Постанова

від 09.11.2017 по справі 814/417/15

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 листопада 2017 р.м.ОдесаСправа № 814/417/15

Категорія: 8.3.3 Головуючий в 1 інстанції: Марич Є. В.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого - судді : Бойка А.В.,

суддів: Димерлія О.О.,

Єщенка О.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Інгульському районі м.Миколаєва Головного управління ДФС у Миколаївській області на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 23 березня 2017 року по справі за позовом приватного підприємства Малицький до Державної податкової інспекції в Ленінському районі м.Миколаєва Головного управління ДФС у Миколаївській області про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

10.02.2015 року приватне підприємство Малицький звернулося до Миколаївського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в Ленінському районі м.Миколаєва Головного управління ДФС у Миколаївській області про скасування податкових повідомлень-рішень від 04.11.2014 року №0002742200, №0002752200 та №0002772200 повністю, податкового повідомлення-рішення від 04.11.2014 року №0002802200 в частині застосування штрафних санкцій на суму 130 грн., а також податкового повідомлення-рішення від 04.11.2014 року №0002762203 в частині застосування штрафних санкцій на суму 2380 грн.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 23.03.2017 року позов приватного підприємства Малицький задоволено у повному обсязі.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції, 06.04.2017 року Державна податкова інспекція в Інгульському районі м.Миколаєва Головного управління ДФС у Миколаївській області подала апеляційну скаргу, обґрунтовану порушенням судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

В своїй апеляційній скарзі апелянт зазначає, що висновок суду першої інстанції, що доводи відповідача про нереальність господарських операцій позивача з контрагентами ПП Інтерметал-СП , ТОВ ВЛ-ТЕО , ТОВ КОМ-ТЕТ , ТОВ Миколаїв-М'ясо , ПП Фірма Схід-Опторг ґрунтуються лише посиланням на акти про неможливість проведення зустрічних звірок та на відсутність товарно-транспортних накладних не відповідає дійсності, оскільки актом перевірки зафіксовано оформлення з недоліками в реквізитах як договорів з вказаними контрагентами, так і первинних документів, складених на їх виконання.

Посилається апелянт і на те, що судом першої інстанції прийнято оскаржувану постанову без дослідження жодного первинного документа, яких позивачем не надано.

У зв'язку з цим, в апеляційній скарзі ставиться питання про скасування постанови Миколаївського окружного адміністративного суду від 23.03.2017 року та ухвалення нового судового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог приватного підприємства Малицький .

Належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду сторони в судове засідання не прибули, а тому на підставі п.2 ч.1 ст.197 КАС України, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково.

Предметом спору є податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Ленінському районі м.Миколаєва Головного управління ДФС у Миколаївській області від 04.11.2014 року №0002742200, №0002752200 та №0002772200 повністю, податкове повідомлення-рішення від 04.11.2014 року №0002802200 в частині застосування штрафних санкцій на суму 130 грн., а також податкове повідомлення-рішення від 04.11.2014 року №0002762203 в частині застосування штрафних санкцій на суму 2380 грн.

Зазначені податкові повідомлення-рішення прийнято відповідачем на підставі акту від 20.10.2014 року №4886/14-02-22-01/32508303 Про результати документальної планової виїзної перевірки приватного підприємства Малицький (код за ЄДРПОУ 32508303) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2011 року по 31.12.2013 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2011 року по 31.12.2013 року , яким зафіксовано порушення позивачем:

- п.п.138.1.1 п.138.1, п.138.2 ст.138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 89 421,18 грн.;

- п.185.1 ст.185, п.188.1 ст.188, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 5182,62 грн.;

- п.9 ст.3 Закону України Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг , а саме: незабезпечення щоденного друкування фіскальних звітних чеків у всього 8 випадків;

- п.2.11 гл.2, п.3.1 гл.3 Положення про ведення касових операцій у Національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 року №637, в частині проведення готівкових розрахунків без подання одержувачем коштів платіжного документа, який би підтверджував сплату покупцем готівкових коштів, що додаються до звітів про використання коштів як на відрядження, так і на інші потреби;

- п. а п.п.267.1.1 п.267.1 ст.267 ПК України, у зв'язку з здійсненням торгівельної діяльності без придбання відповідного торгового патенту у пункті продажу - складі за адресою: м.Миколаїв, вул. Кагатна, буд.1.

