Постанова

від 18.12.2017 по справі 925/1121/17

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@kia.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" грудня 2017 р. Справа№ 925/1121/17

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Сітайло Л.Г.

суддів: Пашкіної С.А.

Калатай Н.Ф.

за участю секретаря судового засідання Бовсунівської Л.О.,

представників

від позивача Кірса В.В.

від відповідача Юрченко В.Я.

від третьої особи 1 не з'явився

від третьої особи 2 не з'явився

розглянувши матеріали апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства "ВТБ Банк" на рішення Господарського суду Черкаської області від 03.11.2017, ухваленого в приміщенні Господарського суду Черкаської області, в залі судового засідання №3 о 12:30 (повний текст складено 10.11.2016) по справі №925/1121/17 (суддя Пащенко А.Д.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Добролюкс-11"

до Публічного акціонерного товариства "ВТБ Банк"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Рогач Вадим Вікторович,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Приватне підприємство "Комфорт-К",

про визнання права власності на частину будівлі Літ. Д-5, -

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 03.11.2017 по справі №925/1121/17 позовні вимоги задоволено в повному обсязі.

Визнано право власності Товариства з обмеженою відповідальністю "Добролюкс-11" на частину будівлі літ. Д-5, розташованої за адресою: м. Черкаси, вул. Добровольського, 1 (реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно № 129768871101), а саме: нежитлові приміщення першого поверху з № 17 до № 27, № 29, № 29а, з № 30 до № 35, № 37, № 37а, з № 38 до № 42, з № 44 до № 66, № 71, № 72.

Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "ВТБ Банк" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Добролюкс-11" 42007,50 грн. витрат на сплату судового збору.

Задовольняючи позовні вимоги місцевий господарський суд виходив з того, що позивачем доведено та належними доказами підтверджено, що він є власником спірного нерухомого приміщення першого поверху будівлі літ. Д-5, розташованої за адресою: м. Черкаси, вул. Добровольського, 1, а також, що до позивача не перейшли обов'язки іпотекодавця за договорами іпотеки, відповідно до приписів частини 1, 2 статті 23 ЗУ "Про іпотеку"

Не погоджуючись з вказаним рішенням, Публічне акціонерне товариство "ВТБ Банк" подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати зазначене рішення та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги апелянт зазначив, що при ухваленні оскаржуваного рішення судом першої інстанції порушено та неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права. Зокрема, відповідач зазначив, що позивачем не надано доказів того, що на момент звернення з позовною заявою він є власником спірного майна, його право оспорюється або не визнається іншою особою чи особа втратила документ, який засвідчує її право власності, а відтак Товариство з обмеженою відповідальністю "Добролюкс-11" не є суб'єктом який має право звернутись з позовом про визнання права власності в порядку ст. 392 ЦК України. Крім того, відповідач вказав, що ПП "Комфорт-К" на момент укладення іпотечних договорів з ПАТ "ВТБ Банк" було законним власником майна та не існувало жодних передумов в т.ч. судових рішень щодо недійсності правовстановлюючих документів; ПП "Комфорт-К" не виконав своїх зобов'язань за кредитними угодами. Таким чином, ні основне, ні забезпечувальне зобов'язання не припинило своєї дії. Враховуючи, що майно вибуло від Іпотекодавця (ПП "Комфорт-К") та погашення забезпечених вимог Банку у справі про банкрутство цього підприємства № 925/1428/13 є фактично неможливим, тому ПАТ "ВТБ Банк" здійснив захист своїх цивільних прав та інтересів єдиним можливим способом - позасудовим зверненням стягнення на предмет іпотеки. Також, відповідач зазначає про порушення місцевим господарським судом статей 204,382 ЦК України та ст. 23,37 Закону України Про іпотеку .

