Постанова

від 08.11.2017 по справі 826/18097/14

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА01051, м.  Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И м. Київ 08 листопада 2017 року                      № 826/18097/14 Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва  Вєкуа Н.Г., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю “Інокс Маркет” доДержавною податковою інспекцією в Оболонському районі Головного управління ДФС у  м. Києві провизнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення, В С Т А Н О В И В : Товариство з обмеженою відповідальністю “Інокс Маркет” звернулось до суду з позовом про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві №0009382201 від 12.08.2014 року. Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 11.12.2014 року, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 12.02.2015 року, у задоволенні позовних вимог відмовлено. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 29.03.2016 року допущено заміну по даній справі відповідача - Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Міндоходів у  м. Києві її правонаступником - Державною податковою інспекцією в Оболонському районі Головного управління ДФС у м. Києві, касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Інокс Маркет” задоволено, ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 12.02.2015 року та постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 11.12.2014 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції. Представник позивача в судове засідання не з'явився, про час, дату та місце судового розгляду справи був повідомлений належним чином. В матеріалах справи наявна заява про розгляд справи без участі представника позивача, в якій останній підтримує позовні вимоги та просить суд їх задовольнити в повному обсязі. Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про час, дату та місце судового розгляду справи був повідомлений належним чином, докази чого містяться в матеріалах справи. Про причини неявки в судове засідання не повідомив. Відповідно до ч. 6  ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи в судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомленні про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта. З огляду на наведене та з урахуванням вимог  ст.128 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку про доцільність розгляду справи у письмовому провадженні на підставі наявних матеріалів справи. Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне. Як вбачається з матеріалів справи, податковим органом було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ “Інокс Маркет” з питань дотримання податкового вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з ТОВ “Мульти-Мастер” за період з 01.12.2013 року по 31.12.2013 року. За результатами перевірки складено Акт від 21.07.2014 року №794/26-54-22-01-10/38556970. Податковим органом на підставі Акту перевірки 12.08.2014 прийнято податкове повідомлення-рішення №0009382201, яким позивачу за порушення п.п. 185.1, 198.2, 198.3, 198.6, 200.1, 201.10 Податкового кодексу України збільшено суму грошового зобов'язання за платежем “податок на додану вартість” всього в сумі 916342,50 грн. Як вбачається з акта перевірки, збільшення грошового зобов'язання та застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій ґрунтується на обставинах безтоварності господарських операцій ТОВ “Інокс Маркет” з ТОВ “Мульти-Мастер”. Позивач вважає, що оскаржуване рішення є протиправним та підлягає скасуванню, оскільки прийняте відповідачем на підставі висновків, зроблених за результатами перевірки позивача, які не відповідають фактичним обставинам. Скасовуючи попередні рішення у справі та направляючи справу на новий розгляд до Окружного адміністративного суду міста Києва, Вищий адміністративний суд України в ухвалі від 29.03.2016 року № К/800/8744/15 зазначив, що судами попередніх інстанцій не досліджено обставин, що підтверджують або спростовують реальність здійснення самих господарських операцій між позивачем та контрагентом – ТОВ «Мульти-Мастер», а саме: можливостей контрагента позивача щодо виконання укладеного з позивачем договору, зокрема, наявності технічних та технологічних можливостей; питання щодо фактичної сплати позивачем податку на додану вартість в ціні товарів, що придбані платником податку; не досліджено руху активів у процесі здійснення господарських операцій між позивачем та вказаним контрагентом. Для вирішення спору важливе значення також має встановлення факту реєстрації та перебування контрагента позивача в стані платника податку на додану вартість, що надає право такому платнику видавати податкові накладні, які є підставою для формування податкового кредиту. В обов'язковому порядку необхідно дослідити наявність господарської мети при вчиненні відповідних дій платника податку. Перевірці підлягають доводи податкового органу, що свідчать про відсутність ділової мети у діях платника податку; придбання товарів, використання яких не може мати позитивного впливу на результати господарської діяльності платника податку тощо. Відповідно до частини п'ятої статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України висновки і мотиви, з яких скасовані рішення, є обов'язковими для суду першої чи апеляційної інстанції при розгляді справи. Таким чином, на виконання вказівок Вищого