Апеляційний суд встановив, що підставою для прийняття податкових повідомлень-рішень від 04.11.2014 року №0002742200, яким приватному підприємству Малицький збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток в розмірі 111 776, 48 грн. (в тому числі: за основним платежем - 89421,18 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 22355,30 грн.) та №0002752200, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в розмірі 7773,93 грн. (в тому числі: за основним платежем - 5182,62 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 2591,31 грн.) став висновок контролюючого органу про не підтвердження позивачем товарності здійснення господарських операцій з контрагентами ПП Інтерметал-Сп , ТОВ ВЛ-ТЕО , ТОВ КОМ-ТЕТ , ТОВ Миколаїв-М'ясо , ПП фірма Схід-ОПТОРГ .

Згідно п.44.1 ст.44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до ст.9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні підставою для відображення у бухгалтерському обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують та підтверджують факти здійснення господарських операцій і які повинні мати визначені цим Законом та Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, обов'язкові реквізити.

Відповідно до п.п. а п.198.1 ст.198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно п.198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі, коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу. У разі, якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної.

Сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду (п.200.1 ст.200 Кодексу).

Тобто, факт вчинення певних господарських операцій, та правомірність подальшого відображення їх у бухгалтерському та податковому обліку, можливо досліджувати лише на підставі вивчення первинних документів платника податків. Для правильного вирішення спору встановленню, також, підлягає факт реальності надання послуг із з'ясуванням, зокрема, обставин щодо правосуб'єктності сторін господарського договору, можливості реальної поставки товарів (виконання робіт, надання послуг) тощо.

Право на віднесення сум ПДВ до складу податкового кредиту, а сум витрат - до складу валових, виникає у суб'єкта господарювання у разі дотримання ним наступних умов: фактичності придбання товару (роботи, послуги), тобто, реальності відповідної господарської операції; наявності податкових накладних та інших документів на підтвердження відповідного придбання; подальшого використання придбаного товару (робіт, послуг) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності підприємства.

При цьому, з урахуванням норм статей 61 та 44 Податкового кодексу України, саме на контролюючі органи покладається обов'язок контролювати правильність формування даних податкового обліку платників податків, у тому числі щодо правильності складення та достовірності первинних документів.

Апеляційний суд встановив, між ТОВ ВЛ-ТЕО , як Покупцем, та ПП Малицький , як Продавцем, укладено договір поставки № 0204/02 від 02.04.2012 року, за умовами якого Продавець зобов'язується передати належний йому товар (м'ясо яловичини І кат., ІІ кат., м'ясо свинини І кат., ІІ кат., м'ясо яловичини та м'ясо свинини блочне по ґатунках) у власність Покупцеві, а Покупець зобов'язується прийняти товар та сплатити за нього на умовах Договору. Продавець зобов'язаний передати товар Покупцю у повному обсязі .у кількості, згідно попередньому замовленню Покупця в строк не більше 1-го дня з моменту виписки видаткової накладної (місце передачі товару - склад покупця). Покупець здійснює оплату на розрахунковий рахунок продавця не пізніше 5 (п'яти) банківських днів з моменту отримання товару, або готівкою під прибутково-касовий ордер підприємства.

Вказаний договір підписано директорами підприємств, які мали повноваження на укладення угод, їх підписи завірено печатками юридичних осіб.

В підтвердження реальності правовідносин з ТОВ ВЛ-ТЕО позивачем надано:

- податкові накладні №1 від 03.04.2012р. на суму 7320 грн., №3 від 06.04.2012р. на суму 36669,50 грн., №9 від 19.04.2012р. на суму 26970 грн., №8 від 19.04.2012р. на суму 26629 грн., №12 від 27.04.2012 на суму 36580 грн.;

- видаткові накладні №27041205 від 27.04.2012р. на суму 36580 грн., №19041205 від 19.04.2012р. на суму 26629 грн., №19041206 від 19.04.2012р. на суму 26970 грн., №06041204 від 06.04.2012р. на суму 18989 грн., №06041203 від 06.04.2012р. на суму 17680 грн., №03041203 від 03.04.2012р. на суму 7320 грн.;

- товарно-транспортні накладні від 06.04.2012р., 19.04.2012р., 27.04.2012р.;

- рахунки-фактури №27041205 від 27.04.2012р., №19041205 від 19.04.2012р., №06041204 від 03.04.2012р., №06041203 від 06.04.2012р., №03041203 від 03.04.2012р.;

- специфікації №16 від 27.04.2012р. на суму 36580 грн., №11 від 19.04.2012р. на суму 26629 грн., №12 від 19.04.2012р. на суму 26970 грн.;

- акт звірки взаєморозрахунків.

Первинні бухгалтерські документи та податкові документи оформлені без порушень, підписані уповноваженими та скріплені печатками сторін, мають всі реквізити, як того вимагає чинне законодавство України.

11.05.2012 року, між ТОВ КОМ-ТЕТ , як Продавцем, та ПП Малицький , як Покупцем, укладено договір поставки №1/05, за умовами якого Продавець зобов'язується передати належний йому товар (м'ясо яловичини І кат., ІІ кат., м'ясо свинини І кат., ІІ кат., м'ясо яловичини та м'ясо свинини блочне по ґатунках) у власність Покупцеві, а Покупець зобов'язується прийняти товар та сплатити за нього на умовах Договору.

В підтвердження виконання умов вказаного договором позивачем надано:

- видаткові накладні №КТ-0000003 від 01.10.2012р. на суму 36062 грн., №19091208 від 19.09.2012р. на суму 35620 грн., №28081207 від 28.08.2012р. на суму 29839,50 грн., №КТ-0000002 від 04.07.2012р. на суму 35988 грн., №13061201 від 13.06.2012р. на суму 32674 грн., №14061204 від 14.06.2012р. на суму 25606 грн., №25061207 від 25.06.2012р. на суму 57815 грн., №31051203 від 31.05.2012р. на суму 14920 грн., №11051205 від 11.05.2012р. на суму 28830 грн., №29051205 від 29.05.2012р. на суму 30700 грн.;

- рахунки-фактури №КТ-0000003 від 01.10.2012р., №28081207 від 28.08.2012р., №КТ-0000002 від 04.07.2012р., №13061201 від 13.06.2012р., №14061204 від 14.06.2012р., №25061207 від 25.06.2012р., №31051203 від 31.05.2012р., №29051205 від 29.05.2012р.;

- товарно-транспортні накладні від 11.05.2012р., 29.05.2012р., 13.06.2012р., 14.06.2012р., 25.06.2012р., 31.05.2012р., 04.07.2012р., 28.08.2012р., 19.09.2012р., 01.10.2012р.;

- специфікації №13 від 01.10.2013р. на суму 36062 грн., №12 від 19.09.2012р. на суму 35620 грн., №10 від 28.08.2012р., №7 від 04.07.2012р. на суму 35988 грн., №3 від 14.06.2012р. на суму 25606 грн., №6 від 25.06.2012р. на суму 57815 грн., №2 від 31.05.2012р. на суму 14920,20 грн., №2 від 29.05.2012р. на суму 30700 грн.;

- акт звірки взаєморозрахунків.

01.02.2012 року між ПП Малицький , як Покупцем, та ТОВ Миколаїв-М'ясо , як Постачальником, укладено договір поставки №7/12, за умовами якого Постачальник зобов'язується в порядку та на умовах, визначених Договором, поставити продукцію (сировину), а Покупець зобов'язується в порядку та на умовах, визначених цим Договором, прийняти та оплатити таку сировину. Поставка сировини здійснюється партіями за заявками Покупця на підставі цього Договору. Розрахунки проводяться в національній валюті безготівково шляхом перерахування коштів Покупцем на розрахунковий рахунок Постачальника.

В підтвердження виконання умов вказаного договором позивачем надано:

- видаткові накладні №143 від 20.11.2012р. на суму 8835 грн., №140 від 01.11.2012р. на суму 27160,50 грн., №137 від 23.10.2012р. на суму 54722,50 грн., №136 від 19.10.2012р. на суму 54988 грн., №116 від 31.07.2012р. на суму 84420 грн., №68/1 від 18.02.2012р. на суму 44572 грн., №68 від 17.02.2012р. на суму 44000 грн.;

- товарно-транспортні накладні від 31.07.2012р., 01.11.2012р., 20.11.2012р.;

- акти звірки взаєморозрахунків.

З матеріалів справи, також, вбачається, що 16.01.2012 року між ПП Інтерметал-Сп , як Постачальником, та ПП Малицький , як Покупцем, укладено договір поставки №16-4, за умовами якого Постачальник зобов'язується в порядку та на умовах, визначених Договором, поставити у власність Покупця товар, а Покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити його вартість.

