Постанова

від 07.11.2017 по справі 816/1794/17

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД



ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 листопада 2017 року

м. Полтава

Справа № 816/1794/17

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді – Слободянюк Н.І.,

за участю:

секретаря судового засідання – Дубінчина О.М.,

представників позивача – ОСОБА_1, ОСОБА_2,

представника відповідача – ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНКРІС-АГРО" до Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області про скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

11 жовтня 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю "ІНКРІС-АГРО" звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 20.10.2017 № 412) до Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області про скасування податкових повідомлень-рішень від 25 вересня 2017 року № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що факти недекларування податкових зобов‘язань з податку на додану вартість та несплати податку до бюджету контрагентом позивача не позбавляють останнього права на податковий кредит, що підтверджений податковими накладними, належним чином зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних, та іншими документами бухгалтерського обліку, зауважень до яких відповідач під час перевірки не висував /а.с. 4/.

У письмових запереченнях проти позову відповідач посилався на дані податкової інформації щодо контрагента позивача, отриманої ним з інформаційно-аналітичної бази «Податковий блок», згідно яких ТОВ «Альфа-Контакт» не задекларувало та відповідно не сплатило до бюджету податок на додану вартість за лютий та березень 2016 року (періоди формування позивачем податкового кредиту на підставі податкових накладних від 24.02.2016 № 2 та від 12.03.2016, виписаних ТОВ «Альфа-Контакт») /а.с. 86/.

Представники позивача у судовому засіданні підтримали вимоги заявленого позову з підстав, викладених у ньому.

Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення адміністративного позову заперечував з мотивів, наведених в акті перевірки від 11.09.2017 № 1201/16-31-14-01-10/38661762 та письмових запереченнях на позов.

Вивчивши доводи позову та заперечень проти нього, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, проаналізувавши зміст норм матеріального та процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд дійшов наступних висновків.

Згідно матеріалів справи Товариство з обмеженою відповідальністю «ІНКРІС-АГРО» пройшло передбачену законодавством процедуру державної реєстрації, набуло правового статусу юридичної особи, включено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань з ідентифікаційним кодом - 38661762, знаходиться на обліку як платник податків, зборів (обов'язкових платежів) у ДПІ у м. Полтава.

Вказані обставини визнані сторонами у справі, у суду не має сумнівів у добровільності їх визнання та їх достовірності, стосовно вказаних обставин відсутній спір, а тому з огляду на приписи статей 72 та 76 КАС України перелічені обставини перед судом додатково не доводяться.

У період з 14.08.2017 по 28.08.2017 Головним управлінням ДФС у Полтавській області проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ "ІНКРІС – АГРО" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, правильності нарахування та обчислення єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2016 по 31.03.2017.

За результатами цієї перевірки складено акт від 11.09.2017 № 1201/16-31-14-01-10/38661762, у якому зафіксовані порушення позивачем вимог пунктів 198.1, 198.2, 198.6 статті 198, пунктів 200.1, 200.2, 200.10 статті 200 Податкового кодексу України внаслідок :

-заниження податку на додану вартість на загальну суму 241 253,00 грн, у т.ч. за квітень 2016 року у сумі 76 660,00 грн, за липень 2016 року у сумі 95 120,00 грн, за серпень 2016 року у сумі 69 473,00 грн /а. с. 21/;

-завищення від'ємного значення, що включається до складу податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду за вирахуванням позитивного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду (р. 21 декларації ) на загальну суму 20 197, 00 грн, у т.ч. за березень 2017 року у сумі 20 197, 00 грн.

На підставі вказаного акту перевірки ГУ ДФС у Полтавській області винесені податкові повідомлення-рішення від 25 вересня 2017 року:

-№ НОМЕР_1, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 301566,25 грн /за основним платежем - 241 253, 00 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями - 60 313,25 грн //а. с. 9/

- № НОМЕР_2, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на 20 197,00 грн /а. с. 10/.

Як з'ясовано судом у ході розгляду справи, фактичною підставою для винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень слугували встановлені фіскальним органом обставини неподання податкових декларацій з податку на додану вартість за лютий та березень 2016 року, недекларування податкових зобов‘язань та несплати податку на додану вартість за вказаний період на загальну суму 261 450,00 грн (102 690,00 грн – за лютий 2016 року та 158760,00 грн – за березень 2016 року) контрагентом позивача – товариством з обмеженою відповідальністю «Альфа-Контакт» /а.с. 13/.

Інших підстав для збільшення позивачу суми грошового зобов‘язання з ПДВ та застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій, а також для зменшення розміру від‘ємного значення суми податку на додану вартість акт перевірки у собі не містить.

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, покладених фіскальним органом в основу оскаржуваних податкових повідомлень- рішень, на відповідність вимогам частини 3 статті 2 КАС України, суд встановив, що позивач у лютому та березні 2016 року мав господарські відносини з ТОВ «Альфа-Контакт» (ідентифікаційний код - 40072369).

Так, 10.02.2016 між ТОВ "ОСОБА_2 – Контакт" (продавець) та ТОВ "ІНКРІС – АГРО" (покупець) укладено договір купівлі – продажу № 2 щодо поставки насіння соняшника сінгента гібрид НК Неома № партії UA-04-19-046/149-15 у кількості 750 од загальною вартістю 2 362 500, 00 грн.

На підтвердження поставки насіння соняшника позивачем до матеріалів справи надано засвідчені копії видаткових накладних, податкових накладних, доказів оплати, ТТН, сертифікату якості, доказів подальшої реалізації придбаного насіння третім особам, а також договорів оренди транспортного засобу та нежилого приміщення.

З огляду на положення статей 54, 58, 86, 109 Податкового кодексу України та Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України від 22.12.2010 №984 і зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 12.01.2011 за №34/18772, суд вважає, що факт вчинення конкретним платником податків податкового правопорушення має бути встановлений контролюючим органом у процедурі перевірки як наслідок самостійного здобуття повних фактичних даних про обставини дійсності, надання належної юридичної кваліфікації з'ясованим обставинам, обрання правильної норми закону, вірного застосування змісту цієї норми. При цьому, всі мотиви, на яких ґрунтуються судження контролюючого органу про вчинення платником податків податкового правопорушення, мають бути докладно викладені в акті перевірки. Відсутність певного мотиву у тексті акту перевірки у силу закону свідчить про те, що цей мотив не покладений суб'єктом владних повноважень в основу спірного /-их/ рішення /-нь/.

Судом встановлено, що фіскальним органом не викладено в акті перевірки від 11.09.2017 № 1201/16-31-14-01-10/38661762 жодних суджень щодо отримання позивачем податкової вигоди за результатами відображення у податковому обліку господарських операцій з ТОВ «Альфа-Контакт»; фактів, які б засвідчували існування обставин, з якими закон пов'язує втрату первинними документами юридичної сили і доказовості; даних, які б у спірних правовідносинах спростовували презумпцію добропорядності, добросовісності та сумлінності позивача як платника податків; обставин фіктивного вчинення господарських операцій позивачем та ТОВ "Альфа-Контакт".

Отже, сумнівів щодо реальності господарських операцій за договором купівлі – продажу від 10.02.2016 № 2 у відповідача у ході перевірки не виникало.

Таким чином, можна дійти висновку, що фіскальний орган при реалізації владної управлінської функції з перевірки правильності обчислення та сплати ПДВ не добув у ході перевірки доказів, які б свідчили про відсутність у сторін волевиявлення щодо реального здійснення господарських операцій.

З огляду на викладене суд не вбачає за можливе досліджувати правочин, укладений між позивачем та ТОВ «Альфа-Контакт», а також первинні документи про виконання зобов’язань за цим правочином, оскільки з цього приводу між сторонами відсутні будь-які розбіжності та спір.

Крім того, беручи до уваги положення статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України та пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу України, якими презумується правомірність рішень платника податків, оцінка судом доказів і обставин, не покладених в основу оскаржуваних податкових повідомлень - рішень на момент їх винесення, матиме наслідком підміну судом контролюючого органу та мотивів, покладених ним в основу цих повідомлень - рішень, а відтак порушення судом статей 6, 8, 19, 124 Конституції України.

