Постанова
від 06.11.2017 по справі 813/2809/17
ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 листопада 2017 року № 813/2809/17

м.Львів

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого-судді Сакалоша В.М.,

за участю секретаря судового засідання Присташ І.М.,

представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Домен-Друк до Головного управління ДФС у Львівській області про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В :

03 серпня 2017 року на розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю Домен-Друк (надалі по тексту - ТзОВ Домен-Друк , позивач) до Головного управління ДФС у Львівській області (надалі по тексту - ГУ ДФС у Львівській області, відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 27.07.2017 року №0013371412 на суму 271575,00 грн.(в т.ч. за основним платежем - 181050,01 грн. та 90525,00 грн. за штрафними санкціями) по податку на додану вартість та від 27.07.2017 року №0013361412 на суму 1453683,48 грн. по завищенню від'ємного значення об'єкту оподаткування податком на прибуток винесені ГУ ДФС у Львівській області.

В обгрунтування позовних вимог позивач зазначає, що зміст та висновки акта перевірки і прийняті на його підставі податкові повідомлення-рішення не ґрунтуються на вимогах закону, порушують права та законні інтереси товариства, а тому останнє підлягає скасуванню.

Ухвалою суду від 04.08.2017 року провадження у справі відкрито, хід її розгляду відображено в ухвалах суду, а в судовому засіданні 06 листопада 2017 року проголошено вступну і резолютивну частини постанови.

Відповідачем було подано до суду письмові заперечення проти позову, у яких він зазначив, що позивачем до перевірки не надано належним чином оформлених первинних документів, а відтак вказане свідчить про нереальність проведених господарських операцій.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, надав пояснення, аналогічні викладеним у позовній заяві та додаткових поясненнях та просив суд позов задовольнити повністю.

У судовому засідання представник відповідача проти позову заперечив з підстав викладених у запереченнях на позовну заяву, просив у позові відмовити повністю.

Суд, заслухав пояснення представників сторін, з'ясував обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідив докази, якими вони обґрунтовуються та дійшов висновку, що позов підлягає до задоволення, мотивуючи це наступним.

Судом встановлено, що ТзОВ Домен-Друк зареєстроване 16.05.2005 року Виконавчим комітетом Львівської міської ради, (свідоцтво про державну реєстрацію від 16.05.2005 року №14151020000004897). Взято на податковий облік в органах державної податкової служби 27.05.2005 року. Станом на дату складання акту перевірки перебуває на обліку в Яворівському відділенні Городоцької ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області. У період, за який проводилася перевірка, діяльність здійснює відповідно до свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість від 01.06.2005 року №18175081, виданого ДПІ у Шевченківському районі м.Львова.

Як підтверджується матеріалами справи, 05.07.2017 року ГУ ДФС у Львівській області було проведено планову виїзну перевірку ТзОВ Домен-Друк (код за ЄДРПОУ 33562775) з питань дотримання вимог податкового законодавства під час здійснення фінансово-господарських взаємовідносин з ТзОВ Прем'єр Папір (код ЄДРПОУ 39554204) та ПП Прінтфоіл (код ЄДРПОУ 39424885) за період з 01.01.2015 року по 31.03.2017 року.

За результатами проведеної перевірки відповідачем було складено акт №902/13-01-14-12/33562775 від 05.07.2017 року, у якому було зафіксовано наступні порушення податкового законодавства, допущені ТзОВ Домен-Друк у своїй діяльності:

1)п.п. 134.1.1 п.134.1 ст.134,138.1 п.138.2, ст.138 Податкового кодексу, а саме завищено від'ємне значення об'єкту оподаткування з податку на прибуток на загальну суму - 1453683,48 грн., в тому числі за 2015 рік на суму - 669117,5 грн., за 2016 рік - 82739,08 грн., за 2017 рік - 685279,1 грн.