В підтвердження виконання умов вказаного договором позивачем надано до перевірки: податкові накладні №48 від 17.01.2012р., №56 від 21.01.2012р., №18 від 06.03.2012р. та №12 від 04.04.2012р.; видаткові накладні №РН-170105 від 17.01.2012р., №РН-210101 від 21.01.2012р., №РН-060301 від 06.03.2012р. та №РН-040401 від 04.04.2012р.; рахунки-фактури; платіжні доручення.

Крім того, у перевірений період ПП Малицький придбало у ПП фірма Схід-ОПТОРГ сервісний комплект для обслуговування вакуумного насоса, в підтвердження чого надало до перевірки видаткову накладну №16 від 28.02.2012р. на суму 1256,20 грн. та рахунок-фактуру №СО-0000032 від 23.02.2012р.

Оцінивши наявні в матеріалах справи копії первинних документів, колегія суддів доходить висновку, що зазначені документи не мають дефекту форми, змісту або походження, котрі в силу ч.2 ст.9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність , п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості. А відтак, вказані документи підтверджують здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами.

Актом перевірки від 20.10.2014 року №4886/14-02-22-01/32508303 зафіксовано та в апеляційній скарзі зазначено про ненадання позивачем під час її здійснення товарно-транспортних накладних, підтверджуючих перевезення товару на виконання умов договорів з ПП фірма Схід-ОПТОРГ та ПП Інтерметал-Сп , а також оформлення наданих по інших господарських операціях товарно-транспортних накладних з недоліками.

Колегія суддів суду апеляційної інстанції не приймає до уваги такі доводи апелянта, оскільки Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджені наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 року № 363, на які посилається ДПІ, не встановлюють правил податкового обліку та не є законодавчим документом з питань оподаткування, а тому не можуть регламентувати виключний порядок документування в податковому обліку витрат та податкового кредиту. Відповідно, товарно-транспортна накладна не є документом первинного бухгалтерського обліку, що підтверджує придбання та продаж товарно-матеріальних цінностей, вона належить до виду документів, що засвідчують факт перевезення.

А відтак, відсутність товарно-транспортної накладної або оформлення її з порушенням встановленого порядку не позбавляє господарську операцію реального змісту та не може впливати на відображення такої операції в податковому обліку суб'єкта господарювання.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

При цьому, колегія суддів зазначає, що у справах з приводу оскарження рішень суб'єктів владних повноважень, адміністративним судом не вирішується питання щодо притягнення особи до відповідальності, а перевіряється виключно законність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень у таких справах, за наслідками чого суд може визнати незаконним і скасувати оскаржуване рішення або відмовити у цьому.

Відповідно до ч.2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно ч.1 ст.69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до ч.4 ст.70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Так, з акту перевірки податкового органу вбачається, що як на підставу для нарахування підприємству податкових зобов'язань за результатом проведених спірних господарських операцій стало посилання податкового органу на відомості, зафіксовані актами ДПІ у Центральному районі м.Миколаєва Миколаївської області ДПС від 10.07.2012р. №4036/7/22-226 Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ ВЛ-ТЕО (код за ЄДРПОУ 24790403) щодо підтвердження господарських відносин з платником податків контрагентом-постачальником ТОВ Стоміль Санок Україні та контрагентами-покупцями за період квітень 2012 року , від 07.08.2012р. №672/22-225/37031909 Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ КОМ-ТЕТ (код за ЄДРПОУ 37031909) по взаємовідносинах з платниками податків контрагентами-постачальниками ТОВ Комерційно-торгівельне підприємство ТЕКО за липень 2011 року, ТОВ Компанія Бітіком за жовтень 2011 року, ТОВ Центргаз за березень 2012 року, ПП Пояс Оріона за травень 2012 року, та контрагентами-покупцями за липень, жовтень 2011 року, березень, травень 2012 року , ДПІ у Жовтневому районі м.Луганська Луганської області ДПС від 19.07.2012р. №640/15-300/34279680 Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання малого приватного підприємства Фуртуна (код за ЄДРПОУ 34279680) щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за січень-квітень 2012 року , якими зафіксовано відсутність контрагентів позивача за їх місцезнаходженням, відсутність у них певних основних засобів та великої кількості трудових ресурсів.

Однак, колегія суддів вважає, що сама по собі наявність або відсутність у контрагентів окремих документів, транспортних засобів, нерухомості, земельних ділянок, певної кількості персоналу, не можуть являтися вичерпними ознаками неправомірності вчиненої господарської операції, якщо з інших даних вбачається фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків, у зв'язку з його господарською діяльністю. Укладення договору не є єдиним способом залучення фізичних осіб до вчинення необхідних дій в процесі виконання поставки; податкове законодавство не ставить право платника на декларування витрат в залежність від того, за рахунок яких ресурсів (власних або залучених) здійснюється поставка товарів (робіт, послуг) постачальником.

Чинним законодавством чітко не регламентована обов'язкова кількість необхідних ресурсів для здійснення тої чи іншої діяльності. В свою чергу, податковий орган не надав пояснення стосовно того, яка кількість працюючих осіб, транспортних засобів тощо достатня для такого виду діяльності, за яким було здійснено господарські операції між позивачем та його контрагентами.

Апеляційний суд, також, зазначає, що порушення контрагентами позивача вимог податкового законодавства та дисципліни складання первинних документів не може слугувати підставою для зменшення добросовісному суб'єкту господарювання суми податкового кредиту з податку на додану вартість. Факт порушення контрагентом може мати податкові наслідки для платника, лише якщо податкова служба доведе, що платник діяв без достатньої обачливості і обережності, та йому мало бути відомо про порушення контрагента, або його діяльність спрямована на отримання податкової вигоди при операціях переважно з контрагентами, які не виконують своїх податкових зобов'язань.

У справі, що розглядається, відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, на якого покладено обов'язок доказування в адміністративному суді правомірності прийнятих ним рішень, не подано доказів того, що по спірних операціях у позивача була відсутня розумна ділова мета, або того, що позивач та його контрагенти діяли спільно з метою отримання необґрунтованої податкової вигоди.

Дослідивши наявні в матеріалах справи укладені ПП Малицький договори з вказаними контрагентами апеляційний суд встановив, що вказані договори відповідають вимогам ст.203 ЦК України, не порушують публічний порядок, не спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, територіальної громади, недійсність таких договорів прямо законом не встановлена, а також такі договори судом недійсними не визнавалися, а отже є чинними.

А відтак, колегія суддів доходить висновку про незаконність податкових повідомлень-рішень від 04.11.2014 року №0002742200 та №0002752200, та наявність підстав для їх скасування.

Суд першої інстанції, скасовуючи вказані податкові повідомлення-рішення, обмежився лише посиланням на загальні норми податкового законодавства без дослідження господарських операцій позивача з його контрагентами, без надання правової оцінки первинним документам, які складалися на їх виконання, зокрема, не витребував їх у позивача, порушивши, тим самим, закріплений статтею 11 КАС України принцип офіційного з'ясування всіх обставин у справі.

Зазначене, на думку колегії суддів, свідчить про неповне з'ясування судом обставин справи, що відповідно до п.1 ч.1 ст.202 КАС України, є безумовною підставою для скасування постанови суду першої інстанції.

Податковим повідомленням-рішенням від 04.11.2014 року №0002762203 до ПП Малицький застосовано суму штрафних санкцій за порушення норм регулювання готівки в розмірі 2720 грн.

Зокрема, в акті перевірки від 20.10.2014 року №4886/14-02-22-01/32508303 зазначено, що підприємством порушено п.9 ст.3 Закону України Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг , а саме: не забезпечено щоденне друкування фіскальних звітних чеків у 8 випадках.

При зверненні з позовом до суду ПП Малицький не заперечувало виявлених порушень щодо щоденного друкування фіскальних звітних чеків, однак просило скасувати вказане податкове повідомлення-рішення на суму 2380 грн. з посиланням на те, що відповідний контролюючий орган може застосувати лише одну фінансову санкцію у розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян незалежно від кількості виявлених під час перевірки випадків невиконання щоденного друку фіскального звітного чеку та/або його не зберігання в КОРО.

В оскаржуваній постанові суду першої інстанції відсутнє обґрунтування висновку суду щодо необхідності скасування податкового повідомлення-рішення від 04.11.2014 року №0002762203 на суму 2720 грн.

При наданні правової оцінки вказаному податковому повідомленню-рішенню колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до п.9 ст.3 Закону України Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг суб'єкти господарювання зобов'язанні щоденно друкувати на реєстраторах розрахункових операцій (за виключенням автоматів з продажу товарів (послуг) фіскальні звітні чеки у разі здійснення розрахункових операцій і забезпечувати їх зберігання в книгах обліку розрахункових операцій при продажу товарів.

Пунктом 4 статті 17 вказаного Закону передбачено, що у разі невиконання щоденного друку фіскального звітного чеку або його не зберігання застосовується штраф у розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

При цьому, Верховний Суд України в постановах від 16.04.2013 року (21-89а13) та від 04.06.2013р. (№21-155а13) дійшов правового висновку, згідно якого, не виконуючи протягом певного періоду обов'язку щодня друкувати фіскальний звітний чек, суб'єкт підприємницької діяльності вчиняє продовжувальне порушення, а не зберігаючи цей чек у книзі обліку розрахункових операцій - триваюче. Враховуючи, що згідно ст.61 Конституції України, ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності за одне й те ж саме правопорушення, за дії (бездіяльність), які у своїй сукупності складають єдине правопорушення, можливо притягнути до відповідальності лише один раз.

Таким чином, колегія суддів вважає обґрунтованими доводи позивача, що за вчинення порушень, про які йдеться в п.4 ст.17 Закону України Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг , контролюючий орган може застосувати лише одну фінансову санкцію у розмірі 20 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 340 грн.

На підставі викладеного, податкове повідомленням-рішенням від 04.11.2014 року №0002762203 є правомірним лише в частині застосування до ПП Малицький штрафних санкцій за порушення норм регулювання готівки в розмірі 340 грн., в іншій частині вказане податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню.

Податковим повідомленням-рішенням від 04.11.2014 року №0002772200 до позивача застосовано штрафні санкції в розмірі 5099,80 грн. за порушення п.2.11 гл.2, п.3.1 гл.3 Положення про ведення касових операцій у Національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 року №637 (далі - Положення №637), в частині проведення готівкових розрахунків без подання одержувачем коштів платіжного документа, який би підтверджував сплату покупцем готівкових коштів, що додаються до звітів про використання коштів як на відрядження, так і на інші потреби.

Пунктом 2.11 Положення №637 передбачено, що звітування за одержані під звіт готівкові кошти здійснюється відповідно до законодавства України.

Відповідно до п.3.1 Положення №637 касові операції оформляються касовими ордерами, видатковими відомостями, розрахунковими документами, документами за операціями із застосуванням електронних платіжних засобів, іншими касовими документами, які згідно із законодавством України підтверджували б факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) готівкових коштів.

Пунктом 1 Указу Президента України Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки передбачено застосування фінансових санкцій за проведення готівкових розрахунків без подання одержувачем коштів платіжного документа (товарного або касового чеку, квитанції до прибуткового ордера, іншого письмового документа), який би підтверджував сплату покупцем готівкових коштів, у вигляді штрафу - у розмірі сплачених коштів.

Актом перевірки від 20.10.2014 року №4886/14-02-22-01/32508303 зафіксовано встановлення факту проведення ПП Малицький готівкових розрахунків без подання одержувачем коштів платіжного документу, який би підтверджував сплату покупцем готівкових коштів, що подається до звіту про використання коштів, а саме: до авансового звіту АО-11-04-1 від 11.04.2012р. не надано документу встановленого зразку.

Однак, вказані висновки не відповідають висновкам акту перевірки, що до авансового звіту АО-11-04-1 від 11.04.2012р. підзвітною особою - ОСОБА_1. надано квитанцію прибуткового касового ордеру від 11.04.2012р. №53, отриманого від ДП Маліцький-Агро по факту передання від ПП Малицький коштів в розмірі 5000 грн. в рахунок погашення заборгованості за поставлену сировину (свинину).

Таким чином, вказані висновки акту перевірки спростовують зафіксоване ним же порушення позивачем п.2.11 гл.2, п.3.1 гл.3 Положення про ведення касових операцій у Національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 року №637.

Суд першої інстанції скасував податкове повідомлення-рішення від 04.11.2014 року №0002772200 без обґрунтування свого висновку про його незаконність.

