Рішення

від 23.10.2017 по справі 520/11144/16-ц

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ОДЕСИ

Справа № 520/11144/16-ц

Провадження № 2/520/2069/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.10.2017 року

Київський районний суд м. Одеси в складі:

судді Пучкової І.М.

за участю секретаря Бродецької Т.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ТОВ ГЕРМЕС ТРЕВЕЛ про зміну формування причини звільнення, поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, стягнення відшкодування моральної шкоди,-

ВСТАНОВИВ:

13 вересня 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду позовною заявою, яку надалі вточнив, просить про зміну формулювання підстав звільнення його з роботи у ТОВ ГЕРМЕС ТРЕВЕЛ зі звільнення за п. 1 ст. 36 КЗпП України - за згодою сторін - на звільнення за власним бажанням за ст. 38 КЗпП України; поновлення на посаді агента з інформування клієнтів з 19 серпня 2016 року; стягнення заробітної плати у розмірі 1553 грн. 53 коп. за час вимушеного прогулу; стягнення у відшкодування моральної шкоди 15000 грн. 00 коп., посилаючись на те, що він не звертався з заявою про звільнення його за згодою сторін.

Представник відповідача ТОВ ГЕРМЕС ТРЕВЕЛ заперечив проти задоволення позовної заяви, посилаючись на її безпідставність, вважає, що позивача звільнено з займаної посади правильно. ОСОБА_1 систематично порушував трудову дисципліну, про що свідчать акти про відсутність його на роботі. Позивач був звільнений за згодою сторін, хоча на роботу він не з'являвся, однак, оскільки його пожаліли звільнювати за прогули, то звільнити за згодою сторін з 19 серпня 2016 року, виплатили йому заробітню плату по день звільнення, не зважаючи та те, що він не з'являвся на роботу та не виконував свої трудові обов'язки.

Суд, вислухавши пояснення учасників процесу, дослідивши надані докази, вважає , що позов є обґрунтованим і підлягає задоволенню частково.

У судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 з 02 лютого 2015 року був прийнятий на роботу в ТОВ ГЕРМЕС ТРЕВЕЛ на посаду агента з інформування клієнтів.

У судовому засіданні представник відповідача ТОВ ГЕРМЕС ТРЕВЕЛ пояснив, що своїми діями з блокування сайту та аккаунту позивач ОСОБА_1 завадив подальшій роботі сайту ТОВ ГЕРМЕС ТРЕВЕЛ . Відповідач не міг навіть зв'язатися з позивачем, щоб отримати хоча б в електронному вигляді заяву позивача ОСОБА_1 про звільнення з займаної посади за власним бажанням. Оскільки позивач не з'являвся до офісу, ТОВ ГЕРМЕС ТРЕВЕЛ звільнило його з займаної посади за згодою сторін, щоб не зашкодити інтересам позивача у разі звільнення його за прогули.

За наказом № 8 від 19 серпня 2016 року ОСОБА_1 був звільнений за згодою сторін з 19 серпня 2016 року з посади агента з інформування клієнтів за його заявою про звільнення за власним бажанням. Зв'язатися особисто з позивачем ТОВ ГЕРМЕС ТРЕВЕЛ не мало жодної можливості, оскільки до офісу ОСОБА_1 не з'являвся. Позивач заблокував доступ до сайту ТОВ ГЕРМЕС ТРЕВЕЛ та аккаунту AdWords . Тому відповідач не мав можливості узгодити дату звільнення позивача за власним бажанням.

Згідно з ч. 1 ст. 36 КЗпП України, підставою припинення трудового договору є угода сторін.

Відповідно до пункту 8 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 1992 року № 9 Про практику розгляду судами трудових спорів , при домовленості між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом про припинення трудового договору за п.1 ст.36 КЗпП (за згодою сторін) договір припиняється в строк, визначений сторонами. Анулювання такої домовленості може мати місце лише за взаємною згодою про це власника або уповноваженого ним органу і працівника.

Сама по собі згода власника або уповноваженого ним органу

задовольнити прохання працівника про звільнення до закінчення строку попередження не означає, що трудовий договір припинено за п. 1 ст. 36 КЗпП, якщо не було домовленості сторін про цю підставу припинення трудового договору.

