Ухвала

від 09.11.2017 по справі 823/692/17

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 823/692/17 Головуючий у 1-й інстанції: Рідзель О.А. Суддя-доповідач: Парінов А.Б.

У Х В А Л А

Іменем України

09 листопада 2017 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Парінова А.Б.,

суддів: Беспалова О.О., Губської О.А.,

при секретарі судового засідання Гужві К.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарське підприємство Нібулон на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 22 вересня 2017 року у справі за позовом приватного підприємства Колос Чигиринщини до державного реєстратора Чигиринського районного управління юстиції Черкаської області, Чигиринської районної державної адміністрації Черкаської області, Чигиринської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача, ОСОБА_2, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача, товариство з обмеженою відповідальністю сільськогосподарське підприємство Нібулон про визнання протиправним та скасування рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до державного реєстратора Чигиринського районного управління юстиції Черкаської області, Чигиринської районної державної адміністрації Черкаської області, Чигиринської міської ради, в якому просив суд скасувати рішення державного реєстратора Чигиринського районного управління юстиції Черкаської області Грицаєнко Оксани Анатоліївни номер запису про інше речове право 16981921 від 26 лютого 2016 року 15:33:02 год. про проведення державної реєстрації права оренди земельної ділянки площею 1,8966 га, кадастровий номер НОМЕР_1, належної ОСОБА_2 за товариством з обмеженою відповідальністю сільськогосподарське підприємство Нібулон на підставі Договору оренди землі серія та номер: б/н від 24 березня 2010 року та договору про внесення змін до договору оренди землі, серія та номер: б/н виданого 01 червня 2016 року.

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 22 вересня 2017 року позов задоволено.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, товариство з обмеженою відповідальністю сільськогосподарське підприємство Нібулон оскаржило його в апеляційному порядку.

В апеляційній скарзі апелянт, посилаючись на порушення судом при вирішенні справи норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити.

Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не з'явилися, про дату та час слухання справи були повідомлені належним чином, тому у відповідності до ч. 6 ст. 12, ч.1 ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваної постанови суду першої інстанції, колегія суддів виходить з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, ОСОБА_2 є власником земельної ділянки площею 1,8966 га, кадастровий номер НОМЕР_1, (державний акт на право власності на земельну ділянку серія НОМЕР_2, виданий відділом Держкомзему у Чигиринському районі).

26 травня 2011 року між ОСОБА_2 (Орендодавець) та приватним підприємством Колос Чигиринщини (Орендар) укладено договір оренди землі № 161 строком на 5 років, який зареєстрований у відділі Держкомзему у Чигиринському районі Черкаської області 04.08.2011 за № 712548704000246 (а.с. 61, том 1).

27.05.2016 між цими ж сторонами укладено договір оренди землі № 119, за умовами якого земельну ділянку передано в оренду терміном на 10 років.

З метою державної реєстрації права оренди земельної ділянки на підставі договору оренди від 27.05.2016 в грудні 2016 року позивачем було подано документи до державного реєстратора прав на нерухоме майно.

08.12.2016 державним реєстратором прав на нерухоме майно приватним нотаріусом Плахою Т.І. було прийнято рішення № 32800964 про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень, обґрунтоване наявністю суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно, оскільки заявлене право вже зареєстровано за іншим орендарем (ТОВ СП Нібулон ) та термін дії зареєстрованого договору оренди не закінчився.

Так, між ОСОБА_2 (Орендодавець) та товариством з обмеженою відповідальністю сільськогосподарське підприємство Нібулон укладено договір оренди землі №б/н від 24.03.2010 та договір про внесення змін до договору оренди землі № б/н від 01.06.2016.

Державним реєстратором Чигиринського районного управління юстиції Черкаської області Грицаєнко О.А. проведено державну реєстрацію права оренди земельної ділянки (номер запису про інше речове право 16981921 від 26.02.2016) за товариством з обмеженою відповідальністю сільськогосподарським підприємством Нібулон на підставі договору оренди землі від 24.03.2010 та договору про внесення змін до договору оренди землі від 01.06.2016, про що зазначено у витягу з реєстру.

20.10.2016 року державним реєстратором виконавчого комітету Чигиринської міської ради Черкаської області Грицаєнко О.А. було прийнято рішення індексний номер 31943464 про проведення державної реєстрації права оренди земельної ділянки за ТОВ СП Нібулон на підставі договору оренди землі від 01.06.2016.

