Постанова

від 02.11.2017 по справі 825/1541/17

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 листопада 2017 року м. Чернігів Справа № 825/1541/17

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді - Бородавкіної С.В.

за участі секретаря - Гайдука С.В.,

представника позивача - ОСОБА_1,

представників відповідача - ОСОБА_2, ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Регіон-2007" до Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю Регіон-2007 (далі - ТОВ Регіон-2007 ) звернулось до суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області (далі - ГУДФС у Чернігівській області) та просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача від 29.06.2017: № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2.

Позовні вимоги мотивує тим, що перевіряючими не встановлений належним чином ні факт протиправної діяльності контрагента позивача, ні зв'язок можливого порушення закону ТОВ Лайонбілд з діяльністю щодо виконання договору підряду з ТОВ Регіон-2007 , а пояснення, що надавались позивачем щодо взаємовідносин з вказаним контрагентом, посадовими особами відповідача не були взяті до уваги. Податкові накладні по взаємовідносинам між ТОВ Регіон-2007 та ТОВ Лайонбілд були належним чином зареєстровані у ЕРПН, що давало позивачеві законні підстави віднести відповідні суми до податкового кредиту. Всі зобов'язання за договором підряду виконувались сторонами своєчасно і належним чином, про що свідчить відсутність претензій у кожної із сторін, реальна (фізична) наявність виконаних робіт та належним чином оформлені первинні документи.

Вважає, що без посилань на норми закону та дані податкового та бухгалтерського обліку, діючи не об'єктивно і упереджено, керуючись лише власними припущеннями, посадовими особами ГУДФС у Чернігівській області не визнано валові витрати позивача, підтверджені відповідними первинними документами (платіжні доручення, податкові накладні, акти (КБ-2в) приймання виконаних робіт тощо), складеними ТОВ Регіон-2007 та ТОВ Лайонбілд .

Зазначив, що Податковим кодексом України та Конституцією України передбачено персональну відповідальність кожного платника за ведення податкового обліку. Відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити в повному обсязі.

Представники відповідача у судовому засіданні позов не визнали, просили відмовити у його задоволенні, надали письмові заперечення та пояснили, що згідно з даними, зазначеними в інформаційних ресурсах ГУДФС у Чернігівській області (АІС Податковий блок , Єдиний реєстр податкових накладних) і при дослідженні податкової інформації, яка наявна в ЄРПН та інформаційних базах даних, встановлено, що за період з 01.01.2016 по 31.12.2016 у ТОВ Регіон-2017 та ТОВ Лайонбілд відсутні зареєстровані податкові накладні з номенклатурою будівельних матеріалів, які зазначені у актах виконаних робіт за формою КБ-2В за жовтень 2016 року та грудень 2016 року. Згідно з податковою звітністю встановлено, що на балансі ТОВ Лайонбілд основні засоби, будівельні майданчики, адміністративні та виробничі приміщення не значаться. Також, працівниками ОУ ГУДФС у Чернігівській області встановлено відсутність ТОВ Лайонбілд за місцезнаходженням.

Зазначили, що обсяг робіт та затрати людино-годин ТОВ Лайонбілд за період із жовтня по грудень 2016 року складає 4481, а фактично товариство могло надати послуг обсягом не більше 1008 людино-годин (в 4 рази меншу). Тому, обсяг виконаних робіт в сумі 299999,20 грн., який зазначено в актах виконаних робіт за формою КБ-2в за вказаний період, не відповідає фактичній наявності трудових ресурсів (чисельності працівників).

Враховуючи наведене, зазначили, що не можливо підтвердити факт виконання ТОВ Лайонбілд робіт, вказаних в первинних документах, які виписані ТОВ Регіон-2007 , у зв'язку з чим не можливо встановити зв'язок понесених позивачем витрат (з урахуванням ПДВ) по взаємовідносинам з вказаним контрагентом з фінансово-господарською діяльністю перевіряємого товариства.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги мають бути задоволені, виходячи з таких підстав.

