Рішення

від 06.11.2017 по справі 910/15072/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.11.2017Справа №910/15072/17

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "НОТ" доТовариства з обмеженою відповідальністю "ЦЕНТР СУЧАСНОГО ЗОДЧЕСТВА" простягнення 8 688,28 грн. За зустрічним позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "ЦЕНТР СУЧАСНОГО ЗОДЧЕСТВА" доТовариства з обмеженою відповідальністю "НОТ" Про визнання договору оренди недійсним Суддя Спичак О.М.

Учасники судового процесу:

від позивача за первісним позовом(відповідача за зустрічним позовом): Нитченко І.В. - представник за дов.;

від відповідача за первісним позовом(позивача за зустрічним позовом): не з'явився;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "НОТ" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЦЕНТР СУЧАСНОГО ЗОДЧЕСТВА" про стягнення 8 688,28 грн.

Ухвалою від 11.09.2017 порушено провадження по справі № 910/15072/17 та призначено її розгляд на 22.09.2017.

20.09.2017 представник позивача подав до канцелярії суду клопотання про долучення до матеріал справи документів, яке судом розглянуто та задоволено.

В судовому засіданні 22.09.2017 на підставі ч. 3 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України судом оголошено перерву в судовому засіданні до 29.09.2017 о 12:30.

Одночасно, 22.09.2017 представником відповідача до канцелярії суду подана зустрічна позовна заява про визнання договору оренди нерухомого майна № 1611011 від 01.11.2016 р. укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Нот" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Центр сучасного зодчества" недійсним.

Ухвалою суду від 25.09.2017 було прийнято зустрічний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Нот" до спільного розгляду з первісним позовом та призначено його до розгляду на 29.09.2017 о 12:30.

Представник позивача за первісним позовом(відповідача за зустрічним позовом) 29.09.2017 подав до канцелярії суду відзив на зустрічну позовну заяву.

Представник відповідача за первісним позовом(позивача за зустрічним позовом) в дане судове засідання не з'явився, проте надіслав до суду телефонограму, в якій просив суд відкласти розгляд справи.

У зв'язку із неявкою представника відповідача за первісним позовом(позивача за зустрічним позовом), судом задоволено клопотання останнього та відкладено розгляд справи на 23.10.2017.

23.10.2017 від відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом) до канцелярії суду було подано відзив на первісну позовну заяву та додаткові пояснення по справі.

У судовому засіданні 23.10.2017 представник позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним) надав усні пояснення по справі.

Представник відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним) в даному судовому засіданні надав усні пояснення по праві.

У судовому засіданні 23.10.2017, на підставі статті 77 Господарського процесуального кодексу України оголошено перерву до 06.11.2017.

06.11.2017 в судовому засіданні представником позивача за первісним позовом(відповідача за зустрічним позовом) було надано усні пояснення, відповідно до яких останній просив суд первісний позов задовольнити в повному обсязі та заперечення щодо задоволення зустрічного позову.

Представник відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом) у дане судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується підписом уповноваженої особи на розписці суду від 23.10.2017.

З огляду на те, що у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, справа може бути розглянута по суті за наявними у ній документами в судовому засіданні 06.11.2017 згідно приписів ст.75 Господарського процесуального кодексу України.

В судовому засіданні 06.11.2017 на підставі ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Розглянувши подані матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача за первісним позовом(відповідача за зустрічним позовом), Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

01.11.2016 між Товариством з обмеженою відповідальністю "НОТ" (надалі - позивач, орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ЦЕНТР СУЧАСНОГО ЗОДЧЕСТВА" (далі - відповідача, орендар) було укладено договір оренди нерухомого майна № 1611011, відповідно до п. 1.1. якого орендодавець передає, а орендар приймає у тимчасове оплатне користування частину будівлі ОЦ, а саме: приміщення №№ 15-24 на четвертому поверсі площею 119,9 кв.м. (сто дев'ятнадцять цілих та дев'ять десятих квадратних метрів), іменоване далі за текстом Об'єкт оренди .

Умови зазначеного договору свідчать про те, що за своєю правовою природою він є договором оренди.

Згідно з частиною 1 статті 283 Господарського кодексу України, за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

У відповідності до частини 6 статті 283 Господарського кодексу України, до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно умов п. 1.2 договору, об'єкт оренди може використовуватися орендарем винятково для здійснення господарської діяльності відповідно до статуту орендаря, обумовленої сторонами у додатку № 2 до даного договору(для розміщення робочих місць та побутового забезпечення працівників орендаря).

Умовами п. 4.1. договору визначено, що об'єкт оренди передається орендарю по акту № 1 протягом 10 (десяти) календарних днів після укладення даного договору.

Відповідно до п. 4.3 договору, орендар передає орендодавцю об'єкт оренди в день закінчення строку дії даного договору або дострокового розірвання даного договору. Передача об'єкту оренди оформлюється Актом № 2, який складається в двох примірниках та підписується уповноваженими представниками сторін та скріплюється печатками сторін.

Пунктом 5.2.2 договору передбачено, що на дату початку орендного користування орендна плата за використання 1,00 (одного) кв.м загальної площі об'єкта оренди за 1 (один) календарний місяць становить 180,00 грн.(сто вісімдесят гривень 00 копійок), в тому числі 20 % ПДВ в розмірі 30,00 грн.(тридцять гривень 00 копійок) . За 1 (один) календарний місяць орендар сплачує орендодавцю орендну плату за користування об'єктом оренди у розмірі 21 582,00 грн.(двадцять одна тисяча п'ятсот вісімдесят дві гривні 00 копійок), у тому числі ПДВ у розмірі 3 597,00 грн.(три тисячі п'ятсот дев'яносто сім гривень 00 копійок).

Умовами п. 5.2.3 договору сторони погодили, що орендна плата сплачується наперед наступним чином. Орендна плата за перший неповний місяць оренди сплачується пропорційно фактичним календарним дням у поточному місяці протягом 20 (двадцяти) робочих днів з дня підписання акту № 1 прийому-передачі в орендне користування об'єкта оренди.

Починаючи з першого повного календарного місяця оренди, орендар зобов'язується сплачувати орендну плату не пізніше 20 (двадцятого) числа поточного місяця оренди. У разі відсутності у орендаря рахунка на оплату орендної плати за будь-якими причинами орендар зобов'язаний сплатити орендну плату у зазначений в цьому пункті термін на підставі даного договору в чинному розмірі орендної плати.

Відповідно до п. 5.2.4 договору, в орендну плату не входять та оплачуються орендарем окремо за спожиту орендарем електроенергію, витрати за водопостачання, водовідведення та теплопостачання, які визначаються на підставі Додатку № 4 до даного договору ( Розрахунок вартості комунальних послуг ).

Підпунктом 5.3.1 пункту 5.3 договору встановлено, що орендар відшкодовує орендодавцю витрати на комунальні послуги, якими він користується, а саме витрати за спожиту орендарем електроенергію, витрати за водопостачання, водовідведення та теплопостачання, які визначаються на підставі Додатку № 4 до даного Договору( Розрахунок вартості комунальних послуг ).

Оплата зазначених у даному пункті витрат, проводиться орендарем не пізніше 5 (п'яти) робочих днів з моменту виставлення орендареві рахунків.

Згідно з п. п. 3.1 та 3.2 договору, даний договір вступає в силу з моменту підписання сторонами, скріплення печатками сторін і діє до закінчення виконання зобов'язань. Строк оренди складає 2 (два) календарних місяці та 10 (десять) календарних днів з дати підписання акту прийому-передачі в орендне користування об'єкту оренди(акт № 1).

Відповідно до Акту № 1 приймання-передачі об'єкту оренди від 01.11.2017 орендодавець передав, а орендар прийняв у тимчасове орендне користування об'єкт оренди.

В обґрунтування первісних позовних вимог позивачем зазначено, що Товариством з обмеженою відповідальністю "ЦЕНТР СУЧАСНОГО ЗОДЧЕСТВА" постійно порушувались зобов'язання, передбачені умовами договору, зокрема, орендарем не вчасно здійснювалось відшкодування витрат на комунальні послуги та оплата орендних платежів, внаслідок чого, Товариство з обмеженою відповідальністю "НОТ", керуючись п. 9.2 договору, нараховувало та просить стягнути з відповідача за первісним позовом пеню у розмірі 8 688,28 грн.

Відповідач проти задоволення первісних позовних вимог заперечив, посилаючись на те, що предметом первісного позову є стягнення пені за прострочення сплати орендних платежів та витрат на відшкодування комунальних послуг на підставі договору оренди нерухомого майна № 1611011 від 01.11.2016.

Разом з тим, Товариство з обмеженою відповідальністю "ЦЕНТР СУЧАСНОГО ЗОДЧЕСТВА" вважає, що договір оренди нерухомого майна № 1611011 від 01.11.2016 суперечить п. 1 ст. 181 Господарського кодексу України та підлягає визнанню недійсним в порядку п. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України.

Зустрічні позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ЦЕНТР СУЧАСНОГО ЗОДЧЕСТВА" ґрунтуються на наступному.

Як зазначалось вище, 01.11.2016 між Товариством з обмеженою відповідальністю "НОТ" (надалі - позивач, орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ЦЕНТР СУЧАСНОГО ЗОДЧЕСТВА" (далі - відповідача, орендар) було укладено договір оренди нерухомого майна № 1611011, відповідно до п. 1.1. якого орендодавець передає, а орендар приймає у тимчасове оплатне користування частину будівлі ОЦ, а саме: приміщення №№ 15-24 на четвертому поверсі площею 119,9 кв.м. (сто дев'ятнадцять цілих та дев'ять десятих квадратних метрів), іменоване далі за текстом Об'єкт оренди .

Разом із тим, на думку відповідача за первісним позовом(позивача за зустрічним позовом), при укладанні зазначеного договору сторони допустилися порушень п. 1 ст. 181 Господарського кодексу України.

За твердженнями Товариства з обмеженою відповідальністю "ЦЕНТР СУЧАСНОГО ЗОДЧЕСТВА" договір оренди нерухомого майна № 1611011 від 01.11.2016 не було укладено у формі єдиного документу, оскільки зазначений договір складено на окремих дев'яти сторінках формату А4 не скріплених між собою у формі єдиного документу, а також на сторінках 1-8 відсутні печатки обох сторін.

Враховуючи вищенаведене, позивач за зустрічним позовом просить суд визнати недійсним договір оренди нерухомого майна № 1611011 від 01.11.2016.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приходить до висновку про часткове задоволення первісних позовних вимог та відмову у задоволенні зустрічних позовних вимог з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

У статті 203 Цивільного кодексу України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Вирішуючи спір про визнання угоди (правочину) недійсною, господарський суд встановлює наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними та настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угоди вимогам закону, додержання встановленої форми угоди, правоздатність сторін за угодою, у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. При цьому обставини, що мають істотне значення для вирішення спору повинні підтверджуватись сторонами належними та допустимими доказами відповідно до вимог статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ст. 204 Цивільного кодексу України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

В обґрунтування недійсності договору оренди нерухомого майна № 1611011 від 01.11.2016, позивач за зустрічним позовом посилався на те, що його укладено з порушенням норм, закріплених в п. 1 ст. 181 Господарського кодексу України, а саме, що зазначений договір укладено на окремих 9 сторінках, не скріплених між собою у формі єдиного документа, а також, що на 1-8 сторінці не має печаток контрагентів.

Розглянувши доводи позивача за зустрічним позовом (відповідача за первісним позовом) суд приходить до висновку про їх необґрунтованість з огляду на наступне.

Відповідно до ч.ч. 1 та 2 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 205 ГК України встановлює, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Згідно з ч. 2 ст. 207 ГК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.

Як вбачається із змісту оспорюваного договору, останній складено в двох примірниках на 9 (дев'яти) сторінках, які пронумеровані, по одному примірнику для кожної із сторін, про що зазначено в п. 13.5 договору. На кожній сторінці зазначеного документу містяться підписи орендодавця та орендаря; на останній сторінці договору, а саме на дев'ятій, містяться реквізити сторін, наявні підписи контрагентів та печатки товариств, які засвідчують, що між сторонами договору досягнуто згоди щодо всіх умов, в тому числі і істотних умов договору оренди.

Слід зазначити, що від відповідача за зустрічним позовом (орендодавця) оспорюваний договір підписано директором товариства ОСОБА_2, а, в свою чергу від позивача за зустрічним позовом(орендаря) - директором товариства ОСОБА_3

Крім того, суд наголошує на тому, що чинним законодавством України, в тому числі і ст. 181 Цивільного кодексу України, на яку посилається позивач за зустрічним позовом, не встановлено обов'язкове оформлення договорів, вчинених у письмовій формі, шляхом засвідчення сторонами кожної сторінки договору печаткою.

З огляду на зазначене у сукупності, суд вважає недоведеними твердження Товариства з обмеженою відповідальністю "ЦЕНТР СУЧАСНОГО ЗОДЧЕСТВА", про порушення норм чинного законодавства України при укладанні договору оренди.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Товариство з обмеженою відповідальністю "ЦЕНТР СУЧАСНОГО ЗОДЧЕСТВА" не довело та не надало суду доказів, які підтверджують, що в момент вчинення правочину стороною (сторонами) були недодержані вимоги, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою ст. 203 Цивільного кодексу України, тобто не довело підстав, в силу яких договір має бути визнаний недійсним, а тому позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ЦЕНТР СУЧАСНОГО ЗОДЧЕСТВА" про визнання недійсним договору оренди № 7517 від 18.08.2016 задоволенню не підлягають.

Стосовно первісних позовних вимог, то судом зазначається наступне.

Відповідно до ст. 759 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Умовою виконання зобов'язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов'язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов'язання. Строк (термін) виконання зобов'язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.

Умовами договору оренди, а саме підпунктом 5.2.3.2, передбачений строк по оплаті орендних платежів - не пізніше 20 числа поточного місяця оренди, а підпункт 5.3.1 договору встановлює строк на відшкодування витрат на комунальні послуги - не пізніше 5 (п'яти) робочих днів з моменту виставлення орендареві рахунків.

З урахуванням зазначеного, відповідач за первісним позовом був зобов'язаний здійснити оплату оренди за листопад 2016 року до 20 листопада 2016 року включно, за грудень 2016 року - до 20 грудня 2016 року включно та за січень 2017 року - до 20 січня 2017 року включно.

Розмір орендної плати встановлено у підпункті 5.2.2 договору оренди, а саме: 21 582,00 грн.

Щодо визначення строку на відшкодування витрат на комунальні послуги, господарський суд зазначає наступне.

Як зазначалось раніше, відповідно до підпункту 5.3.1 пункту 5.3 договору, орендар відшкодовує орендодавцю витрати на комунальні послуги, якими він користується, а саме витрати за спожиту орендарем електроенергію, витрати за водопостачання, водовідведення та теплопостачання, які визначаються на підставі Додатку № 4 до даного Договору( Розрахунок вартості комунальних послуг ).

Оплата зазначених у даному пункті витрат, проводиться орендарем не пізніше 5 (п'яти) робочих днів з моменту виставлення орендареві рахунків.

В матеріалах справи наявні рахунки-фактури № СФ-0000625 від 30.11. 2016 на суму 2 730,96 грн., № СФ-0000676 від 31.12.2016 на суму 2 920,38 грн. та № СФ-0000060 від 31.01.2017 на суму 1 323,20 грн. та акти здачі-прийняття робіт (послуг) № ОУ-0000634 від 30.11.2016, № ОУ-0000692 від 31.12.2016, № ОУ-0000048 від 31.01.2017 щодо компенсації витрат за комунальні послуги. Проте, в матеріалах справи відсутні докази виставлення зазначених рахунків позивачем за первісним позовом Товариству з обмеженою відповідальністю "ЦЕНТР СУЧАСНОГО ЗОДЧЕСТВА".

Оскільки у вищезазначених актах здачі-прийняття робіт (надання послуг) є посилання на відповідні рахунки-фактур та кожен акт містить дату складання, а також з боку орендаря згадувані акти підписані без зауважень та заперечень, тому господарський суд вважає, що дата виставлення рахунків-фактур відповідачу за зустрічним позовом відповідає даті підписання актів здачі-прийняття робіт (послуг) № ОУ-0000634 від 30.11.2016, № ОУ-0000692 від 31.12.2016, № ОУ-0000048 від 31.01.2017.

Отже, враховуючи все вищезазначене, господарський суд зазначає, що відповідач за первісним позовом був зобов'язаний здійснити відшкодування витрат на комунальні послуги за листопад 2016 року до 07.12.2016 включно(30.11.2016+5 р.д.), за грудень 2016 року - до 10.01.2017 включно(31.12.2016 +5 р.д.) та за січень 2017 року - до 07.02.2017 включно (31.01.2017 + 5 р.д.).

Проте, наявними матеріалами справи підтверджується порушення відповідачем за первісним позовом своїх зобов'язань щодо вчасності здійснення проплат по договору, на доказ чого Товариством з обмеженою відповідальністю "НОТ" було долучено до матеріалів справи копії банківських виписок.

За приписами ст.ст.525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно зі ст. ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язань може забезпечуватись згідно з договором неустойкою, яку боржник повинен сплатити в разі неналежного виконання зобов'язань.

Згідно з частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного або неналежно виконаного зобов'язання.

Статтею 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до п. 9.2 договору, у випадку несвоєчасної або не в повному обсязі сплати орендної плати або витрат на комунальні послуги, орендар сплачує орендодавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України, що діяла на момент прострочення, від суми прострочених платежів за кожний день прострочення.

Позивач за первісним позовом за прострочення відповідачем за первісним позовом строків орендної плати та відшкодування витрат за комунальні послуги, керуючись п. 9.2 договору нарахував та просить стягнути з останнього пеню у розмірі 8 688,28 грн., відповідно до наданого розрахунку.

Щодо зазначеної вимоги, господарський суд зазначає наступне.

Як вбачається із розрахунку позивача за первісним позовом, за прострочення Товариством з обмеженою відповідальністю "ЦЕНТР СУЧАСНОГО ЗОДЧЕСТВА" орендної плати за листопад 2016 року позивач за первісним позовом визначає період нарахування пені, починаючи з 22 листопада 2016 року по 07 червня 2017, зазначаючи дату сплати по договору 21.11.2016.

Разом із тим, як зазначалось судом раніше, відповідач за первісним позовом був зобов'язаний здійснити оплату оренди за листопад 2016 року до 20 листопада 2016 року включно. Отже прострочення починається з 21.11.2016.

За прострочення орендної плати за грудень 2016 року, позивач за первісним позовом визначає період нарахування пені, починаючи з 22 грудня 2016 року по 02 серпня 2017, зазначаючи дату сплати по договору 21.12.2017.

Разом із тим, як зазначалось судом раніше, відповідач за первісним позовом був зобов'язаний здійснити оплату оренди за грудень 2016 року до 20 грудня 2016 року включно. Отже прострочення починається з 21.12.2016.

За прострочення орендної плати за січень 2017 року, позивач за первісним позовом визначає період нарахування пені, починаючи з 22 січня 2017 року по 28 серпня 2017, зазначаючи дату сплати по договору 21.01.2017.

Разом із тим, як зазначалось судом раніше, відповідач за первісним позовом був зобов'язаний здійснити оплату оренди за січень 2017 року до 20 січня 2017 року включно. Отже прострочення починається з 21.01.2017.

Також, позивачем за первісним позовом не вірно визначено початок прострочення Товариством з обмеженою відповідальністю "ЦЕНТР СУЧАСНОГО ЗОДЧЕСТВА" відшкодування витрат за комунальні послуги.

Із розрахунку позивача за первісним позовом вбачається, що останній визначає період прострочення Товариством з обмеженою відповідальністю "ЦЕНТР СУЧАСНОГО ЗОДЧЕСТВА" відшкодування за комунальні послуги за листопад 2016 року, починаючи з 22.12.2016.

Разом із тим, як було встановлено судом раніше, відповідач за зустрічним позовом був зобов'язаний здійснити оплату до 07.12.2016 включно. Отже прострочення починається з наступного дня, 08.12.2016.

Період прострочення Товариством з обмеженою відповідальністю "ЦЕНТР СУЧАСНОГО ЗОДЧЕСТВА" відшкодування за комунальні послуги за грудень 2016 року, позивач за первісним позовом визначає з 22.01.2017 та по 02.08.2017.

Разом із тим, як було встановлено судом раніше, відповідач за зустрічним позовом був зобов'язаний здійснити оплату до 10.01.2017 включно. Отже прострочення починається з наступного дня, 11.01.2017.

Період прострочення Товариством з обмеженою відповідальністю "ЦЕНТР СУЧАСНОГО ЗОДЧЕСТВА" відшкодування за комунальні послуги за січень 2017 року, позивач за первісним позовом визначає з 22.02.2017 та по 28.08.2017.

Разом із тим, як було встановлено судом раніше, відповідач за зустрічним позовом був зобов'язаний здійснити оплату до 07.02.2017 включно. Отже прострочення починається з наступного дня, 08.02.2017.

Крім того, відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до п. 2.5 ч. 2 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" № 14 від 17.12.2013, щодо пені за порушення грошових зобов'язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов'язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.

Враховуючи все вищенаведене у сукупності, керуючись чинним законодавством України, з урахуванням умов договору оренди, а також наявним простроченням платежів по договору, господарський суд здійснив власний розрахунок пені, в межах періодів, заявлених позивачем за первісним позовом, обмеживши її нарахування шестимісячним строком, відповідно до якого, первісні позовні вимоги щодо стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЦЕНТР СУЧАСНОГО ЗОДЧЕСТВА" нарахованої пені підлягають задоволенню частково в сумі 7 865,83 грн.

Всі інші клопотання та заяви, доводи та міркування учасників судового процесу відповідно залишені судом без задоволення і не прийняті до уваги як необґрунтовані та безпідставні.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на сторін пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Первісні позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЦЕНТР СУЧАСНОГО ЗОДЧЕСТВА" (місцезнаходження : 02095, м. Київ, проспект Петра Григоренка, 28 код ЄДРПОУ 34770576) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "НОТ" (місцезнаходження: 01033, м. Київ, вул. Жилянська, 31, код ЄДРПОУ 32525334) 7 865 (сім тисяч вісімсот шістдесят п'ять) грн 83 коп. пені та 1 448(одну тисячу чотириста сорок вісім) грн 54 коп. судового збору.

3. В задоволенні решти первісних позовних вимог відмовити.

4. У задоволенні зустрічних позовних вимог відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено

13.11.2017

Суддя О.М. Спичак