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу заперечив проти доводів апелянта, а рішення місцевого господарського суду просив залишити без змін. Зокрема, позивач зазначив, що він не є іпотекодавцем за іпотечними договорами № 11/07-і від 31 січня 2007 року, № 18.1/07-ДИ1 від 21 травня 2007 року та не набував такого статусу, в силу положень ст. 23 Закону України "Про іпотеку", а отже право власності позивача на спірне нерухоме майно не могло бути припинене внаслідок звернення стягнення на нього, згідно з іпотечними договорами. Також вказав, що він є власником частини будівлі літ. Д-5, розташованої за адресою: м. Черкаси, вул. Добровольського, 1 (реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, який почав діяти з 01 січня 2013 року, № 129768871101), що підтверджується свідоцтвом про право власності на нерухоме майно від 07 липня 2010 року серії САС № 467712, витягом з інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна від 07 березня 2017 року № 81947269 та судовими рішеннями.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 22.11.2017 колегією суддів у складі: головуючий суддя - Сітайло Л.Г., судді: Калатай Н.Ф., Пашкіна С.А., апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "ВТБ Банк" прийнято до свого провадження, та призначено до розгляду 18.12.2017.

11 грудня 2017 року від представника відповідача, через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Київського апеляційного господарського суду надійшов відзив на апеляційну скаргу.

15 грудня 2017 року від представника відповідача, через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Київського апеляційного господарського суду надійшло електронне повідомлення про відкладення розгляду справи.

В судове засідання 18.12.2017 з'явились представники позивача та відповідача. Представники третіх осіб в судове засідання не з'явились.

Враховуючи належне повідомлення всіх учасників про час і місце судового розгляду апеляційної скарги, а також те, що явка представників сторін в судове засідання не визнана обов'язковою, колегія суддів прийшла до висновку про розгляд апеляційної скарги у відсутність представників третіх осіб.

Представник відповідача в судовому засіданні підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, та просив скасувати оскаржуване рішення Господарського суду Черкаської області від 03.11.2017.

Представник позивача в судовому засіданні заперечив проти доводів, викладених в апеляційній скарзі, та просив залишити без змін оскаржуване рішення Господарського суду Черкаської області від 03.11.2017.

Відповідно до п. 9 Прикінцевих та перехідних положень Господарського процесуального кодексу України (у редакції Закону № 2147-VIII від 03.10.2017) справи у судах апеляційної інстанції, провадження у яких порушено до набрання чинності редакцією цього Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Статтями 269, 270 Господарського процесуального кодексу України, передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Дослідивши матеріали апеляційної скарги, матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача колегія суддів встановила наступне.

28 грудня 2006 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Черкаський цукор" (як Продавець) та громадянином ОСОБА_6 (Покупець) укладено договір купівлі-продажу.

Відповідно до умов договору купівлі продажу Продавець продав Покупцю нежитлові приміщення літ. Д-5, а саме: приміщення підвалу загальною площею 974,50 кв. м., приміщення першого поверху загальною площею 958,50 кв. м., приміщення другого поверху загальною площею 838,20 кв. м., приміщення третього поверху загальною площею 943,80 кв. м., приміщення четвертого поверху загальною площею 963,00 кв. м., що знаходяться по вул. Добровольського, 1 у м. Черкаси.

22 січня 2007 року зазначений об'єкт нерухомості продано громадянином ОСОБА_6 Приватному підприємству "Комфорт-К", згідно з договором купівлі-продажу нежитлового приміщення.

31 січня 2007 року між Акціонерним комерційним банком "Мрія", правонаступником якого є відповідач відповідно до п. 1.1 статуту Публічного акціонерного товариства "ВТБ Банк" (Іпотекодержатель) та Приватним підприємством "Комфорт-К" (Іпотекодавець) укладено іпотечний договір №11/07-і.

Відповідно до умов іпотечного договору №11/07-і Іпотекодавець передав Іпотекодержателю в іпотеку нерухоме майно, вказане в п. 3 цього договору (Предмет іпотеки), для забезпечення виконання у повному обсязі зобов'язань щодо повернення кредиту, сплати відсотків за користування кредитом, пені, штрафних санкцій, платежів та збитків, розмір, термін, а також умови повернення та сплати яких встановлюються кредитним договором № 11-07 від 30.01.2007 та будь-якими додатковими угодами до нього, укладеним 30.01.2007 між АКБ "Мрія" та ПП "Комфорт-К".

Предметом іпотеки визначено нежитлові приміщення будівлі літ. Д-5, що знаходяться за адресою: м. Черкаси, вул. Добровольського, 1, а саме: приміщення підвалу загальною площею 974,50 кв. м., приміщення першого поверху загальною площею 958,50 кв. м., приміщення другого поверху загальною площею 838,20 кв. м., приміщення третього поверху загальною площею 943,80 кв. м., приміщення четвертого поверху загальною площею 963,00 кв. м., що належать іпотекодавцю на праві власності на підставі договору купівлі-продажу нежитлового приміщення від 22.01.2007.

