Ухвала

від 14.05.2019 по справі 308/8630/17

УЖГОРОДСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 308/8630/17

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 травня 2019 року м. Ужгород

Ужгородський міськрайоннийсуд Закарпатськоїобласті ускладі головуючогосуді ОСОБА_1 , заучастю секретаря ОСОБА_2 ,прокурора ОСОБА_3 , обвинуваченого ОСОБА_4 та йогозахисника ОСОБА_5 ,розглянувши упідготовчому судовомузасіданні,в залісуду,в містіУжгороді,матеріали кримінального провадження,внесене в Єдинийреєстр досудовихрозслідувань за№ за №12013070130000256 від 14.03.2013 року по обвинуваченню ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.364 та ч.2 ст.27 - ч.2 ст.366 КК України,

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області перебуває на розгляді обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиний реєстр досудових розслідувань за № за №12013070130000256 від 14.03.2013 року по обвинуваченню ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.364 та ч.2 ст.27 - ч.2 ст.366 КК України.

В підготовчому судовому засіданні прокурор просив постановити ухвалу про призначення судового розгляду на підставі обвинувального акту, вважаючи, що під час досудового розслідування були дотримані всі вимогиКПК України, підстав для закриття провадження чи повернення обвинувального акту не вбачає.

У підготовчому судовому засіданні захисник обвинуваченого ОСОБА_4 - ОСОБА_5 , заявив клопотання про повернення обвинувального акту, як такого, що не відповідає вимогам КПК України. Мотивуючи своє клопотання тим, що після постановлення ухвали Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 06.11.2017, якою обвинувальний акт щодо обвинуваченого за ч.2 ст.364, ч.2 ст.27 ч.2 ст.366 КК України ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканця АДРЕСА_1 , повернуто прокурор, яку Ухвалою Апеляційного суду Закарпатської області від 17.05.2018 року було скасовано безпідставно, стало відомо нові обставини, які не були відомі стороні захисту та суду. Вказуючи, що згідно отриманої відповіді на запит адвоката від 29.11.2018 року стало відомо, що у виділеному кримінальному провадженні керівнику ТОВ «Термодім» ОСОБА_6 не повідомлялось про підозру. Таким чином, вказує що обвинувальний акт не міститить виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, правова кваліфікація не містить точного формулювання об`єктивної сторони та кваліфікуючих ознак інкримінованих правопорушень кримінального правопорушення. Враховуючи відсутність жодної підозри керівнику ТОВ «Термодім» ОСОБА_6 не зрозумілим є формулювання обвинувачення в частині що стосується незаконних дій в інтересах директора ТОВ «Термодім» ОСОБА_6 та відповідно в частині дій які зазначені в обвинувальному акті як спів виконавство у службовому підробленні.

Обвинувачений ОСОБА_4 впідготовчому судовому засіданні заявлене клопотання свого захисника підтримав. Крім того, просив врахувати, що він взагалі не розуміє в чому саме його обвинувачують, та врахувати що ще з 2012 року проводилось досудове розслідування по вказаному кримінальному провадженню, і за десять днів йому повідомили про підозру та надали обвинувальний акт.

Вислухавши думку учасників судового провадження щодо можливості призначення судового розгляду, думку прокурора, який заперечив проти клопотання обвинуваченого та його захисника, захисника обвинуваченого, який підтримав своє клопотання, обвинуваченого, який підтримав клопотання свого захисника, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до п.3 ч.3ст.314 КПК Україниу підготовчому судовому засіданні суд має право прийняти рішення про повернення обвинувального акту прокурору, якщо він не відповідає вимогамКПК України.

Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 06.11.2017, даний обвинувальний акт щодо обвинуваченого за ч.2 ст.364, ч.2 ст.27 ч.2 ст.366 КК України ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканця АДРЕСА_1 , було повернуто прокурору.

Ухвалою Апеляційного суду Закарпатської області від 17.05.2018 року Ухвалу Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 06.11.2017 року скасовано та призначено новий розгляд зі стадії підготовчого судового засідання.

Згідно ч.4 ст.110 КПК України обвинувальний акт є процесуальним рішенням, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування. Обвинувальний акт повинен відповідати вимогам передбаченим ст.291 КПК України.

