Рішення

від 07.11.2017 по справі 910/7153/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.11.2017Справа №910/7153/16

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Лювада

до 1. Публічного акціонерного товариства Дікергофф Цемент Україна

2. Публічного акціонерного товариства Українська залізниця в особі

Регіональної філії Львівська залізниця

про визнання недійсним договору

Суддя Сівакова В.В.

Представники сторін:

від позивача Павліченко С.І.., довіреність № 1 від 03.01.2017

Порайко А.М., довіреність № б/н від 12.10.2017

від відповідача-1 Пошелюзний С.В., довіреність № 03/05-17/2 від 03.05.2017

від відповідача-2 не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Лювада про визнання недійсним договору про експлуатацію залізничної під'їзної колії № Л/ДН-3/14/498/М/П від 03.03.2014, укладений між Державним територіально-галузевим об'єднанням Львівська залізниця та Публічним акціонерним товариством Волинь-Цемент , правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство Дікергофф Цемент Україна .

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на ті обставини, що внаслідок укладення договору про експлуатацію залізничної під'їзної колії № Л/ДН-3/14/498/М/П від 03.03.2014 відповідачами було порушено право власності Товариства з обмеженою відповідальністю Лювада на під'їзні залізничні колії довжиною 2,1 км, які розташовані на належних йому земельних ділянках за адресою: Рівненська обл., м. Здолбунів, вул. Шевченка, буд. 1. За твердженнями позивача, Публічне акціонерне товариство Волинь-Цемент розпорядилось майном, яке йому не належить. Вважає, що договір суперечить ст. 41 Конституції України, ч. 1 ст. 317, ч. 1 ст. 319 Цивільного кодексу України, п. 77 Статуту залізниць України, п. 2.1 Правил обслуговування залізничних під'їзних колій.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.04.2016 (суддя Комарова О.С.) порушено провадження у справі № 910/7153/16 та призначено розгляд справи на 17.05.2016 року.

Позивачем 21.04.2016 до відділу діловодства суду подано заяву про забезпечення позову шляхом заборони Публічному акціонерному товариству Волинь-Цемент , Державному територіально-галузевому об'єднанню Львівська залізниця , Публічному акціонерному товариству Дікергофф Цемент Україна та будь-яким іншим особам, які перебувають у договірних правовідносинах з вказаними особами будь-яким чином користуватися (експлуатувати, використовувати), в тому числі для проїзду, подачі і забирання вагонів, перевезення власних вантажів, під'їзними залізничними коліями, а саме:

- частиною навантажувальної колії № 6 на ділянці від стрілочного переводу № 2 до воріт ТОВ Лювада на межі земельної ділянки з кадастровий номером 5622610100:00:002:0086;

- частиною навантажувальної колії № 11 на ділянці від стрілочного переводу № 6 до воріт ТОВ Лювада на межі земельної ділянки з кадастровий номером 5622610100:00:002:0086;

- частиною навантажувальної колії № 12 на ділянці від стрілочного переводу № 8 до воріт ТОВ Лювада на межі земельної ділянки з кадастровий номером 5622610100:00:002:0086;

- частиною навантажувальної колії № 13 на ділянці від стрілочного переводу № 2 до воріт ТОВ Лювада на межі земельної ділянки з кадастровий номером 5622610100:00:002:0086;

- навантажувально-розвантажувальною колією № 52 на ділянці від стрілочного переводу № 2 до стрілочного переводу № 4.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.05.2016 зупинено провадження у справі № 910/7153/16 до розгляду Господарським судом Рівненської області справи № 918/890/14 та набрання рішенням законної сили.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 19.07.2016 ухвалу Господарського суду міста Києва 17.05.2016 у справі № 910/7153/16 скасовано, а справу № 910/7153/16 передано на розгляд до Господарського суду міста Києва.

Постановою Вищого господарського суду України від 28.09.2016 постанову Київського апеляційного господарського суду від 19.07.2016 у справі № 910/7153/16 Господарського суду міста Києва залишено без змін.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.10.2016 призначено розгляд справи на 01.11.2016.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.11.2016 року розгляд справи відкладено на 22.11.2016 та замінено відповідача-2 у справі - Державне територіально-галузеве об'єднання Львівська залізниця на Публічне акціонерне товариство Українська залізниця в особі Регіональної філії Львівська залізниця .

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.11.2016 продовжено строк вирішення спору у справі № 910/7153/16 на 15 днів, розгляд справи відкладено на 06.12.2016.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.12.2016 розгляд справи відкладено на 10.01.2017.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.01.2017 замінено відповідача-1 у справі - Публічне акціонерне товариство Волинь-Цемент на його правонаступника - Публічне акціонерне товариство Дікергофф Цемент Україна , розгляд справи відкладено на 31.01.2017.

Під час розгляду справи суд дійшов висновку про необхідність призначення у даній справі судової експертизи щодо встановлення факту належності позивачу під'їзних залізничних колій, право власності на які зареєстровано на підставі свідоцтва про право власності № 8116108 від 17.08.2013, виданого Реєстраційною службою Здолбунівського районного управління юстиції Рівненської області, а також факт того, що саме під'їзні залізничні колії, які є власністю позивача, є предметом договору про експлуатацію залізничної під'їзної колії № Л/ДН-3/14/498/М/П від 03.03.2014, який позивач просить визнати недійсним.

Так, ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.01.2017 у справі № 910/7153/16, призначено судову експертизу, проведення якої доручено Львівському науково-дослідному інституту судових експертиз; зупинено провадження у справі № 910/7153/16 до надання висновку експертом.

04.05.2017 Львівський науково-дослідний інститут судових експертиз повернув матеріали справи без проведення експертизи, у зв'язку з її несплатою Товариством з обмеженою відповідальністю Лювада .

Розпорядженням в.о. Керівника апарату Господарського суду міста Києва від 04.05.2017 за № 05-23/1532 щодо призначення повторного автоматичного розподілу справ, призначено проведення повторного автоматичного розподілу даної справи (у зв'язку з лікарняним судді Комарової О.С.).

Згідно протоколу повторного автоматичного розподілу судової справи між суддями від 04.05.2017 визначено суддю Сівакову В.В.

Згідно з п. 1.13 Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень та Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, затверджених наказом Міністерства юстиції України № 53/5 від 08.10.1998, у випадку несплати вартості експертизи матеріали справи повертаються органу, який призначив експертизу без її проведення.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.09.2017 поновлено провадження у справі № 910/7153/16 та призначено до розгляду на 28.09.2017.

Позивачем в судовому засіданні 28.09.2017 подано письмові пояснення щодо нездійснення оплати призначеної судом експертизи, у зв'язку з відсутністю достатніх коштів. Також вважає, що відсутні підстави для проведення експертизи, оскільки відсутня потреба у спеціальних знаннях для встановлення співвідношення під'їзних залізничних колій, право власності на які зареєстроване за позивачем та під'їзних залізних колій, які предметом договору про експлуатацію залізничної під'їзної колії від 03.03.2014 № Л/НД-З/14/498/М/П, так як матеріали справи містять докази, що підтверджують те, що під'їзні залізничні колії, право власності на які зареєстроване за позивачем є частиною під'їзних залізничних колій, які є предметом договору.

Відповідачем-1 в судовому засіданні 28.09.2017 подано клопотання про зупинення провадження у справі № 910/7153/16 до вирішення пов'язаної з нею справи № 918/1377/16 за позовом ПАТ Дікергофф Цемент Україна до ТОВ Лювада , Державного реєстратора реєстраційної служби Здолбунівського районного управління юстиції Рівненської області про визнання недійсним правочину щодо передачі ТОВ Здолбунівський завод залізобетонних конструкцій майна до ТОВ Лювада , оформлений актом приймання-передачі від 10.07.2012 та скасування рішення про державну реєстрацію права власності за ТОВ Лювада на залізничні колії довжиною 2,1 км. за адресою: рівненська область, Здолбунівський район, м. Здолбунів, вул. Шевченка, 1.

В судовому засіданні 28.09.2017 відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України оголошено перерву до 12.10.2017.

Позивач у поданих 29.09.2017 до відділу діловодства суду поясненнях зазначив, що постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 22.05.2017 у справі № 918/1377/16 було скасовано рішення державного реєстратора реєстраційної служби Здолбунівського районного управління юстиції Рівненської області від 17.08.2013 про державну реєстрацію за ТОВ Лювада права власності на під'їзні залізничні колії. Однак, постановою Вищого господарського суду України постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 22.05.2017 у справі № 918/1377/16 скасовано. На підставі вказаної постанови відновлено запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про право власності ТОВ Лювада на під'їзні колії. Наразі рішення державного реєстратора від 17.08.2013 залишається чинним.

Позивач у поданих 09.10.2017 до відділу діловодства суду поясненнях заперечує проти зупинення провадження у справі № 910/7153/16 до розгляду справи № 918/1677/16, оскільки господарський суд зобов'язаний самостійно встановити наявність у позивача права власності на під'їзні залізничні колії без очікування результатів розгляду справи № 918/890/14, яка об'єднана зі справою № 918/1377/16.

Від відповідача-2 на адресу суду надійшла телеграма, в якій повідомлено про неможливість направити повноважного представника, який перебуває у лікарні.

Позивачем 12.10.2017 до відділу діловодства суду подано додаткові пояснення по справі, в яких зазначає, що відповідачі незаконно та безоплатно користуються не тільки під'їзними залізничними коліями позивача, а й його земельними ділянками, на яких розташовані ці колії. Факт користування відповідачами земельними ділянками підтверджується самими відповідача та висновком судової експертизи у справі № 918/890/14.

Відповідачем-1 в судовому засіданні 12.10.2017 подано клопотання про долучення до матеріалів справи документів.

Відповідачем-1 в судовому засіданні 12.10.2017 подано додаткові пояснення, в яких зазначає, що залізничні колії право власності на які зареєстровані за ТОВ Лювада та під'їзні залізничні колії, які належать ПАТ Дікергофф Цемент Україна та які є предметом договору про експлуатацію залізничної під'їзної колії від 03.03.2014 це різні об'єкти цивільних правовідносин. Отже права ТОВ Лювада не порушено, у зв'язку з чим відсутні підстави для задоволення позовних вимог.

Суд розглянувши клопотання відповідача-1 про зупинення провадження у справі відмовив в його задоволенні з огляду на наступне.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.05.2016 було зупинено провадження у справі № 910/7153/16 до розгляду Господарським судом Рівненської області справи № 918/890/14 та набрання рішенням законної сили.

Проте, постановою Київського апеляційного господарського суду від 19.07.2016, яка залишена без змін постановою Вищого господарського суду України від 28.09.2016, ухвалу Господарського суду міста Києва 17.05.2016 у справі № 910/7153/16 скасовано, а справу № 910/7153/16 передано на розгляд до Господарського суду міста Києва.

Суди апеляційної та касаційної інстанцій зауважили, що при вирішенні спору у справі № 910/7153/16 суд першої інстанції в межах наданих йому повноважень та враховуючи предмет спору, може та повинен самостійно встановити чи є позивач власником спірних під'їзних колій, а тому помилковим є висновок суду першої інстанції щодо наявності правових підстав для зупинення провадження у цій справі до розгляду господарським судом Рівненської області справи № 918/890/14 та набрання рішенням законної сили.

Ухвалою Господарським судом Рівненської області № 918/890/17 від 18.09.2017 об'єднано справи № 918/890/14 та № 8918/1377/16 в одне провадження за № 918/1377/16.

Відповідно до ч. 1 ст. 79 Господарського процесуального кодексу України господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом.

Пов'язаність справ полягає у тому, що рішення суду, який розглядає іншу справу, встановлює обставини, що впливають на збирання та оцінку доказів у даній справі. Дані обставини повинні бути такими, що мають значення для даної справи та не можуть бути встановлені господарським судом самостійно. При цьому відповідач-1 у поданому клопотанні не наводить обставин, які можуть бути встановлені у іншій справі, яка розглядається у Господарському суді Рівненської області, та які самостійно не можуть бути встановлені Господарським судом у справі 910/7153/16.

Враховуючи матеріали справи, мотиви клопотання та положення ст.ст. 32-34, 79 Господарського процесуального кодексу України, суд не вбачає підстав та доцільності для його задоволення, з огляду на те, що розгляд справи № 718/1377/16 не є обставиною, яка свідчить про неможливість розгляду даної справи.

В судовому засіданні 12.10.2017 відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України оголошено перерву до 24.10.2017.

Позивачем 23.10.2017 до відділу діловодства суду подано письмові пояснення по справі, в яких зазначає, що право власності на під'їзні залізничні колії належить позивачу, а твердження відповідача-1 про право власності у нього на частину під'їзних залізничних колій не відповідають дійсності.

Відповідачем-2 24.10.2017 до відділу діловодства суду подано заяву, в якій зазначає, що у відповідності до п. 3 спірного договору 285 кв. м. - це площа земельної ділянки, яка відповідно до державного акту на право постійного користування земельною ділянкою Серія ЯЯ№ 268251 перебуває у користуванні залізниці, де знаходиться частина під'їзної колії відповідача-1. Цей факт підтверджується актом умов обстеження на під'їзній колії і станції примикання від 25.02.2014 та витягом із технічно-розпорядчого акту станції Здолбунів. Вважає, що при укладенні спірного договору дотримано вимоги чинного законодавства, зокрема Правил обслуговування залізничних під'їзних колій, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 644 від 21.11.2000 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 за № 875/5096.

Відповідачем-1 24.10.2017 до відділу діловодства суду подано додаткові пояснення, в яких просить у позові відмовити повністю, оскільки позивачем не подано доказів того, що за спірним договором використовуються належні позивачу під'їзні залізничні колії, яким чином і який з відповідачів користується належними позивачу коліями та земельними ділянками. Вважає, що позивачем не доведено порушення його прав в результаті укладення спірного договору.

Відповідачем-2 24.10.2017 до відділу діловодства суду подано клопотання про зупинення провадження у справі № 910/7153/16 до винесення рішення у справі № 918/1377/16. При цьому зазначає, що в проваджені Господарського суду Рівненської області перебуває справа № 918/1377/16 за позовом ПАТ Дікергофф Цемент Україна до ТОВ Лювада , державного реєстратора реєстраційної служби Здолбунівського районного управління юстиції Рівненської області про визнання недійсним правочину та скасування рішення про державну реєстрацію, до якої приєднано справу № 918/890/14 за позовом ПАТ Дікергофф Цемент Україна до ТОВ Лювада , ДТГО Львівська залізниця , Державного реєстратора реєстраційної служби Здолбунівського районного управління юстиції Рівненської області про визнання недійсним свідоцтва про право власності, скасування державної реєстрації права власності.

Суд розглянувши клопотання відповідача-2 про зупинення провадження у справі відмовив в його задоволенні з тих же підстав, що наведені судом вище за результатами розгляду клопотання відповідача-1.

В судовому засіданні 24.10.2017 відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України оголошено перерву до 07.11.2017.

Позивачем 06.11.2017 до відділу діловодства суду подано пояснення щодо набуття права власності АВКТВТ Здолбунівський завод залізобетонних конструкцій на спірні під'їзні залізничні колії.

Відповідач-1 у поданих 06.11.2017 до відділу діловодства суду додаткових поясненнях зазначає, що в момент укладення договору про експлуатацію залізничної під'їзної колії були дотримані вимоги п. 77 Статуту залізниць України та п. 2.1 Правил обслуговування залізничних під'їзних колій, а тому відсутні підстави для визнання його недійсним.

Відповідачем-1 в судовому засіданні 07.11.2017 подано заперечення на заяву позивача про забезпечення позову.

Суд розглянувши в судовому засіданні 07.11.2017 заяву позивача про забезпечення позову відзначає наступне

Відповідно до ст. 66 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою сторони, прокурора або з власної ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Статтею 67 Господарського процесуального кодексу України визначено заходи забезпечення позову, зокрема позов забезпечується шляхом заборони відповідачеві вчиняти певні дії; шляхом заборони іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору.

Згідно з ч. 3 п. 3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 16 від 26.12.2011 Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Відповідно до п. 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 16 від 26.12.2011 Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 33 ГПК України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Заявником не наведено та не надано достатньо обґрунтованих даних про існування обставин, що призведуть до неможливості чи утруднення виконання рішення суду, а тому заява позивача про вжиття заходів забезпечення позову не підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 81-1 Господарського процесуального кодексу України у судових засіданнях здійснювалась фіксація судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

В судовому засіданні 07.11.2017, відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

03.03.2014 між Державним територіально-галузевим об'єднанням Львівська залізниця (Залізниця) та Публічним акціонерним товариством Волинь-Цемент (Власник) укладено договір № Л/ДН-3/14/498/М/П про експлуатацію залізничної під'їзної колії при станції Здолбунів Львівської залізниці (далі - Договір).

У пункті 1 договору визначено, що згідно зі Статутом залізниць України, Правилами перевезення вантажів і на умовах цього договору експлуатується під'їзна колія, яка належить Власнику, примикає до станції Здолбунів Львівської залізниці стрілочним переводом №2 (основний комплекс), стрілочним переводом № 118 (вугільний комплекс), і яка обслуговується власним локомотивом.

Згідно з п. 2 договору розгорнута довжина під'їзної колії складає 13 932,3 погонних метрів (11 071,9 м - основний комплекс, 2 860,4 м - вугільний комплекс).

Відповідно до п. 6 договору вагони для під'їзної колії подаються локомотивом Залізниці на обмінні колії №№ 21, 22 станції Здолбунів. Здавання вагонів проводиться на обмінних коліях №№ 21, 22 станції Здолбунів. Подальший рух вагонів виконується локомотивом Власника колії.

Строк дії договору встановлено у пункті 21 договору і становить 5 років з дня його підписання.

Право власності Публічного акціонерного товариства Волинь-Цемент на залізничні колії за адресою: Рівненська обл., м. Здолбунів, вул. Шевченка, 1, було зареєстровано 10.04.2014, а саме на залізничні шляхи, широкі колії довжиною 10 546,7 м. (свідоцтво про право власності № 20309402 від 10.04.2014), залізничні колії з 5 стрілковими переводами довжиною 1086 м. (свідоцтво про право власності № 20309402 від 10.04.2014), залізничні колії до вугільного відділення довжиною 2860,4 м. (свідоцтво про право власності № 20311275 від 10.04.2014).

Матеріали справи свідчать, що Публічне акціонерне товариство Волинь-Цемент є правонаступником Відкритого акціонерного товариства Волинь-Цемент (зміна типу на Публічне акціонерне товариство відбулась відповідно до вимог Перехідних положень Закону України Про акціонерні товариства № 514-VI від 17.09.2008), яке є правонаступником Здолбунівського акціонерного товариства відкритого типу по виробництву цементу і шиферу Волинь , що засноване відповідно до рішення концерну Укрцемент від 19.11.1994 шляхом перетворення Державного підприємства Здолбунівського цементно-шиферного комбінату у Здолбунівське акціонерне товариство відкритого типу по виробництву цементу і шиферу Волинь в процесі корпоратизації на підставі Указу Президента України №210/93 від 15.06.1993 Про корпоратизацію підприємств .

31.12.2015 Публічним акціонерним товариством Дікергофф Цемент України (товариство-правонаступник) та Публічним акціонерним товариством Волинь-Цемент (товариство, що приєднується) укладено договір про приєднання акціонерних товариств, а також складено відповідний передавальний акт від 31.12.2015, за змістом якого правонаступником майна, усіх майнових та немайнових прав та обов'язків Публічного акціонерного товариства Волинь-Цемент стало Публічне акціонерне товариство Дікергофф Цемент України .

Згідно з відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на дату розгляду даної справи юридичну особу Публічного акціонерного товариства Волинь-Цемент припинено, правонаступником припиненої юридичної особи є Публічне акціонерне товариство Дікергофф Цемент України .

Також судом встановлено, що відповідно до пункту 1 Постанови Кабінету Міністрів України № 200 від 25.06.2014 Про утворення Публічного акціонерного товариства Українська залізниця утворено Публічне акціонерне товариство Українська залізниця , 100 відсотків акцій якого закріплено в державній власності, на базі Державної адміністрації залізничного транспорту, підприємств та установ залізничного транспорту загального користування, які реорганізовуються шляхом злиття, згідно з додатком 1, у якому, зокрема, вказано Державне територіально-галузеве об'єднання Львівська залізниця .

Відтак, Публічне акціонерне товариство Українська залізниця в силу положень Закону України Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування є правонаступником Укрзалізниці та підприємств і установ, реорганізованих шляхом злиття. В свою чергу, Публічне акціонерне товариство Українська залізниця в особі регіональної філії Львівська залізниця є правонаступником всіх прав та обов'язків Державного територіально-галузевого об'єднання Львівська залізниця .

01.01.2016 між Публічним акціонерним товариством Дікергофф Цемент України (як правонаступником Публічного акціонерного товариства Волинь-Цемент ) та Публічним акціонерним товариством Українська залізниця в особі Регіональної філії Львівська залізниця (як правонаступником Державного територіально-галузевого об'єднання Львівська залізниця ) було укладено додаткову угоду № 1 до договору № Л/ДН-3/14/498/М/П від 03.03.2014 про експлуатацію залізничної під'їзної колії при станції Здолбунів Львівської залізниці.

Вказаною додатковою угодою № 1 від 01.01.2016 до спірного договору відповідач 1 та відповідач 2 виклали преамбулу договору в новій редакції та замінили сторін договору № Л/ДН-3/14/498/М/П від 03.03.2014 їх правонаступниками.

Одночасно з цим, судом встановлено, що 10.07.2012 ОСОБА_4 та Товариство з обмеженою відповідальністю Здолбунівський завод залізобетонних конструкцій як засновники Товариства з обмеженою відповідальністю Лювада , з однієї сторони, та ОСОБА_4 як директор Товариства з обмеженою відповідальністю Лювада , з іншої сторони, підписали акт приймання-передачі майна засновників до статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю Лювада .

