Рішення

від 03.11.2017 по справі 925/1121/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" листопада 2017 р. Справа № 925/1121/17

Господарський суд Черкаської області в складі головуючого судді Пащенко А.Д., із секретарем судового засідання Ковбою І.М.,

представники позивача: Беленкова В.В., Кірса В.В. - за довіреностями, представник відповідача: Юрченко В.М.- за довіреністю,

представник ПП "Комфорт-К", приватний нотаріус не з'явилися,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Господарського суду Черкаської області справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Добролюкс-11"

до Публічного акціонерного товариства "ВТБ Банк",

про визнання права власності на частину будівлі Літ. Д-5,

третя особа , яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Рогач Вадим Вікторович,

третя особа , яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - приватне підприємство "Комфорт-К",

ВСТАНОВИВ:

ТОВ "Добролюкс-11" звернувся в Господарський суд Черкаської області із позовною заявою від 25.09.2017 до ПАТ "ВТБ Банк" та до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Рогача Вадима Вікторовича про визнання права власності на частину будівлі Літ. Д-5, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно № 129768871101), а саме: нежитлові приміщення першого поверху з № 17 до № 27, № 29, № 29а, з № 30 до № 35, № 37, № 37а, з № 38 до № 42, з № 44 до № 66, № 71, № 72, та про визнання незаконним і скасування рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Рогача Вадима Вікторовича від 02 листопада 2016 року (індексний номер рішення-32179920).

Позовні вимоги позивача мотивовані тим, що 02 листопада 2016 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Рогачем Вадимом Вікторовичем було внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомості про припинення права власності ТОВ "Добролюкс-11" на частину будівлі літ. Д-5, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, який почав діяти з 01 січня 2013 року, № 129768871101), а саме: нежитлові приміщення першого поверху з № 17 до № 27, № 29, № 29а, з № 30 до № 35, № 37, № 37а, з № 38 до № 42, з № 44 до № 66, № 71, № 72 (далі - спірне нерухоме майно) та набуття його ПАТ "ВТБ Банк" (номер запису № 17234873). Підставою виникнення у ПАТ "ВТБ Банк" права власності на спірне нерухоме майно вказані зокрема іпотечні договори № 18.1/07-ДИ1 від 21 травня 2007 року, укладений між ПАТ "ВТБ Банк" і ПП "Комфорт-К", та іпотечний договір № 11/07-і від 31 січня 2007 року, укладений між АКБ "Мрія" та ПП "Комфорт-К" (далі - іпотечні договори). ТОВ "Добролюкс-11" не вчиняло жодних дій, спрямованих на добровільне припинення права власності позивача на належне йому спірне нерухоме майно шляхом його відчуження на користь ПАТ "ВТБ Банк"'. Позивач в силу положень ст. 23 Закону України "Про іпотеку" не набував статусу іпотекодавця за іпотечними договорами, а отже право власності позивача на спірне нерухоме майно не могло бути припинено внаслідок звернення стягнення на нього згідно іпотечних договорів. З 09 серпня 2013 року ТОВ "Добролюкс-11" є власником частини будівлі літ. Д-5, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, який почав діяти з 01 січня 2013 року, № 129768871101), що підтверджується свідоцтвом про право власності на нерухоме майно від 07 липня 2010 року серії САС № 467712, витягом з інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна від 07 березня 2017 року № 81947269, судовими рішеннями. ТОВ "Добролюкс-11" не вчиняло жодних дій, внаслідок яких до ПАТ "ВТБ Банк" перейшло право власності позивача на спірне нерухоме майно. Позивач не є іпотекодавцем за іпотечними договорами № 11/07-і від 31 січня 2007 року, № 18.1/07-ДИ1 від 21 травня 2007 року та не набував такого статусу в силу положень ст. 23 Закону України "Про іпотеку", а отже право власності позивача на спірне нерухоме майно не могло бути припинене внаслідок звернення стягнення на нього згідно вказаних іпотечних договорів. Ці договори були укладені між відповідачем та ПП "Комфорт-К", суперечать чинному законодавству, зокрема ч. 1 ст. 5 Закону України "Про іпотеку", оскільки ПП "Комфорт-К", як іпотекодавець, не мало права власності на предмет іпотеки, діяло від власного імені та не мало в силу закону права на розпорядження цим майном (постанова ВГСУ від 11 жовтня 2016 року у справі № 925/197/16). Позивач стверджує, що ТОВ "Добролюкс-11" обрав спосіб захисту порушеного права власності на спірне нерухоме майно, передбачений статтею 392 ЦК України, який є найбільш ефективним та усуне перешкоди у здійсненні позивачем свого права і виключить домагання інших осіб, в тому числі відповідача, на належне ТОВ "Добролюкс-11" спірне нерухоме майно.