ТОВ Регіон-2007 зареєстроване в якості юридичної особи 02.11.2007, про що до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесено відповідний запис. Позивач взятий на податковий облік у Козелецькій ОДПІ, є платником податку на додану вартість (а.с. 77, 78).

Судом встановлено, що на підставі направлення від 01.06.2017 № 1006, наказу від 31.05.2017 № 776, відповідно до вимог пп. 20.1.4 ст. 20, пп. 78.1.4 п. 78.1 ст. 78 та ст. 82 Податкового кодексу України, посадовими особами ГУДФС у Чернігівській області була проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ Регіон-2007 щодо правомірності формування податкової звітності з податку на додану вартість за період із 01.10.2016 по 31.10.2016, з 01.12.2016 по 31.12.2016 по взаємовідносинам з ТОВ Лайонбілд (а.с. 33, 34).

Перевірку проведено в період з 01.06.2017 по 08.06.2017 з відома та в присутності директора ТОВ Регіон-2007 .

За результатами перевірки складено акт від 15.06.2017 № 306/14/14253408 (а.с. 14-32).

В ході проведення перевірки ГУДФС у Чернігівській облсті встановлено порушення позивачем п. 44.6 ст. 44, п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого ТОВ Регіон-2007 занижено суму податку на додану вартість, що підлягає нарахуванню та сплаті до державного бюджету, в загальній сумі 33936,00 грн., у т.ч.:

- за листопад 2016 року на суму ПДВ 20000,00 грн.,

- за грудень 2016 року на суму ПДВ 13936,00 грн.

Завищено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту в розмірі 46064,00 грн., в т.ч.:

- за жовтень 2016 року на суму ПДВ 20000,00 грн.,

- за грудень 2016 року на суму ПДВ 26064,00 грн.

На підставі акта перевірки від 15.06.2017 № 306/14/14253408 відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 29.06.2017, з додатками (а.с. 35-38):

№ НОМЕР_2, яким до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції на суму 26064,00 грн.;

№ НОМЕР_1, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на суму 42420,00 грн. (33936,00 грн. за основним платежем та 8484,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями).

Судом встановлено, що ТОВ Регіон-2007 на праві приватної власності належить комплекс нежитлових будівель загальною площею 1848,7 кв.м., який розташованій на земельній ділянці позивача (1,8835 га) за адресою: вул. Комсомольська (Соборності), 118, смт. Козелець, Чернігівська область, що підтверджується: Свідоцтвом про право власності від 28.08.2017 індексний номер 26137175, Державним актом на право власності на земельну ділянку серії НМ № 401776, Технічним паспортом (а.с. 114-122).

28.08.2015 між ТОВ Регіон-2007 та Чернігівською митницею ДФС було укладено договір про співробітництво № 14, підписаний повноважними представниками сторін та скріплений печатками, відповідно до умов якого, ставлячи собі за мету поліпшення умов обслуговування суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності та створення умов належного митного контролю, маючи наміри реалізації предмету діяльності згідно Статуту, сторони домовились про створення на території, яка належить ТОВ Регіон-2007 за адресою Чернігівська область, смт. Козелець, вул. Комсомольська (Соборності), 118, місця доставки товарів транспортними засобами та передачі його на безкоштовній основі у користування Чернігівській митниці ДФС (а.с. 102-104).

Відповідно до пп. 2.2.1 п. 2.2 Договору ТОВ Регіон-2007 зобов'язується надати для виконання посадовим особам митниці своїх повноважень, належним чином облаштовані службові (4 площею 96,5 кв.м.) побутові приміщення, обладнання, засоби і канали зв'язку, у т.ч. з ЄАІС ДФС України.

З метою виконання взятих перед Чернігівською митницею ДФС зобов'язань, ТОВ Регіон-2007 (замовник) 30.09.2016 було укладено із ТОВ Лайонбілд (підрядник) договір підряду № 30/09-01, підписаний повноважними представниками сторін та скріплений печатками товариств (а.с. 39-45).

Пунктом 1.1 вказаного Договору передбачено, що підрядник зобов'язується власними силами та засобами, на свій ризик, якісно, виконати на об'єкті (вул. Комсомольська (Соборності), 118, смт. Козелець, Чернігівська область) роботи передбачені даним договором відповідно до проектно-кошторисної документації, ДБН за завданням замовника з використанням матеріалів підрядника, а замовник зобов'язується своєчасно прийняти й оплатити виконану підрядником роботу.

Вартість виконаних робіт по даному договору визначається договірною ціною на основі затвердженого сторонами кошторису. Ціна договору визначається за сумою актів виконаних робіт (п. 2.1, 2.3 Договору).

Згідно із п. 3.2 Договору після закінчення окремого обсягу робіт, зазначених у розділі 1, даного договору, сторонами складається та підписується акт приймання виконаних робіт форми № КБ-2в.

Згідно із п. 7.2 Договору замовник приймає виконані належним чином підрядником роботи, шляхом підписання актів виконаних робіт, які є підставою для розрахунків за фактично виконані роботи.

На виконання умов вказаного договору сторонами було складено та підписано: Договірну ціну на будівельно-монтажні роботи та внутрішні будівельні роботи, складену в поточних цінах станом на 30.09.3016; локальний кошторис на будівельні роботи № 2-1-1; довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за жовтень - грудень 2016 року, лютий 2017 року; акти приймання виконаних будівельних робіт за жовтень - грудень 2016 року, лютий 2017 року (а.с. 47-76).

Відповідно до витягів з оборотних відомостей 631 рахунку, господарська операція з ТОВ Лайонбілд належним чином відображена позивачем у бухгалтерському обліку (а.с. 124-128).

Отримана послуга оплачена позивачем частково в безготівковій формі, що підтверджується платіжним дорученням від 28.12.2016 № 319 (а.с. 123).

На суму податкових зобов'язань ТОВ Лайонбілд виписано ТОВ Регіон-2007 податкові накладні від 03.10.2016 № 1 на суму 100 000,00 грн. (ПДВ - 20 000,00 грн.) та від 01.12.2016 № 1 на суму 200 000,00 грн. (ПДВ 40 000,00 грн.), на підставі яких позивачем було сформовано податковий кредит, що підтверджується даними, відображеними в акті перевірки від 15.06.2017 № 306/14/14253408 (а.с. 27), та не заперечувалось представниками сторін в судовому засіданні.

Окремо суд звертає увагу на те, що про належну правосуб'єктність контрагента позивач пересвідчився при укладенні договору. Так, ТОВ Лайонбілд у відповідності до вимог чинного законодавства зареєстроване в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с. 105, 107, 109-113, 133) та є платником податку на додану вартість (а.с. 106, 134). Контрагент позивача має чинну ліцензію (строк дії - до 18.04.2019) на здійснення господарської діяльності з будівництва об'єктів IV і V категорії складності, видану Державною архітектурно-будівельною інспекцією України (а.с. 108). Установчі документи ТОВ Лайонбілд не визнані в судовому порядку недійсними та відсутній вирок суду щодо можливих зловживань з боку його посадових осіб.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає таке.

Згідно із ст. 3 Господарського кодексу України господарська діяльність - діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Відповідно до ст. 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно з ч. 2 ст. 3 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Згідно ст. 4 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні (в редакції, чинній на момент виникнення господарських правовідносин) бухгалтерський облік та фінансова звітність ґрунтуються на таких основних принципах, зокрема превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми.

Частиною 1 ст. 9 вказаного Закону визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи

Частиною 2 ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні передбачено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 (в редакції, чинній на момент виникнення господарських правовідносин) первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, на підтвердження включення податку на додану вартість до складу податкового кредиту необхідні документи, оформлені відповідно до вимог, встановлених ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні та п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, зокрема: документи, що підтверджують факт надання послуг іншою особою та документи, що підтверджують зв'язок понесених витрат з господарською діяльністю платника податку.

В судовому засіданні було встановлено наявність підтверджуючих проведення господарських операцій первинних документів та не виявлено недоліків їх форми та змісту. Зазначене свідчить про відповідність вищезазначених первинних бухгалтерських документів вимогам ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні та п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88.

В ході дослідження господарської операції між ТОВ Регіон-2007 та ТОВ Лайонбілд судом встановлено рух активів позивача, зв'язок між фактом отримання послуг (ремонтні роботи в приміщенні, переданому в користування Чернігівській області ДФС) та понесенням витрат, пов'язаних із діяльністю платника податку. Надані в судове засідання первинні бухгалтерські документи в повній мірі розкривають зміст господарської операції за укладеним з контрагентом договором підряду № 30/09-01. Тобто, вище перелічені документи підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

З наданих позивачем доказів вбачається, що договір мав на меті настання реальних правових наслідків, що обумовлені ним, оскільки послуги були надані, оплата проведена частково, але представник позивача зазначив, що сплатить залишок суми найближчим часом, сторони претензій одна до одної не мають.

Відповідно до частин 1 та 2 ст. 10 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань , якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою. Якщо відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Суд звертає увагу на те, що на момент вчинення правочину підприємство-контрагент позивача було зареєстроване в якості юридичної особи та платником податків, що не заперечується сторонами та відповідно до ч. 3 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України не потребує доказуванню.

Враховуючи вищевикладені обставини, суд дійшов висновку, що на момент укладення договору із контрагентом позивач проявив належну обачність, перевіривши необхідні документи ТОВ Лайонбілд та чи здійснює він господарську діяльність.

Відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (чинного на момент здійснення спірних господарських операцій) податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Розділом V Податкового кодексу України врегульовані питання, пов'язані з обчисленням та сплатою податку на додану вартість.

Згідно із п. 185.1 статті 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Відповідно до п. 187.1 статті 187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Згідно із п. 188.1 ст.188 Податкового кодексу України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку на реалізацію суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв'язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацією вартості товарів/послуг. До складу договірної (контрактної) вартості не включаються суми неустойки (штрафів та/або пені), три проценти річних та інфляційні, що отримані платником податку внаслідок невиконання або неналежного виконання договірних зобов'язань.

Згідно із п. 198.1 статті 198 Податкового кодексу України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності).

Відповідно до п. 198.2 статті 198 Податкового кодексу України Датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг.

Згідно із п. 198.3 статті 198 Податкового кодексу України Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно із п. 201.7 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

У разі якщо частка товарів/послуг, послуг не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів/послуг зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, та враховується при визначенні загальних податкових зобов'язань.

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Отже, із положень зазначених норм законодавства вбачається, що формування податкового кредиту допускається за умови підтвердження відповідних сум належним чином оформленими документами. Такими документами Податковий кодекс України визначає належним чином зареєстровані податкові накладні. Наявність податкових накладних було встановлено і під час проведення перевірки, і під час судового засідання. На момент здійснення господарських правовідносин контрагент ТОВ Регіон-2007 мав повноваження на видачу податкових накладних, оскільки у відповідності до вимог законодавства був зареєстрований платником податку на додану вартість. Надані ним податкові накладні внесені до Єдиного реєстру податкових накладних, тому у позивача були законні підстави для формування податкового кредиту з податку на додану вартість

Суд звертає увагу на те, що податкові накладні, видані ТОВ Регіон-2007 , містять всі реквізити передбачені п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, що підтверджується актом перевірки та не заперечувалось сторонами у судовому засіданні, а тому згідно п. 201.10 ст. 201 вказаного Кодексу вони є підставою для нарахування податкового кредиту.

При цьому, з урахуванням норм статей 44 та 61 Податкового кодексу України саме на контролюючі органи покладається обов'язок контролювати правильність формування даних податкового обліку платників податків, у тому числі щодо правильності складення та достовірності первинних документів.

При дослідженні факту здійснення господарської операції оцінюватися повинні, перш за все, відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. Відносини між учасниками попередніх поставок товарів, робіт, послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між позивачем та його контрагентами.

Як на підставу нереальності угоди позивача із контрагентом відповідач посилається на дані, відображені в інформаційних ресурсах ГУДФС у Чернігівській області (АІС Податковий блок , Єдиний реєстр податкових накладних), відповідно до яких у ТОВ Лайонбілд відсутні зареєстровані податкові накладні з номенклатурою будівельних матеріалів, які зазначені у актах виконаних робіт за формою КБ-2В за жовтень 2016 року та грудень 2016 року. Згідно з податковою звітністю встановлено, що на балансі ТОВ Лайонбілд основні засоби, будівельні майданчики, адміністративні та виробничі приміщення не значаться, контрагент ТОВ Регіон-2007 відсутній за місцезнаходженням (поштова адреса об'єкту нерухомого майна по вул. Кирпоноса, 7-а - відсутня).

Однак, такі посилання судом не приймаються до уваги, зважаючи на таке.

Суд зазначає, що вказана податкова інформація не є підставою для того щоб вважати правочин таким, що не відбувся, та не спростовує реальності виконання господарської операції, оскільки при дослідженні факту здійснення господарської операції оцінюватися повинні, перш за все, відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. Крім того, в судовому засіданні встановлена наявність підтверджуючих документів, що свідчать про реальність здійснених господарських операцій, рух активів та зміну стану зобов'язань суб'єкта господарювання.

Суд наголошує на тому, що платник податків не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу. Слід зазначити, що при провадженні своєї діяльності позивач не зобов'язаний здійснювати перевірку легальності чи правомірності діяльності своїх контрагентів, дотримання ними законодавства України, повноваження їх представників тощо, для цього позивачеві не надано відповідних повноважень та компетенції і він позбавлений ефективної можливості уникати чи попереджувати співпрацю із несумлінними платниками податків. У той же час, співпраця та наявність господарських відносин із особами, які допустили порушення законодавства, не свідчить автоматично про допущення порушень самим позивачем, за умови якщо ним особисто порушень закону допущено не було.

Неприпустимість притягнення до відповідальності одного суб'єкта господарювання, у випадку неправомірних дій іншого, визначено й у практиці Європейського Суду з прав людини. Зокрема, у п. 71 рішення у справі Булвес АД проти Болгарії Європейський Суд з прав людини дійшов такого висновку, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності. Вищенаведений висновок Європейський Суд з прав людини повторно підтвердив в рішенні у справі Бізнес Суппорт Центр проти Болгарії , в п. 23 якого зазначено, що у разі виявлення податковими органами невиконання постачальником своїх обов'язків як платника ПДВ, вони могли б розпочати податкову перевірку цього постачальника, з тим щоб стягнути з нього належні платежі та штрафні санкції.

Тому, допущені порушення податкового законодавства ТОВ Лайонбілд тягнуть негативні наслідки саме для вказаного контрагента та не впливають на права позивача. Лише встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісними платниками податків (продавцями) з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями чи усвідомлене сприяння зі сторони позивача таким особам в порушенні податкового законодавства, може слугувати підставою для застосування й до ТОВ Регіон-2007 відповідних правових наслідків.

Таким чином, висновки про порушення податкового законодавства контрагентом позивача чи іншими особами не можуть самі по собі автоматично підтверджувати порушення податкового законодавства ТОВ Регіон-2007 , а позивач як платник податку не повинен нести наслідків невиконання своїми контрагентами вимог закону. Така позиція узгоджується й з висновками Верхового Суду України, висловленими, зокрема, у постанові від 31.01.2011 в справі №21-47а10, постанові від 11.12.2007 у справі №21-1376во06.

