Постанова

від 28.09.2017 по справі 921/70/13-г

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 вересня 2017 року Справа № 921/70/13-г

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіСибіги О.М., суддівДанилової М.В., Корсака В.А. розглянувши матеріали касаційної скаргиФермерського господарства "Барселона", с. Городниця, Тернопільська обл. на постановуЛьвівського апеляційного господарського суду від 07.06.2017 року за скаргоюФермерського господарства "Барселона", с. Городниця, Тернопільська обл. на діїПідволочиського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області, м. Тернопіль у справігосподарського суду Тернопільської області за позовомЗаступника прокурора Тернопільської області, м. Тернопіль в інтересах держави в особі Аграрного фонду, м. Київ до Фермерського господарства "Барселона", с. Городниця, Тернопільська обл. за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачаПриватного акціонерного товариства "Закупнянське хлібоприймальне підприємство", смт. Закупне, Хмельницька обл. простягнення авансового платежу та штрафних санкцій за невиконання умов форвардного контракту в сумі 3 539 659, 82 грн.

за участю представників

прокуратури: Ткаленко І.І.,

позивача: не з'явився,

відповідача: не з'явився,

третьої особи: не з'явився,

відділ ДВС: не з'явився

В С Т А Н О В И В:

Фермерське господарство "Барселона" (далі за текстом - ФГ "Барселона") звернулось до господарського суду Тернопільської області зі скаргою на дії Підволочиського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області (далі за текстом - Підволочиський РВ ДВС ГТУЮ у Тернопільській області), в якій просило визнати незаконною та скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження № 53258527 з виконання наказу № 921/70/13-г, виданого 15.11.2013 року господарським судом Тернопільської області, про стягнення з ФГ "Барселона" на користь Аграрного фонду 1 625 377, 54 грн., 34 734, 10 грн. 3 % річних, винесену в.о. начальника Підволочиського районного відділу ДВС Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області.

Ухвалою господарського суду Тернопільської області від 28.03.2017 року залишеною без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 07.06.2017 року в задоволенні скарги на дії органу державної виконавчої служби відмовлено.

Вищезазначені судові акти мотивовано тим, що ст. 12 Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 року № 1404-VIII, що набрав чинності 05.10.2016 року, встановлено, що виконавчі документи можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох місяців, а пунктом 4 вказаної статті передбачено, що строки пред'явлення виконавчого документа до виконання перериваються у разі, зокрема, пред'явлення виконавчого документа до виконання; з огляду на зазначену норму закону, а також беручи до уваги переривання строку пред'явлення наказу до виконання, стягувач звернувся до органу ДВС з заявою про примусове виконання рішення у встановлений строк, а тому постанову від 19.01.2017 року в.о. начальника відділу Підволочиського РВ ДВС ГТУЮ у Тернопільській області про відкриття виконавчого провадження № 53258527 по виконанню наказу господарського суду Тернопільської області № 921/70/13-г від 15.11.2013 року винесено відповідно до Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 року № 1404-VIII.

Не погоджуючись з судовими актами попередніх інстанцій, ФГ "Барселона" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу господарського суду Тернопільської області від 28.03.2017 року та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 07.06.2017 року і прийняти постанову, якою задовольнити скаргу на дії органу державної виконавчої служби.

Прокуратурою Тернопільської області до Вищого господарського суду України подано відзив на касаційну скаргу, в якому прокурор проти доводів касаційної скарги заперечує та просить залишити її без задоволення, а судові акти попередніх інстанцій - без змін.

В судовому засіданні прокурор проти доводів касаційної скарги заперечував та просив залишити її без задоволення, а оскаржувані судові акти - без змін.

Сторін, третю особу та орган ДВС згідно з приписами ст. 111 4 ГПК України належним чином повідомлено про день, час і місце розгляду касаційної скарги, однак вони не скористались передбаченим процесуальним законом правом на участь у розгляді справи касаційною інстанцією.

Заслухавши пояснення прокурора, приймаючи до уваги межі перегляду справи в суді касаційної інстанції, перевіривши повноту встановлення господарськими судами обставин справи та правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що рішенням господарського суду Тернопільської області від 05.04.2013 року залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 10.07.2013 року присуджено до стягнення з ФГ "Барселона" на користь Аграрного фонду 1 625 377, 54 грн. неповернутого авансового платежу, 34 734, 10 грн. 3 % річних в доход державного бюджету України та 32 276, 80 грн. судового збору.

