Ухвала

від 08.11.2017 по справі 826/24264/15

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"08" листопада 2017 р. м. Київ К/800/27700/16

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

Олендера І.Я. (доповідача), Бившевої Л.І., Шипуліної Т.М.,

секретар судового засідання Загородній А.А.,

за участю:

представників позивача Собковича О.В., Шестопалової А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ДСТ ЛО ГРУП до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, провадження в якій відкрито за касаційною скаргою Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 22 вересня 2016 року,-

В С Т А Н О В И В:

У жовтні 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю ДСТ ЛО ГРУП (далі - позивач, Товариство) звернулось до суду з позовом, урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві (далі - відповідач, контролюючий орган):

- від 30.07.2015 року №0005422208, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 1 667 035,00 грн., у тому числі за основним платежем на 1 333 628,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями на 333 407,00 грн.;

- від 30.07.2015 року №0005432208, яким збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість (ПДВ) на загальну суму 1 308 438,00 грн., у тому числі за основним платежем на 1 046 751,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями на 261 687,75 грн.;

- від 30.10.2015 року №0007312208, яким збільшено грошове зобов'язання з ПДВ на загальну суму 169 719,00 грн., у тому числі за основним платежем на 135 775,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями на 33 944,00 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 березня 2016 року у задоволенні позову Товариства відмовлено з тих підстав, що надані позивачем документи не підтверджують взаємозв'язку придбаних робіт та послуг із господарською діяльністю позивача та не містять доказів, які б підтверджували фактичне надання (отримання) таких робіт, послуг та придбання товарів у контрагентів ТОВ Сеолан , ТОВ Аеро-Турбо Сервіс , ТОВ Промтех-Трейд , ТОВ Технобуд УА , ТОВ ПТК Укргазкомплект , а отже вказані господарські операції не спричинили настання реальних правових наслідків.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 вересня 2016 року рішення суду першої інстанції скасовано, позов задоволено, оскаржувані податкові повідомлення - рішення визнано протиправними та скасовано.

Судове рішення обґрунтовано тим, що позивачем цілком правомірно сформовано витрати та податковий кредит з огляду на наявність у платника податку (позивача у справі) належним чином оформлених первинних документів та реальність здійснення господарських операцій.

Не погодившись із судовим рішенням апеляційної інстанції, відповідач до Вищого адміністративного суду України подав касаційну скаргу, де посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить зазначене судове рішення скасувати та прийняти рішення про відмову у задоволенні позовних вимог Товариства.

У поданих запереченнях на скаргу позивач просить у задоволенні скарги відмовити через її необґрунтованість.

Касаційний розгляд справи проведено у відкритому судовому засіданні, відповідно до ст. 221 Кодексу адміністративного судочинства України.

Так, судами першої та апеляційної інстанцій встановлено та підтверджено матеріалами справи, що документальну позапланову виїзну перевірки позивача з питань правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати ПДВ та податку на прибуток по фінансово-господарським взаємовідносинам з ТОВ Сеолан , ТОВ Аеро-Турбо Сервіс , ТОВ Промтех-Трейд , ТОВ Технобуд УА та ТОВ ПТК Укргазкомплект за період з 01.10.2014 року по 31.12.2014 року, за результатами якої складено акт від 13.07.2015 року №415/1-26-50-22-08-36645136.

Відповідно до висновків контролюючого органу, викладених у акті перевірки, позивачем порушено вимоги пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 1 333 628,00 грн., ПДВ на загальну суму 1 046 751,00 грн., та завищено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду на суму 435 058,00 грн.

Висновки фахівців контролюючого органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства вмотивовано тим, що фактично господарські операції з придбання товару та робіт (послуг) в межах договорів поставки, надання агентських послуг, виконання робіт, укладених з контрагентами ТОВ Сеолан , ТОВ Аеро-Турбо Сервіс , ТОВ Промтех-Трейд , ТОВ Технобуд УА та ТОВ ПТК Укргазкомплект не спричинили настання реальних правових наслідків, з огляду на наявність податкової інформації (бази даних ДФС, аналіз податкової звітності) про відсутність у вказаних контрагентів необхідних матеріальних (складських приміщень, автомобільного чи іншого транспорту, устаткування) ресурсів для проведення відповідної фінансово-господарської діяльності, а отже вказані підприємства самостійно не могли надавати послуги, та неможливо встановити інші господарюючі суб'єкти, які б могли надавати аналогічні послуги. Враховуючи вищезазначене контролюючий орган дійшов висновку, що вчинені позивачем господарські операції з придбання товару, робіт, послуг, за наслідками яких було сформовано витрати та податковий кредит, спрямовані на отримання неправомірної податкової вигоди, а отже формування позивачем витрат та податкового кредиту за такими операціями є неправомірним.

