Ухвала

від 06.11.2017 по справі 308/8630/17

УЖГОРОДСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 308/8630/17

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 листопада 2017 року м. Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області у складі головуючого суді ОСОБА_1 , за участю секретаря ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , обвинуваченого ОСОБА_4 та його захисника ОСОБА_5 , розглянувши у підготовчому судовому засіданні, в залі суду, в місті Ужгороді, матеріали кримінального провадження, внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань за №12013070130000256 від 14.03.2013 року по обвинуваченню ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.364 та ч.2 ст.27 - ч.2 ст.366 КК України,

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області перебуває на розгляді обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиний реєстр досудових розслідувань за № за №12013070130000256 від 14.03.2013 року по обвинуваченню ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.364 та ч.2 ст.27 - ч.2 ст.366 КК України.

В підготовчому судовому засіданні прокурор просив постановити ухвалу про призначення судового розгляду на підставі обвинувального акту, вважаючи, що під час досудового розслідування були дотримані всі вимогиКПК України, підстав для закриття провадження чи повернення обвинувального акту не вбачає.

У підготовчому судовому засіданні захисник обвинуваченого ОСОБА_4 - ОСОБА_5 , заявив клопотання про повернення обвинувального акту, як такого, що не відповідає вимогам КПК України, вказує,що після оголошення про зміну раніше повідомленої підозри слідчий, не надавши підозрюваному можливості реалізувати свої права щодо збору та подання слідчому доказів оголосив, що зібраних доказів достатньо для складання обвинувального акту та здійснив процедуру відкриття матеріалів підозрюваному. При цьому на розгляді слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду перебувало: клопотання підозрюваного про призначення додаткової експертизи; скарга на бездіяльність слідчого що полягала у не розгляді клопотань підозрюваного про вчинення слідчих дій; не розв`язане раніше задоволене слідчим клопотання щодо виїмки документів у ПП ОСОБА_6 ; не розв`язане раніше задоволене слідчим клопотання щодо одночасного допиту ОСОБА_7 , ОСОБА_6 , ОСОБА_8 . Тобто своїми діями слідчий допустився порушення прав підозрюваного, що унеможливило реалізацію його прав на стадії досудового розслідування.

Крім того, в судовому засіданні просив врахувати на те, що обвинувальний акт не містить виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, правова кваліфікація не містить точного формулювання об`єктивної сторони та кваліфікуючих ознак інкримінованих правопорушень кримінального правопорушення. В чому полягав умисел з обвинувального акту не вбачається. Із обвинувального акту не вбачається , в чому полягав корисливий мотив обвинуваченого. У відповідності до вимог п)3 ч.2 ст.242 КПК України слідчий або прокурор зобов`язані звернутися до експерта для проведення судової експертизи щодо визначення розміру матеріальних збитків, заподіяної кримінальним правопорушенням. Така експертиза у кримінальному провадженні відсутня.

Кваліфікуючою ознакою інкримінованого обвинуваченому діяння є розмір шкоди. Наведений в обвинувальному акті перелік невиконаних підрядником ТОВ «Термодім» робіт становить відповідно до матеріалів кримінального провадження суму 80537 гривень, що недостатньо для кваліфікації дій обвинуваченого за ч.2 ст.364 КПК України. В суму збитків слідчий включив також і суму ПДВ, що становить 27313,40 гривень що є неприпустимим. Що стосується обвинувачення у вчиненні злочину за ч.2 ст.27 ч.2 ст.366 КК України, зазначив, що із викладених фактичних обставин вбачається, що обвинувачений підписав документ, що видається підприємством ( Виконавцем) , зі сторони замовника відповідно до договору а тому його дії не можуть кваліфікуватися як співучасть у вчиненні злочину за ст.366 КК України.

Обвинувачений ОСОБА_4 впідготовчому судовому засіданні заявлене клопотання свого захисника підтримав. Крім того, просив врахувати, що він взагалі не розуміє в чому саме його обвинувачують, та врахувати що ще з 2012 року проводилось досудове розслідування по вказаному кримінальному провадженню, і за десять днів йому повідомили про підозру та надали обвинувальний акт.

Вислухавши думку учасників судового провадження щодо можливості призначення судового розгляду, думку прокурора, який заперечив проти клопотання обвинуваченого та його захисника, захисника обвинуваченого, який підтримав своє клопотання, обвинуваченого, який підтримав клопотання свого захисника, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до п.3 ч.3ст.314 КПК Україниу підготовчому судовому засіданні суд має право прийняти рішення про повернення обвинувального акту прокурору, якщо він не відповідає вимогамКПК України.