27.11.2013 року до Підволочиського районного відділу державної виконавчої служби ГТУЮ у Тернопільській області надійшла заява стягувача - Аграрного фонду про відкриття виконавчого провадження разом із оригіналом наказу господарського суду Тернопільської області від 15.11.2013 року № 921/70/13-г.

27.11.2013 року державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження (ВП № 40967785) з виконання вказаного наказу.

На підставі постанови в.о. начальника управління ДВС ГУЮ у Тернопільській області від 29.09.2014 року виконавче провадження передано до Відділу примусового виконання рішень управління ДВС ГУЮ у Тернопільській області.

10.10.2014 року державним виконавцем прийнято виконавче провадження № 40967785 до виконання, про що винесено відповідну постанову.

30.11.2015 року виконавчий документ повернуто стягувачу на підставі п. 9 ч. 1 ст. 47 Закону України "Про виконавче провадження" у зв'язку з наявною забороною щодо звернення стягнення на майно та проведення виконавчих дій стосовно боржника, що виключало можливість виконання наказу суду від 15.11.2013 року.

Поряд з цим, постановою від 30.11.2015 року стягувачу встановлено строк повторного пред'явлення виконавчого документу до виконання до 30.11.2016 року.

28.01.2016 року стягувач звернувся до ВПВР УДВС ГТУЮ у Тернопільській області з заявою про відкриття виконавчого провадження по виконанню наказу господарського суду Тернопільської області від 15.11.2013 року № 921/70/13-г.

Постановою державного виконавця від 04.02.2016 року відмовлено у відкритті виконавчого провадження у зв'язку з тим, що вказаний виконавчий документ не підвідомчий Відділу ПВР УДВС ГТУЮ у Тернопільській області.

03.10.2016 року стягувач повторно звернувся до вказаного відділу із заявою про примусове виконання рішення суду.

07.10.2016 року виконавчий документ повернуто стягувачу без прийняття до виконання у зв'язку з несплатою авансового внеску, передбаченого новим Законом України "Про виконавче провадження", який набрав чинності 05.10.2016 року.

27.12.2016 року до Підволочиського РВ ДВС ГТУЮ у Тернопільській області на підставі п. 2 ч. 1 ст. 26 Закону України "Про виконавче провадження" звернувся заступник прокурора Тернопільської області з заявою про примусове виконання рішення господарського суду Тернопільської області у даній справі.

Вказану заяву отримано відділом ДВС 28.12.2016 року.

Постановою в.о. начальника Підволочиського РВ ДВС ГТУЮ у Тернопільській області від 19.01.2017 року відкрито виконавче провадження (ВП № 53258527) з виконання наказу Господарського суду Тернопільської області від 15.11.2013 року № 921/70/13-г. Вказану постанову направлено на адресу боржника супровідним листом № 10 від 19.01.2017 року.

30.01.2017 року боржник звернувся до господарського суду Тернопільської області з скаргою на дії Підволочиського РВ ДВС ГТУЮ у Тернопільській області з виконання наказу у справі № 921/70/13-г та просив суд визнати незаконною і скасувати постанову в.о. начальника вказаного відділу від 19.01.2017 року про відкриття виконавчого провадження (ВП № 53258527) з виконання наказу господарського суду Тернопільської області від 15.11.2013 року № 921/70/13-г.

Статтею 129-1 Конституції України передбачено, що суд ухвалює рішення іменем України, а судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Відповідно до ст. 115 Господарського процесуального кодексу України рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

В силу приписів ч. 1 ст. 3 Закону України "Про виконавче провадження" відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі виконавчих документів, зокрема, виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

Статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Виконавець зобов'язаний вживати передбачених Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії (ч. 1 ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження").

Відповідно до ч. 5 ст. 26 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.

Згідно з ч. 5 ст. 13 Закону України "Про виконавче провадження" за порушення строків прийняття рішень та вчинення виконавчих дій виконавці несуть відповідальність в порядку, встановленому законом. Одночасно, порушення строків прийняття рішень та вчинення виконавчих дій виконавцями не є підставою для скасування такого рішення чи виконавчої дії, крім випадків, коли вони були прийняті або вчинені з порушенням процедури, передбаченої цим Законом.

