Постанова

від 24.10.2017 по справі 910/17698/15

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 жовтня 2017 року Справа № 910/17698/15 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Катеринчук Л.Й. (головуючого), Панової І.Ю., Удовиченка О.С. розглянувши касаційну скаргуЗАТ "Київський проектно-вишукувальний інститут "Укркомундорпроект" на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 22.06.2017 у справі Господарського суду № 910/17698/15 міста Києва за позовомЗАТ "Київський проектно-вишукувальний інститут "Укркомундорпроект" доТОВ "Елай" за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача ТОВ "Докас" пророзірвання договору в судовому засіданні взяли участь представники:

за участю в судовому засіданні представників ЗАТ "Київський проектно-вишукувальний інститут "Укркомундорпроект" - Кирика В.К. (довіреність від 19.08.2015) та ТОВ "Докас" - Клименка М.С. (довіреність №1 від 20.12.2016),

В С Т А Н О В И В :

ЗАТ "Київський проектно-вишукувальний інститут "Укркомундорпроект" звернулося 10.07.2015 до господарського суду міста Києва з позовом до ТОВ "Елай" про розірвання договору купівлі-продажу нежитлового будинку №18, літера Б, площею 211,9 кв.м. по вул. Рейтарській у місті Києві, укладеного 18.04.2003 між позивачем, як продавцем, та відповідачем, як покупцем, з підстав, передбачених частиною 2 статті 651 та частиною 2 статті 652 Цивільного кодексу України. Позов мотивовано порушенням відповідачем зобов'язань в частині здійснення оплати за спірним договором купівлі-продажу. Внаслідок не здійснення оплати відповідачем за спірним договором у позивача виникла заборгованість перед податковою інспекцією, у зв'язку з чим щодо позивача порушено провадження у справі про банкрутство.

Рішенням господарського суду міста Києва від 23.09.2015 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 28.01.2016 року, у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України від 22.03.2016 рішення судів першої та апеляційної інстанцій про відмову в позові скасовано, справу передано на новий розгляд до місцевого господарського суду в іншому складі суду.

За результатами нового розгляду справи рішенням господарського суду міста Києва від 22.06.2016 (суддя Цюкало Ю.В.) у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Рішення обґрунтовано тим, що позивачем не доведено факту настання строку виконання відповідачем зобов'язання за пунктом 3.3. спірного договору щодо оплати частини вартості придбаного у позивача нерухомого майна в розмірі 230 000 грн. Також, місцевий господарський суд дійшов висновку про недоведення позивачем "істотної зміни обставин" в розумінні вимог статей 651-652 ЦК України саме укладенням спірного договору у квітні 2003 року, оскільки податкова інспекція встановила невірне нарахування податку на додану вартість позивачем за червень 2003 року, що, на думку суду, не доводить вини відповідача у такій зміні обставин та не може бути підставою для розірвання спірного договору.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 11.10.2016 апеляційну скаргу ТОВ "Рада" залишено без задоволення, а рішення господарського суду міста Києва від 30.09.2015 року у справі №910/19841/15 залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 28.02.2017 касаційну скаргу ЗАТ "Київський проектно-вишукувальний інститут "Укркомундорпроект" задоволено частково; постанову Київського апеляційного господарського суду від 11.10.2016 скасовано, справу №910/17698/15 передано на новий апеляційний розгляд до Київського апеляційного господарського суду в іншому складі суду.

Постанова суду касаційної інстанції обґрунтована тим, що при винесення оскаржуваної постанови судом апеляційної інстанції порушено норми ст.ст.99, 101 ГПК України з огляду на те, що вступна і мотивувальна частини рішення не відповідають висновкам в резолютивній частині постанови. Крім того, судом касаційної інстанції було надано вказівки, що при новому апеляційному розгляді справи апеляційному суду належить оцінити правильність застосування судом першої інстанції вимог статей 651, 652 ЦК України, дослідити правильність відмови суду першої інстанції від застосування частини 10 статті 28 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції Закону України №4212-VI від 22.12.2011 року), як спеціальної норми права, що надає керуючому санацією додаткові повноваження на розірвання угод боржника шляхом надіслання відповідного повідомлення стороні договору.

За результатами нового апеляційного розгляду, постановою Київського апеляційного господарського суду від 22.06.2017 (колегія суддів: Зубець Л.П., Алданова С.О., Мартюк А.І.) рішення господарського суду м. Києва від 22.06.2016 залишено без змін.

Судове рішення мотивоване тим, що підстави для розірвання спірного договору на підставі ч.2 ст.651 ЦК України відсутні з огляду на недоведеність вчинення відповідачем істотного порушення договору.

ЗАТ "Київський проектно-вишукувальний інститут "Укркомундорпроект" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 22.06.2017 та рішення господарського суду м. Києва від 22.06.2016, прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги - розірвати договір купівлі-продажу нерухомого майна б/н від 18.04.2003.

В обґрунтування касаційної скарги заявник посилається на порушення судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, зокрема: ч.10 ст.28 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ст.ст.134, 147, 173-175, 180, 188, 193, 202, 207, 209, 212, 213 ГК України, ст.ст.9, 16, 611, 651, 652, 692, 695 ЦК України, ст.ст.12, 43, 101 ГПК України.

ТОВ "Докас" подано відзив на касаційну скаргу, в якому товариство, посилаючись на законність та обґрунтованість оскаржуваних рішень судів, просить залишити касаційну скаргу ЗАТ "Київський проектно-вишукувальний інститут "Укркомундорпроект" без задоволення, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 22.06.2017 та рішення господарського суду м. Києва від 22.06.2016 без змін.

Судова колегія, розглянувши наявні матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що 03.10.2000 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по місту Києву та позивачем укладено договір купівлі-продажу нежилого будинку комунальної власності №712, відповідно до умов якого Фонд продав, а позивач придбав нежилий будинок загальною площею 211,9 кв. м, який знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Рейтарська, 18, літера Б, за ціною - 358 800 грн. Договір посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Щербаковим В.З. 03.10.2000 (реєстр № 3200) та зареєстрований відділом по управлінню комунальною власністю Шевченківської районної державної адміністрації міста Києва за №0382/10 від 24.10.2000. На виконання зазначеного договору його сторонами складено акт прийому-передачі нежилого будинку комунальної власності від 10.10.2000 № 766.

Спірний договір купівлі-продажу нерухомого майна укладено між позивачем та відповідачем 18.04.2003 в простій письмовій формі, згідно якого позивач продав, а відповідач придбав нежилий будинок загальною площею 211,9 кв. м., який знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Рейтарська, 18, літера Б. (далі - нерухоме майно); вартість об'єкту згідно протоколу узгодження договірної ціни, підписаного сторонами 18.04.2003, становить 360000,00 грн. (пункт 1.3).

Порядок розрахунків визначався п.3 оспорюваного договору. Відповідно до якого відповідач зобов'язався сплатити продавцю за придбаний об'єкт 360 000 грн. у наступному порядку: 130 000 грн. у триденний строк з дня підписання сторонами договору; 230 000 грн. у триденний строк з дня настання підстави, зазначеної у абзаці 2 пункту 3.3 договору (пункт 3.1); підставами здійснення перерахування сум, зазначених у пункті 3.1 договору є: для суми у розмірі 130 000 грн. - підписаний і належним чином оформлений договір, для суми у розмірі 230 000 грн. - надання відповідачу примірника договору №712 від 03.12.2000, укладеного між РК ФДМУ по м. Києву та позивачем, з відмітками Київського БТІ про реєстрацію переходу права власності на об'єкт до позивача на ньому, а також надання документу, що підтверджує остаточний розрахунок позивача з Фондом за приватизований об'єкт (пункт 3.3).

Судом апеляційної інстанції встановлено, що відповідач 18.04.2003 перерахував позивачу 130 000 грн. з призначенням платежу "передплата за нежитловий будинок в. Рейтарська, 18, літ. Б дог. б/н від 18.04.2003 без ПДВ". Натомість, 24.07.2003 позивач повернув відповідачу грошові кошти в сумі 130000 грн., перерахувавши їх з призначенням платежу "повернення суми перерах. 18.04.2003 зг. дог. б/н від 18.04.2003 за нежитловий буд. по вул. Рейтарська, 18, літ. Б без ПДВ".

Рішенням господарського суду м. Києва у справі №36/412 (яке набрало законної сили) за позовом ТОВ "Елай" до ЗАТ "Київський науково-вишукувальний інститут "Укркомундорпроект", визнано за ТОВ "Елай" право власності на нежитловий будинок №18-Б площею 211,90 кв. м. по вул. Рейтарській у місті Києві, та встановлено обставини умисного ухилення відповідача від прийняття виконання за спірним договором б/н від 18.04.2003, та обставини виконання ТОВ "Елай" спірного договору в частині оплати шляхом внесення грошових коштів у розмірі 130 000,00 грн. на депозит приватного нотаріуса ОСОБА_7

Рішенням господарського суду міста Києва від 08.12.2003 у справі №36/549 за позовом ТОВ "Елай" до Комунального підприємства "Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна", відповідача зобов'язано внести до міського державного реєстру відомості про право власності ТОВ "Елай" на нежитловий будинок №18-Б площею 211,90 кв. м. по вул. Рейтарській у місті Києві, придбаний на підставі договору купівлі-продажу від 18.04.2003; зобов'язано видати ТОВ "Елай" реєстраційне посвідчення на зазначений будинок; заборонено вимагати від ТОВ "Елай" попереднє замовлення технічної документації чи проведення поточної технічної інвентаризації як умови здійснення реєстрації права власності та видачі реєстраційного посвідчення.

Рішенням господарського суду міста Києва від 21.06.2004 у справі №36/124, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 12.08.2004, позов ЗАТ "Київський науково-вишукувальний інститут "Укркомундорпроект" до ТОВ "Елай" про визнання недійсним укладеного сторонами 18.04.2003 договору купівлі-продажу нежитлового будинку №18, літера Б, площею 211,9 кв. м по вул. Рейтарській у місті Києві, залишено без задоволення.

Таким чином, судовими рішеннями встановлено обставини набуття ТОВ "Елай" права власності на нерухоме майно та відсутність підстав для визнання спірного договору недійсним.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що станом на дату розгляду даної справи в суді першої інстанції відбулася державна реєстрація права власності ТОВ "Докас" на вищезазначений будинок.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, посилаючись на ч.2 ст.652 ЦК України, правову позицію, яка викладена у постанові Верховного Суду України від 23.05.2011 у справі №3-47гс11 виходили з того, що позивачем не доведено існування чотирьох умов, зазначених у ч.2 ст.652 ЦК України, оскільки порушення справи про банкрутство ЗАТ "Київський науково-вишукувальний інститут "Укркомундорпроект" за заявою ДПІ м. Києва у Печерському районі ухвалою суду від 25.03.2005, не є доказом погіршення фінансового становища позивача внаслідок укладання договору купівлі-продажу нерухомого майна від 18.04.2003 (фактично за два роки до порушення справи про банкрутство). Крім того, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивачем не доведено факт настання строку виконання зобов'язань в частині сплати суми у розмірі 230000,00 грн., оскільки позивачем не виконано п.3.3. договору, а саме не надано докази передання відповідачу зазначених у цьому пункті документів.

Суд апеляційної інстанції, посилаючись на приписи ст.692 ЦК України, виходив з того, що обов'язок відповідача оплатити товар виникає з моменту його прийняття, а сторонами будь-які заходи з метою прийому-передачі об'єкту купівлі-продажу за спірним договором не вживались, правові підстави для проведення відповідачем повного розрахунку за придбаний будинок відсутні. З урахуванням зазначеного, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку про відсутність підстав вважати наявним з боку відповідача порушення умов спірного договору, що виразилося у невиконанні зобов'язання в частині здійснення оплати за цим договором в повному обсязі. З огляду на недоведеність вчинення відповідачем істотного порушення договору, підстави для його розірвання відсутні.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що суди законно та обґрунтовано відмовили у задоволенні позовних вимог ЗАТ "Київський науково-вишукувальний інститут "Укркомундорпроект" про розірвання спірного договору купівлі-продажу виходячи з наступного.

Предметом позову в даному випадку є вимога позивача про розірвання спірного договору з посиланням на ч.2 ст.651, ч.2 ст.625 ЦК України. Підставами є істотне порушення відповідачем зобов'язань в частині здійснення оплати за спірним договором купівлі-продажу, наслідком чого стало порушено провадження у справі про банкрутство ЗАТ "Київський науково-вишукувальний інститут "Укркомундорпроект".

Згідно з ч.2 ст.651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Отже, за приписами норм вказаної статті для розірвання договору за рішенням суду однією із необхідних умов є істотне порушення цього договору, для підтвердження якого необхідно довести, що внаслідок такого порушення другій стороні договору було завдано шкоду та внаслідок цієї шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Щодо істотного порушення відповідачем спірного договору, то як встановлено судами на виконання спірного договору купівлі-продажу від 18.04.2003 відповідач оплатив частину вартості придбаного нерухомого майна в сумі 130 000 грн. Докази оплати відповідачем решти вартості придбаного нерухомого майна в сумі 230 000 грн. на виконання пункту 3.1 зазначеного договору в матеріалах справи відсутні.

Зі змісту ст.ст. 610, 612 ЦК України вбачається, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов.

Статтею 691 ЦК України передбачено обов'язок покупця оплатити товар, встановлений у договорі купівлі-продажу.

Разом із тим, статтею 692 ЦК України визначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Зі змісту пункту 3.3 спірного договору вбачається, що підставою здійснення перерахування другої частини платежу в сумі 230 000 грн., передбачено надання відповідачу, який є покупцем, правовстановлюючих документів, які могли бути лише у позивача - продавця, а саме: примірник договору №712 від 03.12.2000, укладений між РК ФДМУ по м. Києву та позивачем, з відмітками Київського БТІ про реєстрацію переходу права власності на об'єкт до позивача на ньому, а також надання документу, що підтверджує остаточний розрахунок позивача з Фондом за приватизований об'єкт.

Судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджується обставини невиконання позивачем умов п.3.3 договору. В спірному договорі допущено описку - слово "Покупець" невірно провідміняли, у зв'язку з чим безпідставним є посилання заявника касаційної скарги на невиконання саме ТОВ "Елай" свого обов'язку за п.3.3. договору, оскільки товаророзпорядчі документи можуть бути лише у продавця товару, і вони не можуть бути надані покупцем. Невиконання позивачем свого обов'язку, встановленого ст.692 ЦК України, п.3.3 спірного договору призвело до численних спорів з приводу нерухомості (зокрема справа № №36/412 №36/549 господарського суду м. Києва).

Матеріалами справи підтверджується, що документи, які мав передати позивач на виконання п.3.3 договору стосуються господарської діяльності позивача. Вони були необхідні для державної реєстрації набутого відповідачем майна. У зв'язку з їх неотриманням відповідачем вживались заходи з метою реєстрації права власності на будівлю, придбану ним за спірним договором.

Враховуючи, що термін остаточного розрахунку за договором залежав від дій позивача і в силу закону (ст.692 ЦК України), і відповідно до вимог п.3.3 договору, доводи позивача про порушення істотних умов договору купівлі-продажу відповідачем є безпідставними.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов:

1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане;

2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися;

3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору;

4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

Отже, сама істотна зміна обставин не є підставою для розірвання договору. Вимагаючи розірвання договору на цій підставі, позивач, з урахуванням положень ст. 33 ГПК щодо обов'язку доказування, повинен довести, зокрема, впевненість обох сторін у момент укладення договору в тому, що така зміна обставин не настане, а також довести наявність одночасно чотирьох умов, визначених ч. 2 ст. 652 ЦК України.

Позивачем зазначається, що у зв'язку з відсутністю оплати за спірним договором порушено провадження у справі про банкрутство ЗАТ "Київський науково-вишукувальний інститут "Укркомундорпроект".

Судами встановлено, що ухвалою господарського суду міста Києва від 25.03.2005 порушено провадження у справі №15/238-б за заявою Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва про ЗАТ "Київський науково-вишукувальний інститут "Укркомундорпроект". Підставою виникнення у боржника безспірної податкової заборгованості у розмірі 139 204,37 грн. згідно акту від 27.01.2004 №10/26-20/25281566 про результати позапланової документальної перевірки з питань правильності нарахування та своєчасності сплати до бюджету податку на додану вартість при реалізації нерухомого майна за червень 2003 року, яким підтверджується заниження боржником своїх податкових зобов'язань та невідображення у податковому обліку факту виникнення обов'язку з внесення податків, що виникли внаслідок відчуження нежилого будинку за адресою: м. Київ, вул. Рейтарська, 18-Б площею 211,90 кв. м.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 11.03.2005 у справі №15/238-б припинено процедуру ліквідації ЗАТ "Київський науково-вишукувальний інститут "Укркомундорпроект" та відкрито процедуру санації останнього.

Матеріалами справи підтверджується, що нежилий будинок за адресою: м. Київ, вул. Рейтарська, 18-Б площею 211,90 кв. м., вибув з власності позивача більш ніж за півтора року до порушення справи про банкрутство внаслідок порушення позивачем податкового законодавства. Як встановлено вище, саме від дій позивача залежали терміни розрахунків.

Таким чином, як встановлено судами попередніх інстанцій, позивач не довів за допомогою належних і допустимих доказів наявності підстав, з якими закон пов'язує можливість розірвання договору з заявлених ним підстав. Крім того, спеціальні підстави, встановлені Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" також є безпідставними, оскільки матеріали справи не містять доказів того, що виконання цього договору завдає збитків позивачу або створює умови, що перешкоджають відновленню платоспроможності боржника; зазначений договір не є довгостроковим або розрахованим на одержання позитивних результатів для боржника в довгостроковій перспективі.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Разом з тим згідно із чч. 4, 5 ст. 653 ЦК України сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов'язанням до моменту зміни або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо договір змінений або розірваний у зв'язку з істотним порушенням договору однією із сторін, друга сторона може вимагати відшкодування збитків, завданих зміною або розірванням договору.

Отже, виконане за договором до його зміни чи розірвання поверненню не підлягає, якщо інше не встановлено договором або законом. (зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 20.02.2013 у справі №6-158цс12).

З матеріалів справи вбачається, що ТОВ "Елай" набув право власності на нерухому будівлю на підставі п.4.1 договору та рішення судів, яке зареєстрував відповідно до вимог закону, до виникнення спору про розірвання договору купівлі-продажу та відчужив його іншій особі, тому розірвання договору в даному випадку та припинення права власності на нерухому будівлі суперечить ст. 653 ЦК України.

З огляду на вищевикладене, доводи заявника касаційної скарги щодо невірного застосування судами попередніх інстанцій ст.ст.651, 652 ЦК України, ст.28 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" не підтвердилися.

Відповідно до ч.1 ст.111 10 ГПК України підставами для скасування або зміни рішення місцевого чи апеляційного господарського суду або постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Колегія суддів дійшла висновку, що постанова Київського апеляційного господарського суду від 22.06.2017 є законною та обґрунтованою, підстави для її скасування відсутні.

На підставі викладеного, керуючись статтями 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу ЗАТ "Київський проектно-вишукувальний інститут "Укркомундорпроект" залишити без задоволення.

2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 22.06.2017 залишити без змін.

Головуючий Л.Й. Катеринчук

Судді І.Ю. Панова

О.С. Удовиченко