Згідно ч.4 ст.110 КПК України обвинувальний акт є процесуальним рішенням, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування. Обвинувальний акт повинен відповідати вимогам передбаченим ст.291 КПК України.

У відповідності до положень ч.2 ст.291 КПК України обвинувальний акт має містити такі відомості: найменування кримінального провадження та його реєстраційний номер; анкетні відомості кожного обвинуваченого (прізвище, ім`я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство); анкетні відомості кожного потерпілого (прізвище, ім`я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство); прізвище, ім`я, по батькові та займана посада слідчого, прокурора; виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення; обставини, які обтяжують чи пом`якшують покарання; розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням; підстави застосування заходів кримінально-правового характеру щодо юридичної особи, які прокурор вважає встановленими; розмір витрат на залучення експерта (у разі проведення експертизи під час досудового розслідування); дату та місце його складення та затвердження.

З положень вказаної статті слідує, що формулювання обвинувачення має міститись у обвинувальному акті після викладення фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими та правової кваліфікації кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність.

При цьому, поняття «формулювання обвинувачення» неможливо ототожнювати з поняттям «фактичні обставини кримінального правопорушення». Формулювання обвинувачення, окрімвказівки статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, що передбачає відповідальність за кримінальне правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується підозрюваний, обов`язково має містити зазначення місця, часу, способу вчинення та наслідків злочину, форми вини і його мотивів, тобто обвинувачення слід формулювати так, щоб не було упущено жодну із вказанихістотних обставин вчинення злочинуі водночас без зазначення фактів, які не мають правового значення у справі та є зайвими подробицями.

До обвинувального акта додається: 1) реєстр матеріалів досудового розслідування; 2) цивільний позов, якщо він був пред`явлений під час досудового розслідування; 3) розписка підозрюваного про отримання копії обвинувального акта, копії цивільного позову, якщо він був пред`явлений під час досудового розслідування, і реєстру матеріалів досудового розслідування (крім випадку, передбаченого частиною другою статті 297-1 цього Кодексу); 4) розписка або інший документ, що підтверджує отримання цивільним відповідачем копії цивільного позову, якщо він був пред`явлений під час досудового розслідування не до підозрюваного; 5) довідка про юридичну особу, щодо якої здійснюється провадження, у якій зазначаються: найменування юридичної особи, її юридична адреса, розрахунковий рахунок, ідентифікаційний код, дата і місце державної реєстрації.

Відповідно до ст.109 КПК України, реєстр матеріалів досудового розслідування складається слідчим або прокурором і надсилається до суду разом з обвинувальним актом. Реєстр матеріалів досудового розслідування повинен містити: 1) номер та найменування процесуальної дії, проведеної під час досудового розслідування, а також час її проведення; 2) реквізити процесуальних рішень, прийнятих під час досудового розслідування; 3) вид заходу забезпечення кримінального провадження, дату і строк його застосування.

Так у обвинувальному акті зазначена правова кваліфікація, що умисними діями ОСОБА_4 , вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст.364 КК України, - зловживання службовим становищем, тобто умисне, з корисливих мотивів, в інтересах третіх осіб, використання службовою особою службового становище в супереч інтересам служби, що спричинило тяжкі наслідки та ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст. 27 - ч.2 с. 366 КК України, кваліфікуючими ознаками якого є співвиконавець у службовому підробленні, тобто видачі завідомо неправдивих документів, що спричинило тяжкі наслідки.

Відповідно до зазначеного обвинувального акту вказані такі фактичні обставини кримінального правопорушення, що ОСОБА_4 згідно наказу №49-в від 09.12.2009 виконуючи обов`язки начальника головного управління агропромислового розвитку в Закарпатській області, обіймаючи посаду пов`язану з виконанням організаційно-розпорядчих обов`язків, відповідно до Положення «Про Головне управління агропромислового розвитку облдержадміністрації затверджене першим заступником голови державної адміністрації від 12.02.2009 р.», будучи зобов`язаним: здійснювати керівництво діяльності управління, нести персональну відповідальність перед головою облдержадміністрації за виконання покладених на управління завдань, затверджувати положення про структурні підрозділи і функціональні обов`язки працівників управління, забезпечувати контроль за станом справ у сфері діяльності управління, вживати, необхідних заходів до їх поліпшення, розпоряджатись коштами в межах затвердженого кошторису на утримання управління, визначати ступінь відповідальності заступників та керівників структурних підрозділів управління, зловживаючи своїм службовим становищем, діючи умисно, з корисливих мотивів, усвідомлюючи протиправність своїх злочинних дій, передбачаючи настання наслідків, в супереч інтересам служби в інтересах третіх осіб - Товариства з обмеженою відповідальністю «Термодім» (далі по тексту ТОВ «Термодім») в особі директора ОСОБА_8 , своїми діями спричинив тяжкі наслідки для держави, в особі управління агропромислового розвитку в Закарпатській області на загальну суму 136 567,40 гривень.

21.12.2009 між розпорядником - головним управлінням агропромислового розвитку в Закарпатській області в особі начальника управління ОСОБА_9 з однієї сторони та підрядником - ТОВ «Термодім» в особі директора ОСОБА_8 з другого боку був укладений договір на виконання робіт по капітальним видаткам №91/907 по виконанню робіт, а саме будівництво протиерозійних споруд для захисту земель від ерозії та підтоплення на р.Туричка в с.Турї Ремети, Перечинського району на загальну суму 220 000, 00 гривень строком виконання робі до 30.12.2009.

В подальшому ОСОБА_4 , усвідомлюючи протиправний характер своїх дій і те, що фактичні будівельні роботи на даному об`єкті не виконані у повному обсязі та не відповідають зазначеним у формі №КБ-2в обсягам робіт, в супереч інтересам служби в інтересах третіх осіб - ТОВ «Термодім» в особі директора ОСОБА_8 , підписав складений останнім акт приймання виконаних підрядних робіт від 28.12.2009 на загальну суму 179 606,40 гривень та завірив печаткою управління агропромислового розвитку в Закарпатській області код 33614655 у який ОСОБА_8 в порушення вимог п.п. 3.3.10.1 Державних будівельних норм України «Правила визначення вартості будівництва ДБН Д. 1.1.-1.2000», затверджених наказом Держбуду України від 27.08.2000 р. №174 (із змінами та доповненнями), вніс неправдиві відомості про обсяги робіт та витрати по виконанню робіт, а саме: будівництву протиерозійних споруд для захисту земель від ерозії та підтоплення на р.Туричка в с.Турї Ремети Перечинського району, які фактично не були виконані, а саме: укріплення схилів каменем на сухо - 3,45 м3; установлення балок - 0,06 м3; балки довжина 12,0 метра - 2 шт.; перевезення збірного залізобетону довжиною від 6,6 до 12 метрів транспортом загального призначення на відстань 70 км - 14 т.; укладання блоків і плит стрічкових фундаментів при глибині котлована до 4 метри, маса конструкцій до 1,5 т - 0,72 шт.; блоки - 72 шт.; перевезення збірного залізобетону довжиною до 3-х метрів транспортом загального призначення на відстань 70 км - 89 т.; улаштування бетонних підпірних стін і стін підвалів - 0,15 м3; суміші бетонні готові гідротехнічні -15 м3; гарячекатана арматурна сталь періодичного профілю, А-ІІІ, діаметром 20-22 мм - 0,565 т., різниця яких по сумі акта приймання виконаних підрядних робіт відповідно до висновку судової будівельно-технічної експертизи №1313 від 26.12.2016 становить на суму 136 567,40 грн., зокрема згідно довідки про вартість виконаних підрядних робіт (форма КБ-3) сума становить 179 606, 40 гривень та фактично виконані роботи на суму 43 039,00 гривень.

В подальшому, вказані вище документи із внесеними у них неправдивими відомостями ОСОБА_4 подав до Головного Управління Державного казначейства України у Закарпатській області для проведення оплати з обласного бюджету.

На підставі складених ОСОБА_8 та підписаних ОСОБА_4 фіктивних документів, Головним Управлінням Державного казначейства України у Закарпатській області 28.12.2009 перераховано на розрахунковий рахунок ТОВ «Термодім», частину бюджетних коштів в сумі 73 800,00 грн. та 28.09.2010 перераховано іншу частину бюджетних коштів в сумі 105 806,00 гривень за виконані роботи по договору №91/907 по виконанню робіт, а саме будівництво протиерозійних споруд для захисту земель від ерозії та підтоплення на р.Туричка в с.Турї Ремети Перечинського району та акту приймання виконаних підрядних робіт за грудень 2009 року (форми КБ-2-3)

Згідно обвинувального акта, ОСОБА_4 діючи в інтересах директора ТОВ «Термодім» ОСОБА_8 , зловживання своїм службовим становищем, яке виразилось у самостійному прийманні виконаних будівельних робіт, без відповідного дозволу на їх проведення, незалученні технічного нагляду, відхиленні від проектно-кошторисної документації, а також порушуючи пункт 5.2 договору №91/907, тобто приймання виконаних будівельних робіт без відповідного погодження з Міжрайонним управлінням водного господарства, чим своїми діями спричинив тяжкі наслідки для держави, в особі управління агропромислового розвитку в Закарпатській області на загальну суму 136 567,40 гривень.

Крім того, вказано, що ОСОБА_4 діючи в інтересах директора ТОВ «Термодім» ОСОБА_8 , видачі завідомо неправдивих документів, яке виразилось у поданні фіктивних документів до Головного Управління Державного казначейства України у Закарпатській області, чим своїми діями спричинив тяжкі наслідки для держави, в особі управління агропромислового розвитку в Закарпатській області на загальну суму 136 567,40 гривень.

Прокурор, затверджуючи такий обвинувальний акт, не звернув уваги на те, що складений слідчим обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12013070130000256 від 14.03.2013 року по обвинуваченню ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.364 та ч.2 ст.27 - ч.2 ст.366 КК України, не відповідав вимогам ч. 2 ст. 291 КПК України.

Так,у кримінальному проваджені серед інших обставин підлягають доказуванню:винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення.

Службове підроблення з кваліфікуючими ознаками, що передбачене в диспозиції ч.2ст.366 КК України, та інкримінується обвинуваченому, відноситься до злочинів з формальним складом, визнається закінченим з моменту вчинення однієї з зазначених в ній дій, та вчиняється тільки з прямим умислом. Однак, при викладені обставин службового підроблення ОСОБА_4 в обвинувальному акті зазначено, що такий діяв, умисно, з корисливих мотивів, в інтересах третіх осіб, при цьому в обвинувальному акті жодним чином не зазначено, що діяв, маючи умисел на службове підроблення та в чому саме це виразилося. Мета та мотив є факультативними ознаками суб`єктивної сторони складу злочину та не є формою умислу. Таким чином, органом обвинувачення не встановлено, з яким умислом діяв ОСОБА_4 при вчиненні саме цього діяння, яке висувається у вину за цим обвинувальним актом, що є не конкретним, та лишає обвинуваченого на належний захист від висунутого такого обвинувачення.

У відповідності до ч.2 ст.364 КК України основним і безпосереднім об`єктом злочину зловживання владою або службовим становищем є встановлений законодавством та посадовими інструкціями порядок здійснення службовими особами своїх повноважень. Для наявності складу злочину обов`язковим є заподіяння істотної шкоди одному або декільком додатковим об`єктам, що повинно знайти своє відображення в обвинувальному акті. Із обвинувального акту не вбачається, які саме службові обов`язки обвинувачений використав всупереч інтересам служби.

Виклад в обвинувальному акті фактичних обставин кримінальних правопорушень, у вчиненні яких звинувачується ОСОБА_4 і які прокурор вважає встановленими не містить зазначення в чому саме вбачається …діючи умисно, з корисливих мотивів та в інтересах третіх осіб….

При зазначенні правової кваліфікації кримінального правопорушення за ч.2 ст.364 та ч.2.ст.27 ч.2 ст. 366КК України не наведені всі кваліфікуючі ознаки даних злочинів без чого звинувачення у вчиненні такого є неможливим.

Обвинувальний акт не містить формулювання обвинувачення, тобто обставин, які, відповідно до вимог ст. 91 КПК України, підлягають доказуванню у кримінальному провадженні.

Згідно зіст. 91 КПК Україниу кримінальному проваджені серед інших обставин підлягають доказуванню:подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення);винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення;вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням.

Суд приходить до висновку, що обвинувальний акт за обвинуваченням ОСОБА_4 за ч.2 ст.364 та ч.2.ст.27 ч.2 ст. 366КК України не відповідає вимогам його складання, що передбачені та встановленіст. 291 КПК України, оскільки зміст обвинувачення в ньому викладений також суперечливо.

Крім того, при викладені фактичних обставин кримінального правопорушення та формулюванні обвинувачення за ч.2 ст.364 та ч.2.ст.27 ч.2 ст. 366 КК України не зазначено часу та місця вчинення злочину, що є обов`язковим та підлягає доказуванню у кримінальному провадженні.

Також, при викладені фактичних обставин та формулюванні обвинувачення за ч.2.ст.27 ч.2 ст. 366КК України неповно зазначено інформацію про співучасників злочину, оскільки у обвинувальному акті зазначено, що злочини який інкриміновано ОСОБА_4 , останній вчинив як співвиконавець.

Відповідно до ст. 26, ч. 2 ст. 28 КК України співучастю у злочині є умисна спільна участь декількох суб`єктів злочину у вчиненні умисного злочину. Злочин визнається вчиненим за попередньою змовою групою осіб, якщо його спільно вчинили декілька осіб (дві або більше), які заздалегідь, тобто до початку злочину, домовилися про спільне його вчинення.

В силу ч. 1 ст. 29 КК України виконавець (співвиконавець) підлягає кримінальній відповідальності за статтею Особливої частини цього Кодексу, яка передбачає вчинений ним злочин.

Разом з тим, в обвинувальному акті не зазначено чи такий злочин вчинено за попередньою змовою чи ні, та з ким саме, не зазначено яка роль ОСОБА_4 у вчиненні цього злочину та яка роль іншої незазначеної в обвинувальному акті особи, не зазначено взаємовідносин ОСОБА_4 із особою яка повинна бути співучасником злочину, хоча інформація про такі взаємовідносини є обов`язковою, оскільки може вплинути на наявність чи відсутність пом`якшуючих та обтяжуючих обставин.

Зі змісту обвинувального акту не зрозуміло, в чому полягає попередня змова, оскільки такий виклад не містить опису обставин про час, місце, спосіб та інші дані, за яких мала місце така змова між співучасниками. Крім цього, виклад фактичних обставин і формулювання обвинувачення не відображає, які були конкретно дії кожного з співучасників і які дії кожен із них, як співвиконавець, мав виконати та виконував для досягнення цілей і мети закінченого злочину, а саме у службовому підробленні, тобто видачі завідомо неправдивих документів, що спричинило тяжкі наслідки, в тому числі, не конкретизовано за допомогою чого, в який спосіб та діями кого саме з таких осіб.

Матеріали реєстру досудового розслідування не містять жодних відомостей стосовно інших осіб співучасників, відомостей про іншу особу та матеріали відносно якої були би виділені в окреме провадження взагалі не зазначено в реєстрі матеріалів досудового розслідування.

В судовому засіданні прокурор не зміг пояснити відсутність чи наявність відомостей стосовно інших осіб співучасників, відомостей про іншу особу та матеріали відносно якої були би виділені в окреме провадження.

При цьому, як вбачається зі змісту цього обвинувального акту в частині викладення обставин стосовно спричинення тяжких наслідків для держави, в особі управління агропромислового розвитку в Закарпатській області на загальну суму 136 567,40 гривень, суперечливо викладена загальна сума таких збитків. Не зрозумілим зі змісту обвинувального акту є чи включена в суму збитків сума ПДВ.

У відповідності до вимог п)3 ч.2 ст.242 КПК України слідчий або прокурор зобов`язані звернутися до експерта для проведення судової експертизи щодо визначення розміру матеріальних збитків, заподіяної кримінальним правопорушенням. Відомостей про призначення такої експертизи в реєстрі матеріалів досудового розслідування відсутні. Разом з тим, кваліфікуючою ознакою інкримінованого обвинуваченому діяння є розмір шкоди.

В судовому засіданні прокурор підтвердив, що такої експертизи про визначення спричинених тяжких наслідків для держави, в особі управління агропромислового розвитку в Закарпатській області на загальну суму 136 567,40 гривень в межах вказаного кримінального провадження на досудовому розслідуванні не проводилось.

Отже, розмір реальних збитків, завданих потерпілим внаслідок кримінальних правопорушень, не визначений належним чином під час досудового розслідування.

Суд звертає увагу на те, що неналежний виклад фактичних обставин кримінального правопорушення без зазначення всіх складових, передбачених ч.1ст. 91 КПК України, які підлягають доказуванню, неконкретне обвинувачення без врахування об`єктивно встановлених обставин, плутанина, помилки, описки, порушення вимог закону, порушують право обвинуваченого на захист, та є перешкодою для повного та всебічного судового розгляду кримінального провадження

Дані факти свідчать про неконкретність викладення фактичних обставин кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачуються ОСОБА_4 та відповідно до п. 10 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування законодавства, яке забезпечує право на захист у кримінальному судочинстві» № 8 від 24.10.2003 року про порушення права обвинуваченого на захист.

Суд вважає, що при складанні обвинувального акту вказано ознаки підозри та не сформульоване обвинувачення ОСОБА_4 скоєнні злочинів передбачених ч.2 ст.364 та ч.2.ст.27 ч.2 ст. 366 КК України, що є порушеннямп.5ч.2ст.291КПК Українита унеможливлює подальший розгляд справи.

Відповідно до п.13 ч.1 ст.3 КПК України обвинувачення це твердження про вчинення певною особою діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність, висунуте в порядку, встановленому цим Кодексом.

У відповідності до положень п.(а) ч.3 ст.6 Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, кожен, кого обвинувачено у вчиненні злочину, має право бути негайно і детально проінформованим зрозумілою для нього мовою про характер і причини обвинувачення проти нього.

Європейський суд з прав людини у справі «Абрамян проти Росії» від 09.10.2008 року зазначив, що у тексті підпункту «а» п.3 ст.6 Конвенції вказано на необхідність приділяти особливу увагу роз`ясненню «обвинувачення» особі, стосовно якої порушено кримінальну справу. Деталі вчинення злочину можуть відігравати вирішальну роль під час розгляду кримінальної справи, оскільки саме з моменту доведення їх до відома підозрюваного він вважається офіційно письмово повідомленим про фактичні та юридичні підстави пред`явленого йому обвинувачення (див. рішення від 19 грудня 1989 р. у справі «Камасінскі проти Австрії», № 9783/82, п.79). Крім того, Суд нагадує, що положення підпункту «а» п. 3 ст.6 Конвенції необхідно аналізувати у світлі більш загальної норми про право на справедливий судовий розгляд, гарантоване п.1 цієї статті. У кримінальній справі надання повної, детальної інформації щодо пред`явленого особі обвинувачення та, відповідно, про правову кваліфікацію, яку суд може дати відповідним фактам, є важливою передумовою забезпечення справедливого судового розгляду (див.: рішення від 25 березня 1999 р. у справі «Пелісьє та Сассі проти Франції» [ВП], № 25444/94, п.52; рішення від 25 липня 2000 р. у справі «Матточіа проти Італії», № 23969/94, п.58; рішення від 20 квітня 2006 р. у справі «І.Н. та інші проти Австрії», № 42780/98, п. 34).

Справедливість під час провадження у справі необхідно оцінювати, беручи до уваги розгляд справи в цілому (див. рішення від 1 березня 2001 р. у справі «Даллос проти Угорщини», № 29082/95, п. 47). Крім того, право бути поінформованим про характер і причини обвинувачення потрібно розглядати у світлі права обвинуваченого мати можливість підготуватися до захисту, гарантованого підпунктом «b» п. 3 ст. 6 Конвенції (див. зазначені рішення у справі «Пелісьє та Сассі проти Франції», п. 54, а також «Даллос проти Угорщини», п. 47).

Разом з тим, закріплення в КПК України вимог до обвинувального акту є однією із форм реалізації на національному рівні положень статті 6 Європейської конвенції про захист прав людини, яка гарантує право на справедливий суд, закріплюючи принцип верховенства закону, на якому будується демократичне суспільство. При цьому, при визначені справедливості судового розгляду необхідно розглядати кримінальне провадження в цілому, оскільки справедливий характер розгляду може суттєво зачіпатися, якщо на початкових етапах слідства такі вимоги не дотримані (Imbrioscia v. Switzerland, 24 November 1993).

В даній ситуації виклад фактичних обставин справи і формулювання конкретного обвинувачення охоплюється положеннями підпунктів а та b п. 3 ст. 6 Європейської конвенції про захист прав людини, які гарантують право обвинуваченого бути негайно і детально поінформованим зрозумілою для нього мовою про характер і причини обвинувачення, висунутого проти нього та мати час і можливості, необхідні для підготовки свого захисту.

Так, Європейський Суд з прав людини зазначив, що межі гарантій, передбачених підпунктом «а» пункту 3 статті 6 Конвенції, мають оцінюватись, зокрема, у світлі більш загального права на справедливий судовий розгляд, гарантованого пунктом 1 статті 6 Конвенції. У кримінальних справах надання повної та докладної інформації щодо висунутих особі обвинувачень, які в подальшому можуть бути сприйняті судом як юридична кваліфікація діяння, є неодмінною передумовою забезпечення справедливості провадження. У цьому зв`язку необхідно зазначити, що підпункт «а» пункту 3 статті 6 Конвенції не накладає жодних формальних вимог щодо способу, у який обвинувачений має бути проінформований про характер і причини висунутих щодо нього обвинувачень. Суд також зазначає, що підпункти «a» і «b» пункту 3 статті 6 Конвенції взаємопов`язані та що право бути поінформованим про характер і причини висунутих обвинувачень слід розглядати у світлі права обвинуваченого на підготовку свого захисту (пункт 37 рішення «Жупнік проти України»).

З огляду на те, що кримінальним процесуальним законом встановлено вичерпний перелік документів, які надаються суду до початку судового розгляду кримінального провадження, і на підставі яких судом вирішуються питання, пов`язані з підготовкою до судового розгляду, наявність будь-яких недоліків або суперечностей є недопустимим.

Окрім того, у рішенні від 25.07.2000 року Європейський Суд у справі «Матточіа проти Італії» зазначив, що обвинувачений у вчиненні злочину має бути негайно і детально проінформований про причину обвинувачення, тобто про ті факти матеріальної дійсності, які нібито мали місце і є підставою для висунення обвинувачення; а також про характер обвинувачення, тобто юридичну кваліфікацію згаданих фактів. Хоча ступінь "детальності" інформування обвинуваченого залежить від обставин конкретної справи, однак у будь-якому випадку відомості, надані обвинуваченому, повинні бути достатніми для повного розуміння останнім суті висунутого проти нього обвинувачення, що є необхідним для підготовки адекватного захисту. У цьому відношенні обсяг та доречність наданої обвинуваченому інформації слід оцінювати крізь призму положення, закріпленого у п. "b" ч. 3 ст. 6 Конвенції. Аналогічно слід оцінювати інформацію про зміни, які мали місце в обвинуваченні, включаючи зміни причини обвинувачення.

Згідно з ч.1 ст.337 КПК України судовий розгляд справи проводиться в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, який є важливим процесуальним документом і основою для захисту обвинуваченого в суді.

Тобто, обвинувальний акт є тим підсумковим документом досудового розслідування, який не може містити в собі жодних внутрішніх суперечностей, а всі складові частини цього документу повинні бути узгоджені між собою; висунуте обвинувачення має бути конкретним, що є прямим обов`язком органу досудового розслідування та невід`ємною частиною права обвинуваченого на захист.

Згідно ст. 91 КПК України, у кримінальному провадженні, окрім іншого, підлягають доказуванню подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення).

Крім того, частиною 4ст. 291 КПК Українивстановлено, що до обвинувального акту додається реєстр матеріалів досудового розслідування.

Частинами 1 та 2статті 109 цього Кодексувстановлено, що реєстр матеріалів досудового розслідування складається слідчим або прокурором і надсилається до суду разом з обвинувальним актом.

Реєстр матеріалів досудового розслідування повинен містити: 1) номер та найменування процесуальної дії, проведеної під час досудового розслідування, а також час її проведення; 2) реквізити процесуальних рішень, прийнятих під час досудового розслідування.

Таким чином, в реєстрі матеріалів досудового розслідування повинні міститись усі процесуальні дії та рішення, які здійснювались або приймались під час досудового розслідування по кримінальному провадженню. Разом з тим, в реєстрі матеріалів досудового розслідування доданому до обвинувального акту відсутні усі процесуальні дії та рішення, які здійснювались або приймались під час досудового розслідування по кримінальному провадженню.

Так, відповідно до вимог ч. 3 ст. 283 КПК України відомості про закінчення досудового розслідування вносяться до Єдиного реєстру досудових розслідувань.

Однак, в реєстрі матеріалів досудового розслідування відсутні відомості про закінчення досудового розслідування, відсутні відомості про ухвалу слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 28.08.2017р. про відмову у задоволенні клопотання від 23.08.2017 р. про встановлення строку ознайомлення з матеріалами кримінального провадження, відсутні відомості про зупинення строку досудового розслідування, відсутні відомості про процесуальні дії та рішення, які здійснювались або приймались під час досудового розслідування по вказаному кримінальному провадженню в період часу з 2013 року по 2017 рік, за виключенням постанови про призначення будівельно-технічної експертизи 30.03.2015 року.

В судовому засіданні прокурор не зміг пояснити, чому відсутні відомості про процесуальні дії та рішення, які здійснювались або приймались під час досудового розслідування по вказаному кримінальному провадженню за період часу з 2013 року по 2017 рік.

Відповідно до роз`яснень, що містяться в інформаційному листі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ № 223-1430/0/4-12 від 03.10.2012 року «Про порядок здійснення підготовчого судового провадження відповідно до Кримінального процесуального кодексу України» повернення обвинувального акту прокурору передбачає не формальну невідповідність такого акту вимогам закону, а наявність у ньому таких недоліків, які перешкоджають суду призначити судовий розгляд.

Тому в даному випадку зазначені вище порушення можуть бути розцінені як порушення права обвинувачених на захист, тобто як істотне порушення норм кримінального процесуального закону, яке в майбутньому перешкодить чи може перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення, що свідчить про наявність у обвинувальному акті таких недоліків, які перешкоджають суду призначити судовий розгляд.

Статтею 7 КПК Українивизначені основні засади кримінального провадження, до яких, зокрема, відноситься: рівність перед законом і судом; забезпечення права на захист; змагальність сторін та свобода в поданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості; забезпечення права на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності тощо.

Частиною першоюстатті 24 КПК Українивизначено, що кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Враховуючи вищевикладене, суд вбачає підстави для повернення обвинувального акту прокурору, який його затверджував, для усунення порушень вимогКПК України, протягом місяця з дня отримання матеріалів кримінального провадження.

Суд звертає увагу, що зазначені висновки суду є результатом розгляду обвинувального акту та доданих до нього документів, а не результатом дослідження доказів.

Гл.28КПК України, якою врегульовано процедуру судового розгляду, не передбачено процедуривиправлення недоліків обвинувального акту, реєстру матеріалів досудового розслідування.

Залишення ж у матеріалах кримінального провадження обвинувального акту та реєстру матеріалів досудового розслідування знедоліками є неприпустим, оскільки це свідчить про неповагу до закону, до встановлених ним норм та вимог.

Єдиним процесуальним шляхом виправлення недоліків обвинувального акту, реєстру матеріалів досудового розслідування, передбаченимКПК України, є повернення обвинувального акту прокурору з метою усунення ним недоліків протягом розумного строку.

Процесуальним рішенням, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування, відповідно до положень ч. 4ст. 110 КПК України, є обвинувальний акт, який повинен відповідати вимогам, передбаченим уст. 291 цього Кодексу. Тобто, обвинувальний акт є тим підсумковим документом досудового розслідування, який не може містити в собі жодних внутрішніх суперечностей, а всі складові частини цього документу повинні бути узгоджені як між собою, так і з доданими до обвинувального акта додатками згідно вимог ч.4ст.291 КПК України. При цьому реєстр матеріалів досудового розслідування має відповідати вимогам ч.2ст.109 КПК України.

Таким чином, враховуючи все вищевикладене, приймаючи до уваги, що ст. 314 КПК України передбачено вичерпний перелік рішень, який може прийняти суд, що не підлягає розширеному тлумаченню, суд приходить до висновку про неможливість призначення обвинувального акту та додатків до нього у цьому кримінальному провадженні до судового розгляду, у зв`язку із їх невідповідністю вимогамКримінального процесуального кодексу України(в редакції 2012 року), а також про необхідність у зв`язку із наведеними фактами істотних порушень вимогКПК Україниповернення обвинувального акту по матеріалам кримінального провадження, прокуророві для усунення недоліків у зв`язку з невідповідністю вимогам діючого законодавства.

Враховуючи вищенаведене, зазначені порушення позбавляють суд можливості призначити судовий розгляд такого обвинувального акту і розглянути його.

За правилами п.3 ч. 3 ст.314 КПК України у підготовчому судовому засіданні суд має право прийняти такі рішення: повернути обвинувальний акт, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру прокурору, якщо вони не відповідають вимогам цьогоКодексу. Оскільки у даному випадку обвинувальний акт не відповідає вимогам ст. 291 КПК України, його слід повернути.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 109, 176-178, 183, 199, 314, 372 КПК України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12013070130000256 від 14.03.2013 року по обвинуваченню ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.364 та ч.2 ст.27 - ч.2 ст.366 КК України, - повернути прокурору, для усунення порушень вимог КПК України, протягом місяця з дня отримання матеріалів кримінального провадження.

Ухвала може бути оскаржена до апеляційного суду Закарпатської області через Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області протягом семи днів з дня її оголошення.

Суддя Ужгородського

міськрайонного суду ОСОБА_1