Вирок

від 22.12.2010 по справі 1-504/2010

ОХТИРСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Охтирський міськрайонний суд Сумської області

м. Охтирка, вул. Жовтнева, 7, 42700, (05446) 2-31-60

Справа № 1-504/10

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 грудня 2010 року Охтирський міськрайонний суд Сумської області в складі:

головуючого - судді Клімашевської І.В.

з участю секретаря Янової В.М.

прокурора Вініченка О.М.

захисника ОСОБА_1

потерпілого ОСОБА_2

представника потерпілого ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Охтирка Сумської області справу по обвинуваченню

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_4, розлученого, пенсіонера, інваліда ІІ групи, раніше не судимого,

у вчиненні злочинів передбачених ст. 122 ч. 1 та ст.129 ч.1 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

16 жовтня 2010 року, близько 16 години, ОСОБА_4, знаходячись на кладовищі по вул.Горького у м.Охтирка, з метою ненасення тілесних ушкоджень, підійшов до ОСОБА_2, який знаходився поряд із сусідньою могилкою, та умисно наніс йому один удар головою в обличчя, внаслідок чого потерпілий упав через металеву оградку на інший бік огорожі. Після цього, реалізуючи злочинний умисел, спрямований на спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_2, підсудний бив його об землю близько десяти разів. Не маючи фізичної змоги захистити себе, ОСОБА_2 почав звати на допомогу. З метою подальшого безперешкодного нанесення тілесних ушкоджень, ОСОБА_4 взяв жмуток трави та запхав її до ротової порожнини потерпілого, щоб він не кричав, після чого продовжив наносити удари кулаками по обличчю та тулубу. Внаслідок таких насильницьких дій ОСОБА_2 отримав тілесні ушкодження, які згідно висновку експерта відносяться до тілесних ушкоджень середньої тяжкості за ознакою довготривалого розладу здоровя більше 21 дня.

Крім того, під час вищезазначених подій ОСОБА_4 висловлював на адресу ОСОБА_2 погрози вбивством і акцентував увагу потерпілого на те, що на кладовищі немає свідків і дане діяння залишиться для нього не кримінально караним. При цьому, як зазначалось вище: наносив удари по тулубу та обличчю потерпілого, а коли останній почав звати на допомогу, так як у нього зявились реальні підстави побоюватись за своє життя, ОСОБА_4 запхав жмуток трави ОСОБА_2 до ротової порожнини, та продовжив наносити удари.

Підсудний ОСОБА_4 в судовому засіданні свою вину у скоєних злочинах визнав частково: визнав, що бив потерпілого ОСОБА_2 по обличчю кулаками та долонями, а при цьому вбивством йому не погрожував. Розповідаючи про подію, що сталась 16 жовтня 2010 року, ОСОБА_4 повідомив суду, що цього дня, близько 16 години він знаходився на кладовищі, поминав недавно схороненого кума за пляшкою горілки ємкістю 0,25 л. Коли випив приблизно половину пляшки, то побачив літнього чоловіка, який ніс два вінки. Раніше від мешканців міста він чув, що цей громадянин викрадає вінки та квіти з могил, тому вирішив підійти до нього та висловити претензії з цього приводу. Коли ОСОБА_4 підійшов до потерпілого та попросив поставити вінки на місце, ОСОБА_2 йому відповів, що вінків не крав, але підсудного така відповідь обурила та між ними почалась сварка, в ході якої ОСОБА_4 та ОСОБА_2 зіткнулись лобами, ОСОБА_2 від цього упав через огорожу та під час падіння за одежу потягнув за собою і ОСОБА_4 Знаходячись на землі, потерпілий та підсудний боролись, а ОСОБА_4, захищаючись, наносив потерпілому удари по обличчю кулаками та долонями обох рук. Через деякий час до них підійшли люди та припинили бійку, а потім підсудний пішов додому. В подальшому підсудний неодноразово просив пробачення у потерпілого, пропонував кошти на лікування ОСОБА_2Г, але той категорично від запропонованого відмовлявся та пробачення не приймав.

