Ухвала

від 01.11.2017 по справі 550/318/17

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 550/318/17 Номер провадження 22-ц/786/2655/17Головуючий у 1-й інстанції Ланна Я. О. Доповідач ап. інст. ОСОБА_1

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 листопада 2017 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Полтавської області в складі:

Головуючого судді: Бутенко С.Б.

Суддів: Пікуля В.П., Обідіної О.І.

за участю секретаря: Кальник А.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2

на рішення Чутівського районного суду Полтавської області від 08 вересня 2017 року

по справі за позовом ОСОБА_2 до Чутівської селищної ради, треті особи: Відділ містобудування, архітектури та житлово-комунального господарства Чутівської районної державної адміністрації Полтавської області, Департамент державної архітектурно-будівельної інспекції у Полтавській області про визнання права вланості на самочинно збудоване нерухоме майно ,

В С Т А Н О В И Л А:

В квітні 2017 року позивач ОСОБА_2 звернулася до суду з вказаним позовом, в якому просила визнати за нею право власності на цілісний майновий комплекс - комплекс по прийманню, доведенню до товарних кондицій, зберіганню та відвантаженню зернових та олійних культур, що в цілому складається з: адміністративно-побутового корпусу загальною площею 102,5 кв.м. (літ. А-1, а), господарської будівлі загальною площею 31,0 кв.м. (літ. Б-1), металевого вагончику загальною площею 18,2 кв.м. (літ. В), навісу загальною площею 372,9 кв.м. (літ. Г), відділення приймання зерна з автотранспорту загальною площею 280,4 кв.м. (літ. Д-1, д, д1), операторної загальною площею 501 кв.м. (літ. Е-1), колодязю (№ 1), огорожі (№ 2), свердловини (№ 3), відділення очистки зерна (№ 4), відділення видачі зерна на автотранспорт з автомобільними вагами (№ 5), норійної вежі (№ 6), відділення зберігання сухого очищеного зерна (№ 7), відділення сушки зерна (№ 8), КТП (№ 9), та розташований за адресою: вул. Степна, 1 у с. Новофедорівка Чутівського району Полтавської області.

Рішенням Чутівського районного суду Полтавської області від 08 вересня 2017 року в задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі позивач ОСОБА_2 порушує питання про скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення про задоволення позовної заяви у повному обсязі. Посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвели до неправильного вирішення справи.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача апеляційного суду, пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, приходить до висновку про відхилення апеляційної скарги.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін.

Згідно ст. 308 ЦПК України суд апеляційної інстанції відхиляє апеляційну скаргу, якщо визнає, що суд першої інстанції постановив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач ОСОБА_2 є власником земельних ділянок площею 0,1577 га (кадастровий номер 5325455107:07:001:0068) та площею 0,25 га (кадастровий номер 5325455107:07:001:0067) з цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, які розташовані за адресою: Полтавська область, Чутівський район, с. Новофедорівка, вул. Степна, 1, за межами населеного пункту, що сторонами не заперечується та підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

На вказаних земельних ділянках ОСОБА_2 самочинно побудовано виробничі будівлі - комплекс по прийманню, доведенню до товарних кондицій, зберіганню та відвантаженню зернових та олійних культур, що в цілому складається з: адміністративно-побутового корпусу загальною площею 102,5 кв м. (літ. А-1,а), господарської будівлі загальною площею 31,0 кв.м. (літ. Б-1), металевого вагончику (тим час.) загальною площею 18,2 кв.м. (літ. В), навісу загальною площею 37209 кв. м. (літ. Г), відділення приймання зерна з автотранспорту загальною площею 280,4 кв. м. (літ. Д-1, д,д1), операторної загальною площею 501 кв. м. (літ Е-1), колодязю (№ 1), огорожі (№ 2), свердловини (№ 3), відділення очистки зерна (№ 4), відділення видачі зерна на автотранспорт з автомобільними вагами (№ 5), норійної вежі (№ 6), відділення зберігання сухого очищеного зерна (№ 7), відділення сушки зерна (№ 8), КТП (№ 9).

Відмовляючи в задоволені позову ОСОБА_2, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з відсутності правових та фактичних підстав для визнання права власності на самочинно збудовані позивачем об'єкти нерухомості, з чим погоджується і судова колегія.

