Рішення

від 06.11.2017 по справі 904/8039/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

06.11.2017 Справа № 904/8039/17

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СПЛАВ-Р", м. Дніпро

до Відповідача-1: Приватного підприємства "Виробничо-комерційна фірма "ЄВРОМЕТИЗ", м. Дніпро

Відповідача-2: Приватного підприємства "Виробнича комерційна фірма "БУДПРОФІТ", м. Дніпро

про стягнення боргу

За зустрічним позовом Приватного підприємства "Виробнича комерційна фірма "БУДПРОФІТ", м. Дніпро

до Товариства з обмеженою відповідальністю "СПЛАВ-Р", м. Дніпро

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача за зустрічним позовом - Приватне підприємство "Виробничо-комерційна фірма "ЄВРОМЕТИЗ", м. Дніпро

про присудження до виконання обов'язку в натурі

Суддя Ніколенко М.О.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1- довіреність № 03-09/2017 від 26.09.17;

від відповідача-1: ОСОБА_2 - довіреність № 33-3 від 22.09.17;

від відповідача-2: ОСОБА_2 - довіреність № 33-3 від 22.09.17.

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "СПЛАВ-Р" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до відповідача-1: Приватного підприємства "Виробничо-комерційна фірма "ЄВРОМЕТИЗ" та відповідача-2: Приватного підприємства "Виробнича комерційна фірма "БУДПРОФІТ" про солідарне стягнення 327779,36 грн., з яких: 270155,76 грн. - основний борг, 2997,60 грн. - 3% річних, 2811,00 грн. - інфляційні втрати, 27015,00 грн. - штраф, 24800,00 грн. - пеня.

Позовні вимоги мотивовані порушенням відповідачем умов договору № 05.12/2016 від 26.12.2016 в частині повної та своєчасної оплати виконаних підрядних робіт.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 22.08.2017 порушено провадження у справі та її розгляд призначено на 27.09.2017.

Ухвалою суду від 27.09.2017 розгляд справи відкладено на 18.10.2017.

Через канцелярію суду, 18.10.2017 від відповідача-2 надійшли заяви про відкладення розгляду справи та про продовження строку розгляду спору на 15 днів.

Ухвалою суду від 18.10.2017 продовжено строк розгляду спору до 06.11.2017 та розгляд справи відкладено на 31.10.2017.

Від Приватного підприємства "Виробнича комерційна фірма "БУДПРОФІТ", через канцелярію суду, 18.10.2017 надійшла зустрічна позовна заява про присудження до виконання обов'язку в натурі, в якій він просить суд зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю Сплав-Р повернути йому три комплекти ремних рейок у комплекті з гостряком с/п Р65 1/9.

Ухвалою суду від 18.10.2017 прийнято зустрічний позов Приватного підприємства "Виробнича комерційна фірма "БУДПРОФІТ" та призначено його до спільного розгляду із первісним позовом у судовому засіданні 31.10.2017. Залучено до участі в справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача за зустрічним позовом - Приватне підприємство "Виробничо-комерційна фірма "ЄВРОМЕТИЗ".

Також, 31.10.2017 від відповідача-2 надійшла заява про збільшення розміру зустрічних позовних вимог шляхом додавання позовної вимоги про стягнення з відповідача за зустрічним позовом 125000,00 грн. пені та 15000,00 грн. штрафу.

Згідно положень пункту 3.11, 3.12 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції передбачені частиною четвертою статті 22 ГПК України, права позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції. Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві.

Статтею 22 Господарського процесуального кодексу України не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про "доповнення" або "уточнення" позовних вимог, або заявлення "додаткових" позовних вимог і т.п. Тому в разі надходження до господарського суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як: - подання іншого (ще одного) позову; - збільшення або зменшення розміру позовних вимог; - об'єднання позовних вимог, - зміну предмета або підстав позову.

У будь-якому з таких випадків позивачем має бути додержано правил вчинення відповідної процесуальної дії, а недотримання ним таких правил тягне за собою процесуальні наслідки, передбачені ГПК та зазначені в цій постанові.

Збільшено (чи зменшено) може бути лише розмір вимог майнового характеру. Якщо в заяві позивача йдеться про збільшення розміру немайнових вимог (наприклад, про визнання недійсним ще одного акта крім того, стосовно якого відповідну вимогу вже заявлено), то фактично також йдеться про подання іншого позову.

Право позивача на зміну предмета або підстави позову може бути реалізоване лише до початку розгляду господарським судом справи по суті та лише у суді першої інстанції шляхом подання до суду відповідної письмової заяви, яка за формою і змістом має узгоджуватися із статтею 54 ГПК з доданням до неї документів, зазначених у статті 57 названого Кодексу. Невідповідність згаданої заяви вимогам цих норм процесуального права є підставою для її повернення з підстав, передбачених частиною першою статті 63 ГПК.

Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Відтак зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача. Одночасна зміна і предмета, і підстав позову не допускається.

У разі подання позивачем заяви, направленої на одночасну зміну предмета і підстав позову, господарський суд повинен відмовити в задоволенні такої заяви і, приєднавши її до матеріалів справи та зазначивши про цю відмову в описовій частині рішення (або в ухвалі, якою закінчується розгляд справи), розглянути по суті раніше заявлені позовні вимоги, якщо позивач не відмовляється від позову. Позивач при цьому не позбавлений права звернутися з новим позовом у загальному порядку.

Зі змісту зустрічної позовної заяви вбачається, що фактично цей позов є віндикаційним. Разом з тим, в клопотанні про збільшення зустрічних позовних вимог, позивачем до вимог про витребування майна додано вимоги про стягнення неустойки. При цьому вимога про стягнення неустойки обґрунтована іншими підставами ніж вимога про витребування майна. Тобто, позивачем за зустрічним позовом змінено одночасно предмет і підстави зустрічного позову.

Крім того, слід зазначити, що в судовому засіданні, яке відбулось 18.10.2017, судом розпочато розгляд справи по суті, про що зазначено в протоколі судового засідання. Клопотання про збільшення зустрічних позовних вимог подано 31.10.2017, тобто вже після початку розгляду справи по суті.

Згідно п. 3.12 Постанови Пленуму ВГСУ "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" N 18 від 26.12.2011, заяви про зміну предмета або підстави позову, які відповідають вимогам статей 54 і 57 ГПК, проте подані після початку розгляду господарським судом справи по суті, залишаються без розгляду і приєднуються до матеріалів справи, про що суд зазначає в описовій частині рішення, прийнятого по суті спору (або в ухвалі, якою закінчується розгляд справи).

Разом з тим, у разі подання позивачем заяви, направленої на одночасну зміну предмета і підстав позову, господарський суд повинен відмовити в задоволенні такої заяви і, приєднавши її до матеріалів справи та зазначивши про цю відмову в описовій частині рішення (або в ухвалі, якою закінчується розгляд справи), розглянути по суті раніше заявлені позовні вимоги, якщо позивач не відмовляється від позову. Позивач при цьому не позбавлений права звернутися з новим позовом у загальному порядку.

За таких обставин, в прийнятті Заяви про збільшення позовних вимог слід відмовити, Заяву приєднати до матеріалів справи.

Відповідачі-1,2 за первісним позовом, 31.10.2017, подали до суду відзиви на первісний позов, в якому заперечили проти його задоволення з огляду на те, що позивачем виконано ремонтні роботи не у повному обсязі, а саме не виконано роботи з відновлення ремних рейок у кількості 3-х штук.

У судовому засіданні 31.10.2017, відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено перерву до 06.11.2017.

Від ТОВ Сплав-Р , 06.11.2017, надійшов відзив на зустрічний позов, в якому воно просило суд відмовити у задоволенні зустрічного позову з огляду на те, що ним не було передано ПП ВКФ Будпрофіт залишок робот за договором, у зв'язку із нездійсненням останнім сплати авансу у встановленому договором порядку та розмірі.

Від відповідача-1, 06.11.2017, надійшли пояснення, в яких він зазначив, що ПП ВКФ Будпрофіт та ПП ВКФ Єврометиз жодних листів про притримання майна, як-то передбачено ст. 595 ЦК України, від ТОВ Сплав-Р не отримували.

У судовому засіданні 06.11.2017, представник відповідачів-1,2 за первісним позовом надав суду заяву про застосування до первісних позовних вимог позовну давність.

Позивач за первісним позовом в судове засідання з'явився, підтримав первісний позов у повному обсязі та заперечив проти задоволення зустрічного позову.

Представник відповідачів-1,2 у судове засідання не з'явився. Заперечив проти задоволення первісного позову. Підтримав зустрічний позов відповідача-2 у повному обсязі.

В порядку статті 85 ГПК України, у судовому засіданні 06.11.2017 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши надані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника сторони, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення, оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю Сплав-Р (далі - позивач, виконавець) та Приватним підприємством Виробничо-комерційна фірма Будпрофіт (далі - відповідач-2, замовник) 26.12.2016 було укладено договір № 05.12/16 (далі - договір), відповідно до умов якого виконавець зобов'язується надати на свій ризик своїми засобами із своїх матеріалів послуги з відновлення гостряків з рамними рейками та хрестовин стрілочних переводів методом наплавлення на території виконавця відповідно до специфікацій (додаток № 1, додаток № 2), яка є невід'ємною частиною договору, а замовник зобов'язується прийняти ці послуги та своєчасно здійснити їх оплату відповідно до умов даного договору (п. 1.1 договору в редакції додаткової угоди № 1 від 01.02.2017 до договору, а.с. 18). Закінчення надання послуг: 01.03.2017 року при умові своєчасного надходження авансових платежів та надання ремонтного фонду згідно договору (п. 1.4.2 договору в редакції додаткової угоди № 1 від 01.02.2017 до договору). Перелік надання послуг передбачається у специфікаціях, які додаються до даного договору (додаток № 1, додаток № 2) (п. 1.5 договору, в редакції додаткової угоди № 1 від 01.02.2017 до договору). Відповідно до п. 3.4 договору (в редакції додаткової угоди № 1 від 01.02.2017 до договору), загальна сума договору складає 772163,52 грн., у тому числі ПДВ - 20 % 128693,92 грн., відповідно до специфікацій (додаток № 1, додаток № 2), які є невід'ємною частиною договору. Даний договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє до 31 грудня 2017 року, але у всякому разі до повного виконання зобов'язань сторін в частині розрахунків також (п. 10.1 договору).

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст.837 ЦК України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Статтею 193 ГК України, визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону та інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

З гідно з ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Сторонами договору, було складено та підписано специфікації (додаток № 1, додаток № 2) до договору, якими погоджено виконання ремонтних робіт на загальну суму 772163,52 грн. (а.с. 17, 134).

Відповідно до п. 4.2 договору (в редакції додаткової угоди № 1 від 01.02.2017 до договору), замовник оплачує виконавцю не пізніше 5 календарних днів з дати підписання договору аванс в розмірі 226531,00 грн., у тому числі ПДВ 20% - 37755,17 грн. задля придбання витратних матеріалів. Також, замовник сплачує виконавцю не пізніше 5 календарних днів з дати підписання угоди аванс в розмірі 19090,66 грн., у тому числі ПДВ 20% - 3181,78 грн. задля придбання витратних матеріалів.

Отже, загальна сума авансу складає 245621,66 грн.

Відповідач здійснив лише часткову оплату авансових платежів у розмірі 16000,00 грн. та часткову оплату виконаних послуг у розмірі - 237000,00 грн., що підтверджується копіями банківських виписок (а.с. 158-159). Тобто, всього відповідач-2 сплатив позивачу 397000,00 грн.

Всього за договором відповідач-2 передав позивачеві в ремонт 11 рамних рейок та 8 хрестовин с/п Р65 1/9, що підтверджується приймально-здавальними актами № 1 від 04.01.2017 та № 2 від 03.02.2017, підписаними обома сторонами (а.с. 65, 67).

Позивач повернув відповідачу-2 відремонтовані елементи у кількості: 8 рамних рейок та 8 хрестовин с/п Р65 1/9, що підтверджується приймально-здавальними актами № 1 від 18.01.2017, № 2 від 01.02.2017 та № 3 від 15.03.2017, підписаними обома сторонами (а.с. 65 (на звороті), 66, 66 (на звороті)).

Згідно п. 1.2 договору, надані послуги передаються замовнику в узгоджені терміни за актом прийому-передачі.

На виконання умов договору, позивачем було надано відповідачу-2 послуг з ремонту на загальну суму 667155,76 грн., що підтверджується актами прийому-передачі наданих послуг № 1 від 01.02.2017 на суму 434111,00 грн. та № 3 від 15.03.2017 на суму 233044,76 грн., підписаними обома сторонами (а.с. 22, 23).

Відповідно до умов договору, залишок оплати перераховується замовником виконавцю не пізніше 15 календарних днів з дати підписання акту прийому-передачі наданих послуг та надання рахунку-фактури (п. 4.2 договору, в редакції додаткової угоди № 1 від 01.02.2017 до договору).

Отже, відповідач-2 мав здійснити остаточну оплату вартості робіт:

за актом прийому-передачі наданих послуг № 1 від 01.02.2017 на суму 434111,00 грн. - у строк до 16.02.2017 включно, та

за актом прийому-передачі наданих послуг №3 від 15.03.2017 на суму 233044,76 грн. - у строк до 30.03.2017 включно.

Однак, відповідач-2 порушив умови договору. На день розгляду спору остаточну оплату вартості наданих послуг не здійснив. Внаслідок цього у відповідача-2 утворилась заборгованість перед позивачем у розмірі 270155,76 грн. (667155,76 грн. - 397000,00 грн.)

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У зв'язку із прострочення оплати вартості виконаних робіт, позивач нарахував відповідачам-1,2 3% річних у розмірі 2997,60 грн. (135 днів) та інфляційні втрати у розмірі 2811,00 грн. за період квітень-липень 2017 року

Розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, наданий позивачем, відповідає чинному законодавству України, дійсним обставинам справи, правильно враховує періоди нарахувань та не містить арифметичних помилок. А тому, вимоги позивача про стягнення 3% річних та інфляційних втрат є обґрунтованими.

Статтями 610, 611 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

У разі невиконання або несвоєчасного виконання зобов'язань за договором (п. 6.1), замовник сплачує виконавцю пеню у розмірі 0,5% вартості послуг, з яких допущено прострочення, а за прострочення понад 30 днів додатково стягується штраф у розмірі 10% вказаної вартості (п. 7.2 договору).

Згідно з ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання. У разі, якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність.

Відповідно до ч. 1. ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

За порушення строків оплати виконаних робіт, позивач нарахував відповідачам-1,2 пеню у розмірі 24800,00 грн.(135 днів) та штраф 10% у розмірі 27015,00 грн.

Розрахунок штрафу, наданий позивачем, відповідає чинному законодавству України, дійсним обставинам справи та не містить арифметичних помилок. Тому, вимога позивача про стягнення штрафу є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Щодо вимоги позивача про стягнення пені у розмірі 24800,00 грн.(нараховану за 135 днів) суд зазначає таке.

Нарахування вищевказаної суми пені позивачем здійснено на підставі п. 7.2 договору, яким передбачено, що (мовою оригіналу): ".....у разі невиконання або несвоєчасного виконання зобов'язань за договором (п. 6.1), замовник сплачує виконавцю пеню у розмірі 0,5% вартості послуг, з яких допущено прострочення".

Тобто, за змістом договору, сторони визначили розмір пені фіксованому відсотковому відношенні щодо суми боргу незалежно від кількості днів прострочення.

Відповідно до п. 1 ст. 230 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з ч. 6 ст. 231 ГК України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).

З вищенаведених норм вбачається, що чинними законодавством України передбачено порядок нарахування пені у відсотках від суми порушеного зобов'язання в день. При цьому, сторонам не надано право змінювати такий порядок нарахування пені і встановлювати його у твердій фіксованій сумі у відсотковому відношенні до суми боргу незалежно від кількості днів прострочення.

Як зазначено в п. 2.8 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань , пеня за порушення грошового зобов'язання обчислюється лише у відсотках до суми простроченого платежу. Установлення розміру пені у твердій грошовій сумі законом не передбачено і суперечить змістові цього поняття; відтак позовні вимоги, пов'язані із стягненням пені, обчисленої виходячи з такого розміру, не можуть бути задоволені.

За таких обставин, у задоволенні вимоги про стягнення пені у розмірі 24800,00 грн. слід відмовити.

У судовому засіданні 06.11.2017, представник відповідачів-1,2 подав суду заяву про застосування до первісного позову сплив строку позовної давності.

Відповідно до статей 256, 257 Цивільного кодексу України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 3, 4 ст.267 ЦК України).

Згідно з ч. 1ст. 261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Як встановлено судом вище, відповідач-2 мав здійснити остаточну оплату вартої виконаних робіт за актом прийому-передачі наданих послуг № 1 від 01.02.2017 на суму 434111,00 грн. у строк до 16.02.2017 включно та за актом прийому-передачі наданих послуг №3 від 15.03.2017 на суму 233044,76 грн. у строк до 30.03.2017 включно.

Отже, про порушення свого права щодо нездійснення оплати вартості наданих послуг позивач мав дізнатись 17.02.2017 та 31.03.2017 відповідно.

Таким чином, трирічний строк позовної давності за вимогами про стягнення 434111,00 грн. спливає 17.02.2020 та про стягнення 233044,76 грн. - 31.03.2020.

З матеріалів справи вбачається, що із даним позовом позивач звернувся до суду 15.08.2017, про що свідчить штамп поштового відділення на конверті, в якому позов надійшов до суду. А отже, в межах трирічного строку позовної давності.

Також, частинами 1 та 2 ст. 258 ЦК України встановлено, що для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Як вже було встановлено судом вище, про порушення свого права щодо нездійснення оплати вартості наданих послуг позивач мав дізнатись 17.02.2017 та 31.03.2017 відповідно.

А тому, річний строк спеціальної позовної давності щодо вимог про стягнення штрафу та пені закінчується 17.02.2018 та 31.03.2018 відповідно.

Позивач звернувся до суду із вимогами, зокрема, про стягнення штрафу та пені, 15.08.2017, про що свідчить штамп поштового відділення на конверті, в якому позов надійшов до суду (а.с. 31). А отже, в межах річного строку спеціальної позовної давності.

З огляду на викладене, заява представника відповідачів-1,2 про застосування до вимог позивача строку позовної давності є безпідставною та не підлягає задоволенню.

Крім того, між Товариством з обмеженою відповідальністю Сплав-Р (далі - кредитор) та Приватним підприємством Виробничо-комерційна фірма Єврометиз (далі - відповідач-1, поручитель) 28.02.2017 було укладено договір поруки № 01-02/2017 (далі - договір поруки), відповідно до умов якого поручитель поручається перед кредитором за виконання обов'язку Приватним підприємством Виробничо-космерційна фірма Будпрофіт , код ЄДРПОУ 37540336 (далі - боржник) щодо виконання останнім зобов'язань за договором, передбаченим ст. 2 цього договору (далі - основний договір), в тому числі по сплаті штрафних та фінансових санкцій передбачених договором та/або чинним законодавством України, які будуть нараховані кредитором в разі несвоєчасного виконання основного зобов'язання боржником. Поручитель зобов'язаний перерахувати на поточний рахунок кредитора відповідні грошові кошти в наступні строки: 383163,52 грн. - не пізніше 15 календарних днів з дня підписання актів прийому-передачі наданих послуг між кредитором та боржником, але в будь-якому випадку не пізніше 16 березня 2017 року (п. 1.1 договору поруки).

У випадку порушення боржником обов'язку за основним договором, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники (п. 1.2 договору поруки).

У разі порушення боржником обов'язку за основним договором в тому числі по сплаті штрафних та фінансових санкцій, передбачених договором та/або чинним законодавством України, які будуть нараховані кредитором в разі несвоєчасного виконання основного зобов'язання боржником, поручитель зобов'язаний самостійно виконати зазначений обов'язок боржника перед кредитором (п. 3.1 договору поруки).

Частиною 1 ст. 553 ЦК України визначено, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Стаття 554 ЦК України вказує на те, що, у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

У зв'язку із несплатою відповідачем-2 вартості виконаних позивачем робіт на суму 270155,76 грн., позивач звернувся до відповідача-1 (поручителя) із вимогою щодо сплати заборгованості у вищевказаному розмірі (а.с. 25). Відповідач-1 залишив вимогу позивача без виконання.

