р. по справі № 820/7198/16 позовні вимоги задоволено.

Відповідач не погодився з рішенням суду першої інстанції та подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 13.04.2017р. по справі № 820/7198/16 та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

Позивач письмові заперечення на апеляційну скаргу не подав.

Колегія суддів визнала за можливе розглянути справу з урахуванням положень ч. 1 ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши постанову суду першої інстанції, дослідивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ТОВ НВН пройшло передбачену чинним законодавством процедуру державної реєстрації, набуло правового статусу суб'єкта господарювання - юридичної особи, включене до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, ЄДРПОУ 31343144 та перебуває на обліку як платник податків, зборів (обов'язкових платежів) в Київській ОДПІ м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області.

Також, судом першої інстанції встановлено, що 17.11.2016 р. Київською ОДПІ м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області проведено камеральну перевірку ТОВ НВН .

Підставою для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень слугував акт № 3432/20-31-12-04-26/31343144 Про результати камеральної перевірки ТОВ НВН , в якому перевіряючими були зафіксовані порушення підприємством позивача вимог податкового законодавства, а саме: п. 57.1 ст. 57, ст. 126 ПК України, що виявилося в порушенні строку сплати суми грошового зобов'язання з орендної плати з юридичних осіб в сумі 40046,93 грн. та 37480,85 грн.

У зв'язку з цим, податковим повідомленням-рішенням за формою Ш від 14.12.2016 р. № 0005321204 зобов'язано сплатити штраф у розмірі 10% у сумі 3748,08 грн. за платежем орендна плата з юридичних осіб, а податковим повідомленням-рішенням за формою Ш від 14.12.2016 р. за № 0005331204 зобов'язано сплатити штраф у розмірі 20% у сумі 8009,08 грн. за платежем орендна плата з юридичних осіб.

Не погодившись з прийнятими контролюючим органом податковими повідомлення-рішеннями, позивач звернувся до суду першої інстанції із вищевказаними позовними вимогами.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції дійшов до висновку, що висновки акту перевірки в частині порушення позивачем п. 57.1 ст. 57, ст. 126 ПК України, щодо встановлення порушення строку сплати суми грошового зобов'язання з орендної плати з юридичних осіб в сумі 40046,93 грн. та 37480,85 грн. не підтверджуються документально.

Колегія суддів погоджується із загальним висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до пп. 14.1.39 п. 14.1 ст. 14 ПК України грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Приписи п. п. 49.1, 49.2 ст. 49 ПК України визначають, що податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків.

Платник податків зобов'язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період, в якому виникають об'єкти оподаткування, або у разі наявності показників, які підлягають декларуванню, відповідно до вимог цього Кодексу подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є.

Положеннями пп. 49.18.1 п. 49.18 ст. 49 ПК України визначено, що податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює 49.18.1. календарному місяцю (у тому числі в разі сплати місячних авансових внесків) - протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Відповідно до п. п. 287.1. - 287.3 ст. 283 цього Кодексу, власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою. У разі припинення права власності або права користування земельною ділянкою плата за землю сплачується за фактичний період перебування землі у власності або користуванні у поточному році. Податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

Судовим розглядом встановлено, що підставою для винесення контролюючим органом оспорюваних позивачем податкових повідомлень-рішень слугував висновок відповідача про порушення строку сплати суми грошового зобов'язання з орендної плати з юридичних осіб в сумі 40046,93 грн. та 37480,85 грн. Такого висновку відповідач дійшов в ході проведення камеральної перевірки податкових декларацій позивача з плати за землю.

Колегія суддів зазначає, що відповідно до п. 75.1 ст. 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Згідно з пп. 75.1.1 п. 75.1 ст. 75 ПК України, камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових декларація (розрахунках) платника податків.

Відповідно до пп. 76.1 ст. 76 ПК України камеральна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника такого органу або направлення на її проведення.

Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком.

Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов'язкова.

З аналізу наведених вище норм ПК України (в редакції, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин) колегія суддів зазначає, що камеральна перевірка є одним з видів податкових перевірок, нормативно встановлених п. 75.1 ст. 75 ПК, та за своєю правовою сутністю є формою поточного документального контролю за дотриманням платником вимог податкового законодавства на підставі декларацій та інших документів податкової звітності, одержаних від платника. При цьому будь-якого окремого рішення для проведення даного виду перевірки не вимагається, оскільки подання фіскально зобов'язаною особою податкової звітної документації автоматично виступає юридичним фактом для перевірки її достовірності. Наведене свідчить про обов'язковий характер камеральної перевірки, яка проводиться у випадку подання платником звітних документів до контролюючого органу. А відтак камеральною перевіркою охоплюються лише ті показники документів, які належать до податкової звітності та мають значення для правильності обчислення платником об'єкта оподаткування та суми податку, що підлягає сплаті до бюджету. Перевірка будь-яких інших відомостей, витребування у платника додаткової інформації та документів, подання яких разом з податковою декларацією чинним законодавством не передбачено, камеральною перевіркою не охоплюється.

