Рішення

від 06.11.2017 по справі 522/11536/17

ПРИМОРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ОДЕСИ

Справа № 522/11536/17

Провадження № 2/522/9782/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 листопада 2017 року Приморський районний суд м. Одеси

у складі: головуючого судді - Бойчука А.Ю.

при секретарі - Іскрич В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку Житло-2007 про стягнення збитків, -

ВСТАНОВИВ:

23.06.2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку Житло-2007 про стягнення коштів, пов'язаних з невиконанням договору сервітуту та судових витрат.

При цьому посилалається на те, що 22.02.2011 року між нею та Об'єднанням співвласників багатоквартирного будинку Житло-2007 було укладено договір про встановлення сервітуту, відповідно до п. п. 2.1., 2.2., 3.1. - 3.4. якого відповідач зобов'язується за плату від позивача у вигляді компенсаційного платежу, у розмірі, еквівалентному 6000 (шість тисяч) доларів США, надати їй право сервітуту на магістралі систем опалення паркінгу, які знаходяться у власності та на балансі відповідача. Однак, відповідач не виконав зобов'язання та не надав у користування позивачу право сервітуту, у зв'язку з чим ОСОБА_1 була змушена звернутися до суду.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив суд їх задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні, позов не визнав та просив суд у його задоволенні відмовити в повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають часковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до частини 1 статті 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі; а згідно з частинами 1 та 3 статті 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Судом встановлено, що 22.02.2011 року між позивачем та Об'єднанням співвласників багатоквартирного будинку Житло-2007 було укладено договір про встановлення сервітуту, відповідно до п. п. 2.1., 2.2., 3.1. -3.4. якого відповідач зобов'язується за плату від позивача у вигляді компенсаційного платежу, в розмірі, еквівалентному 6000 (шість тисяч) доларів США, надати їй право сервітуту на магістралі систем опалення паркінгу, які знаходяться у власності та на балансі відповідача. Позивач взяті на себе зобов'язання щодо сплати компенсаційного платежу, встановленого п. 3.1. виконала в повному обсязі, про що свідчить копія квитанції до прибуткового касового ордеру від 22.02.2011 року.

Згідно з ч. 2статті 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно п.1 ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ч. 1статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно статей 525, 526, 530, 610 ЦК України, зобов'язання, які взяли сторони на себе при укладанні договору, повинні виконуватись належним чином і у встановлений строк відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

Унаслідок невиконання зобов'язань за договором відповідачем, позивач отримала наступні збитки: гривневий еквівалент 6000 (шість тисяч) доларів США сплаченої нею відповідачу грошової компенсації, що за курсом НБУ станом на 18.06.2017 р. (26,0071/1 долар США) складає 156042 грн., 06 коп. (сто п'ятдесят шість тисяч сорок дві гривні, 06 коп.).

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до п. 6.3. договору від 22.02.2011 року, він може бути розірваний за рішенням суду на вимогу однієї із сторін, у разі невиконання або неналежного виконання зобов'язань сторонами договору.

Відповідно до п. 8 ч. 2 ст. 16 ЦК України, одним із способів захисту є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Статтею 611 ЦК України визначено, що в разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Враховуючи те, що належних доказів виконання відповідачем умов Договору про встановлення сервітуту надано не було, суд дійшов висновку, що відповідач порушив зобов'язання за Договором з огляду на його невиконання.

Як вище було зазначено, правовим наслідком порушення зобов'язання є, зокрема, відшкодування збитків (п. 4 ч. 1ст. 611 ЦК України).

У відповідності до п. 1 ч. 2 ст. 22 ЦК України збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Згідно з ч. 1 ст. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

З вказаних норм чинного законодавства вбачається, що обов'язковими умовами покладення відповідальності на винну сторону є: наявність протиправної дії чи бездіяльності особи; заподіяння збитків в результаті такої дії чи бездіяльності особи; причинного зв'язку між протиправною дією чи бездіяльністю особи та заподіяними збитками; вини особи, внаслідок дій якої спричинено збитки. Протиправність дії чи бездіяльності особи полягає у порушенні договірного зобов'язання.

Обов'язковою умовою покладення відповідальності має бути безпосередній причинний зв'язок між вчиненими порушеннями і збитками. Збитки є наслідком, а допущення порушення - причиною.

Підставою для відшкодування понесених збитків є спричинення їх внаслідок вчиненого порушення, тобто наявності прямого причинно-наслідкового зв'язку між діями однієї сторони та зменшення майнових прав іншої.

Крім того, для того, щоб мати право на стягнення завданих збитків, потерпіла особа повинна довести їх наявність та розмір.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем на адресу відповідача надіслана вимога про припинення Договору шляхом його розірвання разом з вимогою про відшкодування збитків, у відповідності до п. 6.2. Договору, яку останній отримав 19.06.2017 року.

Також в матеріалах справи відсутнє будь-яке листування, направлення повідомлення, пропозиції про внесення змін до діючого договору з ініціативи відповідача.

Частинами 1, 2 статті 614 ЦК України визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Отже, відповідно до наведених приписів ст. 614 ЦК України відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

З огляду на наведені норми права суд дійшов висновку, що в спірному випадку, який стосується заявлених позивачем вимог про стягнення з відповідача збитків у зв'язку із невиконанням відповідачем зобов'язань за Договором, позивач, який вважає себе потерпілою особою, повинен довести наявність цих збитків та їх розмір, а відповідач, в свою чергу, повинен довести відсутність своєї вини у заподіянні цих збитків.

Як встановлено судом, наявні в матеріалах справи докази свідчать про протиправність дій відповідача з огляду невиконання останнім зобов'язань

З огляду на вищевикладене суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 про стягнення з Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку Житло-2007 коштів, пов'язаних з невиконанням договору сервітуту в розмірі 156 042,06 гривні є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо вимог позивача про відшкодування йому витрат на правову допомогу суд зазначає наступне.

Підстави, межі та порядок відшкодування судових витрат на правову допомогу, надану в суді як адвокатом, так і іншим фахівцем у галузі права, регламентовано в пункті 2 частини третьої статті 79,статтях 84, 88, 89 ЦПК.

Витрати на правову допомогу, граничний розмір якої визначено відповідним законом, про що зазначено в пункті 47 цієї постанови, стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов'язаних із наданням правової допомоги у конкретній справі (наприклад, складання позовної заяви, надання консультацій, переклад документів, копіювання документів).

Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат (пункт 48 постанови ВССУ № 10 від 17.10.2014 року Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах ).

Згідно ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільну справу в межах заявлених вимог і на підставі представлених сторонами доказів.

Згідно зі ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

У цьому випадку судом не встановлено обставин, за яких позивач може бути звільнений від доказування обставин, на які він посилається. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Між тим, заявляючи до суду вимоги про стягнення з відповідача витрат на правову допомогу у розмірі еквівалентному 2000 (дві тисячі) доларів США, що за курсом НБУ станом на 18.06.2017 р. (26,0071/1 долар США) складає 52014 грн., 20 коп. (п'ятдесят дві тисячі чотирнадцять гривень, 20 коп.)., з боку позивача на підтвердження цих обставин суду не було надано жодних доказів (у матеріалах справи відсутній договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, повязаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку.

Отже, з урахування вищевикладеного, суд приходить до висновку, що вимоги ОСОБА_1 про стягнення з відповідача на його користь витрат на правову допомогу задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ч. 1 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

На підставі викладеного і керуючись: ст. ст. 7, 8, 10, 11, 15, 208, 212-215 ЦПК України, ч. 1 ст. 623 ЦК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_2 - задовольнити частково.

Стягнути з ОБ'ЄДНАННЯ СПІВВЛАСНИКІВ БАГАТОКВАРТИРНОГО БУДИНКУ "ЖИТЛО-2007", (Код ЄДР 35695956) на користь ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1) збитки, пов'язані з невиконанням договору про встановлення сервітуту в розмірі 156 042 (сто п'ятдесят шість тисяч сорок дві) гривні 06 копійок.

Стягнути з ОБ'ЄДНАННЯ СПІВВЛАСНИКІВ БАГАТОКВАРТИРНОГО БУДИНКУ "ЖИТЛО-2007", (Код ЄДР 35695956) на користь ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1) судові витрати в розмирі 1560 (одна тисяча п'ятсот шістдесят) гривень, 42 копійки по сплаті судового збору.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Рішення суду може бути переглянуте за заявою відповідача, якій не приймав участі при розгляді справи, поданої протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, яки брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: А. Ю. Бойчук