ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08 листопада 2017 року Справа № 910/5086/17
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Головуючого суддіКорсака В.А., суддівАлєєвої І.В., Данилової М.В. розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Делішес Фуд" на ухвалуКиївського апеляційного господарського суду від 17.08.2017 у справі № 910/5086/17 Господарського суду м. Києва за позовомПриватного підприємства "Еко-молпродукт" доТовариства з обмеженою відповідальністю "Делішес Фуд" простягнення коштів в судовому засіданні взяли участь представники: - позивачане з'явився - відповідачаЗурнаджи Є.Є.
ВСТАНОВИВ:
Рішенням Господарського суду міста Києва від 03.07.2017 (суддя Ковтун С.А.) позовні вимоги задоволені частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Делішес Фуд" на користь приватного підприємства "Еко-молпродукт" 211 801,50 грн. боргу, 44 542,32 грн. пені, 3 845,16 грн. судового збору. В іншій частині позову відмовлено.
Не погодившись із зазначеним рішенням суду, Товариство з обмеженою відповідальністю "Делішес Фуд" оскаржило його в апеляційному порядку.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 17.08.2017 (головуючий суддя Хрипун О.О., суддів: Тарасенко К.В., Корсакової Г.В.), у даній справі апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Делішес Фуд" на рішення Господарського суду міста Києва від 03.07.2017 повернуто скаржнику без розгляду на підставі пунктів 3 частини першої статті 97 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку з тим, що скаржником не було додано документів, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі. Клопотання про відстрочення сплати судового збору залишено судом без задоволення, оскільки заявником не було надано доказів на підтвердження того, що його майновий стан перешкоджав сплаті судового збору.
Не погоджуючись з ухвалою суду апеляційної інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю "Делішес Фуд" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить її скасувати, а справу направити на розгляд до Київського апеляційного господарського суду.
У відзиві на касаційну скаргу Приватне підприємство "Еко-молпродукт" заперечує проти доводів скаржника і просить суд залишити оскаржувану ухвалу Київського апеляційного господарського суду без змін, а скаргу - без задоволення.
Приватне підприємство "Еко-молпродукт" не реалізувало процесуальне право на участь у судовому засіданні суду касаційної інстанції, хоча про час та місце його проведення було повідомлене належним чином.
Перевіривши доводи касаційної скарги, юридичну оцінку встановлених фактичних обставин, проаналізувавши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.
Частиною третьою статті 94 Господарського процесуального кодексу України передбачено, до апеляційної скарги додаються, серед іншого, докази сплати судового збору.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 97 ГПК України апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається апеляційним господарським судом, якщо до скарги не додано документів, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.
Повертаючи без розгляду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Делішес Фуд" на підставі пункту 3 частини першої статті 97 ГПК України, апеляційний господарський суд виходив з того, що до апеляційної скарги не додано доказів сплати судового збору у встановленому законом порядку і розмірі. При цьому, додане до апеляційної скарги клопотання про відстрочення сплати судового збору розцінено судом як необґрунтоване, оскільки апелянтом не було надано жодних доказів на підтвердження того, що його майновий стан перешкоджав сплаті судового збору.
З таким висновком погоджується і колегія суддів касаційної інстанції, враховуючи наступне.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що до апеляційної скарги не додано доказів сплати судового збору, однак апелянтом заявлено клопотання про відстрочення сплати судового збору у зв'язку з тим, що були на момент звернення з апеляційною скаргою до суду, на рахунках підприємства відсутні грошові кошти, необхідні для оплати суми судового збору, що обумовлено виплатою заробітної плати та сплатою сум податків, також, скаржник посилався на наслідки економічної кризи 2014-2016 років, в результаті якої у підприємства немає відповідних власних доходів для своєчасної сплати судового збору.
Статтею 8 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.
У пункті 3 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" від 21.02.2013 № 7 (із змінами і доповненнями) зазначено, що при розгляді питань, пов'язаних з відстроченням та розстроченням сплати судового збору, зменшенням його розміру або звільненням від його сплати (стаття 8 Закону) і застосуванням приписів Закону щодо пільг зі сплати судового збору (стаття 5 Закону) господарським судам слід враховувати, що єдиною підставою для вчинення господарським судом дій, зазначених у статті 8 Закону, є врахування ним майнового стану сторін.
Клопотання про відстрочення (розстрочення) сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати може бути викладене в заяві чи скарзі, які подаються до господарського суду, або окремим документом. Особа, яка заявляє відповідне клопотання, повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав сплаті нею судового збору у встановленому порядку і розмірі.
З наведеного випливає, що відстрочення (розстрочення) сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від сплати судового збору, є правом суду і може мати місце за наявності виключних обставин.
Отже, виходячи з наведених положень, суд може відстрочити, розстрочити або звільнити від сплати судового збору при врахуванні майнового стану скаржника, який останній повинен довести суду, надавши відповідні докази в розумінні ст. 36 ГПК України.
Згідно зі ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
До клопотання заявником (апелянтом) не було надано жодних фінансових та бухгалтерських документів, що характеризують його фінансовий стан, а саме баланс річний (звіт про фінансовий стан підприємства), річний звіт про фінансові результати (звіт про сукупний дохід), банківські довідки по його рахунках тощо.
Таким чином, враховуючи, що Товариством з обмеженою відповідальністю "Делішес Фуд" до матеріалів апеляційної скарги не було додано жодних доказів на підтвердження того, що його майновий стан перешкоджав вчасній сплаті судового збору у встановлених законом розмірі і порядку та не наведено обґрунтованих підстав, висновок суду апеляційної інстанції про відмову у задоволенні клопотання про відстрочення сплати судового збору за подання апеляційної скарги колегія вважає достатньо обґрунтованим.
Згідно зі ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Пункт 1 ст. 6 Конвенції гарантує кожному право на звернення до суду позовом щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
В рішеннях Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України", від 30.05.2013 у справі "Наталія Михайленко проти України", зазначено, що право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг; оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства та окремих осіб.
Тим не менш, обмеження, що застосовуються, не повинні обмежувати доступ, що залишається для особи, у такий спосіб або такою мірою, щоб сама суть права була порушена. Більш того, обмеження не відповідає п. 1 ст. 6 Конвенції, якщо воно не переслідує легітимну ціль та якщо немає розумного співвідношення між засобами, що застосовуються та ціллю, якої прагнуть досягти (п. 31 рішення Європейського суду з прав людини від 30.05.2013 у справі "Наталія Михайленко проти України").
Таким чином, обмеженням права на доступ до суду, зокрема, є визначений в ГПК України обов'язок заявника при зверненні до суду сплачувати судовий збір. Невиконання заявником вищенаведених вимог процесуального законодавства наділяє суд правом не приймати до розгляду та повертати позовну заяву (в т.ч. апеляційну скаргу) заявнику.
В рішенні Європейського суду з прав людини у справі Креуз проти Польщі, no. 28249/95, від 19.06.2001 зазначено, що вимога сплати зборів цивільними судами у зв`язку з поданням позовів, які вони мають розглянути, не може вважатися обмеженням права доступу до суду.
В даному випадку, апеляційний суд, повертаючи без розгляду скаргу з підстав відсутності доказів сплати судового збору, надав належну оцінку посиланням скаржника, викладеним у його клопотанні про відстрочення сплати судового збору, правильно застосував п. 3 ч. 1 статті 97 ГПК України та статтю 8 Закону України "Про судовий збір".
Доводи, які викладені у касаційній скарзі не спростовують наведених висновків.
За таких обставин, касаційна скарга задоволенню не підлягає.
Відповідно до пункту 1 статті 111 9 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
Керуючись статтями 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 , 111 13 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В :
Касаційну скаргу залишити без задоволення.
Ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 17.08.2017 у справі № 910/5066/17 залишити без змін.
Головуючий суддя В. А. Корсак
С у д д і І. В. Алєєва
М. В. Данилова
Суд | Вищий господарський суд України |
Дата ухвалення рішення | 08.11.2017 |
Оприлюднено | 15.11.2017 |
Номер документу | 70224220 |
Судочинство | Господарське |
Господарське
Вищий господарський суд України
Корсак B.A.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні