Постанова

від 16.01.2018 по справі 825/1541/17

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 825/1541/17 Прізвище судді (суддів) першої інстанції:

Бородавкіна С.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 січня 2018 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Літвіної Н.М.

суддів Ганечко О.М.

Коротких А.Ю.

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Державної фіскальної служби України в Чернігівській області на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 02 листопада 2017 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Регіон-2007 до Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ :

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 29 червня 2017 року: № 0002121400 та № 0002131400.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 02 листопада 2017 року адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, відповідач - Головне управління Державної фіскальної служби України в Чернігівській області, подало апеляційну скаргу, в якій просить оскаржуване судове рішення скасувати та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позовних вимог.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального і процесуального права. Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що перевіркою позивача не підтверджено факту надання ТОВ Лайонбілд послуг позивачу, оскільки: обсяг виконаних робіт, який зазначено в актах виконаних робіт за формою КБ-2в за період жовтень - грудень 2016 року не відповідає фактичній наявності трудових ресурсів; акт приймання виконаних робіт не містить інформації, яка дала змогу ідентифікувати осіб, які підписали вищезазначені акти; відповідно до службової записки від 31 січня 2017 року № 245/21-05 ТОВ Лайонбілд відсутній за місцезнаходженням; також податковим органом встановлено, що на балансі ТОВ Лайонбілд основні засоби, будівельні майданчики, адміністративні та виробничі приміщення не значаться.

Станом на 16 січня 2018 року позивачем не надано до суду письмового відзиву на апеляційну скаргу.

У зв'язку з неприбуттям жодної з осіб, які беруть участь у справі у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження, відповідно до ч. 4 ст. 229, п. 2 ч. 1 ст. 311 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено та не оспорюється учасниками справи, що ТОВ Регіон-2007 зареєстроване в якості юридичної особи 02 листопада 2007 року, про що до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесено відповідний запис. Позивач взятий на податковий облік у Козелецькій об'єднаній державній податковій інспекції, є платником податку на додану вартість.

На підставі направлення від 01 червня 2017 року № 1006, наказу від 31 травня 2017 року № 776, відповідно до вимог пп. 20.1.4 ст. 20, пп. 78.1.4 п. 78.1 ст. 78 та ст. 82 ПК України, посадовими особами Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області була проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ Регіон-2007 щодо правомірності формування податкової звітності з податку на додану вартість за період із 01 жовтня 2016 року по 31 жовтня 2016 року, з 01 грудня 2016 року по 31 грудня 2016 року по взаємовідносинам з ТОВ Лайонбілд .

Перевірку проведено в період з 01 червня 2017 року по 08 червня 2017 року з відома та в присутності директора ТОВ Регіон-2007 .

За результатами перевірки складено акт від 15 червня 2017 року № 306/14/14253408, яким встановлено порушення позивачем п. 44.6 ст. 44, п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 ПК України, в результаті чого ТОВ Регіон-2007 занижено суму податку на додану вартість, що підлягає нарахуванню та сплаті до державного бюджету, в загальній сумі 33936,00 грн., у т.ч.: за листопад 2016 року на суму ПДВ 20000,00 грн., за грудень 2016 року на суму ПДВ 13936,00 грн. Завищено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту в розмірі 46064,00 грн., в т.ч.: за жовтень 2016 року на суму ПДВ 20000,00 грн., за грудень 2016 року на суму ПДВ 26064,00 грн.

На підставі акта перевірки від 15 червня 2017 року № 306/14/14253408 відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 29 червня 2017 року, з додатками:

№ 0002131400, яким до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції на суму 26064,00 грн.;

№ 0002121400, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на суму 42420,00 грн. (33936,00 грн. за основним платежем та 8484,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями).

Не погоджуючись з вказаними рішеннями суб'єкта владних повноважень, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що матеріали справи містять документи, підтверджуючі проведення господарських операцій між позивачем та його контрагентом. Крім того, суд першої інстанції зазначив, що платник податків не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Вимоги до підтвердження даних, визначених у податковій звітності, встановлені ст. 44 ПК України.

Так, згідно з п. 44.1 цієї статті для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначено Законом України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні .

Відповідно до ст. 1 цього Закону бухгалтерський облік - це процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень.

Бухгалтерський облік на підприємстві ведеться безперервно з дня реєстрації підприємства до його ліквідації (ч. 1 ст. 8 Закону Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні ).

У бухгалтерському обліку відображаються окремі господарські операції, з яких складається господарська діяльність.

Господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства (ст. 1 Закону Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні ).

За змістом ч. 1 та 2 ст. 9 наведеного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Тобто, для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

Відповідно до наведеного вище визначення господарська операція пов'язана з фактом руху активів платника податків та руху його капіталу.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

За визначенням, наведеним у п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

У відповідності до п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу.

