Ухвала

від 08.11.2017 по справі 825/1213/17

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 825/1213/17 Головуючий у 1-й інстанції: Житняк Л.О. Суддя-доповідач: Глущенко Я.Б.

У Х В А Л А

Іменем України

08 листопада 2017 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Глущенко Я.Б.,

суддів Кузьмишиної О.М., Пилипенко О.Є.,

секретаря Андрієнко Н.А.,

за участю:

представника позивача: Горобець Т.В.,

представника відповідача: Труби А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю КБГ ФУДС НІЖИН до Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області про скасування наказу та податкового повідомлення - рішення, за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю КБГ ФУДС НІЖИН на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 07 вересня 2017 року, -

У с т а н о в и в:

ТОВ КБГ ФУДС НІЖИН звернулося у суд із позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області, у якому просило: скасувати рішення відповідача, яке оформлене наказом №803 від 07.06.2017 року Про проведення позапланової виїзної документальної перевірки ; скасувати податкове повідомлення - рішення від 17.07.2017 року №0002411400, яким нарахована (збільшена) сума грошового зобов'язання ТОВ КБГ ФУДС НІЖИН за платежем орендна плата за землю з юридичних осіб.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 07 вересня 2017 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із постановою суду, позивач подав апеляційну скаргу, у якій просив її скасувати та постановити нову - про задоволення позову.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін, з таких підстав.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем при обрахунку орендної плати за землю занижено її значення, виходячи із нормативної грошової оцінки у розмірі 6 865 545 грн., чим порушено положення ст. 288 Податкового кодексу України.

З таким висновком суду не можна не погодитися.

Колегією суддів установлено, що ГУ ДФС у Чернігівській області, на підставі направлень на перевірку від 08.06.2017 № 1031 та №1032, згідно наказу від 07.06.2017 № 803, на підставі пп. 20.1.4 п. 20.1 ст.20, п.п.78.1.4 п.78.1 ст.78 та ст.82 Податкового кодексу України проведено позапланову виїзну документальну перевірку ТОВ КБГ ФУДС НІЖИН з питань дотримання вимог податкового законодавства при декларуванні сум податкових зобов'язань з орендної плати за землю за період з 01.01.2014 по 31.12.2016.

За результатами перевірки складено акт від 20.06.2017 № 326/22/33965527, в якому зазначено, що ТОВ КБГ ФУДС НІЖИН порушено ст.288 Податкового кодексу України, що призвело до заниження орендної плати за землю на загальну суму 670 387,32 грн., в тому числі за 2014 рік на суму 165 986,04 грн., за 2015 рік на суму 207 316,56 грн., за 2016 рік на суму 297 084,72 грн.

Не погоджуючись з висновками акту перевірки, позивач 29.06.2017 року направив на адресу відповідача заперечення, за результатами розгляду яких, відповідачем прийнято рішення про їх часткове задоволення та викладено висновок акту перевірки від 20.06.2017 № 326/22/33965527 в редакції, згідно якої ТОВ КБГ ФУДС НІЖИН порушено ст.288 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755, що призвело до заниження орендної плати за землю на загальну суму 504 401,28 грн., в тому числі за 2015 рік на суму 207 316,56 грн., за 2016 рік на суму 297 084,72 грн.

На підставі акту перевірки ГУ ДФС у Чернігівській області винесено податкове повідомлення-рішення від 17.07.2017 №0002411400, яким позивачу нарахована (збільшена) сума грошового зобов'язання за платежем орендна плата з юридичних осіб у розмірі 630 501,60 грн., з яких 504 401,28 грн. за податковими зобов'язаннями та 126 100,32 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Уважаючи наказ відповідача про проведення перевірки та податкове повідомлення -рішення, прийняте за її наслідками, протиправними, позивач звернувся у суд із даним позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, висновкам суду першої інстанції та доводам апелянта, колегія суддів зазначає наступне.

Розглядаючи позовні вимоги про скасування оскаржуваного наказу про проведення перевірки, суд першої інстанції дійшов до висновку, що саме на етапі допуску до перевірки платник податків може порушити питання про необґрунтованість її призначення та проведення. Водночас, допуск до перевірки нівелює правові наслідки процедурних порушень, допущених контролюючим органом при призначенні податкової перевірки.

Колегія суддів уважає вказаний висновок обгрунтованим, з огляду на наступне.

Відповідно до пп.75.1.2. п.75.1 ст.75 Податкового кодексу України (тут та далі - у редакції чинні на час виникнення спірних правовідносин) документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Підстави проведення документальних позапланових перевірок визначено ст.78 Податкового кодексу України згідно з пп.78.1.4 п.78.1 ст.78 якого, підставою для проведення документальної позапланової перевірки є виявлення недостовірності даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначено виявлену недостовірність даних та відповідну декларацію протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту.

Статтею 81 Податкового кодексу України передбачено умови та порядок допуску посадових осіб контролюючих органів до проведення документальних виїзних та фактичних перевірок. У вказаній статті вказано, що посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів: направлення на проведення такої перевірки, копії наказу про проведення перевірки, службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.

При пред'явленні направлення платнику податків та/або посадовим (службовим) особам платника податків (його представникам або особам, які фактично проводять розрахункові операції) такі особи розписуються у направленні із зазначенням свого прізвища, імені, по батькові, посади, дати і часу ознайомлення (п.81.1 ст.81 Кодексу).

При цьому , п.81.2 ст.81 Податкового кодексу України встановлено - у разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) у допуску посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення перевірки складається акт, який засвідчує факт відмови.

Отже, платник податку який вважає порушеним порядок та підстави призначення податкової перевірки щодо нього, має захищати свої права шляхом не допуску посадових осіб контролюючого органу до такої перевірки. Якщо ж допуск до податкової перевірки відбувся, в подальшому предметом розгляду в суді має бути лише суть виявлених порушень податкового та іншого законодавства, дотримання якого контролюється податковим органом.

Тобто, позов платника податків, спрямований на оскарження рішень (у тому числі наказів про призначення перевірки), дій або бездіяльності контролюючих органів щодо призначення та/або проведення перевірок може бути задоволено лише в тому разі, якщо до моменту винесення судового рішення не відбулося допуску посадових осіб контролюючого органу до спірної перевірки, в іншому разі в задоволенні відповідних позовів має бути відмовлено.

Аналогічна правова позиція наведена в постанові Верховного Суду України, визначеній у постанові від 24.12.2010 р. у справі №21-25а10,

З матеріалів справи убачається, що відповідачем була проведена саме документальна виїзна перевірка, яка, згідно абзацу п'ятого підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України, проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка. Тобто, передбачає допуск посадових осіб контролюючого органу до проведення перевірки.

Посадові особи відповідача були допущені до проведення перевірки, така була проведена, про що складено акт від 20.06.2017 року №326/22/33965527.

Виходячи з вищезазначеного та враховуючи, що допуск до перевірки нівелює правові наслідки процедурних порушень, допущених контролюючим органом при призначенні та проведенні податкової перевірки та те, що задоволення позову в цій частині не призведе до відновлення порушених прав платника податків, судова колегія погоджується із висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовної вимоги про скасування наказу відповідача №803 від 07.06.2017 року Про проведення позапланової виїзної документальної перевірки .

Надаючи правову оцінку податковому повідомленню - рішенню від 17.07.2017 року №0002411400, яким нарахована (збільшена) сума грошового зобов'язання ТОВ КБГ ФУДС НІЖИН за платежем орендна плата з юридичних осіб, колегія суддів зазначає наступне.

З 1 січня 2011 року набрав чинності Податковий кодекс України, який відповідно до пункту 1.1 статті 1 регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, і, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

За змістом підпункту 9.1.10 пункту 9.1 статті 9 Податкового кодексу України плата за землю належить до загальнодержавних податків і зборів, яка в силу вимог підпункту 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 цього ж Кодексу є податком і справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Відповідно до пункту 269.1 статті 269 Податкового кодексу України платниками податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі. Останні ж, як визначено в підпункті 14.1.73 пункту 14.1 статті 14 цього Кодексу, це особи, яким, зокрема, на умовах оренди надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності. Отже, Податковий кодекс визначив обов'язок й орендаря сплачувати земельний податок у формі орендної плати.

Орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - це обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (підпункт 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України). Подібне визначення міститься й у статті 21 Закону № 161-XIV .

Справляння плати за землю, в тому числі й орендної плати, здійснюється відповідно до положень розділу ХIII Податкового кодексу України.

Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем, а підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки (пункт 288.1 статті 288 Податковий кодекс України).

Підпунктом 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 зазначеного Кодексу встановлено, що розмір орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою3 відсотків нормативно грошової оцінки землі.

Тобто, законодавець визначив нижню граничну межу річної суми платежу по орендній платі за земельні ділянки, незалежно від того, чи збігається її розмір із визначеним у договорі.

Відповідно до підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, установлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

При цьому, ст.271 Податкового кодексу України визначена база оподаткування, якою є: нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом; площа земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено.

Згідно п.274.1 ст.274 Податкового кодексу України ставка податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено, встановлюється у розмірі 1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки, за винятком земельних ділянок, зазначених у статтях 272, 273, 276 і 278 цього Кодексу.

Пунктом 286.1 ст.286 Податкового кодексу України визначено, що підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру. Центральні органи виконавчої влади, що реалізують державну політику у сфері земельних відносин та у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, щомісяця, але не пізніше 10 числа наступного місяця, а також за запитом відповідного органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки подають інформацію, необхідну для обчислення і справляння плати за землю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п.286.2 ст.286 Податкового кодексу України платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому ст.46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а надалі така довідка подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі.

Проаналізувавши наведені норми матеріального права, колегія суддів дійшла висновку, що з набранням чинності Податкового кодексу України річний розмір орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, який підлягає перерахуванню до бюджету, має відповідати вимогам підпункту 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 цього Кодексу та є підставою для перегляду встановленого розміру орендної плати.

При цьому, виходячи із принципу пріоритетності норм Податкового кодексу України над нормами інших актів у разі їх суперечності, який закріплений у пункті 5.2 статті 5 Податкового кодексу України, до моменту внесення до такого договору відповідних змін розмір орендної плати в жодному разі не може бути меншим, ніж встановлений підпунктом 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 ПК.

Аналогічна правова позиція міститься у постановах Верховного Суду України від 2 грудня 2014 року № 21-274а14, від 07 квітня 2015 року №21-117а15.

Звертаючись із даним позовом до суду та подаючи апеляційну скаргу, позивач посилається на те, що ним вимоги ст. 288 Податкового кодексу України були виконані в повному обсязі, а орендна плата за землю у податкових деклараціях з плати за землю за 2015-2016 роки обрахована, виходячи із нормативної грошової оцінки землі у розмірі 6 865 545 грн., яка зазначена в договорі оренди від 20.02.2006 року №434, що не було ураховано судом першої інстанції.

Однак, колегія суддів уважає такі доводи необґрунтованими, з огляду на наступне.

З матеріалів справи убачається, що 20.02.2006 між Ніжинською міською радою в особі голови Приходька Михайла Васильовича (орендодавець) та позивачем (орендар) укладено договір оренди землі № 434, відповідно до якого орендодавець на підставі рішення ХХХ сесії ІV скликання від 20.02.2006 надає, а орендар приймає в строкове, платне володіння і користування земельну ділянку площею 8,5820 га. Пунктом 9 договору передбачено, що орендна плата вноситься орендарем у формі та розмірі у грошовій формі на рівні ставки земельного податку та складає 5 721,29 грн. за 1 календарний місяць. До даного договору між сторонами 23.03.2006 укладено додаткову угоду, відповідно до якої договір укладено терміном на 49 років.

Згідно п.5 Договору від 20.02.2006 нормативна грошова оцінка земельної ділянки складає 6 865 545,00 грн.

Разом із тим, 29.12.2010 Ніжинською міською радою прийнято рішення №6-5/2010 Про затвердження грошової оцінки земель м.Ніжина та введено в дію з 01.01.2011. Даним рішенням скасовано рішення Ніжинської міської ради від 06.01.1999 Про затвердження грошової оцінки земель м.Ніжина . У звязку із чим, Ніжинською ОДПІ направлено запит до Ніжинського відділення Управління Держкомзему в Чернігівській області з проханням надати інформацію про наявність земельних ділянок у власності та на умовах оренди, та їх нормативну грошову оцінку, які належать позивачу.

На вказаний запит отримано відповідь, згідно якої нормативно грошова оцінка земельної ділянки, якою користується позивач, складає 14 143 136,00 грн.

Окрім того, Господарським судом Чернігівської області прийнято рішення від 21.10.2013 у справі № 927/1067/13 згідно якого внесено зміни в п.5 Договору оренди земельної ділянки від 20.02.2006 № 434 та встановлено нормативно грошову оцінку земельної ділянки у розмірі 14 143 136,00 грн.

До того ж, питання нормативно грошової оцінки земельної ділянки, якою користується позивач на умовах оренди, досліджувалось в постанові Чернігівського окружного адміністративного від 01.04.2015 у справі № 825/703/14, яка набрала законної сили та якою установлено, що така складає 14 143 136,00 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлені ці обставини.

Покликання позивача в апеляційній скарзі на те, що відсутні будь-які належним чином зареєстровані зміни до відомостей про право оренди земельної ділянки, що виникло на підставі договору оренди №434, щодо розміру грошової оцінки землі та розміру орендної плати, на увагу не заслуговують з огляду на вищевикладене та вимоги ст. 255 КАС України.

Отже, з урахуванням наведеного, судова колегія погоджується із висновком суду першої інстанції про заниження позивачем податкових зобов'язань за платежем плата з юридичних осіб.

Таким чином, податкове повідомлення - рішення від 17.07.2017 року №0002411400, яким нарахована (збільшена) сума грошового зобов'язання ТОВ КБГ ФУДС НІЖИН за платежем орендна плата з юридичних осіб, є обґрунтованим та підстави для його скасування відсутні.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не свідчать про порушення судом норм матеріального чи процесуального права, які могли б призвести до неправильного вирішення справи.

Відтак, апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а оскаржуване судове рішення слід залишити без змін.

Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 1, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд

У х в а л и в :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю КБГ ФУДС НІЖИН залишити без задоволення .

Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 07 вересня 2017 року залишити без змін .

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддяЯ.Б. Глущенко суддя О.М. Кузьмишина суддяО.Є. Пилипенко

(Повний текст ухвали виготовлено 13 листопада 2017 року).