Постанова

від 09.11.2017 по справі 826/2663/17

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

09 листопада 2017 року № 826/2663/17

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Федорчука А.Б., розглянувши адміністративну справу в письмовому провадженні

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю ЛЕККА доДержавної податкової інспекції у Солом'янському районі Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення № 0026551201 від 18.08.2016 року, На підставі ч. 4 ст. 122 КАС України, Суд розглядає справу у письмовому провадженні.

В С Т А Н О В И В:

Позивач, в особі Товариства з обмеженою відповідальністю ЛЕККА (надалі - Позивач), звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Державної фіскальної служби у м. Києві (надалі - Відповідач), в якому просить суд: визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0026551201 від 18.08.2016 року.

Представник Позивача підтримує заявлені позовні вимоги в повному обсязі та просить суд їх задовольнити, посилаючись на доводи, викладені в позовній заяві.

Представник відповідача проти позову заперечує, про що надав відповідні письмові заперечення, які наявні в матеріалах справи.

У відповідності до ч. 4 ст. 122 КАС України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Співробітниками Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління ДФС у місті Києві проведено камеральну перевірку своєчасності сплати податку на додану вартість (з питань своєчасності сплати узгоджених податкових зобов'язань) Товариством з обмеженою відповідальністю ЛЕККА (код ЄДРПОУ 39001368).

За результатом перевірки Контролюючим органом складено Акт камеральної перевірки №10437/26-58-12-01-09-39001368 від 18.08.2016 р. (надалі - Акт перевірки).

В Акті перевірки встановлені , що ТОВ ЛЕККА порушено термін сплати самостійно визначеного грошового зобов'язання з ПДВ по уточнюючому розрахунку до декларації з ПДВ за серпень 2013 у розмірі 411087,50 гривень.

На підставі Акту перевірки Контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 18.08.2016 р. № 0026551201, яким нараховано штрафні санкції за порушення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) в розмірі 41108,75 грн.

Не погоджуючись з спірним податковим повідомленням-рішенням Позивачем подано скаргу до Головного управління ДФС у м. Києві (надалі - ГУ ДФС у м. Києві), рішенням від 14.11.2016 р. ГУ ДФС у м. Києві залишено без змін податкове повідомлення-рішення, а скаргу Позивача без задоволення.

Позивач не погоджуючись з спірним податковим повідомленням-рішенням, звернулось до суду з даним позовом.

Повно та всебічно дослідивши наявні матеріали справи, а також, норми чинного законодавства, Суд прийшов до висновку про обґрунтування позовних вимог, виходячи з наступного.

Згідно ст. 62 Податкового кодексу України одним із способів здійснення податкового контролю є перевірки та звірки відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірки щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

У відповідності до п. п. 20.1.4, п. 20.1. ст. 20 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом.

Згідно п. 75.1. ст. 75 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Абзацом 1 п. 75.1. ст. 75 Податкового кодексу України камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Згідно п. 75.1.1. ст. 75 Податкового кодексу України камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні органу державної податкової служби виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків, та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій).

У відповідності до п. 76.1 ст. 76 Податкового кодексу України камеральна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника такого органу або направлення на її проведення.

Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком. Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов'язкова.

Згідно п. 200.10 ст. 200 Податкового кодексу України протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном отримання податкової декларації, контролюючий орган проводить камеральну перевірку заявлених у ній даних.

У відповідності до п.76.2 ст.76 Податкового кодексу України порядок оформлення результатів камеральної перевірки здійснюється відповідно до вимог статті 8 6 цього Кодексу.

Відповідно до п. 2.5.1. Методичних рекомендацій щодо організації та проведення камеральних перевірок податкової звітності платників податків, крім перевірок податкової декларації про майновий стан і доходи та податкової декларації платника єдиного податку - фізичної особи - підприємця, затверджених наказом Міністерства доходів і зборів України від 14.06.2013 р. № 165 (далі - Методичні рекомендації), Акт про результати камеральної перевірки складається у вигляді відповідного зразка, який наведено у додатку №2 і складається у разі встановлення помилок (порушень) у податковій звітності або неподання (несвоєчасне подання) податкової звітності.

Аналіз вищенаведених правових положень дозволяє дійти до висновків, що у даному випадку камеральна перевірка повинна бути проведена виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків; камеральна перевірка даних, заявлених у податковій звітності, повинна бути проведена протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном отримання такої звітності.

Як вбачається зі змісту Акту перевірки, в даному випадку контролюючим органом проведена камеральна перевірка.

Згідно з вказаним актом Контролюючий орган проводив перевірку не податкової звітності Позивача, а перевірку своєчасності сплати Позивачем узгодженої суми податкового зобов'язання, що відповідно до пункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України є предметом документальної, а не камеральної перевірки.

Відповідно до Методичних рекомендацій (додатку №2 форма акту) камеральні перевірки можуть бути проведені лише з приводу перевірки даних, задекларованих у податковій звітності та з використанням податкової декларації (розрахунку) та бази даних Міністерства доходів і зборів.

В той же час, на відміну від камеральної перевірки, документальна невиїзна перевірка потребує наявності наказу про призначення документальної перевірки та обов'язкового доведення до відома платника податків про дату та місце її проведення. Проте, позивач не отримав від відповідача копії наказу про проведення документальної невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку перевірки та місце її, що є підтвердженням порушення відповідачем при проведенні перевірки вимог діючого законодавства, зокрема контролюючий орган діяв не у спосіб, передбачений Законом.

Таким чином, діючи не у спосіб, передбачений Законом, Відповідач провів камеральну перевірку з питань, які є відмінними від питань, що входять до предмета камеральної перевірки, в результаті чого суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог щодо визнання протиправними дій із проведення спірної перевірки.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалах Вищого адміністративного суду України від 17 березня 2015 року №К/800/67871/14, від 23 червня 2015 року №К/800/9651/15, від 10 листопада 2015 року №К/800/19897/15, від 02 грудня 2015 року №К/800/14438/14.

Отже, Відповідач, провівши фактично документальну невиїзну перевірку Позивача, без дотримання наведених вище норм ПК України, оформив її результати як за наслідками камеральної перевірки. Крім того, порушивши порядок проведення камеральних перевірок, Відповідач не дотримався вимог Методичних рекомендацій в частині питань, які можуть бути предметом камеральної перевірки, та склав акт, який теж не відповідає вимогам, вказаним у Методичних рекомендаціях.

З огляду на встановлені у справі обставини та наведені норми матеріального права суд вважає дії відповідача по проведенню перевірки з питань своєчасності сплати грошового зобов'язання, результати якої оформлені Актом від 18.08.2016 р. за № 10437/26-58-12-01-09-39001368, є протиправними.

Відповідач в запереченнях на позовну заяву зазначає, що під час перевірки встановлено, що ТОВ ЛЕККА порушено термін сплати самостійно визначеного грошового зобов'язання з ПДВ по уточнюючому розрахунку до декларації з ПДВ за серпень 2013 у розмірі 411087,50 гривень.

Суд звертає увагу, що згідно Акту перевірки Контролюючим органом перевірявся Уточнюючий розрахунок до декларації з ПДВ за серпень 2015 р., а не за 2013 р.