Виходячи з порушень, виявлених під час перевірки, до спірних правовідносин слід застосовувати Податковий кодекс України, який визначає правила формування податкового кредиту та сплати податку на додану вартість до бюджету.

Так, за правилом пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу, а за правилом пункту 198.2 цієї статті- датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Не відносяться, згідно з вимогами пункту 198.6 цієї ж статті, до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Як передбачено пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

З аналізу наведених норм слідує, що достовірність даних податкового обліку платника податків не ставиться у залежність від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності, та що платник податку не може зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на податковий кредит, за неправомірну господарську діяльність та порушення правил податкового законодавства його контрагентів у ланцюгу постачання.

У силу положень Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» платник податку та його контрагенти є окремими суб'єктами права зі статусом юридичної особи, а відтак за змістом норм Податкового кодексу України вони є окремими платниками податку на додану вартість. За таких обставин, межі юридичної відповідальності кожного платника ПДВ, яка відповідно до статті 61 Конституції України має індивідуальний характер, поширюються на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником. Притягнення суб'єкта права до юридичної відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, згідно з законом є неможливим.

Аналогічна правова позиція висловлена у постановах Верховного суду України від 31.01.2011 у справі № 21-47а10, від 31.10.2014 у справі № 21-318а14 та в ухвалах Вищого адміністративного суду України, зокрема, від 30.03.2017 у справі № К/800/8648/16.

Неприпустимість притягнення до відповідальності одного суб'єкта господарювання за неправомірні дії іншого підтверджується також практикою Європейського суду з прав людини, яка повинна враховуватися адміністративним судом при вирішенні справи у силу статті 8 КАС України.

Так, у пункті 71 рішення від 22.01.2009 у справі «Булвес» АД проти Болгарії» (заява № 3991/03) Європейський суд з прав людини дійшов такого висновку: «... Суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування податку на додану вартість і, як наслідок, сплачувати податок на додану вартість повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності».

Якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку (рішення Європейського Суду від 09.01.2007 у справі "Інтерсплав проти України").

В акті перевірки відповідач єдиною підставою для збільшення позивачу суми грошового зобов‘язання з податку на додану вартість та зменшення розміру від‘ємного значення податку зазначив факти недекларування контрагентом позивача, ТОВ "ОСОБА_2 – Контакт", податкових зобов‘язань з ПДВ за лютий, березень 2016 року та несплати податку до бюджету за вказаний період . Ані у ході перевірки, ані у ході розгляду справи відповідач не заперечував та не спростовував факт використання позивачем придбаного у ТОВ «Альфа-Контакт» товару у власній господарській діяльності.

За таких обставин та з урахуванням вищенаведених норм і правових позицій судів адміністративний суд доходить висновку, що позивач, як платник податку, самостійно несе відповідальність за достовірність і своєчасність обчислення та внесення ним податку до бюджету відповідно до законодавства України і не може нести відповідальність за порушення ТОВ «Альфа-Контакт» правил податкової дисципліни.

Згідно з частиною 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Оскільки судовим розглядом встановлено факт порушення оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями прав та охоронюваних законом інтересів позивача у сфері публічно-правових відносин, то позов належить задовольнити.

Зважаючи на те, що оскаржувані податкові повідомлення - рішення є правовими актами індивідуальної дії, які відповідно до повноважень суду, встановлених частиною 2 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України, визнаються судом протиправними і скасовуються, суд вважає за необхідне згідно з частиною 2 статті 11 КАС України вийти за межі позовних вимог про їх скасування і визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення Головного управління ДФС у Полтавській області від 25 вересня 2017 року № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2.

Відповідно до частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 2, 7-11, 17, 71, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України,

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНКРІС-АГРО" до Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області про скасування податкових повідомлень-рішень задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення Головного управління ДФС у Полтавській області від 25 вересня 2017 року № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Полтавській області (ідентифікаційний код 39461639) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНКРІС-АГРО" (ідентифікаційний код 38661762) витрати зі сплати судового збору у сумі 4826 (чотири тисячі вісімсот двадцять шість) гривень 45 (сорок п'ять) копійок.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним надісланням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено 13 листопада 2017 року.

          Суддя                                                                                Н.І. Слободянюк