Рішення

від 07.11.2017 по справі д10-53

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

07.11.2017 Справа № Д10-53

За позовом Прокуратури Дніпропетровського області (9000, м. Дніпро, вул. Дмитра Яворницького, 38) в інтересах держави в особі Дніпровської міської ради (49000, м. Дніпро, вул. Дмитра Яворницького, 75)

до відповідача-1: Департаменту по роботі з активами Дніпровської міської ради (49000, м. Дніпро, пр. Д.Яворницького 75).

відповідача-2: Акціонерного ОСОБА_1 Закритого Типу "Інвестиційний фонд "Приватпромінвест" (49027, Дніпропетровська обл., місто Дніпро, вул. Набережна Леніна 53)

третя особа без самостійних вимог на стороні відповідача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Явір-А" (код ЄДРПОУ 35862662, 49000, м. Дніпро, пр. Газети Правди, 89, офіс 22).

про визнання недійсним договору купівлі-продажу

Головуючий колегії, суддя Панна С.П.

Суддя Євстигнеєва Н.М.

Суддя Ліпинський О.В.

Представники:

за участю прокурора Пономаренко А.Е. - прокурор відділу прокуратури Дніпропетровської області посвідчення № 023761 від 20.12.2013 року.

від позивача - ОСОБА_2 - представник за дов.. № 7/16-2554 від 28.12.2016 року відповідача-1: не з'явився

від відповідача-2: не з'явився

від третьої особи: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Прокуратур Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Дніпровської міської ради звернувся з позовом до відповідача-1 Фонду державного майна м. Дніпра, відповідача-2 Акціонерного ОСОБА_1 Закритого Типу "Інвестиційний фонд "Приватпромінвест", третя особа без самостійних вимог на стороні відповідача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Явір-А" про визнання недійсним договору купівлі-продажу нежилого приміщення за адресою: м. Дніпро, вул. Героїв Сталінграду, 22, магазин Меркурій-2 від 27.11.1996 року та повернення Дніпровській міській раді вказане приміщення.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що договір купівлі-продажу № 154/КВ здійснений незаконно, оскільки об'єкт приватизації є нежилим приміщенням і продаж його повинен здійснюватись, як об'єкт малої приватизації на аукціоні.

Ухвалою Арбітражного суду Дніпропетровської області від 22.07.1999 року провадження у справі було зупинено до розгляду клопотання по справі Д10-53 Вищим арбітражним судом України про передачу справи в інший арбітражний суд.

У зв'язку з тим, що суддя Парусніков Ю.Б. не працює у господарському судді Дніпропетровської області, був проведений повторний автоматизований розподіл судової справи.

Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу справ між суддями від 27.06.2017 року справу передано на розгляд судді Панні С.П.

У зв'язку зі складністю справи та з метою забезпечення всебічного, повного та об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, виникла необхідність в призначенні колегіального розгляду справи.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 26.09.2017р. призначено колегіальний розгляд справи.

Відповідно до розпорядження керівника апарату від 27.09.2017 року № 817 "Щодо призначення повторного автоматизованого розподілу", відповідно до пункту 4 ст. 15 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" призначено повторний автоматизований розподіл для визначення складу колегії суддів для розгляду справи № Д10-53.

Згідно протоколу про автоматичний розподіл справ між суддями від 27.09.2017 р. визначено наступний склад колегії: головуючий колегії, суддя Панна С.П., судді - Євстигнеєва Н.М., Ліпинський О.В.

25.09.2017 року від відповідача-1 Департаменту по роботі з активами Дніпровської міської ради до суду надійшов відзив на позовну заяву в якому просить відмовити в задоволені позовної заяви, оскільки на підставі наказу представництва Фонду державного майна України у м. Дніпропетровську № 527-П від 30.09.1996 у відповідності до Закону України Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію) (в редакції від 07.08.1996) було вирішено провести приватизацію нежитлових приміщень, у тому числі і за адресою: вул. Героїв Сталінграду, 22 магазину Меркурій-2 оскільки дане приміщення є державною комунальною власністю та надавався в оренду, а власником нежитлового приміщення є місцева рада. Після чого на підставі рішення виконавчого комітету Дніпропетровської міської Ради народних депутатів від 16.09.1996р. № 1267 у відповідності до законодавства України був укладений договір купівлі-продажу від 27.11.1996 року № 154КВ нежитлової будівлі (приміщення). Продавець продав, а Покупець купив в житловому будинку А-5 вбудовані приміщення на першому поверсі № 66, 68 магазин Меркурій-2 загальною площею 806,2 кв.м. за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Героїв Сталінграду, 22 (п. 1.1. договору). Договір посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_3 27.11.1996р. і зареєстрований в реєстрі за № 4723.