Як свідчать обставини справи, відповідно до ІС Податковий блок , ТОВ ЛЕККА було подано: податкову декларацію з ПДВ за липень 2015 року (від 20.08.2015 р. реєстраційний №9175591778), в якій задекларовано у р.25.1 Сума податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню за підсумками поточного звітного (податкового) періоду з урахуванням залишку від'ємного значення попереднього звітного (податкового) періоду та сплачується до державного бюджету суму 101517 грн.; уточнюючий розрахунок до податкової декларації з ПДВ за липень 2015 року (від 20.10.2015 р. реєстраційний №9215972847), яким збільшено р.25.1 до значення 513610 на суму 411817 грн., у р.25.3 Сума штрафу, нарахована платником самостійно у зв'язку з виправленням помилки зазначено 12355 грн.; податкову декларацію з ПДВ за серпень 2015 року (від 20.10.2015 реєстраційний №9215983132), в якій задекларовано у р.24 Сума від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду суму 169433 грн.; уточнюючий розрахунок до податкової декларації з ПДВ за серпень 2015 року (від 25.03.2016 р. реєстраційний №9042978369), в якому р.20.1 Сума від'ємного значення, що зараховується у зменшення суми податкового боргу з ПДВ зменшено до 0 грн. на суму 411817 грн.; р. 20.3 Зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду збільшено до значення 581250 грн. на суму 411817 грн.; р.21 Сума від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду збільшено до значення 581250 грн. на суму 411 817 грн.; уточнюючий розрахунок до податкової декларації з ПДВ за серпень 2015 року (від 01.04.2016 реєстраційний №9048804727), в якому р.20.1 Сума від'ємного значення, що зараховується у зменшення суми податкового боргу з ПДВ зазначено суму 411817 грн.; р.20.3 Зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду зазначено суму 169433 грн.; р.21 Сума від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду зазначено суму 169433 грн.

В матеріалах справи міститься Облікова картка ТОВ ЛЕККА , з якої вбачається, що відповідно до ІКПП 14010100 ПДВ із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) ТОВ ЛЕККА здійснено операції:

- 20.10.2015 р. збільшено суму ПДВ, що підлягала сплаті по уточнюючому розрахунку до декларації ПДВ за липень 2015 р. №9215972847 у сумі 411817,00 грн. Переплата складає 12400,00 грн.;

- 20.10.2015 р. зараховано від'ємне значення у зменшення боргу з ПДВ по податковій декларації з ПДВ за серпень 2015 р. №9215983132 у сумі 411817,00 грн. Борг склала 399417,00 грн.;

- 20.10.2015 р. нараховано платником самостійно штрафні санкції по уточнюючому розрахунку до декларації ПДВ від 20.10.2015 №9215972847 суму 12355,00 грн.;

- 30.11.2015 р. зараховано 12355,00 грн. Сплата грошового зобов'язання, визначеного за результатами камеральної перевірки по платіжному дорученню №731 від 30.11.2015 р.;

- 30.11.2015 р. погашено борг по уточнюючому розрахунку до декларації з ПДВ №9215972847 по платіжному дорученню №731 від 30.11.2015 р. у сумі 6111,54 грн.;

- 31.12.2015 р. - борг на початок року склала 6 243,46 грн.;

- 25.01.2016 р. - зараховано 7000,00 грн. Надходження до бюджету коштів у рахунок погашення податкового боргу по платіжному дорученню № 818 від 25.01.2016 р.;

- 25.03.2016 р. зменшено суми від'ємного значення на погашення боргу з ПДВ по уточнюючому розрахунку до декларації ПДВ за серпень 2015 р. №9042978369 у сумі 411817,00 грн. Переплата 729,52 грн.

- 01.04.2016 р. збільшено суми ПДВ, що підлягала сплаті по уточнюючому розрахунку до декларації з ПДВ за серпень 2015 №9048804727 на суму 0 грн. Борг склав 411 087,48 грн.;

- 01.04.2016 збільшено суми від'ємного значення на погашення боргу з ПДВ по уточнюючому розрахунку до декларації ПДВ за серпень 2015 №9048858686 у сумі 411817,00 грн.

- 01.04.2016 погашено борг по уточнюючому розрахунку до декларації ПДВ №9042978369 по уточнюючому розрахунку до декларації ПДВ №9048858686 від 01.04.2016 у сумі 411087,48 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, в тому числі і з Облікової картки платника податків, та не заперечується сторонами Позивачем подано уточнюючий розрахунок до податкової декларації з ПДВ за серпень 2015 року (від 01.04.2016 реєстраційний №9048804727), в якому р.20.1 Сума від'ємного значення, що зараховується у зменшення суми податкового боргу з ПДВ зазначено суму 411817 грн.; р.20.3 Зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду зазначено суму 169433 грн.; р.21 Сума від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду зазначено суму 169433 грн.

Відповідно до 14.1.39 п.14.1 ст. 14 ПК України грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

За приписами підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 ПК України, платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори у строки та у розмірах, встановлених Податковим кодексом України.

Як зазначено пунктом 54.1 статті 54 ПК України, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Згідно з пунктом 126.1 статті 126 Податкового кодексу України, у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання та/або авансових внесків з податку на прибуток підприємств, рентної плати протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Разом з тим, згідно із приписами пункту 57.1 статті 57 ПК України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Водночас, відповідно до приписів пункту 50.1 статті 50 Податкового кодексу України, у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

При цьому, якщо після подачі декларації за звітний період платник податків подає нову декларацію з виправленими показниками до закінчення граничного строку подання декларації за такий самий звітний період, то штрафи, визначені у цьому пункті, не застосовуються.

Таким чином, вказаними нормами вставлено право платника податку, у разі виявлення помилок у поданій ним податковій звітності, внести відповідні зміни шляхом подання уточнюючого розрахунку.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що якщо платником податків самостійно виявлено помилку в поданій ним податковій звітності і подано до податкового органу уточнюючий розрахунок з виправленням помилок з урахуванням вимог статті 50 Податкового кодексу України, у Контролюючого органу відсутні підстави для застосування штрафних санкцій, передбачених пунктом 126.1 статті 126 Податкового кодексу України, оскільки з поданням уточнюючого розрахунку податкова звітність є виправленою і нівелює правові наслідки помилки, допущеної при її поданні.

Матеріалами справи підтверджується своєчасне подання Позивачем до Контролюючого органу відповідної звітності, самостійне усунення виявлених недоліків шляхом подання уточнюючого розрахунку до початку проведення перевірки Контролюючим органом.

Крім того, Суд зазначає, що згідно положень пункту 126.1 статті 126 ПК України, притягнення платника податків до відповідальності у вигляді штрафу з підстав, визначених цією нормою, передбачене саме за несплату узгодженої суми грошового зобов'язання. При цьому, за змістом вказаної норми розмір штрафу залежить від кількості днів затримки строку сплати суми грошового зобов'язання та визначається у відсотках від погашеної суми податкового боргу.

Слід зазначити, що оскільки подання платником податків у встановленому порядку контролюючому органу уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань чинним податковим законодавством не визначено як джерело погашення податкового боргу, то, з врахуванням встановлених у даній справі обставин, застосування до Позивача штрафу, передбаченого з пунктом 126.1 статті 126 ПК України, Судом вважає безпідставним.

Враховуючи вищевикладене, Суд приходить до висновку, що позовні вимоги Позивача про скасування податкового повідомлення-рішення №0026551201 від 18.08.2016 року є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Аналогічна позиція викладена в Ухвалі Вищого адміністративного суду України від 15 березня 2017 року по справі №К/800/24684/16.

Згідно з ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Частиною 1 ст. 94 КАС України визначено, що якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

З урахуванням викладеного, Суд приходить до висновків про задоволення позовних вимог.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 122, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м. Києві №0026551201 від 18.08.2016 року.

3. Стягнути з Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м. Києві за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ЛЕККА (код ЄДРПОУ 339001368) судові витрати у розмірі 1600,00 грн. (одна тисяча шістсот гривень).

Відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України постанова набирає законної сили після закінчення строку для її апеляційного оскарження. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя А.Б. Федорчук