2)п.198.1, п.198.2, п.198.3, ст.198, Податкового кодексу України, а саме ТзОВ Домен Друк занижено податок на додану вартість на загальну суму - 181050,01 в тому числі: серпень 2015 -39442,44 грн, жовтень 2015 - 24495,23 грн., листопад 2015 - 30699,25 грн., грудень 2015 - 16882,64 грн., січень 2016 - 16547,81 грн., лютий 2016 - 26994,04 грн., серпень 2016 - 25988,6 грн.

3)ст.1 Закону №185 Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті в частині несвоєчасного надходження валютної виручки від ОАО Криница (Білорусь) за експортовану продукцію по контракту від 29.12.2012 №К-10/12/12 та від Babek Sirab OJSC (Азербайджан) за експортовану продукцію по контракту від 13.06.2016 №6

4)ст. 2 Закону № 185 Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті в частині несвоєчасного повернення попередньої оплати від Stora Enso Uetersen Gmbh (Німеччина) по контракту від 16.01.2012 № UP-UA/FLC 2012/1;

5)п.1 ст.9 Декрету № 15-93 Про систему валютного регулювання і валютного контролю , а саме не подано Декларацію про валюти цінності, доходи та майно, що належать резиденту України знаходяться за її межами і не задекларовано станом на 01.01.2015 простроченої дебіторської заборгованості , яка виникла по розрахунках з ОАО Криница ( Білорусь) по контракту від 29.12.2012 № К-10/12/12 в сумі 7221.11 дол. США.

Як випливає зі змісту акту, контролюючий орган дійшов висновку, що позивачем занижено задекларовані показники у рядку 2000 Звіту про фінансові результати Чистий дохід від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) внаслідок неправомірного відображення задекларованих ТОВ Домен-Друк господарських операцій з ТОВ Прем'єр Папір та ПП Прінтфоіл .

У частині правовідносин із ТзОВ Прем'єр Папір відповідач вказує, що до перевірки позивачем не представлено документів, які б підтверджували походження товару та його якість, зокрема: сертифікатів відповідності, сертифікатів якості, сертифікатів походження продукції, які б підтверджували якість, походження товару, а також їх відповідність державним (галузевим) стандартам України, крім того не представлено товарно - транспортних накладних для підтвердження факту транспортування товару.

Зі змісту акту випливає, що згідно інформації ГУ ДФС у Запорізькій області акту перевірки від 06.04.2017 № 10/08-01-14-09/32932642 щодо ТОВ Прем'єр Папір за звітні періоди декларування ПДВ липень 2015 - серпень 2016 року з питань проведення фінансово - господарських операцій з ТОВ Тарго , згідно якої встановлено відсутність ТОВ Прем'єр Папір за місцезнаходженням.

У частині правовідносин із ПП Прінтфоіл відповідач зазначає, що до перевірки не представлено документів, які б підтверджували походження товару та його якість, зокрема : сертифікатів відповідності, сертифікатів якості, сертифікатів походження продукції, які б підтверджували якість, походження товару, а також їх відповідність державним (галузевим) стандартам України, також не надано документів, що засвідчують факт перевезення товару.

Відтак, відповідач дійшов висновку про те, що ТзОВ Домен Друк до перевірки не надав належним чином оформлених первинних документів, що підтверджують реальність проведених операцій з ПП Прінтфоіл та ТОВ Прем'єр Папір .

У зв'язку з чим, на підставі акту №902/13-01-14-12/33562775 від 05.07.2017 року, Головним управління ДФС у Львівській області було прийняті податкові повідомлення-рішення №0013371412 від 27.07.2017 року на суму 271575.00 грн. (в т.ч. за основним платежем - 181050,01 грн. та 90525,00 грн. за штрафними санкціями) по податку на додану вартість та від 27.07.2017 року та №0013361412 на суму 1453683,48 грн. по завищенню від'ємного значення об'єкту оподаткування податком на прибуток.