Актом перевірки від 20.10.2014 року №4886/14-02-22-01/32508303 зафіксовано, що в порушення вимог п. а п.п.267.1.1 п.267.1 ст.267 ПК України, без придбання відповідного торгового патенту ПП Малицький у період з вересня 2011 року по грудень 2012 року здійснювало продаж ковбасних виробів власного виробництва фізичним особам-підприємцям та підприємствам у пункті продажу - складі за адресою: м.Миколаїв, вул. Кагатна, 1.

За вказане порушення ДПІ в Ленінському районі м.Миколаєва Головного управління ДФС у Миколаївській області податковим повідомленням-рішенням від 04.11.2014 року №0002802200 до ПП Малицький застосовано штраф (збір за провадження торгівельної діяльності (оптова торгівля) сплачений юридичними особами) в сумі 10211,76 грн.

Вказане податкове повідомлення-рішення позивач оскаржує лише на суму 130 грн., посилаючись на те, що у вересні 2011 року підприємство не здійснювало продаж за адресою: м.Миколаїв, вул. Кагатна, 1, оскільки приміщення за вказаною адресою взято підприємством в оренду лише 01.10.2011р. на підставі договору оренди №62 від 01.10.2011р.

Оскільки вказані доводи позивача підтверджено матеріалами справи, а доказів протилежного відповідачем не надано, тому колегія суддів вважає позовні вимоги ПП Малицький в цій частині обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

На підставі всього вищевикладеного колегія суддів доходить висновку про обґрунтованість позовних вимог ПП Малицький про скасування податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції в Ленінському районі м.Миколаєва Головного управління ДФС у Миколаївській області від 04.11.2014 року №0002742200, №0002752200 та №0002772200 повністю, податкового повідомлення-рішення від 04.11.2014 року №0002802200 в частині застосування штрафних санкцій на суму 130 грн., а також податкового повідомлення-рішення від 04.11.2014 року №0002762203 в частині застосування штрафних санкцій на суму 2380 грн.

Оскільки судом першої інстанції прийнято рішення про незаконність податкових повідомлень-рішень від 04.11.2014 року №0002742200 та №0002752200 без повного з'ясування обставин у справі, без дослідження первинних документів позивача, складених за наслідками здійснення господарських операцій з контрагентами ПП Інтерметал-СП , ТОВ ВЛ-ТЕО , ТОВ КОМ-ТЕТ , ТОВ Миколаїв-М'ясо , ПП Фірма Схід-Опторг , а також прийнято рішення про незаконність податкових повідомлень-рішень від 04.11.2014 року №0002772200, №0002802200 в частині застосування штрафних санкцій на суму 130 грн., №0002762203 в частині застосування штрафних санкцій на суму 2380 грн., без обґрунтування такого висновку, колегія суддів вважає за необхідне скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що прийнята з неповним з'ясуванням судом обставин, що мають значення для справи, порушенням норм матеріального та процесуального права, та прийняти у справі нову постанову - про задоволення позовних вимог ПП Малицький .

А відтак, апеляційна скарга Державної податкової інспекції в Інгульському районі м.Миколаєва Головного управління ДФС у Миколаївській області підлягає частковому задоволенню.

Керуючись ст.ст. 184, 197, 198, 202, 205, 207, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції, -

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Інгульському районі м.Миколаєва Головного управління ДФС у Миколаївській області задовольнити частково.

Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 23 березня 2017 року скасувати.

Прийняти нову постанову, якою позов приватного підприємства Малицький задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції в Ленінському районі м.Миколаєва Головного управління ДФС у Миколаївській області від 04.11.2014 року №0002742200, №0002752200 та №0002772203.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції в Ленінському районі м.Миколаєва Головного управління ДФС у Миколаївській області від 04.11.2014 року №0002802200 в частині нарахування штрафних санкцій на суму 130 грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції в Ленінському районі м.Миколаєва Головного управління ДФС у Миколаївській області від 04.11.2014 року №0002762203 в частині нарахування штрафних санкцій на суму 2380 грн.

Стягнути з Державної податкової інспекції в Інгульському районі м.Миколаєва Головного управління ДФС у Миколаївській області за рахунок її бюджетних асигнувань на користь приватного підприємства Малицький сплачений судовий збір в сумі 275,15 грн.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили відповідно до ст. 254 КАС України та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий суддя: А.В. Бойко

Суддя: О.О. Димерлій

Суддя: О.В. Єщенко