Відповідно до п. 200.1 ст. 201 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Аналіз наведених норм свідчить, що господарські операції для цілей визначення податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Встановлюючи обставини правомірності/неправомірності відображення в податковому обліку господарських операцій, слід ретельно, в сукупності та взаємозв'язку досліджувати всі надані податковим органом та платником податків докази щодо реального/нереального здійснення господарських операцій.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджується, що ТОВ Регіон-2007 на праві приватної власності належить комплекс нежитлових будівель загальною площею 1848,7 кв.м., який розташованій на земельній ділянці позивача (1,8835 га) за адресою: вул. Комсомольська (Соборності), 118, смт. Козелець, Чернігівська область, що підтверджується: свідоцтвом про право власності від 28 серпня 2017 року індексний номер 26137175, державним актом на право власності на земельну ділянку серії НМ № 401776, технічним паспортом.

28 серпня 2015 року між ТОВ Регіон-2007 та Чернігівською митницею ДФС було укладено договір про співробітництво № 14, підписаний повноважними представниками сторін та скріплений печатками, відповідно до умов якого, ставлячи собі за мету поліпшення умов обслуговування суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності та створення умов належного митного контролю, маючи наміри реалізації предмету діяльності згідно Статуту, сторони домовились про створення на території, яка належить ТОВ Регіон-2007 за адресою Чернігівська область, смт. Козелець, вул. Комсомольська (Соборності), 118, місця доставки товарів транспортними засобами та передачі його на безкоштовній основі у користування Чернігівській митниці ДФС.

Відповідно до пп. 2.2.1 п. 2.2 Договору ТОВ Регіон-2007 зобов'язується надати для виконання посадовим особам митниці своїх повноважень, належним чином облаштовані службові (4 площею 96,5 кв.м.) побутові приміщення, обладнання, засоби і канали зв'язку, у т.ч. з ЄАІС ДФС України.

З метою виконання взятих перед Чернігівською митницею ДФС зобов'язань, ТОВ Регіон-2007 (замовник) 30 вересня 2016 року було укладено із ТОВ Лайонбілд (підрядник) договір підряду № 30/09-01, підписаний повноважними представниками сторін та скріплений печатками товариств.

Пунктом 1.1 вказаного договору передбачено, що підрядник зобов'язується власними силами та засобами, на свій ризик, якісно, виконати на об'єкті (вул. Комсомольська (Соборності), 118, смт. Козелець, Чернігівська область) роботи передбачені даним договором відповідно до проектно-кошторисної документації, ДБН за завданням замовника з використанням матеріалів підрядника, а замовник зобов'язується своєчасно прийняти й оплатити виконану підрядником роботу.

Вартість виконаних робіт по даному договору визначається договірною ціною на основі затвердженого сторонами кошторису. Ціна договору визначається за сумою актів виконаних робіт (п. 2.1, 2.3 Договору).

Згідно із п. 3.2 договору після закінчення окремого обсягу робіт, зазначених у розділі 1, даного договору, сторонами складається та підписується акт приймання виконаних робіт форми № КБ-2в.

Згідно із п. 7.2 договору замовник приймає виконані належним чином підрядником роботи, шляхом підписання актів виконаних робіт, які є підставою для розрахунків за фактично виконані роботи.

На виконання умов вказаного договору сторонами було складено та підписано: договірну ціну на будівельно-монтажні роботи та внутрішні будівельні роботи, складену в поточних цінах станом на 30 вересня 3016 року; локальний кошторис на будівельні роботи № 2-1-1; довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за жовтень - грудень 2016 року, лютий 2017 року; акти приймання виконаних будівельних робіт за жовтень - грудень 2016 року, лютий 2017 року.

Відповідно до витягів з оборотних відомостей 631 рахунку, господарська операція з ТОВ Лайонбілд належним чином відображена позивачем у бухгалтерському обліку.

Отримана послуга оплачена позивачем частково в безготівковій формі, що підтверджується платіжним дорученням від 28 грудня 2016 року № 319.

На суму податкових зобов'язань ТОВ Лайонбілд виписано ТОВ Регіон-2007 податкові накладні від 03 жовтня 2016 року № 1 на суму 100 000,00 грн. (ПДВ - 20 000,00 грн.) та від 01 грудня 2016 року № 1 на суму 200 000,00 грн. (ПДВ 40 000,00 грн.), на підставі яких позивачем було сформовано податковий кредит, що підтверджується даними, відображеними в акті перевірки від 15 червня 2017 року № 306/14/14253408, та не заперечувалось представниками учасників справи в судовому засіданні.

Матеріали справи містять інформацію також про те, що ТОВ Лайонбілд у відповідності до вимог чинного законодавства зареєстроване в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та є платником податку на додану вартість. Контрагент позивача має чинну ліцензію (строк дії - до 18 квітня 2019 року) на здійснення господарської діяльності з будівництва об'єктів IV і V категорії складності, видану Державною архітектурно-будівельною інспекцією України. Установчі документи ТОВ Лайонбілд не визнані в судовому порядку недійсними та відсутній вирок суду щодо можливих зловживань з боку його посадових осіб.