У відповідності до положень ч.2 ст.291 КПК України обвинувальний акт має містити такі відомості: найменування кримінального провадження та його реєстраційний номер; анкетні відомості кожного обвинуваченого (прізвище, ім`я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство); анкетні відомості кожного потерпілого (прізвище, ім`я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство); прізвище, ім`я, по батькові та займана посада слідчого, прокурора; виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення; обставини, які обтяжують чи пом`якшують покарання; розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням; підстави застосування заходів кримінально-правового характеру щодо юридичної особи, які прокурор вважає встановленими; розмір витрат на залучення експерта (у разі проведення експертизи під час досудового розслідування); дату та місце його складення та затвердження.

З положень вказаної статті слідує, що формулювання обвинувачення має міститись у обвинувальному акті після викладення фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими та правової кваліфікації кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність.

При цьому, поняття «формулювання обвинувачення» неможливо ототожнювати з поняттям «фактичні обставини кримінального правопорушення». Формулювання обвинувачення, окрімвказівки статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, що передбачає відповідальність за кримінальне правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується підозрюваний, обов`язково має містити зазначення місця, часу, способу вчинення та наслідків злочину, форми вини і його мотивів, тобто обвинувачення слід формулювати так, щоб не було упущено жодну із вказанихістотних обставин вчинення злочинуі водночас без зазначення фактів, які не мають правового значення у справі та є зайвими подробицями.

Так у обвинувальному акті зазначена правова кваліфікація, що умисними діями ОСОБА_4 , вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст.364 КК України, - зловживання службовим становищем, тобто умисне, з корисливих мотивів, в інтересах третіх осіб, використання службовою особою службового становище в супереч інтересам служби, що спричинило тяжкі наслідки та ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст. 27 - ч.2 с. 366 КК України, кваліфікуючими ознаками якого є співвиконавець у службовому підробленні, тобто видачі завідомо неправдивих документів, що спричинило тяжкі наслідки.

Відповідно до зазначеного обвинувального акту вказані фактичні обставини кримінального правопорушення.

Разом з тим, згідно наданого стороною захисту листа від 03.12.2018 року Перечинського відділення поліції Ужгородського відділу поліції ГУНП в Закарпатській області на запит адвоката від 29.11.2018 року вказується, що у виділеному кримінальному провадженні керівнику ТОВ «Термодім» ОСОБА_6 не повідомлялось про підозру. У вказаному кримінальному провадженні досудове розслідування не завершено.

Зворотнього стороною обвинувачення в судовому засіданні суду надано не було.

Вказані обставини не були предметом дослідження в підготовчому судовому засіданні, за результатом якого судом було постановлено ухвалу Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 06.11.2017, якою даний обвинувальний акт щодо обвинуваченого за ч.2 ст.364, ч.2 ст.27 ч.2 ст.366 КК України ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканця АДРЕСА_1 , було повернуто прокурору.

Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що обвинувальний акт за обвинуваченням ОСОБА_4 за ч.2 ст.364 та ч.2.ст.27 ч.2 ст. 366КК України не відповідає вимогам його складання, що передбачені та встановленіст. 291 КПК України, оскільки зміст обвинувачення в ньому викладений суперечливо.

Прокурор, затверджуючи такий обвинувальний акт, не звернув уваги на те, що складений слідчим обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12013070130000256 від 14.03.2013 року по обвинуваченню ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.364 та ч.2 ст.27 - ч.2 ст.366 КК України, не відповідав вимогам ч. 2 ст. 291 КПК України.

При викладені фактичних обставин та формулюванні обвинувачення за ч.2.ст.27 ч.2 ст. 366КК України неповно зазначено інформацію про співучасників злочину, оскільки у обвинувальному акті зазначено, що злочини який інкриміновано ОСОБА_4 , останній вчинив як співвиконавець.

Відповідно до ст. 26, ч. 2 ст. 28 КК України співучастю у злочині є умисна спільна участь декількох суб`єктів злочину у вчиненні умисного злочину. Злочин визнається вчиненим за попередньою змовою групою осіб, якщо його спільно вчинили декілька осіб (дві або більше), які заздалегідь, тобто до початку злочину, домовилися про спільне його вчинення.

В силу ч. 1 ст. 29 КК України виконавець (співвиконавець) підлягає кримінальній відповідальності за статтею Особливої частини цього Кодексу, яка передбачає вчинений ним злочин.

