Постанова

від 12.06.2007 по справі б-31/110-03

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Україна

Україна

Харківський апеляційний

господарський суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 червня 2007 року                                             

Справа № Б-31/110-03

Колегія суддів Харківського апеляційного

господарського суду у складі: головуючого судді    Карбань І.С., судді          Бабакової Л.М., судді  Шутенко І.А.,

при секретарі -Міракові

Г.А.

за участю представників сторін:

кредитора 

-  Харківська

митниця - Шпак В.В. за довіреністю № 01/01-2562 від

06.04.07р.,

ліквідатора -ОСОБА_1

ліцензія  Серія НОМЕР_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні

Харківського апеляційного господарського суду  

апеляційну скаргу  (вх.

№1769Х/2-4) Харківської митниці Державної митної служби, м. Харків на

ухвалу господарського суду Харківської області від 27.04.2007р. по справі №

Б-31/110-03

за

заявою ДПІ у Ленінському районі м. Харкова,

до Приватного

підприємства «Унімакс»м. Харків,

про

визнання банкрутом, - 

встановила:

Постановою господарського суду Харківської області від 19.06.2003

р. Приватне підприємство «Унімакс»визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну

процедуру, ліквідатором призначено ДПІ у Ленінському районі м. Харкова.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 05.05.2004 р.

звільнено ДПІ у Ленінському районі м. Харкова від виконання обов'язків

ліквідатора та призначено ліквідатором арбітражного керуючого ОСОБА_1, поклавши

на нього обов'язки щодо виконання ліквідаційної процедури. Цією ж ухвалою

провадження у справі зупинено. Ухвалою суду від 31.07.2006 р. поновлено

провадження у справі.

Ухвалою господарського суду від 04.09.2006 р. продовжено строк

виконання ліквідаційної процедури до 31.12.2006 р.

До господарського суду надійшов звіт з додатковими документами, в

якому ліквідатор посилався на завершення ліквідаційної процедури.

Харківська митниця  

звернулася до суду першої інстанції 

зі скаргою на дії (бездіяльність) ліквідатора на підставі п.4 ст. 24 та

ст. 25 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання

його банкрутом», в який просидв визнати неправомірними дії ліквідатора

-арбітражного керуючого ОСОБА_1, пов'язані з невизнанням Харківської митниці в

якості кредитора по справі №Б-6771/2-31, а також  просив зобов'язати ліквідатора згідно рішень

комітету кредиторів розпорядитися майном банкрута та провести митне оформлення

товару, що належить ПП «Унімакс»і зберігається на складі скаржника.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 27.04.2007р.

(суддя Пуль О.А.) по справі № Б-31/110-03 відмовлено у задоволенні скарги

Харківської митниці на дії (бездіяльність) ліквідатора.           Затверджено наданий суду

ліквідаційний звіт, ліквідаційний баланс. Ліквідовано юридичну особу - Приватне

підприємство «Унімакс», м. Харків, код 31149446, зареєстрованого Виконавчим Харківським

міськвиконкомом  18.09.2000 року, про що

зроблено запис у журналі обліку реєстраційних справ за № 04059243Ю0019544,

місцезнаходження м. Харків, вул. Котлова, 8, кв. 15. Провадження по справі

припинено.  Зобов'язано Головне

управління  статистики по Харківській

області виключити з Єдиного Державного реєстру підприємства та організацій

України Приватне підприємство «Унімакс», м. Харків, код 31149446. Зобов'язано

державного реєстратора внести до Єдиного державного реєстру запис про

проведення державної реєстрації припинення юридичної особи - Приватне

підприємство «Унімакс», м. Харків, код 31149446, та передати органам, які

здійснювали облік, відповідне повідомлення для зняття юридичної особи -ПП

«Унімакс»з обліку.

Харківська митниця Державної митної служби,  не погодившись  з ухвалою господарського суду Харківської

області від 27.04.2007р. по даній справі, подала апеляційну скаргу, в якій

просила вказану ухвалу скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити

скаргу Харківської митниці на дії (бездіяльність) ліквідатора-арбітражного керуючого

ОСОБА_1, посилаючись на порушення норм матеріального  та процесуального  права. 

Апелянт вказував, що в матеріалах справи достатньо документів, які

підтверджують поставку ПП «Унімакс»aflex izolacji Sp. z.o.o.»товару, який

заходиться на складі митниці. В зв'язку з чим апелянт зазначав, що відповідно

до п. 3.3. контракту поставка товару здійснювалась на умовах EXW м. Заров,

Польща. Умови поставки розуміються відповідно до відповідно до правил

«Інкотермс»в редакції 2000р. Датою поставки є дата здачі товару транспортній

організації для відправки набувачеві, що підтверджується міжнародною

транспортною накладною CMR № 0286765, інвойсами (рахунками-фактурами) № 2001283

та № 2001282 від 20.09.01р. Дані документи підписані фірмою aflex izolacji Sp.

z.o.o.»товару зазначеного в розпорядчих документах. 01.01.2000р. Міжнародною

торговою палатою введені в дію офіційні правла Міжнародної торгової палати

для  тлумачення торгівельних термінів

Інкотермс, які  полегшують введення

міжнародної торгівлі.

Апелянт вважав, що посилання на Інкотермс-2000 в договорі

купівлі-продажу чітко визначає відповідні обов'язки сторін  та зменшує ризик юридичних ускладнень.

Апелянт також вказував, що відповідно до п. Б.5 вказаних

Правил  покупець зобов'язаний нести всі

ризики втрат чи пошкодження товару з моменту, коли він є поставленим у

відповідності до п. А.4. В п. А.4 Правил зазначено, що продавець зобов'язаний

надати товари у розпорядження  покупця в

названому місці поставки, без завантаження на будь-яких приймаючих транспортний

засіб, в узгоджений день чи в межах погодженого періоду або, якщо такого часу

не обумовлено, у строк, зазначений для поставки аналогічних товарів.  Згідно з п. Б.3 покупець зобов'язаний  прийняти поставку товару, як тільки її

здійснено  у відповідності  до ст. ст. А.4 і А.7 Правил.

На думку апелянта при прийняті оскаржуваної ухвали судом першої

інстанції не було враховано факту подання ПП «Унімакс»до Харківської митниці

вантажної митної декларації № 80000/1/342606 від 10.01.02р. Даний факт свідчить

про те, що  товар задекларований у

вказаній  декларації належить    на праві власності ПП «Унімакс»    тому, що відповідно до ч. 2 ст. 46 Митного

кодексу України декларування транспортних засобів,  товарів та інших предметів, а також предметів

міжнародних, іноземних організацій та представництв здійснюється

безпосередньо  власником або на підставі

договору іншими підприємствами, що допущені митницею до декларування.  

Ліквідатор, подав відзив на 

апеляційну скаргу, в якому вважав скаргу Харківської митниці

безпідставною. В обґрунтування своїх заперечень на скаргу ліквідатор вказував,

що відповідно до  ст. 25, 26 Закону

України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його

банкрутом», в результаті проведення ліквідатором всебічних заходів по виявленню

та поверненню майна банкрута ПП «Унімакс»з'ясувалось, що на митниці

знаходиться вантаж, який надійшов на адресу банкрута ПП «Унімакс». Ліквідатор

звернувся до Східної регіональної митниці вих. № 117 від 11.08.04р. Отримано

відповідь № 36/01-8548 від 27.08.04р., що майно передане на склад по акту від

27.06.02р., зберігається на складі митниці. Ліквідатор знову звернувся до

керівництва митниці з проханням повідомити про місце знаходження вантажу

банкрута (лист № 256 від 07.11.05р.) та отримав відповідь, що на митниці

відсутній вантаж, який належить банкруту ПП «Унімакс»(лист №36/01-10293 від

07.12.05р.).  Після цього, ліквідатор

надіслав ще листа до митниці (лист № НОМЕР_3) з проханням повідомити про

наявність вантажу, що знаходиться на митниці під митним контролем і надійшов на

адресу банкрута ПП «Унімакс». Ліквідатор отримав від митниці відповідь

(лист №НОМЕР_2), де підтверджувалось, що вантаж знайдено і знаходиться на

складі митниці.

Ліквідатор також вказував, що після закінчення кримінальної

справи, відносно колишнього керівника, сумісно з працівниками митниці, було

проведено інвентаризацію вантажу, що знаходиться на території митного складу

відповідно документів, який надійшов на адресу ПП «Унімакс»та складено

інвентаризаційний опис від 10.08.2006р.

Також митницею було заявлено кредиторські вимоги до банкрута ПП

«Унімакс»за зберігання вантажу на складі митниці, які ліквідатор помилково

включив до реєстру вимог кредиторів боржника.

Ліквідатор зазначав, що після проведення роботи з митницею по

поверненню майна до ліквідаційної маси банкрута ліквідатором було з'ясовано, що

на митниці відсутні документи, які підтверджують, що це майно належить на праві

власності банкруту ПП «Унімакс». Також, такі документи ліквідатором не були

виявлені в ході ліквідаційної процедури. Після ненадання митницею відповідних

документів, підтверджуючих, що майно належить банкруту, ліквідатор повідомив

керівника митниці, що їх кредиторські вимоги являються безпідставними і

виключені із реєстру вимог кредиторів банкрута ПП «Унімакс»(№27 від 12.04.07р).

Ліквідатор стверджував, що на підставі цього, ліквідатор зробив

уточнений Реєстр вимог кредиторів, в якому вимоги Харківської митниці відсутні.

Ліквідатор вважав, що копія контракту, на який посилався апелянт,

є документ, що свідчить про поставку товару однієї сторони до другої сторони, і

ніяк не підтверджує право власності на майно, яке надійшло на адресу банкрута

ПП «Унімакс». Документи, підтверджуючі право власності на майно, яке

знаходиться на митниці, такі, як: договір купівлі-продажі, акти

приймання-передачі, підписані продавцем та покупцем, у ліквідатора і в

Харківської митниці відсутні.

Таким чином, ліквідатор стверджував, що відповідно Закону України

«Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»,

Харківська митниця не має підтверджених кредиторських вимог до боржника, не

являється кредитором банкрута ПП «Унімакс»і не являється стороною по справі

Б-31/110-03.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників

апелянта та ліквідатора, дослідивши доводи апеляційної скарги, перевіривши  правильність 

застосування норм процесуального права, колегією суддів встановлено,

що  ст. 1 Закону України «Про відновлення

платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»зазначено, що  кредитором визнається юридична або фізична

особа, яка має у встановленому порядку підтверджені документами вимоги щодо

грошових зобов'язань до боржника, щодо виплати заборгованості по заробітній

платі працівникам боржника, а також органи державної податкової служби та інші

державні органи, які здійснюють контроль за правильністю та своєчасністю

справляння податків і зборів (обов'язкових платежів). Грошовим зобов'язанням

вважається зобов'язання боржника заплатити кредитору певну грошову суму

відповідно до цивільно-правового договору та на інших підставах, передбачених

цивільним законодавством України.

З матеріалів справи видно, що ліквідатором здійснено офіційне

оголошення про визнання боржника банкрутом у газеті Голос України  від 09.09.2006р. № 167, а  Харківська митниця Державної митної служби

02.10.2006 р. звернулась до ліквідатора з претензією до боржника про

сплату  заборгованості по митному

збору  станом на 01.09.2006р. у сумі

1541672,31 грн. (т. 3 а.с. 83) з посилання на те, що спірне майно 27.06.2002 р.

за актом прийому-передачі було розміщено на складі Харківської митниці

відповідно до ст. 86 Митного кодексу України від 12.12.91р. № 2097 у зв'язку із

закінченням строку зберігання під митним контролем. До претензії був наданий в

якості доказів акт передачі працівниками митниці предметів на зберігання в касу

(на склад) від 27.01.2002 р.

Ліквідатором були розглянуті вимоги  скаржника та включені до реєстру вимог

кредиторів, про що ліквідатор повідомив Харківську митницю листом від

13.10.2006 р. за № 50 (т. 3 а.с. 86).

Отже, ліквідатор 13.10.2006р. передчасно було визнано Харківську

митницю кредитором боржника, оскільки ліквідатору до претензії не додано

доказів, які б свідчили про наявність будь-яких правовідносин між боржником та

скаржником, які б свідчили про зобов'язання боржника заплатити певну грошову

суму, які б свідчили про те, що боржник має відношення до цього майна або  свідчення того, що боржник є власником

спірного майна, яке передано на зберігання.

Харківською митницею Державної митної служби також були  надані додаткові докази в обґрунтування того,

що боржник є власником спірного майна, а саме: картка відмови у пропуску на

митну територію, вантажна митна декларація від 10.01.2002р., протокол про

порушення митних правил  від 08.11.2002р.,

акт комісійного огляду товарів від 21.06.2002р., копія контракту від 26.04.2001

р. з додатками, інвойс, опис документів, наданих митниці № 342906, довіреність

на оформлення вантажу ПП «Унімакс», СМR (міжнародної транспортної накладної) №

0286765, попередня декларація.

          Відповідно до ст.

334 ЦК України право власності у набувача виникає за договором з моменту

передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом.

Контракт від 26.04.2001 р. з додатковими угодами від 28.05.2001 р.

та 24.09.2001р., укладений між Фірмою izolacji Sp.z.o.o.»та ПП «Унімакс»не

містить переліку або складу майна, що є предметом купівлі-продажу, а зазначає,

що асортимент товару, кількість та ціна встановлюються у замовленнях, що

додаються до кожній партії продукції і є невід'ємною частиною цього договору;

що поставка здійснюється лише на підставі замовлень покупця на умовах EXW м.

Заров; що оплата здійснюється на підставі рахунку-фактури; що прийомка-передача

продукції здійснюється у м. Харкові з оформленням акту прийому-передачі

продукції (т.5 а.с. 152,153).

          В зв'язку з чим із

доданих доказів взагалі не вбачається, що спірне майно було саме тією

продукцією, що замовлено боржником, оскільки не має доказів передання продавцем

за контрактом зазначеної продукції покупцю, не надано доказів її оплати та

оформленого акту прийому -передачі.

Посилання апелянта на те, що митна декларація свідчить про право

власності боржника на спірне майно є безпідставним, оскільки митним

законодавством, яке діяло на час перевезення спірного майна через митний кордон,

зокрема, ст. 45 Митного кодексу України (в редакції від 12.12.1991 р.)

встановлює обов'язок зазначення у заяві при декларуванні точних даних про мету

переміщення через митний кордон України товарів та інших предметів і про самі

товари та інші предмети. Надана  митна

декларація та інші додані до скарги документи не є належними доказами, оскільки

вони не встановлюють факту права власності на спірне майно, а лише допускають

припущення цього.

Крім того, не може вважатися 

власністю боржника частка спірного майна, яку не було зазначено в

товаросупроводних документах (інвойс і CMR), і у зв'язку  з чим було складено протокол про порушення

митних правил № 699/80000/01 (без зазначеної дати складення протоколу) (т. 5

а.с.146).

          Необхідно

зазначити, що під час розгляду господарським судом  Харківської області спору у справі №

11/509-06 за позовом  ліквідатора ПП

«Унімакс»ОСОБА_1 до Харківської митниці м. Харкова про повернення майна не було

встановлено  факту права власності ПП

«Унімакс» на спірне майно ( т. 5 а.с. 62). Вказане рішення   не було скасовано та набрало законної сили.

Викладене свідчить про те, що апелянтом не було доведено факту

набуття права власності на спірне майно боржником.

Отже грошові вимоги 

Харківської митниці до боржника щодо оплати  за збереження спірного майна під митним

контролем є необґрунтованими.

У зв'язку з чим Харківська митниця не є кредитором боржника,

а  ліквідатором було обґрунтовано

12.04.2007 р. відмовлено  у визнанні

вимог Харківської митниці.

          Також з матеріалів

справи видно, що апелянт просив зобов'язати арбітражного керуючого ОСОБА_1  виконати рішення комітету кредиторів щодо

розпорядження спірним майном та проведення його оформлення та подання у митний

режим заяви про відмову на користь держави.

          Відповідно до 

ст. 246 Митного кодексу України рішення про відмову від товару на

користь держави може прийняти лише власник цього товару.

          Враховуючи, що

боржник не є власником спірного майна, ліквідатор не має права приймати рішення

про відмову від товару, у зв'язку з чим прийняття такого рішення комітетом

кредиторів є безпідставним, виходячи з того, що комітет кредиторів взагалі не

має права розпоряджатися або приймати рішення про розпорядження майном

боржника. Такі дії входять до повноважень ліквідатора, а комітет кредиторів

відносно майна згідно ч. 1 ст. 30 Законом України «Про відновлення

платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» вправі встановлювати

певний порядок продажу майна банкрута. Комітет кредиторів не є органом управління

боржника, а є представницьким органом кредиторів на час проведення процедур

банкрутства, який користується правами, чітко визначеними Законом.

Враховуючи те, що апелянтом у відповідності до ст. 33 ГПК України

не було доведено підстав на які він посилався у скарзі  на дії (бездіяльність) ліквідатора

-арбітражного керуючого ОСОБА_1 та апеляційній скарзі, у зв'язку з чим

вимоги  Харківської митниці  є необґрунтованими, тому не підлягає

задоволенню.

На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що  ухвала господарський суд Харківської області

від 27.04.2007р. по справі № Б-31/110-03  прийнята у відповідності до матеріалів справи

та норм чинного законодавства і підлягає залишенню без змін. Заперечення

викладені в апеляційній скарзі є безпідставними та необґрунтованими і

підлягають залишенню без задоволення.

Керуючись статтями 24, 25, 30, 31, 32,  40 Законом України «Про відновлення

платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»,  статтями 99,101, п. 1 ст.103, статтями 105, 106

ГПК України, -

постановила:

Апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Ухвалу господарського суду Харківської області від 27.04.2007р. по

справі № Б-31/110-03 залишити без змін.  

Головуючий суддя                                                                 

          І.С. Карбань.

                         Суддя                                                                        

Л.М.Бабакова.         

                         Суддя                                                                        

І.А. Шутенко.