Не дивлячись на часткове визнання ОСОБА_4 своєї вини, факт скоєння злочинів підсудним підтверджується такими доказами:

- з показів потерпілого ОСОБА_5, наданих в судовому засіданні, вбачається, що 16.10.2010 року він прийшов на кладовище прибрати на могилі своїх батьків та коли вже повертався додому, до нього зненацька підійшов підсудний та, схопивши за одяг, наніс йому головою удар в обличчя. Від такого удару ОСОБА_2 впав на інший бік металевої огорожі, а ОСОБА_4 підійшов та продовжив бити його головою об землю. Потерпілий кричав, звав на допомогу та просив підсудного не бити його, але ОСОБА_4 не зважав на такі прохання та став погрожувати ОСОБА_2 вбивством, говорячи, що свідків на кладовищі немає, тому його діяння не будуть мати для нього наслідків. Потім, щоб потерпілий не кричав, ОСОБА_4 запхнув жмуток трави йому в рот, продовжив бити по тулубу, душив за шию, а ОСОБА_2 з усієї сили почав звати на допомогу. На його крики прибігли сусіди та дружина, розняли їх та він разом із дружиною пішов додому. Пояснити чому ОСОБА_4 бив його та погрожував вбивством потерпілий не може, оскільки, хоча вони і проживають на одній вулиці, але сварок між ними ніколи не виникало та й стосунків вони не підтримували. Після цієї події потерпілий себе почуває дуже зле, йому неодноразово викликали швидку допомогу, тому пробачити такого вчинку він підсудному не може та бажає, щоб ОСОБА_4 сів до вязниці. Аналогічні свідчення потерпілого зазначені і в протоколі очної ставки від 10.11.2010 року (а.с.74-75).

- в протоколі огляду місця події від 17.10.2010 року, складеному в присутності двох свідків, міститься опис та фото- місця, де вчинено злочин, а саме: частина металевої оградки, через яку впав потерпілий ОСОБА_2 внаслідок дій ОСОБА_4 відносно нього (а.с.13-15).

- протоколом відтворення обстановки та обставин події від 09.11.2010 року, складеного з участю потерпілого, під час складання якого ОСОБА_2 в присутності свідків вказав місце, де ОСОБА_4 наніс йому тілесних ушкоджень та погрожував вбивством (а.с.56-58).

- свідок ОСОБА_6 допитаний в судовому засіданні показав, що він проживає по сусідству з ОСОБА_2 та його дружиною. 16.10.2010 року він був вдома та порався по господарству. Близько 16 години до нього підбіг його син та сказав, що їх сусід ОСОБА_2 кричить на кладовищі. ОСОБА_6 подумав, що сусід упав та йому потрібна допомога, тому пішов на кладовище, але, коли прийшов, побачив наступне: ОСОБА_2 лежав на спині на землі між могилами, а на ньому зверху сидів ОСОБА_4 та тримав його обома руками за борти верхнього одягу. Тоді ОСОБА_6 силою відтягнув ОСОБА_4 від потерпілого. А ОСОБА_2 підняли дружина ОСОБА_2 та сусідка, які також прийшли на допомогу, та повели додому.

- протоколом очної ставки від 10.11.2010 року, в якому зафіксовано покази ОСОБА_6 надані під час досудового слідства, які є аналогічними вищезазначеним (а.с.72-73).

- свідок ОСОБА_7 в судовому засіданні показала, що 16.10.2010 року близько 16 години вона була вдома та до неї забігла сусідка, яка сказала, що на кладовищі кричить її чоловік. Разом із сусідкою ОСОБА_7 побігла до кладовища. Ще з вулиці вона бачила, що на відстані близько 30 метрів від дороги, між могилками, на спині лежить її чоловік, а ОСОБА_4 сидить на ньому зверху та бє його. Вона кричала, щоб ОСОБА_4 відпустив її чоловіка, але останній припинив бійку лише тоді, коли ОСОБА_6, який прибіг на місце подіє раніше за неї, силою стягнув ОСОБА_4 з потерпілого. В подальшому її чоловік погано почувався, тому вона викликала швидку допомогу. На даний час через вказану подію стан здоровя ОСОБА_2 погіршився, тому вони часто звертаються до лікарів.

