Ухвала

від 14.11.2017 по справі 569/8829/15-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 листопада 2017 року м. Рівне

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Рівненської області в складі:

головуючий суддя: Хилевич С.В.

судді: Шеремет А.М., Ковальчук Н.М.

секретар судового засідання: Пиляй І.С.

за участі: позивача і представників відповідача,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Смачна кухня" на рішення Рівненського міського суду від 31 липня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Смачна кухня" про стягнення заборгованості,

в с т а н о в и л а:

У червні 2015 року в суд звернувся ОСОБА_1 з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Смачна кухня" (далі - ТОВ "Смачна кухня") про стягнення 20 000 гривень безпроцентної позики, 2 000 гривень штрафу, 2 235, 62 гривні пені, 111, 78 гривень відсотків річних і 3 301, 60 гривень інфляційних втрат, покликаючись на невиконання відповідачем договірних зобов'язань з приводу безпроцентної позики на умовах поворотної фінансової допомоги. В ході розгляду справи розмір позовних вимог збільшено і остаточно сформульовано як стягнення 20 000 гривень безпроцентної позики на умовах поворотної фінансової допомоги, 2 000 гривень штрафу, 16 913, 97 гривень пені, 1 311, 78 гривень відсотків річних та 8 456 гривень інфляційних втрат.

Рішенням Рівненського міського суду від 31 липня 2017 року позов задоволено частково:

Стягнуто із ТОВ "Смачна кухня" на користь позивача 40 000 гривень заборгованості та 915 гривень судового збору.

Ухвалою Рівненського міського суду від 31 липня 2017 року зустрічний позов ТОВ "Смачна кухня" залишено без розгляду.

На рішення суду відповідачем подано апеляційну скаргу, де посилається на його незаконність та необґрунтованість, що полягали у невідповідності висновків суду обставинам справи та неправильному застосуванні норм матеріального права.

На її обґрунтування зазначалося про залишення судом без уваги заперечень проти первісного позову і зустрічного позову про недійсність укладеного договору через порушення норм ст.ст. 203, 238 ЦК України.

Вважає, що позивач, одночасно діючи при укладенні договору і додаткової угоди як директор ТОВ "Смачна кухня" з однієї сторони і як фізична особа - з другої сторони, порушив вимоги ст. 238 ЦК України. Ця норма закону забороняє вчиняти такі правочини, за винятком комерційного представництва. Такої ж думки прийшов і Верховний Суд України у своїй постанові від 23 вересня 2014 року у справі № 3-110гс14. Оскільки представництво директора ТОВ "Смачна кухня" не було комерційним, тому укладений договір є недійсним з моменту укладення.

Взявши на себе повноваження обох сторін, позивач взяв також і зобов'язання обох сторін, чим не додержав вимоги ч. 1 ст. 626 ЦК України. Тому з огляду на положення ст.ст. 203, 215, 216 ЦК України оспорюваний договір вважало недійсним.

Порушення норм процесуального права полягає у неправомірності відхилення клопотання від 27 липня 2017 року про відкладення розгляду справи на іншу дату, адже не було враховано поважності причини відсутності представника. Через це розгляд справи без представника відповідача призвів до суб'єктивності висновку про її неповажність.

З наведених міркувань просить скасувати рішення суду першої інстанції, ухваливши нове - про відмову ОСОБА_1 в позові до ТОВ "Смачна кухня".

Заслухавши суддю-доповідача, думку осіб, які беруть участь у справі і з'явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи відповідача, колегія суддів прийшла до висновку про відхилення апеляційної скарги.

Задовольняючи частково вимоги позивача, суд першої інстанції правильно виходив із їх доведеності та обґрунтованості, оскільки при укладенні договору безпроцентної позики на умовах поворотної фінансової допомоги і внесенні на розрахунковий рахунок відповідача грошових коштів позичальник діяв від імені та в інтересах ТОВ "Смачна кухня". При цьому за умовами договору він має право лише на повернення суми внесених ним грошових коштів у передбачені ним терміни, без отримання ним за це якихось додаткових благ чи вигоди від ТОВ "Смачна кухня".

Як установлено судом, 11 серпня 2014 року між ОСОБА_1 як кредитором та ТОВ "Смачна кухня" як позичальником укладено договір №2 безпроцентної позики на умовах поворотної фінансової допомоги. За умовами правочину кредитор зобов'язався надати позичальнику безпроцентну позику з поворотною фінансовою допомогою розміром 20 000 гривень, а ТОВ "Смачна кухня" зобов'язався повернути позику у визначений договором строк - протягом 4 місяців з остаточним строком повернення 15 грудня 2014 року. Обумовлено продовження строку виконання зобов'язання за згодою сторін договору.

Пунктом 3.2. договору №2 безпроцентної позики на умовах поворотної фінансової допомоги від 11.08.2014 року передбачено надання позики в готівковій або безготівковій формі шляхом перерахування відповідних грошових коштів на розрахунковий рахунок позичальника (а.с. 7-7, зв.).

На виконання договору №2 безпроцентної позики на умовах поворотної фінансової допомоги від 11.08.2014 року ОСОБА_1 сплатив на користь позичальника 20 000 гривень, про що свідчить квитанція №2000.85.1 від 13.08.2014 року (а.с. 9).

Відповідно до п. 5.1. договору №2 безпроцентної позики на умовах поворотної фінансової допомоги від 11.08.2014 року позичальник зобов'язався повернути позику шляхом передачі коштів з каси кредитора або перерахування суми коштів на розрахунковий рахунок кредитора одним або кількома платежами в строк, зазначений у пунктах 4. 1 і 4.2 договору.

В подальшому, 12 грудня 2014 року, між ОСОБА_1 і ТОВ "Смачна кухня" укладено додаткову угоду №1 до договору №2 безпроцентної позики на умовах поворотної фінансової допомоги. Цією угодою внесено зміни у пункти 4.1. і 4.2 Розділу 4 основного договору в такій редакції: "4.1. Позика за цим договором продовжується на строк (чотири) місяці до 15 квітня 2015 року. 4.2. Остаточною датою повернення позики є 15 квітня 2015 року" (а.с. 8).

Колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції про відсутність будь-яких доказів, що вказували би про виконання позичальником своїх грошових зобов'язань перед ОСОБА_1

Так, згідно із ст.ст. 10, 60 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на умовах змагальності сторін.

Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.

Докази подаються сторонами та іншими особами. які беруть участь у справі.

Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст.ст. 57-59 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

В той самий час, свідки ОСОБА_2 і ОСОБА_3 у судовому засіданні підтвердили про те, що їм не відомо про обставини укладення і виконання договору №2 безпроцентної позики на умовах поворотної фінансової допомоги від 11.08.2014 року та додаткової угоди до неї №1 від 12.12.2014 року.

Згідно із 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та також самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок. Норми підпункту 14.1.257 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України дають визначення поворотної фінансової допомоги, якою є сума коштів, що надійшла платнику податків у користування за договором, який не передбачає нарахування процентів або надання інших видів компенсацій у вигляді плати за користування такими коштами, та є обов'язковою до повернення.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статті 526, 539 ЦК України встановлюють належність виконання зобов'язання відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, о воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За таких обставин суд правильно з'ясував обставини справи, встановивши виникнення та існування між сторонами договірних правовідносин з приводу позики, а також факту невиконання позичальником своїх зобов'язань перед кредитором. Тому сума позики - 20 000 гривень повинна бути стягнута з ТОВ "Смачна кухня" на користь позивача.

За положеннями п. 7.2. договору №2 безпроцентної позики на умовах поворотної фінансової допомоги від 11.08.2014 року за порушення термінів перерахування коштів, передбачених пунктами 4.1, 4.2., 5.1 цього договору позичальник сплачує кредитору пеню від простроченої суми за кожний день прострочки в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла в період, за який нараховується пеня. При цьому позичальник зобов'язаний повернути суму позики (її неповернуту частину в разі дострокового повернення частини позики), збільшену з урахуванням індексу інфляції за весь строк прострочення, а також 3% (три відсотки) річних відповідно до ст. 625 ЦК України.

Норми пункту 7.3 договору №2 безпроцентної позики на умовах поворотної фінансової допомоги від 11.08.2014 року вказують, що при порушенні встановлених п.п. 41., 4.2., 5.1 цього договору строків повернення позики позичальник сплачує штраф у розмірі 10 % від суми несвоєчасно поверненої позики.

Таким чином, суд прийшов до обґрунтованого переконання про необхідність стягнення з відповідача на користь ОСОБА_1 2 000 гривень штрафу за порушення строків повернення позики.

При нарахуванні пені судом належним чином застосовано формулу ?Р = Сз (грн.) * (2*ОСнбу) * Кдн.\365, де ?Р - сума пені, Сз (грн..) - сума заборгованості, ОСнбу - облікова ставка Національного банку України, що діяла протягом часу, за який обчислюється пеня, Кдн. - кількість днів прострочення, 365 - кількість днів у році.

Отже, судом ураховано, що за час з 16 квітня по 27 серпня 2015 року кількість днів склала 134 одиниці, облікова ставка НБУ - 60%; з 28 серпня 2015 року по 24 вересня 2015 року - 28 днів, облікова ставка НБУ - 54%; з 25 вересня 2015 року по 21 квітня 2016 року - 209 днів, облікова ставка НБУ - 44%; з 22 квітня 2016 року по 26 травня 2016 року - 209 днів, облікова ставка НБУ - 38%; з 27 травня 2016 року по 23 червня 2016 року - 28 днів, облікова ставка НБУ - 36 %; з 24 червня 2016 року по 28 липня 2016 року - 35 днів, облікова ставка НБУ - 33%; з 19 липня 2016 року по 15 вересня 2016 року - 28 днів, облікова ставка НБУ - 31 день; з 16 вересня 2016 року по 27 жовтня 2016 року - 42 дні, облікова ставка НБУ - 30%; з 28 жовтня 2016 року по 13 квітня 2017 року - 169 днів, облікова ставка НБУ - 28 %; з 14 квітня 2017 року по 25 травня 2017 року - 42 дні, облікова ставка НБУ - 26%; з 26 травня 2017 року по 21 червня 2017 року - 27 днів, облікова ставка НБУ - 25 днів.

Застосувавши наведену формулу та додавши утворені величини за пенею за певний проміжок часу, отримаємо їх сукупний розмір - 16 913, 97 гривень.

В той самий час, згідно із ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

З урахуванням тих обставин, що розмір основного боргу складає 20 000 гривень, а розмір пені, яку вимагає стягнути позивач, - 16 913, 97 гривень, тому відповідно до вимог виваженості і справедливості розмір неустойки, яку слід стягнути, повинен скласти 8 232, 22 гривень.

Згідно зі ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З обчисленням судом попередньої інстанції розміру суми трьох процентів річних та інфляційних втрат погоджується й апеляційний суд.

Так, 20 000 гривень боргу помножити на три відсотки отримаємо 60 000, які слід помножити на 798 днів отримаємо 47 880. Отриману суму, поділивши на 365 днів, отримаємо 1 311, 78 гривень. Дана сума складає три відсотки річних, які судом правильно стягнуто із позичальника на користь ОСОБА_1

При розрахунку суми трьох процентів річних застосовувалася формула ? в=Сз (грн.) * 3% * Кдн.\365, де ? в - розмір відсотків, Сз (грн.) - сума заборгованості в гривнях, Кдн. - кількість днів прострочення, 3% - відсотки річних відповідно до п.7.2 договору і ст. 625 ЦК України.

Судом обґрунтовано обчислено і розмір інфляційних втрат, що обчислювалося за такою формулою: ? інф. = Сз (грн.) * (Зінф-100)/100, де ? інф. - сума інфляційних втрат, Сз (грн..) - сума боргу у гривнях, Зінф - зведений індекс інфляції у відсотках.

Так, помноживши 20 000 гривень заборгованості на зведений індекс інфляції, тобто 142, 28, віднявши при цьому 100 та поділивши на 100, отримаємо 8 456 гривень, які необхідно стягнути із ТОВ "Смачна кухня" на користь позивача.

Погоджується колегія суддів і з правовим та фактичним обґрунтуванням, що наведені судом на задоволення позовних вимог.

Відповідно до п. 8.1 Статуту ТОВ "Смачна кухня", що затверджений Загальними зборами учасників товариства (протокол №3 від 19.11.2013 року) та зареєстрованого 21 листопада 2013 року, органами ТОВ "Смачна кухня" є Загальні збори учасників, Директор, Ревізійна комісія. Пунктом 8.5 Статуту передбачено, що директор діє без довіреності від імені товариства, вирішує всі питання діяльності товариства, за винятком тих, що належать до виключної компетенції Загальних зборів учасників.

Пунктами 8.6.10, 8.6.13, 8.6.14 Статуту ТОВ "Смачна кухня" визначено питання компетенції директора, до яких належать, зокрема, укладення та підпис правочинів (договорів, контрактів) від імені товариства в межах повноважень, наданих йому Статутом товариства; вирішення питання про розпорядження майном товариства, в т.ч. грошових активів, інше розпорядження майном товариства (в т.ч. передача майна у заставу, оренду тощо), в межах наданих йому повноважень; прийняття рішень з усіх інших питань, що пов'язані з діяльністю товариства, крім тих, що віднесені до виключної компетенції Зборів учасників.

Правильно і повно перевіривши права та обов'язки директора ТОВ "Смачна кухня" на час виникнення спірних правовідносин, суд зробив обґрунтований висновок, що питання про укладення договорів безпроцентної позики на умовах поворотної фінансової допомоги не належало до виключної компетенції Загальних зборів учасників. Таким чином, ОСОБА_1 на час укладення договору №2 безпроцентної позики на умовах поворотної фінансової допомоги від 11.08.2014 року був наділений повноваженнями на вчинення таких правочинів від імені товариства.

Згідно із ч. 3 ст. 92 ЦК України орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.

Відповідно до ч. 3 ст. 298 ЦК України представник не може вчиняти правочин від імені особи, яку він представляє у своїх інтересах або в інтересах іншої особи, представником якої він одночасно є, за винятком комерційного представництва, а також щодо інших осіб, встановлених законом.

Проаналізувавши обставини справи, місцевий суд прийшов до переконливого висновку, що на виконання укладеного договору ОСОБА_1, внісши на розрахунковий рахунок ТОВ "Смачна кухня" 20 000 гривень діяв не у власних інтересах, а в інтересах товариства, керівником якого він був. При цьому взято до уваги, що за змістом договору №2 безпроцентної позики на умовах поворотної фінансової допомоги від 11.08.2014 року він не мав наміру збагатитися за рахунок ТОВ "Смачна кухня" чи переслідував якусь іншу корисливу мету всупереч інтересам своїх посадових повноважень.

З огляду на викладене суд стягнув 20 000 гривень позикової заборгованості, 2 000 гривень штрафу, 8 232, 22 гривні пені, 1 311, 78 гривень суми трьох процентів річних і 8 456 гривень інфляційних втрат, ґрунтуючись на вимогах закону і матеріалах справи.

Щодо доводів апеляційної скарги про неправильність застосування норм матеріального права, то вони спростовуються правильністю висновків суду.

Не можна погодитися і з твердженнями автора скарги про порушення норм процесуального права.

Так, згідно із ч. 3 ст. 309 ЦПК України порушення норм процесуального права можуть бути підставою для скасування чи зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

Між тим, будь-яких доказів про існування таких фактів порушень при розгляді справи відповідачем наведено не було, а апеляційним судом не було здобуто.

Не заслуговують на увагу і доводи про недійсність оспорюваного правочину, оскільки судом першої інстанції залишено зустрічний позов про це без розгляду. Дана ухвала міського суду не оскаржувалася і набрала законної сили.

Відповідно до ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Решта покликань про незаконність оскаржуваного рішення на увагу не заслуговують через їх необґрунтованість.

Справедливість, добросовісність та розумність відповідно до п. 6 ст. 3 ЦК України є одними із загальних засад цивільного законодавства.

Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абз. десятий п. 9 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року №3-рп\2003).

Тому доводи особи, що подала апеляційну скаргу, на необхідність та вимушеність захисту її прав, порушуючи тим самим права позивача, є неприйнятними для апеляційного суду.

Підставою для залишення оскаржуваного рішення без змін відповідно до ч. 1 ст. 308 ЦПК України є додержання судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при його ухваленні.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315, 324-325 ЦПК України, колегія суддів

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Смачна кухня", а рішення Рівненського міського суду від 31 липня 2017 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий:

Судді: