Ухвала

від 08.11.2017 по справі 760/8492/16-ц

ВИЩИЙ СПЕЦІАЛІЗОВАНИЙ СУД УКРАЇНИ З РОЗГЛЯДУ ЦИВІЛЬНИХ І КРИМІНАЛЬНИХ СПРАВ

Ухвала

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 листопада 2017 року м. Київ Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Висоцької В.С.,

суддів: Гримич М.К., Євтушенко О.І.,

Кафідової О.В., Фаловської І.М.,

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до приватного підприємства Делікатесстаргруп , третя особа - ОСОБА_4, про визнання наказів протиправними, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку, за касаційною скаргою ОСОБА_3, яка подана її представником ОСОБА_5, на рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 28 жовтня 2016 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 24 січня 2017 року,

в с т а н о в и л а:

У травні 2016 року ОСОБА_3 звернулася до суду з указаним позовом, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що з 31 грудня 2014 року до 05 квітня 2016 року працювала у приватному підприємстві Делікатесстаргруп (далі - ПП Делікатесстаргруп ). Наказом відповідача від 04 квітня 2016 року позивач була знята з займаної посади на підставі п. 2 ч. 1 ст. 41 КЗпП України. 04 квітня 2016 року відповідачем видано наказ про невідповідність позивача займаній посаді. 23 серпня 2016 року ПП Делікатесстаргруп видано наказ про припинення трудового договору із позивачем на підставі п. 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП України. ОСОБА_3 вважає вказані накази безпідставними, оскільки вони суперечать нормам трудового законодавства.

Враховуючи викладене, ОСОБА_3 просила: визнати протиправними та скасувати наказ від 04 квітня 2016 року Про результати проведення перевірки (інвентаризації) 01 квітня 2016 року магазину за адресою: АДРЕСА_1 та подальшого зняття з займаної посади ОСОБА_3. та наказ від 04 квітня 2016 року Про невідповідність займаній посаді комерційного директора ОСОБА_3. ; поновити позивача на посаді комерційного директора підприємства відповідача з 05 квітня 2016 року, стягнути з ПП Делікатесстаргруп на користь позивача 17 141,76 грн. середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 05 квітня 2016 року по 28 жовтня 2016 року.

Під час розгляду справи, позивач збільшила свої позовні вимоги та просила визнати недійсним наказ від 23 серпня 2016 року про звільнення з посади комерційного директора за прогули без поважних причин, оскільки вважала себе незаконно звільненою попередніми наказами відповідача, які оскаржила до суду, а також не була допущена до роботи.

Рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 28 жовтня 2016 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду м. Києва від 24 січня 2017 року, позов задоволено частково. Визнано протиправним наказ ПП Делікатесстаргруп від 04 квітня 2016 року Про результати проведення перевірки (інвентаризації) 01 квітня 2016 року магазину за адресою: АДРЕСА_1 та подальшого зняття з займаної посади ОСОБА_3. . Визнано протиправним наказ ПП Делікатесстаргруп від 04 квітня 2016 року Про невідповідність займаній посаді комерційного директора ОСОБА_3. . У задоволенні решти позову відмовлено. Вирішено питання розподілу судових витрат.

У касаційній скарзі ОСОБА_3, мотивуючи свою вимогу порушенням судами норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, просить скасувати вказані судові рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог та ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення позову.

У решті судові рішення не оскаржуються, а тому в силу вимог ч. 1 ст. 335 ЦПК України судом касаційної інстанції не переглядається.

Відповідно до п. 6 розд. XII Прикінцеві та перехідні положення Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII Про судоустрій і статус суддів Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України від 18 березня 2004 року (далі - ЦПК України).

Касаційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог в частині скасування наказу від 23 серпня 2016 року, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, суд першої інстанції виходив із того, що факт вчинення позивачем прогулу (відсутності на робочому місці більш ніж три години) доведений відповідачем належними та допустимими доказами і позивачем не спростований, доказів поважності причин відсутності на робочому місці у ці дні позивач не надала, тому відповідач правомірно звільнив ОСОБА_3 на підставі п. 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП України.

Проте з такими висновками судів погодитися не можна з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно з законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Таким вимогам закону судові рішення не відповідають.

Судами встановлено, що ОСОБА_3 працювала у ПП Делікатесстаргруп з 16 січня 2015 року.

Наказом ПП Делікатесстаргруп від 31 березня 2016 року створено інвентаризаційну комісію для проведення інвентаризації товарів та інших товарно-матеріальних цінностей на підприємстві.

За результатами проведеної інвентаризації 04 квітня 2016 року відповідачем видано наказ, яким встановлено: халатне відношення до своїх службових обов'язків; відсутність укладених договорів про матеріальну відповідальність з продавцями магазину; відсутність санітарних книжок у окремих продавців та інших співробітників магазину; недотримання санітарно-гігієнічних норм у торговому залі, підсобних та складських приміщеннях; виявлено недостачу та псування довірених матеріальних цінностей; несвоєчасні повернення та неповернення товарів, у яких закінчився граничний термін використання, а також зіпсованих товарів, що призвели до недоцільних та завищених витрат підприємства; непрофесійне співробітництво з постачальниками товарів й формування заявок на постачання товарів та несвоєчасні розрахунки з ними, що призвели до економічного занепаду підприємства. Цим же наказом ОСОБА_3 знято із займаної посади.

Відповідно до звітів з бухгалтерського та кадрового обліку, ОСОБА_3 продовжувала обліковуватись як працівник до моменту її звільнення за прогул 23 серпня 2016 року.

04 квітня 2016 року ПП Делікатесстаргруп видано наказ Про невідповідність займаній посаді комерційного директора ОСОБА_3. , яким встановлено, що вона: не здійснює керівництво фінансово-господарською діяльністю підприємства у сфері матеріально-технічного забезпечення, заготівлі та зберігання товарів, збуту товарів за договорами постачання, забезпечуючи ефективне та цільове використання матеріальних і фінансових ресурсів, зниження їх витрат, прискорення обігу грошових коштів; не організовує матеріально-технічне забезпечення якості продукції, організації зберігання, транспортування та збуту готової продукції; не вживає заходів щодо своєчасного укладення господарських та фінансових договорів з постачальниками і споживачами товарів, розширення прямих і тривалих господарських зв'язків, не забезпечує виконання договірних зобов'язань з поставок товару (за кількістю, номенклатурою, асортиментом, якістю, строками та іншими умовами поставок); не здійснює контроль за реалізацією товарів, матеріально-технічного забезпечення підприємства, фінансовими та економічними показниками діяльності підприємства, за правильним витрачанням обігових коштів, цільовим використанням банківського кредиту, припиненням постачання товарів, які не матимуть збуту.

Наказом від 23 серпня 2016 року ОСОБА_3 звільнено з посади комерційного директора за прогули без поважних причин на підставі п. 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП України.

Судом також встановлено, що у період з 04 квітня по 23 серпня 2016 року ОСОБА_3 не перебувала за місцем своєї роботи в приміщенні магазину за адресою: АДРЕСА_2

Листом від 14 липня 2016 року ПП Делікатсстаргруп запропонувало ОСОБА_3 надати письмові пояснення з приводу відсутності її на робочому місці з 04 квітня 2016 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 КЗпП України законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

На підставі п. 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП України власник або уповноважений ним орган має право розірвати трудовий договір у випадку здійснення працівником прогулу без поважних причин. Прогул - це відсутність працівника на роботі без поважних причин більше трьох годин (безперервно чи загалом).

Залишення роботи без попередження власника чи уповноваженого ним органу визнаються прогулом і можуть бути причиною звільнення працівника.

Для звільнення працівника на такій підставі власник або уповноважений ним орган повинен мати докази, що підтверджують відсутність працівника на робочому місці більше трьох годин упродовж робочого дня.

Проте, відповідач не надав докази, що підтверджують відсутність позивача на робочому місці більше трьох годин упродовж робочого дня.

Разом з тим, надіслання відповідачем на адресу позивача листа, яким запропонувано ОСОБА_3 надати письмові пояснення з приводу відсутності її на робочому місці, не є належним та допустимим доказом прогулу останньої відповідно до вимог статей 58, 59 ЦК України.

Крім того, обґрунтовуючи свої вимоги, ОСОБА_3 вказувала, що відповідач не допускав її до робочого місця, оскільки видав незаконний наказ від 04 квітня 2016 року про звільнення на підставі п. 2 ст. 41 КЗпП України, що також підтверджується листом від 27 квітня 2016 року (а. с. 102). Позивач вважала себе незаконно звільненою та звернулася до суду 04 травня 2016 року з позовом про визнання наказу протиправним та поновлення її на роботі.

Встановлюючи наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги чи заперечення, визнаючи одні та відхиляючи інші докази, суд має свої дії мотивувати та враховувати, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 4 ст. 60 ЦПК України).

Таким чином, суди попередніх інстанцій всупереч вимогам статей 213, 214 ЦПК України на вищенаведені положення закону та обставини справи уваги не звернули , не спростували належними та допустимими доказами доводи позивача , а тому дійшли передчасного висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову в частині вимог про скасування наказу від 23 серпня 2016 року, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

За таких обставин колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково, а тому відповідно до вимог ч. 2 ст. 338 ЦПК України ухвалені у справі судові рішення в частині вирішення позовних вимог про скасування наказу про звільнення від 23 серпня 2016 року, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - скасуванню з направленням справи в цій частині на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 336, 338, 345 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу ОСОБА_3, яка подана її представником ОСОБА_5, задовольнити частково.

Рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 28 жовтня 2016 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 24 січня 2017 року в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_3 до приватного підприємства Делікатесстаргруп , третя особа - ОСОБА_4, про скасування наказу про звільнення від 23 серпня 2016 року, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу скасувати, справу в цій частині направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий В.С. Висоцька

Судді: М.К. Гримич

О.І.Євтушенко

О.В.Кафідова

І.М. Фаловська