- протоколом очної ставки від 10.11.2010 року проведеної між свідком ОСОБА_7 та ОСОБА_4, в якому зафіксовано покази ОСОБА_7, які співпадають з показами, наданими в судовому засіданні.

- висновком експерта №394 від 09.11.2010 року, в якому зазначено, що у ОСОБА_2 виявлено такі тілесні ушкодження: синець правої щоки, синці обох очних ямок, садни спинки носа та садни шиї. Дані ушкодження утворились від дії тупих предметів відносяться до ушкоджень середньої тяжкості за ознакою довготривалого розладу здоровя більше 21 дня та давність їх нанесення може відповідати даті, зазначеній у направленні.

Таким чином, суд вважає, що вина підсудного знайшла своє підтвердження в судовому засіданні і його дії суд кваліфікує:

-за ст. 122 ч.1 КК України - умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження, тобто умисне ушкодження, яке не є небезпечним для життя і не потягло за собою наслідків, передбачених у статті 121 КК України, але таке, що спричинило тривалий розлад здоров'я;

-за ст.129 ч.1 КК України погроза вбивством, якщо були реальні підстави побоюватись за здійснення цієї погрози.

Вирішуючи питання про вид та міру покарання підсудному, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, особу винного, обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.

Характеризуючи особу підсудного слід зазначити, що ОСОБА_4 пенсіонер, учасник ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС, раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, за місцем проживання характеризується позитивно, перебуває на обліку в наркологічному диспансері з діагнозом :хронічний алкоголізм, хворіє на онкозахворювання, в звязку з чим було надано ІІ групу інвалідності, про що свідчать дані: його показань, довідок, характеристик (а.с. 82,86,87,88,89,106,107).

Обтяжуючою покарання обставиною, згідно ст. 67 КК України, є те, що ОСОБА_4 вчинив злочин, перебуваючи в стані алкогольного спяніння.

Помякшуючих обставин судом не встановлено.

Враховуючи всі обставини справи, суд приходить до висновку, що покарання ОСОБА_4 за кожний злочин окремо необхідно призначити в межах санкцій інкримінованих йому статей КК України, а остаточне покарання - за правилами ст.70 КК України: шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, - у вигляді позбавлення волі.

Крім того, приймаючи до уваги те, що підсудний раніше не судимий, через інвалідність та тяжку хворобу потребує постійного лікування та курсів проходження хіміотерапії, суд вважає, що виправлення підсудного ОСОБА_4 можливе без відбування покарання у виді позбавлення волі, а тому на підставі ст.75 КК України вирішив звільнити його від відбування основного покарання з випробуванням та поклавши на нього обовязки, передбачені ст.76 КК України.

Міру запобіжного заходу ОСОБА_4 до вступу вироку в законну силу залишити попередню підписку про невиїзд.

Керуючись ст. ст. 323, 324 КПК України, суд-

ЗАСУДИВ:

ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні злочинів, передбачених ст. 122 ч.1 КК України та ст.129 ч.1 КК України, призначивши йому покарання:

за ст.122 ч.1 КК України - у виді позбавлення волі на строк один рік;

за ст.129 ч.1 КК України у виді арешту на строк шість місяців.

На підставі ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно ОСОБА_4 призначити покарання у вигляді позбавлення волі строком на один рік.

Згідно зі ст. 75 КК України, звільнити ОСОБА_4 від відбування покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк тривалістю 1 рік.

На підставі ст.76 КК України покласти на ОСОБА_4 такі обовязки:

-не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу кримінально-виконавчої системи;

-повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання.

Запобіжний захід відносно ОСОБА_4 до набрання вироком законної сили залишити попередній - підписку про невиїзд.

На вирок суду може бути подана апеляція до апеляційного суду Сумської області через Охтирський міськрайонний суд протягом 15 діб з моменту його проголошення.

Суддя Охтирського

міськрайонного суду ОСОБА_8