адміністративного суду України та метою встановлення законності формування позивачем спірних сум податкового кредиту з податку на додану вартість, суду необхідно дослідити фактичне здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ «Мульти-Мастер а саме: можливостей контрагента позивача щодо виконання укладеного з позивачем договору, зокрема, наявності технічних та технологічних можливостей; питання щодо фактичної сплати позивачем податку на додану вартість в ціні товарів, що придбані платником податку; не досліджено руху активів у процесі здійснення господарських операцій між позивачем та вказаним контрагентом; встановити  факт реєстрації та перебування контрагента позивача в стані платника податку на додану вартість та наявність господарської мети при вчиненні відповідних дій платника податку. Окружний адміністративний суд міста Києва, виходячи зі змісту пред'явлених позовних вимог та враховуючи вказівки Вищого адміністративного суду України, звертає увагу на наступне. 02 грудня 2013 між позивачем (покупець) і ТОВ “Мульти-Мастер” (продавець)  укладено договір купівлі-продажу № 122013, відповідно до умов якого продавець зобов'язується передати у власність покупцеві технологічне обладнання, металопрокат, а покупець зобов'язується в строки, на умовах та в розмірах, визначених договором, прийняти і оплатити товар. Згідно п. 3.1.Товар передається на умовах СІР Інкотермс 2000: м. Київ, вул. Автозаводська, 18. Відповідно до п. 3.2.Покупець надає транспорт для перевезення, або рекомендує експедитора, що буде здійснювати перевезення. Пунктом 3.5. передбачено, що на товар продавець надає покупцеві такі документи: оригінал рахунку-фактури; видаткову накладну; податкову накладну. Відповідно до свідоцтва №200122910 про реєстрацію платника податку на додану вартість ТОВ “Мульти-Мастер” з 01.05.2013 року зареєстрований платником податку на додану вартість. На підтвердження виконання робіт за вказаним договором позивачем надано суду копії специфікацій, видаткових та податкових накладних. Інших документів на підтвердження правомірності формування спірних показників податкової звітності позивачем не надано, зокрема матеріали справи не містять в собі жодного доказу переміщення/перевезення товарів (ТТН, докази оплати транспортних послуг), хоча організація перевезення, відповідно до п. 3.2 договору, була покладена саме на позивача, документів на підтвердження відповідності отриманого товару встановленим стандартам та технічну документацію. Водночас, висновки відповідача щодо порушення позивачем приписів податкового законодавства по взаємовідносинам із ТОВ “Мульти-Мастер” зроблені з огляду на отриману інформацію АІС «Податковий блок», а саме акт від 03.04.2014 року про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ “Мульти-Мастер” щодо підтвердження реальності здійснення господарських відносин, їх реальності та повноти за грудень 2013 року. Платником податків додаток АМ Декларації з податку на прибуток до податкового органу не надавався, таким чином у підприємства відсутні власні основні засоби, складські приміщення, транспортне та торгівельне обладнання для здійснення господарської діяльності, ділянок, транспортних засобів. Наполягаючи на фактичності поставки товарів з боку спірного контрагента, позивач до матеріалів справи не надав жодного письмового доказу відображення господарських операцій в бухгалтерському обліку підприємства станом на дати, зазначені у видаткових накладних. Разом з тим, суд наголошує, що всі видаткові накладні містять в собі посилання на довіреність № 64 від 18.12.2013. Однак, позивачем до матеріалів справи не надано письмових доказів існування зазначеної довіреності. Посилання позивачана реалізацію придбаного товару на ТОВ “Будсервіс” в рамках договору № 177/12 від 19.12.2013 відхиляються, адже згідно договору відповідального зберігання, придбаний товар так і лишився у ТОВ “Мульти-Мастер”. Таким чином, позивачем не доведено факт вчинення господарських операцій, за наслідками яких виникло право позивача на формування податкового кредиту. Так, сам по собі документ під назвою “видаткова накладна”, навіть за умови його складення у відповідності до вимог ст. 9 Закону України “Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні”, не може бути безумовним та виключно – достатнім доказом фактичності вчинення господарської операції, наприклад з купівлі-продажу товарів, адже обставина продажу товару одним суб'єктом господарювання на користь іншого суб'єктами господарювання тягне за собою наслідком внесення змін до відповідних регістрів бухгалтерського обліку, на підставі яких власне і формуються в подальшому відповідні  показники податкової звітності. Тобто, в разі фактичного виконання господарської операції у формі продажу товарів, вбачається за можливе прийти до висновку про обов'язковість причинно-наслідкового зв'язку між оформленням видаткових накладних, змінами в бухгалтерському обліку підприємства на підставі таких первинних документів та подальшим відображенням матеріальних показників господарської діяльності підприємства в його (підприємства) податковій звітності. Наполягаючи на фактичності поставки товарів з боку спірного контрагента, позивач до матеріалів справи не надав жодного письмового доказу відображення господарських операцій в бухгалтерському обліку підприємства станом на дати, зазначені у видаткових