21 травня 2007 року між Відкритим акціонерним товариством "ВТБ Банк", в особі Черкаської філії, правонаступником якого є відповідач (Іпотекодержатель) та Приватним підприємством "Комфорт-К" (Іпотекодавець) укладено іпотечний договір № 18.1/07-ДИ1.

Відповідно до умов іпотечного договору № 18.1/07-ДИ1 Іпотекодавецем передано Іпотекодержателю в іпотеку нерухоме майно, що знаходиться за адресою: м. Черкаси, вул. Добровольського, 1, а саме: нежитлові приміщення будівлі літ. Д-5 - приміщення підвалу загальною площею 974,50 кв. м., приміщення першого поверху загальною площею 958,50 кв. м., приміщення другого поверху загальною площею 838,20 кв. м., приміщення третього поверху загальною площею 943,80 кв. м., приміщення четвертого поверху загальною площею 963,00 кв. м., що належить Іпотекодавцю на праві власності на підставі договору купівлі-продажу нежитлового приміщення від 22.01.2007, для забезпечення виконання у повному обсязі своїх зобов'язань щодо повернення кредиту, плати за користування кредитом, комісій, пені, інших платежів, штрафних санкцій та збитків, розмір, термін та умови повернення та сплати яких встановлюються кредитним договором №18.1/07-КИ від 21.05.2007 та будь-якими додатковими угодами до нього, укладеним 21.05.2007 між Відкритим акціонерним товариством "ВТБ Банк" та приватним підприємством "Комфорт-К".

В зв'язку з невиконанням ПП "Комфорт-К" своїх зобов'язань по кредитному договору, з останнього та з поручителів рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 29.12.2009 по справі № 2-3350/2009 солідарно стягнуто 14175760,98 грн. заборгованості за кредитом та заочним рішенням Черкаського районного суду від 01.03.2010 по справі № 2-61/2010 стягнуто 5289032,96 грн.

Відповідно до частини 1 статті 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Так, при застосуванні статті 328 Цивільного кодексу України, суд повинен встановити з яких саме передбачених законом підстав, у який передбачений законом спосіб позивач набув право власності на спірний об'єкт та чи підлягає це право захисту в порядку, передбаченому статтею 392 ЦК України (постанова Верховного Суду України від 18 лютого 2015 року посправі №6- 244цс14).

Рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 23.03.2010 по справі № 2-1965/2010, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Черкаської області від 12 вересня 2012 року та ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 5 грудня 2012 року, визнано недійсним договір купівлі-продажу нежитлових будівель літ. Д-5, що знаходяться за адресою: м. Черкаси, вул. Добровольського, 1, укладений 22.01.2007 між ОСОБА_6 та ПП "Комфорт-К". Застосовано двосторонню реституцію та зобов'язано ПП "Комфорт-К" повернути ОСОБА_6 спірні нежитлові приміщення. Стягнуто з останнього на користь ПП "Комфорт-К" сплачені за це майно кошти.

ОСОБА_6, як засновник ТОВ "Добролюкс-11" передав, в якості внеску до статутного фонду товариства, приміщення підвалу загальною площею 974,50 кв. м. та приміщення першого поверху загальною площею 958,50 кв. м. будівлі літ. Д-5 по вул. Добровольського, 1 в м. Черкаси, згідно з актом приймання-передачі від 03.06.2010.

07 липня 2010 року, на виконання рішення виконавчого комітету Черкаської міської ради № 1045 від 06 липня 2010 року, ТОВ "Добролюкс-11" видано свідоцтво про право власності на спірне нерухоме майно.