Представник відповідача-1 у судових засіданнях вказував на те, що порука є недійсною, оскільки додатковою угодою № 1 від 01.02.2017 до договору № 05.12/2016 від 26.12.2016 було збільшено обсяг зобов'язань боржника, а відповідач-1 (поручитель) не був ознайомлений із даною додатковою угодою під час укладання договору поруки.

Відповідно до п. 2.1 договору поруки, під основним договором у цьому договорі сторони розуміють договір № 05.12/2016 від 26.12.2016, укладений між кредитором та боржником та будь-які додаткові угоди до договору № 05.12/2016 від 26.12.2016, укладені на моменту підписання цього договору, чи які будуть укладені в майбутньому.

На момент укладання цього договору поручитель ознайомлений з умовами основного договору та отримав його (п. 2.3 договору поруки).

Приймаючи до уваги той факт, що додаткова угода № 1 від 01.02.2017 до договору № 05.12/2016 від 26.12.2016 була укладена раніше, ніж договір поруки, і є невід'ємною частиною договору, то, з урахуванням п. 2.3 договору поруки, слід дійти висновку, що відповідач-1 (поручитель) був ознайомлений зі змістом такої додаткової угоди.

Тому, такі заперечення відповідача про недійсність договору поруки, не можуть слугувати підставою для відмови в задоволенні вимог до поручителя.

За таких обставин, первісний позов слід задовольнити частково.

Витрати зі сплати судового збору за розгляд первісного позову, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, слід покласти на відповідачів-1,2 порівну пропорційно задоволеним вимогам, а саме по 2272,35 грн.

Щодо зустрічної позовної заяви Приватного підприємства "Виробнича комерційна фірма "БУДПРОФІТ" до Товариства з обмеженою відповідальністю Сплав-Р про присудження до виконання обов'язку в натурі, в якій він просить суд зобов'язати ТОВ Сплав-Р повернути йому три комплекти ремних рейок у комплекті з горст яком с/п Р65 1/9, слід зазначити таке.

Як вже вказувалось, за своєю суттю, предметом зустрічного позову є вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння. Такий позов відноситься до категорії віндикаційних позовів.

Віндикаційним є позов неволодіючого майном власника до його фактичного набувача про витребування індивідуально-визначеного майна з чужого незаконного володіння (ст. 387 ЦК України).

Як встановлено судом вище, позивач за зустрічним позовом (замовник) передав відповідачу за зустрічним позовом (виконавець) в ремонт 11 рамних рейок та 8 хрестовин с/п Р65 1/9 на підставі спірного договору.

Натомість, відповідач повернув позивачу відремонтовані елементи у кількості: 8 рамних рейок та 8 хрестовин с/п Р65 1/9. Тобто, виконавець не повернув замовникові рамні рейки у кількості 3 штуки.

З вищевикладеного вбачається, що спірні рамні рейки у кількості 3 штуки були отримані відповідачем за зустрічним позовом від позивача за зустрічним позовом під час виконання умов договору.

Закінчення надання послуг: 01.03.2017 року при умові своєчасного надходження авансових платежів та надання ремонтного фонду згідно договору (п. 1.4.2 договору в редакції додаткової угоди № 1 від 01.02.2017 до договору).

Відповідно до п. 4.2 договору (в редакції додаткової угоди № 1 від 01.02.2017 до договору), замовник оплачує виконавцю не пізніше 5 календарних днів з дати підписання договору аванс в розмірі 226531,00 грн., у тому числі ПДВ 20% - 37755,17 грн. задля придбання витратних матеріалів. Також, замовник сплачує виконавцю не пізніше 5 календарних днів з дати підписання угоди аванс в розмірі19090,66 грн., у тому числі ПДВ 20% - 3181,78 грн. задля придбання витратних матеріалів.

Загальна сума авансу складає 245621,66 грн.

При цьому, з матеріалів справи вбачається, що замовник здійснив оплату авансових платежів лише у розмірі 160000,00 грн. (а.с. 158).

Відповідно до ст. 856 ЦК України, якщо замовник не сплатив встановленої ціни роботи або іншої суми, належної підрядникові у зв'язку з виконанням договору підряду, підрядник має право притримати результат роботи, а також устаткування, залишок невикористаного матеріалу та інше майно замовника, що є у підрядника.

Отже, притримання відповідачем за зустрічним позовом рамних рейок у кількості 3 штуки, з огляду на порушення замовником умов договору щодо повної та своєчасної сплати авансових платежів, відповідає нормам чинного законодавства та укладеного між сторонами договору.

Твердження позивача за зустрічним позовом про те, що утримання відповідачем за зустрічним позовом спірного майна є безпідставним володінням, а не притриманням, оскільки відповідач за зустрічним позовом не повідомив його про притримання такого майна, як-то передбачено ст. 595 ЦК України, не може слугувати підставою завдолення зустрічного позову з такого.

Стаття 595 ЦК України, є загальною нрмою права, що регулює відносини притримання. Водночас, мі сторонами виник спір з правовідносин підряду. У правовідносинах підряду існує спеціальна норма, яка регулює притримання майна, а саме ст. 856 ЦК України. Ця норма не вимагає обов'язкового повідомлення замовника про притримання речі та ставить можливість такого притримання лише у залежність від належного виконання замовником умов договору підряду в частині повної та своєчасної оплати. За загальним правилом, у разі конкуренції загальної норми права та спеціальної, слід застосовувати спеціальну норму права.

Крім того, слід звернути увагу, що вирішення спору про витребування майна, переданого в ремонт, без вирішення спору щодо того, чи виконані роботи з їх ремонту чи невиконані, оплачені такі роботи чи ні, є неможливим. Однак, позивач за зустрічним позовом, на розгляд суду такі вимоги не заявив. Згідно зміступ.2 ч. 1 ст. 83 ГПК України, суд у цьому спорі позбавлений права виходити за межі позовних вимог.

З огляду на викладене, зустрічні позовні вимоги про повернення трьох комплектів ремних рейок є передчасними та необґрунтованими. Тому, у їх задоволенні слід відмовити.

Судові витрати за розгляд зустрічного позову, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на позивача за зустрічним позовом.

Керуючись ст. ст. 193 Господарського Кодексу України, ст. ст. 525, 526, 530, 611, 612, 625, 629, 837, 856 Цивільного кодексу України, ст. ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Первісний позов задовольнити частково.

Стягнути солідарно з Приватного підприємства Виробничо-комерційна фірма Будпрофіт (49000, м. Дніпро, вул. Березинська, б. 10, кв. 55; ідентифікаційний код 37540336) та Приватного підприємства Виробничо-комерційна фірма Єврометиз (49099, м. Дніпро, вул. Коробова, б. 24, кв. 88; ідентифікаційний код 33422264) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Сплав-Р (61020, м. Харків, пр. Ново-Баварський, б. 77, оф. 8; ідентифікаційний код 40226934) основний борг у розмірі 270155,76 грн., пеню у розмірі 24800,00 грн., штраф у розмірі 27015,00 грн., 3% річних у розмірі 2997,60 грн. та інфляційні втрати у розмірі 2811,00 грн.

Стягнути з Приватного підприємства Виробничо-комерційна фірма Будпрофіт (49000, м. Дніпро, вул. Березинська, б. 10, кв. 55; ідентифікаційний код 37540336) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Сплав-Р (61020, м. Харків, пр. Ново-Баварський, б. 77, оф. 8; ідентифікаційний код 40226934) 2272,35 грн. витрат зі сплати судового збору.

Стягнути з Приватного підприємства Виробничо-комерційна фірма Єврометиз (49099, м. Дніпро, вул. Коробова, б. 24, кв. 88; ідентифікаційний код 33422264) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Сплав-Р (61020, м. Харків, пр. Ново-Баварський, б. 77, оф. 8; ідентифікаційний код 40226934) 2272,35 грн. витрат зі сплати судового збору.

В решті первісного позову відмовити.

У задоволенні зустрічного позову відмовити повністю.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом. Рішення може бути оскаржено до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Дніпропетровської області протягом 10 днів з дня підписання повного рішення.

Повне рішення складено 13.11.2017

Суддя М.О. Ніколенко