Постанова

від 03.04.2018 по справі 825/1541/17

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

03 квітня 2018 року

Київ

справа №825/1541/17

адміністративне провадження №К/9901/25275/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді - доповідача - Олендера І.Я.,

суддів: Гончарової І.А., Ханової Р.Ф.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 2 листопада 2017 року (суддя - Бородавкіна С.В.) та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 16 січня 2018 року (судді: Літвіна Н.М., Ганечко О.М., Коротких А.Ю.) у справі №825/1541/17 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Регіон-2007" до Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

У С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Регіон-2007" (далі - позивач, ТОВ "Регіон-2007") звернулось до суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області (далі - відповідач, контролюючий орган) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0002121400 та №0002131400 від 29 червня 2017 року.

В обґрунтування позовних вимог ТОВ "Регіон-2007" зазначило, що правильно визначило податкові зобов'язання з податку на додану вартість, а висновки податкового органу вважає безпідставними, оскільки господарські операції мали реальний характер -роботи контрагентом виконано у повному обсязі й оплачено позивачем, господарські операції належним чином відображені у бухгалтерському обліку та податковій звітності.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 2 листопада 2017 року, залишеною без змін постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 16 січня 2018 року, задоволено адміністративний позов. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 29 червня 2017 року №0002131400 та №0002121400. Стягнуто на користь позивача судовий збір у розмірі 1 600,00 грн.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції, з думкою якого погодився суд апеляційної інстанції, виходи з встановлення факту реального придбання позивачем робіт у ТОВ Лайондбілд , які використовувались ним у власній господарській діяльності та підтвердження здійснення господарських операцій первинними документами, які відповідають вимогам законодавства, у зв'язку з чим, у податкового органу були відсутні підстави для висновків про неправомірність формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість по взаєморозрахунках з цим контрагентом у період, що перевірявся.

Не погодившись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, контролюючий орган подав касаційну скаргу, де посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 2 листопада 2017 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 16 січня 2018 року та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ТОВ "Регіон-2007 .

У доводах касаційної скарги відповідач посилається на невідповідність висновків судів обставинам справи, оскільки перевіркою позивача не підтверджено факту надання ТОВ Лайонбілд робіт позивачу, зважаючи на те, що обсяг виконаних робіт, який зазначено в актах виконаних робіт не відповідає фактичній наявності трудових ресурсів; акт приймання виконаних робіт не містить інформації, яка дала змогу ідентифікувати осіб, які підписали вищезазначені акти; відповідно до службової записки, ТОВ Лайонбілд відсутній за місцезнаходженням.

ТОВ Регіон-2007 подало відзив на касаційну скаргу, в якому просить касаційну скаргу контролюючого органу залишити без задоволення, а судові рішення першої та апеляційної інстанцій - без змін, з посиланням на необґрунтованість такої скарги, з огляду на відсутність у діях позивача протиправного діяння, що призвело до неналежного виконання вимог податкового законодавства.

Касаційний розгляд справи проведено у попередньому судовому засіданні, відповідно до статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції Закону від 3 жовтня 2017 року №2147-VІІІ, що діє з 15 грудня 2017 року).

Так, судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, уповноваженими особами контролюючого органу проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ Регіон-2007 щодо правомірності формування податкової звітності з податку на додану вартість за період із 1 жовтня 2016 року по 31 жовтня 2016 року, з 1 грудня 2016 року по 31 грудня 2016 року по взаємовідносинам з ТОВ Лайонбілд , про що складено акт від 15 червня 2017 року №306/14/14253408, яким встановлено порушення позивачем пункту 44.6 статті 44, пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, у результаті чого ТОВ Регіон-2007 занижено суму податку на додану вартість, що підлягає нарахуванню та сплаті до державного бюджету, у загальній сумі 33 936,00 грн.

За результатами перевірки контролюючим органом прийнято податкові повідомлення-рішення від 29 червня 2017 року №0002131400, яким до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції на суму 26 064,00 грн; № 0002121400, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 42 420,00 грн, з яких 33 936,00 грн - за основним платежем та 8 484,00 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (частина перша статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України).

Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судами першої та апеляційної інстанцій фактичних обставин справи та правильність застосування норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду дійшов висновку, що зазначена касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних мотивів.

Так, за змістом підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, податковий кредит сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього кодексу.

Водночас відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

За змістом частин першої та другої статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Тобто для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

З аналізу наведених норм вбачається, що правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на податковий кредит наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Судами попередніх інстанцій встановлено, між позивачем та Чернігівською митницею ДФС укладено договір про співробітництво №14, відповідно до умов якого, сторони домовились про створення на об'єктах нерухомості, які належать на праві власності ТОВ Регіон-2007 та знаходяться за адресою Чернігівська область, смт. Козелець, вул. Комсомольська (Соборності), 118, місця доставки товарів транспортними засобами та передачі його на безкоштовній основі у користування Чернігівській митниці ДФС.

На виконання вказаного договору позивач 30 вересня 2016 року уклав з ТОВ Лайонбілд (підрядник) договір підряду №30/09-01, умовами якого передбачено, що підрядник зобов'язується власними силами та засобами, на свій ризик, якісно, виконати на об'єкті (вул. Комсомольська (Соборності), 118, смт. Козелець, Чернігівська область) роботи передбачені даним договором відповідно до проектно-кошторисної документації.

Про фактичне виконання вказаних господарських відносин свідчать наявні у матеріалах справи копії договірної ціни на будівельно-монтажні роботи та внутрішні будівельні роботи, локального кошторису на будівельні роботи № 2-1-1, довідки про вартість виконаних будівельних робіт, актів приймання виконаних будівельних робіт, платіжних доручень, податкових накладних.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що податкові накладні, видані ТОВ Регіон-2007 , містять всі реквізити передбачені пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України.

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ Лайонбілд зареєстроване в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та є платником податку на додану вартість, має ліцензію (строк дії - до 18 квітня 2019 року) на здійснення господарської діяльності з будівництва об'єктів IV і V категорії складності, видану Державною архітектурно-будівельною інспекцією України.

Суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильного висновку, що на момент проведення перевірки у позивача були наявні всі необхідні документи, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського та податкового обліку, для віднесення до податкового кредиту сум, сплачених позивачем контрагенту, а аналіз наданих позивачем первинних податкових документів свідчить про дотримання позивачем спеціальних вимог щодо документального підтвердження формування податкового кредиту по ТОВ Лайонбілд , які були предметом перевірки, що спростовує доводи контролюючого органу відносно відсутності доказів фактичного виконання господарських відносин між позивачем та контрагентом.

Суди попередніх інстанції обґрунтовано відхилили доводи контролюючого органу щодо відсутності реального характеру господарських операцій позивача з ТОВ Лайонбілд зважаючи на те, що вони ґрунтуються виключно на припущеннях, які в свою чергу базуються на узагальненій податковій інформації без дослідження первинних документів контрагента позивача.

Натомість відповідачем не наведено жодних доводів та не надано будь-яких доказів, які б могли свідчити про недобросовісність позивача як платника податків або про наявність обставин, що виключають обґрунтованість включення позивачем до складу податкового кредиту спірної суми податку на додану вартість по господарським операціям з вказаним контрагентом.

При цьому, можливе порушення контрагентом податкової дисципліни не може свідчити про відсутність у позивача права, за результатами господарської діяльності з таким контрагентом, на включення сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту, з огляду на відсутність дослідження та аналізу господарських операцій за результатами здійснення яких, сформовано позивачем податковий кредит.

Відтак, у ході розгляду даної справи судами першої та апеляційної інстанцій було надано належну оцінку доказам, наданих позивачем та іншим обставинами, що спростовують позицію контролюючого органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій (частина перша статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України).

З огляду на зазначене, колегія суддів приходить до висновку, що при ухваленні оскаржуваних судових рішень, суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального та процесуального права, які могли б бути підставою для скасування судових рішень, а тому касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 2 листопада 2017 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 16 січня 2018 року слід залишити без задоволення.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області залишити без задоволення, а постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 2 листопада 2017 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 16 січня 2018 року у справі №825/1541/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

І.Я.Олендер

І.А. Гончарова

Р.Ф. Ханова ,

Судді Верховного Суду