Ухвалою від 07.09.2017 господарський суд відмовив позивачу у прийнятті до розгляду позовної заяви до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Рогача Вадима Вікторовича на підставі пункту 1 частини 1 статті 62 ГПК України з тих підстав, що приватний нотаріус не може бути відповідачем у даній справі і спір до нього не може розглядатися у господарському суді. Цією ухвалою суд прийняв до розгляду позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Добролюкс-11" до Публічного акціонерного товариства "ВТБ Банк" про визнання права власності на частину будівлі Літ. Д-5 та порушив провадження у справі, а також з власної ініціативи залучив приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Рогача Вадима Вікторовича до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору.

У відзиві на позовну заяву (т. 1, а.с. 133-146) відповідач повністю заперечив проти позову у зв'язку з його необґрунтованістю та безпідставністю, оскільки ПП "Комфорт-К" на момент укладення іпотечних договорів з ПАТ "ВТБ Банк" було законним власником майна та не існувало жодних передумов в т.ч. судових рішень щодо недійсності правовстановлюючих документів; ПП "Комфорт-К" не виконав своїх зобов'язань за кредитними угодами, отже ні основне, ні забезпечувальне зобов'язання не припинило своєї дії; враховуючи, що майно вибуло від Іпотекодавця (ПП "Комфорт-К") та погашення забезпечених вимог Банку у справі про банкрутство цього підприємства № 925/1428/13 є фактично неможливим, тому ПАТ "ВТБ Банк" здійснив захист своїх цивільних прав та інтересів єдиним можливим способом - позасудовим зверненням стягнення на предмет іпотеки; послався на висновок ВГСУ у постанові від 09.12.2013 у справі № 08/5026/1759/2011 про те, що ПП "Комфорт-К" відповідно до договору купівлі-продажу від 22.01.2007, який на момент державної реєстрації іпотек був чинний та не скасований, правомірно набуло права власності на нерухоме майно; послався на правову позицію Верховного суду України у справі № 6-232цс16, який в ухвалі від 30.03.2016 вказав, що у разі не спростування презумпції правомірності договору, всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов'язки підлягають виконанню. У письмових поясненнях (т. 2, а.с. 31-34) відповідач також вказав, що позивачем не надано жодних доказів того, що на момент звернення з позовною заявою він є власником спірного майна, його право оспорюється або не визнається іншою особою чи особа втратила документ, який засвідчує її право власності, отже ТОВ "Добролюкс-11" не є суб'єктом, який має право звернутись з позовом про визнання права власності в порядку ст. 392 ЦК України; саме чинність Договору іпотеки та наявність записів у державному реєстрі речових прав є ключовим моментом при реалізації Банком своїх прав, отже оскільки договори іпотеки є чинними, в державному реєстрі речових прав наявні записи щодо договорів іпотеки та внесені відповідні заборони, тому Банк правомірно здійснив захист своїх прав шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Ухвалою від 25.09.2017 господарський суд задовольнив заяву відповідача та залучив до участі у справі приватне підприємство "Комфорт-К" третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору.

Приватне підприємство "Комфорт-К" у відзиві на позовну заяву (т. 2, а.с. 43) повністю заперечив проти позову, вважаючи його безпідставним, та пояснив, що вимоги Банку згідно кредитних договорів не погашено, майна чи інших активів для погашення вимог кредиторів у банкрута ПП "Комфорт-К" немає, іпотечні договори є дійсними, в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно є відповідні записи про обтяження майна, отже ПАТ "ВТБ Банк" здійснило захист своїх прав та погашення кредиторських вимог шляхом позасудового звернення стягнення на предмет іпотеки.

Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Рогач Вадим Вікторович не з'явився у судове засідання, свого представника у засідання не направив, не подав суду письмове пояснення щодо відомих йому обставин цього спору. Представник ПП "Комфорт-К" у судовому засіданні 27.10.2017 повністю заперечив проти позову. У судове засідання 03.11.2017 після перерви представник підприємства не з'явився. Суд вважає можливим розглядати справу за відсутності представників третіх осіб за наявними у справі матеріалами.