Відповідно до положень ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно ст. 331 ЦК України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Згідно із ч. 1 ст. 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо: вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена в установленому порядку для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Наявність хоча б однієї із зазначених у ч. 1 ст. 376 ЦК України ознак, свідчить про те, що об'єкт нерухомості є самочинним.

За загальним правилом особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього (ч. 2 ст. 376 ЦК).

Водночас, згідно із ч. 3 ст. 376 ЦК України право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки в установленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.

Під метою надання земельної ділянки слід розуміти вид використання земельної ділянки (стаття 19 ЗК, Класифікація видів цільового призначення земель, затверджена наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 23 липня 2010 року № 548,зареєстровано в Міністерстві юстиції України 01 листопада 2010 р. за № 1011/18306), зазначений у рішенні відповідного компетентного органу державної влади чи місцевого самоврядування про надання земельної ділянки у користування або передачу у власність з урахуванням цільового призначення земельної ділянки.

Власник земельної ділянки має право на будівництво нерухомого майна (забудову) та набуває право власності на зведені ним будівлі, споруди та інше нерухоме майно (ч.ч. 1, 2 ст. 375 ЦК, ст. 90 ЗК).

На вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб (ч. 5 ст. 376 ЦК).

Разом з тим, відповідно до вимог ч. 3 ст. 375 ЦК України, ст. 91 ЗК України, ст. 35 Закону України Про охорону земель право власника земельної ділянки на її забудову (будівництво) реалізується за умови використання земельної ділянки за її цільовим призначенням та видом відповідно до містобудівних умов і обмежень, встановлених законодавством.

Право на забудову виникає у особи, яка набула права на земельну ділянку на законних підставах, після здійснення нею дій, передбачених статтями 26 - 32 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності .

Зокрема, відповідно до пункту 4 статті 26, статті 27 Закону Про регулювання містобудівної діяльності право на забудову земельної ділянки реалізується її власником або користувачем за умови використання земельної ділянки відповідно до вимог необхідної містобудівельної документації, отриманої забудовником до початку виконання будівельних робіт, зокрема: вихідних даних, технічних умов, будівельного паспорта, розроблення проектної документації та проведення у випадках, передбачених статтею 31 цього Закону, її експертизи; затвердження проектної документації; виконання підготовчих та будівельних робіт.

По справі встановлено, що комплекс по прийманню, доведенню до товарних кондицій, зберіганню та відвантаженню зернових та олійних культур по вул. Степна, 1 в с. Новофедорівка Чутівського району Полтавської області збудований позивачем на земельних ділянках, що не були відведені для цієї мети, та за відсутності документу, який надає право на виконання будівельних робіт, є самочинним будівництвом.

Відповідність забудови містобудівній документації та вимогам ДБН, на що в обґрунтування своїх вимог посилається позивач, не є підставою набуття нею права власності на самочинно зведене нерухоме майно.

Недодержання позивачем правового режиму використання належних на праві власності земельних ділянок, призначених для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, не дає їй права на забудову відповідно до ст. 375 ЦК України та не тягне правових наслідків, встановлених ч. 5 ст. 376 ЦК України.

Зважаючи на пріоритетність земель сільськогосподарського призначення (п. а , ч. 1 ст. 19, ст.ст. 22, 23 ЗК), до яких належать земельні ділянки позивача, що є об'єктом особливої охорони держави, встановлення п.п. б п. 15 Перехідних положень ЗК України мораторію на зміну цільового призначення (використання) земельних ділянок, які перебувають у власності громадян та юридичних осіб для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, колегія суддів не вбачає підстав для визнання за позивачем права власності на самочинно збудований на цих земельних ділянках цілісний майновий комплекс.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, рішення місцевого суду ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального права, порушень норм процессуального права, що призвели до неправильного вирішення справи, колегією суддів не встановлено, тому підстави для скасування оскаржуваного рішення і ухвалення нового рішення по справі відсутні.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 314, 315, 319 ЦПК України колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - відхилити.

Рішення Чутівського районного суду Полтавської області від 08 вересня 2017 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий: підпис ОСОБА_1

Судді: підпис ОСОБА_3

підпис ОСОБА_4

З ОРИГІНАЛОМ ЗГІДНО.

Суддя Апеляційного суду

Полтавської області ОСОБА_1