Відповідно до вказаного акту засновники Товариства з обмеженою відповідальністю Лювада передали, а директор Товариства з обмеженою відповідальністю Лювада прийняв майно, зокрема залізничні під'їзні колії, довжиною 2,1 км., початок яких знаходиться на земельній ділянці площею 1,9490 га від точки Б до точки В позначених на плані меж земельної ділянки.

17.08.2013 державний реєстратор реєстраційної служби Здолбунівського районного управління юстиції Рівненської області прийняв рішення (індексний номер 5086450) про реєстрацію права власності Товариства з обмеженою відповідальністю Лювада на залізничні під'їзді колії довжиною 2,1 км. за адресою: Рівненська область, Здолбунівський район, м. Здолбунів, вул. Шевченка, 1.

Спір у справі виник у зв'язку з наявністю, на думку позивача, підстав для визнання договору № Л/ДН-3/14/498/М/П від 03.03.2014 недійсним, оскільки внаслідок укладення вказаного договору було порушено право власності Товариства з обмеженою відповідальністю Лювада на належні товариству під'їзді залізничні колії довжиною 2,1 км.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, господарський суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступних підстав.

За приписами ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають, зокрема, з договору.

За змістом ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з ч. 1 ст. 21 Закону України Про залізничний транспорт відносини підприємств залізничного транспорту з власниками залізничних під'їзних колій, порядок і умови експлуатації цих колій, обігу рухомого складу, що не належить до залізничного транспорту загального користування, визначаються Статутом залізниць України та укладеними на його основі договорами.

Статтею 64 Статуту залізниць України визначено, що до залізничних під'їзних колій належать колії, що з'єднані із загальною мережею залізниць безперервною рейковою колією і які належать підприємствам, підприємцям, організаціям та установам незалежно від форм власності, а також громадянам - суб'єктам підприємницької діяльності. Під'їзні колії призначено для транспортного обслуговування одного або кількох підприємств у взаємодії із залізничним транспортом загального користування.

Пунктом 2.1 Правил обслуговування залізничних під'їзних колій, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 644 від 21.11.2000 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 за № 875/5096 (далі - Правила), передбачено, що договором про експлуатацію під'їзних колій визначаються взаємовідносини залізниці з підприємствами, які виконують вантажні роботи на під'їзних коліях, у разі обслуговування під'їзної колії власним або орендованим локомотивом (додаток 1 до Правил).

Порядок укладання договорів про експлуатацію під'їзних колій визначено у розділі 3 Правил.

Проект договору розробляється залізницею на підставі акта обстеження під'їзної колії (додаток 4). Залізниця спільно з підприємством провадить обстеження під'їзної колії і її технічного оснащення. Результати обстеження оформлюються актом обстеження умов роботи на під'їзній колії і станції примикання, в якому вказуються всі дані про фактичний стан під'їзної колії, а саме: довжина під'їзної колії; площа ділянки землі (у кв. м), зайнята під'їзною колією, і окремо - зайнята спорудами підприємства у смузі відведення; відстань, за яку повинна стягуватися плата за подачу та забирання вагонів; розмір та характер вантажообороту; спеціалізація складських площ; вантажні фронти; наявність вантажних машин і механізмів та їх паспортна потужність; наявність контрагентів тощо. Акт обстеження підписують уповноважені представники залізниці і підприємства не пізніше 10 днів з дати обстеження (п. п. 3.1, 3.2 Правил).

Матеріали справи свідчать, що на виконання вказаних вимог Правил Публічним акціонерним товариством Волинь-Цемент та Залізницею було проведено обстеження під'їзної колії та її оснащення, про що складено акт обстеження умов роботи на під'їзній колії і станції примикання від 25.02.2014. Зміст вказаного акту відповідає умовам укладеного договору.

Статтею 204 Цивільного кодексу України встановлено презумпцію правомірності правочину, відповідно до якої правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно з ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Статтею 203 Цивільного кодексу України встановлено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Частиною 3 статті 215 Цивільного кодексу України визначено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин (п. 2.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 11 від 29.05.2013 Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними ).

Чинне законодавство прямо не визначає кола осіб, які можуть бути позивачами у справах, пов'язаних з визнанням правочинів недійсними, а відтак господарському суду для вирішення питання про прийняття позовної заяви слід керуватися правилами статей 1 і 2 Господарського процесуального кодексу України. Крім учасників правочину (сторін за договором), а в передбачених законом випадках - прокурора, державних та інших органів позивачем у справі може бути будь-яке підприємство, установа, організація, а також фізична особа, чиї права та охоронювані законом інтереси порушує цей правочин (п. 2.10 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 11 від 29.05.2013 Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними ).

Статями 4-2, 4-3 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Згідно зі ст. ст. 33-34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона з допомогою належних та допустимих доказів повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Виходячи із змісту ст. ст. 15, 16 Цивільного кодексу України, ст.20 Господарського кодексу України та Господарського процесуального кодексу України, застосування певного способу судового захисту вимагає доведеності належними доказами сукупності таких умов: наявності у позивача певного (інтересу); порушення (невизнання або оспорювання) такого права (інтересу) з боку відповідача; належності обраного способу судового захисту (адекватність наявному порушенню та придатність до застосування як передбаченого законодавством), і відсутність (недоведеність) будь-якої з означених умов унеможливлює задоволення позову.

Тобто, відповідно до положень Господарського процесуального кодексу України обов'язок доведення факту порушення або оспорювання прав і охоронюваних законом інтересів покладено саме на позивача.

У даному випадку господарський суд зазначає, що позивач стороною спірного правочину не є, а відтак останнім повинно буди доведено суду за допомогою належних та допустимих доказів ті обставини, що Товариство з обмеженою відповідальністю Лювада є заінтересованою особою, в розумінні ч. 3 ст. 215 Цивільного кодексу України, при вирішенні питання про недійсність договору № Л/ДН-3/14/498/М/П від 03.03.2014 про експлуатацію залізничної під'їзної колії при станції Здолбунів Львівської залізниці.

Цивільний кодексу України не містить визначення поняття заінтересована особа , тобто залишає його оціночним. Тому слід враховувати, що заінтересованою особою є будь-яка особа, яка має конкретний майновий інтерес в оспорюваному договорі. Така особа, яка звертається до суду з позовом про визнання договору недійсним, повинна довести конкретні факти порушення її майнових прав та інтересів.

Як вбачається зі змісту позовної заяви, позивач, обґрунтовуючи наявність у Товариства з обмеженою відповідальністю Лювада порушеного майнового права, зазначає про порушення внаслідок укладення спірного договору його права власності на під'їзні залізничні колії довжиною 2,1 км за адресою: Рівненська обл., м. Здолбунів, вул. Шевченка, 1. При цьому, позивач вказує на презумпцію правомірності права власності, яке зареєстровано у встановленому законом порядку.

Відповідач-1, в свою чергу, стверджує про неправомірність набуття позивачем права власності на вказані залізничні колії шляхом внесення майна до статутного капіталу товариства (акт приймання-передачі майна засновників до статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю Лювада від 10.07.2012) та протиправність державної реєстрації 17.08.2013 права власності на майно за позивачем. Одночасно, відповідач-1 стверджує, що залізничні колії, які внесено у статутний капітал позивача, та під'їзні залізничні колії, щодо яких укладено спірний договір, є різними об'єктами цивільних прав.

Відповідно до ч. 1 ст. 316 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

За приписами статті 328 Цивільного кодексу України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

У даному випадку господарський суд зазначає, що предметом розгляду у справі є правомірність або неправомірність спірного договору № Л/ДН-3/14/498/М/П від 03.03.2014 про експлуатацію залізничної під'їзної колії при станції Здолбунів Львівської залізниці. Відтак, обставини набуття позивачем права власності, правомірність правочину, на підставі якого таке право виникло, а також законність державної реєстрації прав не входять до предмету доказування у даній справі.

Враховуючи визначені позивачем підстави заявленого позову та зміст позовних вимог, господарському суду необхідно встановити той факт, чи входять під'їзні залізничні колії довжиною 2 100 м, право власності на які зареєстровано за позивачем, до складу під'їзних залізничних колій довжиною 13 932,3 м, які є предметом спірного договору. При цьому, обов'язок доведення вказаних обставин покладається саме на позивача.

За приписами ч. ч. 1, 2 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

За наслідками оцінки наданих сторонами доказів судом було встановлено, що положення пункту 1 договору № Л/ДН-3/14/498/М/П від 03.03.2014 про експлуатацію залізничної під'їзної колії при станції Здолбунів Львівської залізниці відповідають характеристикам колій, вказаних у технічному паспорті під'їзних колій Публічного акціонерного товариства Волинь-Цемент по ст. Здолбунів, складеного у 2012 році, а також акті обстеження умов роботи на під'їзній колії і станції примикання від 25.02.2014.

За змістом технічного паспорту на колії Публічного акціонерного товариства Волинь-Цемент по ст. Здолбунів та акту обстеження умов роботи на під'їзній колії і станції примикання від 25.02.2014, загальна довжина під'їзної колії, яка належить Публічному акціонерному товариству Волинь-Цемент , становить 13 932,3 погонних метрів (11 071,9 м. - основний комплекс, 2 860,4 м. - вугільний комплекс). Межі під'їзної колії: на відстані 1,9 м. від початку вістряків стрілочного переводу № 2 (ізольований стик світлофора М2) та на відстані 143,1 м. від початку вістряків стрілочного переводу №118 (ізольований стик маневрового світлофора М-76). Під'їзна колія примикає стрілочним переводом №2 (основний комплекс) та стрілочним переводом №118 (вугільний комплекс) до станції Здолбунів Львівської залізниці.

Як вказує відповідач 1, залізничні під'їзні колії довжиною 11 071,9 м. перейшли у власність Здолбунівського акціонерного товариства відкритого типу по виробництву цементу і шиферу Волинь (правопопередника Публічного акціонерного товариства Дікергофф Цемент Україна)) в процесі корпоратизації Здолбунівського цементно-шиферного комбінату (Здолбунівський ЦШК). Колії вугільного комплексу довжиною 2 860,4 м. були добудовані Публічним акціонерним товариством Волинь-Цемент у 2012 році.

Матеріали справи містять докази державної реєстрації за Публічним акціонерним товариством Волинь-Цемент права власності на залізничні колії за адресою: Рівненська обл., м. Здолбунів, вул. Шевченка, 1, а саме на залізничні шляхи, широкі колії довжиною 10 546,7 м. (свідоцтво про право власності №20309402 від 10.04.2014), залізничні колії з 5 стрілковими переводами довжиною 1086 м. (свідоцтво про право власності №20309402 від 10.04.2014), залізничні колії до вугільного відділення довжиною 2 860,4 м. (свідоцтво про право власності № 20311275 від 10.04.2014).

В свою чергу, позивач на підтвердження наявності у нього права власності на залізничні під'їзні колії, які є предметом спірного договору, надав суду копії матеріалів на приватизацію Орендного підприємства Здолбунівський завод залізобетонних конструкцій 1994 року та вказав, що у 1994 році Акціонерним виробничо-комерційним товариством відкритого типу Здолбунівський завод залізобетонних конструкцій у процесі приватизації Орендного підприємства Здолбунівський завод залізобетонних конструкцій набуло у власність під'їзні залізничні колії у складі цілісного майнового комплексу, переданого до статутного капіталу Акціонерного виробничо-комерційного товариства відкритого типу Здолбунівський завод залізобетонних конструкцій .

Також матеріали справи містять копію рішення Господарського суду Рівненької області від 12.05.2010 у справі № 3/55, яким визнано право власності Акціонерного виробничо-комерційного товариства відкритого типу Здолбунівський завод залізобетонних конструкцій на майно - залізничну колію довжиною 2,1 км та залізничну колію довжиною 60 метрів, розташовані в м. Здолбунів Рівненської області по вул. Шевченка, 1.

Згодом, за твердженнями позивача, Акціонерне виробничо-комерційне товариство відкритого типу Здолбунівський завод залізобетонних конструкцій відчужило під'їзні залізничні колії Товариству з обмеженою відповідальністю Здолбунівський завод залізобетонних конструкцій на підставі договору купівлі-продажу. Однак, сам договір позивач суду не надав та пояснив, що Товариство з обмеженою відповідальністю Лювада не було стороною такого договору, а юридичні особи, які його укладали на момент розгляду справи припинені.

В подальшому, як свідчать матеріали справи, 14.03.2013 за Товариством з обмеженою відповідальністю Лювада було зареєстровано право власності на земельні ділянки з кадастровими номерами 5622610100:00:002:0084 (площею 5,5479 га) та 5622610100:00:002:0086 (площею 1,949 га) за адресою: Рівненська обл., м. Здолбунів, вул. Шевченка, 1. При цьому, державну реєстрацію прав було проведено на підставі акту приймання-передачі майна засновників до статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю Лювада від 10.07.2012, а також державних актів на право власності на земельні ділянки, виданих 15.10.2011 Товариству з обмеженою відповідальністю Здолбунівський завод залізобетонних конструкцій .

17.08.2013 державним реєстратором реєстраційної служби Здолбунівського районного управління юстиції Рівненської області прийнято рішення про державну реєстрацію за Товариством з обмеженою відповідальністю Лювада права власності на залізничні під'їзні колії довжиною 2,1 км., які знаходяться на земельних ділянках з кадастровими номерами 5622610100:00:002:0084 (площею 5,5479 га) та 5622610100:00:002:0086 (площею 1,949 га) за адресою: Рівненська обл., м. Здолбунів, вул. Шевченка, 1 (реєстраційний об'єкт нерухомого майна 135486356226).

З матеріалів реєстраційної справи на нерухоме майно, копії матеріалів якої надано на виконання вимог ухвали суду реєстраційною службою Здолбунівського районного управління юстиції Рівненської області, вбачається, що державну реєстрацію за позивачем права власності на залізничні під'їзні колії довжиною 2,1 км. було проведено на підставі акту приймання-передачі майна засновників до статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю Лювада від 10.07.2012.

Станом на дату розгляду даної справи запис про право власності Товариства з обмеженою відповідальністю Лювада на залізничні під'їзні колії довжиною 2,1 м (реєстраційний об'єкт нерухомого майна 135486356226) є чинним, що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 98833766 від 28.09.2017.

Також позивачем надано суду копію технічного паспорту на колії, складеного у 2015 році, в якому вказано, що під'їзна залізнична колія Товариства з обмеженою відповідальністю Лювада є продовженням колії №6, 11, 12, 13 Публічного акціонерного товариства Волинь-Цемент на станції Здолбунів ДГТО Львівська залізниця . Межі під'їзної колії: по колії 6 - стик рамної рейки стрілочного переводу № 14; по коліях №№ 11, 12, 13 до сигнального знаку Межа під'їзної колії і стрілочний перевод № 14 знаходиться на балансі Публічного акціонерного товариства Волинь-Цемент . Колійний розвиток від знаків Межа п/к , який знаходиться на земельній ділянці з кадастровим номером 5622610100:00:002:0086 перебуває на балансі Товариства з обмеженою відповідальністю Лювада загальною протяжністю 2100 м, з 452,2 м - відкриті для руху, а решта колії технічно несправні.

Однак, в результаті дослідження та оцінки наданих позивачем документів судом встановлено, що жодний з них не дає можливості ідентифікувати набуті Товариством з обмеженою відповідальністю Лювада залізничні колії та встановити їх точне місце розташування.

У матеріалах справи наявний висновок № 617/681 комплексної судової залізнично-транспортної та земельно-технічної експертизи у господарській справі № 918/890/14 , складений 30.12.2016 експертами Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз, який оцінюється судом як доказ у справі за правилами статті 43 Господарського процесуального кодексу України. У вказаному висновками експертами встановлено наступне:

- на земельних ділянках з кадастровими номерами 5622610100:00:002:0084 та 5622610100:00:002:0086 є залізничні колії, проте тільки частина залізничних колій, які знаходяться на вказаних земельних ділянках, є в працездатному стані, інша частина колій або повністю зруйнована, або присутні тільки деякі її елементи; до деяких ділянок взагалі не було доступу (повністю заросли рослинністю);

- загальна довжина колій, які знаходяться на земельних ділянках з кадастровими номерами 5622610100:00:002:0084 та 5622610100:00:002:0086, становить 1 833,8 м. (а не 2,1 км);

- загальна довжина працезданих колій, які знаходяться на земельних ділянках з кадастровими номерами 5622610100:00:002:0084 та 5622610100:00:002:0086, становить 445,8 м.;

- характеристики відкритих для руху залізничних колій №№6, 11, 12, 13, 52, приведені в технічному паспорті під'їзної залізничної колії Товариства з обмеженою відповідальністю Лювада на станції Здолбунів ДГТО Львівська залізниця 2015 року співвідносяться з характеристиками під'їзних колій Публічного акціонерного товариства Волинь-Цемент по ст. Здолбунів 2012 року як одна є частиною іншої;

- рішення червня 1994 року підтверджує тільки те, що Здолбунівський завод залізобетонних конструкцій мав передані у власність колії 2,1 км та 60 м, але не показує, де вони розташовувались конкретно.

Крім того, судом прийнято до уваги, що згідно з пунктом 2.1 Правил договори про експлуатацію під'їзних колій розробляються з урахуванням технології роботи під'їзної колії і технології роботи станції примикання, а у відповідних випадках - з урахуванням єдиних технологічних процесів.

Так, в експертному висновку № 617/681 від 30.12.2016 в результаті аналізу технологічної карти нормування маневрової роботи з подавання, збирання й розставлення вагонів на вантажних фронтах та схеми під'їзної колії ВАТ Волинь-Цемент експертами зроблено висновок, що колії № 13, №16 та особливо стрілочний перевод № 2 є важливими елементами єдиного технологічного процесу і відносяться до єдиного технологічного комплексу.

Відтак, позивачем не доведено, що вказана частина колій може існувати як окремий технологічний комплекс.

Судом також прийняті до уваги ті обставини, що у період до укладення спірного договору між залізницею та правопопередниками відповідача-1 склались тривалі взаємовідносини та неодноразово укладались договори на експлуатацію під'їзних залізничних колій (1991, 1996, 2001, 2006). При цьому, у вказаних договорах Здолбунівський цементно-шиферний комбінат, Здолбунівське акціонерне товариство відкритого типу по виробництву цементу і шиферу Волинь , Відкрите акціонерне товариство Волинь-Цемент визначались як вітковласник , в той час, як за умовами даних договорів правопопередники позивача визначались як контрагент , тобто підприємство, яке має у межах під'їзної залізничної колії іншого підприємства свої склади або колії, що примикають до неї (п. 2.7 Правил обслуговування під'їзних залізничних колій). У письмових поясненнях по справі, наданих суду 01.11.2016, Публічне акціонерне товариство Українська залізниця також вказало, що до звернення до суду з даним позовом, протягом тривалого періоду часу, позивач не заявляв, що він є власником під'їзних залізничних колій, та не звертався до залізниці з пропозицією укласти відповідний договір, а вагони позивачу подавались як контрагенту відповідача 1.

До того ж, позивач, посилаючись на порушення його права власності на під'їзні залізничні колії довжиною 2 100 м. (з яких працездатні - 445,8 м.), безпідставно заявляє позовні вимоги про визнання недійсним у повному обсязі договору № Л/ДН-3/14/498/М/П від 03.03.2014 про експлуатацію залізничної під'їзної колії при станції Здолбунів Львівської залізниці довжиною 13 932,3 метрів. У даному випадку позивачем не враховано, що за приписами статті 217 Цивільного кодексу України недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.

При цьому, сам позивач, який звернувся з позовом, що ґрунтується на доводах про порушення його права власності внаслідок укладення спірного договору, в процесі розгляду справи неодноразово стверджував, що колії Публічного акціонерного товариства Волинь-Цемент довжиною 13 932,3 метрів та колії Товариства з обмеженою відповідальністю Лювада довжиною 2 100 метрів є різним об'єктами цивільних прав, знаходяться на різних земельних ділянках та не є тотожними (письмові пояснення позивача від 22.11.2016, від 23.10.2017). З огляду на такі твердження позивача, права Товариства з обмеженою відповідальністю Лювада не вбачаються порушеними внаслідок укладення договору № Л/ДН-3/14/498/М/П від 03.03.2014 про експлуатацію залізничної під'їзної колії при станції Здолбунів Львівської залізниці довжиною 13 932,3 метрів.

Отже, як письмовими доказами у справі, так і поясненнями сторін, не підтверджується, що під'їзні залізничні колії довжиною 2,1 км, які зареєстровані за позивачем, є предметом спірного договору.

Враховуючи викладене вище, господарський суд дійшов висновку, що позивачем не було доведено за допомогою належних та допустимих доказів наявності підстав для визнання недійсним договору № Л/ДН-3/14/498/М/П від 03.03.2014 про експлуатацію залізничної під'їзної колії при станції Здолбунів Львівської залізниці, зокрема не доведено порушення його права власності, а також не спростовано наявності у відповідача 1 права власності (та, відповідно, право розпорядження) на під'їзні залізничні колії довжиною 13 932,3 метрів.

За таких обставин, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Лювада про визнання недійсним договору про експлуатацію залізничної під'їзної колії № Л/ДН-3/14/498/М/П від 03.03.2014, укладеного між Публічним акціонерним товариством Волинь-Цемент та Державним територіально-галузевим об'єднанням Львівська залізниця , є необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ст. 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Обов'язок доказування та подання доказів відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.

Це стосується позивача, який мав довести наявність тих обставин, на підставі яких він звернувся з позовними вимогами.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на позивача.

Враховуючи наведене та керуючись ст. 49, ст.ст. 82-85 ГПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

В позові відмовити повністю.

Повне рішення складено 13.11.2017.

Суддя В.В.Сівакова