Досліджуючи реальність господарських операцій між ТОВ Регіон-2007 та ТОВ Лайонбілд колегією суддів встановлено рух активів позивача, зв'язок між фактом отримання послуг (ремонтні роботи в приміщенні, переданому в користування Чернігівській області ДФС) та понесенням витрат, пов'язаних із діяльністю платника податку.

Матеріалами справи підтверджується фактичне здійснення господарських операцій.

Колегією суддів встановлено, що податкові накладні, видані ТОВ Регіон-2007 , містять всі реквізити передбачені п. 201.1 ст. 201 ПК України, що підтверджується актом перевірки та не заперечувалось учасниками справи, а тому згідно п. 201.10 ст. 201 вказаного Кодексу вони є підставою для нарахування податкового кредиту.

Колегією суддів не приймаються до уваги доводи відповідача про невідповідність актів приймання передачі вимогам чинного законодавства у зв'язку з наявністю в них технічних помилок стосовно не зазначення прізвищ та посад осіб, які їх підписали, з огляду на наступне.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати певні обов'язкові реквізити. До них, зокрема, відноситься особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Тобто, законодавством України визначено, що для ідентифікації особи достатньо саме її підпису (або іншої інформації).

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що кошторис, акти виконаних робіт та інші додатки є невід'ємною частиною договору підряду (п. 13.4. Договору) на виконання якого вони складались.

Вказані документи підписані одними і тими ж самими особами. В свою чергу, у тексті договору вказані та належним чином завірені печаткою посади посадових осіб, що укладали договір, їхні прізвища ім'я по батькові, а також особисті підписи представників сторін.

Сама собою наявність або відсутність окремих документів, так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податку у зв'язку з його господарською діяльністю, тому відсутність в актах прізвищ та посад осіб, що їх підписали не є ознаками безтоварності проведених господарських операцій, при фактичному виконанні укладених угод та зміні активів платника податків.

Як на підставу нереальності угоди позивача із контрагентом апелянт посилається на дані, відображені в інформаційних ресурсах Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області (АІС Податковий блок , Єдиний реєстр податкових накладних), відповідно до яких у ТОВ Лайонбілд відсутні зареєстровані податкові накладні з номенклатурою будівельних матеріалів, які зазначені у актах виконаних робіт за формою КБ-2В за жовтень 2016 року та грудень 2016 року. Згідно з податковою звітністю встановлено, що на балансі ТОВ Лайонбілд основні засоби, будівельні майданчики, адміністративні та виробничі приміщення не значаться, контрагент ТОВ Регіон-2007 відсутній за місцезнаходженням (поштова адреса об'єкту нерухомого майна по вул. Кирпоноса, 7-а - відсутня).

Однак, такі доводи апелянта судом апеляційної інстанції не приймаються до уваги, виходячи з наступного.

З огляду на принцип персональної відповідальності платника податку, право на податковий кредит та віднесення сум понесених витрат до складу валових витрат товариства не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами.

Таким чином, у випадку, коли платник податку виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання права на податковий кредит з податку на додану вартість та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту, зазначені у актах обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на податковий кредит з податку на додану вартість, оскільки податкове законодавство України не ставить право платника податку на додану вартість на податковий кредит в залежність від дій або бездіяльності його контрагента. В разі порушення контрагентом податкової дисципліни відповідальність та негативні наслідки мають настати саме для цієї особи.

Відповідачем не було надано доказів наявності вироку суду відносно будь-кого - позивача та контрагентів за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 205 КК України (фіктивне підприємництво), а договори, укладені позивачем з даним товариствами, до теперішнього часу у судовому порядку не визнано недійсними.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України від 06 липня 2005 року та ч. 2 ст. 77 КАС України від 03 жовтня 2017 року в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Такий підхід узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини. Так, у п. 110 рішення від 23 липня 2002 року у справі Компанія Вестберґа таксі Актіеболаґ та Вуліч проти Швеції Суд визначив, що …адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління. .

В той же час, відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, всупереч вимогам ч. 2 ст. 71 КАС України від 06 липня 2005 року та ч. 2 ст. 77 КАС України від 03 жовтня 2017 року, не надано доказів, які б ставили під сумнів виконання вказаних господарських операцій, невідповідність цих операцій дійсному економічному змісту, або засвідчили б наявність інших обставин, що підтверджують недобросовісність позивача, як платника податків.

Відтак, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції щодо протиправності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, що є підставою для їх скасування.

Доводи апеляційної скарги висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

У зв'язку з чим апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

Згідно ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

У відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ч. 4 ст. 229, п. 2 ч. 1 ст. 311 КАС України, ст. ст. 243, 250, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби України в Чернігівській області - залишити без задоволення, а постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 02 листопада 2017 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів, з урахуванням положень ст. 329 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя Н.М. Літвіна

Судді О.М. Ганечко

А.Ю. Коротких

Повний текст постанови виготовлено 17 січня 2018 року.