Постанова

від 08.11.2017 по справі 813/2361/17

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 листопада 2017 року № 813/2361/17

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

Головуючого-судді Сакалоша В.М.,

секретаря судового засідання Присташ І.М.,

за участю:

представника позивача ОСОБА_1

представника відповідача Івахович Р.Р.

представника відповідача Шума Л.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові адміністративну справу за позовом ОСОБА_4 до Городоцького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Львівської області про визнання протиправним і скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -

В С Т А Н О В И В :

04 липня 2017 року на розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_4 до Городоцького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Львівської області, в якій позивач, з врахуванням уточнень позовних вимог , просить суд:

- визнати протиправним та скасувати наказ начальника Городоцького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Львівської області № 49-ос від 30.05.2017 року про звільнення ОСОБА_4 з посади головного спеціаліста відділу контрольно-перевірочної роботи та платежів до пенсійної системи Городоцького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Львівської області у зв'язку із реорганізацією, скороченням штатної чисельності працівників відповідно до п.1 ч. 1 ст. 87 Закону України "Про державну службу";

- поновити ОСОБА_4 на роботі на посаді головного спеціаліста відділу контрольно-перевірочної роботи та платежів до пенсійної системи, або рівнозначній посаді Городоцького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Львівської області;

- стягнути з Городоцького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Львівської області на користь позивачки середній заробіток за час вимушеного прогулу з 30.05.2017 року по день поновлення на роботі.

В обґрунтування позовних вимог позивачка зазначає, що наказом начальника Городоцького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Львівської області від 30.05.2017 року № 49-ос її було незаконно звільнено із посади головного спеціаліста відділу контрольно-перевірочної роботи та платежів до пенсійної системи Городоцького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Львівської області. Незаконність звільнення, на думку позивачки, полягає в тому, що її було звільнено у зв'язку із реорганізацією, скороченням штатної чисельності працівників, відповідно п.1. ч. 1 ст. 87 Закону України "Про державну службу" . При прийнятті рішення про звільнення позивачки через реорганізацію, скорочення чисельності штату начальником Городоцького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Львівської області мало б враховуватися переважне право на залишення позивачки на роботі у зв'язку з високою кваліфікацією, тривалим безперервним стажем роботи та наявністю утриманців, чого, однак, зроблено не було. Чим було порушено вимоги ст. 42 КЗпП України.

Виходячи з наведеного, позивачка вважає винесений наказ про її звільнення незаконним, а дії начальника Городоцького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Львівської області щодо її звільнення - незаконними. У зв'язку з наведеним позивака звернулася з даним позовом до суду.

Представник позивачки в судовому засіданні позовні вимоги з підстав, викладених у позовній заяві підтримала повністю, просила позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Представники відповідача в судовому засіданні проти позовних вимог заперечили посилаючись на викладені письмові заперечення на адміністративний позов від 27.07.2017 року, суть яких полягає в наступному: станом на 01.01.2017 року в Городоцькому об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України Львівської області діяв штат із кількістю 70 штатних одиниць. Відповідно по постанови Кабінету Міністрів України від 21 грудня 2016 року №988 Про деякі питання функціонування територіальних органів Пенсійного фонду України , Городоцьке об'єднане Управління Пенсійного фонду України реорганізовано шляхом приєднання Управління Пенсійного фонду України в Яворівському районі в штаті якого було 54 одиниць. В результаті проведення вищезазначеної реорганізації в об'єднаному управлінні, згідно постанови Пенсійного фонду України від 22.12.2016 року №29-1 Про примірні структури територіальних органів Пенсійного фонду України відбулися зміни структури та чисельності штату управління, що в свою чергу призвело до ліквідації відділу контрольно-перевірочної роботи та платежів до пенсійної системи в якому, працювала ОСОБА_4, та деяких посад інших спеціалістів. 22.02.2017 року головним управлінням Пенсійного фонду України Львівської області, затверджено новий штатний розпис та нову структуру об'єднаного управління, який введено в дію наказом по управлінню 30.03.2017 року №40 Про введення в дію структури та штатного розпису Городоцького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Львівської області із штатною чисельністю 101 одиниця з 30.03.2017 року. Відповідно до п.1 ч.1 ст. 87 Закону України "Про державну службу" підставами для припинення державної служби за ініціативою суб'єкта призначення є скорочення чисельності або штату державних службовців, ліквідація державного органу, реорганізація державного органу у разі, коли відсутня можливість пропозиції іншої рівнозначної посади державної служби, а в разі відсутності такої пропозиції - іншої роботи(посади державної служби) у цьому державному органі.