З огляду на викладене, судом апеляційної інстанції правомірно не прийнято до уваги доводи скаржника щодо порушення державним виконавцем строку винесення державним виконавцем постанови від 19.01.2017 року про відкриття виконавчого провадження.

Також, як на підставу для визнання незаконною та скасування вказаної постанови, боржник посилався на пропуск прокуратурою Тернопільської області строку пред'явлення наказу у даній справи до виконання, оскільки, на думку боржника, такий строк закінчився 30.11.2016 року.

В п. 6 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 року визначено, що рішення, які виконувалися органами державної виконавчої служби до набрання чинності цим Законом, продовжують виконуватися цими органами до настання підстав для завершення виконавчого провадження.

Поряд з тим, в п. 5 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 року передбачено, що виконавчі документи, видані до набрання чинності цим Законом, пред'являються до виконання у строки, встановлені цим Законом.

Так, у відповідності до ч. 1 ст. 12 Закону України "Про виконавче провадження" виконавчі документи можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох місяців.

Згідно з ч. ч. 4 - 5 ст. 12 вказаного Закону у разі пред'явлення виконавчого документа до виконання строки пред'явлення виконавчого документа до виконання перериваються, при цьому, у разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв'язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення строк пред'явлення такого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення.

Відтак, строк пред'явлення наказу у даній справі до виконання ще не сплив та становить 3 роки з моменту повернення виконавчого документу стягувачеві (тобто з 30 листопада 2015 року).

Враховуючи викладене, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що господарські суди попередніх інстанцій дійшли вірних висновків про те, що заступник прокурора Тернопільської області звернувся до Підволочиського РВ ДВС ГТУЮ у Тернопільській області із заявою про примусове виконання рішення у даній справі в межах строку, визначеного законом, а відтак підстави для скасування постанови в.о. начальника вказаного відділу про відкриття виконавчого провадження з виконання наказу у даній справі - відсутні.

Поряд з цим, Європейський суд з прав людини в п. 40 рішення у справі "Горнсбі проти Греції" від 19.03.1997 року зазначив, що право на суд було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави допускала невиконання остаточного та обов'язкового судового рішення на шкоду одній зі сторін.

Відтак, рішення господарського суду Тернопільської області від 05.04.2013 року у справі № 921/70/13-г підлягає обов'язковому виконанню на підставі виданого судом наказу від 15.11.2013 року.

З огляду на вищезазначене, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками господарських судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для задоволення скарги ФГ "Барселона" та визнання незаконною і скасування постанови в.о. начальника Підволочиського РВ ДВС ГТУЮ у Тернопільській області від 19.01.2017 року про відкриття виконавчого провадження (ВП № 53258527) з виконання наказу господарського суду Тернопільської області від 15.11.2013 року № 921/70/13-г.

Таким чином, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що під час розгляду справи господарськими судами попередніх інстанцій фактичні обставини справи встановлено на основі повного, всебічного і об'єктивного дослідження поданих доказів, висновки судів відповідають цим обставинам і їм надана вірна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права.

Також, колегія суддів Вищого господарського суду України відзначає, що інші доводи ФГ "Барселона", викладені в касаційній скарзі, зводяться до переоцінки наявних у справі доказів, вільного тлумачення правових норм, не спростовують законних висновків господарських судів попередніх інстанцій та вже були предметом розгляду в апеляційному господарському суді і обгрунтовано ним відхилені.

При цьому, відповідно до ч. 2 ст. 111 7 ГПК України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 111 9 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу - без задоволення.

Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що рішення місцевого та постанова апеляційного господарських судів прийняті з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, з'ясуванням всіх обставин, які мають значення для правильного вирішення спору.

За таких обставин, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, які відповідають матеріалам справи та чинному законодавству, у зв'язку з чим підстав для скасування чи зміни оскаржуваних судових актів не вбачається.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу залишити без задоволення.

2. Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 07.06.2017 року у справі № 921/70/13-г - залишити без змін.

Головуючий суддяО.М. Сибіга СуддіМ.В. Данилова В.А. Корсак