Не погоджуючись із рішеннями суб'єкта владних повноважень, позивачем було заявлено означений позов, у якому ТзОВ Домен-Друк стверджує про відсутність підстав для прийняття податкових повідомлень-рішень №0013371412 від 27.07.2017 року та №0013361412 від 27.07.2017 року та, відповідно, про їх протиправність.

При прийнятті рішення суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регулюються Податковим кодексом України (далі - Податковий кодекс).

Відповідно до підпункту 14.1.181. пункту 14.1. статті 14 Податкового кодексу, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Правила формування податкового кредиту визначені статтею 198 Податкового кодексу.

Відповідно до пункту 198.1. статті 198 Податкового кодексу право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а)придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б)придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в)отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г)ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту відповідно до пункту 198.2. цієї статті вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов'язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата сплати (нарахування) податку за податковими зобов'язаннями, що були включені отримувачем таких послуг до податкової декларації попереднього періоду.

Датою виникнення права орендаря (лізингоотримувача) на збільшення податкового кредиту для операцій фінансової оренди (лізингу) є дата фактичного отримання об'єкта фінансового лізингу таким орендарем.

Датою виникнення права замовника на віднесення сум до податкового кредиту з договорів (контрактів), визначених довгостроковими відповідно до пункту 187.9 статті 187 цього Кодексу, є дата фактичного отримання замовником результатів робіт (оформлених актами виконаних робіт) за такими договорами (контрактами).

Для товарів/послуг, постачання (придбання) яких контролюється приладами обліку, факт постачання (придбання) таких товарів/послуг засвідчується даними обліку.

Відповідно до пункту 198.3. статті 198 Податкового кодексу податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Отже, вказана норма Податкового кодексу пов'язує настання права на податковий кредит з призначенням придбаних або виготовлених матеріальних та нематеріальних активів (послуг) - для використання таких у господарській діяльності платника податку.

Пунктом 198.6. статті 198 Податкового кодексу встановлено заборону віднесення до податкового кредиту сум податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, які не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Згідно з підпунктом 201.1. статті 201 Податкового кодексу платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну з зазначеними в ній обов'язковими реквізитами згідно переліку, визначеного цим же підпунктом.

У відповідності до підпункту 201.10. статті 201 Податкового кодексу податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно зі статтею 200 Податкового кодексу сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду; при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Відповідно до позиції Верховного Суду України, викладеній у постанові від 08.09.09 року по справі за позовом ВАТ Київхімволокно до ДПІ у Деснянському районі м. Києва про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, про необґрунтованість податкової вигоди можуть свідчити доводи податкового органу, зокрема про наявність таких обставин:

неможливість фактичного здійснення суб'єктом господарювання господарських операцій урахуванням часу, оперативності проведення операцій, місцезнаходження майна, віддаленості контрагентів один від одного або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних; для виробництва товарів, виконання робіт або надання послуг;

виявлення ведення обліку для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням податкової вигоди, якщо для даного виду діяльності також потрібно здійснення й облік інших господарських операцій;

здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в І обсязі, зазначеному суб'єктом господарювання у документах обліку;

відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної господарської, економічної діяльності в разі відсутності управлінського або технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів.

Даючи оцінку податковим повідомленням-рішенням від №0013371412 від 27.07.2017 року, згідно якого позивачем збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 271575.00 грн та від 27.07.2017 року №0013361412 по завищенню від'ємного значення об'єкту оподаткування податком на прибуток у розмірі 1453683,48 грн, суд встановив наступне, позивачем, на підтвердження підставності здійснення господарських операцій із ТзОВ Прем'єр Папір представлено договор купівлі-продажу №07/Л від 24 грудня 2013 року ( т.2, а.с.109-112). Відповідно до умов даного договору продавець - ТзОВ Прем'єр Папір (постачальник) зобов'язується поставити, а ТзОВ Домен Друк (покупець) прийняти та оплатити у відповідності з умовами даного договору товар-папір, плівки, іншу цілюлозну продукцію, поставка товару здійснюється продавцем на підставі заявок покупця та/або рахунків-фактур, специфікацій чи додатків до договору з обов'язковою вказівкою в ній асортименту, кількості товару та термінів поставки окремої партії, якість товару повинна відповідати сертифікату якості заводу - виробника, асортимент, кількість, ціна поставки товару вказується в та/або рахунках фактурах та/або накладних на товар, що є невід'ємною частиною Договору.

У відповідності з умовами укладеного договору позивачем отримано обумовлений товар згідно видаткових накладних(т.1,а.с.106-203)., рахунку фактури (т.2.а.с.113-136), шляхові листки(т.1, а.с.112-202), банківські виписки (т.1,204-223) та отримано належним чином оформлені податкові накладні (т.1,а.с.105-203).

На підтвердження реальності здійснення господарських операцій із ПП Прінтфоіл представлено договор поставки №27 від 30 квітня 2015 року(т.2 а.с.137-140). згідно якого постачальник (ТзОВ Прінтфоіл ) зобов'язується поставити, а покупець (ТзОВ Домен Друк ) прийняти та оплатити у відповідності з умовами даного договору товар- фольга для гарячого та холодного тиснення, плівка та папір в рулонах, іншу продукцію для друку та ламінування. Поставка товару здійснюється продавцем на підставі заявок покупця з обов'язковою вказівкою в ній асортименту, кількості товару та термінів поставки окремої партії, товар поставляється покупцеві шляхом самовивозу товару зі складу продавця.

У відповідності з умовами укладеного договору позивачем отримано обумовлений товар згідно видаткових накладних та отримано належним чином оформлені податкові накладні (т.2 а.с 141-151) , шляхові листки (т.2,а.с.143) та копії банківських виписок(т.2,а.с. 152-154), які підтверджують факт оплати за отриманий товар, що на переконання суду вказує на дійсний намір позивача вступати в реальні господарські відносини зі своїми контрагентами.

Окрім того, обґрунтовуючи реальність проведених операцій позивачем було надано суду документи, які вказують на рух придбаних товарів та їх подальшу реалізацію (т.2 а.с.188-189), таким чином підтверджуючи доцільність придбання товарів і ділову мету таких спірних операцій.

Відповідно до Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.99 р. № 996-ХІV (далі - Закон № 996-ХІV) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Згідно зі статтею 9 Закону № 996-ХІV первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно пунктів 2.1, 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 року № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.95 року за № 168/704 (далі - Положення), первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації)- це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення, які для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі) посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Відповідно до пунктів 2.15, п. 2.16 Положення, забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Відповідно до статті 1 Закону № 996-ХІV первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно зі статтею 1 Закону № 996-ХІV господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Таким чином, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції, а визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Всі представлені позивачем документи відповідають вимогам, встановленим Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» до первинних документів, не викликають у суду сумнівів щодо їх достовірності та в сукупності з іншими доказами підтверджують реальність (товарність) здійснення господарської операції ТзОВ Домен Друк з ТзОВ Прем'єр Папір та ПП Прінтфоіл по придбанню ТМЦ.

На момент здійснення господарських операцій ТзОВ Домен Друк та його контрагент ТзОВ Прем'єр Папір та ПП Прінтфоіл були зареєстровані в установленому законом порядку як суб'єкти підприємницької діяльності та платники податку на додану вартість.

Згідно з пунктом 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 р. № 9 Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними при кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Відповідно до ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Стаття 203 ч.5 ЦК України передбачає, що правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Таким чином, в системному аналізі цих норм для визнання правочину нікчемним повинні бути наступні умови: 1. Наявність самого правочину. 2. Відсутність у сторони (сторін) в момент вчинення правочину спрямування на реальне настання правових наслідків, що ним обумовлені. 3. Наявність умислу на вчинення такого правочину.

Перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 ЦК України, згідно якої правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини. спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності: правочини спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження, об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна: правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

Така правова позиція викладена у Постанові Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.2009 року Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсний .

В процесі розгляду справи, зазначені факти встановлено не було та відповідачем не було надано доказів на підтвердження недотримання сторонами в момент укладення договорів вимог, встановлених частинами першою-третьою, п'ятою та шостою ст. 203 ЦК України, що є підставою для визнання правочинів недійсними.

Окрім цього, з 01 січня 2011 року набули чинності зміни, внесені до ЦК України, зокрема, було викладено частину першу статті 203 у новій редакції та доповнено статтю 228 частиною третьою. На підставі частини 3 статті 228 ЦК України чи статті 207 Господарського кодексу України, доводити недійсність правочинів (господарських зобов'язань) органи державної податкової служби зобов'язані виключно у судовому порядку.

Відповідач не звертався до суду із позовом про визнання недійсними правочинів укладених позивачем з ТзОВ Прем'єр Папір та ПП Прінтфоіл , в Акті перевірки не зазначено, чи винесено обвинувальний вирок щодо будь-якої з осіб ТзОВ Прем'єр Папір та ПП Прінтфоіл за злочини передбачені ст. 205 та ст. 212 Кримінального кодексу України щодо створення та господарської діяльності. Відтак в матеріалах справи відсутні будь-які докази про визнання недійсним в установленому порядку вищевказаних правочинів чи докази порушення законодавства України в момент складання наявних у позивача податкових накладних.

Статтею 61 Конституції України встановлено, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Оскільки предметом доказування у даній справі є реальність господарських операцій, що є підставою для виникнення права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування і добросовісність дій позивача, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування, то не можуть бути безумовним свідченням правомірності висновків податкового органу результати зустрічних перевірок контрагентів позивача чи результати автоматизованого співставлення податкових зобов'язань і податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України (інша податкова інформація).

Чинне законодавство України не ставить у залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання, зокрема тим, який не був постачальником товарів (послуг), на вартість яких нарахований ПДВ, що включений платником податку до податкового кредиту.

Так, у постановах Верховного Суду України від 9 вересня 2008 року в справі № 21-500во08, від 1 червня 2010 року в справі № 21-573во10 Судова палата в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це спричиняє відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Відповідно до ч.1 ст. 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України, а згідно з ч. 2 цієї ж статті, невиконання судових рішень тягне за собою відповідальність, установлену законом.

Крім того, згідно з практикою Європейського суду з прав людини у справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» (заява № 3991/03) Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ вдруге, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Вказана правова позиція викладена у Постанові Верховного Суду України від 31 січня 2011 року справа №21-47а10.

У п.38 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Інтерсплав проти України» від 09.01.2007р. Суд вказав на те, що якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку. Отже платника податку не може бути позбавлено відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування.

Беручи до уваги викладене, ТзОВ Домен Друк не може нести відповідальність за порушення податкового законодавства його контрагентами ТзОВ Прем'єр Папір та ПП Прінтфоіл , коли він виконав усі, передбачені законами вимоги, та має усі документально підтверджені розміри витрат та податкового кредиту.

Деякі помилки в оформленні документів при фактичному придбанні платником податку (покупцем) товару, його оприбуткуванні, не можуть розглядатися як підстави для висновку про відсутність реального здійснення господарських операцій.

Відсутність у підприємств-контрагентів адміністративно-господарських можливостей для виконання господарських зобов'язань само собою не свідчить про невчинення таким контрагентом торгових господарських операцій, адже підприємство не позбавлено права і можливостей залучати матеріально-технічні ресурси для здійснення господарської діяльності.