При цьому, фактично предмет камеральної перевірки передбачає встановлення повноти, своєчасності поданні платником податкової звітності, візуальну перевірку правильності оформлення документів податкової звітності (повноти заповнення усіх необхідних реквізитів, чіткості їх заповнення тощо), перевірку правильності складення розрахунків за податковими платежами (арифметичний підрахунок остаточних сум податків, правильність відображення показників, необхідних для обчислення бази оподаткування).

За результатами камеральної перевірки, у відповідності до пп. 86.2 ст. 86 ПК України, у разі встановлення порушень складається акт у двох примірниках, який підписується посадовими особами такого органу, які проводили перевірку, і після реєстрації у контролюючому органі вручається або надсилається для підписання протягом трьох робочих днів платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.

Також, відповідно до п. 200.10 ПК України контролюючий орган проводить камеральну перевірку заявлених у декларації даних протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном отримання такої податкової декларації.

Відповідно до п. 46.1 ст. 46 ПК України податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків-фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку. Додатки до податкової декларації є її невід'ємною частиною.

Згідно із п. 202.1 ст. 202 ПК України, звітним (податковим) періодом є один календарний місяць, а у випадках, особливо визначених цим Кодексом, календарний квартал, з урахуванням таких особливостей: а) якщо особа реєструється як платник податку з іншого дня, ніж перший день календарного місяця, першим звітним (податковим) періодом є період, який розпочинається від дня такої реєстрації та закінчується останнім днем першого повного календарного місяця; б) якщо податкова реєстрація особи анулюється в інший день, ніж останній день календарного місяця, то останнім звітним (податковим) періодом є період, який розпочинається з першого дня такого місяця та закінчується днем такого анулювання.

Відповідно до п. 49.18 ст. 49 ПК України, податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює: календарному місяцю (у тому числі в разі сплати місячних авансових внесків) - протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця (п.п. 49.18.1); календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі в разі сплати квартальних або піврічних авансових внесків) - протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя) (п.п. 49.18.2).

В силу положень п. 31.1 ст. 31 ПК України строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов'язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно.

Момент виникнення податкового обов'язку платника податків, у тому числі податкового агента, визначається календарною датою.

Положеннями ст. 203 ПК України визначено, що податкова декларація подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Сума податкового зобов'язання, зазначена платником податку в поданій ним податковій декларації, підлягає сплаті протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пунктом 203.1 цієї статті для подання податкової декларації.

Також п. 57.1 ст. 57 ПК України встановлено, що платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Пунктом 57.3 ст. 57 ПК України визначено, що у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1-54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.

Згідно зі ст. 126 ПК України передбачено, що у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання та/або авансових внесків з податку на прибуток підприємств протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Судовим розглядом встановлено, що на підставі ст. 126 ПК України до підприємства позивача застосовано штрафи у розмірі 3748,08 грн. та 8009,08 грн. за несвоєчасність сплати узгодженої суми податкового зобов'язання з плати за землю. При цьому, несвоєчасність сплати позивачем узгодженої суми податкового зобов'язання була встановлена в ході проведення камеральної перевірки.

Колегія суддів зазначає, що приписами ПК України контролюючому органу, під час проведення камеральної перевірки надано таке право виключно на підставі даних, що зазначені у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків, і не передбачено право податкового органу на перевірку інших питань та використання під час проведення перевірки інших джерел податкової інформації, окрім податкових декларацій (розрахунків).

В свою чергу, під час проведення перевірки підприємства позивача фахівцями податкового органу були встановлені обставини, що не входять до предмету камеральної перевірки, що в цьому випадку свідчить про те, що відповідач вийшов за законодавчо визначені межі проведення цього виду податкової перевірки оскільки питання своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів розглядаються в межах проведення документальної перевірки.

Таким чином, колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції дійшов правомірного висновку щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог, в той же час, судом першої інстанції не було враховано приписи положень ПК України (в редакції, що була чинною на момент проведення камеральної перевірки), а тому постанова Харківського окружного адміністративного суду від 13.04.2017р. по справі № 820/7198/16 підлягає зміні в частині підстав та мотивів для задоволення позовних вимог, на підставі ст. 201 КАС України.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 201, 205, 207, 209, 254 КАС України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Київської об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 13.04.2017р. по справі № 820/7198/16 - залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 13.04.2017р. по справі № 820/7198/16 - змінити в частині підстав та мотивів для задоволення позовних вимог.

В іншій частині постанову Харківського окружного адміністративного суду від 13.04.2017р. по справі № 820/7198/16 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України шляхом подання касаційної скарги протягом двадцяти днів з моменту виготовлення повного тексту.

Головуючий суддя (підпис)Бартош Н.С. Судді (підпис) (підпис) Ральченко І.М. Шевцова Н.В.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 06.11.2017 року.