Рішення

від 26.10.2017 по справі 220/2397/16-ц

ВЕЛИКОНОВОСІЛКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Номер справи 220/2397/16-ц

Номер провадження № 2/220/94/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 жовтня 2017 року смт.Велика Новосілка Донецької області

Великоновосілківський районний суд Донецької області у складі:

головуючого судді - Яненко Г.М.;

при секретарі - Черняєвій С.П.

розглянув матеріали справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа - Державна нотаріальна контора Великоновосілківського районного нотаріального округу, про визнання заповіту, свідоцтва про право на спадщину недійсними,

ВСТАНОВИВ

ОСОБА_1 звернувся у Великоновосілківський районний суд Донецької області з позовом до ОСОБА_2, третя особа - Державна нотаріальна контора Великоновосілківського районного нотаріального округу, про визнання заповіту, свідоцтва про право на спадщину недійсними.

Вимоги позивача мотивовано тим, що підписи на заповіті виконано не спадкодавцем а іншою особою.

Представник відповідача в усних поясненнях проти позову заперечив, посилаючись на його безпідставність.

За клопотанням позивача, його представника, підтриманим представником відповідача, ухвалою від 05 липня 2017 року було призначено почеркознавчу експертизу, а провадження у справі зупинено.

Після усунення обставин, які стали підставою для зупинення, ухвалою від 14 вересня 2017 року провадження у справі відновлено.

В судове засідання 26 жовтня 2017 року учасники процесу не з'явились, подавши заяви про можливість проведення судового розгляду без їх участі.

При даних обставинах, розгляд справи здійснюється за наявними документами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, зокрема дані у попередніх засіданнях, судом встановлено:

14 березня 2014 року помер ОСОБА_3, який за життя залишив два заповіти ім'я ОСОБА_1, а саме 20 липня 2006 року та 11 березня 2008 року які були посвідчені секретарем Зеленопільської сільської ради ОСОБА_4.

Згідно заповіту від 20.07.2006 року ОСОБА_3 заповів ОСОБА_5 земельну ділянку в розмірі 6,48 га, що належала йому на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку серія ДН № 058679 від 16.04.2004 року.

Згідно заповіту від 11.03.2008 року ОСОБА_3 заповів ОСОБА_5 земельну ділянку в розмірі 6,48 га, що належала йому на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку серія ЯЕ № 704767 від 09.01.2008 року.

У визначений законом термін ОСОБА_5 звернувся до державної нотаріальної контори Великновосілківського районного нотаріального округу з заявою про прийняття спадщини, а пізніше для отриманням свідоцтва про право на спадщину.

Однак нотаріус повідомив ОСОБА_5 про те, що існує заповіт покійного ОСОБА_6 посвідчений приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу ОСОБА_7, 14 грудня 2010 року та зареєстрованого в реєстрі за № 2128, на все майно, на ім'я ОСОБА_2.

Оскільки заповіт складений на ім'я ОСОБА_2 складений більш пізньою датою, нотаріус відмовив ОСОБА_5 у видачі свідоцтва про право на спадщину на земельні ділянки.

Згідно наданої інформації Головним територіальним управлінням юстиції у Донецькій області від 20.02.2015 року державним нотаріусом державної нотаріальної контори Великновосілківського районного нотаріального округу ОСОБА_8 20.06.2014 року було видано свідоцтво про право на спадщину за заповітом на ім'я ОСОБА_2. Спадщина складається із земельної ділянки площею 6,4780 га кадастровий номер 1421281400:01:001:0219.

За твердженням позивача, ОСОБА_3 на момент складення останнього заповіту перебував у хворобливому стані та мав вади руху, у зв'язку із ампутацією 29.09.2010 року ноги, після проведеної ампутації він тривалий час перебував у лікарні та взагалі не міг самостійно пересуватися, про що позивач стверджує, оскільки відвозив ОСОБА_3 до лікарні і забирав його звідти, регулярно відвідував та привозив їжу, а тому з'їздити у м. Донецьк для того, щоб скласти заповіт, ОСОБА_3, не міг.

Крім того, якщо б у нього була на те воля він міг це зробити у будь-якій сільській раді на території району, що знаходиться значно ближче ніж м. Донецьк.

Наведені обставини на думку позивача свідчать про те, що підпис та рукописний текст у заповіті на ім'я ОСОБА_2 є підробленим та не належить ОСОБА_3, а тому стали підставою для звернення до суду із позовом про відновлення його порушених прав та захисту інтересів.

В процесі розгляду справи, судом призначено судову почеркознавчу експертизу, згідно з висновком якої, підпис від імені ОСОБА_3, що розташований на оригіналі заповіту зареєстрованого в реєстрі за №2128 від 14 грудня 2010 року в рядку підпис з права від рукописного запису Вирвич Юрій Олексійович - виконаний самим ОСОБА_3.