На підставі акту перевірки, вказаних висновків та результатів адміністративного судочинства контролюючим органом прийнято оскаржувані позивачем податкові повідомлення - рішення.

Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів приходить до висновку, що зазначена касаційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступних мотивів.

Так, відповідно до пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до пп. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку.

При цьому, відповідно до пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

А, відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

За змістом положень п. 198.6 цієї ж статті не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Згідно з п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, реєстрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків та зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Статтею 1 Закону України від 16.07.1999 року № 996-XIV Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні визначено, під господарською операцією розуміється дія або подія яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань власному капіталі, відомості про яку містяться в первинному документі що підтверджує її здійснення.

Згідно зі ст. 1, ст. 3 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи (ч. 1 ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні ).

З огляду на викладене аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту.

Відповідно до ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення прав та обов'язків. При цьому загальними вимогами, додержання яких є необхідним для чинності правочину, встановлено, що правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (ч. 5 ст. 203 цього Кодексу).

Отже одним із юридичних елементів дійсності правочину є його спрямування на реальне настання правових наслідків, що ним обумовлені. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

Відповідно, якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені платником податку та його контрагентом на підтвердження такої операції, не відповідають дійсності та свідчать про відсутність у сторін волевиявлення щодо реального здійснення господарської операції.

З аналізу наведених норм вбачається, що правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат та податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Таким чином, наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов'язковою умовою для формування витрат та податкового кредиту, і вказана обставина є визначальною для дослідження судами під час вирішення цієї справи. Крім того, суд звертає увагу, що у правовідносинах, що склались між позивачем та його контрагентами в межах договорів про надання агентських послуг та надання робіт, умова щодо вчинення таких господарських операцій з метою їх використання в своїй господарській діяльності є також однією із визначальних.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що між позивачем та контрагентами ТОВ Сеолан , ТОВ Аеро-Турбо Сервіс , ТОВ Промтех-Трейд , ТОВ Технобуд УА та ТОВ ПТК Укргазкомплект укладено договори поставки, виконання робіт, надання агентських послуг.

На підтвердження фактичного виконання вказаних договорів позивачем до суду надано копії первинних документів: договори, видаткові накладні, податкові накладні, акти приймання-передачі робіт, товарно-транспорті накладні, заявки на виконання робіт, акти передачі обладнання для огляду, пробних пусків, тестувань та регулювань, акти повернення обладнання після огляду, протоколи результатів візуального огляду регуляторів, протоколи пробних пусків і вимірювальних тестувань регуляторів.

Проте, розв'язуючи спір та відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, враховуючи встановлені контролюючим органом під час проведення перевірки обставини щодо непідтвердження фактичного проведення господарських операцій з контрагентами ТОВ Сеолан , ТОВ Аеро-Турбо Сервіс , ТОВ Промтех-Трейд , ТОВ Технобуд УА та ТОВ ПТК Укргазкомплект , а відповідно і неправомірність формування позивачем витрат та податкового кредиту за такими операціями, надав належну оцінку зібраних у справі доказів у їх сукупності з дотриманням норм ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України та дійшов обґрунтованого висновку про недостовірність задекларованих позивачем даних податкового обліку, що, відповідно, виключає право позивача формувати витрати та податковий кредит з ПДВ за такими операціями, оскільки

- надані позивачем документи не підтверджують взаємозв'язку придбаних робіт та послуг з його господарською діяльністю та не містять доказів, які б підтверджували фактичне отримання будь-яких послуг, зокрема не дають змоги встановити мету придбання робіт з передпродажної підготовки газорегуляторного обладнання, відсутні докази, які б дозволили ідентифікувати участь контрагентів ТОВ Сеолан та ТОВ Технобуд УА при виконанні робіт та їх значення для господарської діяльності позивача, зокрема, з якою метою замовлялись роботи щодо переміщення фахівців та обладнання до місця виконання робіт, яким чином здійснювались роботи з візуального огляду обладнання, визначення його стану, потреби в доукомплектуванні та переукомплектуванні;

- надані позивачем докази (документи) не підтверджують неможливість самостійного виконання позивачем робіт з передпродажної підготовки, з наданого штатного розпису вбачається наявність кваліфікованого персоналу для проведення відповідних робіт;

- не можливо встановити яким чином агентські послуги використано позивачем в межах господарської діяльності, зокрема, які ж саме заходи вжито для стимулювання збуту продукції вже існуючим покупцям та пошуку нових, неможливо також ідентифікувати участь ТОВ Сеолан та ТОВ Промтех-Трейд у наданих послугах та їх фактичне надання, а також прослідкувати ланцюг постання вказаних послуг;

- відсутні докази фактичної поставки придбаного у контрагента ТОВ Аеро-Турбо Сервіс товару, зокрема відсутні товарно - транспортні накладні, які підтверджують факт його транспортування, відсутні сертифікати якості, а також інструкції з експлуатації товару із зазначенням моделі та серійного номера, що в свою чергу не дає змоги встановити взаємозв'язок між придбаними в межах спірних господарських операцій товарами та виготовленими контрагентами-покупцями збірних елементів для газових мереж.

Отже фактично Товариством не було надано доказів, первинних документів, які б підтверджували господарську мету, об'єктивну необхідність та економічну доцільність отримання агентських послуг та робіт з передпродажної підготовки товару.

Таким чином, суд приходить до висновку, що на підтвердження фактичного здійснення операцій за договорами поставки, виконання робіт та надання агентських послуг, враховуючи специфіку таких договорів, Товариство повинно мати відповідні належно оформлені первинні документи, зокрема і ті, які посвідчують мету та економічну доцільність їх придбання (отримання), а наявність у позивача податкових накладних та первинних документів (акти приймання-передачі робіт, заявки на виконання робіт, акти передачі обладнання для огляду, акти повернення обладнання після огляду, протоколи результатів візуального огляду регуляторів, тощо) за спірними операціями, як підстави формування витрат та податкового кредиту, у даному випадку не є достатніми та вичерпними, оскільки предметом спору є також підтвердження інших обставин реальності відображення у податковому обліку господарських операцій, які фактично не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи, зокрема, і стосовно господарської мети, об'єктивної необхідності та економічної доцільності отримання відповідних робіт та послуг, що свідчить про відсутність реальних правових наслідків за господарськими операціями в межах договорів укладених позивачем з контрагентами.

Таким чином, у ході розгляду справи платником податків з огляду на приписи процесуального закону (ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України) належними та допустимими доказами не підтверджено свої заперечення проти наданих податковим органом та зібраних судом на підставі ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України доказів.

Відсутність відповідних доказів є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог платника податків.

Із зазначеного вбачається, що судом першої інстанції дотримано вимоги ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України та надано правильну правову оцінку встановленим у справі обставинам у їх сукупності з дотриманням норм ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України, внаслідок чого висновок про правомірність визначення позивачеві грошового зобов'язання з податку на прибуток та ПДВ є обґрунтованим.

За змістом ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим - ухвалене судом на підставі повного та всебічного з'ясування обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 223 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судове рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі судове рішення суду першої інстанції.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що з рішення суду першої інстанції вбачається, що при його ухвалені, суд не допустив порушень норм матеріального та процесуального права, які могли б бути підставою для скасування чи зміни судового рішення, та воно ухвалено відповідно до закону і скасоване помилково.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 210 - 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві задовольнити.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 22 вересня 2016 року у справі № 826/24264/15 скасувати, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 березня 2016 року в даній справі - залишити в силі.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає, може бути переглянута в порядку передбаченому ст.ст. 235-244-2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: І.Я. Олендер

Л.І. Бившева

Т.М. Шипуліна

Повний текст ухвали складено 10.11.2017 року.