В подальшому, Публічне акціонерне товариство "ВТБ Банк" звернулося до Господарського суду Черкаської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Добролюкс-11", Товариства з обмеженою відповідальністю "Добролюкс-12", Товариства з обмеженою відповідальністю "Добролюкс - 13" Товариства з обмеженою відповідальністю "Добролюкс -14", Приватного підприємства "Комфорт-К" (далі - відповідач 5) за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів - Черкаська міська рада, Комунальне підприємство "Черкаське обласне об'єднання бюро технічної інвентаризації" та ОСОБА_6 про (з урахуванням заяви про зміну позовних вимог) визнання незаконним набуття права власності Товариства з обмеженою відповідальністю "Добролюкс-11" на нежитлові приміщення будівлі Д-5, за адресою: м. Черкаси, вул. Добровольського, 1, а саме: приміщення підвалу №І, №ІІ, з № ІV до №XXXVI, №XXXVIII, №XXXIX, з №L до №LVIII, приміщення першого поверху з №17 до №27, №29, №29а, з №30 до №35, №37, №37а, з №38 до №42, з №44 до №66, №71, №72; Товариства з обмеженою відповідальністю "Добролюкс-12" на нежитлові приміщення будівлі Д-5, за адресою: м. Черкаси, вул. Добровольського, 1, а саме: приміщення другого поверху з №111 до №148, №144а, №147а; Товариства з обмеженою відповідальністю "Добролюкс-13" на нежитлові приміщення будівлі Д-5, за адресою: м. Черкаси, вул. Добровольського, 1, а саме: приміщення третього поверху з №177 до №189, №178/, №191, №193, №195, №196, з №198 до №202, №200/, №202/, з №204 до №206, з №290 до №299; Товариства з обмеженою відповідальністю "Добролюкс-14" на нежитлові приміщення будівлі Д-5, за адресою: м. Черкаси, вул. Добровольського, 1, а саме: приміщення четвертого поверху №207, №208, №208', з №209 до №225, №214а, з №227 до №245. Скасування рішення виконавчого комітету Черкаської міської ради №1045 від 06.07.2010р., №1046 від 06.07.2010р., №1047 від 06.07.2010р., №1048 від 06.07.2010р.

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 23 січня 2012 року по справі № 08/5026/1759/2011 в позові ПАТ "ВТБ Банк" відмовлено. Постановою Київського апеляційного господарського суду від 13 червня 2012 року рішення суду першої інстанції скасовано та позовні вимоги задоволено.

В подальшому, постановою Київського апеляційного господарського суду від 29 квітня 2013 року, прийнятою за результатами перегляду за нововиявленими обставинами постанови Київського апеляційного господарського суду від 13 червня 2012 року по справі № 08\5026\1759\2011 за заявою ТОВ "Добролюкс-11", постанову Київського апеляційного господарського суду від 13 червня 2012 року скасовано та залишено без змін рішення суду першої інстанції від 23 січня 2012 року про відмову ПАТ "ВТБ Банк" в задоволенні позову.

09 серпня 2013 року до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та їх обтяжень, на підставі свідоцтва про право власності САС№850656 від 29 жовтня 2010 року, внесено запис про державну реєстрацію за ТОВ "Добролюкс-11" права власності на нежитлові приміщення підвалу загальною площею 974,5 кв.м. та приміщення 1-го поверху загальною площею 958,5 кв.м. в будівлі літ Д-5 по вул. Добровольського 1 в м. Черкаси.

В той же час, Відповідно до Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Рогач Вадим Вікторович вніс 01.11.2016 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запис про право власності на спірне нерухоме майно ПАТ "ВТБ Банк" (номер запису № 17234873), на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 32179920 від 02.11.2016, підставою виникнення у ПАТ "ВТБ Банк" права власності на спірне нерухоме майно зазначено: іпотечний договір № 18.1/07-ДИ1 від 21.05.200, іпотечний договір № 11/07-і від 31.01. 2007, вимоги про усунення порушення, кредитні договори, висновок про вартість об'єкту оцінки.

Таким чином, ПАТ "ВТБ Банк" набув право власності на спірне нерухоме майно на підставі Закону України "Про іпотеку".

Також 01.11.2016 внесено до реєстру відомості про припинення права власності ТОВ "Добролюкс-11" на нежитлові приміщення першого поверху з № 17 до № 27, № 29, № 29а, з № 30 до № 35, № 37, № 37а, з № 38 до № 42, з № 44 до № 66, № 71, № 72 будівлі по вул. Добровольського, 1 в м. Черкаси.

Відповідно до ч. 1 статті 5 Закону України "Про іпотеку" предметом іпотеки можуть бути один або декілька об'єктів нерухомого майна за таких умов:

нерухоме майно належить іпотекодавцю на праві власності або на праві господарського відання, якщо іпотекодавцем є державне або комунальне підприємство, установа чи організація;

нерухоме майно може бути відчужене іпотекодавцем і на нього, відповідно до законодавства, може бути звернено стягнення;

нерухоме майно зареєстроване у встановленому законом порядку, як окремий виділений у натурі об'єкт права власності, якщо інше не встановлено цим Законом.

Частиною 1 статті 236 Цивільного кодексу України визначено, що правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Згідно з ч. 1 статті 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Враховуючи вищевикладене, Приватне підприємство "Комфорт-К" (іпотекодавець), на момент укладення договорів іпотеки, не мало права власності на спірне нерухоме майно (предмет іпотеки), отже не мало, в силу закону, права на розпорядження цим майном.

Згідно з правовим висновком Верховного Суду України, викладеним у постанові від 24.06.2015 у справі №6-318цс15, відповідно до статті 328 ЦК України набуття права власності - це певний юридичний склад, з яким закон пов'язує виникнення в особи суб'єктивного права власності на певні об'єкти.

У статті 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" наведено визначення поняття "державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень". Так, державна реєстрація - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Таким чином, державна реєстрація - це не підстава набуття права власності, а засвідчення державою вже набутого особою права власності, і ототожнювати факт набуття права власності з фактом його державної реєстрації не видається за можливе.

Щодо посилання відповідача на ст. 23 Закону України "Про іпотеку" колегія суддів зазначає наступне.

Згідно зі ст. 23. Закону України "Про іпотеку" у разі переходу права власності (права господарського відання) на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою.

Особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статус іпотекодавця і має всі його права і несе всі його обов'язки за іпотечним договором у тому обсязі і на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки.

Колегія суддів звертає увагу, що рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 23 березня 2010 року не відбулося переходу права власності на предмет іпотеки за згодою сторін, в розумінні статті 23 Закону України "Про іпотеку", а відновлено право власності на майно за громадянином ОСОБА_6, як наслідок визнання договору купівлі-продажу недійсним.

Стаття 23 Закону України "Про іпотеку", на яку посилається апелянт, в даному випадку не може бути застосована, оскільки власник, майно якого вибуло з його володіння і який витребував це майно з незаконного володіння, не є особою до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, оскільки майно їй повернено в порядку віндикації за рішенням суду як законному власнику.

Також, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду щодо безпідставності посилання відповідача на статтю 37 Закону України "Про іпотеку", яка визначає порядок передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки, що за змістом цього Закону можливо лише у випадках, коли вказаний в договорі предмет іпотеки є власністю іпотекодавця за договором, а як встановлено судом, позивач, як власник вказаного в договорах іпотеки нерухомого майна, не набув прав та обов'язків іпотекодавця за цими договорами іпотеки.

Посилання апелянта на рішення суду, яким відмовлено в задоволенні позову про визнання недійсними договорів іпотеки, колегією суддів визнано безпідставними, оскільки такі рішення не мають відношення до даної справи, з огляду на предмет даного спору та підстави. Поряд з цим, наявність договору іпотеки не спростовує факт його невідповідності вимогам Закону та не дає права застосовувати відповідні договори, всупереч приписам Закону.

Щодо способу захисту порушеного права, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до приписів ст. 392 Цивільного кодексу України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Зазначена стаття стосується випадків, коли існуюче, належно набуте від попереднього власника та належне певній особі право не визнається, оспорюється іншою особою, або у разі відсутності в особи документів, що засвідчують належність їй такого права, у зв'язку з їх втратою.

Таким чином, відповідний позов пред'являється на захист існуючого, наявного права, що виникло у позивача за передбачених законодавством підстав та підтверджується належними та допустимими доказами. З цим кореспондується ст.11 Цивільного кодексу України, яка визначає підстави виникнення цивільних прав та обов'язків.

Зі змісту ст. 392 Цивільного кодексу України вбачається, що позов про визнання права власності на майно необхідний позивачеві тоді, коли у інших осіб виникають сумніви у належності йому цього майна; створюється неможливість реалізації позивачем свого права власності, у зв'язку з наявністю таких сумнівів чи втратою належних правовстановлюючих документів; наявність суб'єктивного права власника не підтверджена відповідними доказами, підлягає сумніву, не визнається іншими особами або оспорюється ними, а метою подання позову про визнання права власності є усунення невизначеності у суб'єктивному праві, належному особі щодо індивідуально визначеного майна.

Передумовою для застосування ст. 392 Цивільного кодексу України є відсутність іншого, крім судового, шляху для відновлення порушеного права.

Позов про визнання права власності спрямований на усунення перешкод у здійсненні власником свого права і виключення домагань на належне власнику майно за допомогою підтвердження у судовому порядку факту належності йому спірного майна на праві власності. Судове рішення про задоволення таких вимог має ґрунтуватися на встановленому судом у ході розгляду справи існуючого юридичного факту і не може замінювати собою правовстановлюючих документів.

Таким чином захист права власності шляхом його визнання у судовому порядку можливий за наявності одночасно двох умов: по-перше, підтвердження у судовому порядку своїх прав на майно, шляхом подання належних і достатніх доказів, які підтверджують факт набуття права власності на законних підставах, і, по-друге, вичерпне спростування доводів третіх осіб, які оспорюють або не визнають право власності позивача.

У випадку якщо особа, яка вважає себе власником майна, не може належним чином реалізувати свої правомочності, в зв'язку з наявністю щодо цього права сумнівів або претензій від третіх осіб, то права такої особи підлягають захисту шляхом пред'явлення позову про визнання права власності на належне цій особі майно. Тобто, підставою для звернення до суду з позовом про визнання права власності, відповідно до ст. 392 Цивільного кодексу України, є спір або невизнання існуючого права, а не намір набути вказане право за рішенням суду.

Позов про визнання права власності є речово-правовим, вимоги якого звернені до суду, що повинен підтвердити наявність у позивача права власності на спірне майно. Об'єктом цього позову є усунення невизначеності відносин права власності позивача щодо індивідуально визначеного майна. Підставою позову є обставини, що підтверджують наявність у позивача права власності чи іншого речового права на майно.

Умовами задоволення позову про визнання права власності на майно є наявність у позивача доказів на підтвердження у судовому порядку факту приналежності йому спірного майна на праві власності. Такими доказами можуть бути правовстановлюючі документи та будь-які інші докази, що підтверджують належність позивачу спірного майна. Тому до предмета доказування за позовом про визнання права власності входить встановлення цивільно-правових підстав набуття позивачем права власності на спірне майно.

Як зазначалось вище, 22 січня 2007 року спірне майно продано громадянином ОСОБА_6 Приватному підприємству "Комфорт-К", згідно з договором купівлі-продажу нежитлового приміщення.

Рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 23.03.2010 по справі №2-1965/2010, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Черкаської області від 12 вересня 2012 року та ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 5 грудня 2012 року, визнано недійсним зазначений договір купівлі-продажу.

ОСОБА_6, як засновник ТОВ "Добролюкс-11" передав, в якості внеску до статутного фонду Товариства приміщення підвалу загальною площею 974,50 кв. м. та приміщення першого поверху загальною площею 958,50 кв. м. будівлі літ. Д-5 по вул. Добровольського, 1 в м. Черкаси згідно з актом приймання-передачі від 03.06.2010.

В той же час, відповідач заперечує і не визнає право власності позивача .

Беручи до уваги, що укладання іпотечних договорів та подальша реєстрація факту переходу права власності на спірне нерухоме майно до ПАТ ВТБ Банк не припинило права власності у законного власника - ТОВ Добролюкс-11 , колегія суддів прийшла до висновку, що позивачем доведено та підтверджено належними доказами, що він є власником спірного нерухомого приміщення першого поверху будівлі літ. Д-5, розташованої за адресою: м. Черкаси, вул. Добровольського, 1.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Враховуючи викладене вище, апеляційний господарський суд приходить до висновку, що місцевим господарським судом повно та об'єктивно з'ясовано обставини справи, що мають значення для справи, рішення суду прийнято відповідно до вимог матеріального та процесуального права, в зв'язку з чим апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Керуючись ст. 267-285 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "ВТБ Банк" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Черкаської області від 03.11.2017 по справі №925/1121/17 без змін.

2.Матеріали справи №925/1121/17 повернути до Господарського суду Черкаської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржено до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів.

Повний текст постанови складено 20.12.2017.

Головуючий суддя Л.Г. Сітайло

Судді С.А. Пашкіна

Н.Ф. Калатай