Рішення

від 03.11.2017 по справі 925/846/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" листопада 2017 р. Справа № 925/846/17

Господарський суд Черкаської області в складі головуючого - судді Довганя К.І., з секретарем судового засідання Гончаренко І.О. за участю представників сторін: позивача - ОСОБА_1 за довіреністю, першого відповідача - ОСОБА_2 за довіреністю, другого відповідача -ОСОБА_3Ю за довіреністю, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси справу за позовом приватного акціонерного товариства "Завод пакувальних машин "УПМАШ" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вдача Плюс", Черкаської міської ради про визнання договору сервітуту недійсним,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом в якому просить визнати недійсним договір сервітуту від 14.02.2017року, який укладено між Черкаською міською радою та товариством з обмеженою відповідальністю «Вдача плюс» .

Позов вмотивовано наступним.

При укладенні спірного договору до позивача, як користувача земельної ділянки, не звертались відповідачі для погодження умов земельного сервітуту, а ним, відповідно, не погоджувалась технічна документація про встановлення земельного сервітуту. Укладаючи спірний договір міський голова діяв з перевищенням наданих йому повноважень.

Перший відповідач у письмовому відзиві на позов проти його задоволення заперечив, пославшись на наступне.

Позивач, на думку відповідача , не навів обставин, що свідчать про тре, що спірним договором порушуються його права.

Укладення спірного договору, передбачено Законом і при його укладенні, сторонами його порушень допущено не було.

Другий відповідач у письмовому відзиві на позов проти його задоволення заперечував. При цьому він послався на те, що спірний договір підписано уповноваженими представниками сторін, відповідно до наданих ним повноважень, а його положення не суперечать Закону.

Суд, оцінивши наявні у справі докази, встановив наступне.

Приватному акціонерному товариству "Завод пакувальних машин "УПМАШ"(позивач у справі) на праві володіння та користування належить земельна ділянка (кадастровий номер 7110136400:02:081:0038) загальною площею 18759 кв.м. по вул. Чехова, 104 у м. Черкаси, що за цільовим призначенням відноситься до категорії земель промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення.

Договір оренди на вказану земельну ділянку укладений 30 грудня 2009 року між позивачем та другим відповідачем (зареєстрований у Черкаському міськрайонному відділі Черкаської регіональної філії ДП «Центр ДЗК» 16 лютого 2010 року за №041080100010).

31 березня 2017 року відповідач - ТОВ «Вдача Плюс» повідомив позивача про укладення ним з другим відповідачем договору сервітуту від 14 лютого 2017 року. Відповідно до умов договору сервітуту Черкаською міською радою надано право товариству з обмеженою відповідальністю «Вдача Плюс» проїзду на транспортному засобі по наявному шляху по частині земельної ділянки, яка перебуває у володінні та користуванні позивача.

Частина 1 ст. 93 ЗК України встановлює, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Відповідно до частини 2 ст. 100 ЗК України та ч.2 ст. 402 ЦК України встановлено, що земельний сервітут може бути встановлений договором між особою, яка вимагає його встановлення, та володільцем (власником) земельної ділянки.

Статтею 27 Закону України «Про оренду землі» встановлено, що орендареві забезпечується захист його права на орендовану земельну ділянку нарівні із захистом права власності на земельну ділянку відповідно до закону.

Абзацом 9 п. 2.3 листа від 01.01.2010 року ВГСУ України «Узагальнення судової практики розгляду господарськими судами справ у спорах, пов'язаних із земельними правовідносинами» визначено, що з урахуванням вимог частини 1 статті 92 Земельного кодексу України касаційною інстанцією відхилено як помилкові посилання скаржника на неможливість укладення на підставі частини 2 статті 402 ЦК договору про встановлення земельного сервітуту з відповідачем, який не є власником земельної ділянки, оскільки в частині 2 статті 402 ЦК України йдеться також про можливість встановлення земельного сервітуту договором між особою, яка вимагає його встановлення, та володільцем земельної ділянки, а не виключно з власником земельної ділянки.

Статтею 401 ЦК України передбачено, що право користування чужим майном (сервітут) може бути встановлене щодо земельної ділянки, інших природних ресурсів (земельний сервітут) або іншого нерухомого майна для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом.

Відповідно до ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (ч. 3 ст. 215 ЦК України).

Статтею 203 ЦК України встановлено вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема: 1) зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Відповідно до ст.12 ЗК України, розпорядження землями територіальних громад віднесено до компетенції місцевих рад.

Згідно п.34 ч.І ст.26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин віднесено до виключної компетенції місцевих рад.

Виключний перелік повноважень міського голови щодо розпорядження земельними ділянками визначено ст.ст.12. 42 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» . Зокрема у п.16 ч.4 ст.42 даного Закону міському голові надано право укладати від імені територіальної громади, ради та її виконавчого комітету договори відповідно до законодавства, а з питань, віднесених до виключної компетенції ради, подавати їх на затвердження відповідної ради.

Згідно частини другої ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 11 ст. 186 Земельного кодексу України, встановлено, що технічна документація із землеустрою щодо встановлення меж частини земельної ділянки, на яку поширюється право суборенди, сервітуту, погоджується землевласником та землекористувачем і затверджується особою, яка набуває право суборенди або сервітуту.

Технічна документація із землеустрою щодо встановлення меж частини земельної ділянки, що знаходиться у правомірному користуванні позивача для встановлення земельного сервітуту не погоджувалась. Рішення власника цієї земельної ділянки - територіальної громади м. Черкаси в особі Черкаської міської ради про виділення цієї земельної ділянки для встановлення земельного сервітуту , не приймалось.

Пунктом 2.38 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 травня 2011 року за № 6 «Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин» передбачено, що складовою договору про встановлення земельного сервітуту має бути план земельної ділянки. Користування сервітуарієм чужою земельною ділянкою без відповідної технічної документації та без визначення на місцевості меж дії земельного сервітуту може бути підставою для визнання договору про встановлення земельного сервітуту недійсним у судовому порядку.

Відповідач - ТОВ «Вдача плюс» не погодив з позивачем технічної документації про встановлення земельного сервітуту, плану земельної ділянки, визначення на місцевості меж дії земельного сервітуту.

Пунктом 26 розділом 8 договору оренди земельної ділянки, укладен6ого позивачем та другим відповідачем, передбачено, що орендодавець на момент укладання цього договору стверджує, що земельна ділянка не відчужена будь-якими способом, не знаходиться у заставі, під арештом, не є предметом судового розгляду, не передана у користування, не обмежена будь-якими правами інших фізичних, юридичних осіб або будь-яким іншим чином. Обов'язковими для діяльності орендаря є наступні обмеження: забезпечити вільний доступ для прокладки нових, ремонту та експлуатації існуючих інженерних мереж і споруд, що знаходяться в межах наданої в оренду земельної ділянки.

Пункт 36 розділу 12 цього договору оренди передбачено, що зміна умов договору здійснюється у письмовій формі за взаємною згодою сторін.

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного Кодексу України, зобов'язання повинно виконуватись належним чином, у встановлений для його виконання строк та одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Оскільки, земельна ділянка (кадастровий номер 7110136400:02:081:0038) по вул. Чехова, 104 у м. Черкаси перебуває у володінні Позивача, то на підставі ч. 2 ст. 100 ЗК України та ч.2 ст. 402 ЦК України, саме до нього, як до володільця, повинен був звернутися відповідач - ТОВ «Вдача плюс» з проханням встановити земельний сервітут з зазначенням конкретних потреб, які не можуть бути задоволенні іншим способом.

Таким чином, Черкаська міська рада, уклавши спірний договір земельного сервітуту, в односторонньому порядку, змінила умови, укладеного з позивачем договору оренди земельної ділянки від 30 грудня 2009 року, шляхом встановлення додаткового обмеження. Також, Черкаська міська рада в порушення п.29 розділу 9 договору оренди не попередила Позивача про права третіх осіб на орендовану нами земельну ділянку.

Відповідно до ст. 152 Земельного кодексу України, власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом визнання угоди недійсною.

За таких обставин суд приходить до висновку про те , що спірний договір суперечить приписам названого вище законодавства, укладений від імені другого відповідача особою, не уповноваженою на такі дії, а тому він підлягає визнанню не дійсним.

Крім того, з відповідачів на користь позивача підлягають до стягнення в порядку відшкодування понесені останнім витрати на оплату судового збору відповідно до вимог ст. 49 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України суд,

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати недійсним договір сервітуту від 14.02.2017року, який укладено між Черкаською міською радою та товариством з обмеженою відповідальністю «Вдача плюс» .

Стягнути з Черкаської міської ради (вул. Б.Вишневецького, 36, м. Черкаси, код 25212542) на користь Приватного акціонерного товариства "Завод пакувальних машин "УПМАШ" (вул. Чехова, 104, м. Черкаси, код 31278290)- 800,00грн. судового збору.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Вдача Плюс" (вул. Народного Ополчення, 19, м. Київ, код 35057862) на користь Приватного акціонерного товариства "Завод пакувальних машин "УПМАШ" (вул. Чехова, 104, м. Черкаси, код 31278290)- 800,00грн. судового збору.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного господарського суду.

Повне рішення складено 10.11.2017р.

СУДДЯ К.І.Довгань