Посилаючись на ту обставину, що у спірних правовідносинах мала місце подвійна реєстрація права оренди на одну і ту ж земельну ділянку, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Приймаючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржуване рішення державного реєстратора прийняте без дотримання вимог Закону щодо перевірки вже зареєстрованих речових прав, що призвело до подвійної державної реєстрації права оренди на одну і ту ж земельну ділянку.

В апеляційні скарзі ТОВ СГ Нібулон зазначає, зокрема, що при вирішенні справи суд першої інстанції не врахував, що постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 06.06.2011 по справі №2а-4126/11/1470 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарського підприємства Нібулон до відділу Держкомзему в Чигиринському районі про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії, адміністративний позов задоволено в повному обсязі, зокрема, зобов'язано відділ Держкомзему в Чигиринському районі Черкаської області скасувати державну реєстрацію договорів оренди землі у тому числі договору щодо земельної ділянки з кадастровим НОМЕР_1; зобов'язано відділ Держкомзему в Чигиринському районі Черкаської області здійснити державну реєстрацію договорів оренди землі, зокрема від 24.03.2010 щодо земельної ділянки з кадастровим НОМЕР_1, який уклали ТОВ СП НІБУЛОН і власник земельної ділянки - ОСОБА_2 Вказане рішення суду набрало законної сили 04.07.2011.

Крім того, апелянт посилається на рішення Верховного Суду України від 01.12.2010 у справі № 6-7902св10, яким витребувано від приватного підприємства Колос Чигиринщини та повернуто належну ОСОБА_2 земельну ділянку.

Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваної постанови суду першої інстанції, колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до ст. 6 Закону України Про оренду землі орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі. Право оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації відповідно до закону.

Статтею 17 цього Закону передбачено, що об'єкт за договором оренди землі вважається переданим орендодавцем орендареві з моменту державної реєстрації права оренди, якщо інше не встановлено законом.

Згідно зі ст. 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

З аналізу наведених правових норм вбачається, що право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права.

Згідно зі ст. 126 цього кодексу право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень від 01.07.2004 N 1952-IV (далі по тексту - Закон N 1952-IV).

Відповідно до частини першої статті 2 Закону № 1952-IV державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (далі - Державний реєстр).

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 4 Закону № 1952-IV державній реєстрації прав підлягає право постійного користування та право оренди (суборенди) земельної ділянки.

За приписами пункту 1 частини другої статті 9 цього Закону державний реєстратор: встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема: відповідність обов'язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення (у випадках, встановлених законом); відповідність повноважень особи, яка подає документи на державну реєстрацію прав та їх обтяжень; відповідність відомостей про нерухоме майно, наявних у Державному реєстрі прав та поданих документах; наявність обтяжень прав на нерухоме майно, зареєстрованих відповідно до вимог цього Закону; наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або договір (угода) пов'язує можливість проведення державної реєстрації виникнення, переходу, припинення прав на нерухоме майно або обтяження таких прав.

Згідно з частиною четвертою статті 15 Закону № 1952-IV державній реєстрації підлягають виключно заявлені права та їх обтяження за умови їх відповідності законодавству і поданим документам.

Відповідно до пункту частини 3 статті 10 цього Закону державний реєстратор

1) встановлює відповідність заявлених прав і поданих/отриманих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема:

- відповідність обов'язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення у випадках, передбачених законом;

- відповідність повноважень особи, яка подає документи для державної реєстрації прав;

- відповідність відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що містяться у Державному реєстрі прав, відомостям, що містяться у поданих/отриманих документах;

- наявність обтяжень прав на нерухоме майно;

- наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або відповідний правочин пов'язує можливість виникнення, переходу, припинення речового права, що підлягає державній реєстрації;

2) перевіряє документи на наявність підстав для проведення реєстраційних дій, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення;

3) під час проведення державної реєстрації прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 1 січня 2013 року, обов'язково запитує від органів влади, підприємств, установ та організацій, які відповідно до законодавства проводили оформлення та/або реєстрацію прав, інформацію (довідки, засвідчені в установленому законодавством порядку копії документів тощо), необхідну для такої реєстрації, у разі відсутності доступу до відповідних носіїв інформації, що містять відомості, необхідні для проведення державної реєстрації прав, чи у разі відсутності необхідних відомостей в єдиних та державних реєстрах, доступ до яких визначено цим Законом, та/або у разі, якщо відповідні документи не були подані заявником.