З'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються доводи сторін, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи, суд прийшов до висновку про відсутність підстав для задоволення позову, з огляду на таке.

Відповідно до ст. 1233 ЦК України, заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.

Відповідно до ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ст. 1247 ЦК України заповіт складається у письмовій формі, із зазначенням місця та часу його складання. Заповіт має бути особисто підписаний заповідачем, а також заповіт має бути посвідчений нотаріусом або іншими посадовими, службовими особами, визначеними у статтях 1251-1252 цього Кодексу.

Згідно ст. 1251 ЦК України, якщо у населеному пункті немає нотаріуса, заповіт, крім секретного, може бути посвідчений уповноваженою на це посадовою, службовою особою відповідного органу місцевого самоврядування.

За змістом ст. 37 Закону України "Про нотаріат" до нотаріальних дій, що вчиняються посадовими особами виконавчих комітетів сільських, селищних, міських Рад народних депутатів віднесено і посвідчення заповітів.

В силу ст. 1235 ЦК України заповідач може призначити своїми спадкоємцями одну або кілька фізичних осіб, незалежно від наявності у нього з цими особами сімейних, родинних відносин, а також інших учасників цивільних відносин. Заповідач може без зазначення причин позбавити права на спадкування будь-яку особу з числа спадкоємців за законом. У цьому разі ця особа не може одержати право на спадкування.

Саттею 1257 ЦК України визначено, що заповіт, складений особою, яка не мала на це права, а також заповіт, складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, є нікчемним. За позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі. У разі недійсності заповіту спадкоємець, який за цим заповітом був позбавлений права на спадкування, одержує право на спадкування за законом на загальних підставах.

За змістом Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджена наказом Міністерства юстиції України від 03 березня 2004 року N 20/5 зі змінами, відповідно до пунктів 157, 158 якої визначено те, що заповіт має бути складений у письмовій формі, із зазначенням місця і часу складення заповіту, дати та місця народження заповідача та підписаний особисто заповідачем.

Нотаріус посвідчує заповіт, який написаний заповідачем власноручно або за допомогою загальноприйнятих технічних засобів. Нотаріус може на прохання особи записати заповіт з її слів власноручно або за допомогою загальноприйнятих технічних засобів. У цьому разі заповіт має бути вголос прочитаний заповідачем і підписаний ним, про що зазначається ним перед його підписом.

Якщо заповідач унаслідок фізичної вади, хвороби або з будь-яких інших причин не може власноручно підписати заповіт, за дорученням заповідача він може бути підписаний іншою фізичною особою за правилами, викладеними в пункті 16 цієї Інструкції. На бажання заповідача, а також у випадках, якщо заповідач через фізичні вади не може сам прочитати заповіт, посвідчення заповіту має відбуватись при свідках. Присутність не менш як двох свідків при посвідченні заповіту є обов'язковою.

Свідками можуть бути особи з повного цивільною дієздатністю. Свідками не можуть бути: нотаріус; особи, на користь яких складено заповіт; члени сім'ї та близькі родичі спадкоємців за заповітом;

Текст заповіту має містити відомості про особу свідків, а саме: прізвище, ім'я, по батькові кожного з них, дату народження, місце проживання, реквізити паспорта чи іншого документа, на підставі якого було встановлено особу свідка. Свідки, при яких посвідчено заповіт, зачитують його вголос та ставлять свої підписи на ньому.

Заповіт як односторонній правочин підпорядковується загальним правилам ЦК щодо недійсності правочинів. Недійсними є заповіти: в яких волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі; складені особою, яка не мала на це права (особа не має необхідного обсягу цивільної дієздатності для складання заповіту); складені з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення.

Згідно із частинами 1, 2 ст. 1257 ЦК України, заповіт, складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, є нікчемним. За позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі.

Як зазначалось вище, при проведенні експертизи, експерт прийшов до висновку про те, що підпис від імені ОСОБА_3, що розташований на оригіналі оскаржуваного заповіту зареєстрованого в реєстрі за №2128 від 14 грудня 2010 року в рядку підпис з права від рукописного запису Вирвич Юрій Олексійович - виконаний самим ОСОБА_3.

Інших обставин, з якими закон пов'язує можливість визнання заповіту та свідоцтва про право на спадщину недійсними, позивачем не зазначено та у встановленому порядку не підтверджено.

А тому, в задоволенні позову, слід відмовити

На підставі наведеного, керуючись ст.ст.10,11,60,212-215,218,224-226 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити.

Рішення може бути оскаржене у апеляційному порядку до апеляційного суду Донецької області через Великоновосілківський районний суд протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

суддя Г.М.Яненко