У судовому засіданні оголошувалася перерва із 27.10.2017 по 03.11.2017 на підставі частини 3 статті 77 ГПК України.

У судовому засіданні:

представники позивача повністю підтримали позов з підстав, викладених у позовній заяві і додаткових поясненнях, заперечили проти доводів відповідача, просили позов задовольнити, пояснили, що спосіб захисту порушеного права обраний вірно, оскільки на даний час позивач вільно володіє та користується спірним нерухомим майно, однак внаслідок вказаних дій приватного нотаріуса позивач з 02.11.2016 обмежений у реалізації правомочності з розпорядження своєю власністю;

представник відповідача, повністю заперечуючи проти позову, посилався на доводи і міркування, викладені у відзиві на позов і додаткових поясненнях, просив відмовити у задоволенні позову, пояснив, що договори іпотеки дійсні, внесені у Державний реєстр іпотек, банк набув право власності на спірну нерухомість на підставі ст. 37 ЗУ "Про іпотеку", позивач обрав неправильний спосіб захисту права.

У судовому засіданні 03 листопада 2017 року оголошена вступна та резолютивна частини рішення суду відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення та доводи учасників процесу в судовому засіданні, суд приходить до такого.

28 грудня 2006 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Черкаський цукор" (як Продавець) та громадянином ОСОБА_6 (Покупець) було укладено договір купівлі-продажу, відповідно до якого Продавець продав Покупцю нежитлові приміщення літ. Д-5, а саме: приміщення підвалу загальною площею 974,50 кв. м., приміщення першого поверху загальною площею 958,50 кв. м., приміщення другого поверху загальною площею 838,20 кв. м., приміщення третього поверху загальною площею 943,80 кв. м., приміщення четвертого поверху загальною площею 963,00 кв. м., що знаходяться по АДРЕСА_1

22 січня 2007 року вказаний об'єкт нерухомості був проданий громадянином ОСОБА_6 Приватному підприємству "Комфорт-К" згідно договору купівлі-продажу нежитлового приміщення.

31 січня 2007 року між Акціонерним комерційним банком "Мрія", правонаступником якого є позивач у справі відповідно до п. 1.1 статуту Публічного акціонерного товариства "ВТБ Банк" (Іпотекодержатель ) та Приватним підприємством "Комфорт-К" (Іпотекодавець ) було укладено іпотечний договір № 11/07-і, за умовами якого Іпотекодавець передав Іпотекодержателю в іпотеку нерухоме майно, вказане в п. 3 цього договору (Предмет іпотеки), для забезпечення виконання у повному обсязі зобов'язань щодо повернення кредиту, сплати відсотків за користування кредитом, пені, штрафних санкцій, платежів та збитків, розмір, термін та умови повернення та сплати яких встановлюються кредитним договором № 11-07 від 30.01.2007 та будь-якими додатковими угодами до нього, укладеним 30.01.2007 між АКБ "Мрія" та ПП "Комфорт-К".

Предметом іпотеки визначено нежитлові приміщення будівлі літ. Д-5, що знаходяться за адресою АДРЕСА_1 , а саме: приміщення підвалу загальною площею 974,50 кв. м., приміщення першого поверху загальною площею 958,50 кв. м., приміщення другого поверху загальною площею 838,20 кв. м., приміщення третього поверху загальною площею 943,80 кв. м., приміщення четвертого поверху загальною площею 963,00 кв. м., що належать іпотекодавцю на праві власності на підставі договору купівлі-продажу нежитлового приміщення від 22.01.2007.

31 січня 2007 року приватний нотаріус Романій Н.В. посвідчила вказаний договір іпотеки та наклала заборону відчуження зазначеного у договорі нерухомого майна, яке належить ПП "Комфорт-К", до припинення чи розірвання договору іпотеки.

21 травня 2007 року між Відкритим акціонерним товариством "ВТБ Банк" в особі Черкаської філії, правонаступником якого є позивач у справі (Іпотекодержатель ) та приватним підприємством "Комфорт-К" (Іпотекодавець) був укладений іпотечний договір № 18.1/07-ДИ1, за умовами якого Іпотекодавецем передано Іпотекодержателю в іпотеку нерухоме майно, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1, а саме: нежитлові приміщення будівлі літ. Д-5 - приміщення підвалу загальною площею 974,50 кв. м., приміщення першого поверху загальною площею 958,50 кв. м., приміщення другого поверху загальною площею 838,20 кв. м., приміщення третього поверху загальною площею 943,80 кв. м., приміщення четвертого поверху загальною площею 963,00 кв. м., що належить Іпотекодавцю на праві власності на підставі договору купівлі-продажу нежитлового приміщення від 22.01.2007, для забезпечення виконання у повному обсязі своїх зобов'язань щодо повернення кредиту, сплати плати за користування кредитом, комісій, пені, інших платежів, штрафних санкцій та збитків, розмір, термін та умови повернення та сплати яких встановлюються кредитним договором №18.1/07-КИ від 21.05.2007 та будь-якими додатковими угодами до нього, укладеним 21.05.2007 між Відкритим акціонерним товариством "ВТБ Банк" та приватним підприємством "Комфорт-К".

21 травня 2007 року приватний нотаріус Романій Н.В. посвідчила цей договір іпотеки та наклала заборону відчуження вказаного в договорі нерухомого майна, яке належить ПП "Комфорт-К", до припинення чи розірвання договору іпотеки.

06.02.2008 приватний нотаріус Романій Н.В. внесла до Державного реєстру іпотек реєстраційні записи № 6538609 та № 6538449 про обтяження нежитлової будівлі в АДРЕСА_1 .

У зв'язку з тим, що ПП "Комфорт-К" не виконав своїх зобов'язань по вказаних вище кредитних договорах, із нього та з поручителів рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 29.12.2009 у справі № 2-3350/2009 солідарно було стягнуто 14175760,98 грн. заборгованості за кредитом та заочним рішенням Черкаського районного суду від 01.03.2010 у справі № 2-61/2010 стягнуто кошти в сумі 5289032,96 грн.

Рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 23.03.2010 у справі № 2-1965/2010 визнано недійсним договір купівлі-продажу нежитлових будівель літ. Д-5, що знаходяться за адресою АДРЕСА_1 , укладений 22.01.2007 між ОСОБА_6 та ПП "Комфорт-К", застосовано двосторонню реституцію та зобов'язано ПП "Комфорт-К" повернути ОСОБА_6 спірні нежитлові приміщення та стягнуто із останнього на користь ПП "Комфорт-К" сплачені за це майно кошти. Апеляційний суд Черкаської області ухвалою від 12 вересня 2012 року відхилив апеляційну скаргу ПАТ "ВТБ Банк" та залишив без змін рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 23.03.2010, отже вказане рішення суду набрало законної сили. Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 5 грудня 2012 року рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 23.03.2010 та ухвалу Апеляційного суду Черкаської області від 12 вересня 2012 року залишено без змін.

ОСОБА_6 як засновник ТОВ "Добролюкс -11" передав в якості внеску до статутного фонду товариства приміщення підвалу загальною площею 974,50 кв. м. та приміщення першого поверху загальною площею 958,50 кв. м. будівлі літ. Д-5 по АДРЕСА_1 згідно акту приймання-передачі від 03.06.2010.

Рішенням виконавчого комітету Черкаської міської ради № 1045 від 06 липня 2010 року надано дозвіл на оформлення прав власності на зазначені приміщення за ТОВ "Добролюкс -11" та 07 липня 2010 року на виконання цього рішення видане свідоцтво про право власності на спірне нерухоме майно.

ПАТ "ВТБ Банк" оскаржував набуття серед інших і цим товариством права власності на іпотечне майно та рішенням Господарського суду Черкаської області від 23 січня 2012 року у справі № 08/5026/1759/2011 в позові ПАТ "ВТБ Банк" було відмовлено. Постановою Київського апеляційного господарського суду від 13 червня 2012 року рішення суду першої інстанції було скасовано та позовні вимоги задоволено, а саме: визнано незаконним набуття права власності ТОВ "Добролюкс -11", ТОВ "Добролюкс-12", ТОВ "Добролюкс-13", ТОВ "Добролюкс-14" на нежитлові приміщення у будівлі Д-5 по АДРЕСА_1; скасовано рішення виконкому Черкаської міської ради про надання дозволів ТОВ "Добролюкс-11", ТОВ "Добролюкс-12", ТОВ "Добролюкс-13", ТОВ "Добролюкс-14" на оформлення права власності на вказані приміщення; визнано недійсним свідоцтва про право власності вказаних товариств та зобов'язано Комунальне підприємство "Черкаське обласне бюро технічної інвентаризації" скасувати реєстрацію права власності на нежитлові приміщення у будівлі Д-5 по АДРЕСА_1, за названими товариствами, зокрема і за позивачем.

В подальшому постановою Київського апеляційного господарського суду від 29 квітня 2013 року, прийнятою за результатами перегляду за нововиявленими обставинами постанови Київського апеляційного господарського суду від 13 червня 2012 року у справі № 08\5026\1759\2011 за заявою ТОВ "Добролюкс-11", постанову Київського апеляційного господарського суду від 13 червня 2012 року було скасовано та залишено без змін рішення суду першої інстанції від 23 січня 2012 року про відмову ПАТ "ВТБ Банк" в задоволенні позову.

09 серпня 2013 року до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та їх обтяжень на підставі свідоцтва про право власності САС№ 850656 від 29 жовтня 2010 року внесено запис про державну реєстрацію за ТОВ "Добролюкс -11" права власності на нежитлові приміщення підвалу загальною площею 974,5 кв.м. та приміщення 1-го поверху загальною площею 958,5 кв.м. в будівлі літ Д-5 по АДРЕСА_1.

Отже, з 09 серпня 2013 року за ТОВ "Добролюкс -11" зареєстроване право власності на нежитлові приміщення 1-го поверху загальною площею 958,5 кв.м. в будівлі літ Д-5 по АДРЕСА_1, що є предметом спору у даній справі.

Київський апеляційний господарський суд у постанові від 26 липня 2016 року у справі № 925/197/16 за позовом ТОВ "Добролюкс -11" до ПАТ "ВТБ Банк", ПП "Комфорт -К", третя особа 1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: ТОВ "Добролюкс-12"; третя особа 2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору : ТОВ "Добролюкс 13"; третя особа 3, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору : ТОВ "Добролюкс 14" про визнання недійсними договорів іпотеки, вказав, що колегія суддів погодилася з висновком суду першої інстанції про те, що в результаті судового вирішення справи не на користь іпотекодавця (приватного підприємства "Комфорт-К") відбулось відновлення права на майно за ОСОБА_6 Отже, в даному випадку не може бути застосовано положення ст. 23 Закону України "Про іпотеку", згідно з яким у разі переходу права власності на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, в тому числі в порядку спадкування або правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна навіть у випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна, оскільки у момент передачі майна в іпотеку іпотекодавець не був її власником.

Висновки Київського апеляційного господарського суду у постанові від 26 липня 2016 року у справі № 925/197/16 підтверджені Вищим господарським судом України у постанові від 11 жовтня 2016 року, який залишив постанову КАГС від 26 липня 2016 року без змін.

Відповідно до Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Рогач Вадим Вікторович вніс 01.11.2016 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запис про право власності на це нерухоме майно ПАТ "ВТБ Банк" (номер запису № 17234873), на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 32179920 від 02.11.2016, підставою виникнення у ПАТ "ВТБ Банк" права власності на спірне нерухоме майно вказано: іпотечний договір № 18.1/07-ДИ1 від 21.05.200, іпотечний договір № 11/07-і від 31.01. 2007, вимоги про усунення порушення, кредитні договори, висновок про вартість об'єкту оцінки. Також 01.11.2016 цей же нотаріус вніс до реєстру відомості про припинення права власності ТОВ "Добролюкс -11" на нежитлові приміщення першого поверху з № 17 до № 27, № 29, № 29а, з № 30 до № 35, № 37, № 37а, з № 38 до № 42, з № 44 до № 66, № 71, № 72 будівлі по АДРЕСА_1.

Як вбачається із пояснення відповідача у відзиві на позов, 01.11.2016 ПАТ "ВТБ Банк" звернувся до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Рогач Вадима Вікторовича із заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень у зв'язку з невиконанням ПП "Комфорт-К" та позивачем зобов'язань перед Банком щодо погашення заборгованості по вказаних вище кредитних договорах, в якій Банк повідомляв про його право після спливу 30-денного терміну звернути стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. На підставі цієї заяви 02.11.2016 приватний нотаріус прийняв та зареєстрував рішення про державну реєстрацію права власності на спірні приміщення за ПАТ "ВТБ Банк". Тобто останній набув право власності на спірне нерухоме майно на підставі Закону України "Про іпотеку".

Згідно статті 1 Закону України "Про іпотеку", далі - ЗУ "Про іпотеку" іпотека - це вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця , згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим законом.

В частині 1 статті 5 ЗУ "Про іпотеку" вказано, що предметом іпотеки можуть бути один або декілька об'єктів нерухомого майна за таких умов:

нерухоме майно належить іпотекодавцю на праві власності або на праві господарського відання, якщо іпотекодавцем є державне або комунальне підприємство, установа чи організація;

нерухоме майно може бути відчужене іпотекодавцем і на нього відповідно до законодавства може бути звернене стягнення;

нерухоме майно зареєстроване у встановленому законом порядку як окремий виділений у натурі об'єкт права власності, якщо інше не встановлено цим Законом.

Частиною 1 статті 236 Цивільного кодексу України визначено, що правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

За приписом частини 1 статті 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Таким чином, виходячи з наведених норм чинного законодавства та із викладених обставин, приватне підприємство "Комфорт-К", яке вказане іпотекодавцем у договорах іпотеки, на момент укладення цих договорів іпотеки не мало права власності на спірне нерухоме майно (предмет іпотеки), отже не мало в силу закону права на розпорядження цим майном.

Частинами 1, 2 статті 23 ЗУ "Про іпотеку" визначено, що у разі переходу права власності (права господарського відання) на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою. Особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статус іпотекодавця і має всі його права і несе всі його обов'язки за іпотечним договором у тому обсязі і на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки.

Отже, за змістом статті 23 ЗУ "Про іпотеку" статус іпотекодавця набуває особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки від іпотекодавця.

За рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 23 березня 2010 року не відбулося переходу права власності на предмет іпотеки за згодою сторін в розумінні статті 23 Закону України "Про іпотеку", а було відновлено право власності на майно за громадянином ОСОБА_6 як наслідок визнання договору купівлі-продажу недійсним.

З огляду на викладене, положення частин 1, 2 статті 23 ЗУ "Про іпотеку" не підлягають застосуванню до спірних правовідносин.

Такий правовий висновок викладений у розділі 3 Листа Верховного Суду України від 01.02.2015 року "Аналіз судової практики застосування судами законодавства, яке регулює іпотеку як заставу нерухомого майна", в якому вказано таке. "Актуальним для судової практики є питання щодо правильності вирішення спорів між іпотекодавцем та іпотекодержателем у випадках, коли на час передачі нерухомості в іпотеку іпотекодавець був власником майна, що підтверджувалось правовстановлюючими документами, зокрема, на підставі рішення суду, яке в подальшому було скасоване з відмовою іпотекодавцю у визнанні права власності на це майно, або на підставі договору, за яким іпотекодавець набув у власність конкретне нерухоме майно і який після укладення іпотечного договору судом був визнаний недійсним. У таких випадках необхідно враховувати, що в результаті судового вирішення справи не на користь іпотекодавця відбувається відновлення суб'єктивного речового права на майно в певної особи, у зв'язку із чим іпотекодавець не може вважатися його власником. У такій ситуації не може бути застосовано положення ст. 23 Закону № 898-ІV, згідно з яким у разі переходу права власності (права господарського відання) на предмет іпотеки від /іпотекодавця до іншої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою, оскільки у момент передачі майна в іпотеку іпотекодавець не був її власником. Зазначеної позиції дотримуються Вищий господарський суд України (рішення № 19979614 в Єдиному державному реєстрі судових рішень), а також суди нижчих рівнів (наприклад, рішення Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської обл. від 11 грудня 2012 р. у справі № 1121/4572/12) ".

Враховуючи вище викладене та осбтавини, встановлені судом в процесі розгляду спору у справі № 925/197/16, суд погоджується з доводами позивача про те, що до позивача не перейшли обов'язки іпотекодавця за вказаними договорами іпотеки відповідно до припису частини 1, 2 статті 23 ЗУ "Про іпотеку", тому застосування до позивача норм вказаного Закону є безпідставним та таким, що суперечить чинному законодавству.

Суд вважає безпідставним посилання представника відповідача на статтю 37 ЗУ "Про іпотеку", яка визначає порядок передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки, що за змістом цього Закону можливо лише у випадках, коли вказаний в договорі предмет іпотеки є власністю іпотекодавця за договором, а як встановлено судом, позивач як власник вказаного в договорах іпотеки нерухомого майна не набув прав та обов'язків іпотекодавця за цими договорами іпотеки.

При цьому суд зазначає, що для даної справи не має значення той факт, що рішенням суду у справі № 925/197/16 (постановою КАГС від 26.07.2016) відмовлено у задоволенні позову про визнання недійсними договорів іпотеки з огляду на пропуск позивачем строку позовної давності без поважних на те причин та обтяження іпотекою не було скасоване, адже наявність договору іпотеки не спростовує факт його невідповідності вимогам Закону, і тим більше не дає права застосовувати ці договори всупереч приписам Закону.

Суд приходить до висновку, що в ситуації, що склалася, позивачем вірно обрано спосіб захисту порушеного права та заявлено вимогу про визнання права власності на спірне нерухоме майно, з огляду на таке.

Згідно статті 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Частиною 1 статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

В частині 2 статті 16 ЦК України передбачені способи захисту цивільних прав та інтересів, серед яких - визнання права.

Згідно статті 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Верховний Суд України у постанові від 23 грудня 2014 у справі N 3-191гс14 виклав правову позицію про те, що передумовою для застосування положень ст. 392 ЦК України є відсутність іншого, окрім зазначеного, шляху для відновлення порушеного права. Застосування позову про визнання права власності можливе лише за умови, що особи, які не визнають, заперечують та/або оспорюють право власності, не перебувають із власником у зобов'язальних відносинах.

У постанові від 07 листопада 2012 року у справі № 6-107цс12 Верховний Суд України також вказав, що у разі, якщо особа, яка вважає себе власником майна, не може належним чином реалізувати свої правомочності у зв'язку з наявністю щодо цього права сумнівів або претензій з боку третіх осіб, то відповідно до статті 392 ЦК України права такої особи підлягають захисту шляхом пред'явлення позову про визнання права власності на належне цій особі майно.

Позивачем доведено і належними доказами підтверджено, що він є власником спірного нерухомого приміщення першого поверху будівлі літ. Д-5, розташованої за адресою: АДРЕСА_1. Відповідач не заперечив, що позивач був власником спірних приміщень на момент звернення ним стягнення на це нерухоме майно як на предмет іпотеки. Однак відповідач заперечує і не визнає право власності позивача, стверджуючи, що право власності на нежитлові приміщення в будинку АДРЕСА_1, зокрема і на приміщення першого поверху, які є предметом спору у даній справі, належать ПАТ "ВТБ Банк". Тобто, у даному спорі визначальним є спір між ТОВ "Добролюкс-11" та ПАТ "ВТБ Банк" про право на спірне нерухоме майно, тому вирішення даного питання у спорі між цими сторонами є визначальним і першочерговим. Адже державному реєстратору чи приватному нотаріусу, який виконує відповідні функції, не надано повноважень вирішувати спір про право.

З огляду на викладене, позов ТОВ "Добролюкс-11" до ПАТ "ВТБ Банк" підлягає задоволенню.

На підставі статті 49 ГПК України з відповідача підлягають відшкодуванню позивачу понесені останнім витрати на сплату судового збору із цієї позовної вимоги в сумі 42007,50 грн.

Керуючись статтями 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати право власності Товариства з обмеженою відповідальністю "Добролюкс-11" (18000, м. Черкаси, вул. Добровольського, 1, ідентифікаційний код 37105802) на частину будівлі літ. Д-5, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно № 129768871101), а саме: нежитлові приміщення першого поверху з № 17 до № 27, № 29, № 29а, з № 30 до № 35, № 37, № 37а, з № 38 до № 42, з № 44 до № 66, № 71, № 72.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "ВТБ Банк" (01004, м. Київ, бул. Шевченка/вул. Пушкінська, буд. 8/26, ідентифікаційний код 14359319) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Добролюкс-11" (18000, м. Черкаси, вул. Добровольського, 1, ідентифікаційний код 37105802) 42007,50 грн. (сорок дві тисячі сім гривень 50 копійок) витрат на сплату судового збору.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного господарського суду через Господарський суд Черкаської області протягом десяти днів з дня складення повного рішення.

Повне рішення складено 10.11.2017

Суддя А.Д. Пащенко