Разом з тим, відповідачем ТОВ ГЕРМЕС ТРЕВЕЛ не надано суду жодних доказів у обґрунтування, що ОСОБА_1 звертався з заявою про звільнення за згодою сторін. Крім того, підстави, які вказані у наказі про звільнення ОСОБА_1, не передбачені ч. 1 ст. 36 КЗпП України.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 звернувся до директора ТОВ ГЕРМЕС ТРЕВЕЛ з заявою про звільнення за власним бажанням з 07 липня 2016 року, відповідач її отримав 08 липня 2016 року. Через це відповідач не знав, з якого часу звільняти позовача.

Відповідно до ст. 38 КЗпП України, працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні. У разі, коли заява працівника про звільнення з роботи за власним бажанням зумовлена неможливістю продовжувати роботу (переїзд на нове місце проживання; переведення чоловіка або дружини на роботу в іншу місцевість; вступ до навчального закладу; неможливість проживання у даній місцевості, підтверджена медичним висновком; вагітність; догляд за дитиною до досягнення нею чотирнадцятирічного віку або дитиною-інвалідом; догляд за хворим членом сім'ї відповідно до медичного висновку або інвалідом I групи; вихід на пенсію; прийняття на роботу за конкурсом, а також з інших поважних причин), власник або уповноважений ним орган повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник.

Оскільки відповідачеві не було відомо, з якого часу звільняти позивача за власним бажанням, то відповідач звільнив його за згодою сторін після спливу двотижневого терміну.

Згідно зі ст. 235 КЗпП України, у разі визнання формулювання причини звільнення неправильним або таким, що не відповідає чинному законодавству, у випадках, коли це не тягне за собою поновлення працівника на роботі, орган, який розглядає трудовий спір, зобов'язаний змінити формулювання і вказати в рішенні причину звільнення у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства та з посиланням на відповідну статтю (пункт) закону. Якщо неправильне формулювання причини звільнення в трудовій книжці перешкоджало працевлаштуванню працівника, орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату йому середнього заробітку за час вимушеного прогулу в порядку і на умовах, передбачених частиною другою цієї статті.

Суд вважає, що у задоволенні позовної заяви щодо поновлення ОСОБА_1 на посаді агента з інформування клієнтів у ТОВ ГЕРМЕС ТРЕВЕЛ слід відмовити, оскільки позивач фактично не бажає поновитися на роботі, надав заяву про звільнення з займаної посади за власним бажанням та просить суд змінити формулювання підстав його звільнення. Тобто, позивач бажає бути звільненим з займаної посади, проте за інших підстав, ніж зазначено у наказі.

Позивач ОСОБА_1, його представник не звернулися з позовною вимогою щодо скасування наказу про звільнення позивача, однак поновлення на роботі можливе лише після скасування такого наказу.

Крім того, позовні вимоги щодо зміни формулювання підстав звільнення його з роботи у ТОВ ГЕРМЕС ТРЕВЕЛ зі звільнення за п. 1 ст. 36 КЗпП України - за згодою сторін - на звільнення за власним бажанням за ст. 38 КЗпП України суперечать вимозі про поновлення на роботі. Позивач чи його представник не зверталися з повторно уточненими позовними вимогами.

Відповідно до ч. 1 ст. 47 КЗпП України, власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 47 КЗпП України, у разі звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу він зобов'язаний також у день звільнення видати йому копію наказу про звільнення з роботи. В інших випадках звільнення копія наказу видається на вимогу працівника.

З такою вимогою позивач ОСОБА_1 до відповідача не звертався.

Відповідно до ст. 116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Згідно з ч. 2 ст. 235 ЦПК України, при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Згідно з постановою Пленуму Верховного Суду України Про практику застосування судами законодавства про оплату праці від 24 грудня 1999 року, при визначенні середнього заробітку, суд керується Порядком обчислення середньої заробітної плати , затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100 (із наступними змінами та доповненнями).

