Рішення

від 09.11.2017 по справі 908/1831/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 22/72/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.11.2017 Справа № 908/1831/17

Господарський суд Запорізької області у складі судді Ярешко О.В., при секретарі Лінчук А.В.

представник позивача - не з'явився (ОСОБА_1, довіреність № 52 від 19.09.2017 р., у судовому засіданні 05.10.2017 р.);

представник відповідача - не з'явився

Розглянувши в судовому засіданні матеріали справи № 908/1831/17

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Едем-Авто» (08131, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, с. Софіївська Борщагівка, вул. Соборна, буд. 1)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Техшина» (69035, м. Запоріжжя, вул. Незалежної України, буд. 45; адреса фактичного місцезнаходження: 69057, м. Запоріжжя, вул. Антенна, 10-а)

про стягнення 36246,22 грн.

СУТЬ СПОРУ:

12.09.2017 р. до господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Едем-Авто» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Техшина» про стягнення 36181,41 грн., із яких: 32914,00 грн. основного боргу, 2632,39 грн. втрат від інфляції, 635,02 грн. 3% річних.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.09.2017 р. справу № 908/1831/17 передано на розгляд судді Ярешко О.В.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 14.09.2017 р. позовна заява прийнята до розгляду суддею Ярешко О.В., порушено провадження по справі № 908/1831/17, присвоєно справі номер провадження 22/72/17, справу призначено до розгляду в засіданні на 05.10.2017 р.

Ухвалою суду від 25.09.2017 р. на підставі ст. 74-1 ГПК України задоволено клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Едем-Авто» про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції. Доручено Києво-Святошинському районному суду Київської області забезпечити проведення відеоконференції 05.10.2017 р. об 11-00 год. у приміщенні Києво-Святошинського районного суду Київської області за адресою: 03170, м. Київ, вул. Мельниченка, 1.

Ухвалою суду від 05.10.2017 р. на підставі ст. 77 ГПК України розгляд справи відкладено на 24.10.2017 р.

Ухвалою суду від 13.10.2017 р. на підставі ст. 74-1 ГПК України задоволено клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Едем-Авто» про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції. Доручено Києво-Святошинському районному суду Київської області забезпечити проведення відеоконференції 24.10.2017 р. об 11-30 год. у приміщенні Києво-Святошинського районного суду Київської області за адресою: 03170, м. Київ, вул. Мельниченка, 1.

У судове засідання 24.10.2017 р. представник відповідача не з'явився. Судове засідання в режимі відеоконференції не відбулося у зв'язку з тим, що Києво-Святошинський районний суд Київської області не вийшов на зв'язок, що підтверджується актом від 24.10.2017 р. Ухвалою суду від 24.10.2017 р. на підставі ст. 77 ГПК України розгляд справи відкладено на 09.11.2017 р.

Ухвалами суду від 30.10.2017 р., від 06.11.2017 р. відмовлено в задоволенні клопотань Товариства з обмеженою відповідальністю «Едем-Авто» про участь у судовому засіданні 09.11.2017 р. у режимі відеоконференції.

У судовому засіданні 09.11.2017 р. справу розглянуто, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

12.10.2017 р. від позивача до суду надійшло письмове уточнення позовних вимог (вих. № 163 від 06.10.2017 р.), яке по суті є заявою про збільшення розміру позовних вимог. Згідно з заявою просить стягнути 32914, 00 грн. основного боргу, 2696,28 грн. втрат від інфляції, 631,10 грн. 3% річних.

Враховуючи приписи ст. 22 ГПК України, якою визначено право позивача до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог, зазначена заява прийнята судом до розгляду.

02.11.2017 р. на електронну адресу суду та 07.11.2017 р. поштою від позивача надійшло письмове уточнення позовних вимог (вих. № 191 від 02.11.2017 р.), яке по суті є заявою про збільшення розміру позовних вимог. Згідно з заявою просить стягнути 32914, 00 грн. основного боргу, 2702,87 грн. втрат від інфляції, 629,35 грн. 3% річних.

Зазначена заява прийнята судом до розгляду на підставі ст. 22 ГПК України.

Таким чином, розгляду підлягають позовні вимоги, згідно з заявою позивача про збільшення розміру позовних вимог (вих. № 191 від 02.11.2017 р.).

Представник позивача в судове засідання 09.11.2017 р. не з'явився. 07.11.2017 р. на електронну адресу суду від позивача надійшло письмове клопотання (вих. № 195 від 07.11.2017 р.) про розгляд справи без участі представника позивача на підставі наявних у справі матеріалів (уточнень позовних вимог, розрахунків, пояснень, копій документів, що підтверджують заявлені вимоги, тощо).

Клопотання позивача задоволено судом на підставі ст. 22 ГПК України.

Позовні вимоги мотивовано наступним. Позивачем за умовами договору поставки № 191216 від 19.12.2016 р. здійснювалася поставка відповідачу товару, що підтверджується видатковими накладними. Відповідач за поставлений товар розрахувався неповністю. Неоплаченими залишилися видаткові накладні від 23.12.2016 р. №№ ЕРН00003275, ЕРН00003285, ЕРН00003283, від 09.02.2017 р. № ЕРН00003691. У письмовому поясненні (вих. № 163 від 06.10.2017 р.) позивач зазначив, що повернення товару на загальну суму 3816,00 грн., про яке зазначалося в позовній заяві, в акті звірки не відображено. Дана інформація була заявлена позивачем, проте через відсутність у нього накладної на повернення товару або іншого первинного бухгалтерського документу, позивач не може довести цю обставину. В акті звірки відображено 20.12.2016 р. поставку товару на 3816,00 грн. та оплату даної поставки 19.12.2016 р., відповідно, якщо мало місце повернення товару за поставкою від 20.12.2016 р., то виключення даної суми з загальної суми заборгованості можливо лише після підписання сторонами акту про зарахування зустрічних вимог. Позов обґрунтований ст.ст. 525, 526, 599, 611 ЦК України, ст. 193 ГК України.

Відповідач у судові засідання не з'являвся, причини неявки суду невідомі. Письмовий відзив на позов та витребувані документи суду не надав. Будь-яких письмових заяв, клопотань від відповідача не надходило. Ухвала про порушення провадження в справі та призначення судового засідання направлена відповідачу на адресу, зазначену у Витягу з ЄДРЮО станом на 12.09.2017 р.: 69035, м. Запоріжжя, вул. Незалежної України, буд. 45, та на адресу фактичного місцезнаходження, зазначену в позовній заяві: 69057, м. Запоріжжя, вул. Антенна, буд. 10-а.

Ухвала про порушення провадження в справі, направлена на адресу відповідача: 69035, м. Запоріжжя, вул. Незалежної України, буд. 45, повернута суду поштовим відділенням зв'язку через закінчення терміну зберігання. Ухвала про порушення провадження в справі, направлена на адресу відповідача: 69057, м. Запоріжжя, вул. Антенна, буд. 10-а, отримана представником відповідача 28.09.2017 р., що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

Відповідно до п. 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. N 18 Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції , у разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Суд визнав можливим розглянути справу на підставі ст. 75 ГПК України у відсутність представників сторін за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

19.12.2016 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю Едем-Авто (постачальник за договором, позивач у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю Компанія Техшина (покупець за договором, відповідач у справі) укладено договір поставки № 191216, за умовами якого постачальник зобов'язався поставляти покупцю визначені цим договором запчастини та експлуатаційні матеріали (далі - товар), а покупець зобов'язався приймати товар та оплачувати його (п. 1.1 договору).

Номенклатура, найменування, одиниця виміру, походження товару, загальна кількість, ціна за одиницю товару, що підлягає поставці за цим договором, умови поставки визначаються у рахунках-фактурах та товарних накладних, або інших передбачених чинним законодавством документах на товар, які є невід'ємною частиною договору та остаточно узгоджуються сторонами на кожну окрему партію товару (п. 2.2).

Згідно з п. 2.4 поставка товару здійснюється на умовах EXW - склад постачальника протягом 2 робочих днів. Товар переходить у власність покупця з моменту передачі товару покупцю на складі постачальника. Доказом передачі постачальником товару є накладна.

Згідно з п.п. 3.1, 3.2 оплата згідно даного договору здійснюється покупцем шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника на підставі рахунку-фактури. Товар за домовленістю сторін поставляється на умовах відстрочення платежу. У разі поставки товару на умовах відстрочення платежу, оплата за поставлений товар здійснюється покупцем шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника протягом 3 календарних днів із моменту переходу права власності на товар.

Відповідно до п. 9.2 даний договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами та діє до 31.12.2017 р.

Як слідує з матеріалів справи, позивач згідно з умовами договору № 191216 від 19.12.2016 р. поставив відповідачу товар на загальну суму 35514,00 грн., згідно з видатковими накладними:

№ ЕРН00003275 від 23.12.2015 р. на суму 158,00 грн. (виставив рахунок № ЕС000011218 від 22.12.2016 р. на суму 158,00 грн.),

№ ЕРН00003283 від 23.12.2015 р. на суму 19817,00 грн. (виставив рахунок № ЕС000011261 від 23.12.2016 р. на суму 19817,00 грн.),

№ ЕРН00003285 від 23.12.2015 р. на суму 14974,00 грн. (виставив рахунок № ЕС000011259 від 23.12.2016 р. на суму 14974,00 грн.),

№ ЕРН00003691 від 09.02.2017 р. на суму 565,00 грн. (виставив рахунок № ЕС000012790 від 09.02.2017 р. на суму 565,00 грн.).

Товар отриманий представником відповідача, підпис якого міститься в графі видаткових накладних покупець , підпис скріплений круглою печаткою товариства-відповідача.

Згідно з матеріалами справи відповідач перерахував позивачу 01.02.2017 р. суму 1000,00 грн. та 16.02.2017 р. суму 1100,00 грн. по рахунку № ЕС000011259 від 23.12.2016 р., заборгованість за вказаному рахунку (видаткова накладна № ЕРН00003285 від 23.12.2015 р. на суму 14974,00 грн.) склала суму 12874,00 грн.

Відповідно до листа відповідача від лютого 2017 року, сплачена останнім 23.01.2017 р. сума 500,00 грн. зарахована позивачем в оплату по рахунку № ЕС000012790 від 09.02.2017 р., заборгованість за вказаним рахунком (видаткова накладна № ЕРН00003691 від 09.02.2017 р. на суму 565,00 грн.) склала суму 65,00 грн.

Інші видаткові накладні, що покладені в підставу позову, відповідачем не оплачені. Загальна сума заборгованості склала суму 32914,00 грн.

Згідно з фіскальним чеком від 22.03.2017 р. позивач направив відповідачу претензію № 1 від 21.03.2017 р., відповідно до якої вимагав сплати борг у сумі 32914,00 грн., який виник за договором № 191216 від 19.12.2016 р., а також втрати від інфляції та 3% річних.

Відповідь на претензію відповідач не надав, заборгованість не сплатив.

Враховуючи наявну заборгованість, позивач звернувся до суду з позовом, за яким порушено провадження в даній справі.

Згідно з положеннями ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших правових актів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтями 11, 509 ЦК України встановлено, що підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору є договір.

Статтею 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За приписами ст. 629 ЦК України - договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Строком договору, відповідно до ст. 631 ЦК, є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.

Правовідносини сторін врегульовано договором поставки.

Згідно зі ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 691 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Статтею 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Приписами ст. 692 ЦК України визначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем за умовами договору поставки № 191216 від 19.12.2016 р. був поставлений відповідачу товар згідно з переліченими вище видатковими накладними. Товар оплачений частково на суму 2600,00 грн.

Таким чином, заборгованість відповідача за поставлений товар по договору № 191216 від 19.12.2016 р. складає суму 32914,00 грн. (35514,00 грн. (сума поставки) - 2600,00 грн. (сума оплати).

Відповідно до п.п. 1, 2, 3 частини 3 ст. 129 Конституції України основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, забезпечення доведеності вини, змагальність сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом та змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами (ст.ст. 4 2 , 4 3 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ст.ст. 32, 33 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно із ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Задовольняючи позов у частині стягнення основної суми боргу, суд бере до уваги, що факт поставки підтверджується підписаними двома сторонами видатковими накладними, а також частковою оплатою товару відповідачем. Відповідач своїм процесуальним правом на участь в судовому розгляді спору не скористався, письмового відзиву на позов суду не надав. Доказів недійсності договору № 191216 від 19.12.2016 р. матеріали справи не містять. Укладення договору поставки № 191216 від 19.12.2016 р. відповідач не заперечив, отримання товару за видатковими накладними, які покладені в підставу позову, не спростував, доказів повного виконання грошового зобов'язання за договором № 191216 (доказів оплати товару) суду не надав.

Таким чином, позовна вимога про стягнення суми основного боргу в розмірі 32914,00 грн. є обґрунтованою, доведеною, основаною на законі.

Позивачем також заявлена вимога, згідно з уточненням позовних вимог (вих. № 191 від 02.11.2017 р.), про стягнення з відповідача на його користь на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України суми 629,35 грн. 3% річних та суми 2702,87 грн. втрат від інфляції.

Частиною 2 статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Факт порушення відповідачем термінів розрахунків є доведеним. Вимога про стягнення 3% річних та втрат від інфляції заявлена обґрунтовано.

Позивач нараховує 3% річних окремо за кожною видатковою накладною за загальний період із 29.12.2016 р. до 15.08.2017 р.

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок 3% річних судом встановлено, що позивачем при розрахунку допущені арифметичні помилки.

Відповідно до п. 1.12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 р. № 14 постанови Пленуму з огляду на вимоги частини першої статті 47 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

Згідно з перерахунком суду, сума 3% річних у межах заявленого позивачем періоду становить суму 626,95 грн., яка стягується з відповідача на користь позивача. В іншій частині вимоги про стягнення 3% річних судом відхиляються.

Втрати від інфляції нараховані позивачем за загальний період із січня по липень 2017 р. включно.

У постанові Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 р. № 14 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань роз'яснено, що індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Таким чином, найменший період визначення інфляційних втрат складає місяць. При стягненні інфляційних за прострочення виконання боржником грошового зобов'язання термін прострочення якого становить менше ніж місяць, індекс інфляції при визначенні заборгованості не нараховується.

З урахуванням викладеного вище, враховуючи здійснені відповідачем оплати, суд, здійснивши перерахунок втрат від інфляції встановив, що в межах загального періоду, визначеного позивачем, втрати від інфляції становлять суму 2562,44 грн.

Таким чином, з відповідача на користь позивача стягується сума 2562,44 грн. втрат від інфляції. В іншій частині вимоги про стягнення інфляційних втрат судом відхиляються.

На підставі викладеного, позов у цілому задовольняється частково.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судовий збір покладається на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 22, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Едем-Авто» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Техшина» задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Техшина» (69035, м. Запоріжжя, вул. Незалежної України, буд. 45, код ЄДРПОУ 39846529) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Едем-Авто» (08131, Київська область, Києво-Святошинський район, с. Софіївська Борщагівка, вул. Соборна, буд. 1, код ЄДРПОУ 35772789) суму 32914 (тридцять дві тисячі дев'ятсот чотирнадцять) грн. 00 коп. основного боргу, суму 626 (шістсот двадцять шість) грн. 95 коп. - 3% річних, суму 2562 (дві тисячі п'ятсот шістдесят дві) грн. 44 коп. втрат від інфляції, суму 1593 (одна тисяча п'ятсот дев'яносто три) грн. 70 коп. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Повне рішення складено 14 листопада 2017 р.

Суддя О.В. Ярешко

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів із дня оголошення місцевим господарським судом. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання повного рішення.