Встановлення певних фактів в ході оперативно-розшукових заходів, слідства у кримінальній справі, порушеній щодо осіб, причетних до створення підприємств (постачальників), не є підставою для звільнення від доказування обставин в адміністративній справі і без відповідного судового рішення у кримінальній справі такі факти самі собою не є достатнім доказом допущення суб'єктом господарювання (покупця) чи відсутності з боку останнього певного порушення і може оцінюватися адміністративним судом у сукупності лише з іншими допустимими доказами. До того ж докази мають бути належними, тобто такими, що містять інформацію щодо предмета доказування, у даному випадку яким є обставини щодо реального вчинення позивачем господарських операцій та дотримання ним вимог законів при формуванні валових витрат та витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування.

Крім того суд звертає увагу відповідача, що згідно долученої до матеріалів справи постанови про закриття кримінального провадження від 28.08.2015 року , кримінальне провадження внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 31.07.2015 року №32015100010000128 та постанови про закриття кримінального провадження від 08.08.2016 року, кримінальне провадження внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 01.10.2015 року №32015140000000195 закрито у зв'язку з відсутністю складу кримінального правопорушення (т.2 а.с.165-172).

Оскільки у даній справі оспорюється рішення прийняте відповідачем, суб'єктом владних повноважень, суд відповідно до вимог ч.3 ст.2 КАС України, перевіряє чи прийнято (вчинено) воно: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Матеріали справи свідчать, що відповідні положення відповідачем дотримані не були, що в свою чергу зумовило необхідність звернення позивача за захистом свого порушеного права до суду.

Вищенаведені встановлені судом фактичні обставини справи та норми діючого податкового законодавства вказують на обґрунтованість позовних вимог, а тому позов підлягає задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 94 КАС України підлягають відшкодуванню Головному управлінню ДФС у Львівській області понесені позивачем судові витрати у вигляді судового збору.

Керуючись ст.ст. 2, 7-14, 17-20, 50, 69-72, 86, 94, 128, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Львівській області №0013371412 від 27.07.2017 року та №0013361412 від 27.07.2017 року.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Домен-Друк (м. Новояворівськ, Львівська область, вул. Привокзальна 8; ЄДРПОУ 33562775) з Головного управління державної фіскальної служби у Львівській області (м. Львів, вул. Стрийська, буд. 35, ЄДРПОУ 39462700), за рахунок бюджетних асигнувань, судовий збір, в сумі 4 073 (чотири тисячі сімдесят три ) грн. 64 коп.

Постанова може бути оскаржена, згідно зі ст. 186 КАС України, протягом 10 днів з дня її проголошення чи отримання копії постанови, шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили, згідно зі ст. 254 КАС України, після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

Суддя Сакалош В.М.

Повний текст постанови складено та підписано 09 листопада 2017 року.

СудЛьвівський окружний адміністративний суд
Дата ухвалення рішення06.11.2017
Оприлюднено09.11.2017
Номер документу70113297
СудочинствоАдміністративне

Судовий реєстр по справі —813/2809/17

Постанова від 22.07.2021

Адміністративне

Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

Дашутін І.В.

Ухвала від 19.07.2021

Адміністративне

Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

Дашутін І.В.

Ухвала від 07.05.2018

Адміністративне

Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

Шипуліна Т.М.

Ухвала від 29.03.2018

Адміністративне

Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

Шипуліна Т.М.

Постанова від 13.02.2018

Адміністративне

Львівський апеляційний адміністративний суд

Гулид Роман Методійович

Ухвала від 14.12.2017

Адміністративне

Львівський апеляційний адміністративний суд

Гулид Роман Методійович

Ухвала від 14.12.2017

Адміністративне

Львівський апеляційний адміністративний суд

Гулид Роман Методійович

Ухвала від 28.11.2017

Адміністративне

Львівський апеляційний адміністративний суд

Гулид Роман Методійович

Постанова від 06.11.2017

Адміністративне

Львівський окружний адміністративний суд

Сакалош Володимир Миколайович

Ухвала від 04.08.2017

Адміністративне

Львівський окружний адміністративний суд

Сакалош Володимир Миколайович

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні