Рішення

від 14.11.2017 по справі 909/234/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 листопада 2017 р. Справа № 909/234/17 Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Калашник В.О.

секретаря судового засідання Ломей Л.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський ОСОБА_1" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ "ВіЕйБі Банк" ОСОБА_2, вул. Дегтярівська, 27-Т, м. Київ, 04119 ; адреса для листування: Харківське шосе, 49, м.Київ, 02096

до відповідача: Приватної агрофірми "Жуківська", с. Жуків, Тлумацький район, Івано-Франківська область, 78053

про стягнення заборгованості, яка виникла внаслідок неналежного виконання грошових зобов'язань за Кредитним договором № 39-2012 від 29.02.12 в сумі 1 605 276,25 грн.

за участю:

Від позивача: ОСОБА_3-представник, (довіреність № 69 від 03.01.17 )

Від відповідача: ОСОБА_4-представник, (довіреність № 22 від 02.02.17)

Від відповідача: ОСОБА_5-представник, (довіреність №1 від 02.03.17)

Встановив:

Судове засідання у даній справі здійснювалось в режимі відеоконференцзв"язку.

Позивач, Публічне акціонерне товариство "Всеукраїнський ОСОБА_1" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ "ВіЕйБі Банк" ОСОБА_2 звернувся до господарського суду Івано-Франківської області з позовною заявою про стягнення з відповідача, Приватної агрофірми "Жуківська" заборгованості, яка виникла внаслідок неналежного виконання грошових зобов'язань за Кредитним договором № 39-2012 від 29.02.12 в сумі 1 605 276,25 грн.

Як вбачається з матеріалів та встановлено в судовому засіданні, між позивачем, Публічним акціонерним товариством "Всеукраїнський ОСОБА_1" та відповідачем, Приватною агрофірмою "Жуківська", 29.02.2012, був укладений кредитний договір №39/2012.

За умовами вказаного кредитного договору позивач зобов"язувався надати відповідачу кредит у формі поновлювальної кредитної лінії з лімітом 1612000,00грн.

Відповідач, в свою чергу, зобов"язувався використовувати кошти за цільовим призначенням та повернути суму кредиту, сплатити проценти за користуванням кредитом, комісії, можливі штрафні санкції та інші платежі передбачені договором.

В подальшому до кредитного договору вносились зміни та доповнення , згідно яких змінювались відсоткові ставки по кредиту , зокрема договором від 12.08.14 встановлено процентну ставку з 29.02.2012 по 30.06.13 - 19% річних; з 01.07.2013 по 31.08.14 - 26% річних, а з 01.09.14 - встановлюється у розмірі 16,1%.

Договором про внесення змін до кредитного договору встановлено термін остаточного повернення кредиту до 04.05.20.

Згідно з п. 2.2 кредитного договору, проценти за користування кредитом нараховуються щомісячно виходячи із умови, що до розрахунку приймається календарна кількість днів у році та календарна кількість днів у місяці, методом факт/факт.

Проценти за користування кредитом, позичальник сплачує щомісяця на рахунок №2909388001011, не пізніше 15 календарного числа місяця, наступного за тим, за який вини нараховані, та остаточно при погашенні кредиту.

На виконання договірних зобов"язань позивачем надано відповідачу кредитні кошти у формі поновлювальної кредитної лінії з лімітом 1612000,00грн.

Однак, в порушення договірних зобов"язань, відповідач не проводив сплату процентів за користування кредитом , а тому станом на 23.01.17, утворилась заборгованість за процентами в сумі 329084,47грн.

Відповідно до пункту 4.3. кредитного договору у разі несвоєчасного погашення кредиту, сплати процентів та комісій, визначених цим договором, позичальник сплачує кредитодавцю пеню в національній валюті України в розмірі подвійної процентної ставки визначеної в п. 1.1.3. цього договору, від суми відповідного непогашеного платежу за кожний день прострочення, за реквізитами та у день, визначений кредитодавцем.

На підставі наведеної договірної умови, відповідачу нарахована пеня за прострочення сплати процентів за користування кредитом , яка станом на 23.01.17 становить 48344,52грн.

В зв'язку з простроченням виконання грошового зобов'язання, у відповідності до ст.625 ЦК України, відповідачу нараховано три проценти річних за прострочення сплати кредиту в сумі 91377,16 грн, та три проценти річних за прострочення сплати процентів в сумі 12 813,39 грн, а також 1007135,72 грн. - інфляційних збитків за несвоєчасне погашення кредиту та 116520,99грн. - інфляційних збитків за несвоєчасне погашення процентів

Таким чином, загальна сума заборгованості за договором кредиту №39/2012 від 29.02.2012, станом на 23.01.2017 становить 1605276,25грн. , що і є ціною позову.

Однак, відповідач з сумою нарахованих процентів за користування кредитними коштами не погодився та вважає, що позивачем невірно застосовано процентні ставки.

З метою встановлення дійсних обставин у справі , представник відповідача подав суду клопотання про призначення у даній справі судової економічної експертизи.

Ухвалою господарського суду Івано-Франківської області від 12.05.2017 винесеною у даній справі призначено судову економічну експертизу, проведення якої доручено Товариству з обмеженою відповідальністю Незалежний інститут судових експертиз .

За результатами експертизи складено висновок експерта №8872.

Представник позивача надав суду письмові пояснення по суті заявленого позову з врахуванням висновку експерта , в яких з висновком експертизи не погодився , вважає що він не відповідає діяльності, складений з порушенням норм матеріального і процесуального права тому не може бути взяти судом до уваги.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав викладених в позовній заяві та заяві про уточнення позовних вимог, просить суд позов задоволити .

Представник відповідача позовні вимоги визнав повністю, однак подав суду заяву №222 від 06.11.17 про відстрочення виконання рішення суду на один рік з дня набрання рішенням законної сили. Вказану заяву відповідач обгрунтовує тим, що на даний час агрофірма перебуває у складному фінансовому становищі, що значно утруднює виконання рішення суду. На підприємстві відсутні кошти та майно для виконання рішення господарського суду в повному об'ємі. В підтвердження вказаних обставин відповідачем подано звіт ТОВ Аудиторській фірми Аудит-Стандарт про фактичні результати виконання завдання з узгоджених процедур, щодо аналізу фінансової звітності Приватної агрофірми Жуківська станом на 30.09.2017.

При примусовому виконанні рішення над підприємством виникне загроза банкрутства, оскільки, у останнього відсутні кошти на банківських рахунках і майно в обсязі суми визначені рішенням суду, на яке можливо було б звернути стягнення для виконання рішення суду. Тому одномоментне стягнення залишкових коштів, звернення стягнення на майно та готову продукцію Приватної агрофірми Жуківська в обсязі, яке буде визначене рішенням суду, не дасть можливості виконати рішення суду в повному обсязі.

Крім того, представник відповідача зазначив, що основним видами діяльності Приватної агрофірми Жуківська є вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур (основний), розведення великої рогатої худоби молочних порід, допоміжна діяльність у рослинництві, допоміжна діяльність у тваринництві, оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин, оптова торгівля молочними продуктами, яйцями, харчовими оліями та жирами, що підтверджується Інформаційною довідкою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб,фізичних осіб-підприємців та громадських формувань .

При реалізації вирощеної власної сільськогосподарської продукції у агрофірми накопичуються обігові кошти, основним призначенням яких є: забезпечення безперервного процесу виробництва і реалізації продукції, повноти та своєчасності фінансування комерційної діяльності. Тому необхідний їх постійний рух, який відбувається у формі кругообігу - послідовної зміни їх функціональних форм у виробництві.

Тобто, коли оборотні кошти проходять повний виробничий цикл, то у підприємства з'являється можливість вкладення ресурсів в черговий виробничий цикл. Швидкість даного кругообігу напряму впливає на дохідність, а отже і на кінцевий результат фінансово-господарської діяльності підприємства. Оборотний цикл сільськогосподарського підприємства складає один рік.

Враховуючи викладені обставини представник відповідача просить суд відстрочити виконання рішення суду на один рік з дня набрання рішенням законної сили, з огляду на те, що стягненню підлягає тільки нарахування процентів за користування кредитом, основне тіло кредиту відповідачем сплачено повністю.

Заслухавши в судовому засіданні доводи представників сторін в обгрунтування позовних вимог , дослідивши обставини у справі і подані сторонами докази в порядку ст. 43 ГПК України , суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню із слідуючих підстав:

Згідно статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Між позивачем, Публічним акціонерним товариством "Всеукраїнський ОСОБА_1" та відповідачем, Приватною агрофірмою "Жуківська", 29.02.2012, був укладений кредитний договір №39/2012.

За умовами вказаного кредитного договору позивач зобов"язувався надати відповідачу кредит у формі поновлювальної кредитної лінії з лімітом 1612000,00грн.

Відповідач, в свою чергу, зобов"язувався використовувати кошти за цільовим призначенням та повернути суму кредиту, сплатити проценти за користуванням кредитом, комісії, можливі штрафні санкції та інші платежі передбачені договором.

В подальшому до кредитного договору вносились зміни та доповнення , згідно яких змінювались відсоткові ставки по кредиту , зокрема договором від 12.08.14 встановлено процентну ставку з 29.02.2012 по 30.06.13 - 19% річних; з 01.07.2013 по 31.08.14 - 26% річних, а з 01.09.14 - встановлюється у розмірі 16,1%.

Договором про внесення змін до кредитного договору встановлено термін остаточного повернення кредиту до 04.05.20.

Згідно з п. 2.2 кредитного договору, проценти за користування кредитом нараховуються щомісячно виходячи із умови, що до розрахунку приймається календарна кількість днів у році та календарна кількість днів у місяці, методом факт/факт.

Проценти за користування кредитом, позичальник сплачує щомісяця на рахунок №2909388001011, не пізніше 15 календарного числа місяця, наступного за тим, за який вини нараховані, та остаточно при погашенні кредиту.

Відповідно до статті 15 та 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого порушеного права або інтересу.

За змістом ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договір.

Згідно ст.509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку

Статтею 526 ЦК України визначено , що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

На виконання договірних зобов"язань позивачем надано відповідачу кредитні кошти у формі поновлювальної кредитної лінії з лімітом 1612000,00грн.

Однак, в порушення договірних зобов"язань, відповідач не проводив сплату процентів за користування кредитом , а тому станом на 23.01.17, утворилась заборгованість за процентами в сумі 329084,47грн, , основне тіло кредиту відповідачем сплачено повністю.

Відповідно до пункту 4.3. кредитного договору у разі несвоєчасного погашення кредиту, сплати процентів та комісій, визначених цим договором, позичальник сплачує кредитодавцю пеню в національній валюті України в розмірі подвійної процентної ставки визначеної в п. 1.1.3. цього договору, від суми відповідного непогашеного платежу за кожний день прострочення, за реквізитами та у день, визначений кредитодавцем.

На підставі наведеної договірної умови, позивачем нарахована відповідачу нарахована пеня за прострочення сплати процентів за користування кредитом в сумі 48344,52 грн.

Статтею 625 ЦК України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі наведеної норми закону , позивачем правомірно нараховано відповідачу три проценти річних за прострочення сплати кредиту в сумі 91377,16 грн, та три проценти річних за прострочення сплати процентів в сумі 12 813,39 грн, а також 1007135,72 грн. - інфляційних збитків за несвоєчасне погашення кредиту та 116520,99грн. - інфляційних збитків за несвоєчасне погашення процентів.

Таким чином, загальна сума заборгованості за договором кредиту №39/2012 від 29.02.2012, склала 1605276,25грн. , що і є ціною позову.

Вказана сума боргу підтверджується наявними у справі доказами, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню .

Розглянувши заяву відповідача №222 від 06.11.17 про відстрочку виконання судового рішення, заслухавши пояснення представників сторін, суд вважає, що подана заява підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 121 ГПК України при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, за поданням прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора чи його заступника і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

Відповідно до п. 7.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.12 № 9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України", підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Господарський процесуальний кодекс України не визначає переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнюють його виконання. Тому, суд оцінює докази, що підтверджують зазначені обставини, за правилами ст. 43 Господарського процесуального кодексу України.

Законодавець у будь-якому випадку пов'язує розстрочку виконання судового рішення у судовому порядку з винятковими (об'єктивними, непереборними) та виключними обставинами, що ускладнюють виконання судового рішення.

Отже, вирішуючи питання про відстрочку або розстрочку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси обох сторін, їх фінансований стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів в економіці держави та інші обставини справи, які б свідчили про можливість надання заявнику відстрочки виконання судового рішення.

При цьому, господарський суд повинен врахувати можливі негативні наслідки як для відповідача (боржника) при виконання рішення у встановлений строк так і для позивача (стягувача) при затримці виконання рішення.

Як вбачається з матеріалів справи та з'ясовано в судовому засіданні, відповідач знаходиться у складному фінансовому становищі, що підтверджується, зокрема і Звітом ТзОВ "Аудиторської фірми "Аудит-Стандарт" про фактичні результати виконання завдання з узгоджених процедур, щодо аналізу фінансової звітності.

Крім того, основним видами діяльності Приватної агрофірми Жуківська є вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур (основний), розведення великої рогатої худоби молочних порід, допоміжна діяльність у рослинництві, допоміжна діяльність у тваринництві, оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин, оптова торгівля молочними продуктами, яйцями, харчовими оліями та жирами, що підтверджується Інформаційною довідкою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб,фізичних осіб-підприємців та громадських формувань .

При реалізації вирощеної власної сільськогосподарської продукції у агрофірми накопичуються обігові кошти, основним призначенням яких є: забезпечення безперервного процесу виробництва і реалізації продукції, повноти та своєчасності фінансоування комерційної діяльності. Тому, необхідний їх постійний рух, який відбувається у формі кругообігу - послідовної зміни їх функціональних форм у виробництві.

Тобто, коли оборотні кошти проходять повний виробничий цикл, то у підприємства з'являється можливість вкладення ресурсів в черговий виробничий цикл. Швидкість даного коугообігу напряму впливає на дохідність, а отже і на кінцевий результат фінансово-господарської діяльності підприємства.

Тому, негайне стягнення заборгованості суттєво вплине на фінансово-господарську діяльність відповідача та може призвести до його неплатоспроможності, і як наслідок банкрутство с/г підприємства.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Суд вважає, що негайне виконання рішення господарського суду ускладнюється внаслідок складного фінансовому становищі та наявності грошових зобов'язань перед іншими кредиторами, а тому відстрочення виконання рішення суду надасть відповідачу можливість продовжувати здійснювати господарську діяльність, зберегти матеріально-технічну базу, що в подальшому забезпечить сплату заборгованості.

Вирішуючи питання про відстрочку виконання рішення, господарський суд врахував інтереси обох сторін, та вважає, що з метою реального виконання рішення суду доцільним є задоволення заяви про відстрочку виконання рішення суду щодо стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за кредитним договором №39/2012 від 29.02.2012 в сумі 1605276,25грн. на один рік.

Крім цього, суд приймає до уваги той факт, що стягнення з відповідача підлягають лише нарахування за неналежне користування кредитними коштами.

Ухвалою суду від 01.03.17 відстрочено і сплату судового збору до прийняття судового рішення у даній справі.

Згідно з п. 3.4. Постанови пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 № 7 " Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України", у разі коли господарським судом було відстрочено сплату позивачем судового збору, який з тих чи інших причин до прийняття рішення зі справи сплачено не було, а останнє прийнято на користь позивача, то стягнення суми судового збору здійснюється безпосередньо з відповідача у доход державного бюджету України.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, судові витрати слід стягнути з відповідача в дохід державного бюджету.

На підставі викладеного , відповідно до ст. 124 Конституції України, ст. 11, 15, 16, 509, 526, 625, 1049, 1054 ЦК України , керуючись ст. 33, 43, 49, ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Задовольнити позов Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський ОСОБА_1" в особі Уповноваженої особи на здійснення ліквідації Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський ОСОБА_1" до відповідача, Приватної агрофірми "Жуківська" заборгованості, яка виникла внаслідок неналежного виконання грошових зобов'язань за Кредитним договором № 39-2012 від 29.02.12 в сумі 1 605 276,25 грн.

Стягнути з відповідача, Приватної агрофірми "Жуківська" (с. Жуків, Тлумацький район, Івано-Франківська область, код 30796496) на користь відповідача, Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський ОСОБА_1" ( вул. Дегтярівська, 27 Т, м. Київ, код 19017842) - 1605276,25грн. заборгованості за кредитним договором №39/2012 від 29.02.2012, з яких: заборгованість за процентами в сумі 329084,47грн., 48344,52 грн. - пеня, три проценти річних за прострочення сплати кредиту в сумі 91377,16 грн, та три проценти річних за прострочення сплати процентів в сумі 12 813,39 грн, а також 1007135,72 грн. - інфляційних збитків за несвоєчасне погашення кредиту та 116520,99грн. - інфляційних збитків за несвоєчасне погашення процентів.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили та направити позивачу.

Відстрочити виконання рішення суду до 14.11.18.

Стягнути з відповідача, Приватної агрофірми "Жуківська" (с. Жуків, Тлумацький район, Івано-Франківська область, код 30796496) в дохід державного бюджету 24079,14 грн судового збору, які слід перерахувати за наступними реквізитами (одержувач: УДКСУ у м. Івано-Франківську; назва рахунку: Державний м. Івано-Франківськ 22030001; МФО одержувача: 836014; р/р 31219206783002; код ЄДРПОУ одержувача: 37952250; код класифікації доходів: 22030001; назва коду класифікації доходів: Судовий збір (державна судова адміністрація України, 050); назва суду: господарський суд Івано-Франківської області).

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 15.11.17

Суддя Калашник В.О.