Постанова

від 30.05.2007 по справі 16/24-07

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Україна

Україна

Харківський апеляційний

господарський суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" травня 2007

р.                                                          

Справа № 16/24-07 

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Токар М.В.,

судді Івакіна В.О. , Сіверін В.І.

при секретарі Чудних С.О.

за

участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1, ОСОБА_2

відповідача -  Талагаєва

Л.С., Прасол Ю.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні

Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача

(вх. № 1398С/1-8) на рішення господарського суду Сумської області від

14.03.07 р. по справі № 16/24-07

за позовом Приватний

підприємець ОСОБА_1, м. Конотоп

до ВАТ "Конотопське управління

механізації будівництва та автотранспорту" м. Конотоп

про внесення змін до договору купівлі-продажу

частини нежитлового приміщення

встановила:

 Позивач, ПП ОСОБА_1,

17.01.2007 р. звернувся до господарського суду Сумської області з позовною

заявою про внесення змін в договір купівлі-продажу від 07.11.2003 р.,

укладеного між ПП ОСОБА_1 та ВАТ "Конотопське управління механізації,

будівництва та автотранспорту" в частині предмету договору, в пунктах 1,

3, 4, 6 та заключній частині договору слова "6/25 частини підприємства

викласти в редакції "6/25 частин нежитлових приміщень підприємства".

Рішенням господарського суду Сумської області від 14.03.2007 р. по

справі  №16/24-06 (суддя Моїсеєнко В.М.)

в задоволенні позовних вимог було відмовлено.

Позивач, ПП ОСОБА_1, з судовим рішенням місцевого господарського

суду не погодившись, подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та

прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Відповідач, ВАТ "Конотопське управління механізації

будівництва та автотранспорту" , у відзиві на апеляційну скаргу та

уповноважений представник в судовому засіданні зазначив, що судом першої

інстанції правомірно відмовлено позивачу у задоволенні позовних вимог. Просить

залишити без змін рішення господарського суду Сумської області від 14.03.2007

р. по даній справі.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши у судовому засіданні

уповноважених представників сторін, перевіривши правильність застосування

господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального

права, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила

наступне.

07.11.2003р. сторони уклали договір купівлі-продажу частини

нежитлового приміщення площею 1858,9 кв. м., розташованого в ІНФОРМАЦІЯ_1.

Згідно умов договору ВАТ “Конотопське управління механізації будівництва та

автотранспорту”,( відповідач ) продало, а ОСОБА_1,( позивач) купив 6/25 частин

підприємства площею 7927,5 кв. м., що знаходиться в ІНФОРМАЦІЯ_1 ( а. с.

8). 

Продаж вчинено за 50600 грн., які покупець сплатив продавцю до

підписання цього договору   квитанціями №

НОМЕР_1, № НОМЕР_2, № НОМЕР_3 та НОМЕР_4.

Зазначений договір 07.11.2003 р. посвідчений приватним нотаріусом

Конотопського міського нотаріального округу ОСОБА_3

17.11.2003р. сторони склали акт приймання-передачі частини

ремонтно-виробничого корпусу інв. № НОМЕР_5 площею 7927,5 кв. м.( а. с. 10).

В договорі також зазначено, що земельна ділянка у власність не

передавалася.

Позивач просить внести зміни в даний договір в частині предмету

договору, а саме, слова “6/25 частин підприємства” замінити словами “6/25

частин нежитлових приміщень підприємства”, зазначає, що всі дії стосовно

виконання умов договору сторонами були виконані.

Згідно вимог п.1 ст.29 Цивільного кодексу УРСР, який діяв на час

виникнення правовідносин, юридична особа набуває цивільних прав і бере на себе

цивільні обов'язки через свої органи, що діють у межах прав, наданих їм за

законом або статутом. В даному випадку сторони діяли при укладенні договору в

межах наданих їм прав та покладених на них обов'язків.

Відповідно до п.9 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного

кодексу України до договорів, що були укладені до 01.01.2004р. і продовжують

діяти після набрання чинності Цивільним кодексом України, застосовуються

правила цього Кодексу щодо підстав , порядку і наслідків зміни або розірвання

договорів окремих видів незалежно від дати їх укладення.

За правилами ст.71 ЦК УРСР до позовів про внесення змін або

розірвання договорів застосовується загальний строк позовної давності - 3 роки.

Як свідчать матеріали справи, позивачу було відомо про всі істотні

умови договору, в тому числі і про предмет позову, з 07.11.2003р., тобто з дня

укладення договору і саме з цього часу починається перебіг строку позовної

давності.

Зі змісту договору вбачається, що він виконаний сторонами на час

його підписання та нотаріального посвідчення, продавець продав майно, а

покупець сплатив за нього кошти.

Відповідно до п.1 ст.631 ЦК України та п.7 ст.80 ГК України строк

дії договору визначається як час, впродовж якого існують зобов'язання сторін,

що виникли на основі цього договору, то виконання сторонами договірних

зобов'язань означає закінчення строку дії такого договору.

Крім того, відповідно до п.2 ст.651 ЦК України договір може бути

змінено за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення

договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або

законом. Тобто, істотним вважається таке порушення стороною договору, коли

внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, що

вона розраховувала при укладанні договору.

Однак, як вбачається з матеріалів справи, позивач отримав у

власність всі перераховані в договорі приміщення, які мають ознаки нежитлових.

З позовною заявою ОСОБА_1 звернувся до господарського  суду 17.01.2007 р. тобто з пропуском

трирічного строку позовної давності. А тому, 

посилання позивача на те, що відповідач в листопаді 2006р. звернувся з

позовом про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 07.11.2003р., а

тому перебіг строку позовної давності перервався, є необґрунтованим, так як

позовна заява, на яку посилається представник позивача, надійшла до

господарського суду Сумської області лише 28.11.2006р. ( а. с. 69), тобто після

закінчення 3-річного строку.

Будь-яких інших доказів, які б підтверджували зупинення або

переривання строку позовної давності, позивач не подав, а подані ним докази про

знаходження в провадженні Конотопського міськрайонного суду Сумської області

справи по спору між сторонами про розподіл земельної ділянки, суд першої

інстанції вірно не прийняв до уваги, оскільки в договорі купівлі-продажу від

07.11.2003р. зазначено, що земельна ділянка у власність не передавалась.

Згідно із вимогами ч. 3, 4 ст. 267 ЦК України позовна давність

застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним

рішення, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у

спорі, є підставою для відмови у позові.

Таким чином, суд першої інстанції вірно дійшов висновку, що

позовні вимоги не підлягають задоволенню.

    Враховуючи викладене,

колегія суддів вважає, що приймаючи оскаржуване рішення господарський суд

Сумської області забезпечив дотримання вимог чинного законодавства і насамперед

ст.ст. 33, 38, 43 Господарського процесуального кодексу України щодо

всебічного, повного та об'єктивного дослідження усіх фактичних обставин справи

відповідно до чинного законодавства та дав належну правову оцінку наявним у

матеріалах справи доказам, тому підстави для його скасування відсутні.

    Керуючись  ст.ст. 33, 38, 43, 99, 101, п.1. ст.103, 105

Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів  Харківського апеляційного господарського

суду, -

постановила:

1. Апеляційну скаргу позивача залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду Сумської області  від 14.03.2007 р. по справі №16/24 залишити

без змін.

       Постанову апеляційної

інстанції може бути оскаржено в касаційному порядку протягом одного місяця з

дня набрання законної сили .

          Дана постанова

виготовлена в повному обсязі 30.05.2007 р.

         Головуючий суддя                                                                    Токар М.В. 

                                 Судді                                                                   

Івакіна В.О. 

                     Сіверін

В.І.