Крім того, в акті перевірки відсутні посилання на ухилення контрагента позивача від сплати податків та зборів, визначення їм податкових зобов'язань, винесення вироків посадовим особам підприємств, або будь-які інші відомості, які можуть бути визначені як підстави та докази укладення угоди з метою, що порушує публічний порядок, що не заперечувалось представниками відповідача в судовому засіданні.

В свою чергу, судом встановлено, що вищезазначений договір був виконаний, послуги отримані, сторони претензій один до одної не мають.

Посилання ГУДФС у Чернігівській області на те, що акти приймання виконаних робіт не місять інформації яка б дала змогу ідентифікувати осіб, які їх підписали, а саме: посади та прізвища посадових осіб, суд вважає необґрунтованими з огляду на таке.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати певні обов'язкові реквізити. До них, зокрема, відноситься особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Тобто, законодавством України визначено, що для ідентифікації особи достатньо саме її підпису (або іншої інформації).

Суд звертає увагу, що кошторис, акти виконаних робіт та інші додатки є невід'ємною частиною договору підряду (п. 13.4. Договору) на виконання якого вони складались. Вказані документи підписані одними і тими ж самими особами, що підтвердив в судовому засіданні представник позивача. В свою чергу, у тексті договору вказані та належним чином завірені печаткою посади посадових осіб, що укладали договір, їхні прізвища ім'я по батькові, а також особисті підписи представників сторін. За наведених обставин, суд вважає, що ідентифікувати осіб, які підписали акти приймання виконаних будівельних робіт можливо.

Крім того, сама собою наявність або відсутність окремих документів, та помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податку у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце. Умовою документального підтвердження операції є можливість на підставі наявних документів зробити висновок про те що операція проведена і витрати фактично понесені, при цьому ступінь деталізації оформлення первинних документів законодавством не встановлений.

Вищевказаний висновок узгоджується із практикою Вищого адміністративного суду України, викладеною в ухвалі від 06.09.2016 № К/800/18344/16.

При цьому, суд вважає за потрібне наголосити на необхідності дотримуватися позиції, вказаної у рішенні Європейського суду з прав людини, яку він висловив у пункті 53 рішення у справі Федорченко та Лозенко проти України , відповідно до якої суд при оцінці доказів керується критерієм доведення поза розумними сумнівом . Так, наведені Головним управлінням аргументи не є достатньо вагомими, чіткими та узгодженими доказами, що спростовують реальність господарських операцій між позивачем та контрагентом, факт чого підтверджується належними та допустимими доказами в розумінні положень статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суд акцентує увагу на тому, що відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Такий підхід узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23 липня 2002 року у справі Компанія Вестберґа таксі Актіеболаґ та Вуліч проти Швеції Суд визначив, що …адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління. .

В той же час, відповідачем під час розгляду адміністративної справи не наведено об'єктивних доводів щодо наявності в діях позивача ознак неправомірності чи недотримання принципу належної обачності при виборі контрагента, як і не доведено правомірності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Встановивши, на підставі досліджених доказів та їх правової оцінки, підтвердження відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами надання контрагентом позивачу послуг, відображення такої операції в бухгалтерському обліку позивача та надання всіх необхідних первинних документів, які відповідають вимогам законодавства, суд вважає, що ТОВ Регіон-2007 не було порушено вимог Податкового кодексу України, тому податкові повідомлення-рішення ГУДФС у Чернігівській області від 29.06.2017 № НОМЕР_1 та № 00021314000 є протиправними та мають бути скасовані, а позовні вимоги ТОВ Регіон-2007 - задоволені.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Регіон-2007" - задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області від 29.06.2017: № НОМЕР_2 та № НОМЕР_1.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області (код ЄДРПОУ 39392183) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Регіон-2007" (код ЄДРПОУ 14253408) судові витрати в сумі 1 600 (одна тисяча шістсот) грн. 00 коп.

Постанова суду набирає законної сили в порядку статей 167,186 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня отримання її копії.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Суддя С.В. Бородавкіна