Ухвала

від 07.11.2017 по справі 0670/3839/11

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"07" листопада 2017 р. м. Київ К/800/22085/14

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі :

Пасічник С.С.,

Стародуба О.П.,

Швеця В.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Коростишівському районі Житомирської області (правонаступником якого є Коростишівське об'єднане управління Пенсійного фонду України в Житомирській області) на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 04 лютого 2014 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 24 березня 2014 року у справі за позовом Управління Пенсійного фонду України в Коростишівському районі Житомирської області до Публічного акціонерного товариства "Коростишівський кар'єр" про стягнення витрат на виплату та доставку пільгових пенсій,

В С Т А Н О В И Л А :

В квітні 2011 року Управління Пенсійного фонду України в Коростишівському районі Житомирської області звернулось до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства "Коростишівський кар'єр" про стягнення витрат на виплату та доставку пільгових пенсій по Списку №2 за січень-березень 2011 року в сумі 5327,04грн.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 04.02.2014р., залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 24.03.2014р., в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з вказаними рішеннями, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду з касаційною скаргою (з урахуванням пояснень), в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального і процесуального права, просив судові рішення скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позову.

Відповідач в письмових поясненнях щодо касаційної скарги проти доводів та вимог останньої заперечив, вважаючи їх безпідставними, а рішення судів попередніх інстанцій, які він просив залишити без змін, - обґрунтованими та законними.

Відповідно до ч.2 ст.220 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши за матеріалами справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судами встановлено, що ПАТ "Коростишівський кар'єр" зареєстроване як платник страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

Листом Управління Пенсійного фонду України в Коростишівському районі Житомирської області №238 від 12.01.2011р. відповідача повідомлено про наявність у нього обов'язку зі сплати до органу Пенсійного фонду України фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, відповідно до п."б" ст.13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", про що додано відповідний розрахунок, згідно з яким сума заборгованості по вказаних витратах щодо пенсіонерів ОСОБА_5 та ОСОБА_6 за січень-березень 2011 року склала 5327,04 грн.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суди попередніх інстанцій, взявши до уваги приписи ст.72 КАС України та те, що постановою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 16.10.2013р. у справі №11/1141-НМ визнано неправомірними дії Управління Пенсійного фонду України в Коростишівському районі Житомирської області щодо застосування для призначення пенсії 63 особам (й, зокрема, ОСОБА_5 та ОСОБА_6.) положень п."б" ст.13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", оскільки вони набули свій пільговий стаж до 01.01.1992р. і мають право на призначення пенсії відповідно до ст.100 Закону України "Про пенсійне забезпечення", прийшли до висновку про відсутність у відповідача обов'язку з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пенсій зазначеним особам.

Колегія ж суддів Вищого адміністративного суду України вказує на таке.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В силу п."б" ст.13 Закону України Про пенсійне забезпечення від 05.11.1991р. №1788-XII (далі - Закон №1788) на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи, працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах; жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Згідно із ч.4 ст.13 Закону №1788 порядок пенсійного забезпечення осіб, які працювали до введення в дію цього Закону на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, передбачених законодавством, що діяло раніше, визначається ст.100 даного Закону, згідно з якою особам, які працювали до введення в дію цього Закону на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, передбачених раніше діючим законодавством, пенсії за віком призначаються на таких умовах: а) особам, які мають на день введення в дію цього Закону повний стаж на зазначених роботах, що давав право на пенсію на пільгових умовах, пенсії в розмірах, передбачених цим Законом, призначаються відповідно до вимог за віком і стажем, встановлених раніше діючим законодавством; б) особам, які не мають повного стажу роботи із шкідливими і важкими умовами праці, вік, необхідний для призначення пенсії відповідно до ст.12, знижується пропорційно наявному стажу в порядку, передбаченому ст.ст.13 - 14 цього Закону, виходячи з вимог цього стажу, встановлених раніше діючим законодавством.

Як передбачено п.2 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003р. №1058-IV (що набрав чинності з 01.01.2004р.; далі - Закон №1058), пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.

До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України "Про пенсійне забезпечення". У цьому випадку розміри пенсій визначаються відповідно до ст.27 та з урахуванням норм ст.28 цього Закону. При цьому зберігається порядок покриття витрат на виплату і доставку цих пенсій, що діяв до набрання чинності цим Законом.

До набрання чинності Законом №1058 питання відшкодування витрат на виплату і доставку пенсій, призначених, зокрема, відповідно до пунктів "б" - "з" ч.1 ст.13 Закону №1788, було врегульовано Законом України від 26.06.1997р. №400/97-ВР "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон №400/97), відповідно до п.1 ч.1 ст.1 якого платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування є суб'єкти підприємницької діяльності незалежно від форм власності, їх об'єднання, бюджетні, громадські та інші установи та організації, об'єднання громадян та інші юридичні особи, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які використовують працю найманих працівників.

Отже, відповідач був платником збору на обов'язкове державне пенсійне страхування.

Відповідно до абз.4 п.1 ст.2 Закону №400/97 для платників збору, визначених пунктами 1 та 2 статті 1 цього Закону, об'єктом оподаткування є також фактичні витрати на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів "б" ? "з" статті 13 Закону №1788 до досягнення працівниками пенсійного віку, передбаченого статтею 12 Закону №1788.

Абзацом 3 п.1 ст.4 Закону №400/97 встановлено ставку на обов'язкове державне пенсійне страхування у розмірі 100 відсотків від об'єкта оподаткування, визначеного абзацом четвертим пункту 1 статті 2 цього Закону.

Таким чином, виходячи зі змісту наведених норм, витрати на виплату та доставку пенсій, призначених особам відповідно до пунктів "а", "б" - "з" ч.1 ст.13 Закону №1788 за списком №1 та списком №2, покриваються підприємствами та організаціями.

При цьому обов'язок підприємств та організацій з відшкодування таких витрат, понесених управлінням ПФУ після 01.01.2004р., не пов'язаний із датою призначення такої пенсії чи часом набуття необхідного для цього пільгового стажу (до чи після набрання чинності Законом №1058).

Аналогічна правова позиція неодноразово була висловлена у постановах Верховного Суду України, зокрема, від 25.09.2012р. у справах №21-251а12 та №21-293а12, від 17.12.2013р. у справі №21-453а13.

Проте, суди попередніх інстанцій, як вже зазначалось в цій ухвалі, обґрунтовуючи свої рішення лише тим, що постановою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 16.10.2013р. у справі №11/1141-НМ визнано неправомірними дії Управління Пенсійного фонду України в Коростишівському районі Житомирської області щодо застосування для призначення пенсії 63 особам (й, зокрема, ОСОБА_5 та ОСОБА_6.) приписів п."б" ст.13 Закону №1788, наведені вище положення законодавства (з урахуванням практики Верховного Суду України) не врахували та відповідно не надали в їх контексті оцінки спірним правовідносинам, зокрема, й щодо правильності виставлених позивачем відповідачеві розрахунків витрат на виплату і доставку пільгових пенсій, що були призначені колишнім працівникам Публічного акціонерного товариства "Коростишівський кар'єр" на підставі п."б" ст.13 Закону №1788, за січень-березень 2011 року, стягнення коштів по яким є предметом спору у даній справі.

Водночас, слід зазначити, що до поданих суду касаційної інстанції письмових пояснень органом Пенсійного фонду України було додано ухвалу Вищого адміністративного суду України від 06.07.2017р. у справі №11/1141-НМ, якою касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Коростишівському районі Житомирської області, правонаступником якого є Коростишівське об'єднане управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, задоволено; постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 16 жовтня 2013 року скасовано та залишено в силі постанову Господарського суду Житомирської області від 05 жовтня 2012 року.

Відповідно до ст.159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

За правилами ч.2 ст.227 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Зважаючи на те, що допущені судами порушення норм процесуального права не можуть бути усунуті судом касаційної інстанції, який процесуальним законом позбавлений можливості досліджувати докази і встановлювати обставини, рішення судів першої та апеляційної інстанцій підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до суду першої інстанції, якому слід дослідити усі обставини і прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

Керуючись ст.ст.210,220,222, 223, 227, 230, 231 КАС України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Коростишівському районі Житомирської області (правонаступником якого є Коростишівське об'єднане управління Пенсійного фонду України в Житомирській області) задовольнити частково.

Постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 04 лютого 2014 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 24 березня 2014 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили в порядку статті 254 КАС України і оскарженню не підлягає.

Судді: Пасічник С.С.

Стародуб О.П.

Швець В.В.