Органи державної влади, підприємства, установи та організації зобов'язані безоплатно протягом трьох робочих днів з моменту отримання запиту надати державному реєстратору запитувану інформацію в паперовій та (за можливості) в електронній формі;

4) під час проведення реєстраційних дій обов'язково використовує відомості Державного земельного кадастру та Єдиного реєстру дозвільних документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт і засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, відомостей про повернення на доопрацювання, відмову у видачі, скасування та анулювання зазначених документів, а також використовує відомості, отримані у порядку інформаційної взаємодії Державного реєстру прав з Єдиним державним реєстром судових рішень;

5) відкриває та/або закриває розділи в Державному реєстрі прав, вносить до відкритого розділу або спеціального розділу Державного реєстру прав відповідні відомості про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, про об'єкти та суб'єктів таких прав;

6) присвоює за допомогою Державного реєстру прав реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна у випадках, передбачених цим Законом;

7) виготовляє електронні копії документів, поданих у паперовій формі, та розміщує їх у реєстраційній справі в електронній формі у відповідному розділі Державного реєстру прав (у разі якщо такі копії не були виготовлені під час прийняття документів за заявами у сфері державної реєстрації прав);

8) формує за допомогою Державного реєстру прав документи за результатом розгляду заяв у сфері державної реєстрації прав;

9) формує реєстраційні справи у паперовій формі.

10) здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом.

Таким чином, згідно з п. 4 ч. 3 ст. 10 Закону № 1952-IV під час проведення державної реєстрації прав на земельні ділянки державний реєстратор використовує відомості Державного земельного кадастру шляхом безпосереднього доступу до нього у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Отже, державний реєстратор під час проведення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно зобов'язаний перевірити інформацію про наявність або відсутність вже зареєстрованих речових прав з метою недопущення одночасного існування їх подвійної державної реєстрації.

Наведену правову позицію висловлено Верховним Судом України у постанові від 29.09.2015 по справі № 802/37191.

У відповідності до ч. 1 ст. 244-2 КАС України, висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 237 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

Як вбачається з матеріалів справи, вимоги адміністративного позову ПП Колос Чигиринщини обґрунтовує тим, що станом на час проведення державної реєстрації договору оренди земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_1 від 24.03.2010, укладеного між ОСОБА_2 та ТОВ СП Нібулон , яка була здійснена 26.02.2016, право оренди на вказану земельну ділянку вже було зареєстроване за ПП Колос Чигиринщини на підставі договору від 26.05.2011, укладеного з ПП Колос Чигиринщини з ОСОБА_2, а саме 04.08.2011 року.

На підтвердження вказаних доводів позивачем надано лист відділу Держгеокадастру у Чигиринському районі Черкаської області Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області, в якому зазначено, що згідно з даними Книги записів про державну реєстрацію державних актів на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою, договорів оренди землі, яка велась згідно постанови КМУ від 09.09.2009 № 1021, право оренди земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_1, яка належить ОСОБА_2, зареєстровано за ПП Колос Чигиринщини 04.08.2011 (а.с. 61, том 1).

Таким чином, станом на час державної реєстрації права оренди земельної ділянки площею 1,8966 га, кадастровий номер НОМЕР_1, належної ОСОБА_2, за товариством з обмеженою відповідальністю сільськогосподарське підприємство Нібулон на підставі договору оренди землі від 24.03.2010 у 2016 році, право оренди на цю земельну ділянку вже було зареєстроване за ПП Колос Чигиринщини .

Державний реєстратор вказані обставини в порушення п. 4 ч. 3 ст. 10 Закону № 1952-IV не перевірив, що призвело до подвійної реєстрації права оренди однієї і тієї ж земельної ділянки за різними юридичними особами.

Стосовно посилання апелянта на рішення Верховного Суду України від 01.12.2010 у справі № 6-7902св10 у справі за позовом ОСОБА_2 та інших до приватного підприємства Колос Чигиринщини , треті особи: Чигиринська районна державна адміністрація Черкаської області, Топилівська сільська рада Чигиринського району Черкаської області, державне підприємство Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах , відділ Державного комітету України по земельних ресурсах у Чигиринському районі Черкаської області про визнання недійсними договорів оренди та повернення безпідставно набутих земельних ділянок, колегія суддів зазначає наступне.

У цьому рішенні судом було встановлено, що договори оренди земельних ділянок, укладені ПП Колос Чигиринщини з позивачами, зокрема, ОСОБА_2, не є укладеними. Предметом розгляду у даному спорі були договори, укладені ПП Колос Чигиринщини , з громадянами-позивачами, зокрема, ОСОБА_2, протягом 2004-2008 рр. Цим рішенням, зокрема, було витребувано від приватного підприємства Колос Чигиринщини та повернуто належну ОСОБА_2 земельну ділянку.

З огляду на викладене, колегія суддів зазначає, що дане рішення не стосується спірних правовідносин, оскільки у позовній заяві ПП Колос Чигиринщини посилається на договір оренди земельної ділянки з ОСОБА_2 від 26.05.2011. При цьому спірні правовідносини не стосуються договору оренди, що був укладений ПП Колос Чигиринщини з ОСОБА_2 раніше (2004-2008 рр.), питання щодо якого було предметом судового розгляду по справі № 6-7902св10.

Крім того, посилання апелянта на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 06.06.2011 по справі №2а-4126/11/1470 за позовом ТОВ СП Нібулон до відділу Держкомзему у Чигиринському районі Черкаської області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії колегія суддів вважає необґрунтованим з огляду на наступне.

Судовою колегією досліджено текст вказаного судового рішення та встановлено, що суд визнав протиправною бездіяльність відділу Держкомзему у Чигиринському районі Черкаської області, що полягає у нескасуванні державної реєстрації, зокрема, договору оренди № 310 від 29.08.2006 щодо земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_1 (укладений ОСОБА_2 з ПП Колос Чигиринщини ); зобов'язано відділ Держкомзему в Чигиринському районі Черкаської області скасувати державну реєстрацію договорів оренди землі, зокрема, договору №310 від 29.08.2006 щодо земельної ділянки з кадастровим НОМЕР_1; визнано протиправною бездіяльність відповідача щодо нездійснення реєстрації договору оренди землі від 24.03.2010 щодо земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_1, який уклали ТОВ СП Нібулон і власник ОСОБА_2 та зобов'язано відділ Держкомзему в Чигиринському районі Черкаської області здійснити державну реєстрацію, зокрема, договору оренди земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_1, який уклали ТОВ СП Нібулон і власник ОСОБА_2

При вирішенні вказаної справи Миколаївський окружний адміністративний суд як на підставу для задоволення позовних вимог щодо скасування реєстрації договорів послався на рішення Верховного суду України від 01.12.2010 по справі № 6-7902св10.

Таким чином, у вказаному судовому рішення йдеться про скасування реєстрації договору №310 від 29.08.2006 щодо земельної ділянки з кадастровим НОМЕР_1, укладеного між ОСОБА_2, та ПП Колос Чигиринщини .

На час державної реєстрації 26.02.2016 права оренди земельної ділянки площею 1,8966 га, кадастровий номер НОМЕР_1, належної ОСОБА_2, за товариством з обмеженою відповідальністю сільськогосподарське підприємство Нібулон на підставі договору оренди землі від 24.03.2010, право оренди на цю земельну ділянку вже було зареєстроване за ПП Колос Чигиринщини 04.08.2011 на підставі договору оренди від 26.05.2011, що був укладений на 5 років, недійсним не визнавався та дія якого станом на 26.02.2016 не закінчилася.

Таким чином, виникла ситуація, коли одночасно зареєстровано право користування двох юридичних осіб однією і тією ж земельною, що не відповідає вимогам законодавства, оскільки право користування виникає з моменту реєстрації цього права та порушує права позивача як користувача спірної земельної ділянки на законних підставах.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову.

Також апелянт посилається на те, що спірні правовідносини є цивільно-правовим спором, а тому розгляд даної справи не може здійснюватися за правилами адміністративного судочинства.

Колегія суддів звертає увагу, що позовні вимоги ПП Колос Чигиринщини ґрунтуються на протиправності дій державного реєстратора як суб'єкта, наділеного владними функціями приймати рішення про державну реєстрацію прав, у зв'язку з недотриманням ним вимог Порядку, а саме проведення державної реєстрації права оренди на за відсутності правових підстав. Тобто, у цій справі спір про право відсутній, а дослідженню підлягають виключно владні, управлінські рішення та дії державного реєстратора, який у межах спірних правовідносин діє як суб'єкт владних повноважень.

З огляду на викладене, даний спір підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не дають підстави вважати, що судом при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, та процесуального права.

Відповідно до статті 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів, вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив рішення відповідно до норм матеріального та процесуального права.

За таких обставин, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 41, 167, 195, 198, 200, 202, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарське підприємство Нібулон залишити без задоволення.

Постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 22 вересня 2017 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя А.Б. Парінов Судді О.О. Беспалов О.А. Губська

Постанову в повному обсязі виготовлено 09.11.2017