Також представники відповідача наголосили, що позивачку про наступне вивільнення із займаної посади було попереджено персонально завчасно, а саме 30.03.2017 року, про що свідчить наказ від 30.03.2017 року №16-ос Про попередження працівників Городоцького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Львівської області щодо зміни найменування структурних підрозділів, зміну істотних умов державної служби, зміну істотних умов праці, скорочення чисельності та штату і наступним вивільненням . Працівникам, які підлягали вивільненню у зв'язку із скороченням їхніх посад, були запропоновані посади з урахуванням переважного права залишення на роботі відповідно до вимог ст.42, 184 КЗпП України. Та зазначили, що позивачка не має достатніх підстав, які б у свою чергу надавали їй переважне право на залишення на роботі тому їй було запропоновано взяти участь у конкурсі на заміщення вакантних посад, що утворились в головному управлінні Пенсійного фонду України Львівської області. Четверо спеціалістів управління , в тому числі й ОСОБА_4 взяли участь у конкурсі на заміщення вакантних посад, однак позивачка не пройшла перший етап даного конкурсу.

Підсумовуючи наведене, представники відповідача зазначили, що звільнення позивачки проведено у відповідності до вимог чинного трудового законодавства, відтак, жодних підстав для задоволення позовних вимог не має. Тому, представники відповідача просили у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Заслухавши пояснення представника позивачки та представників відповідача, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини справи, суд дійшов висновку, що позов слід задовольнити повністю, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що ОСОБА_4 з 2003 року працювала в територіальних органах Пенсійного фонду України. За час своєї роботи сумлінно та добросовісно ставилася до виконання покладених на неї обов'язків. З 01.04.2016 року на посаді головного спеціаліста відділу контрольно-перевірочної роботи та платежів до пенсійної системи Городоцького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Львівської області.

В подальшому, наказом начальника Городоцького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Львівської області від 30.05.2017 року № 49-ос була звільнена із займаної посади з 01.06.2016 року у зв'язку із реорганізацією, скороченням штатної чисельності працівників , відповідно до п.1 ч. 1 ст. 87 Закону України "Про державну службу".

Не погоджуючись зі своїм звільненням, позивачка звернулася до суду.

Суд, при вирішенні даного спору, виходив з наступного.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - з КАС України) юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби.

Пунктом 15 ч. 1 ст. 3 КАС України визначено, що публічна служба - це діяльність на державних політичних посадах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, дипломатична служба, інша державна служба, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.

Статтею 43 Конституції України громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 40 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) передбачено, що трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Відповідно до п. 19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 року №9 "Про практику розгляду трудових спорів" (з наступними змінами та доповненнями), при розгляді трудових спорів, пов'язаних із звільненням за п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України, суди зобов'язані з'ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджався він за 2 місяці про наступне вивільнення.

В усіх випадках звільнення за п. 1 ст. 40 КЗпП України провадиться з наданням гарантій, пільг і компенсацій, передбачених главою III-А КЗпП України.

При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством.

Одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації працівник, на власний розсуд, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно. У разі якщо вивільнення є масовим відповідно до статті 48 Закону України "Про зайнятість населення", власник або уповноважений ним орган доводить до відома державної служби зайнятості про заплановане вивільнення працівників.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачку було попереджено про наступне вивільнення 30.03.2017 року, тобто своєчасно.

Однак, з цього моменту і до дати звільнення, а саме до 30.05.2017 року жодних заходів на виконання вимог ст. 42, ч. 3 ст. 49-2 КЗпП України відповідачем проведено не було.

Так, суд зазначає, що при звільненні позивачки не було проведено порівняльного аналізу та характеристик працівників відділу контрольно-перевірочної роботи та платежів до пенсійної системи, не з'ясовано хто з працюючих має переважне право на залишення на роботі.

Виходячи з наведеного, суд зазначає, що при звільненні позивачки у зв'язку із реорганізацією, скороченням штатної чисельності працівників службовими особами Городоцького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Львівської області було грубо порушено чинне трудове законодавство України.

Документів, які б свідчили про проведення відповідачем перед звільненням порівняльного аналізу кандидатур відділу контрольно-перевірочної роботи та платежів до пенсійної системи Городоцького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Львівської області, які мають переважне право на залишення на посадах, суду надано не було.

Більше того, аналізуючи вказані додаткові докази, суд зазначає, що у позивачки (на відміну від інших працівників) було переважне право на залишення на роботі.

Крім того, на утриманні позивачки перебуває двоє дітей: донька ОСОБА_5, 1995 року народження (яка навчається у Державному вищому навчальному закладі "Університет банківської справи", що підтверджується довідкою №1108 від 07.11.2017 року виданою Державним вищим навчальним закладом "Університетом банківської справи", договором №2589 про надання освітніх послуг від 08.08.2016 року) та син ОСОБА_6 2009 року народження.

З наявних у справі доказів не вбачається, що до позивачки за час її роботи в Городоцькому об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України Львівської області застосовувалися дисциплінарні стягнення чи висувалися зауваження до строків чи якості виконуваної роботи.

Підсумовуючи все наведене, суд зазначає про порушення трудового законодавства при проведенні звільнення позивачки, зокрема, про недотримання відповідачем при винесенні оскарженого наказу вимог ст. 42, ч. 3 ст. 49-2 КЗпП України.

Також суд вважає за необхідне наголосити, що однією з найважливіших гарантій для працівників при скороченні чисельності або штату є обов'язок власника підприємства чи уповноваженого ним органу працевлаштувати працівника.

Власник вважається таким, що належно виконав вимоги ст. 42 КЗпП України, частини 3 ст. 49-2 КЗпП України щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо.

Як зазначила представник позивачки та свідчать матеріали справи, жодних посад позивачці у зв'язку із її скороченням їй не пропонувалося.

Вказане свідчить про протиправність дій начальника Городоцького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Львівської області при проведенні звільнення, а відтак і протиправність самого наказу № 49-ос від 30.05.2017 року про звільнення ОСОБА_4 з займаної посади, адже протиправні дії не можуть нести будь - яких правомірних наслідків.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч.3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Матеріали справи свідчать, що відповідні положення ст. 19 Конституції України та ст. 2 КАС України відповідачем при прийнятті наказу № 40-ос від 30.05.2017 року дотримані не були, що зумовило звернення позивачки за захистом свого порушеного права до суду.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В супереч наведеним вимогам, відповідач як суб'єкт владних повноважень не довів правомірності своїх дій в частині звільнення ОСОБА_4 з посади головного спеціаліста відділу контрольно-перевірочної роботи та платежів до пенсійної системи Городоцького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Львівської області, як такої, що не має переважного права перед іншими працівниками на залишення на роботі, не доведено дотримання вимог ст.ст. 42, 492 КЗпП України.

Тому, наказ № 40-ос від 30.05.2017 року є протиправним та підлягає скасуванню, а позивачка - поновленню на попередньо займаній або іншій рівнозначній перед звільненням посаді.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку про необхідність задоволення позовних вимог в частині визнання протиправним та скасування наказу начальника Городоцького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Львівської області № 49-ос від 30.05.2017 року про звільнення ОСОБА_4 з займаної посади, а також поновлення ОСОБА_4 на роботі на посаді головного спеціаліста відділу контрольно-перевірочної роботи та платежів до пенсійної системи, або рівнозначній посаді Городоцького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Львівської області.

Відповідно до ч. ч. 1-2 ст. 235 КЗпП України, у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір, при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш як за один рік.

Як встановлено судом, тривалість вимушеного прогулу позивачки склала 113 робочих днів, починаючи з 01.06.2017 року (з дня наступного за датою звільнення) по 08.11.2017 року включно (по день ухвалення рішення у справі).

Згідно поданого розрахунку розмір середньоденного заробітку позивачки становив 260,16 грн., відтак, середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 01.06.2017 року по 08.11.2017 року складає 29396,95 грн. (113 робочих днів х 260,16грн. = 29396,95 грн.). Тому, саме ця сума підлягає стягненню з Городоцького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Львівської області в користь ОСОБА_4.

Зважаючи на всі наведені обставини в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивачки підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до правил ст. 94 КАС України та Закону України "Про судовий збір", судовий збір у даній справі не сплачується.

Керуючись ст. ст. 2, 7-14, 18, 19, 69-71, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати наказ начальника Городоцького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Львівської області № 49-ос від 30.05.2017 року про звільнення ОСОБА_4 з посади головного спеціаліста відділу контрольно-перевірочної роботи та платежів до пенсійної системи Городоцького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Львівської області.

Поновити ОСОБА_4 на посаді головного спеціаліста відділу контрольно-перевірочної роботи та платежів до пенсійної системи, або рівнозначній посаді Городоцького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Львівської області.

Стягнути з Городоцького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Львівської області (код ЄДРПОУ 20847508, що знаходиться за адресою: 81500, Львівська область, м. Городок, вул. Львівська, 16;) в користь ОСОБА_4 (що проживає за адресою: АДРЕСА_1) середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 29396(двадцять дев'ять тисяч триста дев'яносто шість ) гривень 95 коп.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі у відповідності до ч.3 ст.160 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішення за наслідками апеляційного провадження.

Суддя Сакалош В.М.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 10 листопада 2017 року.