Разом з тим, в обвинувальному акті зазначено що ОСОБА_4 в супереч інтересам служби в інтересах третіх осіб - Товариства з обмеженою відповідальністю «Термодім» (далі по тексту ТОВ «Термодім») в особі директора ОСОБА_6 , своїми діями спричинив тяжкі наслідки для держави, вказується що такий підписав складений останнім акт приймання виконаних підрядних робіт від 28.12.2009 на загальну суму 179 606,40 гривень та завірив печаткою управління агропромислового розвитку в Закарпатській області код 33614655 у який ОСОБА_6 в порушення вимог п.п. 3.3.10.1 Державних будівельних норм України «Правила визначення вартості будівництва ДБН Д. 1.1.-1.2000», затверджених наказом Держбуду України від 27.08.2000 р. №174 (із змінами та доповненнями), вніс неправдиві відомості про обсяги робіт та витрати по виконанню робіт, та на підставі складених ОСОБА_6 та підписаних ОСОБА_4 фіктивних документів, Головним Управлінням Державного казначейства України у Закарпатській області 28.12.2009 перераховано на розрахунковий рахунок ТОВ «Термодім», частину бюджетних коштів в сумі 73 800,00 грн. та 28.09.2010 перераховано іншу частину бюджетних коштів в сумі 105 806,00 гривень за виконані роботи по договору №91/907 по виконанню робіт, а саме будівництво протиерозійних споруд для захисту земель від ерозії та підтоплення на р.Туричка в с.Турї Ремети Перечинського району та акту приймання виконаних підрядних робіт за грудень 2009 року (форми КБ-2-3)

Згідно обвинувального акта, ОСОБА_4 діючи в інтересах директора ТОВ «Термодім» ОСОБА_6 , зловживання своїм службовим становищем, яке виразилось у самостійному прийманні виконаних будівельних робіт, без відповідного дозволу на їх проведення, незалученні технічного нагляду, відхиленні від проектно-кошторисної документації, а також порушуючи пункт 5.2 договору №91/907, тобто приймання виконаних будівельних робіт без відповідного погодження з Міжрайонним управлінням водного господарства, чим своїми діями спричинив тяжкі наслідки для держави, в особі управління агропромислового розвитку в Закарпатській області на загальну суму 136 567,40 гривень.

Крім того, вказано, що ОСОБА_4 діючи в інтересах директора ТОВ «Термодім» ОСОБА_6 , видачі завідомо неправдивих документів, яке виразилось у поданні фіктивних документів до Головного Управління Державного казначейства України у Закарпатській області, чим своїми діями спричинив тяжкі наслідки для держави, в особі управління агропромислового розвитку в Закарпатській області на загальну суму 136 567,40 гривень.

Разом з тим, з урахуванням наявності відомостей, що у виділеному кримінальному провадженні керівнику ТОВ «Термодім» ОСОБА_6 не повідомлялось про підозру, вказане формулювання обвинувачення є суперечливим.

Зі змісту обвинувального акту не зрозуміло, в чому полягає попередня змова, оскільки такий виклад не містить опису обставин про час, місце, спосіб та інші дані, за яких мала місце така змова між співучасниками та відповідно ким саме.

Матеріали реєстру досудового розслідування не містять жодних відомостей стосовно інших осіб співучасників, відомостей про іншу особу та матеріали відносно якої були би виділені в окреме провадження взагалі не зазначено в реєстрі матеріалів досудового розслідування.

В судовому засіданні прокурор не зміг пояснити відсутність чи наявність відомостей стосовно інших осіб співучасників, відомостей про іншу особу та матеріали відносно якої були би виділені в окреме провадження.

Між тим, обвинувачення щодо ОСОБА_6 не є предметом судового розгляду в межах кримінального провадження щодо обвинуваченого ОСОБА_4 і факти його можливої злочинної діяльності не встановлено обвинувальним вироком суду, який би набрав законної сили.

Така преюдиція щодо винуватості ОСОБА_6 у кримінальному правопорушенні грубо порушує передбаченіст.7КПК України загальні засади кримінального провадження, зокрема засади презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини, принципів верховенства права й законності, а також входить у колізію з нормамиКПК Українищодо вільної оцінки доказів.

Натомість міжнародні стандарти у галузі судочинства послідовно стверджують про неприпустимість нехтування презумпцією невинуватості та правом на справедливий судовий розгляд.

За наведених обставин, суд не може розглянути подане прокурором обвинувачення, де зазначається, що ОСОБА_6 був виконавцем злочину, оскільки його не було залучено у цю справу.

Цей висновок відповідає змісту постанові Верховного Суду від 10.05.2018 у справі № 461/3797/17.

Статтею 374 КПК України, зокрема, зазначається формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків кримінального правопорушення, форми вини і мотивів кримінального правопорушення.

Таким чином, у вироку має бути викладене саме те обвинувачення, зміст якого міститься в обвинувальному акті. При цьому, закон не наділяє суд правом, встановлювати інші обставини, або зазначати інші дані, виключати або замінювати їх, в тому числі не наділяє суд правом змінювати конкретні прізвища осіб на інші дані (Особа 1 та інше).

Отже, при такому формулюванні у вироку має бути констатована винуватість ОСОБА_6 як співвиконавця. Така преюдиція щодо винуватості ОСОБА_6 у вчиненні злочину, суперечить загальним засадам кримінального провадження.

Так, відповідно до ст. 17 КПК України особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили.

Згідно зі ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Згідно зі ст. 22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом.

Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.

Суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків.

Отже, пряме зазначення конкретних прізвищ осіб, які фактично обвинувачуються у вчиненні злочинів, спільно з обвинуваченими за відсутності визначеного їх процесуального статусу у кримінальному провадженні, відсутності даних про наявність щодо такої особи обвинувальних вироків, є порушенням загальних засад кримінального провадження: принципу верховенства права, законності, презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини, забезпечення права на захист, доступу до правосуддя та інших, що у сукупності може ставити під сумнів законність будь-якого вироку, що буде постановлений за наслідками розгляду кримінального провадження на підставі складеного обвинувального акту у такий спосіб.

За правилами ч. 1 ст. 337 КПК України, судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуто обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта.

Вказане є суттєвим порушенням міжнародних стандартів у галузі судочинства, які послідовно стверджують про неприпустимість нехтування презумпцією невинуватості та правом на справедливий судовий розгляд.

Так, відповідно до ч.2 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, частини 2 ст.14 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права, ч. 1 ст.11 Загальної декларації прав людини, кожен кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.

Аналогічний підхід міститься у висновках, викладених у рішенні Верховного Суду України від 03.03.2016 року у справі № 5-347 кс15.

Тобто, наявна неконкретність предявленого обвинувачення, та обвинувальний акт за обвинуваченням ОСОБА_4 не відповідає вимогам його складання, що передбачені та встановлені ст. 291 КПК України, оскільки зміст обвинувачення в ньому викладений суперечливо.

Дані факти свідчать про неконкретність викладення фактичних обставин кримінального правопорушення та формулювання обвинувачення, у вчиненні якого обвинувачуються ОСОБА_4 та відповідно до п. 10постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування законодавства, яке забезпечує право на захист у кримінальному судочинстві» № 8 від 24.10.2003 рокупро порушення права обвинуваченого на захист.

При цьому, формулювання обвинувачення має бути конкретним, тобто в ньому повинно бути детально описано місце вчинення злочину, час, спосіб вчинення, зокрема конкретні дії (бездіяльність), які були скоєні обвинуваченим, ознаки суб`єктивної сторони злочину (форма вини, мотив, мета) та інші обставини, які мають значення для кримінального провадження, так як зазначені обставини, відповідно до положеньст. 91 КПК України, підлягають доказуваннюу кримінальному провадженні.

Разом з тим, органом досудового розслідування у кримінальному провадженні щодо обвинувачених ОСОБА_4 вищезазначені вимоги закону недотримані.

У відповідності до положень п.(а) ч.3 ст.6 Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, кожен, кого обвинувачено у вчиненні злочину, має право бути негайно і детально проінформованим зрозумілою для нього мовою про характер і причини обвинувачення проти нього.

Суд звертає увагу, що зазначені висновки суду є результатом розгляду обвинувального акту та доданих до нього документів, а не результатом дослідження доказів.