У відповідності до вимог ст. 85 ГПК України судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представника Позивача та Відповідача, господарський суд, -

В С Т А Н О В И В:

Відповідно до Закону України Про місцеві Ради народних депутатів від 07.12.1990р. №533-ХП та Наказу Президента України від 19.03.1996 № 194/96 Про завдання та особливості приватизації державного майна у 1996 році , виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради народних депутатів в межах наданої йому компетенції було прийнято рішення від 16.09.1996 року №1267 Про визначення способу приватизації нежитлових приміщень з додатком, де був визначений перелік приміщень державного майна, що підлягають продажу способом, конкурс та визнано за доцільне продаж нежитлового приміщення будинку №22 по вул. Героїв Сталінграда, який займає магазин Меркурій-2 . Рішенням доручено представництву Фонду державного майна України в м. Дніпропетровську провести оцінку приміщення та здійснити продаж виключно за приватизаційні майнові сертифікати. Наведене рішення виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради народних депутатів від 16.09.1996р. №1267 було прийнято органами місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом не було скасовано або визнано недійсним з мотивів його невідповідності Конституції чи законам України в судовому порядку, а отже з огляду на приписи ст. 144 Конституції України є обов'язковими до виконання на відповідній території.

Наказом Фонду державного майна від 02.02.1995 № 102 затверджено Положення про порядок визначення та застосування способів приватизації щодо об'єктів малої приватизації. Згідно до п. 2.3. Положення -конкурс, як спосіб приватизації, застосовується при продажу майна державних підприємств, що реалізують соціально необхідні товари (роботи, послуги). Рішення про проведення конкурсу приймається органом приватизації на підставі пропозицій виконкому місцевої Ради народних депутатів.

Наказом представництва Фонду державного майна України у м. Дніпропетровську № 527-П від 30.09.1996 у відповідності до Закону України Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію) (в редакції від 07.08.1996) було вирішено провести приватизацію нежитлових приміщень, у тому числі і за адресою: вул. Героїв Сталінграду, 22, для чого підготувати експертну оцінку у строк до 15.11.1996р. У звіті про експертну оцінку вартості нежитлових приміщень, які займає магазин Меркурій-2 основним показником на 18.10.1996 року є форма власності приміщення - державна, що підтверджується копією реєстраційного посвідчення від 20.03.1992 року. Таким чином зазначене приміщення є державною комунальною власністю та надавався в оренду, тому відповідно до ст. 38 закону України Про місцеві ради народних депутатів та місцеве та регіональне самоврядування № 533-ХІІ (в редакції від 22.03.1996 року) до компетенції виконавчого комітету міської ради належать повноваження стосовно продажу нежилого приміщення, власником якого є місцева рада.

У подальшому на підставі Закону та Рішення представництвом Фонду державного майна України в м. Дніпропетровську було видано наказ від 110.10.1996 № 561-П Про створення конкурсної комісії з продажу нежилого приміщення за адресою: вул. Героїв Сталінграду, 22 магазин Меркурій-2 . Відповідно до протоколів №1 від 18.10.1996 та № 2 від 22.11.1996 були затвердженні вимоги та строки проведення конкурсу.

Відповідно до ст. 15 та п. 7 ст. 16 Закону у газеті було надруковано оголошення представництва Фонду державного майна України у м. і Дніпропетровську про проведення конкурсу, який відбудеться 26.11.1996 року з зазначенням прийому заявок до 12 години 19.11.1996 року. Дане приміщення було лотом №4 та до покупця були зазначені основні умови конкурсу. Однією із і умов було сплата приватизаційними паперами.

Учасники, які бажають взяти участь у конкурсі подають заяву. До заяви додаються відомості про учасника конкурсу: документи, що посвідчують повноваження представника юридичної особи; завірені в установленому порядку копії: установчих документів, бізнес - план об'єкта приватизації, та квитанцію на сплачений внесок у розмірі одного неоподаткованого мінімуму доходів громадян та квитанцію на сплату грошових коштів у розмірі 10 відсотків початкової ціни продажу об'єкта згідно ст. 16 Закону.

На участь у конкурсі надійшла одна заявка від акціонерного товариства закритого типу Інвестеційний фонд Приватпромінвест . Відповідно до п. 4.7 Положення, якщо на участь в аукціоні, конкурсі подав заяву один покупець, об'єкт може бути приватизований шляхом викупу цим покупцем. Таким чином представництвом Фонду державного майна України у м. Дніпропетровську було видано наказ від 25.11.1996 року № 623-П Про затвердження вартості об'єкту приватизації за результатом експертної оцінки та викупу конкурсного об'єкту : приміщення магазина Меркурій-2 за адресою: вул. Героїв Сталінграду, 22 (а.с.94).

Як встановлено матеріалами справи на підставі рішення виконавчого комітету Дніпропетровської міської Ради народних депутатів від 16.09.1996р. № 1267 у відповідності до законодавства України був укладений договір купівлі-продажу від 27.11.1996 року № 154КВ нежитлової будівлі (приміщення). Продавець продав, а Покупець купив в житловому будинку А-5 вбудовані приміщення на першому поверсі № 66, 68 магазин Меркурій-2 загальною площею 806,2 кв.м. за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Героїв Сталінграду, 22 (п. 1.1. договору).

Договір посвідчений ОСОБА_3, приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу 27.11.1996р. і зареєстрований в реєстрі за № 4723.

Відповідно до п. 1.3. договору, право власності на об'єкт, що відчужується переходить до Покупця після підписання, нотаріального засвідчення договору, повної оплати ціни об'єкта і у відповідності з діючим законодавством України.

У відповідності з наказом від 25.11.1996 року №623-П Про затвердження вартості об'єкту приватизації за результатом експертної оцінки та викупу конкурсного об'єкту вартість від чуваного об'єкту складає 275 774 грн.

Як вбачається з п.1.5. договору вказаний в даному договорі об'єкт проданий у відповідності п.1.4. за 275 774 грн.

На виконання пунктів 3.1., 3.2. договору приватизаційним платіжними дорученнями №№ 33, 34 від 02.12.1996р. акціонерним товариством закритого типу Інвестеційний фонд Приватпромінвест було сплачено за об'єкт договору 275500 грн. приватизаційними майновими сертифікатами та 274 грн. грошовими коштами. Передача об'єкта купівлі-продажу відбулася 12.12.1996р. за актом передачі нежитлової будівлі.

Право власності на вищезазначене вбудоване приміщення за акціонерним товариством закритого типу Інвестеційний фонд Приватпромінвест підтверджується свідоцтвом про право власності №1092 від 19.12.1996р., виданим представництвом Фонду державного майна в м. Дніпропетровську (а.с.88).

На час виникнення спірних відносин п. 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 28.04.1978р. №3 Про судову практику в справах про визнання угод недійсними було роз'яснено, що за правилами ст. 48 Цивільного Кодексу угода визнається недійсною при невідповідності її не тільки законові, а й іншим актам, виданим органами державної влади і управління в межах наданої їм компетенції. Стаття 48 Цивільного Кодексу застосовується при порушенні встановленого порядку вчинення громадянами і організаціями дій, спрямованих на встановлення, зміну чи припинення цивільних прав і обов'язків, при ущемленні угодою особистих або майнових прав неповнолітніх дітей, а також в інших випадках їх невідповідності вимогам чинного законодавства, якщо для них не встановлені особливі правила визнання угод недійсними (статті 45 - 47, 49-58ЦК).

Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

За приписами ч. З ст.140 Конституції України, місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою в порядку, встановленому законом, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи.

Ст. 31 Закону України Про місцеві Ради народних депутатів від 07.12.1990р. №53З-XII (в редакції від 22.03.1996р) визначено, що виконавчий комітет Ради народних депутатів є виконавчими і розпорядчим відповідної Ради. Стаття 38 зазначеного Закону наводить перелік повноважень виконавчих комітетів міських рад народних депутатів в галузі житлового господарства, комунально - побутового, торговельного обслуговування, транспорту і зв'язку. Зокрема, до відання виконавчого належить право продавати або здавати у користування на основі договору про оренду нежилі, що належать до комунальної власності.

Статтею 7 Закону України Про приватизацію державного майна від 04.03.1992р. №2163-XII (в редакції від 30.03.1995р.), встановлено, що Державну політику в сфері приватизації здійснюють Фонд державного майна України, органи приватизації Республіки Крим та адміністративно-територіальних одиниць. Фонд державного майна України та його регіональні відділення і представництва на місцях діють на підставі цього Закону та Положення про Фонд державного майна України, що затверджується Верховною Радою України. Фонд державного майна України у процесі приватизації здійснює такі основні повноваження: змінює організаційно-правову форму підприємств, що перебувають у загальнодержавній власності, шляхом перетворення їх у господарські товариства чи виступає орендодавцем майна, що перебуває у загальнодержавній власності; продає майно, що перебуває у загальнодержавній власності, у процесі його приватизації, включаючи майно ліквідованих підприємств і об'єктів незавершеного будівництва; створює комісії по приватизації; затверджує плани приватизації майна, що перебуває у загальнодержавній власності; укладає угоди щодо розробки планів приватизації та оцінки вартості майна об'єктів приватизації; видає ліцензії посередникам; розробляє і подає Кабінету Міністрів України проекти державних програм приватизації, організує та контролює їх виконання; здійснює зв'язок з місцевими органами приватизації.

Суд звертає увагу на те, що на час укладення спірного договору купівлі-продажу момент виникнення права власності у набувача майна за договором визначався ст. 128 Цивільного кодексу УРСР: Право власності (право оперативного управління) у набувача майна за договором виникає з моменту передачі речі, якщо інше не передбачено законом або договором.

Враховуючи, що предметом договору купівлі-продажу був об'єкт приватизації до застосування підлягали і спеціальні норми Закону України Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію) .

Так, ч. 1 ст. 22 цього Закону встановлено, що право володіння, користування і розпорядження об'єктом приватизації переходить до покупця з моменту нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу. Право власності на державне майно підтверджується договором купівлі-продажу, який укладається між покупцем та уповноваженим представником відповідного органу приватизації (ч. 1 ст. 23 Закону).

Проаналізувавши умови спірного договору, суд приходить до висновку, що договір укладений з дотриманням чинного законодавства.

Відповідно до п.1.1 договору купівлі-продажу від 27.11.1996 року № 154КВ нежитлової будівлі (приміщення). Продавець продав, а Покупець купив в житловому будинку А-5 вбудовані приміщення на першому поверсі № 66, 68 магазин Меркурій-2 загальною площею 806,2 кв.м. за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Героїв Сталінграду, 22 (п. 1.1. договору).

За вимогами частин 2, 3 ст. 23 Закону, договір включає: назву підприємства, його адресу; відомості про продавця та покупця; остаточну ціну продажу об'єкта на аукціоні, за конкурсом або розмір викупу; взаємні зобов'язання продавця і покупця; номери їх розрахункових рахунків; назви і адреси банківських установ; умови внесення платежів. До договору включаються зобов'язання сторін, які були визначені умовами аукціону, конкурсу чи викупу, відповідальність та правові наслідки їх невиконання.

Згідно п.1.4 договору купівлі-продажу нежитлової будівлі (приміщення) від 27.11.1996 року № 154КВ вартість проданого об'єкту складає 275 774 грн. При цьому пункт 1.4. містить посилання на наказ Представництва фонду держмайна України в м.Дніпропетровську №623-П від 25.11.1996 року "Про затвердження вартості об'єкту приватизації за результатом експертної оцінки та викупу конкурсного об'єкту.

Враховуючи, що приватизація об'єкту відбулася шляхом викупу одним покупцем (у зв'язку з тим, що заява на конкурс була подана однією особою), вартість об'єкта купівлі-продажу повинна була визначатись у відповідності до п.4.7. Положення про порядок визначення та застосування способу приватизації щодо об'єктів малої приватизації затвердженого Міністерством юстиції України 20.03.1995 року за №75/611.

Згідно п.4.7. даного положення та рішення виконкому Дніпропетровської міської ради від 16.09.1996 року №1267 вартість об'єкта змінюється з урахуванням вимог Методики оцінки для неконкурентних способів приватизації, проте при укладанні спірного договору купівлі-продажу вартість об'єкта нерухомості визначена на підставі звіту про експертну оцінку вартості нежитлових приміщень, займаних магазином "Меркурій-2", розташованих за адресою м. Дніпропетровськ, вул. Героїв Сталінграду 22, що не відповідає п.4.7. вищезазначеного Положення.

Однак визначення в договорі вартості об'єкта на підставі вищезазначеного звіту, а не Методики оцінки для неконкурентних способів приватизації не свідчить про недійсність спірного договору. Доказів того, що вартість проданого майна була б іншою сторонами не доведено.

Як зазначено в постанові пленуму Верховного суду України №3 від 28.04.1978 року за правилами ст.48 ЦК угода визнається недійсною при невідповідності її не тільки законові, а й іншим актам, виданим органами державної влади і управління в межах наданої їм компетенції.

Договір купівлі-продажу № 154/КВ від 27.11.1996р. укладено з дотриманням вимог діючого на той час законодавства України, зокрема Закону України Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію) .

Крім того, підставою для визнання зазначеного договору недійсним була лише обставина недійсності відповідних нормативних актів, на підставі яких укладався зазначений договір. Оскільки дані нормативні акти прийняті без порушення вимог чинного на момент їх прийняття законодавства, підстави для визнання договору купівлі-продажу майна недійсним відсутні.

Отже суд вирішив у задоволені позовних вимог відмовити.

Керуючись ст.ст. 1, 2, 12, 33, 34, 43, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання і може бути оскарженим протягом цього строку до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Повне рішення складено 13.11.2017 року.

Головуючий колегії, суддя Суддя Суддя ОСОБА_4 ОСОБА_5 ОСОБА_6