За правилами п. 8 зазначеного Порядку , нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством,- календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Оскільки ОСОБА_1 надав заяву, яку відповідач отримав 08 липня 2016 року, про звільнення з 07 липня 2016 року, а був звільнений з займаної посади з 19 серпня 2016 року та отримав заробітну плату за весь час на день звільнення, відсутні жодні підсти для нарахування йому будь-якої грошової суми. Крім того, як встановлено у судовому засіданні, заробітну плату позивачеві нараховано, хоча він після наданої заяви про звільнення жодним чином не працював. Таким чином, позивачеві нараховано заробітна плата по день звільнення, у відповідача відсутня будь-яка заборгованість перед ОСОБА_1 з виплати заробітної плати чи інших виплат. Наявності вимушеного прогулу ОСОБА_1 у ТОВ ГЕРМЕС ТРЕВЕЛ немає. Правові підстави для стягнення позивачеві середнього заробітку відсутні.

Як встановлено у судовому засіданні, відповідач нарахував та сплатив позивачеві своєчасно усю суму заробітньої плати по день звільнення. Заборгованості з виплат у відповідача перед позивачем немає.

Відповідно до ч. 1 ст. 237-1 КЗпП України, відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Згідно з п. 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди , відповідно до ст. 237-1 КЗпП України, за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконного звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах тощо), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Пунктом п'ятим зазначеної постанови передбачено, що суд при вирішенні питання щодо відшкодування шкоди має з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння моральних чи фізичних страждань, ступень вини заподіювача, яких саме моральних страждань зазнав потерпілий, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі він оцінює пов'язані з ним витрати та з чого при цьому виходить, а також інші обставини, які мають значення для вирішення даного спору. Необхідно також довести факт заподіяння позивачеві моральної шкоди.

Згідно з п. 9 постанови ВСУ № 4 від 31 березня 1995 року Про судову практику в справах про відшкодування моральної шкоди , розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

На думку суду, розмір завданої позивачеві моральної шкоди, що підлягає відшкодуванню, складає 300 грн. 00 коп., такий розмір відшкодування моральної шкоди буде відповідати принципам розумності та справедливості, обставинам справи.

Відповідно до ч. 3 ст. 88 ЦПК України, якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, тому з відповідача в дохід держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі по 640 грн. 00 коп. за дві задоволені вимоги позивача, усього 1280 грн. 00 коп.

Керуючись ст. 10, 11, 23, 60, 88, 212 - 215 ЦПК України, ст. 36, 38, 47, 97, 116, 235, 237-1 КЗпП України, ст. 15, 16, 23 ЦК України, постановою Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 1992 року № 9 Про практику розгляду судами трудових спорів , постановою Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року № 13 Про практику застосування судами законодавства про оплату праці , постановою Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди , -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ТОВ ГЕРМЕС ТРЕВЕЛ про зміну формування причини звільнення, поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та стягнення відшкодування моральної шкоди задовольнити частково.

Змінити формулювання підстав звільнення ОСОБА_1 з роботи у ТОВ ГЕРМЕС ТРЕВЕЛ за наказом за № 8 від 19 серпня 2016 року зі звільнення за п. 1 ст. 36 КЗпП України - за згодою сторін - на звільнення за власним бажанням з 19 серпня 2016 року на підставі ст. 38 КЗпП України.

Стягнути з ТОВ ГЕРМЕС ТРЕВЕЛ , що знаходиться за адресою: м. Одеса, вул. І. Франка, буд. 55, офіс 7, ЄДРПОУ 35991648, на користь ОСОБА_1, ідентифікаційний податковий номер НОМЕР_1, який зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1, у відшкодування моральної шкоди 300 (триста) грн. 00 коп.

Стягнути з ТОВ ГЕРМЕС ТРЕВЕЛ , що знаходиться за адресою: м. Одеса, вул. І. Франка, буд. 55, офіс 7, ЄДРПОУ 35991648, у дохід держави судовий збір у сумі 1280 (одна тисяча двісті вісімдесят) грн. 00 коп.

У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до ТОВ ГЕРМЕС ТРЕВЕЛ про поновлення на роботі на посаді агента з інформування клієнтів з 19 серпня 2016 року, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 21 липня 2016 року по 19 серпня 2016 року 1553 (одна тисяча п'ятсот п'ятдесят три) грн. 53 коп. відмовити.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Одеської області шляхом подання до Київського районного суду м. Одеси апеляційної скарги на рішення суду протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя Пучкова І. М.