Такі обставини позбавляють суд можливості в підготовчому судовому засіданні визначитися з вирішенням питань, передбачених ч.3 ст. 314 КПК України, щодо прийняття передбачених судових рішень, позбавляє суд можливості визначити межі судового розгляду стосовного обвинуваченого та прийняти об`єктивне рішення по справі з огляду на ч.1 ст. 337 КПК України, відповідно до якої судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акту.

Такі фактичні обставини є такими, що підлягають доказуванню прокурором, які належить викласти в обвинувальному акті, однак вимоги ст.ст.91,291 КПК України не виконані належним чином в обвинувальному акті.

Зазначені фактичні дані не є новими, відомі на період досудового розслідування, стосовно них не може бути змінене обвинувачення в суді.

З урахуванням наведеного обвинувальний акт з додатками необхідно повернути прокурору.

Європейський суд з прав людини у справі «Абрамян проти Росії» від 09.10.2008 року зазначив, що у тексті підпункту «а» п.3 ст.6 Конвенції вказано на необхідність приділяти особливу увагу розясненню «обвинувачення» особі, стосовно якої порушено кримінальну справу. Деталі вчинення злочину можуть відігравати вирішальну роль під час розгляду кримінальної справи, оскільки саме з моменту доведення їх до відома підозрюваного він вважається офіційно письмово повідомленим про фактичні та юридичні підстави предявленого йому обвинувачення (див. рішення від 19 грудня 1989 р. у справі «Камасінскі проти Австрії», № 9783/82, п.79). Крім того, Суд нагадує, що положення підпункту «а» п. 3 ст.6 Конвенції необхідно аналізувати у світлі більш загальної норми про право на справедливий судовий розгляд, гарантоване п.1 цієї статті. У кримінальній справі надання повної, детальної інформації щодо предявленого особі обвинувачення та, відповідно, про правову кваліфікацію, яку суд може дати відповідним фактам, є важливою передумовою забезпечення справедливого судового розгляду (див.: рішення від 25 березня 1999 р. у справі «Пелісьє та Сассі проти Франції» [ВП], № 25444/94, п.52; рішення від 25 липня 2000 р. у справі «Матточіа проти Італії», № 23969/94, п.58; рішення від 20 квітня 2006 р. у справі «І.Н. та інші проти Австрії», № 42780/98, п. 34).

Дані факти свідчать про неконкретність викладення фактичних обставин кримінального правопорушення та формулювання обвинувачення, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_7 та відповідно до п. 10постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування законодавства, яке забезпечує право на захист у кримінальному судочинстві» № 8 від 24.10.2003 рокупро порушення права обвинуваченого на захист.

Враховуючи вищенаведене, зазначені порушення позбавляють суд можливості призначити судовий розгляд такого обвинувального акту і розглянути його.

За правилами п. 3 ч. 3 ст.314КПК України у підготовчому судовому засіданні суд має право прийняти такі рішення: повернути обвинувальний акт, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру прокурору, якщо вони не відповідають вимогам цьогоКодексу. Оскільки у даному випадку обвинувальний акт не відповідає вимогам ст. 291 КПК України, його слід повернути.

Таким чином, враховуючи все вищевикладене, приймаючи до уваги, що ст.314КПК України передбачено вичерпний перелік рішень, який може прийняти суд, що не підлягає розширеному тлумаченню, суд приходить до висновку про неможливість призначення обвинувального акту та додатків до нього у цьому кримінальному провадженні до судового розгляду, у зв`язку із їх невідповідністю вимогам Кримінального процесуального кодексу України, а також про необхідність у зв`язку із наведеними фактами істотних порушень вимог КПК України повернення обвинувального акту по матеріалам кримінального провадження, прокурору для усунення недоліків у зв`язку з невідповідністю вимогам діючого законодавства.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 109, 176-178, 183, 199, 314, 372 КПК України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №№12013070130000256 від 14.03.2013 року по обвинуваченню ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.364 та ч.2 ст.27 - ч.2 ст.366 КК України, - повернути прокурору, для усунення порушень вимог КПК України, протягом місяця з дня отримання матеріалів кримінального провадження.

Ухвала може бути оскаржена до Закарпатського апеляційного суду через Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області протягом семи днів з дня її оголошення.

Суддя Ужгородського

міськрайонного суду ОСОБА_1