накладних. При цьому, усі без виключення видаткові накладні містять в собі посилання на довіреність № 64 від 18.12.2013. Втім, позивачем до матеріалів справи не надано письмових доказів існування зазначеної довіреності станом на 18.12.2013 (наприклад належним чином завірену копію довіреності, оригіналу журналу видачі довіреностей, або доказів звернення до ТОВ “Мульти-Мастер” з метою отримання довіреності для огляду в судовому засіданні). Надані позивачем до матеріалів справи фотокопії технологічного обладнання відхиляються судом як доказ отримання товару, адже зі змісту вказаних фотокопій не вбачається приналежності обладнання до продавця чи покупця. В той же час, матеріали справи не містять в собі зокрема жодного доказу переміщення/перевезення товарів (ТТН, докази оплати транспортних послуг), хоча організація перевезення, відповідно до п. 3.2 договору, була покладена саме на позивача, документів на підтвердження відповідності отриманого товару встановленим стандартам та технічну документацію. За таких обставин, суд відзначає, що наявність законодавчо визначених документів для формування податкового кредиту та витрат, зокрема, наявність податкових накладних та видаткових накладних, виписаних платником податку, є обов'язковою, але, не безумовною підставою для визнання правомірності формування платником податку показників податкової звітності за умови, якщо судом буде встановлено, що відомості в таких документах не відповідають дійсності, в тому числі, коли господарські операції не мали реального характеру через їх безтоварність. Суд відхиляє твердження позивача про те, що наявність доказів оплати є достатнім доказом правомірності віднесення сум до податкового кредиту, адже, як зазначено вище, первинні бухгалтерські та податкові документи є підставою для змін в бухгалтерському та податковому обліку підприємства, виключно за умови фактичного вчинення господарської операції. Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 21.10.2008 за результатами розгляду скарги Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “Євротрейд” до ДПІ про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення. Тобто, наявність самих лише обставин укладання цивільно-правового договору, формальних доказів про його виконання, не є безумовним свідченням правомірності здійснення змін у податковому обліку такого платника податку. За таких обставин суд погоджується з доводами податкового органу, що позивачем безпідставно сформований податковий кредит та податкові зобов'язання з ПДВ за перевіряємий період, що призвело до втрат дохідної частини Державного бюджету України. Аналогічна позиція також викладена в постанові ВАСУ від 20.02.2013 по справі №2а-4458/12/2670. З огляду на зазначене, податковий орган дійшов вірного висновку про те, що взаємовідносини між контрагентом не спричиняють реального настання правових наслідків, складені документи не мають юридичної сили первинних документів, оскільки, не відповідають вимогам Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", що унеможливлює їх відображення в бухгалтерському та податковому обліку. Таким чином, суд погоджується з висновком Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві щодо донарахування позивачу податкових зобов'язань з податку на додану вартість, оскільки, сама лише наявність видаткових накладних та податкових накладних, виписаних від імені його контрагентів, не є достатньою підставою для включення сум ПДВ до податкового . Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що господарські операції між позивачем та його контрагентом не мали товарного характеру, не спрямовані на реальне настання правових наслідків, а оформлені лише документально, що, в свою чергу, призвело до встановлення податковим органом порушень норм податкового законодавства. З урахуванням наведеного суд приходить до висновку, що за спірними операціями лише оформлялись окремі первинні документи та податкові накладні без фактичного виконання контрагентами обумовлених операцій, чим створювалась видимість (зовнішні ознаки) реального здійснення операцій та правомірності формування спірних сум податкових вигод, наслідком чого є отримання позивачем необґрунтованих податкових вигод, у зв'язку з чим суд приходить до висновку про відсутність у позивача підстав для їх формування за результатами оформлення вищезгаданих операцій. Наведені позивачем доводи та надані ним матеріали не спростовують наведеного та не доводять зворотного. Відповідно до частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України. У відповідності до положень частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими та відповідно такими, що не підлягають задоволенню. Керуючись ст. ст. 69-71, 94, 128, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, - П О С Т А Н О В И В: У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю “Інокс Маркет” -  відмовити повністю. Стягнути з ТОВ “Інокс Маркет” (код ЄДРПОУ 38556970) решту суми судового збору у розмірі 4384,00 грн. (чотири тисячі триста вісімдесят чотири гривні 80 коп.) на розрахунковий рахунок № 31218206784007 до ГУ ДКСУ у місті Києві, код 38004897, МФО 820019, код класифікації доходів бюджету 22030001. Постанова набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги. Суддя                                                                                                Н.Г. Вєкуа