Постанова

від 13.11.2017 по справі 910/15327/17

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" листопада 2017 р. Справа№ 910/15327/17

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Дикунської С.Я.

суддів: Мальченко А.О.

Жук Г.А.

секретар Драчук Р.А.

за участю представників:

від позивача Баклан О.В. - дов. б/н від 17.07.2017

від відповідача Ващенко А.М. - дов. № 10/17 від 01.10.2017

Котляров А.Ю. - дов. № 3/12 від 01.10.2017

розглянувши матеріали апеляційної скарги

Товариства з обмеженою відповідальністю КНИГАРНЯ Є

на ухвалу Господарського суду міста Києва

від 05.10.2017 (суддя Головатюк Л.Д.)

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю

ВИДАВНИЧА ГРУПА КМ-БУКС

про забезпечення позову

у справі № 910/15327/17

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю

ВИДАВНИЧА ГРУПА КМ-БУКС

(далі - ТОВ ВИДАВНИЧА ГРУПА КМ-БУКС )

до Товариства з обмеженою відповідальністю КНИГАРНЯ Є

(далі - ТОВ КНИГАРНЯ Є )

про стягнення 542 751, 40 грн.

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.10.2017 у справі № 910/15327/17 заяву ТОВ ВИДАВНИЧА ГРУПА КМ-БУКС про вжиття заходів до забезпечення позову задоволено повністю. З метою забезпечення позову, до вирішення спору по суті або набрання рішенням законної сили, накладено арешт на грошові кошти та операції щодо використання коштів ТОВ Книгарня Є (ідентифікаційний код 35393560), які знаходяться на поточному рахунку № 26009000022343 в ПАТ УКРСОЦБАНК МФО 300023, та на будь-яких інших виявлених рахунках у розмірі ціни позову - 542 751,40 грн. та судового збору.

Стягувачем за даною ухвалою є ТОВ ВИДАВНИЧА ГРУПА КМ-БУКС (04060, м. Київ, вул. Ольжича, буд. 27/22, офіс 3, ідентифікаційний код 40062848).

Боржником за даною ухвалою є ТОВ КНИГАРНЯ Є (01034, м. Київ, вул. Лисенка, буд. 3, літера А , ідентифікаційний код 35393560).

Не погодившись із згаданою ухвалою, ТОВ КНИГАРНЯ Є оскаржило її в апеляційному порядку та просило скасувати з огляду на те, що оскаржувана ухвала прийнята за неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, та невідповідності висновків суду, викладених в ухвалі, обставинам справи. За твердженнями апелянта, заходи забезпечення позову були застосовані судом лише на підставі тверджень позивача про те, що відповідач останніх 5 місяців постійно затримує на тривалий строк (30 та більше днів) здійснення оплати за реалізовану продукцію, що свідчить про його перебування у скрутному матеріальному становищі та відсутність у нього достатніх коштів для своєчасного розрахунку по зобов'язанням. Апелянт стверджує, що на виконання умов спірного Договору за реалізовану продукцію з березня по липень 2017 ним були здійснені відповідні оплати, затримка понад 30 днів була допущена відповідачем лише 1 раз, а не постійно, як стверджує позивач. Крім цього, позивачем не було надано жодних належних та допустимих доказів на підтвердження своїх тверджень, зокрема, щодо скрутного становища відповідача та відсутності у нього власного майна, що могло б утруднити або зробити неможливим виконання рішення суду тощо.

Відповідно до автоматизованого розподілу справ між суддями, справу № 910/15327/17 передано на розгляд колегії суддів у складі головуючого судді Дикунською С.Я., суддів Мальченко А.О., Жук Г.А.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 30.10.2017 апеляційну скаргу ТОВ Книгарня Є прийнято до провадження у визначеному складі суду та розгляд справи призначено на 13.11.2017.

В судове засідання з'явилися представники сторін, представники відповідача підтримали свою апеляційну скаргу, просили її задовольнити за наведених в ній та додаткових поясненнях до неї підстав, відтак оскаржувану ухвалу скасувати.

Представник позивача в судовому засіданні апеляційної інстанції заперечував доводи апеляційної скарги, просив не брати їх до уваги, відтак оскаржувану ухвалу як законну та обґрунтовану залишити без змін.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши доводи апеляційної скарги, виходячи з вимог чинного законодавства, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Так, за приписами ст. 66 ГПК України господарський суд за заявою сторони, прокурора або з власної ініціативи має право вжити передбачених ст. 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Заходи до забезпечення позову застосовуються господарським судом, якщо невжиття цих заходів може ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, а також як засіб запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів особи та гарантія реального виконання рішення.

Відповідно ч. 1 ст. 67 ГПК України позов забезпечується:

- накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві;

- забороною відповідачеві вчиняти певні дії;

- забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору;

- зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку;

- зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

Види забезпечення позову за вищенаведеними положеннями закону повинні бути співвідносними із заявленими позивачем вимогами; не допускається забезпечення позову заходами, не передбаченими цим Кодексом.

Таким чином, перелік встановлених ст. 67 ГПК України заходів до забезпечення позову є вичерпним.

За приписами п. 1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 16 Про деякі питання практики забезпечення позову (далі - Постанова № 16) відповідно до статті 66 Господарського процесуального кодексу України заходи до забезпечення позову застосовуються господарським судом за заявою сторони, прокурора або з ініціативи господарського суду як гарантія реального виконання рішення суду. Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 33 ГПК, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Забезпечення позову як засіб запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи може застосовуватись як за основним, так і за зустрічним позовом на будь-якій стадії процесу, включаючи перегляд рішення, ухвали, постанови (далі - рішення) в апеляційному або у касаційному порядку. Питання про забезпечення позову може вирішуватися господарським судом як без проведення окремого судового засідання, так і в засіданні з викликом представників сторін, інших учасників судового процесу із заслуховуванням їх думки (п. 2 Постанови № 16).

Відповідно до абз. 2, 3, 4 п. 3 Постанови № 16 достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви. Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

В ході розгляду заяви про вжиття заходів забезпечення позову суд повинен також враховувати й визначені п. 1 Постанови № 16 рекомендації, згідно яких у вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням:

- розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову;

- забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу;

- наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову;

- імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів;

- запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Метою забезпечення позову є вжиття судом відповідних заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій інших осіб з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на його користь, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Як встановлено матеріалами справи, ТОВ ВИДАВНИЧА ГРУПА КМ-БУКС звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до ТОВ Книгарня Є про стягнення 542 751,40 грн. заборгованості у зв'язку з неналежним виконанням останнім своїх зобов'язань за Договором поставки № 15/172 від 12.10.2016 щодо повного та своєчасного розрахунку за реалізовану продукцію.

26.09.2017 позивачем подано заяву про вжиття заходів забезпечення позову, в якій останній просив накласти арешт на грошові кошти та операції щодо використання коштів ТОВ Книгарня Є (ідентифікаційний код 35393560), які знаходяться на поточному рахунку № 26009000022343 в ПАТ УКРСОЦБАНК МФО 300023, та на будь-яких інших виявлених рахунках у розмірі ціни позову - 542 751,40 грн. та судового збору. Вимоги аналогічного змісту були відображені й в прохальній частині позовної заяви.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що останні п'ять місяців ТОВ Книгарня Є постійно затримує на тривалий строк (30 та більше днів) здійснення оплат за реалізовану продукцію, що свідчить про те, що воно знаходиться в скрутному матеріальному становищі й у нього недостатньо грошових коштів для того, щоб своєчасно розраховуватись по зобов'язанням. Крім цього, позивач зазначив, що йому відомо про відсутність у відповідача власного майна.

Однак, жодних доказів на підтвердження своїх тверджень, зокрема, щодо скрутного становища відповідача та відсутності у нього власного майна позивачем суду не надано, як й жодних доказів на підтвердження наявності фактичних обставин, що свідчать про вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо).

З наданих відповідачем платіжних доручень вбачається, що в період з квітня по серпень 2017 відповідачем були здійснені відповідні оплати за реалізовану в цей період продукцію, що підтверджує часткове виконання ним своїх зобов'язань за Договором, хоча й з певним простроченням.

Саме лише прострочення відповідачем здійснення оплати за реалізовану продукцію не свідчить про вчинення ним дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання, а навпаки вказує на часткове виконання апелянтом своїх зобов'язань за Договором.

Місцевий господарський суд не звернув уваги на вищенаведені обставини та відсутність належних та допустимих доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову, в зв'язку з чим дійшов помилкового висновку про те, що невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду у разі задоволення позовних вимог позивача.

Крім цього, приймаючи судове рішення про задоволення заяви позивача про забезпечення позову, місцевим судом не взято до уваги положень постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 16 Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позов , відповідно до яких суду слід враховувати при вирішенні питання про забезпечення позову, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону. В зв'язку з цим суд має врахувати інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені в результаті застосування відповідних заходів, зокрема, відповідача, адже накладення арешту на грошові кошти та операції щодо використання коштів ТОВ Книгарня Є , які знаходяться на поточному рахунку № 26009000022343 в ПАТ УКРСОЦБАНК МФО 300023, та на будь-яких інших виявлених рахунках в розмірі ціни позову - 542 751,40 грн. може призвести до фактичного зупинення господарської діяльності відповідача.

За таких обставин, апеляційний суд дійшов висновку, що судом першої інстанції неправильно застосовано приписи ст. ст. 66, 67 ГПК України, оскільки застосування визначених ст. 67 ГПК України заходів, можливо лише у разі, якщо невжиття заходів до забезпечення позову може у подальшому утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду, що у даному випадку матеріалами справи не підтверджується.

В зв'язку з цим, апеляційний господарський суд вважає, що наведені місцевим судом обґрунтування оскарженої ухвали є незаконними, не можуть бути достатніми підставами для вжиття передбачених ст.ст. 66, 67 ГПК України заходів забезпечення позову, відтак апеляційна скарга підлягає задоволенню, а ухвала місцевого суду - скасуванню.

В зв'язку із задоволенням апеляційної скарги ТОВ КНИГАРНЯ Є , з позивача на користь відповідача підлягають стягненню на підставі ст. 49 ГПК України 1 600, 00 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст. 49, 99, 101-103, 105, 106 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю КНИГАРНЯ Є задовольнити, ухвалу Господарського суду міста Києва від 05.10.2017 у справі № 910/15327/17 - скасувати.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ВИДАВНИЧА ГРУПА КМ-БУКС (04060, м. Київ, вул. Ольжича, буд. 27/22, офіс 3, ідентифікаційний код 40062848) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю КНИГАРНЯ Є (01030, м. Київ, вул. Лисенка, буд. 3, літера А , ідентифікаційний код 35393560) 1 600, 00 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

Матеріали оскарження у справі № 910/15327/17 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанову може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий суддя С.Я. Дикунська

Судді А.О. Мальченко

Г.А. Жук